Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру




Олесь Олександр

Прочитаний : 5266


Творчість | Біографія | Критика

Похід на Царгород

Геть  за  морем  українським,  
Понад  склом  Босфорських  вод  
Дивні  вежі  і  палати  
Розкидає  Царгород.  

Наче  вир,  кипить,  торгує  
Крамом,  зброєю,  вином.  
Вдень  він  вуликом  здається,  
А  вночі  —  чудесним  сном.  

І  з  усіх  країн  до  його  
Ллється  хвилями  народ.  
Наші  теж  торгові  люди  
Їздять  в  славний  Царгород.  

Та  не  любить  грек  чужинців  
І  тримає  їх  в  руці.  
“Хоч  не  їдь!  Одурить,  скривдить!”  —  
Наші  скаржаться  купці.  

І  Олег,  на  греків  лютий  
Став  збиратися  в  поход:  
Хоче  він  до  України  
Прилучати  Царгород.  

І  укрили  Чорне  море  
Українські  байдаки,  
Розгорнулися  вітрила,  
Заспівали  вояки.  

Простір!  Воля!  Грають  хвилі,  
Море  диха,  як  живе,  
Мов  лютує,  що  з  піснями  
Легковажний  хтось  пливе.  

Небезпека?  Вітер?  Буря?  
Гнуться  щогли  кораблів?  
О,  хіба  згорнути  крила  
Важко,  довго  для  орлів?!  

І  гуртом  за  весла  взятись,  
Разом  взятись  і  гребти…  
Море,  море!  І  в  негоду  
Любе  сміливому  ти!  

Так  три  дні  пливли  по  морю  
Без  турботи,  без  нудьги.  
Ось  і  вежі  Царгорода,  
Ось  і  грецькі  береги.  

Але  греки  уже  знали,  
Що  летять  до  них  орли,  
І,  щоб  в  пристань  не  пустити,  
Ланцюги  перетягли.  

І  звелів  Олег  на  беріг  
Витягати  кораблі.  
“Що  ж,  мовляв,  як  не  по  морю,  
То  поїдем  по  землі”.  

І,  колеса  приробивши,  
Він  вітрила  розпустив.  
І  невидане  тут  сталось,  
Найдивніше  диво  з  див.  

“Ой,  повій,  повій  ти,  вітре!  
Швидше  коней  повези!!  
Зашумів  —  повіяв  вітер,  
Покотилися  вози.  

Вороги  перелякались,  
До  Олега  шлють  послів:  
“Не  руйнуй  нас,  все  дамо  ми,  
Що  б  ти,  князю,  не  схотів!”  

“Ну,  гаразд.  Покора  ваша  
Погасила  в  серці  гнів,  
І,  здається,  ми  братами  
Станем  з  лютих  ворогів.  

Царю,  хай  моє  купецтво  
Вільно  ходить  в  Царгород,  
Хай  торгує  і  купує  
Вже  без  кривди  і  без  шкод.  

У  купців  не  буде  зброї:  
Я  обмежу  їх  число,  
Щоб  не  більше,  як  півсотні  
Їх  нараз  у  місто  йшло”.  

Цар  годився  на  умову,  
Хрест  святочно  цілував.  
Князь  на  Волоса,  Перуна  
І  на  меч  присягу  склав.  

На  воротах  Царгорода  
Князь  Олег  свій  щит  прибив.  
На  воротах  Царгорода  
Український  щит  висів.  

***  

Джерело:  О.Олесь.  “Княжа  Україна”.  —  Київ,  “Веселка”,  1991.  


Нові твори