| Сторінки (13/1229): | « | 11 12 13 | » |
Минуть роки, минуть без вороття та в пам’яті моїй залишаться назавжди спогади про них. Ніколи не забудуться ті дні, що були наповнені першими хвилюваннями.
Думки...Вони линуть кудись в далечінь, мов бурхливі весняні води і немає їм ні кінця-ні краю.
Щоденник. Я записую туди події, які відбуваються у моєму житті.
На дворі ясно світить сонечко. Вітер ледь-ледь колише віття дерев, тихо шепоче йому казки, весело співають пташки, а у моїй душі смуток.
Мені дуже подобається однокласник Віктор, а він не звертає на мене ніякої уваги, окрім хіба що, коли треба списати контрольну роботу. Це мене засмучує.
Ходила у клуб на танці. Запросила Віктора на вальс. Він відмовив.
Проводжати мене додому напросився інший однокласник, Сашко. Усю дорогу додому щось розповідав, а я думала про Віктора. І коли Сашко, весь тремтячи від хвилювання, сказав, що кохає мене, різко відштовхнувши його від себе, промовила:
- А мені подобається інший, - в душі стояла порожнеча.
Життя раз-по-раз ставить складні запитання, на які я не в змозі дати відповідь. Розум швидко сприймає та аналізує усі навколишні події, а серце прагне почуттів, почуттів, що хвилюють, аж до щемного болю.
Уже другий рік, як я навчаюсь у іншій школі. Ні Віктора, ні Сашка поруч немає. Познайомилась з Євгеном: високий, стрункий, з гарним вольовим обличчям, орлиним носом та прониклим поглядом великих сірих очей. Він на два роки старший за мене.
Учора вечором ходила з Євгеном на прогулянку.Час минув швидко та весело, багато розмовляли на різні теми, а сьогодні посварились, сама не знаю чому і за що. Гадаю, чи прийде миритись.
Євген прийшов, ми поговорили, вирішили, що два тижні зустрічатись не будем.
Ходила з дівчатами на дискотеку. Євген також був там. Обмінялись поглядами, але не розмовляли.
Минуло два тижні. Наша зустріч була короткою, ми постійно сварились. Євген пішов, потім повернувся - сварка продовжилась, правда, тепер уже удавана і закінчилась першим у моєму житті поцілунком.
З морозом та снігом прийшов Новий 1981 рік, який ми зустрічали разом і знову посварились.
Схожі дні минають непомітно, я постійно думаю про Євгена. Чому при зустрічі ми не можемо знайти спільної мови і майже усі наші розмови закінчуються сварками, а потім ми мовчки проходимо один мимо одного, удаючи байдужих, хоча кожен із нас ладен пригорнутись до іншого.
Євгена забрали до армії. Усі дні я була сама не своя. Чекала, що він прийде попрощатись. Євген прийшов та не застав мене, так і поїхав, не попрощавшись.
Йдучи по вулиці, я вдивляюся в обличчя перехожих, хоч і розумію, що вже не побачу його випадково, як колись.
Коли Євгена не стало поруч зі мною, я зрозуміла, що так безглуздо втратила близьку людину.
На вулиці весна. Потрібно готуватись до випускних екзаменів, а мене переповнюють думки про Євгена. Я нічого про нього не знаю, на серці лежить постійний тягар.
Школа...Так хотілось, щоб навчання швидше закінчилось. От і настав останній дзвінок та випускний вечір. І тільки тепер, ставши на порозі самостійності, я із заздрістю подумала про тих, кого ще срібний дзвінок покличе за парти.
Дні проходять безслідно, минають у повсякчасних буденних турботах. Згадка про Євгена крає моє серце. Осмислення тих чи інших подій не приносить полегшення. Думки полохливим потоком перекидаються з одного предмета на інший. Я весь час ніби перебуваю у стані невагомості, зростає невдоволення собою, усе моє єство протестує проти того життя, яким я живу, хоче боротися та не знає як. Мене, мов Євгенія Онегіна оповила "хандра", цупко взяла у свої руки і не хоче відпускати.
