Прочитаний :  223
|
Творчість |
Біографія |
Критика
БАЛЯДА ПРО ВІТЕР І ДОЩ
Вітер, що в яворовій чуприні
Моргав крізь сон,
Аж явір скрипів старими скрипками,
Ковтнув із просоння усмішку дівочу,
(Блискавицю, а він і не знав).
Дівчина мила конопляні коси в ставу:
"Вітре, біжімо погратися в піжмурки!"
Дзвонила сережками з вовчих ягід,
Віяла віями з кухлика личка, -
"Зовсім розпещена", - думав вітер.
Вітер сказав їй: "Годі,
Не тягни мене за рукав,
Не капай за комір,
А то я розмазаю по стерні твоє плаття,
Пусти ж мене, ти, сяка-така!
В мене не має часу, я ладен
Налякати страхопуда серед маківок,
Розігнати три копи вітрогонів зі школи,
Затанцювати гопака на майдані,
Одним словом - корисну робити роботу!"
Дівчина сіла собі на горб,
На брови насунула хмаряний гриб;
"Хіба помиритися?" - думав вітер.
Але вона заплітала веселку в дрібушку
Й дивилася через річку.
Вітер пішов із руками в кишенях,
По завулках посвистуючи.
Всі гадали: он - пройдисвіт!
Коли він уперто старався не думати
По пустунку у вовчих ягодах.
|
|
