По стежині іду в зелен гаю.
Обіймаю берізку, стою.
І до серця, що б’ється, вслухаюсь:
Чуєш, сестро, як сильно люблю.
Чуєш, сестро, я довго чекала,
Виглядала з далеких доріг.
Я вже думала, може проспала,
Свого серця міцний оберіг.
Чуєш, сестро, було захолола
Кров по жилах. У грудях дупло.
Безнадія гніздечко там звила,
Чи ж орлиця - одне лиш крило.
Чуєш, сестро, його так кохаю,
Що палаю, немов у вогні.
Подорожником серце вкладаю
В дужі руки: м’язисті, міцні.
10.07.10