Минув майже рік. Нарешті від Євгена прийшов перший лист. Я чекала цього листа. Півсвідомо чекала, коли пішов у армію, з нетерпінням, коли почула, що розшукує мене.
Та наше листування було коротким. Якось він мені не відписав і знову зв’язок між нами перервався.
За якийсь короткий проміжок часу мені багато випало пережити, передумати; переламати і перемогти саму себе, примусивши йти з високо піднятою головою і вдавати з себе безтурботну, коли хотілось не просто плакати, а вити від безсилля.
З новою силою та енергією я взялась за навчання, хоча й турбувала загадка, що стало причиною Євгенового мовчання, адже я знаю напевно, що він не байдужий до мене.
Нас усією групою послали на практику, де я познайомилась з молодим хлопцем, його звати Віктор. Та згадка про Євгена не дозволяє мені відкрити своє серце для нових почуттів.
Їдучи додому, зустріла Євгена, який нещодавно повернувся з армії. На другий день, був День Молоді, який ми мали провести разом. Та на побачення я трішки запізнилась - Євген уже стояв у колі своїх друзів. Ми знову посварились.
Я впустила Віктора у своє серце. Він розбив його на дрібні тріски, забрав мій спокій і сон, перетворив моє життя на хаос.
Недавно випадково побачила Євгена. На початку розмови сказала йому (чомусь почувалась винною), що я зустрічалась з іншим хлопцем. Євген пополотнів на обличчі і сердито кинувши:
- Які ви всі зрадливі,- пішов від мене геть, не давши змоги будь-що пояснити.
Євгенові слова боляче, мов батогом, хльоскали та переслідували цілий тиждень, адже були сказані, незважаючи ні на що, близькою людиною.
Через декілька років ми зустрілись у переповненому людьми автобусі. Коли я підійшла до Євгена, - він сидів. Так і розмовляли певний час будь про що. Я жартома запросила його на побачення. Євген удав, що не зрозумів моїх слів і, ніби похопившись, уступивши своє місце, відійшов.
27.06.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2010
На вулиці знову іде дощ,
На кухні лиш сидіть, варити борщ.
Зварила б борщ, от, тільки кому?
А запрошу у гості я куму!
Сядемо удвох собі рядком
І поговоримо про все ладком.
До борщику наріжемо сала,
Сто грам, аби закуска не пропала.
- Ну, будьмо, кумо, ми здорові!
Поглянь, же - обоє чорноброві!
Видихнемо, відпивши по ковтку.
Жінки - люба нам ноша по плечу!
26.06.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2010
Зловіщий гул, хрести на крилах,
Лютує смерч без квітів на могилах.
Горять хліба, палають хати.
Поранені в диму ідуть солдати.
Десь в далині ревуть гармати.
Війна. Комусь вже більше не кохати.
Важко солдатів проводжати, -
Зажурена стоїть старенька мати.
-Коли ж назад, рідні, чекати?
Синки мої, хотіла би я знати?
Тихенько всіх благословила...
За мить посивіла, осиротіла...
21.06.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2010
Ти завжди постаєш переді мною
У вічності, і мужності своїй.
І, як сади цвітуть весняною порою,
Моє ти серце кличеш на двобій.
Я бачу твій образ у ві сні,
Він сили й снаги придає мені.
Він кличе сміло йти в життя,
Щоб думку не стискала хвиля забуття.
Лети ж, світла мріє, стрімкіше стріли,
Розвій темні хмари он там, в далині!
Хай радістю сяє душа молода
І пісня весела луна гомінка!
1980
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2010
Якось зустріла я поета...
Живісінького - не з портрета.
І він весь вечір про кохання
Читав вірші, мов заклинання.
Хотіла мовити слова:
"Я ж бо не німфа, я жива.
Я тут: гаряча, з крові й плоті."
Вже пересохло у поета в роті,
А він то, знай, усе чита...
Що значить мудра голова...
19.06.10
* * *
Стою оголена перед тобою...
