Осінь спішно ішла -
листопадом.
Золотіла листва
парком, садом.
Шелестіли в думках
чиїсь кроки,
як слова у віршах.
Одинокі
переспіви птахів -
десь далеко...
Ніжний погляд без слів -
слово ехом
поміж кроків в думках
нотним станом.
Осінь знову повила
туманом,
застилаючи кроки
і ранок.
Осінь тихо пройшла
з листопадом,
по-під руку вела
його садом.
Шелестіли нечутно
їх кроки
у поета думках
одиноких.
