Багато бардів скрашують буття!
Та мало з них велично поривали
Мою уяву, - із похвал навали
Виходжу завжди я в земне життя.
Коли ж до рим настане вороття
І стріну гніт словесної потали,
Я відчуваю, - порив небувалий
Підносить серце в чарівне биття.
Так часті звуки вечора лункого,
Пісні пташок, і шемрання дерев,
І говір вод, і дзвін, що гучно й строго
Лунає з покликами бистрих мев,
Для низькодолів простору німого
Складають музику - не дикий рев.
257
