Прочитаний :  160
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ПІСНЯ ТРЕТЯ. Дума перва
Над степами сонце сяє,
Вітер подихає,
Подихає, мов у кобзу
Тихострунну грає.
Поначіплювано густо
Струни золотії
На степи, балки з річками,
Байраки крутії.
Сяє сонце, вітер віє,
Тирсу нахиляє,
До струни струна на кобзі
Стиха промовляє.
Бачиш оком, чуєш ухом,
Серцем розумієш,
А сказати-заспівати
Голосно не вмієш.
Несказанно, невимовне
Кобза промовляє,
І святими почуттями
Серце надихає,
І возносить серце вгору
Від земного лона,
Мов крилаті духи-коні
Бога Аполлона 37
Щоб споглянуло з-під неба
На се жизні море,
Де, мов хвиля гонить хвилю,
Віра віру боре;
І широкої набралось
Правди та свободи,
Що насильство витісняє
З людської природи;
І поезії спасенним
Надихом сповнилось,
До всіх вір і всіх язиків
Рівно прихилилось.
І поезії, й братерства
Праведним натхненнєм
До всіх кротких духом кротким
І благоволеннєм.
***
Джерело: анонімний дописувач.
|
|
