Вітер з Монголії - давні вселенські масштаби!
Голос невпізнаних коней, чи жовтого дзен
З юрт силіконових в стрій степової кульбаби,
В тінь бодгісаттви між кланів злодійських байшень*.
Те що проходить повз очі – довільне й жорстоке,
Пісню пісень знов співає п’яненький арат*,
В сірому пікселі ранком гуляє стоокий,
Палить траву і будує для світу барак.
В цьому повторенні мабуть ховає оДвічне
Між викопних мастодонтів прихований зміст
Справжньої сутності людства, як дурість хронічну,
Доки чортів Третій Рим поганяє за хвіст …
