Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Віталій Гречка: Хелловін у передмісті (переклад "Hallowe’en in a Suburb" Г. Ф. Лавкрафта) - ВІРШ

Білі шпилі вже, Місяць сяйво ллє І дерев блиск сріблястий знов, Димарями тінь – мчать вампіри ті І повітряних гарпій зов – Сміх згори крізь нічний покров. Мертве те село – Місяця дійшло, Сонця захід не був над ним, З глибини зросло мертвих літ воно, Рік безумства де дикий плин, В яму мрій у кінці стромин. Вітер там студив, крізь ряди снопів По лугам, що блідим мигтять Й на надгробки він, з різних дув сторін Й упирів голосила рать – За врожаєм, що не зібрать. Подих не зумів, тих би змін богів, Що з минулого б визвав хтось, Час прискорити сил примарних тих, Сон що ширять на все чогось, Ширше космосу давнє щось. Отже знову там, по лугам-полям, Що старих не забули зір, Веселяться ці – стрибунці-мерці, Із гробниць їх скачки, мов з нір, Щоб здригнувся увесь ефір. І покинутих, ранок стріне всіх, Ту потворність і нечисть ту, Що з рядів густих, цегло-кам‘яних, Бути з рештою винні тут, Де проклятих тіней цих кут. Хай пітьмі тоді – вий лемурів тій, Й прокажені увись шпилі, Всім однаковий, запис у сувій – Смерть і жах, для любого злі, Часу пси гончі щоб знайшли. Hallowe’en in a Suburb By H. P. Lovecraft The steeples are white in the wild moonlight, And the trees have a silver glare; Past the chimneys high see the vampires fly, And the harpies of upper air, That flutter and laugh and stare. For the village dead to the moon outspread Never shone in the sunset’s gleam, But grew out of the deep that the dead years keep Where the rivers of madness stream Down the gulfs to a pit of dream. A chill wind weaves thro’ the rows of sheaves In the meadows that shimmer pale, And comes to twine where the headstones shine And the ghouls of the churchyard wail For harvests that fly and fail. Not a breath of the strange grey gods of change That tore from the past its own Can quicken this hour, when a spectral pow’r Spreads sleep o’er the cosmic throne And looses the vast unknown. So here again stretch the vale and plain That moons long-forgotten saw, And the dead leap gay in the pallid ray, Sprung out of the tomb’s black maw To shake all the world with awe. And all that the morn shall greet forlorn, The ugliness and the pest Of rows where thick rise the stones and brick, Shall some day be with the rest, And brood with the shades unblest. Then wild in the dark let the lemurs bark, And the leprous spires ascend; For new and old alike in the fold Of horror and death are penn’d, For the hounds of Time to rend.