Цей стіл накритий для всіх, це м'ясо для справді голодних,
Воно як для грішних, так і для праведних. Я призначив зустріч
для всіх,
Я не дозволю нікого зневажити або прогнати,
Утриманка, нероба, злодій також запрошені,
Раб товстогубий запрошений і венеритик запрошений;
Тут не повинно бути різниці між ними й рештою.
Ось несміливий потиск рук, ось розвівання й пахощі волосся,
Ось мої губи торкаються твоїх, ось шепіт пристрасний,
Ось глибина і висота зображень мого обличчя віддаля,
Ось пильне занурення у себе і знов повернення.
Ти думаєш, я маю якийсь підступний задум?
Дійсно, як мають квітневі зливи й споріднена зі скелею слюда.
Тобі здається, що я вражаю?
Хіба вражає денне світло? Або вражає ранковий
щебет горихвістки
у лісі?
Чи я вражаю більше, ніж вони?
В цей час говорю я про сокровенні речі,
Я не можу довіряти будь-кому, але тобі я довіряю.
Walt Whitman 19. Song of Myself
This is the meal equally set, this the meat for natural hunger,
It is for the wicked just same as the righteous, I make appointments
with all,
I will not have a single person slighted or left away,
The kept-woman, sponger, thief, are hereby invited,
The heavy-lipp'd slave is invited, the venerealee is invited;
There shall be no difference between them and the rest.
This is the press of a bashful hand, this the float and odor of hair,
This the touch of my lips to yours, this the murmur of yearning,
This the far-off depth and height reflecting my own face,
This the thoughtful merge of myself, and the outlet again.
Do you guess I have some intricate purpose?
Well I have, for the Fourth-month showers have, and the mica on the
side of a rock has.
Do you take it I would astonish?
Does the daylight astonish? does the early redstart twittering
through the woods?
Do I astonish more than they?
This hour I tell things in confidence,
I might not tell everybody, but I will tell you.
