Серед снігу холодного міста,
У замерзлих будинках - життя.
Ми з такого бо зліплені тіста,
Що йдемо до самОго кінця...
Змерзлі пальці впиваються в стіни
Аж до зламаних нігтів, кісток...
Та не гнуться під тиском коліна
І за кроком малесенький крок
Нас виводить на сонце, до неба,
До зірок, що для нас миготять...
Я - єдина, остання потреба,
Інші "хочу" замучено сплять...
Серед снігу шалено пульсують
Вени втомлених світом думок.
Холод злиться і зими лютують.
Понад степом завився димок
Від багать дотліваючих зрушень
І очищених духом світів,
Від законів, від кар і порушень...
Просто жити безмежно хотів...
Та зима приземляє злетілих,
Намерзаючи лід на хвости...
Світ втомився від ангельсько білих,
Від хрестів... Світ волає "лети"...
Відлітай і най світла не буде,
Най замерзнуть міста і поля...
Світ засне і навіки забуде
Це образливе слово "земля"...
