Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Горова Л.: Абрикоса - ВІРШ

Розгулявся північний, та так уже крепко і пристрасно! Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув. Зняв сукЕнку, порвав, і бруківку спідницею вистелив. Загорнулась калюжа в оборку її осяйну. Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита. Посвітліли і мокра дорога і чорна земля. Що від літа почув теплий вересень, все мені вишептав: Листям пружним і травами ніжними день звеселяв. Та змарніло зело, а за мить пожовтіло в піднесенні. Вітру втіха була - розв'язати з дощами міхи. Намокали листи, і ставали усі безадресними, Устеляли дорогу й ріллю, не відкриті ніким. І відразу буріли на тлін послання листопадові. Абрикоса трималась до вчора у затишку туй. У вікно заглядала: там слоїки повні цукатами. - Бачиш свій урожай? Ну а листя скидай, не жалкуй! Пробачай міжсезоння капризи - вдоволення вітрові. Хай сьогодні минуща калюжа відчує кураж. Ти осінню негоду і зиму безжалісну витримай, Зацвітай навесні! Та за листям опалим не плач.