Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 12
Пошук

Перевірка розміру




Липа Юрій

Прочитаний : 667


Творчість | Біографія | Критика

ЛАНЦЮГ НІЖНОСТИ

Від  самих  початків  життя,  коли  пружно  в  колисці
Ти  пнешся  до  сонця  угору,  побачиш  тоді:
Всміхається  разом  із  сонцем  ще  сонце  —  то  Мати.
А  потім  прийде,  наче  грім  і  потуга,  до  тебе
Згори  голос  Батька.  І  в  цім  ти  зростеш  і  дозрієш,
Дозрієш,  підеш  і  забудеш...
І  раптом:  Мій  Боже,
Мов  срібло  в  минулім  заквітне,  мов  кучері  хмарки...
Це  ж  вантаж  любови  найбільший,  і  де  ж  він?
Уже  їх  немає,  лиш  сріблом  просторяться  хмарки
І  серце  тремтить:  —  Буду  вдячний!  та  вже  їх  немає.
І  бачиш,  що  вдячність  твоя  розростається  й  світить,
І  світить  на  тих,  що  минули  й  не  чули  подяки,
І  бачиш,  що  кажуть  ласкаво:  не  бійся,  то  —  дар  наш
І  ми  теж  так  само  дістали  від  рідних  цю  ніжність,
Тобі  віддали,  ти  ж  віддай  її  власній  дитині.
Віддай  її  мудро,  це  Бог  пов’язав  у  ланцюг  нас,
Від  пращурів,  прадідів  тим  обдаруєш  правнуків,
Як  знаком,  що  лучить  і  кров,  і  насіння,  і  вічність.
 


Нові твори