Прочитаний :  154
|
Творчість |
Біографія |
Критика
НАСТУП
Та земля, що ставала раєм,
Потопає в пекла вогні.
Ми четвертий день наступаєм,
Ми голодні чотири дні.
Та не треба їства земного
В цей жахливий і світлий час,
Бо верховні глаголи Бога,
Ніби хлібом, годують нас.
І просякнуті кров'ю тижні
Крає блиском шрапнель гінкий;
Ринуть ядра, важкі й невтишні,
З рук летять, як птахи, клинки.
Я кричу - і мій голос дикий,
Наче мідь ударяє в твердь.
Визволення водій великий,
Я не можу прийняти смерть.
Ніби молоти громовизни,
Наче гнівного моря сміх,
Золоте почуття Вітчизни
Б'ється в грудях лунких моїх.
І так солодко Перемогу,
Мов коханку в перлах, вести,
Перетявши димну дорогу,
По якій тікають кати.
1942
|
|
