Не заздрю панам грошовитим, багатим,
В яких "Мерседеси" й палаци-квартири.
Їм треба журитись, де гроші ховати
У них - податківці, у них - рекетири.
Чи ж зможе мільйонщик той спати спокійно
Він бачить в уяві одне лиш не спавши.
Прийде злодіяка і зробить покійним
І те, чим накрався, він втратить назавше
А ще ж бо є люди. І Бог має очі.
Та й совість не зможе дощенту пропасти.
Подумає часом - прийдуть поторочі
І кинуться раптом накрадене красти...
Не заздрю багатим, не заздрю пихатим.
У них непомірні завжди апетити.
Я тих поважаю, хто совість не втратив.
Без неї чи ж варто на світі цім жити.
204