Візьми мене і дужою рукою
До себе ніжно пригорни.
У серці лід - його ти розтопи.
Минулих літ сум та тривоги
Розвій по вітру, висуши сльози
І щемний біль цілунком забери.
Ти ж лицар? Правда? Не мовчи...
19.06.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2010
Себе розхристану я бачу.
Стає так сумно, що аж плачу.
Душа розхристана, відкрита,
Холодна ніч - дощем підбита.
Колеса стукають, свистить
Зустрічний вітер і гудить.
Сопуть сусіди по купе
Та біль не спить - вогнем пече.
Життю сказати хочу: "Гей.
Я сильна духом, я не глей."
З світанком, з променем тепла,
Я усміхнусь - душа жива.
15.06.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2010
Палюче сонце на небі вставало,
Красеня-дуба воно рятувало.
Той дуб гордовито на полі стояв,
Туман сизочолий в полон його взяв.
В гаю соловейко новий день вітав,
А жайвір у небі йому вторував.
Село ще дрімало у вранішній млі,
Лиш півень горластий співав у вікні.
В’юнилася річка - тихенько несла,
Неначе кораблик, сухого листка.
Туман клубочився - у воду глядів,
Він з річкою злитись навіки хотів.
11.06.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2010
Жартуючи, приказка ненароком,
До істини підштовхує так, ніби, боком:
-Дурний - бо бідний, бідний - бо дурний.
Ну, й вислів, бач, який нудний.
Та по усьому білому світу,
Густо маком посипано нашого цвіту.
Та у людей шанують, а на Батьківщині
Вони байстрята ще й понині.
Загублені, незнані та забуті
Скитаються чужинами спокути.
І плачуться, смуткуючи, їх душі,
Повернення - шматок спокуси.
07.06.10
***
Ой, ви, коні-коні, коні - воронії,
Понесіть же мене, наче вітер мрії.
По широкім полі, де барвінок в’ється.
Хай душа радіє, сонечко сміється.
По зеленім лузі, де пташки співають,
Рятуючи ж гнізда - гармидер здіймають.
У дубовім гаї пристаньте спочити,
Станемо з джерельця чисту воду пити.
07.06.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2010
Не можна словами сказати
Про те, що відчуває душа.
Коли безсонними ночами
Від думок розпуха голова.
Перед очима все проходить:
Обличчя і тіні, і слова,
Як гостре лезо, кровоточать,
Знову біль, прокинувсь, ожива.
Серце стискається від болю,
Сприймаючи, що гірчать, слова,
І біс насміхається вволю...
Я ж хочу жити, бо я жива.
04.06.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2010
Костёр во дворе полыхает,
Клубится в небо дым столбом
И чёрная ночь укрывает
Угасший день тёмным ковром.
Медленно спускаются тени,
Мерцает во тьме огонёк.
Взлетев, искорки вырывают,
Из темени виси клочок.
Смотрю на искорки мечтая,
Я, как все или другая?
Живёт в душе любовь слепая,
Ярких надежд чудная стая.
04.06.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193653
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.06.2010
Стремительно вошёл ты в жизнь мою
И душу от стеснения избавил.
Так почему гремучую змею
Про чёрный день ты всё-таки оставил?
Судьбы случайность нас вместе свела,
Ты здорово воспользовался ею.
В сердце моём бушует уж волна,
Но говорить об этом я не смею.
Но ты женат и у тебя семья,
А мной играешь чисто по случаю.
И глаза твои огнём сверкая
Холодный смех в лицо мне выливают.
За что, скажи, такой жестокий смех
Меня постигнул? И в солнечные дни
Он бродит тихо по следах моих
Без устали весёлость отбирая.
Ведь можешь ты, мне не смотря в глаза,
Прямо сказать, что я чуть опоздала.
Ибо в любовницы кротки права,
В любовницах ходить мне не по нраву.
1982г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193340
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.06.2010
Ви узявшись за руки обоє:
Ти й вона вперед мене ішли.
