Мій час життєвий, зачекай-но трішки,
Не мчись так стрімко в потойбічний край,
Не маю дев"яти життів, як в кішки,
То хоч одне прожити довго дай.
Не рвись, моя тонка життєва нитко,
Під ницими ударами судьби,
Дай тішитись природою улітку,
Збирати восени в гаю гриби,
Погожими і Ясними деньками
У полі працювати навесні,
Вдихати в теплій хаті запах кави
В зимові тихі та морозні дні.
Але життя скорочується швидко.
Старію і лечу в незнаний світ.
Здається, я вже схожа на ту квітку,
Якій мороз понищив пишний цвіт.
Гарний вірш!Трохи суму, та куди без нього.Іноді доводиться сумувати.
Скоро зима,довгими вечорами краще писати, так,як це вмієте Ви.А там,вже близько до весни,коли все оживає. Гарного настрою!
Leskiv відповів на коментар NikitTa, 18.10.2025 - 05:03