Не сумуй вівторок чорний,
Бриж сузір’я у калюжах,
Ми втрачаємо коріння -
Нас уже ніщо не душить.
У пітьмі під товстим шаром
Льоду, каменю і тиші,
Де за вікнами алоє,
Аспарагуси і вишні,
Завірюхи, заметілі.
Грудень в довгому халаті
На засніженому ліжку
Радо дивиться на грати,
Краплі крові наче роси,
Щедро споминам дарує -
Краща пам’ять під наркозом -
Хто у комі той розчує.
Наче лялька, що без ока
У задовгій антрепризі,
Ми в собі потонем плавно
Ми заклякнемо на кризі.
Розійдемось в ніч по колу
Сплеском чобота в калюжі
В чорний морок задзеркалля,
У скалки скляної ружі…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=Tj8FrWjM7Yc
