Сконцентрована ненависть
вибухала вулканом,
гарячою лявою смолястих слів
заливала все живе довкола,
очі загрозливо горіли вогнем
окаянної злоби,
розжарені брили власної
зрушеної субстанції
падали на крихкі криївки
людяних почувань,
що розсипалися від ударів,
зникали під чорною липкою лявою,
прикриті жужелем і попелом руїни.
Вулкан заспокоював свої звироднілі пристрасті...
Коли довкруги все завмерло,
він понурив свою зчорнілу голову,
безсило чадів димом
свого виснаження.
202