Ви в усмішці щасливій, веселій
Радість зустрічі тихо несли.
Я дивилась на вас із далека.
Проступала неясність в душі.
Біль, проплаканий нишком, в розпуці,
Відбивався в мене на лиці.
Як же швидко вона підкорила
Твоє серце й забрала собі.
Випадково усе проходила
І з’являлась там, де стоїш ти.
Ви по вулиці йдете обоє...
Я пригадую очі твої.
Колись вони радісно іскрились,
Загорівшись, під трепет душі.
1981р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2010
Був тихий вечір...
Веселий вітер
У небі хмарки розганяв.
Золоторогий місяць
Сріблясте марево
На землю посилав.
Баба Яга відьомським
помелом
Іскристі зорі лоскотала.
Із давності засохлої
верби
Сова свій голос
подавала.
Чого не знаю, говорила
Слова, що весело мені.
В думках перепліталися
Не збуті мрії,
А я сміялась в ніч
зоряну.
В руках, що обіймали,
Я відчувала дотик
Інших рук
Душа горіла, клекотала,
А ніч нашіптувала
Про щасливі дні.
30.05.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2010
Хрести...Могили...
В зажурі сосни
Віти похилили.
Кує зозуля...
Лиш тридцять
Літ тобі було,
Коли себе ти загубила
Та молодою положила
В сиру могилу:
Вологу й темну...
Донька твоя - красуня -
В білому стоїть.
Букет троянд
В руках держить:
Добридень, мамо,-
Благословіть!
З пітьми бо руку
Простягніть...
Кує зозуля...
Мовчить могила...
14.05.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2010
Сади цвітуть - весняна днина.
Бджола летить - весіль година.
Лунає музика з вікна:
Весела, ніжна, гомінка.
Циган весільний гопак чеше,
Що кури крав, у крузі бреше.
Людський мурашник гомонить.
І лиш вона одна мовчить...
Схилилась стиха до одвірка,
Мов та підбита перепілка.
Мати коханого сказала:
-Вона не пара, - і додала,-
Як син не зважить на її слова
Й не візьме іншу, він їй не син.
На те і не зважала,
Що доля їй онуку дарувала.
14.05.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2010
Сховане небо за сизим туманом,
Стиснута мрія життєвим обманом.
Радіє вороння падінню дощу,
Розпатлана думка:"Де спокій знайду?"
Сторінки гіркі переплету життя,
В запальній уяві жагуча туга.
Співає синичка під лік дзигаря,
Зажата в лещата озвалась душа.
Де істина? Правда людського буття?
Що теплою хвилею груди дійма.
Що творить добро на всі вишкіри зла,
Де хвиля любові - любов виклика.
12.05.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2010
Летить він стрілою -
Униз головою.
Поранений той птах,
Ув очах біль і страх.
А жовте латаття -
Болотяне плаття.
Пелюстки відкрило-
Пташину зловило.
Крило, що боліло,
Зажило, зміцніло.
Кружляє в небесах
Ним врятований птах.
12.05.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2010
В одному мальовничому селі на Волині, з красивою назвою Березичі, на березі тихоплинної річечки Стохід, проживав дід Йосип. Дід був відомий на все село майстер на всі руки. Мав свою кузню, майстерню з токарним та столярним верстатами і комірку, де стояв, захований від стороннього ока, власної конструкції самогонний апарат.
Батько діда Йосипа, колишній солдат першої світової війни, повернувшись з війни додому, вирішив:
- Мої діти повинні учитись, - і віддав сина, який згодом народився, до школи.
У школі малий Йосип своїми здібностями відразу привернув до себе увагу вчителів. Він швидко засвоював усю шкільну науку і польські чиновники запропонували Йосипу продовжити навчання у Кракові. Та була у цій пропозиції одна обов’язкова умова - зректися православної віри, чого він не зміг зробити.
Так дід і став майстром-самоучкою, продовживши своє навчання самотужки, купуючи та вивчаючи технічну літературу того часу.
Якось він зробив моторний човен і плавав ним по річках Стохід та Прип’ять.
