Прочитаний :  193
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ЗАБУТИЙ ФОРТЕПІЯН
Стою забутий у вітальні під стіною,
Ні то звичайний мебель, ні то інструмент,
Стирають з мене пил байдужою рукою,
А серце в них тверде й холодне як цемент.
Я так стужився за чутливими руками,
За пальцями гнучкими, без прикрас,
За ніжним серцем сповненим піснями
Крилатими, легкими як Пеґас.
Від тих пісень душа моя проснеться,
Здрігнеться, оживе, розквітне як колись,
Перлистим звуком по кімнаті розіллється,
Полине крізь вікно у синю вись,
Туди у даль, де сповнений мелодій
Небесний простір грає і дзвенить,
Де музика симфоній і рапсодій
Ясною зіркою над світом мерехтить.
Стою забутий і нудьгую у вітальні,
Покритий мотлохом штучних прикрас
І сняться все мені простори дальні,
Космічна музика, крилата як Пеґас.
|
|
