| Сторінки (3/296): | « | 1 2 3 | » |
Ровесники мої далекі,
Ви в сні до мене знов прийшли,
І ті роки, наші не легкі,
Як дар, з собою принесли.
І все у плині пригадалось:
Дитинство, юність й вечори,
І навіть те, як лиш світало,
А ми у місто уже йшли.
Бо там навчання нас чекало,
Де ми проводили всі дні,
Щоби потому засіяло
Те, що здобуте, у душі.
А як приємно нам згадати
Студентські роки молоді.
Їх будем завжди пам’ятати,
Бо вони світлі у житті…
Цвіли простори всі природні,
В гаях співали солов’ї,
А ми, як вчителі, сьогодні
Несли дипломи у руці.
І в нас радість в всіх палала,
Але й неспокій забринів,
Бо доля інший шлях обрала,
Не той, що кожний свій хотів.
Нас розвели по всій країні,
Правда, роботу надали.
Та ми залишились й донині
Людьми такими, як були.
Шануємо і дружбу й волю,
Ідемо з словом до людей.
Й вкладаємо маленьку долю
За мир і спокій для дітей.
Навіть, як славим Україну,
Коли навчаєм молодих,
Не забуваємо людину,
Що в борні згинула за них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2017
Було багато в мене друзів,
Були і вірні й лже були.
Ходили ми всі й по окрузі,
Як українські парубки.
З тими найближчими учились,
З другими праця нас звела.
На світ тодішній надивились,
І дружба в нас завжди була.
Ми жили всі, як рідні браті,
Один за одного стояв.
Були простенькі, не пихаті,
Образ ніхто не викидав.
Бувало хтось десь трошки схибить,
Або помилиться чуть, чуть,
Він навіть того і не ввидить,
Як ми поправимо ту суть.
Бо друг не той, що тебе хвалить,
Ще в очі свічку піднесе,
А позаочі так обгадить,
Що й дурень цього не пойме.
Де ви тепер, старенькі друзі,
Куди вас доля завела.
Можливо хтось є і в заслузі,
А когось й слава піднесла.
Бо тих, лже друзів, я встрічаю,
Вони фарбовані усі.
Клянуться в дружбі, хоч я знаю,
Що їхні душі не такі.
Та я сприймаю їх між вуха,
Розмову в серце не кладу.
Для них і правда, наче муха,
Котра лиш пнеться до меду.
Давайте, друзі, ми зберемось,
Хто залишився з нас в живих.
І без торжествів теж, обійдемось,
Але посидим, як колись.
Бо життя йде так безупинно...
Роки прожите заберуть,
А ми залишимось безвинно
Із тим, що долі піднесуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2017
Дашаво моя, моя друга домівко,
Моє ти гніздечко на рідній землі,
Ім’я твоє гордо звучить усе дзвінко,
Бо тебе прославляють твої трударі.
Історія твоя далеко сягає.
І ще почалася з прадавніх віків.
Можливо про те не кожний те знає,
Ох, скільки у тебе було ворогів.
Минали віки, ішли другі століття,
З’являлись імперії, нові царки.
Розвелось ворогів круг тебе, як сміття
Й завжди підкорити хотіли ділки.
В народі кипіла ненависть і сила
Й росли і мужніли герої твої.
Вони піднімали і дух й твою силу,
Щоби захищати рідні рубежі.
І ти по-геройськи ставала до бою,
Бо люди твої патріоти усі.
Ти з давніх давен і слово і зброю
Тримала на захист своєї землі.
На краю села, у лісі густому
Донині кургани стоять й не одні,
А що там у них, - не відомо нікому.
Напевно то пра…, пра… в глибокому сні.
Вони боронили тебе від навали,
Бо не раз ти палала у грізних боях.
Та ти воскресала, тебе будували
І ти була завжди в надійних руках.
Прийшло уже наше, минуле століття,
Родилися діти, мужніли, росли
І сім’ї у хатах були, як суцвіття,
Поки не з’явились також вороги.
І знову за зброю узялися люди,
На захист Вітчизни, своєї землі.
Бо ворог знущався усяк і усюди,
Не дав тобі жити ні вдень, ні вночі.
Пішла твоя молодь на фронт і в повстанці
Боротись за долю мамів і батьків…
Їм би ходити до клубу на танці,
А вони гартували в окопах свій гнів.
Багато лягло у боях тоді з катом,
Немало в світах лежать до тепер.
Сумує по них не одна досі хата
І той, хто живий і ще не помер.
Живих залишилось їх мало між нами
Тих сивочолих героїв тодішніх часів.
То даймо хоч нині належну їм шану,
А мертвим на могили не жаліймо вінків.
У тебе стоїть і Кобзар на граніті
Й Богдан з булавою у центрі села.
А тут, біля школи, зимою і в літі
Завжди повно квітів героям УПА.
Тобі я пишу, юний друже, те слово,
Щоб ти пам’ятав й про своїх земляків.
Вони боронили і край й рідну мову
Від зайдів-чужинців, від всіх ворогів.
Ти можеш гордитись собою, Дашаво,
І своїм минулим, багатством, людьми.
Вони піднімали завжди твою славу
І ім’я твоє всюди гордо несли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735441
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2017
Напевно на старість людина
Таки, як дитина стає.
Вона хоче ласки від сина
Й всі болі до серця кладе.
Душа в неї зараз ранима
І очі частенько в сльозах.
За внуків, за дочок, за сина
Вона в молитвах й по ночах.
Можливо тому, що і нині
Чомусь ще в тривозі живе,
Й тягар, що прожитий, на спині,
Як кару, і досі несе.
Бо ми пережили і голод
І холод й ту кляту війну.
І дзвони, що били на сполох,
Коли все палало в вогню.
Ох, досить тих згадок упертих
І досить тих сліз, що лились,
Молімся тепер всі за мертвих
Й шануймо і тих же живих.
Бо маємо вільну державу
І в ній ми роки вже живем.
Працюймо й гордімся по праву,
Що внукам її віддаєм.
Похвалу складаймо і Богу,
Бо він нам наснагу дає.
Веде нас на вірну дорогу
І в день і в ночі береже.
Тепер нам усім ветеранам
Потрібно радіти життю.
І волю не дати тиранам,
Щоб нищили землю святу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735323
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2017
Повір, дорога, не для слави
На ринг виходив я щораз.
Спортивні вели мене справи,
Мої, а не чиїсь наказ.
В бою виглядав благодушний,
Спокійний, веселий такий,
Для тренера був непослушний,
Для публіки – може й смішний.
А після ударів пекучих,
Котрі я не раз пропускав,
Характер мінявся, - разючим
Й відразу я другим ставав.
Противник, та що тут казати,
На вістря наткнувся дивак.
І замість очки набирати,
В нокауті оставсь неборак.
Я глянув у зал многолюдний,
Шукаючи очі твої,
Як риба в воді каламутній
Шукає поживу собі.
І тут пригадав, що ніразу
Не була зі мною ніде,
Щоб збігти на ринг відразу
І трошки обняти мене.
Я вірю, – мене ти чекала,
Щоб скорше з'явився в селі,
Й думками на рингу стояла,
Щоби помогти у борні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2017
Проснувсь тоді я дуже рано
Від канонади вдалині.
Напевно і тобі погано,
Кохана, було теж самі.
Бо в ту червневу ніч коротку,
Як ми були іще малі,
Аж від Карпат і до Чукотки
Здригнулось все в страшній війні.
Почалось те, що довгі роки
Тільки кошмарами несло.
Хто переніс війни уроки,
До смерті зна її жало.
Вона повзла у кожну хату,
Несучи горе й море сліз.
Забрала батька, мужа, брата –
Всіх замітала під обріз.
Та люди вижили в тім горі,
Все перенесли на плечах
І на обпаленім просторі
Життя міняли на очах.
Хоч не легка була дорога
У тім котлі страшнім війни.
Мільйони жертв, щоб Перемога
До нас прийшла вже назавжди.
А ми росли напівголодні,
Й майже роздягнені були.
Та не дай Бог, щоб наші модні
Діти й онуки так жили.
Тому робім, що в наших силах,
Щоб мир на світі зберегли.
Щоби любов всіх покорила
І люди в дружбі все жили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735131
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.05.2017
Я свідком був, як мати сина
Чекала бідна із війни.
І на дорогу виходила
Щоразу з приходом весни.
Вона з берізкою стояла
В День Перемоги за селом
І обеліск той вартувала,
Торкаючись весь час чолом.
А серце каменем ставало
У неї в грудях у ту мить.
Його її так бракувало,
Щоб з ним до старості дожить.
Вона надії не кидала
І вірила – прийде живий.
І серце матері чекало
В цей день святковий і сумний.
А син не йде, не йде і досі,
Й не чує матері слова.
Можливо десь лежить у фосі,
Або у братського стовпа.
Не ллються вже у неї й сльози,
Не чути крику сироти,
Не скривдили душі і грози...
А сину жити би й рости.
Яка любов, яка ж то сила, -
У матерів є без кінця...
Вона до сина виходила,
За нього дала би й життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735128
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.05.2017
Все приходить і проходить –
Осінь, літо і весна...
Сонце сходить і заходить,
Не вертаються літа.
Раз в людини є дитинство,
Одна юність золота,
Ще щасливе материнство
Й найрідніша сторона.
Мати є одна на світі, -
Ми від неї кров і плоть.
Одне сонце у зеніті,
Що нас гріє із висот.
Є одна Вітчизна-мати,
Один Бог на небесах.
Одне серце, треба знати, –
Є у грудях у всіх нас.
А світ вічний й нескінчений
Й не досяжний нам на зміст.
І хрещений й не хрещений
Є на ньому тільки гість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734930
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.05.2017
Людина прийшла на цей світ, як у гості,
Життя її в всесвіті – це один миг,
Один у труді, як спортсмен на помості,
А другий в тіні десь і нічого не встиг.
Он, бачу майструє людина домівку,
А дехто готує реманент для села,
А ті, що в буфеті, п’ють пиво й горілку
Й все кажуть, що правди на світі нема.
На полі кипить від зорі й до закату
Робота, бо знають, що прийде й зима,
А ті, у буфеті лишають зарплату
І кажуть, що долі на світі нема.
З заводу додому спішать трудолюби,
Де своя домівка і рідна сім’я,
А там, у буфеті мочать носа і губи
І кажуть, що щастя на світі нема.
Людині Бог дав – і розум і силу,
А юність і зрілість з роками пройде,
Та долю свою ти сам робиш красиву
І щастя до тебе само не прийде.
Щаслива людина у праці, у дружбі,
В любові, у згоді, бо так воно є,
А ті, що в буфеті сидять, як на службі,
Марнують і долю і щастя своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734928
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.05.2017
Минуло вже вісімдесять,
А наче вчора йшов до школи.
Роки так вихорем летять
І не вертаються ніколи.
Школа, студенство позаді,
Веселість, сміх, юні забави
Теж відчужилися самі,
Пішли, як скошені отави.
Тай праці будні й не одні
Уже в історію подались.
Мене лишили в самоті,
Але в душі вони остались.
Тепер проходять, як в кіно:
Планьорки, бесіди, наради
І відпочинки, заодно,
І збори, свята і паради.
Людина, наче та бджола, -
Завжди у русі і у леті,
А як на пенсію пішла,
Не ті вже руки, не ті плечі.
А може це тому, що ми
Так розмагнітились досхочу.
Не бачим впереді мети,
Другі думки снують, лоскочуть.
Але погляньмо на сліди,
Котрі лишили за собою,
Тоді й побачимо що ми
Не були на землі бідою.
Трудилися, де лиш могли,
Дітей ростили і навчали.
Молились Господу завжди,
Нове в країні будували.
Тому не раньмо ми душі
І не ганьбім себе думками,
Що ми прожили на землі,
Не думаючи що за нами.
Ми дали все, все для життя
І для навчання і для праці,
І вільний шлях у майбуття,
І пісню й волю в своїй хаті.
А нам лишилося життя,
Кому і скільки - Бог те знає.
То хай не спить наша душа
Й поки живем - нехай кохає.
Радіймо дню, що знов настав,
Навчаймо молодь в мирі жити,
Щоб патріотом кожний став
І Батьківщину вмів любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2017
Як добре, що живуть зі мною –
І віра, і надія, і любов.
І я ще твердо на земельці стою
І не потухла в жилах моїх кров.
Спілкуюся з сусідами, родинов,
І з друзями все бесіду веду.
І стежкою не хибною, єдинов,
Під Божою опікою іду.
Роки летять й назад не повертають,
В душу кладуть і вписують своє.
Тай і серця все ніжно зберігають,
Бо з тим людина ходить і живе.
А де любов, і віра, і надія
Не покида людину ні на мить,
Там кожний день – то радісна подія.
Така людина працює, а не спить.
Тому і я радію кожній днині,
Що ще живу свідомо на землі,
Бо і любов, надія, й віра нині
Порадники у всьому є мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2017
На роботу спішать люди,
На навчання діти.
Шум і гамір скрізь і всюди.
Нема де подітись.
Кольорів – тьма. тьма силенна
І усі у русі.
Мов ріка, що безіменна
Та в живому дусі.
А крім того, ще й машини
Шмигають як миші,
Отаке місто щоднини
І нема там тиші.
А в селі друга картина
І другі порядки:
Тихо в школу йде дитина,
А жінки на грядки.
Господарі клеплять коси,
Чи женуть худобу,
Витирають в роси ноги,
Коли йдуть додому.
