Ми з тобою побралися звичним і сонячним днем,
Нерозлучними будемо завжди в безмежнім коханні.
Це тому що душа- окрилена летить з вітерцем,
Захотіла єдиною бути назавжди в зізнаннях.
Всі негоди здолали удвох і любов зберегли,
В ті моменти, коли було важко з`єднати дві Долі.
Ми уміли завжди чути голос, кохання знайшли,
Призначений тільки для нас – той Божественний голос.
Він наказує нам: - зберігати єднання завжди,
Половинкою серця свого милуватись в нещастях.
У хворобі зостатися вірними, йти до мети,
Збережемо ми клятву і з Господом знайдемо щастя.
Не порушимо вірність, не стануть питанням чутки,
Пересуди людей в бідуванні, коли ненароком,
Помиляється серце, і біль не дає в метушні,
Притулитися ближче і спільно знаходити згоду.
Заглянути на хвильку у очі, міцніше стиснуть,
І пробачити слово в нервовому глюці-запалі.
Лише наша взаємна любов свій продовжує путь,
Заспокоїть єдине – Люблю, це ми разом бажали…
Нас з тобою вінчала найкраща пора золота,
У взаємнім коханні ми житиме поруч всю вічність.
Твоя вірність душевна від Господа – щирість свята,
Ти моя найдорожча красуня, серд`енько зустрічне.
27.11.2025 за мотивами 02.09.2014
PS – цей вірш я написала у день шлюбу мого сина.
Фото з сім.альбома
