Експресивність. Точені фігури,
На папері. А погляд схилився.
Знову кеди на себе взула,
І пішла, розмітаючи листя.
Тепла осінь. І знову, і досі,
Вірш із кіркою бідного змісту,
Застигаю на кожному кроці,
І думки викладаю стисло.
Нерозумність. Мені говорили:
Ти розсудлива, та не уважна.
Осінь трави вологі скосила,
Осінь тиха й, на диво, протяжна.
Знову, знову. А погляд схилився,
Він шукає блискучі каштани
І губами у небо впився
Сірий вечір, з рожевими снами.
І вогкі від дощу тротуари,
І дерева стоять кольорові
Ну а в мене закінчились пари,
Друга зміна. Начитка, все кльово.
Посміхнуся. Дороги просторі,
Не зіткнуся ні з ким – відрадно.
Не працюють чомусь світлофори,
І всі йдуть на червоний, стадно.
Вечір тихий. Над озером місто,
Атмосферно і хмільно і дивно.
Викладаю думки свої стисло,
На папері ж, я більш експресивна.
Тепла осінь. І знову, і досі,
Вірш із кіркою бідного змісту,
Застигаю на кожному кроці,
І мовчу про свою альтавісту.
Дуже гарно, головне щиро!!