А на призьбах, біля хати –
Старики бувалі,
Теж працюють без оплати
Й згадують печалі.
Хто з квасолев має справу,
Хто товче горіхи,
Є й такі, що з курми вправу
Роблять для потіхи.
Кожний знає що робити,
Куди руки впхати,
Щоби даром не сидіти,
Можуть й заспівати.
Отаке село щоденне
В нас на Україні
І таке життя буденне
Випало людині.
І тому ми, українці,
Славимось у світі,
Що не живем, як індійці,
Сонечком пригріті.
А шукаєм все роботу
І в зимі і в літі,
Навіть в свята ждем турботу,
Щоб гостей зустріти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2017
Не рахуй ти, мій друже, роки,
Не дивись, що пройшло їх багато.
З кожним днем у майбутнє іди
І тоді життя буде, як злато.
Радій дню, що настав на землі,
Подивись і в люстерко на себе
І тоді усміхнеться тобі
Все живе, що є кругом тебе.
Не дивись, що на пенсії ти,
Що режим навіть другий у тебе,
На роботу не треба іти,
Та трудитись, повір, нам ще треба.
Бо лиш рух, то є стимул життя,
Не лише для душі, а й для тіла.
Й пам’ятай, щоб природи краса
Твою душу і серце все гріла.
То давай будь таким, як ти є,
Не хились ти рокам, мій козаче,
Твоя юність не в’яне, цвіте,
А вже старість хай з нами поскаче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2017
До нас приїхала східнячка,
Звичайна жіночка з села.
Мужчини звуть її землячка,
Жінки шепочуть – удова.
Малі хлоп’ята і дівчата
Біжать табунчиком у двір,
Бо тьотя Шура вповідати
Буде їм байки на підбір.
І слухає мала дітвора,
А часом навіть й старики.
І весело стає, бо мова,
Виходить завжди залюбки.
Сьогодні свято в сільськім клубі,
День Перемоги – торжества.
Народу тьма, як пнів на зрубі,
А у президії й вона.
Проста, скромненька молодиця,
А зашарілась, як дитя.
На ній жакет й нова спідниця,
Бо орден Слави получа.
Короткий зміст чита промовець,
Згадавши сумерки війни.
Ні, ні, вона не полководець,
Така, як всі наші жінки.
А у людей проста натура, –
Змінили погляди умить.
І вже тепер не тьотя Шура,
Ім’я й по батькові звучить.
І поважають молодицю
В селі, як личить те завжди.
Й в її скромнесеньку світлицю
Тільки добро несуть вони.
1955 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2017
Є село в нас у районі Голобутів, друзі.
Розкинулось за горою, над річкою в лузі.
І красиве, і веселе, і в садах, і в квітах,
І знаходим його назву ще в старих завітах.
Воно пишне, наче квітка, що росте у маю
І не видно його з міста, ні з східного краю.
Тут живуть у дружбі люди одною сім’єю,
Котрі в серці любов гордо несуть, як лілею.
Сіють жито і пшеницю і ростять худобу
Й поминають всіх полеглих на свято Покрову.
Ходять в церкву, як годиться чесному народу.
Знають древо і коріння сімейного роду.
Тут родився регент знаний для хору "Верьовки",
Й заслуговують пошани всі люди, хоч бойки.
Бо вони село любили, його будували,
Щоби й діти в ньому жили і пісні співали.
А чи знають земляченьки свого соловейка,
Що живе десь за границев – ваша канарейка.
Чи читали її книжку писану від серця,
Бо слова в ній такі щирі, милі і без перця.
А зовуть її, ту паню – Вірочка Губіцька.
Вона клубом керувала, всі ї знають зблизька.
Така мила і привітна, з серцем наче пташка,
А вірші і пісні, - читайте будь ласка.
В неї все виходить щиро – кожний вірш, рядочок.
Отаких село родило синів й славних дочок.
Кожний твір – якась подія, чи людину бачить
Є і радість, сміх і сльози й події тлумачить.
А тому я дуже радий, що є в нас таланти, –
Є учені, є артисти й воєнні курсанти.
Та найбільше певно радий, що пише Віруся,
Бо цей слід у серце ляже не одним – дивлюся.
І від себе Вам, як дочці, бажаю наснаги,
Щоб не гасла Ваша муза, а йшла як звитяги.
А у осінь – Вам ще рано, Ви уся у літах,
Одівайте свій жупанок й кохайтеся в квітах.
Осінь прийде так неждано, не треба просити,
Бо Вам, любий соловейку, – жити і творити.
То беріть перо у руки й гайда на природу,
А ми ждемо нових віршів, як відгук народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2017
Я свідком був, як на протезах
Старенький, сивий чоловік,
Щоб поклонитися березам,
Ішов на гору ніби вік.
Чоло покрилося росою,
А руки в жилах, мозолях…
Молодь ішла собі юрбою,
У нього сльози на очах.
Він тут, тоді ще в сорок першім,
Стояв на смерть за рідний край
Й так кожний рік до них, померших
Іде вклонитись. Пам’ятай!
Вони Вітчизну боронили
І кожну п’ядь землі – вони…
Вже скільки років, а могили
Не всіх солдатів віднайшли.
Покрились пагорби кущами,
Поля хлібами поросли,
Вкраїна з новими ділами
Іде до світлої мети.
Забулось горе, як Помпеї,
Пішов в історію Рейхстаг,
Пожовкли стелли і алеї,
Піднявсь над світом і наш стяг.
Але нам треба пам’ятати
І научати молодих –
Живих і мертвих шанувати
І помолитися за них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734097
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2017
́Стоїть монумент вже не білий,
А під ним зів’ялі вінки.
Над ним журавлі полетіли,
Несучи нам хвилі весни.
Я став за селом край дороги,
Де пам'ятник є в самоті,
Бо завтра день Перемоги
І сумно мені на душі.
Пів віку уже промайнуло,
Ми свято справляли щорік,
А нині воно забулось.
Такий двадцять перший став вік.
Щороку рідіє в запасі
Колишніх бійців-стрільців,
Як сядуть в клубі, мов в класі,
Лиш рамки видніють стільців.
Роки, ви ідете у вічність,
А з вами і згадки війни,
Та подвиг їх завжди величність,
Бо світ зберегли від чуми.
То нині, в цей День, ми з вами
Згадаймо мертвих і живих.
Життя вони й молодість дали -
За всіх і прийдешних й живих.
А за тих, що лежать десь по світі
Й не вернулись у свої краї,
Молімся щораз за їх душі,
Вони ж то є наші усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734096
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2017
Чи не багато я вже пишу
Про свої будні, про любов?
Чому я тему ту не лишу,
А повертаюсь знову й знов?
Кому потрібні мої роки,
Нащо комусь моє життя?
У кожного свої турботи,
І в кожного своя сім’я.
Але я пишу не для того,
Щоб хтось читав, та ще й сміявсь,
Бо це лиш звіт є серця мого
І я від цього не ховавсь.
Ішов з відкритою душею
І до своїх, і до людей
З одною думкою своєю,
Не спотикатись у дверей.
Бути завжди в усім відкритим
І не ховатись за других.
Хоча не раз і я був битим,
Та не лишав друзів самих.
Чи то характер, а чи доля
Мені так випала в житті.
Чи то Господня може воля,
Чомусь все бути впереді.
І не подумайте, що хвалюсь,
Таке в мені ще з малих літ.
Чомусь й сьогодні я не каюсь,
І не даю нікому звіт.
А пишу я тому про себе,
Хочу аналізи зробить.
Найти недоліки й проблеми,
Щоби потомків на них вчить.
Бо з телевізорів так мало
Іде хорошого для них.
Лиш Кондратюк й Поплавський вдало
Дає ефір для молодих.
А треба, треба научати
З маленьких літ наших дітей.
З екранів чуда не пускати
Й не тьмарити їм днів й ночей.
Згадаймо, як колись ми жили,
Які в їх роках були ми.
Нас батьки, школа й церква вчили
Бути завжди, завжди Людьми.
У душі нам добро всі слали,
Вчили трудитись й в мирі жить.
Любити ближнього казали
І перед Богом не грішить.
А що тепер екран їх учить,
Що в їхні душі засила?
Хіба голівки їхні мучить
Й холодною стає душа.
2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2017
Які б, друзі, слова модні
Ви не говорили,
Та при Ющенкові владні
Багато зробили.
Пригадайте, коли вільно
Ми могли співати.
Не шептатися підпільно,
А йти й виступати.
Чи на мітингах на площі,
Чи в клубах на зборах.
Не скриватися у тещі,
Не ховатись в норах.
Йти відкрито з своїм словом
Навіть проти влади,
Якщо бачив неподобства
Керівників влади.
І ніхто тобі кайдани
На руки не міряв,
Бо Гарант був разом з нами,
І народу вірив.
А згадайте скільки, скільки
Храмів збудували.
Навіть ті, старенькі церкви
Теж ремонтували.
Не ріділи школи в селах,
Дитсадки і ясла.
Появлялась без проблеми
Й лікарня сучасна.
Чи візьміть Батурин – місто,
Гетьманську столицю,
Що колись сіяла дійсно,
Й канула в водицю.
Але Ющенко не промах,
А дав слово люду,
Що у замку і в будовах,
Привидів не буде.
І тепер над Сеймом – річков
Замок став, як новий.
Не знайдеш руїн і свічков,
Бо скрізь лиш обнови.
І ввійшов він, друзі, знайте,
У Сім Чудес світу.
І на віки, пам’ятайте,
Буде він у цвіту.
Може ще б зробив не мало
Ющенко в державі,
Коли б "друзі" так удало
Не мішали справі.
Й не світили йому в очі,
Й не клялися в дружбі,
Бо насправді, позаочі,
Зовсім інші в службі.
А він вірив їм і думав,
Що вони в заслузі,
Бо у штаті рука кума
Була, й "любі друзі",
Що продались, бідолахи,
Не сказавши й слова,
Й розлетілись, як ті свахи…
То вже друга мова.
2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733962
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2017
[b][i]Ветеранам Дашавського заводу технічного вуглецю[/i][/b]
Як мило, любо на схилі літ
Зустрітися із другом
З тим, що колись ішли у світ
На працю понад лугом.
Роки проплили, як русло,
Тай ми не та вже сила,
Бо й пенсія прийшла давно
І нас порозводила.
Але згадаймо, як ми з сіл,
Зібралися з округи.
З різних сімей, і з різних кіл,
Як трударі, не слуги.
І так здружилися усі,
Немов сім’єю стали.
Навіть у свята, в вихідні
Збирались, спочивали.
Бувало й чарку не минем,
І юність пригадаєм,
Гуртом і селищем підем,
Та ще і заспіваєм.
Ох, роки, роки молоді,
Як любо вас згадати,
Бо ви приносите мені
Ще радості до хати.
От, ми й згадали ті роки,
І працю на заводі,
І тих, що в вічність відійшли,
І тих, що в верхах вроді.
Бо, дійсно, був наш колектив
В труді й в дружбі завзятий.
Він в лідерах завжди ходив,
І з настроєм піднятим.
Як добре було б, щоби всі
Й тепер дружили люди,
І жили, як в одній сім’ї,
То щастя було б всюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733865
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.05.2017
Згадав я випадок один
І то недавний, друзі милі.
Ріс у родини малий син
І з ним були усі щасливі.
Сім’я елітна, не проста,
Вже теперішних українців.
До них би й муха не зайшла,
Бо й варта там, немов з індійців.
А хлопчик завжди виходив
З собакою у парк гуляти.
Й, як з другом, ігри заводив…
Таким хіба мож любуватись.
Та мати проти все була:
Кричала, лаяла хлопчину.
Вже й в батька сохла голова,
Куди подіти ту тварину.
Одного разу, уночі,
Коли синок спав у постелі,
Батько зловив пса, як в кліщі,
Й повіз машиною в пустелі.
Там викинув її одну
Й прогнав від себе з лайков, з криком,
І залишив її сумну
На розтерзання певно дикам.
А хлопчик бігав і шукав
Свойого друга цілі днини.
Вже й батько теж занудьгував,
Побачивши сум у дитини.
Він сів в машину й махнув знов,
Туди, де кинута собака.
Гукав, кричав, але на зов
Не відгукнулась навіть кряка.
Вернувсь додому, як не свій,
Й ходив озутий по кімнатах.
Мати кричала: "Сядь, не сій,
Коханий, бруду по палатах".
Та батько добре їй сказав:
"Ти краще б душу очищала,
І не ловила в рота гав,
А сина нашого навчала".
І так пройшло не мало днів
Хлопцю у сумі і у муштрі…
Та раптом він собаку вздрів,
Котрий летів йому на зустріч.
З тих пір і син і батько теж
Стали з собаков нерозлучні,
І дружба їх не знає меж,
Хоч матері слова не влучні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2017
Пригадую подвір’я хати,
Де я колись маленьким жив:
В дворі росли жоржина й м’ята,
А землю всю спориш встелив.
Між ним виднівся і рум’янок,
І подорожник не малий,
І виноград, що вкрив весь ганок,
Цей ранній велетень смачний.
Уздовж всієї загорожі –
Кущі малини розрослись,
А дальше, наче на сторожі,
В рядах дерева піднялись.
Тут груші, яблуні рум’яні,
Черешні, вишні, і сливки...
Різні сорти, що нам незнані, -
Усього було залюбки.
А я не раз гуляв по саду,
Й не дармував, хоч був малий.