Польські жандарми спіймали його, човна забрали, пригрозили, якщо спіймають ще то посадять у в’язницю.
Невдовзі прийшов 1939 рік. Нова влада призначила Йосипа головою сільради. Йосип радів, думав, що нарешті здійсняться його мрії та прийшла війна. Німецькі танки розкраяли тишу села.
Більшість людей принишкла, ховаючись по своїх дворах, але були й такі, що побігли зустрічати німців з хлібом і сіллю та доносити на своїх односельців.
Підкравшись, як можна ближче до непроханих зайд, дід почув своє ім’я. Не став чекати, коли за ним прийдуть, обійняв жінку та малих своїх дітей і подався у ліс на хутір, де його заховала від сторонніх очей жінка, яка й сама могла опинитись під прицілом чужинської зброї, бо її чоловік пішов на службу до загарбників.
Волиняни не скорились. У лісах формувались партизанські загони, які згодом злились з партизанами чернігівщини, утворивши велике з’єднання під командуванням О. Ф. Федорова.
Дід Йосип став учасником бойових дій партизанської війни проти німецьких загарбників. Пізніше продовжив свою боротьбу з німцями у лавах Червоної Армії.
Село німці спалили, люди устигли поховатись по навколишніх лісових хуторах. Баба Анастасія зі своїми дітьми тулилась у знайомих. Спали покотом на підлозі, притрушеної соломою та прикритою старими ряднами. Дітей піднімали з першими сонячними променями. На день хата ставала майстернею по ремонту взуття.
Війна закінчилась і Йосип повернувся до своєї сім’ї. Святкувати Перемогу було ніколи. Неподалік, де тулилась його сім’я, стояв незакінчений дім, який перетворили на громадську вбиральню і дід Йосип, засукавши рукава, швидко навів там порядок.
Скоро сім’я проживала окремо. Та чужі стіни не гріли душу і майстер заходивсь будувати власну хату на своєму колишньому обійсті.
Здавалось, нарешті можна видихнути спокійно, на повні широкі груди. Життя налагоджувалось: жінка та діти поруч, мирне небо над головою. Йосип, сповнений ентузіазму та внутрішньої потреби допомагати іншим, керує відбудовою мосту через річку Стохід та побудовою нового водяного млина.
Дід був різкуватою, прямолінійною людиною він не подобавсь місцевій владі. Одного ранку до нього у двір ступили озброєні енкаведисти і без жодних пояснень перевернули усе у домі, почали зривати підлогу.
Шокована сім’я з відчаєм дивилася як руйнують її оселю. Розгублений Йосип допитував прибулих, що вони так старанно шукають. Коли нічого не знайшли, молоденький лейтенант, відвівши непомітно діда у бік, шепнув, що до них надійшла заява, ніби у того є захований пістолет, яким він погрожував місцевій владі.
Дідів доброзичливець не шкодував слів, бо на того уже чекала довга дорога в Сибір. Там, у далекому, холодному, голодному Сибірі, на нього чатувала неминуча смерть.
Сила волі покірливо полишала Йосипове змучене тіло, байдужий погляд випадково зупинився на ящику з ключами. Повільно дійшовши до них, він став перебирати ключі руками і у голос називати їхні номери.
Мимо в’язня проходив начальник колонії, почувши безнадійно-приречене шепотіння, він перейнявся його долею, перевів на іншу роботу, де було краще харчування, тим самим врятувавши життя.
Я дивлюсь на стару чорно-білу фотографію діда Йосипа, на його уже зсутулену під вагою прожитих років та ще дужу постать, з прищуреними, добрими та сумними очима; з лагідною, з присмаком лукавства, щирою усмішкою на губах і хочеться, поклонитись низько-низько сказати:
- Дякую тобі, діду Йосип, за те, що ти виборов нам право жити вільними на своїй Землі і, що мені не вистачає тебе в цей день - День Перемоги, бо ти вже назавжди поніс свою гірку Правду про власне нелегке життя у Вічність!...
