Прочитаний :  291
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ПОГОНЯ
Тільки серцем тривожним почую,
Як вітчизну оплакує плач, -
Гостру Браму згадаю святую
І комонник, що ринуть навскач.
В білій піні гойдаються коні,
Пориваються й важко хропуть.
Стародавню Кривицьку Погоню
Не спинити, не збить, не зігнуть!
В далечінь переможно мчите ви,
Перед вами, за вами - віки.
О, за ким женетеся, як леви,
На які спішите ви шляхи?
Білорусе! Вони понеслися
За твоїми дітьми навздогін,
Що забули тебе, відреклися,
Продали на жорстокий загин.
Бийте в серце їх, бийте мечами,
Не дозвольте чужинцями жить!
Хай дознають, як серце ночами
По вітчизні скорботно болить...
Мати рідна, моя батьківщино,
Полонена ордою сваволь, -
Ти пробач, ти прийми свого сина
І за тебе умерти дозволь...
Все летять, пориваються коні,
Срібна збруя освітлює путь.
Стародавню Кривницьку Погоню
Не спинити, не збить, не зігнуть!
1916 (1942)
|
|