Давав собі в роботі раду, –
Копав, садив, немов старий.
Тепер, згадавши, не дивуюсь,
Що в сад ходжу я кожний раз.
І він росте і я любуюсь,
Бо то ровесник майже наш.
Тут з батьком нами посаджене:
Кущі, дерева, виноград,
І різне, різне нащеплене,
І, ніби, всьому тут є лад.
Лиш не подумайте, шановні,
Що то хвалю я сам себе.
Це так виходить тільки з зовні,
Насправді зовсім є друге.
Якщо закоханий ти змалку
У щось приємне для душі,
Його не викинеш на звалку,
Воно весь час буде в тобі.
Тому давайте дітям волю,
Якщо любов до чогось є.
І не ламайте їхню долю,
А помагайте – хай росте.
Воно в житті не помішає,
Навіть, як вченим він буде.
В пригоді стане, повтішає,
І радість для душі прийде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2017
До вас, молоді, ви хороші,
Звертаю прості я слова:
Бережіть пожилих не за гроші,
А за їхні прожиті літа.
В їх житті були радості й втрати,
Було сонце, і хмари й дощі,
Були друзі, й лже друзі, й пірати,
Всього було за вік у душі.
І тепер, коли на порозі
Вони вічності, милі, стоять,
Й літати, як юні, не в змозі,
Та уваги і ласки хотять.
І тому поклонімся низенько –
І бабусям, батькам й дідусям,
За їх миле і любе серденько,
Що за вас так брело й по ночах.
За їх дужі спрацьовані руки,
За їх ласку, увагу й тепло,
За любов, що мали і внуки,
За дитинство, за щире добро.
Нехай довгою буде їх старість
Зігріта і вами – дітьми,
Щоби меньше чули ту слабість,
Що ходить між тими людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2017
Ярушичі, мій рідний краю,
Місцина райська на землі,
Тебе всім серцем я кохаю,
Ти найрідніша є мені.
[b]Приспів:[/b]
В твоїй уквітчаній долині
Повилась річка, як змія.
Біжать у далеч хвилі сині
Під дивні трелі солов’я.
Хто був, хоч раз, в селі моєму,
Той не забуде ту красу:
Луги, поля, траву зелену
Та срібну вранішню росу.
[b]Приспів.[/b]
Тут бродять чаплі і лелеки,
Будують гнізда з гілочок.
Летять птахи сюди здалека
Й на світ приводять діточок.
[b]Приспів.[/b]
Збирають бджоли мед у соти,
Як тільки липи зацвітуть.
Тут вистачає всім роботи.
Тут люди з праці рук живуть.
[b]Приспів.[/b]
Моє село неначе казка:
Хліб-сіль укриті рушником.
Їдьте в Ярушичі, будь ласка,
Ми вас зустрінемо з добром.
[b]Приспів.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2017
За ліском, на шляху до Дашави,
Біля річки, - є гарне село.
Хоч маленьке собі і без слави,
Але людям найкраще воно.
Ще з-за давніх, прадавніх століттів
В нім живуть покоління трудяг,
Де у справжнім народнім суцвітті
Боже слово живе і свій стяг.
Те село, що Ярушичі зветься,
Є частинка Вкраїни – землі.
Може й в мапах його не знайдеться,
Та там люди привітні усі.
Приїжджайте, шановні, у гості, –
Ми зустрінем на своїй землі.
Хоч немає у нас велич – площі,
Та посидим в квітучім саді.
Вип’єм чарку, та ще й заспіваєм,
Й ви відчуєте наші серця.
Бо ми край свій всі вірно кохаєм,
І то наша батьківська земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2017
Я вже не той, що був учора,
Не той мій волос й борода,
Вже усміхається дітвора,
Що мене скрасила зима.
На Дід-мороза я не схожий,
Хоча вся біла голова.
Та слово – дід, - для мене гоже,
Бо є величенька сім’я.
Ростуть онуки, як орлята,
І всі, як соколи, підряд.
І ще правнуків повна хата,
Моїх маленьких ангелят.
Й я не один сивий між ними,
Бо вже сини і зяті теж
Стали також чуть-чуть другими, –
Зима торкнулась і їх меж.
Роки своє беруть, братове,
І йдуть, на місці не стоять.
Нам вже не бачити обнови,
Вони малюють нас й не сплять.
Бо ми ростем, як збіжжя в полі,
Й не відчуваємо коли
Ми виросли по Божій волі
І аж до старості дійшли.
Тепер хіба лиш подивитись
Можем на те, що ти зробив.
І щиро Богу помолитись,
Що на землі не зря прожив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2017
Присів я під лісом на землю,
Де виднілось мурашок гніздо.
Заглянув на ту купину темну,
Бо кипіло там в праці воно.
Кожна, кожна маленька мурашка
Несла більше за себе бревно.
У людини є пристрій, є тачка,
А у неї того не було.
Я дививсь і завидував силі
Цій маленькій істоті Землі.
Вони дружні й напевно щасливі,
Бо у праці веселі усі.
Видно є в них і старший над ними,
Що дає їм наряди на труд,
Бо будують домівки й на зими,
У котрих всі комфортно живуть.
Я подумав, як було би добре,
Щоби люди у приклад взяли
Будувати гніздечка й підсобне
Й дружним колом іти до мети.
Не сваритись, закинути чвари,
Помагати друг другу в біді.
Й щоби навіть у свята гітари
В один голос заграли усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2017
Дороги, дороги, дороги,
Дороги мойого життя!
По вас я долав і підйоми,
Та завжди вертавсь до села.
Де ждала мене вся родина
І друзі, сусіди й сім’я,
Й недоспані ночі за сина,
Що мати не раз провела.
Бо юні ми дужі й хороші
Й в поривах, як бурна ріка.
Нас манили кручі, не гроші,
Така молодеча душа.
Шукати десь тайни природи
І бути завжди в переді,
І йти, не боятись погоди…
Такі певно всі молоді.
Та з часом мужніли й ставали
Розсудливі й навіть не ті.
Обставини спершу вивчали,
Тоді вирушали в путі.
Тепер, як аналіз листаю,
І бачу всі хиби свої.
Та пізно, про це я вже знаю,
Бо роки мої є не ті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2017
У нас, в Україні жіночки –
Красиві, любимі усі,
Це наші мами, милі дочки,
Це діти святої землі.
В них душі і серця гарячі,
В них очі, як зорі горять.
В любові кипучі, не сплячі,
А працею чуда вершать.
Вони наше сонечко ясне,
Цвіточки весняні, рясні.
Любов їх ніколи не гасне,
Хоч будуть і навіть старі.
Тому їх любім й поважаймо
Слабкі половинки свої.
Й завжди про те пам’ятаймо –
Вони є опора в сім’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2017
Ні, я не каюсь, що прожив
Усі роки на Україні.
Її я в серці все носив
І бережу в собі до нині.
Вона – це Мати, я – дитя
У неї був і ним остався.
Вона – це батьківська земля,
Де ріс, трудивсь, ходив, кохався.
Вона – омріяна краса:
Її ліси, і гори, і долини;
Пшеницев вишиті поля, –
Це дар Господній для людини.
Такої - рідко, де знайдеш, –
Живої, справжньої картини.
В неї, як в раю, заживеш
Й будеш щасливим щохвилини.
Тут навіть свої солов’ї,
Зозулі, горлиці, лелеки…
А молоді щирі пісні
Летять щовечора далеко.
Така вона, моя земля,
Моя любима Україна.
Вона, як писанка уся
В моїй душі живе єдина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732908
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.05.2017
Весняне сонце, небо синє,
Сади у різному цвіту,
А на подвір’ю пісня лине,
Всі славлять пару молоду.
Вона смуглява, круглолиця,
Проста дівчина із села.
І в нього сонячно іскриться
Усмішка радості з лиця.
Подруги поруч, біля неї
Й його сидять товариші.
Гості співають, всі веселі,
Бо то весілля у селі.
В центрі уваги батько й мати
Є молодого і її.
А кожний гість іде вітати
Й бажати щастя від душі.
Як мило й любо в нашім краю
З давних давен село живе,
Бо люди дружбу пам'ятають.
І так напевно все буде.
Та є традиція й до нині –
Гуляти свадьбу кілька днів.
Бо радість є усій родині,
Тай у селі лунає спів.
Хоча тепер вже другі плани.
Вони добрались й до села.
Їхати в місто, в ресторани,
А в селі тиша щоб була.
Може то й добре, я не знаю,
Бо в хаті спокій і в дворі.
Музики, правда, трошки грають,
Поки збируться гості всі.
Та хай би як, але весілля
Залишиться на все життя.
Тепер знімають ще і фільми,
Де все розписано до тла.
Що не кажи, – життя крокує
Уже у другий зовсім час.
Хоч правда, хто в літах, - сумує
За тим, що було колись в нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2017
Тепер такого не побачиш,
Хіба в журналах десь знайдеш,
Бо навіть в позаміській дачі,
Ти у минулім не будеш.
Колись ідеш селом, як в казці.
Хатки рядочками стоять,
А криші всі неначе в рясці,
Сніпками вкриті й ніби сплять.
Із димарів, як з паровозів,
Димок кружляє над селом,
А до млина ланки обозів
Із відусіль їдуть з зерном.
А кожний двір – окремий замок:
Тут і стодола й оборіг.
І, як в рою, – шумливий ранок,
Бо в кузні ще сопе і міх.
По вулиці іде худоба.
Пастух її жене на весь день.
В селі хіба ледар–нероба
Весь день виспівує пісень.
А от у свята, чи в неділю,
Село піснями загримить,
Бо після праці ця подія
Навіть стареньких заманить.
Тепер не хати, а домища
Повиростали, як гриби.
Маленькі двори, не дворища,
Щоб можна ними лиш пройти.
Що не кажи, а й другі люди
Прийшли на землю ту святу,
Бо все нове і скрізь і всюди, –
З старого не знайдеш й сліду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2017
Тут в’ється річка, пахнуть трави,
Пташки співають до зими;
Тут радість, спів, дітей забави…
І так село живе завжди.
І я колись, малим хлопчиськом,
Ганяв по двору скільки хтів.
Навіть зимою, коли слизько,
В хатах ніхто теж не сидів.
Ми грались в сніжки, тягли сани,
Сніги топтали не раз й день.
Навіть і старші були з нами,
Та ще й заводили пісень.
В селі росли ми в дружнім колі –
Дівчатка й хлопчики усі.
Веселі, жваві і не кволі,
На своїй батьківській землі.
Тепер, як згадую, – радію,
Що я зберіг в душі усе.
Навіть і ту, дитячу мрію,
Котра зі мною й тепер є.
Це моя Муза безвідказна,
Це моя радість у житті.
Вона хоча і не показна,
Та вірна є завжди мені.
Тому, як бачите, ще пишу,
Хоча в літах давно я сам.
Й напевно вже її не лишу,
Тай і нікому не віддам.
Вона моя вірна подруга
Й щира порадниця душі.
І це її також заслуга,
Що я творю свої вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2017
[b][i]Кому свято, кому день скорботи[/i][/b]
Свята приходять, свята відходять,
Роки пливуть, як у річці вода.
Нового всього Землиця народить,
Й ніколи не згасне на світі краса.
Будуть цвісти сади й сіножаті,
Лунати будуть пташині пісні,
Житимуть в мирі сім’ї у хаті,
І згине все лихо на нашій землі.
Та в душах залишаться війни, розрухи,
В котрих натерпівся наш нарід колись.
Погиблих, напевно, є з нами їх духи,
Тому, милий друже, за них теж молись.
Віддаймо й тим шану, що сміло боролись
Й за волю Вкраїни платили життям.
Їх кров’ю скроплені вершини і доли,
Щоб краще жилося колись усім нам.
Тому пам’ятаймо і в будень і в свята,
Що воля спокійно до нас не ішла.
Усі покоління боролись завзято,
Поки, на кінець, вона розцвіла.
А День Перемоги, - це день і скорботи
За тих, що віддали життя тій війні.
І в пам’яті людській будуть певно доти,
Поки Україна стоїть на Землі.
Мільйони людей захлиснула проклята
Війна, що палала роками у нас.
Донині в скорботі стоїть в когось хата,
Хоча і минув не малий уже час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732500
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2017
[b][i]За моїми товаришами, котрі
відходять в інший світ [/i][/b]
У вічність відходять мої друзі хороші.
Бо Божий закон є такий на Землі –
Жити, трудитись, тягти свої ноші,
Хоча ми лиш гості, усі є, усі.
Життя – то є миг із вічності, друзі,
А роки летять й не вертають назад.
Недавно росли, як квіти на лузі,
Дивись, уже осінь вказала свій лад.
Сьогодні я з другом прощаюся знову,
З котрим ми прожили багато років.
В праці й за чаркою не раз вели мову,
Бо кожний добра лиш для друга хотів.
А зараз стою й в думках споминаю
Прожиті в Дашаві всі роки свої.
І з болем у серці знова проважаю
Колегу в незвідані, вічні краї.
Як важко прощатись з близьким, з знайомим,
Й дивитись, як плаче родина, сім’я,
Бо він йде навічно у край невідомий,
Хоч може є з нами його ще душа.
Тому, хто живий, любімося, друзі,
Цінуймо й шануймо прожиті роки.
Тоді й перед Богом ми станем в заслузі,
Якщо лиш добро будем в душах нести.
А зараз молімось за них, за їх душі,
За те, щоб Господь простив їм гріхи.