08.05.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2010
У Ковелі на вокзалі ми зустрілись.
Чекаючи на поїзд, удвох розговорились:
Кремезний сивий ветеран і я.
- Горіла в полум’ї на місці цім уся земля,-
Обвівши поглядом будинки чепурні,
Ветеран сказав, згодом додав,-
Я Ковель від фашистів визволяв.
Він дерев’яний був, згорів до тла -
Залишилось вугілля та зола.
По війні, ось, бачиш, як відбудували,
Криваві рани всі залікували.
А от душу - душа горить й понині,
Коли згадаю тих, хто в домовині.
На вірну смерть під кулі посилали,
Дніпро-ріку на дошках форсували.
Вода від крові червоніла,
Ревли пороги і пінились хвилі,
Гойдаючи тіла - вже не живі.
Примовк на хвилю ветеран,
Збіг смуток на чоло, - то біль від ран.
- Розвідку боєм ми вели.
По скошеному полі до полукіпок ішли.
Зловіща тиша, сонечко вгорі,
Співають пісню цвіркуни в траві.
От-от кінець дорозі цій важкій
Та гримнув залп і поламався стрій.
Ворожі танки, що приховані стояли,
Впритул свинцем солдатів розстріляли.
Від Волги до Берліна кров і піт,
Звитяга пройдених доріг,
Братські могили та хрести
І сльози: матері, коханої, вдови.
06.05.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2010
Мої роки летять у прірву,-
Звідти немає вороття.
В грудях болить. Руками вирву
Я власне серце. Небуття.
Час зупинився. Холод, пустка...
У грудях вітер аж свистить.
В кутку кімнати причаївся
Мій тихий смуток й реготить...
Немов би в темряві блукаю,
Думки-химери обступають.
Беззубо безвість шамотить,
Душа у розпачі кричить.
04.05.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2010
Березовий сік
По березі стікає,
Краплинка-сльозинка
На сонці блищить.
На стовбурі дріт:
Колючий дріт,
Іржавий дріт.
Це відгомін війни,
Що жорстоко ввірвалась
В оселі людські.
І зрадою чорною постелила,
І кров’ю людською, й кістьми.
А, ген, край дороги,
Де сосни ростуть,
Окопи глибокі
Звиваються тут.
Вітер шумить
В верховітті дерев-
Снарядів пекучих
Нагадує рев.
А, он, на узліссі,
В торішньому листі:
Волога та сіра -
Паща відкрита
Ворожого дзота.
Кулею підкошений сліпою,
Змахнувши дужою рукою,
Там, солдат на землю впав.
За радість Перемоги
Життя своє віддав.
1981 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2010
Осень дождём затянула рассвет,
Мёртвые тучи гложут весь свет.
Холодом веет - душа одинока,
Правда жизни слишком жестока.
Мелькнуло в машине лицо молодое,
Нетронуто временем, ещё озорное.
В наивной улыбке детство играет,
Большие глаза чистотой поражают.
Сумеет ли он пронести сквозь года,
Ту чистоту, что мать с колыбели дала
Иль в будущем будет спокойно смотреть,
Как мёртвые тучи гложут рассвет?..
1988г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187002
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.04.2010
Всё прошло, как в тумане,
Не вернуть ничего никогда.
Затянулись рубцами старые раны,
Без вести уходят года.
Все мы дети Вселенной,
Там предначертана наша судьба.
Бьётся разум, желая свободы,
Выйти из тлена хочет душа.
Мыслью свободной весь мир обниму,
В мыслях свободу миру дарю.
Ложь, клевета, алчности тень,
Что ожидает тебя, будущий день?
1988 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186996
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.04.2010
Шукаю власне я в житті,
А чи знайду? - Хто знає?
Роки пливуть, мов човен по воді,
Що слід не залишає.
На скроні тихо, наче сніг,
Вже сивина спадає.
Як долі власної знайти поріг?-
Все майбуття питає...
Скерую волю в пригорщу добра
І покладусь на віру.
