Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 12
Пошук

Перевірка розміру




Франко Іван

Прочитаний : 59285


Творчість | Біографія | Критика

ПРОЛОГ ДО ПОЕМИ "МОЙСЕЙ"

ПРОЛОГ  ДО  ПОЕМИ  "МОЙСЕЙ"  

Народе  мій,  замучений,  розбитий,  
Мов  паралітик  той  на  роздорожжу,  
Людським  презирством,  ніби  струпом,  вкритий!  

Твоїм  будущим  душу  я  тривожу,  
Від  сорому,  який  нащадків  пізних  
Палитиме,  заснути  я  не  можу.  

Невже  тобі  на  таблицях  залізних  
Записано  в  сусідів  бути  гноєм,  
Тяглом  у  поїздах  їх  бистроїзних?  

Невже  повік  уділом  буде  твоїм  
Укрита  злість,  облудлива  покірність  
Усякому,  хто  зрадою  й  розбоєм  

Тебе  скував  і  заприсяг  на  вірність?  
Невже  тобі  лиш  те  судилось  діло,  
Що  б  виявило  твоїх  сил  безмірність?  

Невже  задарма  стільки  серць  горіло  
До  тебе  найсвятішою  любов'ю,  
Тобі  офіруючи  душу  й  тіло?  

Задарма  край  твій  весь  политий  кров'ю  
Твоїх  борців?  Йому  вже  не  пишаться  
У  красоті,  свободі  і  здоров'ю?  

Задарма  в  слові  твойому  іскряться  
І  сила  й  м'якість,  дотеп  і  потуга  
І  все,  чим  може  вгору  дух  підняться?  

Задарма  в  пісні  твоїй  ллється  туга,  
І  сміх  дзвінкий,  і  жалощі  кохання,  
Надій  і  втіхи  світляная  смуга?  

О  ні!  Не  самі  сльози  і  зітхання  
Тобі  судились!  Вірю  в  силу  духа  
І  в  день  воскресний  твойого  повстання…  

О,  якби  хвилю  вдать,  що  слова  слуха,  
І  слово  вдать,  що  в  хвилю  ту  блаженну  
Вздоровлює  й  огнем  живущим  буха!  

О,  якби  пісню  вдать  палку,  вітхненну,  
Що  міліони  порива  з  собою,  
Окрилює,  веде  на  путь  спасенну!  

Якби!..  Та  нам,  знесиленим  журбою,  
Роздертим  сумнівами,  битим  стидом,  —  
Не  нам  тебе  провадити  до  бою!  

Та  прийде  час,  і  ти  огнистим  видом  
Засяєш  у  народів  вольних  колі,  
Труснеш  Кавказ,  впережешся  Бескидом,  

Покотиш  Чорним  морем  гомін  волі  
І  глянеш,  як  хазяїн  домовитий,  
По  своїй  хаті  і  по  своїм  полі.  

Прийми  ж  сей  спів,  хоч  тугою  повитий,  
Та  повний  віри;  хоч  гіркий,  та  вільний,  
Твоїй  будущині  задаток,  слізьми  злитий,  

Твойому  генію  мій  скромний  дар  весільний.  

1905

Нові твори