Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 7
Пошук

Перевірка розміру




Олесь Олександр

Прочитаний : 716


Творчість | Біографія | Критика

Смерть Святослава

Святослав,  розбивши  греків,  
Повертається  з  війни,  
Тихо  плинуть  по  Дунаю  
Навантажені  човни.  

Ллється  легко  вільна  пісня,  
Молодецька,  бойова…  
Святослав  і  сам  безжурно  
Разом  з  лицарством  співа.  

Тільки  Свенельд  не  співає  
І  сидить,  як  ніч,  сумний,  
Не  голубить  його  пісня,  
І  не  тішить  день  ясний.  

Святославові  говорить:  
“Святославе,  князю  мій,  
Повертайся  ти  на  конях  
По  дорозі  степовій.  

Греки,  певно,  печенігам  
Уже  вістку  подали,  
Що  Дніпром,  через  пороги,  
Повертаються  орли,  

Що  ти  маєш  мало  війська,  
Що  човни  твої  з  добром…  
Славний  князю  Святославе,  
Не  вертайся  ти  Дніпром”.  

Похитавши  головою,  
Усміхнувся  Святослав:  
“Любий  Свенельд,  воєводо,  
Я  з  дороги  не  звертав!  

Що  ж  —  поміряємось  з  ними,  
Воєводо  вірний  мій,  
Нам  не  вперше  їх  стрівати  
На  дорозі  бойовій”.  

І  старого  воєводи  
Не  послухав  Святослав,  
І  пісні  ще  веселіше  
Перед  лицарством  співав.  

Ллється  пісня  без  упину,  
На  човнах  пливе  добро,  
Переплите  чорне  море,  
Вже  синіє  і  Дніпро.  

Швидше  в  грудях  б’ється  серце,  
Швидше  весла  хвилі  б’ють…  
Рідна  мати  Україно,  
Що  сини  твої  везуть!  

Осб  біліють  білим  шумом  
І  пороги  Дніпрові,  
Мов  цвітуть  сади  зелені  
Або  трави  степові.  

Нагло  стріли  полетіли,  
Наче  чорні  блискавки…  
“Печеніги,  печеніги!!”  —  
Закричали  вояки.  

“Приставай,  виходь  на  берег,  
Міцно  меч  в  руці  тримай,  
Не  бери  в  полон  лукавих:  
Всіх  на  місці  їх  рубай!”  

І  почався  бій  кривавий,  
Б’ються  лицарі-борці…  
А  попереду  вояцтва  
Святослав  з  мечем  в  руці.  

І  з  мечем  в  руці  поліг  він  
Смертю  лицаря  в  бою,  
За  народ,  за  Україну  
Склав  він  голову  свою.  

Поруч  з  ним  лягло  немало  
І  відважних  вояків…  
Тільки  дехто  в  рідний  Київ  
Повернутися  зумів…  

Так  колись  козаче  серце  
Не  боялося  біди…  
Так  колись  за  нас  вмирали  
Наші  прадіди  й  діди.  

***  

Джерело:  О.Олесь.  “Княжа  Україна”.  —  Київ,  “Веселка”,  1991.  


Нові твори