| Сторінки (5/420): | « | 1 2 3 4 5 | » |
На дивному ярмарку я була,
Що у тихому ярочку край села.
Там поважні клени в шатах
Запрошували всіх до хати.
Берізки, як кізочки, пустували,
Листячко в косички заплітали.
Там величні здоровила - дуби
Розфарбовували золотом чуби.
Між дубами я ходила-обнімалася,
В них здоров'я, сили набиралася.
А крилаті сосни, що в рядочках
Підказали схованки грибочків.
З червоною калиною я віталася,
Їй в шанобі та любові зізнавалася.
Дякувала сонцю за тепло та ласку,
Тихому ярочку – за чудову казку,
Осені - за врожай, що ледве несу.
Дякувала Богу за райську красу…
Цілий день на ярмарку провела,
Що у тихому ярочку край села.
Не дарма ходила - ярмаркувала
Корзину груш смачних нарвала,
А між соснами, що в рядочках
Я назбирала відерце грибочків.
Находилася,-ледве ноги волочу.
Щедро дарами всіх Вас пригощу.
20.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756733
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 23.10.2017
Вже соловіють твої очі
І чутно вже як захропів,
Ой не забути мені ночі,
Коли ти спати не хотів.
А зараз – ляжеш на дивані,
Включивши серіал «Сватів»,
І так виводиш трелі басом
Крутіше «мартівських» котів.
Дивлюся – відцвіла калина,
І я, як рівна половина,
Виводжу часом такі трелі,
Що кіт тікає із постелі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754293
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.10.2017
ВІРА зі мною крокує
радіє життю, не нудьгує.
НАДІЯ - не падай духом,
держися за мене, подруга.
ЛЮБОВ плекаю, як дитину,
любити вічно не покину.
СОФІЯ душу теплом зігріє
вона, як матуся, все уміє…
* * *
Дякую Богу, що доля моя не сіра…
Вірю в добро і щастя, адже я – ВІРА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752868
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 29.09.2017
Знову дощ із вітром стукають в вікно,
Тривожачи думки й серце моє заодно.
Сонце ніжно глянуло в душу молоду,
Різнобарвне листячко кружляє в саду.
Іду по листочках, неначе по перині,
А туман лахматий стелиться в долині.
Біля тину калинонька зі мною вітається,
На райдужному листі павутина гойдається.
Бабине літо сумним кур-ли… обізвалося…
На щоці стежинка від сльози зосталася...
Красота осіння, як хмаринка, промайне.
Бистроплинність часу засмучує мене.
Ждатиму з надією на цю щемливу мить,
Швидко роки пролітають та душа не спить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2017
Чорний колір печаль означає,
Це відомо із давніх-давен,
А козел про колір не знає
І стрибає собі цілий день.
Бо козлу нецікаво знати,
Як багато в житті кольорів.
Своє брюхо швидше б напхати,
На все інше він чхати хотів.
Між людьми трапляються часто
Такі, як козли, стрибуни.
Їх мета – нахапати побільше,
Як до справ…– ні при чому вони.
Не дарма поговірка така:
«Ну що з нього взяти… –
Як з козла молока...»
Тож мораль, – а вона тут не зла:
Не опускайся до рівня КОЗЛА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748862
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 02.09.2017
Запитала бабця: «Що таке безвіз?»
– Це коли, бабусю, хоч в поле, хоч в ліс…
Хоч ти їдь до океану, хоч у тундру йди,
Ніхто тебе не зупинить, не спита «куди?».
І сказала бабця: «З’їжте ваш безвіз,
Вже я находилася і в поле, і в ліс…
Я на свою пенсію лиш на піч залізу,
Де вже дожидатиму одну тільки візу».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2017
Яка ж ти чарівна, ніченька серпнева,
Океан простору, зорепадів час,
Можна любуватися тобою до ранку,
Бо заворожила ти красою нас.
Молоденький місяць виглянув з-за хмарки,
Скільки юних зірок – в очах мерехтить.
Стрибонув до низу – в димар заховався.
