Прочитаний :  177
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Гамуй погорду, Смерте нездоланна..."
Гамуй погорду, Смерте нездоланна,
Страшна й могутня - так тебе зовуть.
Ти ще мою не вкоротила путь,
То й не вмирай, небого безталанна.
Спокійні сни, твоїй подобі манна,
Багато втіх, з тобою більш, дають.
Для тебе, склавши кості й душ могуть,
Найліпші люди гомонять: "Осанна!"
Рабине доль, відчайців, королів,
Живи в отруті, в любощах боїв.
Нас гойний опій більше присипляє,
Ніж твій удар, погордлива без меж.
Мине мій сон, прокинуся в розмаї -
Тоді сама ти, Смерте, вмить помреш.
1956
|
|