Бо ми, хоча смертні, - живемо на суші,
Й не знаєм часу, коли підем туди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2017
Не знаю, чи я відшукаю
У серці і в душі слова,
Щоби красу твою, мій краю,
Зумів відкрити у вірша.
Бо де не глянь, з якого боку,
На твій кусочок на землі,
Ним залюбуєшся, нівроку,
Й на вічно лишиться в тобі.
Любе село, любе містечко,
А чи гайок, а чи лісок,
Чи навіть поле з хлібом, з гречков –
Це твій, Україно, вінок.
А велетні, старі Карпати, –
Це Богом створена краса.
Щоби їх бачити, пізнати,
Треба приїхати туда.
Побути хоча раз у горах,
Добратись на вершини їх.
Там, на незайманих просторах,
Лежить весь травень білий сніг.
Або поглянь на полонину,
Коли в цвіту вона уся,
Ти не покинеш ту картину,
Пок не засвітиться зоря.
Тоді підеш ажен до низу,
Поміж смерек, поміж буків.
Напнешся ще й на кучу хмизу,
В котрій вогонь уже горів.
І так, весь вечір на поляні,
Біля вогню просидиш й ти.
А із кущів можуть і лані,
За любопитства, надійти.
Тут флора й фауна багата.
Й охороняється людьми.
Природа для усіх, як з злата,
Тому не страшаться й зими.
Заглянь у Трускавець і в Моршин,
Пройдись Яремчем й вздовж плата,
Захочеш ще побути довше,
Бо скрізь оспівана краса.
І де не ступиш ти ногою,
Куди лиш зором не сягнеш,
Кругом зустрінешся з красою
Й навсе у душу покладеш.
Лиш не подумайте, кохані,
Що я звеличую свій край.
Бо кожна область має грані,
Свої красиві. – Пам’ятай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2017
[b][i]На згадку голові селищної ради
Греськіву Тарасу Васильовичу[/i][/b]
Нам з давнини таланить, люди,
На тих керманичів простих,
Що були й є в Дашаві всюди
Й тримають в славі наш престиж.
Бо де господар добрий в хаті,
Де в дружнім колі вся сім’я,
Там і подвір’я й дім, як в златі,
І є прикрасою села.
Тому, кохані, й не дивуймось,
Що ми у першості йдемо,
А біля лідера гуртуймось
І оновляймо з ним село.
Бо війт, як керівник народу,
Як патріот свого села,
В любу пору, в любу погоду
Веде на добрі нас діла.
Початок дня у нього, знайте,
Бере з маршруту по селі.
І він недолік й хибу знайде, -
Чи на дорозі, чи в дворі.
Зайшовши в офіс - занотує
В своїм блокноті за столом,
І навіть те, що з слів почує
Від жителів, йдучи селом.
Тоді спланує день прийдешній,
Назначить перші завдання,
Бо він господар сам тутешній,
Й його тут батьківська земля.
Колись, давненько й його тато
На цій посаді працював,
Й на благоустрій теж завзято,
Й уміло народ гуртував.
Тому село наше у славі
Й в районі в першості іде,
Бо голова служить і справі,
Й людей своїх вперед веде.
Як треба, декого й пожурить,
Й за похвалу не забува.
Багатий на ази культури
І не скупенький на слова.
То будьмо ми усі й надалі
Послушні, чуйні трударі,
Тоді із війтом магістралі
Збудуєм не одні в селі.
Бо де господар є на місці,
Й організатор всіх ідей,
То чи в селі, а чи у місті,
Там блага гарні й для людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732486
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2017
[b][i]Мойому ровеснику,
поету Борису Олійнику [/i] [/b]
Як був ти, друже, козаком,
Таким, я вірю, і зостався.
Тебе не споїли вином
І ти за гроші не продався.
Ти був і є, і так буде,
Завжди у колі із народом.
Й авторитет твій ще росте,
Знаю - з Потавщини ти родом.
Вірю, - спокою у душі
Нема, тай в серцю твоїм, друже,
Бо біля тебе, як вужі,
Снують лжедрузі й чужим служать.
Та ти, Борисе, не один!
Поглянь круг себе, тебе прошу.
Й забудь, що "друг" твій "сучий" син,
Котрий продався весь за гроші.
Бо дочки є і є сини,
Що не зреклись своєї віри.
Вони були завжди Людьми
І лиш добра усім хотіли.
Тому я радий, що і ти
Не зрадив свойому народу,
А став в шеренгу, щоб іти
У дружнім колі за свободу.
Й я думаю, що ми діждем
Й побачим сильну Україну,
І гордо прапор піднесем
І всі з’єднаємось в єдино.
А те, що ми уже старі
І виглядаємо дідами,
Нічо, - в нас душі молоді
І щира правда разом з нами.
2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732262
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.05.2017
[b][i]Письменнику Роману Пастуху[/i][/b]
Я вас не бачив і не знаю,
Але багато чув про Вас,
Бо й "Рідне поле" все читаю
Й не раз коротаю з ним час.
Ваші вірші, статті у пресі -
Правдиві, щирі від душі.
І не літають в піднебессі,
А йдуть між люди по землі.
Як добре, що земелька наша
Народжує таких синів.
Душа ж бо виплекана Ваша
Уся з українських ланів.
Угольну, край Ваш, не з розказів
І не з книжок я упізнав.
У ній я був багато разів,
Коли в районі працював.
Але ми з Вами не стрічались
І не сходились в нас путі.
Ви, певно, в Вузі научались
І жили в місті, не в селі.
А час летів, як бистрі коні,
Пройшли також роки й мої.
І я тепер у білім фоні
Лічу роки, як й Ви свої.
Але радію і то дуже,
Що є таланти в нас, в краю.
Тому повірте мені, друже, -
Вашу поезію люблю.
Хай Бог Вас завжди вберігає
Від всього злого на землі.
Народ хай любить й поважає
За ваші вірші і статті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732259
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.05.2017
Як пізно взнаємо ті болі й тривоги,
Що мами роками у душах несли.
Тепер вже їх внуки лишають пороги,
Бо стали дорослі дочки і сини.
Ми просим у Бога і Бога матусі,
Щоб дав їм хороше і довге життя.
Коли молодий ти,то завжди у русі,
Що часом бракує для праці і дня.
А мами хвилинку всі вільну знаходять,
Щоб ревно молитись за своїх дітей.
Незримо,як діти,в думках з ними ходять,
Нераз цілу нічку не стулять очей.
Тепер ми прийшли вже на їхню дорогу,
Бо стали батьками й дідами також.
І просимо в Бога все їм допомоги,
Інакше нам жити на світі немож.
Тому пам"ятаймо про батька і маму,
Відаймо їм шану й любові сповна.
За їхню тривогу,колись нам незнану,
Що в їхньому серці постійно була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732122
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.05.2017
Пахнуть,пахнуть хлібами лани і поля,
Вкриті цвітом луги й сіножати,
Бо на землю прийшла уже літня пора
Веселішою стала і хата.
Не шумлять вже вітри й не чувати зими,
Вони вже на півночі певно,
Мусять ждати пори до самої весни
Й там кохатись з природою ревно.
Так Господь встановив,щоб ми жили із тим,
Мали весну,і літо,і осінь
Й працювали завжди й не боялись зими,
Ті закони живуть не даремно.
І ми раді усі,що живем на землі,
Вже в своїй незалежній країні,
І співаєм в труді наші любі пісні,
Бо ми вільні,незламні,єдині.
А той час до нас йшов,довго довго ішов,
Поки Бог дав без крові нам волю.
Не один молодий за це в землю пішов,
Бо загинув в смертельному бою.
То радіймо усі й пам"ятаймо отих,
Хто загинув в бою за свободу,
Пам"ятаймо й молімося за душі,за них,
Бо це діти українського народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732116
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.05.2017
Зібралася родина чималенька –
Онуки, правнуки, дочки, сини, зяті,
А між невістками сидить, як молоденька,
Мати – бабуся в весільному вбрані.
Під праву руку посадили діда.
Усе, як личить справжнім молодим.
Є коровай, закуски повно й хліба
І під ногами встелений килим.
А замість старости і старостіни –
Одноголосно вибрали сватів…
Звучали тости й промови чули й стіни
І до півночі линув дзвінкий спів.
Хороших слів у всіх не бракувало,
Бо чи маленький шлях ми вдвох пройшли.
І на віку усякого бувало,
Та пережити ми в парі змогли.
Бо де любов в сім'ї є й вірна дружба,
Де серцем і душею з одне,
Там все життя у згоді буде служба
Й таке кохання ніщо не зітре.
Розходитись ще довго не хотіли.
Старші в другій кімнаті розсілись.
І в споминах життя все пролетіло,
А молоді за танці всі взялись.
Хтось таки взяв і записав нотатку,
Та ще й і фоток кучу наробив,
Щоби колись веселу, милу згадку
В свойому серці знову відтворив.
2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2017
Україно моя, ти даєш мені силу
І все піднімаєш і настрій і дух.
Тебе бережу в душі своїй милу
Й тому не стидаюсь сказати у слух.
І серце моє поки б’ється у грудях
І поки у жилах моїх тече кров,
Мені так здається, не тільки на людях, -
Довіку буде для тебе любов.
Вона ні на мить не згасала ніколи,
Не чахла, повір, як тлілий вогонь.
Бо навіть тоді, як ждала ти волі,
А зошит й перо тримались долонь.
Не вір, Україно, як скажуть навмисне,
Що чахне і тухне з роками любов.
В такої людини є серце безсмисле
Й вода там тече по жилах, не кров.
Де справжня любов і самоповага,
Де серце й душа патріота землі,
Там завжди живе не страх, а відвага,
Щоби захистити свої рубежі.
Згадаймо віки і наших героїв,
Що сміло ішли в боротьбу за народ.
Немало поклало і голови свої,
Щоби Україна діждалась висот.
Та все ж ти діждалась вольності тої,
Що віками боровся за неї твій люд.
Тому пам’ятаймо ми своїх героїв,
Нехай в наших серцях і в душах живуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731965
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.05.2017
Любіть Україну, як сонце, як зорі,
Як батька, як матір рідненьку свою.
Чи в радості, в смутку, чи навіть у горі
Її бережіть, як святиню земну.
Вона вас зігріє, накормить, напоїть,
Щасливу дорогу постелить в житті.
Пісні солов’їні душу заспокоять,
Якщо навіть будете й на чужині.
Такої країни, як наша, на світі
Немає, кохані, повірте мені,
Щоби і зимою, весною і в літі
Була, як картина, на рідній землі.
Погляньте на лани, на степи неозорі,
Чи на сиві Карпати, чи на Полісся лісне,
Скрізь люди щасливі на світлім просторі,
Бо то Україна Україна й для нас вона є.
То будьте ви, любі, завжди патріоти,
Будуйте й любіть Україну свою.
Але й пам’ятайте, що ворог охоту
Іще не покинув на неньку твою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2017
Неділя. А я біля хати
На ріднім подвір’ю стою.
Не йде мене мати стрічати,
Та я її в серці ношу.
Вона мене, рідна, стрічала
І завжди до хати вела.
І тим, чим могла, пригощала,
Бо така була в неї душа.
Я присів у саду на травичку
Й пригадав тут прожиті літа.
Й подививсь на красиву криничку,
Бо то пам'ять про батька вона.
А сьогодні в роках і там знову
Стою на батьківськім дворі
І в душі відчуваю ту мову,
Що як пісня звучала мені.
Ох, ти, доле моя, моя нене,
Я щасливим прожив у селі.
І батьки були завжди для мене
Найдорожчі і милі такі.
Зараз я ще піду на могилу,
Щоб низенько вклонитися їм,
Й помолитись за душу їх щиру
Й ще раз серцем згадати своїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2017
Я пригадав, як матуся виймала
З печі хлібину свіжу, запашну
І рушником на столі накривала,
Наче святиню таку дорогу.
А ми із сестрою на лаві притихли
І слухали розповідь про працю, про хліб.
Й дивились, як мати збирала всі крихти
І клала в долоні, цілуючи їх.
Тут зайві слова, недоречні і млісні,
То треба відчути і в серці й в душі.
Тут навіть замало і гарної пісні,
Щоби відтворити здобутки в труді.
Бо поки хлібина на стіл з'явилась,
Потрібно чекати майже рочок її.
А людина весь час на полі трудилась
І в поті вклонялась священній землі.
Тому, дорогі, навчаймо ми молодь –
Любити, як матір, все землю свою.
І теж не забути масовий голод,
Що був в тридцять третім у нашім краю.
Бо все можна мати – і золото й броші
І славу й маєтки самі дорогі,
Але не дай Боже голоду – гроші
Тоді не поможуть і навіть душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2017
Ох, очі мої, світлі очі,
Чом гірше я бачу цей світ?
Колись я ходив і у ночі,
І мріяв в орлиний політ.
А зараз темнішим все стало,
Неначе туман застеля.
Хіба вам світила не стало,
Чи вже надоїла краса?
Погляньте, як світиться сонце,
Як гарно кругом все цвіте!
А я через скельця в віконце
Дивлюсь на ту весну, що йде.
Щоправда, мені ви служили
Надійно всі роки життя.
Та видно і ви утомились,
Бо старість і нас вже знайшла.
Але я на вас не серджуся,
Повірте, не маю і зла.
Одів окуляри й дивлюся,
І серце радіє й душа.
Й не стану вас мучить, кохані,
Ні, ні, ви повірте мені,
Бо навіть учені всім знані,
Теж носять стекельця собі.