Та годі ховатися – листя шепотить.
Молодик смілішав, набирався сили,
А як підріс трохи –пустився у пляс.
Із зірками Діви так розхороводивсь,
Що заворожили красотою нас.
Як зійшлися Овен із Левом у танку,
Аж проснулась риба в сонному ставку.
Зорепадом сипало з під копит до ранку.
Де можна побачити картину таку.
Любимо ці ночі, ніченьки серпневі.
Вже не жаркий вечір, прохолоди час,
Можна любуватися вами до ранку,
Тому, що заворожили ви красою нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744718
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.08.2017
Всім Лебідкам, які вірять та ждуть... Дві пари лебедів весною прилетіли,
А ми, як малі діти, їм раділи.
Підходили до лебедів до самої води
Їх годували та оберігали від біди.
Як зірочки в ставочку ще купались
З тобою ми, мій милий, попрощались,
Бо щастя обминуло нас порою весняною,
В Україну "старші брати" полізли війною.
Тепер до лебедів приходжу я сама.
Сумуємо - лебедика в лебідки вже нема.
Поранили лебедя. Він вижити не зміг.
Лиш двоє лебедяток туляться до ніг.
А друга лебедина пара зірвалась і втекла.
Покинула рідний ставочок край села.
У тиховодді спокійно спить, воркує,
Радіє, що на чужині пострілів не чує.
Вже підростають у лебідки лебедята.
Чекають, як всі ми, на свого тата.
Україна переможе чорну хмару.
Лебідки наші будуть жити в парі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741314
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.07.2017
Вже вляглися кури і кабан не хрюка.
Ти, моя кохана, теж відпочивай.
Я помию ноги, ти помила руки,
А що буде далі – спробуй відгадай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2017
Ой чиї ж то дачі, чиї то садочки ) = 2 рази
Чия то картопля, чиї огірочки.
Ой то наші дачі, та наші садочки ) = 2 рази
То наша картопля та ще й огірочки.
Огірочки сієм, картоплю саджаєм ) 2 рази
Ходимо в садочку Господа благаєм.
Дай, Боже, здоров*я й доброго врожаю,) 2 рази
А ще дай сусідів, що гарно співають.
Дружно попрацюєм, гарно заспіваєм ) 2 рази
Дякуємо красно за все те, що маєм.
В.Ф.- 02.05.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731548
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2017
[i]Усім, хто вміє читати між рядками[/i]
Того вечора у театрі засідали Митці. Краще сказати б «залітали», бо вони ненадовго спустилися з вершини драматургічного Олімпу, але подумки витали у надхмар’ї надекзистенційнім, величними жестами підкреслюючи свое над-людське призначення. Хто й за що, а головне, на скільки їх туди призначив – невідомо. Та врочиста подія «зальоту» в театрі є достеменною, хоча багатьом із вельмишановних драматизаторів це слово, через інвективну полісемантичність, і не втрапляє до смаку.
А смак у них – не дай Боже! Якби всі планетяни так ласо й пожадливо їли, то швидкий дефіцит життєдайних продуктів наблизив би невідворотний і без того кінцеь світу аж по самісіньке донеможна. Чим же наші дорогі «олімпійці» так завзято ласували? Ні, не канапками з ікрою і не зірковим коньяком а-ля Франція з Нечупахівки. Звісно, того вечора, як на всіх пристойних «зальотах» небожителів, не обійшлося без вишуканих гастрономічних утіх, але стравою №1 були інші «делікатеси» – слова! І митці з поважними пихами займалися жуванням і травленням слів.
Хто зібрав оте мистецьке чавкально-жувальне товариство? Самі зійшлися, о ні, злетілися, наче круки на поле бою, щоб укотре «дзьобнути» давно запримічену живність. У ролі метафізичного капітулянта-недобитка мав бути винуватець події – поважний, але насправді мало ким поважаний драматург, який усе життя зробив суцільним боєвищем із самим собою. Оця «бо-є-вищість» вельмилюбого колеги і не давала спати гені(т)альним митцям. І вони, з нагоди творчого ювілею, намагалися загидити доробок ювіляра панегіриками про палкого словолюба, найактивнішого члена і подібними нездоровими метафорами. Та, поміж іншим, споїти «дорогого товариша» дешевеньким винцем уприкуску з примітивними цукерочками «Пташине молоко».
