Прочитаний :  3264
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ТРОЯНДА
Пашать розхилені уста троянди,
Схиляється до них душа моя.
Там видно пелюстки, неначе гланди
У трепетному горлі солов'я.
Там видно за горою хату троля,
Колиску сліз і сховок хробака...
Ах, та троянда, наче людська доля -
Божественна, заплакана, бридка.
Та я вдаю, що бачу тільки вроду,
Дзвінку хатину ельфа з кришталю,
Сльозу, що світить радістю зісподу,
Хоч найсильніше колючки люблю.
10.ХІ.2006
|
|