Така вже в людини природа,
Що очі втомляють роки.
Хоча окуляри не мода,
Та бачити світ помогли.
Красу, що кругом біля тебе,
Й сприймати прекрасне життя.
І йти і вдихати у себе
Все те, що надала земля.
Й радіти, що бачиш досхочу,
І пишеш й читаєш книжки.
А думи ще й душу лоскочуть
Й зовуть на природу іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2017
Той, хто скаже, що в районі талантів немає,
Він, напевно, милі друзі, і людей не знає.
Бо в любім селі сьогодні є славні таланти:
Є поети, є артисти й славні музиканти.
Хто не чув наші музики з Братковець, з Дашави,
З Йосипович, з Бережниці, як гули забави.
А послухайте ансамблі, чи хори тутешні…
Де поїдуть виступати, все стають найперші.
А тому, що наші люди вміють працювати
І у свята, і в неділю можуть й заспівати.
Та ще й як! Як соловейків голоси їх ллються.
І в житті вони веселі, не сумні - сміються.
Поїдь в Жулин, чи у Довге, в Грабівці, чи в Вівню,
На концерт тебе запросять, не затратиш й гривню.
А от Конюхів всім знаний й Голобутів давний, -
Патріотами величні, ще й піснями славні.
Тай любе село, шановні, велике й маленьке –
Є для своїх миле, любе й завжди дорогеньке.
Тут їх діти, і їх предки родились і жили,
І чи в радості, чи в горі з піснею дружили.
А поети, Боже милий, це душа народу.
Є й сучасні, молоденькі борці за свободу.
От, у мене на руках, книжечка прекрасна.
Це Ігоря Борщика із Балич і власна.
А як пише, яка буква у рядочку кожна.
Без любові, без емоцій – читати не можна.
Є і учні, що вже хочуть свій талант відкрити,
Бо така в нас росте молодь. – Їм творить і жити.
А я хочу на останок дві пари згадати,
Тих, що в клубі, у Дашаві не дають дрімати.
Як на сцені заспівають – Пилипів і Степчен,
То у залі тихо, тихо, лиш стукоче серце.
Чи, як вийдуть Берездецькі Андрій і Ірина,
Підтримує овацію і мала дитина.
І не тільки у Дашаві, але в всій окрузі,
Линуть селом мелодії, як солов’їв в лузі.
Більш не хочу називати прізвищ, щоб не збитись,
Бо по селах їх багато й можу помилитись.
А тому, шановні друзі, вибачте старому.
Я вас люблю, поважаю й підтримую в всьому.
А тим панам, що не знають, де ростуть таланти,
Скажу просто: вони в клубах всі і музиканти.
І то гордість сіл і краю є й буде довіку,
Бо де пісня в душі й в серці, там любов без ліку.
Така наша Україна від села до міста.
І чи в праці, а чи в свята – все лунає пісня.
І так було і так буде, поки живуть люди,
Бо ми славні українці й нас по світах всюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2017
Коли з просоння вийдеш на весні,
Й вдихнеш повітря з запахами саду,
Тоді й згадаєш радісні ті дні,
Коли ми йшли з тобою, мов з параду.
Був травень місяць, скрізь усе цвіло,
Сіяло сонечко ясне на небі.
А нам від Бога щастячко прийшло,
Бо я горнув вже донечку до себе.
Ми йшли із Моршина щасливі без кінця.
Я ніс дари, що найдорожчі в світі.
А ти весь час тулилась до її лиця.
Навіть дорога вся була у цвіті.
Як скоро минув рочок від тоді,
Як ми з тобою, мила, повінчались.
Нам до пізна співали солов’ї,
Коли ми вдвох любились і кохались.
Тепер ми вже батьки і є сім’я,
А донечка – дарунок від любові.
Як добре, що з’єднала нас весна
І то в селі, не в місті і не в Львові.
Ми все у парі, кохана, будем йти,
Плечем в плече і горю не хилитись.
Тай і сім’я буде у нас рости,
А нам хіба радіти і трудитись.
Пройшли роки… Уже й правнуки є,
А та весна живе в душі донині.
Хоча велика зміна нам росте,
Та ми, як бабця й дід, удвох щасливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2017
[b][i]Присвячую дівчатам – дочці Тетяні
і її подругам – Орляні зі Львова,
та Тетяні з Борзни[/i][/b]
Є в мене донечка Тетяна.
З подружков дружить тридцять літ.
Зовуть її мило – Орляна.
Для них єдиний цілий світ.
А є у них іще подруга,
Правда, з далека - із Борзни.
Та є також і тут заслуга,
Бо кожний раз летять дзвінки.
То від Тетяни із далека,
То від подружок з Львівщини,
Бо їм, як в юності, так легко
Все бесіду собі знайти.
Не знаю, щоб колись сварились
Й не чув, щоб спорили за щось.
Їх думки завжди ся сходили,
Навіть за те, що відбулось.
Роки ішли і йдуть і далі,
Давно навчання позаді,
А в них єдині магістралі
І у серцях і у душі.
Давно сімейними вже стали.
І діти виросли також.
Але дружити не лишали,
Видно інакше їм не мож.
Мені, як батьку, так приємно
Дивитись з радістю на них,
Що їхня дружба не від’ємна
Й я вірю – житиме у них.
Таких, напевно, не багато
І трудно в світі їх знайти,
Щоб вміли щиро і завзято
Свою так дружбу берегти.
Тому, мої любимі діти,
Будьте такими, як ви є.
Тоді за вас буде радіти
І покоління, що росте.
Вони за приклад уже нині
Поклали вас в свої серця.
І теж спілкуються й щасливі
Й живуть у дружбі, як сім’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730599
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.04.2017
Надіюсь, Дашаво, що буде ще пісня,
Про тебе, любима, моя дорога.
Бо ти в Україні правдива і дійсна
І слава не даром твоя розцвіла.
Ти перша в країні свій газ добувала,
Й найперша подала у села й в міста.
Ти в працю, як в пісню, і душу вкладала,
Й тому завжди в сяйві є твоя краса.
Твої горизонти усі в забудовах,
Й на карті Європи є твоє ім’я.
Ти завжди була і є у обновах,
Видно така в світі доля твоя.
Ти була у славі колись і в Союзі,
Бо твої заводи давали вуглець.
Тебе пізнавали здалека в окрузі,
За дим, що здіймався з труби до небес.
Тепер естафету прийняла підземка.
Вона твою славу несе у світи.
І це наша гордість, – і бойка і лемка,
Бо всі тобі славу зробити змогли.
Ти завжди цвіла й процвітатимеш далі,
Бо люди твої – то герої труда.
Вони побудують нові магістралі
Й добудуть багатство, що має земля.
А пісню напишуть твої музиканти,
Що юні виходять щороку у світ.
Бо школа таки дає славні таланти,
Й не раз в нашім клубі лунає їх звіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730593
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2017
Стоять дерева у саду,
А поміж них батьківська хата,
До неї знов думками йду.
В моїй душі вона багата.
З болем торкнуся я крильця
Й ступлю на батьківські пороги,
Колись я йшов з них до вінця
Й просив у Бога допомоги.
Щоб дав нам долю в парі жить
З дружиною в любві і в згоді
І Батьківщині послужить
Так, як те є в нашім народі.
А роки йшли й моє життя
Ішло далеко вже від дому,
Хоч були діти і сім’я,
Та я не скаржився нікому,
Що в мене є в душі й вона,
Рідна домівка, де родився.
І мамині й батька слова,
І все, усе, де находився.
Й навіть садочок і квітник,
Й ті лавочки такі привітні,
Де я на них писати звик
Свої вірші найперші, світлі.
І знов, як в сні, мандрую я.
Піду в село, махну на річку.
Тут батьківська, моя земля
І тут напишу я ще стрічку.
Можливо хтось, колись буде
З моїх віршів ще і сміятись,
Але хто своє береже,
То той уміє і кохатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2017
Зустрів колись я ту особу.
Вгадайте, друзі, от кого?
Та земляка, що клявсь до гробу
Любити рідненьке село.
Але махнув в світи далекі
Й за ним неначе загуло.
Роки ішли важкі і легкі –
Його і чути не було.
Не раз лиш матері напише,
Що жив, здоров і більш нічо.
А вона бідна ледве дише,
Та вигляда і жде його.
Бо він, як палець, один в неї
І вся надія на нього.
Щоб був господарем в оселі
Й тулив і мамине чоло.
Та не являвся син додому
Й не бачив немічну її.
Навіть в останню путь–дорогу
Й то проводжали всі чужі.
Щоправда, дім продав заочно,
По папірцях через Поштамт.
І адресат села був точний,
Зате дорогу забув сам.
А знаєте – наш друг був знаний.
Й крутивсь весь час поміж верхи.
А чом до матері названий
Позабував усі шляхи.
Але коли Союз розпався,
Й ділки розбіглись по полях,
Він на Вкраїні десь узявся
І притулився у верхах.
І так прожив немало часу.
Видно чинушею знов став.
І ревно любить волю нашу,
Що аж у область завітав.
Я здогадався, в чому справа,
Бо виборів пора прийшла.
Тому попросить, щоб управа
За нього голос віддала.
Чому в село він не приїде?
Невже відрікся від нього?
Й до гробу матері не піде,
Щоб хоч побачити його?
Досить писати вже про нього,
Не треба нищити папір,
Бо тут нема нічо людського.
Таке не вчинить навіть звір.
Як жаль, що є ще в Україні
Такі мерзотники пани,
Що видаються люди білі,
Насправді - нелюди вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730419
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.04.2017
Скажи мені, мій рідний краю,
Що ласе в тебе таке є,
Що вороги все зазіхають
І дивляться, як на своє?
І так віками ти страждаєш
Й кипиш завжди у боротьбі.
Спокою вічно ти не маєш
За землю й поклади свої.
Я не кажу уже про ріки,
Озера, луки і ліси,
Бо це людині – радість й ліки,
Тут щастя – жити і рости.
Поїдь на Світязь, чи в Карпати,
Чи на Деснянські береги, -
Душа захоче заспівати
Від тої ніжної краси.
І де не підеш нашим краєм,
Куди би доля не вела, –
Скрізь мило, щиро зустрічає
Тебе українська земля.
Тепер ти вільна і єдина,
З народом в світі в ногу йдеш.
І ми усі одна родина,
І ти, як Мати, - все будеш.
А тим, що гострять на нас зуби
І думають, що ми слабкі,
Скажу: живіть собі без згуби
І пам’ятайте – ми не ті,
Що були вчора такі тихі,
Покірні, наче би раби,
Тепер закрутим, наче вихор,
Й проженем вас всіх, вороги.
2013 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2017
Мої роки пройшли, поплили.
Помчали десь, як ті птахи.
Мені на згадку залишили
Усі протоптані стежки.
Навіть і ті, іще дитячі,
Котрими босий я ганяв.
Вони й тепер в душі гарячі,
Бо їх навічно покохав.
Живе зі мною й моя юність.
Не раз у снах біжу туди,
Де була молодість, мов буйність,
Неначе паростки весни.
А от, ті зрілі і дорослі
Не буду, навіть, ворушить.
Вони усі, як на помості
Стоять, і з ними мені жить.
Всього було на довгій ниві
Мойого світлого життя.
Та ми з дружиною щасливі.
Бо в нас любов завжди була.
Тепер вже з осінню спілкуюсь,
Все розкладаю по роках,
Та я ще в силі таки чуюсь, -
Живу у мріях і в піснях.
Може тому, що моє серце
Не хоче здатись тим рокам.
Несе любов усім, як перше,
Й Бог помагає в тому нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2017
Я знов листаю пожовклий зошит
Й читаю давні в ньому рядки,
А думка кличе, зове і просить
Ще заглянути в юні роки.
Пройтись травою між дерева,
Сісти в садочку під бузок,
Звідкіль і видно частку неба
І місяць ясний й блиск зірок.
Згадати роки свої далекі,
Відчути ласку й її красу.
Хоч були, правда, вони нелегкі
У ту прокляту, страшну війну.
Так, наша доля була такою!
Ми пережили і ті часи,
Бо не хилились перед грозою,
А віру в серці й любов несли!
Не хочу зараз ворушить рани,
Що й так жевріють котрі роки.
Але хай зчезне із душ погане,
Котре прийшлось нам юним нести.
Та ми й в ті роки росли, мужніли,
Калились наші серця й душа.
А наші старші світ сколихнули,
Бо Перемога усім прийшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2017
Коли літа пройшли – не знаю,
Куди поділися вони,
Але я добре пам’ятаю,
Як ми любов тоді знайшли.
Кінчався травень над землею,
Сіяло сонечко вгорі,
А я зустрівсь, не мов з зорею,
З тобою, серденько, тоді.
Ти бережком уздовж ходила,
Й збирала квіточки одна.
Й мене, якась магічна сила,
В той день на річку повела.
Видно так долі в нас зложились,
Тоді, в ту весну чарівну,
Щоб ми з тобою подружились,
Й щоб я знайшов тебе одну.
Згадай, які ми були раді,
Як весело проходив час.
Ніхто не став нам на заваді,
Може й не бачив ніхто нас.
Ми, наче давні, давні друзі,
Удвох блукали цілий день.
Нарвали квіточок на лузі,
Й наслухались пташок пісень.
Тепер, як згадую, дивлюся
На свою долю, на життя,
Тому і в старість не хилюся,
Бо в радості моя душа.
