У крайностях, криється буднями життя
Грані пізнанні, обране справжнє
Серед вибору по життю, обрав каяття
За ніяк не забуте, розбите та давнє
Тонкі асоціації меж, лютують в свідомості
Глухі овації за висновки в тому!
Чомусь знаєш більше, ніж можна в самотності
Та в очі вже не подивишся нікому...
Але борешся за єдине, що чекаєш в кінці:
Відчути тонкий смак розплати,
Як течуть сльози каяття, по - іншому лиці,
Не твоєму, твоє лице давно уже в заплатах...
І межи тих виправдань, ти чуєш потік,
Слів які чув не раз і знаєш на память.
Ти ніколи прощати не мав на меті!
Загалом прощення, то суто релігійна справа...
