Схрестилися над нами два ножі
Спустилася імла повільна
Владає сила невідома і свавільна
І місяць вже тому як ми чужі.
Самотний знову я. Сумний навіки.
Без шляху. Без мети. Розавить десь авто.
Я ніби гімназист благаю серцю ліки
І плачу, як раніш, що не зустрівсь ніхто.
5. II. 1917. Владивосток
Джерело: М.Семенко. ПОЕЗІЇ. - "Радянський письменник", Київ, 1985.
922