Любов людська - поборник зла,
У всі часи творить дива.
Бальзам цілющий ллє на душу.
В похмурий день я пам’ятати мушу:
Розвіє вітер хмари в далині,
Освятить сонце воду в чистому цебрі.
28.04.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2010
Заглянь в середину себе самого.
Що бачиш там ти? Чим живеш?
Пришвидш коня, ти вороного,
Які вершини ще візьмеш?
Чи вже вершини, мрії часу,
Ти полишив усі завчасу?
І поклик гордого орла
Вже не хвилює?! Не ожива
В уяві казка, де колись
В двобої з змієм ви сплелись?!
Чи нині вже, той змій в душі,
Заполонив закутки усі?
Заради ситого спокою,
Ти вже пожертвував собою?
Сумління чисте? Міцно спить?
"Сокири" треба, щоб "будить"?!
28.04.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2010
Україно, Україно! - рідна ненько, мати!
Розкидало дітей твоїх по світу.
Як їх поскликати?
Як гукнути їх додому, щоб до роду свого?
Будувати нову хату для життя нового.
Оновімо свої душі, бо ж вільні ми нині.
Стогне в злиднях народ наш по всій Україні.
Клаптик до клаптика разом прикладає,
Щоб прикрити голі груди, сорочку зшиває.
Дніпре грізний, сивочолий,
Київ златоглавий
І ти славний княже Ігор, і ти Святославе,
Ярослав і Володимир, Данило завзятий
Хіба можна вас забути,
безрідними стати?
Вже Ярема Вишневецький в могилі сміється,
Дивлячись, як чорні круки
хмарою літають над здобиччю.
А Іван Сірко й Сулима, Трясило та Гонта
дивуються -
забаганка, примха долі. Розплата-
бо кров’ю?!
Не такої вони волі нам усім бажали,
Не такої України вільної чекали.
Прокинулась Україна!
Притомилась спати!
Верни ж славу Мономаха,
рідна наша мати!
26.04.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2010
Радуйся, дядьку, дядьку вусатий,
останню сорочку
із тіла знімають,
зі шкірою здирають.
Наділили бо землею -
вже не буде мало.
Гуртом швидко все закуплять,
ваш і хліб, і сало.
Он горбата із косою,
ноги ледве носить.
Встала рано із росою,
кролям траву косить.
На вулиці скрипка грає:
тихо й сумовито.
Та музика серце крає -
то життя розбито.
Скрипачка - підліток тоненький,
мов пагінець той молоденький,
що ріс до сонця з-під коріння
та на шляху зустрів каміння.
25.04.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2010
Червоне сонце на горі,
Притихла річка. Чагарі
вздовж берега переплелись,
із очеретом обійнялись.
Ганяє вітер колючки,
на полі квіти - лопухи.
Земля не пахана стоїть,
чекає зранена, мовчить.
Запроданці. Іуди плем’я.
За гривеник ви продались.
За гривеник. Свята землиця,
за себе і за них я помолюсь.
Я на коліна стану,
низенько поклонюсь
і за усіх нас попрошу
у тебе прощення.
Образи на немічних,
убогих, ти не тримай,
допомагай.
Водою чистою, джерельною
вмивай та напувай,
ти спраглі душі.
Переливай цілющі ліки -
силу волі. Уже доволі
рабами бути
на своїй землі.
Послухайте, - співають горобці
лиш сонце вигляне з-за хмари.
А ми ж бо - люди,
ми - не примари,
власної долі ковалі.
Ми на своїй,
а не чужій землі.
І мова наша - солов’їна,
і Україна в нас одна-єдина.
24.04.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2010
Перший грім весняний
небо розтинає.
-Буде дощик рясний,-
хмаринка киває.
Позлітались горобці
на гілки берізки.
Перші краплі дощові
падають з хмаринки.
Виграють у світлі сонця
крапельки прозорі.
Травичка вгору тягнеться
дощем умивається.
Уся земля умивається
дощиком рясним.
Їй сонце усміхається
промінням золотим.
1981
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2010