Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру




Куліш Пантелеймон

Прочитаний : 887


Творчість | Біографія | Критика

МОЛИТВА ПРИРОДИ

Великий  боже,  отче  й  творче  світу!
Ти  чуєш,  як  тебе  в  роспуці  зву.
Чи  то  ж  бо  призовеш  мене  к  одвіту?
Хіба  ж  на  те  грішу,  про  те  живу?

Ой  боже  отче!  чи  мені  ж  пропасти?
Ти  зриш  душі  моєї  темноту...
Ти  й  горобцеві  не  даєш  упасти,  -
Рятуй,  создателю,  мене,  рятуй!

Твоїх  церков  ніяких  я  не  знаю,  -
Вкажи  мені  твою  спасенну  путь.
Про  всемогущество  твоє  гадаю,
Як  можу  розумом  своїм  збагнуть.

Нехай  ханжі  тобі  молельні  строять
І  звати  божим  ділом  їх  велять,
Нехай  до  оглуху  у  дзвони  дзвонять
І  видумками  розум  туманять.

Як!  щоб  творця  небес  та  в  мур  заперти,
Під  римські  й  візантійські  ковпаки!
Твій  храм,  -  його  стовпами  не  підперти,  -
Розгоруто  в  нім  зоряні  книжки.

Чи  богові  ж  та  рід  наш  осудити
На  вічні  муки  у  якімсь  аду?..
За  те,  що  хтось  один  не  зміг  терпіти
Жадоби  й  голоду,  нам  всім  капут?

Як!  щоб  святий  кукобився  на  небі
І  засилав  таких  людей,  як  сам,
Пектись  да  мучитись  в  гидкім  Еребі,
Що  вірують  не  так,  як  Ной  та  Хам!

Чи  вірою  ж,  обпершись  на  незнанні,
Придбати  рай  чи  пекло  без  кінця?
Чи  розумом  же  в  темряві  й  тумані
Дознатись  задуму  й  мети  творця?

Ті,  не  в  апостолах  і  не  в  пророках,  -
У  творивах  твоїх  твою  всю  правду  чту...
Но  я  безсилок,  я  тону  в  пороках,  -
Рятуй!  зорнути  нам  не  в  моготу.

Рятуй  мене!  бо  ти  й  звізду  рятуєш,
Як  по  світах  чужих  вона  летить,
Ти  всюди  в  боротьбі  стихій  вартуєш
І  всюди  по  землі  твій  слід  лежить.

Ти,  що  мене  премудро  так  устроїв,
Ти  чуєш  глас  мій,  я  тебе  молю,
Простри  твою  правицю  надо  мною:
В  твоїх  законах  твердо  я  стою.

До  тебе,  боже,  творче  мій,  взиваю!
Хто  б  мислив  чи  добро  мені  чи  зло,
Я  на  твою  протекцію  вповаю,
Щоб  так,  як  ти  благоволив,  було.

Мій  прах  ізнов  обернеться  у  землю,
І  дух  на  крилах  чистих  возлетить,  -
Я  образ  твій  духовний  восприємлю,
Щоб,  хвалюби  тебе,  вовіки  жить.

Коли  ж  легке  диханнє  се  в  могилі
Із  тілом  заспе  віковічним  сном,
Твоїй  благій  животворящій  силі
Я  й  серцем  покоряюсь,  і  умом.

І  се  -  у  смирноті  тобі  співаю
І  дякую  за  всі  твої  дари:
Бо  знов  життє  мандрівне  се,  вповаю,
З  тобою  злучиться  як  світ  зорі.

Нові твори