Прожили ми, майже пів віку, –
В любові, в згоді, у труді.
І не ведемо рокам ліку,
Вони промчали, як у сні.
2000 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2017
Відцвіло дитинство,мов весняні квіти,
Відлетіли роки мої молоді,
А в душі лишились ті прожиті звіти
І тепер приходять згадками мені.
Скільки дум,шановні,я вже передумав,
Скільки я стежинок протоптав і в снах.
Був не раз на Півдні,часто і у Сумах,
Бо такий був довгий мій життєвий шлях.
Я щасливий й нині,що живу на світі,
Де сіяє сонце,де батьків земля,
А моя Вкраїна,як весна у цвіті,
Бо до неї воля навіки прийшла.
Проминули роки й недоспані ночі,
Посипав волосся,білий,білий сніг,
Вже й не такі гострі,мої світлі очі,
Та в серці сіяє,як веселки світ.
Я приліг на землю,у траву прим"яту,
Пригадав,як юним,я худібку пас,
І зберіг в душі я і батьківську хату,
Подумки побрів я ще й у перший клас.
Ох,ви роки-роки,моя світла доле!
Вами я горжуся,хоч уже старий.
Ви в життю моєму неозоре поле,
По котрому йшов я впевнено й міцний!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2017
Чому тепер,коли життя прожито,
Ретельно так гортаємо листки?
Певно тому,що у душі прошито,
Й читаємо,неначе би книжки.
Тут кожен рік лежить,як на полиці,
Он я малий,он юний,он змужнів,
А он студент-читаю вже таблиці,
А там диплом-на працю я побрів.
Не буду вже до капельки писати,
Не буду ритись у своїм житті.
Та і кому потрібно усе знати,
Що лиш належало родині і мені.
Але скажу-всього було не мало,
І радості,тривоги і журби.
Погане й зле від щастя пропадало,
Бо де любов,там зась йому іти.
Так все життя було моє в опіці,
При Божій помочі завжди воно ішло.
Навіть тепер,коли вже я у віці,
Я молю Господа,щоби таким було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728607
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.04.2017
Я не легкі шукав собі дороги,
Може тому,що молоденьким був,
Долав не раз їх навіть до незмоги,
Щоб до своєї цілі досягнув.
Я ці дороги добре пам"ятаю,
Бо деякі вели у майбуття,
Тепер,як казочку онукам вповідаю,
І про стежки ,дороги і життя.
Я не кажу,що було їх без ліку,,
Але повірте досить їх було.
Бо,як не як,але для мого віку,
Таки не мало у житті було.
Та не дивуйтесь ,любі мої діти,
Що я кажу про це не раз й не два.
Мені тепер на схилі літ радіти,
Що я прожив в тім світі не дарма.
Хоча не раз ходжу у снах я ними
Й відвідую ті давні всі місця,
Але насправді коротаю днини,
Бо вже й не та енергія життя.
А от душа-оспівує простори,
Й не піддається прихоті й рокам,
Вона несе мене думками в гори,
Навіть туди де шкодить ворог нам.
Тому,кохані,я так вперто пишу,
І другим вже не стану на землі,
Перо і зошит звісно не залишу,
Поки живий-писатиму вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2017
Я не сумую й не страдаю,
Що роки мої вже не ті,
Бо я любов у серці маю,
Котру вкладаю у вірші.
А без любові-то є мука.
Куди не глянь-кругом краса,
Від неї краще серце стука,
Горить нестримно і душа.
Чи вдень,чи вранці,а чи ввечір,
Де б ти не був на тій землі,
Ніхто тобі не заперечить,
Творити й жити в тій красі.
І зворушити в собі свіжі сили,
Пройтися босим по траві,
Щоби думки нові приплили
Й не загубились в суєті.
А я ще хочу написати ,
Про завтрішній й майбутній час,
Як будуть жити і кохати,
Всі ті,що прийдуть після нас.
А сто доріг мені не в силу,
Пройти країною знова,
Але думками її милу,
Я подолаю ще сповна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2017
Не раз сиджу тепер у хаті
І згадую прожите все життя.
Пройшло воно у праці ,а не в знаті,
Та ним я задоволений сповна.
Найперше вдячний матері і тату,
За їх любов і золоті слова:
Щоб пам"ятав і про сім"ю і хату,
Яка би ранга в мене не була.
Вони мене навчили і молитись,
І жити в злагоді і дружбі із людьми,
А перед недругом ніколи не хилитись,
Бо з ним ти наберешся лиш біди.
Я вдячний їм за всю щиру науку,
Котру проніс через усе життя,
І я ще нині повторяю внуку,
Ті,наймудріші прадіда слова.
Їх світлий образ не згаса у мені,
Він вічно буде у моїй душі.
Бо так Господь вселив любов людині,
Щоб в мирі й праці жила на землі.
А я ще раз пройшовсь літами тими,
Котрі прожив свідомо на землі,
І я відчув,що не були пустими,
Бо видно результат тепер мені.
Але про це не буду я писати,
Щоб не подумали,що я хвалюсь.
Про це словечко критик мав би написати,
А я спокійно з боку подивлюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2017
Не раз думками про Дашаву
Перебираю я роки,
Підтверджую,що її славу
Створили всі працівники.
Бо є з давен в неї таланти,
На всіх фронтах її життя.
Не тільки гарні музиканти,
Але й еліта крайова.
Візьміть підземку чи заводи,
Лікарню,школу-будь кого,
Відчуєте чиї то сходи,
Хто так розкрасив в нас село.
Але,дашавці,пам"ятайте
І тих,що тут давно живуть,
І їхню працю поважайте,
Вони ж бо з вами в ногу йдуть.
Скільки добра вони зробили,
Щоби Дашава розцвіла,
А скільки молоді навчили,
Котра тепер стоїть в керма.
Я прізвищ вам не називаю,
Щоб не образити когось.
За копу літ я всіх їх знаю
І бачив,що в нас відбулось.
І як мінялася Дашава
За ті роки,що я живу,
Як виростала її слава...
Це честь невпинному труду.
Бо кожен,хто прибув трудитись,
Хто влився в гарний колектив,
Зумів з дашавцями здружитись,
Частку душі в добро вложив.
А як приємно нам згадати,
Ті наші будні давнини,
Коли ми юні працювати,
Всі по направленню прийшли..
Щиро здружились в одне коло
І дашавчани й ми усі,
І не принизили нікого,
А жили,як в одній сім"Ї.
Минають дні і рік за роком,
Ніщо на місці не стоїть.
Тай і життя йде своїм кроком
Людське в історію століть.
І думалось в спокою жити,
Як личить вільному всоьму,
Дітей навчати і ростити,
Плекати вкраїнську сім"ю.
Але ми в "друзів" скалка в оці,
Наша земля для них сія,
І так в спокійнім,мирнім році
На сході виникла війна.
Але то друга уже тема
І найболючіша за всі.
Це кожної сім"ї проблема,
Бо це не радість і не сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2017
Знову ти,Моршине,мені чомусь снився,
Усі твої сквери,які я любив.
По них я сьогодні всю ніч находився,
Щасливий під ручку дівчину водив..
А сонце світило,весна ж бо надворі,
І вітру не чути,пташок лунав спів.
Як гарно,любимий,на твоїм просторі,
Ще й зараз побути я там захотів.
Пройтися по парку,згадать юні роки,
Напитись водиці з твого джерела,
Бо ти в моїм серці будеш певно поки,
Налита любов"ю є моя душа.
Ох,Моршине мій,народна перлино!
Ти годість Вкраїни,ти слава її!
В курортнім звені стоїш не єдина,
Бо є ще красунь не одних на землі.
Така наша рідна,квітуча держава,
Багата на гарні куточки свої.
Візьміть ви озера Полісся-то слава,
Або осягніте Карпати усі.
Не можу забути й сусідів найближчих-
Ясне Закарпаття,Яремче і наш Трускавець.
Вони заслужили теж балів найвижчих,
Перелік курортів на тім не кінець.
Та мушу,шановні,й таке нагадати,
Що в кожній окрузі є славні місця,
Де мож відпочити і сили набратись,
І то не за євро,але без гроша.
Така Україна на нашій планеті-
Квітуча,родюча,красуня Землі.
Вона уже вільна й в щасливому злеті,
Тому бережім і шануймо її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728144
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.04.2017
Село моє миле,моя Батьківщино,
Моя найрідніша,сільська сторона,
Ти в серці моєму злилась воєдино
З любов"ю і співом дзвінким солов"я.
А сині волошки і маки червоні,
Чомусь нагадали дитинство моє.
А може тому,що ми були на полі,
Де батько і мати трудилися все.
Ох,рідне,кохане,в піснях ти не знане,
Ти житемеш завжди у моїй душі.
Хоч було усього-і сонце й тумани,
Ти радістю сяєш до нині в мені.
Тебе споминаю і мамині звуки,
Котрі відчуваю всім серцем сповна,
А зморщені,дужі батькові руки,
Горнув би до себе ,як скарби ,щодня.
Моє найдорожче,далеке дитинство,
Тобою я марю не раз і не два,
Завжди відчуваю любов материнську,
Хоч знаю,що мами і тата нема...
Напевно у старості кожен згадає
І роки дитячі і своє село,
Бо серце людини усе пам"ятає,
Життя,що минуло в душі всеодно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728137
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.04.2017
Не знаю де живеш,де ходиш,
І як тебе подруги звуть,
Може русалкою ти бродиш,
А може мавкою зовуть.
Може проста,сільська дівчина,
Краса й потіха у селі
І не палац твій,проста хатина,
Стоїть в вишневому саді.
Яка ти дівчино не знаю,
Яку придумаю в вірші.
Та думаю-тебе кохають,
Напевно хлопці й не одні.
Бо в нас дівчата всі вродливі,
Усі,як зірочки підряд.
І милі,любі і красиві,
Хіба їх слати на парад.
А ім"я лагідні,душевні,
Такі приємні на словах.
І у любові щирі ,певні,
Й тому оспівані в піснях.
Так що придумувать не треба,
Вигадувать дівчаток теж.
Візьміть любу з землі,не з неба
І покохаєш ти без меж.
Марусю,Ганну чи Христинку,
Іванку,Олю...-Що збагнеш,
Приймеш у серце,як билинку,
В житті щасливим все будеш.
Дівчатка,милі українки!
Ви всі красиві,як одна.
Ваші ім"я лунають дзвінко,
Вами пишається земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727824
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2017
Ще Леся писала,що слово то зброя,
Коли воно є у руках у братів.
Ніколи не згине,а буде все стоя
Летіти на голови зайдів-катів.
Воно і міцне,і тверде наче криця,
І гостре,як шабля,калене,як сталь.
Ніким не зборима душевна криниця,
Звідкіль променисто йде слово у даль.
Не раз із-за нього страждали поети,
І ті,хто словом всім дух піднімав.
Хоч були цензури,були і запрети,
Та рідного слова ніхто не зламав.
Воно не вмируще і житиме вічно,
Поки живе людство на нашій Землі,
Вже й зброї не буде,та слово велично,
Будуть промовляти народи усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727823
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2017
Що не кажіть,але Дашава
Заслужено дістала славу.
Вона також ,і то по праву,
Прославила нашу державу.
Не лиш за газ,а й за таланти,
Що славлять волю і свободу.
Візьміть хористів й музикантів,
То є звено свого народу.
Вони відомі навіть в світі,
Не лиш в районі,чи окрузі,
Бо їхня творчість вся у цвіті,
Тому також є у заслузі.
Така була і є Дашава,
Що завжди в лідерах сіяла.
Її не раз наша держава,
За труд людей призи вручала.
Тому горжусь я,що живемо,
У ній трудились і будемо,
Й тепер у новий світ ідемо,
На волі рідною землею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727629
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.04.2017
Як гарно світиться Земля
Усім,хто в небі на ракетах.
Вона і зіркою сія
І тим,що на других планетах.
Це наша матінка Земля,
Що Бог створив її для людства
І в Всесвіті є не одна,
Та для землян небесна пустка.
Хоч,правда,космос бороздять
Ракети,спутники роками,
Й до нас тарілочки летять
З других світів,що є над нами.
А може то посланці є,
Що хочуть нам добра бажати.
Щоб ми любили все живе
Навчались землю вберігати.
Бо ми так нищимо її,
Ту землю на якій живемо,
Вже навіть збурились святі,
Що ми її не бережемо.
Трясуть,аж корчиться Земля,
Гудуть вулкани,землетруси,
Летить на суші і вода
І все змиває,усе крушить.
А може справді ми другі,
Не ті,що предки наші були.
Занадто мудрі стали всі
Й Земні закони вже забули.
Трощим озонову межу,
Північний полюс нагріваєм,
Засмічуєм Земну кору,
А результат-самі конаєм.
Тому,кохані,обернімсь
Лицем до матінки-природи
І кругом себе подивімсь
Й дамо Землі трохи свободи.
Вона жива і без гріха
Й має закони свої тоже
І,як свтило в небесах,
Другим світам ясніє тоже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727620
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.04.2017
Україно,дорогенька,рідна наша Мати,
За тобою,вірю й знаю,не один ще плаче.
Бо багато на тім світі є в чужій сторонці,
Там з душею й щирим серцем зустрічає сонце.
А думки завжди з тобою,на твоїх просторах,
Де живуть на волі люди .на низах і горах.
Ростять дітей,неначе квіти,працюють на полі,
Вам би з ними теж радіти,за їх світлі долі.
Але,вірю,ви старенькі й не в силі вернутись,
А колись вас молоденьких забрали в рекрути.
Одних доля закинула в світи за морями,
Других в тюрми до Сибіру з древніми лісами.
Хто був дужий,той вернувся, додому в Вкраїну,
Хто не міг,той залишився там,аж до загину.
Та я вірю й на чужині її пам"ятали
Щирим серцем і душею всі її кохали.
Боти,рідна Україно,була разом з ними.
Твої пісні солов"їні душі веселили.
Не зламали чужі стіни ні духу,ні віри,
Бо й там були гуслярики й українські ліри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727505
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.04.2017
Не мали ми України,вільної не мали,
Бо на нашій рідній землі ,все були гетьмани.
Замість дружно об"єднатись і жити,як люди,
Вони гризлись між собою-користали юди.
І так з давен-давниної-де три українці,
Там потрібно два гетьмани і то,як індійці.
А тим часом вороженьки неньку грабували,
Не жаліли і сирітки,сорочку знімали.
Роздирали на всі боки,на куски ділили,
Україну,рідну нашу,щоб ми в ярмі жили.
Та діждались ми шановні,своєї держави,
Й нам би жити і трудитись,бо і Бог є з нами.
Але де там,ми не тії,знов пішла ділема,
Розвелось,як тлі на світлі,гетьманів проблема.
Кожний хоче бути старшим у верху,в державі,
І купити собі крісло,щоби бути в славі.
Та не бачуть бідолахи,прірви під собою,
Що вже наша Україна пливе за водою.
Нема м"яса уже свого,ні пшона ,ні гречки,
Зате маєм у верхах щодня суперечки.
На полях-кущі зарослі,будяки,кропива,
У нас хіба води свої і море ще пива.
То чомуж ми,друзі милі,те все добре бачим,
А сприймаємо спокійно...Невже їм пробачим?
Росте молодь в нас,як квіти,родившись на волі,
Та невже вони не варті,щасливої долі?
То давайте об"єднаймось,досить нам терпіти.
Нам потрібно в Україні жити і радіти.
Сіять хліб і все до хліба,будувать державу.
Піднімати її імідж й давну в світі славу.
Щоб ми мали вже навіки мир і спокій в хаті,
А небули наймитами чужоземній знаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727497
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.04.2017
Я юність свою потривожу,
Думками піду по роках.
Зібрать хороше все я зможу
Й розкласти в зошит у рядках.
Поїду у Моршин , в Карпати,
Студентом буду я чуть,чуть,
Махну на ринг я виступати
Й згадаю як сирени звуть.
Бо юність-то моє світило,
Наснага моя для життя.
Комусь те здається все диво,
Але ж то найкраща пора.
Вона,як весна стоголоса,
Як зорі ясні в небесах,
Як зерна достиглі в колоссі,
Як звук,що звучить у піснях.
Тому і думками я лину
У юність,що в серці,в душі.
Вона звеселяє і днину
І дух піднімає мені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727351
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.04.2017
Давно не стало козаків,
Прийшли на землю другі люди,
Та я б історію хотів,
Щоб зберегли у нас усюди.
І на Донбасі,і в Криму,
І на Поліссі ,і в Полтаві,
І навіть в нашому Стрию,
Бо скрізь земля наша у славі..
За неї йшли бої й не раз,
Щоби здобути правду й волю.
Та ворог ліз завжди до нас
І грабив землю,ламав долю.
Народ терпів і не коривсь,
Віками йшов до перемоги
Уже і наш час появивсь
Лишати батьківські пороги.
І йти за волю,за народ
На боротьбу проти навали
І не боятися підлот,
Бо нас серця наші позвали.
Кожне століття в боротьбі,
Була ти рідна наша Мати.
Чом спокій не дають тобі,
А всі хотять тебе прибрати.
Хіба ти винна,що земля
Твоя квітуча і багата?
Що ти,як писанка уся,
І в світі сяєш,наче злато.
Ми ж не загарбники-ні,ні,
Ми в соїй хаті,в своїм домі.
У нас є свої солов"Ї,
І в світі друзі є й знайомі.
З війною ми не йдем ніде
І ще ніколи не ходили.
Хоч сила в нас була і є,
Ми тільки своє боронили.
Лежать в могилах козаки
І воїни з УПА-повстанці.
Й не дочекалися вони,
Як засвітило сонце вранці.
Коли нам воля всім прийшла,
Дарована від Бога щиро.
У кожне серденько зайшла,
У кожне сонце засвітило.
То бережім її уже,
Щоб більше не було тривоги.
Хай молодь в щасті вся росте
Й в труді вінчає перемоги.
Але історію свою
Не забуваймо, милі друзі,
І тих,що голову свою,
Віддав щоб ми були щасливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727333
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.04.2017
Людина прийшла на цей світ,як угості,
Життя її в всесвіті-одна лише мить.
Один у труді,як спортсмен на помості,
А другий маячить і тільки мичить..
Он,бачу майструє людина домівку,
А коваль кує реманент для села,
А тут,у буфеті,п"ють пиво й горілку
І кажуть,що правди на світі нема.
Робота кипить від зорі до світанку,
У полі всі знають,що прийде зима,
А тут у буфеті лишають зарплату
І кажуть ,що долі на світі нема.
З заводу додому спішать трудолюби,
Де рідна домівка і своя сім"я,
А тут, у буфеті,розвісили соплі,
І кажуть,що щастя у світі нема.
Людині дано-і розум,і силу,
А юність і зрілість з роками прийде,
Ти долю свою зробиш красиву,
І щастя до тебе само не прийде.
Щаслива людина у праці і в дружбі,
В любові,коханні,бо так воно є,
А ті,що в буфеті сидять,як на службі,
Марнують і долю, і щастя своє.
Задумайтесь ,друзі,й повірте старому,
Загляньте ви глибше у своє життя,
Не дайте скалічити зіллячку тому,
Ні своє здоров"я,ні власне життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727140
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2017
Осінь стежку вже проклала
В мою душу без звання,
Та до серця не добралась,
Заблудилася вона.
І шукає поміж люди
Пожилих,таких,як я,
Щоб забратися у груди,
Поки десь гуля зима.
А сховатися від неї,
Не так легко на землі,
Бо великі привілеї
Дано Господом її.
Тому з нею мусим жити.
Не мине й мене вона.
Хоч не хоч-мусиш любити,
Бо прийшла її пора.
Я з своєю вже змирився,
Хай буде в моїй душі,
Але серцем не схилився
Поклонитися її.
І живу собі спокійно,
Знаючи,що я в літах.
Щей літаю не раз мрійно,
Правда,тільки у думках.
І іду ,може не струнко,
Але гордо по землі,
А не раз щей пісню лунко
Заспіваю на весні.
Так що .друзі, не лякайтесь,
Що ми з осінню ідем.
На приємне задивляйтесь,
Бо в зимі ще заживем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727133
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2017
Який то жах без віри жити,
Яке то зло,коли пуста душа,
Коли не вмієш мріяти й любити,
Коли Вітчизна й то тобі чужа.
І гірко те,що коришся негоді,
Пускаєш в серце ти не бажані думки,
Співати гімн нашій природі,
Сидиш,як в"язень,в затінках краси.
Але поглянь,які сади зелені,
Які пісні виспівують птахи,
Які романи творять улюблені,
Які щасливі у людей стежки.
Тому міняй характер ,любий друже,
Не будь черствий і в"ялий,як качан,
Тоді й життя веселим завжди буде,
І ти підеш землею наче пан.
Будеш з людьми і з друзями в любові,
З дороги вірної ніколи не звернеш,
Щасливий будеш і в труді, і в слові,
А у біді підтримку все знайдеш.
Бо тільки в дружбі,злагоді і мирі,
Цвіте в людини серце і душа.
Такі повірте завжди є щасливі,
Здорова й сильна є у них сім"я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2017
Народе мій,терплячий,рідний,
Ти вистраждав волю собі!
Настав і ранок й день погідний,
Що освітив землі твої.
Бо і молитви щире слово,
Почув Господь на небесах,
Він Україну вже без крові
Благословив для усіх нас.
Збулись довічні мрії наші.
Прийшли в крвїну,як казки,
Але живуть щей досі ласі
Довколо неї ворги.
Бо ми багата є держава,
На все,на все,що в світі є.
Тай на Землі відома,знана,
Й авторитет був і росте.
Тому ,кохані,милі мої,
Не забувайте хто є ми.
Відкриймо серце й душі свої,
Для всіх хто в ногу з нами йде.
А тих,преславних патріотів,
Що звуть елітою себе,
Спустім на воду всіх на плоті
І хай пливуть за море вже.
Бо ми наїлись їх вже каші,
Відчули спрвжній їхній рай,
Наслухались байок папаші
Й побачили квітучий край.
Ми не жартуємо ,панове,
Бо слово наше є тверде.
Щоправда, ми не хочем крові,
Але залиште нас на все.
І то без сили,добровільно,
Ідіть собі без наших рук,
А ми трудитись будем вільно,
Хоч може в поті,та без мук.
Бо ми умієм працювати
І знаєм край свій,свою міць
І нас не треба підганяти,
Тай і вважати нас за ніц.
Ми побудуємо державу,
Для всіх,усіх,хто в ній живе.
Піднімем в світі її славу,
І так завжди у нас буде!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727057
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.04.2017
Скажи мені ,рідна вкраїно,
Звідки в тебе та краса,
Де черпаєш слово так уміло,
Що співа і серце і душа?
Де таяться джерела любові,
Де є схованка талантів всіх?.
Видно,все те в народі,у крові
І живе на теренах твоїх.
Ти заглянь у Карпати,в Полтаву,
На Волинь,чи у славні степи,
Скрізь почуєш і пісню всім знану,
Зачерпнеш,як з водиці ,краси.
Твої хори,ансамблі,театри,
Покорили державу й весь світ,
Вони більше за золото варті,
Це перлини не в"янучий цвіт.
То й надалі співай ,Україно,
Ти тепер уже вільна уся!
Неси голос свободи всім сміло!
Наша пісня-то наша краса.!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2017
Мені напевно так судилось,
Писати вірші в самоті,
І все,що думалось і снилось,
Вкладати в зошит,у вірші.
Бо я тепер один в кімнаті
І вже роки сумую сам.
Дружина в іншім світі,в златі,
У тім,що не доступно нам.
Хтось може і сміється з мене,
Що я пишу про різне все,
Описую буденне і природу,
Де у цвіту нове росте.
Хоч,правда,більше я думками,
Ходжу,блукаю по землі,
Бо вже не з тими я роками,
Коли ще були молоді.
Коли від досвіта до ночі,
Як та бджола,мотавсь,літав,
І йшов би навіть світ за очі,
Якщо когось я покохав.
А зараз добре,що хоч думи,
Зі мною в хаті все живуть,
Про мою душу не забули
І ще кудись мене ведуть.
І я ,щоб згадку залишити,
Пишу у зошит,у рядки,
Усе,що в серці є прошите,
За ті прожиті всі роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726733
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2017
Що найліпше є в людини,
Що найцінніше є в душі?
Напевно з мамою хвилини,
Оті,як були ми малі.
Вони живуть з нами до смерті,
Й не покидають нас ніде,
Бо ми у матері у серці,
Хоча в нас зміна вже росте.
А мама,мама - берегиня,
Була й буде завжди для нас.
Вона нескорена княгиня
Й живе з любов"ю кожен раз.
Кохає нас,хоч ми вже сиві,
Не одну ніченьку не спить,
Благає ,щоб були щасливі,
Завжди в думках до нас летить.
Тому Господь надав людині,
Життя і душу,серце теж,
Щоби служили Батьківщині,
Й матір любили всі без меж!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2017
Село,село,а в ньому люди,
Такі прекрасні трударі.
Я з вами є й горжуся всюди,
Ви трудолюби на землі.
Які би біди не ходили,
Яке би горе не було,
Ви завжди вихід знаходили,
Хоч це не місто,а село.
Тут в праці бачуть честь і совість,
Бо труд звеличує усіх,.
Я день і ніч писав би повість,
Щоби прославити всіх міг.
В містах політика і страйки,
Пишуть плакати і гасла.
В селі почуєш хіба лайки,
Якщо людина ледаща.
Тут ростять хліб і все до хліба,
Годують місто і село,
І їм політика до фіга,
Бо так завжди у них було.
Там від світанку,аж до ночі,
З весни до пізньої зими,
Усі у праці,як пророчі,
І так щоденно,щодоби.
Міцне село -сильна держава,
Хоч забувають верхи це,
Але не згасне його слава,
Воно було і є живе.
І так буде,бо ми вже вільні,
В ярмо не хочемо давно.
В своїй державі не подільні,
Що Схід,що Захід все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726600
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2017
Пісня волі акордом звучить,
В кожнім серці любов"ю палає,
І над краєм в майбутнє летить,
Цілий світ її голос сприймає.
Пісня в нас зародилась давно,
І віками ішла з козаками.
Хоч було в Україні і зло,
Та вона все сіяла із нами.
З нею йшли у бої молоді
І бувалі,поважні солдати.
Поверталися з нею живі,
Щоб обняла їх рідная мати.
Пісня гімном була в боротьбі,
Й перемогу вкраїни вітала.
Залишилась і в мирнім труді,
Бо ніколи у душах не спала.
І сьогодні,у грізний той час,
Що навис в Україні на сході,
Вона в бій закликає всіх нас
І не кориться грізній негоді.
Пісня люба,не гасни,живи,
Ти для нас духовна є сила.
Ми з тобою на світі росли,
Відколи нас мама вродила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2017
Сніги лежать хіба в долинах,
Де тінь дають рослі кущі,
Бо навіть в горах вже на схилах
Є зелень світла на землі.
Кружляють над селом лелеки,
В садах виспівують шпаки,
Вони летіли так здалека,
Наші провісники весни.
А на полянах в лісі біло,
То не від снігу-ні,ні,ні!
Це так підсніжники розцвіли,
Радіючи новій весні.
А які раді бджоли наші,
Гудуть,літають цілий день,
Бо є вже квіточки й на паші,
Тільки бракує ще пісень.
Але і солов"ї в дорогу,
Готуються уже давно,
Весна іде ,і слава Богу,
Наповнить радістю село.
Вона загляне скрізь і всюди,
Кожен куточок не мине.
За те шанують її люди,
Що всім тепло й життя несе.
І деревині,і рослині,
І навіть тим,що є в воді,
Бо розігріє хвилі сині
Й розтопить ́криги геть усі.
Піде з зимою і сум з хати,
В душі наснага заятрить,
І хочеться творить й співати,
І по-новому навіть жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2017
Душа моя завжди перед тобою,
Відкритою ,любове була все,
Але не йшла покірною рабою
Тому донині гордою живе.
Її не збили прихоті,ні зради
Із світлого,правдивого шляху.
Мені здається в неї нема вади,
Тому на схилі літ її стою.
Тому,любове,щира моя нене,
Будь до кінця ти милою уся.
Не покидай і не відьходь від мене,
Так просить серце моє і душа.
Тримай мене в своїм блаженнім стилі,
Бо без любові в"яне і душа.
Ти ще з віків була і є при силі,
Тому вартуєш золоті слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2017
Чому ти стала на розпутті,
Моя вкраїно дорога.
Хоч люди твої вже розкуті,
Але не видно ще добра.
Бо двадцять років верхи водять,
Нас то в Європу,то на Схід,
А от собі палаци зводять,
Там,де є другий зовсім світ.
Уся еліта наша славна
Гніздечка в"є в чужих краях,
А матінка-Вкраїна давна,
Видніється у бур"янах.
Вона бідненька,як билина,
Як та безвладна сирота,
Роками жде,щоб на хвилину
Прийшла й світилася зоря.
Чому ми маєм такі долі,
Коритися завжди чужим?
Не йти господарем по полі,
А бути наймитом глухим.
Не чути радості,ні співу,
Не бачити,як світ живе?
Нам Україну,як ту гриву,
Хто не захоче,той щипне.
Невже в нас кров тече у жилах
Не козаків,але рабів?
Та пам"ятаймо,хто в могилах
Лежить на протязі віків.
Чиї батьки,сини чи дочки,
У боротьбі завжди були,
Щоб ми могли нині радіти
І щоб на волі всі жили.
Так що ,шановні,станьмо сміло,
Хто до станка,хто до керма,
Працюймо,робім добре діло,
Щоби країна розцвіла.
Не розлітаймося по світі
І не шукаймо десь тепла.
Хай наша Україна в цвіті,
В віках для внуків процвіта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726195
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2017
Отут,де хутір є Пила,
Де ліс кругом,як море,
Не раз я бігав босяка
І бачив людське горе.
Бо "друзі" з Сходу й тут прийшли
Й господарів ламали.
Вони в них ворогів знайшли,
За те,що працювали.
На своїй батьківській землі,
На своїм власнім полі,
Назвали їх щей куркулі
Й ламали людські долі.
Знущалися,як лиш могли
Й повезли до Сибіру,
Що в таборах й снігах жили
І забували віру.
Такі були колись часи
Й тягнулися роками,
Аж поки Сталіна мозги
Й душа пішли з дітьками.
Тоді відлига всім прийшла.
Хто був живий-вертавсь додому.
Таке Хрущова голова,
Зробила добре не одному.
Лягло в історію те зло,
Нема і Берії вже ката,
Життя нове у всіх пішло
І веселіша стала хата.
І думалось,що заживем,
Всі дружно в мирі і спокою,
В Європу до людуй підем
Й збудуєм Україну нову.
Але,як бачим не дають
Сусіди нам спокійно жити.
На нас війною знову пруть
Хочуть Вкраїну підкорити.
Але,то тема вже друга,
І то,напевно,найважніша,
Бо там,на Сході йде війна
І то .гібридна,теперішня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726011
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2017
Любіть,діти,Україну
Будьте завжди з нею,
Бережіть її єдину
Серцем і душею.
Вона-мати наша рідна,
Наша берегиня,
Не буде ніким побідна
Та ,наша святиня.
Бо віками вороженьки
Її плюндрували,
Діточкам й батькам стареньким
Доленьки ламали.
Та Господь наш Всемогутній
Змилувавсь над нами.
Він прогнав з Вкраїни тучі
З грізними вітрами.
І дав долю для народу
Без війни,без крови.
Й освятив сушу і воду
Й свободи основи.
То шануймо і любімо
Матінку- державу.
І у праці дружно стіймо,
Щоб зростала в славу.
Щоб родились наші діти
В мирі і в спокою,
Щоб усі могли радіти,
Вкраїно з тобою.
Щоби слово й наша пісня
Летіли світами,
Бо Вкраїна наша дійсна
Й житиме віками.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726010
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2017
Який я щасливий й багатий у світі,
Бо в моїм суцвітті щаслива сім"я.
Зимою,весною чи в теплому літі
Між ними сивенький,як голуб і я.
Дорослі три дочки й два сина-соколи
І в всіх свої сім"ї й будівля своя.
Вже правнуки ходять маленькі до школи
І внуки подались із свого села.
А внуків багато-аж десять у мене,
Чотири дівчатка і шість парубків.
Вони,як зберуться на зустріч до мене,
Я б щастя такого до віку хотів.
Правнуків маленьких-моїх ангеляток,
Господь наділив їх багато мені.
Є милі дівчатка і хлопчики любі,
Веселі й здорові ростуть хай усі.
А їм я бажаю- лиш світлої долі,
Енергії,сили,запалу в житті,
І з Божою ласкою жити на волі,
Всім щастя,кохання й любові в сім"ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725866
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2017
Не вмре,не згине наша мова,
Вона держави є основа!
Це голос серця і душі ,
Це клич,що несли всі герої.
Вона-це сила людей духу,
Це світлий шлях нашого руху,
Це те,найперше наше слово,
Яке зросло з нами у мову.
Її не раз,не два душили,
І всяків всячинов смітили.
Слова чужинські підсипали,
Щоб ми свої позабували.
Та ми не ті,не ті ми люди,
Щоб нас звели з путі заблуди.
Ми свою мову бережемо
І гордо з нею скрізь ідемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725863
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2017
Мої роки-моє багатство,
Моє життя-вишневий сад,
Моя сім"я-корінь козацький,
Де всі при ділі й кожен рад.
Колись ми двоє поселились,
В Дашаві,в світлому селі.
Здружились із людьми,трудились,
На тій омріяній землі.
А роки йшли,росли і діти.
Звели ми тут своє гніздо.
Вже виріс сад,цвітуть і квіти,
Життя пливе немов русло.
Тепер,як гляну,озирнуся,
То аж не віриться мені,
Що я ще в старість не хилюся
І ще потрібний я сім"ї.
Бо вже онуків і правнуків,
Ѓосподь мені їх наділив,
Щоб я радів й учив їх звуків,
Своїх й чужими не смітив.
І слава Богу росте зміна,
Мені,я вірю -не слабка!
І є вже вільна Україна,
Для праці,миру і життя.
Тому,шановні мої друзі,
Зробіть аналіз й ви собі.
Побачите,що й ви в заслузі,
Й не даром жили на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725419
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.03.2017
Я з того краю,де Карпати
Високо в гори підняли,
Де розтягли рядами хати,
Де люди в щасті зажили.
Я з того краю ,де газ й нафта
Із підземелля в верх іде,
Де не одна соляна шахта
Продукцію з давен дає.
Я з того краю де і води,
Фонтанами цілющі б"ють,
Де скрізь видніються заводи,
Куди на працю люди йдуть.
Я з того краю де опришки,
Колись ганяли паничів,
І не давали передишки
Всім ворогам давніх часів.
Я з того краю звідки Гасин,
З мечем на недругів пішов,
І щоб трощити зуби ласим,
Силу у краю тім знайшов.
Я з того краю де і нині,
Воюють хлопці на війні.
Вони на фронті не єдині,
Їх досить з нашої землі.
Це ті потомки патріотів,
Тих славних наших козаків,
Що не корилися підлоті,
Бо кожен правду й волю хтів.
Я з того краю де співають
Й сьогодні в місті і селі,
Де Україну всі кохають:
Старі,дорослі і малі.
Я з того краю де зоріє,
В всіх Батьківщина у серцях,
Де ворог більше не посміє
Зламати волю і наш стяг.
Я з того краю де до Бога,
Ми молимося за наш рід,
І щоб була світла дорога,
І процвітав у мирі світ.
І так повірте мому слову-
Ми віддані своїй землі.
Зганьбитись не дамо нікому,
На захист станемо усі.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725247
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.03.2017
Моя земля пахне хлібами,
На луках квіти скрізь цвітуть.
Всю весну й літо над садами,
Бджоли-трудяги там гудуть.
Красою манить вся природа,
Щей співи птахи свої ллють,
А для людей прийшла свобода,
На волі вже роки живуть.
Весела в щасті кожна хата,
Кожна сім"я радіє в нас,
Бо мила,щедра і багата,
Країна скинула той клас.
А нас наймитами тримали,
На своїй батьківській землі,
Свободи й волі не давали,
Віки в нас правили чужі.
Моя землице,рідний краю,
Покірна страднице віків,
Тебе топтали-пам"ятаю,
Не раз солдати ворогів.
Царівно мила,земле-казко,
Не будеш більше ти в ярмі!
Якби не було всім нам важко,
Ми не дамо тебе орді!́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725097
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2017
Не йдіть в світи,кохані люди,
Не покидайте ви дітей.
Спокою в вас в душі не буде,
Ні днів,ні свят,а ні ночей.
Любіть,цінуйте Україну,
Гоніть із неї ворогів.
Оберігайте ту ,єдину,
Для дочок своїх і синів.
Бо це-Вітчизна,рідна мати.
Вона для нас усіх дана,
А недругам пора вже знати,
Нам воля на віки прийшла.
Так що,шановні,пам"ятайте,
Що ми господарі усі.
По світі щастя не шукайте,
Трудіться на своїй землі.
Вас ждуть занедбані заводи,
Земля аж стогне в самоті.,
То не чекайте ви нагоди,
Вертайтеся скоріш усі.
Тоді й збудуємо державу,
Не лиш для купки,а для всіх,
І збережемо її славу,
Для внуків й правнуків своїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724948
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2017
Хто ти ,рідненька ,мені є?
Що маю я сказати,
Щоб у віршах я міг тебе,
Всім серцем описати.
З котрих віків до нас прийшла,
З яких перлин ти зшита?
Чому твоя уся земля
Красою оповита?
Хто зміг тебе таку створить?
Хто дав тобі це диво?
Хто сонце знав,як запалить,
Щоб землю освітило?
І тут не треба знатока
Й не треба доводити,
Бо це Господня є Земля,
На ній нам вічно жити.
То бережім її усі,
Як рідну матір ,друзі.
Трудімось на своїй землі,
Щоб були всі в заслузі.
Молімось Господу за все,
За те ,що дав нам волю,
І хай країна розцвіте
У мирі і без болю.
Вона рідненька всі віки,
Була у війнах,в крові,
На неї вороги ішли,
Топталися й по мові.
Але вона жила й живе,
І так до віку буде.
Тепер в майбутнє з Богом йде
Й веде всі свої люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
О,весно,весно,чарівна,
Бери мене у свої руки.
Нехай не спить моя душа,
Неси її,неси на луки.
А я всю зиму тебе ждав,
На твоє диво,твої квіти.
Нераз і сон мене не брав,
Хотілось бігти,порадіти.
Ти йдеш й чаруєш все,усе,
Усе ,що є у нашім краю.
Воно радіє і росте,
Ще і пісні тобі співає.
А я зчарований стою,
Дивлюсь на те ,що ти зробила,
Як нашу земленьку святу,
Після зими всю оновила.
То будь такою ти завжди,
Неси красу і радість всюди.
З орбіти свої не зійди,
Нехай живуть щасливо люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724542
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2017
Не раз стоїш ти мов на варті,
Стоїть солдат у тишині,
А Україну лиш на карті
Ти бачиш або часом ні.
Круг тебе майже чужі люди
І мову чуєш не свою,
Куди не ступиш-скрізь ,усюди
Ти бачиш націю чужу.
А вдома,вдома твої діти
Й старі батьки тебе там ждуть.
Вони сумні,хочуть радіти
Але з тривогою живуть.
Бо знають-ти на чужині
І що не солодко тобі.
Чому на нашій Україні
Вже не потрібні трударі?
У нас такі земні простори,
Така родюча є земля!
Ви оновляли б доли й гори
І з вами була би сім"я.
Я чую серцем і душею,
Що скоро зміняться верхи
І над країною моєю
Засяють світлості зірки.
Прийдуть,повернуться наймити,
Стануть у себе до труда
І будем,будем краще жити,
Бо ми вартуємо добра.
Микола Берездецький.
15.03.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724179
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2017