Викрикували тости і тримали дулю в кишені: на, пошукай істини в вині – може, тоді й цицьки знайдеш у птахів. Та побороти «жертву» хитрим словоблудом, що маскувався у солоденькі лестощі, укотре не вдалося. Атакований лише посміхався й навіть радів з усіх отих нижче-паху-пафосних олімпійскьких возвеличувань, «сердечних» привітань і пригощань. Врешті-решт митці, побазікавши про латентні експліфікації вербалізованих імплікацій у творчості ювіляра і наплямкавшись дуже «символічними» тостами, розпочали кориснішу для шлунка частину засідання – безпосередньо буфетно-остограмлювальну. Яка, згідно з прадавньою мистецькою традицією, перейшла в обжерливо-перепійну. За рахунок театру, звичайно.
А надворі згасав сонячний і тихий осінній день. Лагідні промені підсвічували кожний листочок на пожовтнілій березі, і здавалося, ніби у сквері біля «храму Мельпомени» догорають тисячі маленьких свічок – таких, якими прикрашають пиріг або торт іменинника. Але чому свічки опинилися поза (!) «храмом»? І, головне, хто святкував свої тисячоліття, якщо у сквері не було майже нікого, окрім кількох безтурботних дошкільнят?
Малюки галасливо й весело бавилися вогниками-листочками й зовсім не думали про вищі сенси людського буття. Вони просто ЗНАЛИ всі їстівні та неїстівні істини і, на відміну від «замудрених» дорослих, ще вміли розрізняти перші від других.
Знали дітлахи й те, що працьовита комашка сонечко не з’являється будь-де, а тільки у дуже затлілих місцях, які необхідно якнайшвидше рятувати від тлі і розтління. А того вечора невеличка площа навпроти театру аж кишіла цими крихітними рятівниками світу. Може, комашки повиходили на останнє сонячне тепло? Так подумав би усілякий дорослий, та діти – на те й діти, щоб бачити і відчувати глибше. Шкода, але мамі чи татові не поясниш, що сонечки носять іскорки справжнього сонця і не можуть грітися власною тінню. А виповзли вони з м’якеньких листочків на асфальт для того, щоб відкрити у складних теоріях найпростіші аксіоми. І діти відчули невимовний жаль до цих малесеньких Божих істот, які невблаганно й так самозречено бігли прямісінько під ноги сильних світу цього, щохвилини гинучи під сліпими кроками «небожителів».
Не-божитель! Ясно тепер, чому пихаті дяді й тьоті з «високим призначенням» величаються небожителями: бо деруть носи у надхмар’я, але справжні небеса топчуть брудними підошвами і ходять догори ногами, ніби циркові акробати. Не можна, не будемо, не хочемо змиритися зі смертю, щосекундною смертю добрих сонячних корівок! І діти жменями збирали комашок та переносили їх на золотаву травичку у скверику…
Ювіляр потрапив додому вже зовсім опівночі. Втомлений привітальними теревенями, він повільно сьорбав чай на кухні й замислено розглядав сонечко, що виповзло десь, мабуть, із кишені. Секрет «нелогічної» загадки про пташине молоко, виявляється, такий простий: його приносять мудрі комашки сонечки! Недаремно ж називається Божа корівка «пташкою-леді» в англійській мові.
У-Дачниця Молодша
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728794
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2017
Біжать роки, летять роки
Весняного цвіту пелюстки,
В сонячних зайчиках вода
Душа, як завжди, молода!
Короткий молодості час.
Поглянь - дорослі діти в нас.
Здається - ми ще не жили -
Любуйся - внуки підросли.
Велике щастя – діти, внуки,
Часу не має тут для скуки.
На дачі можна працювати,
Душевну пісню заспівати .
Біжать роки, летять роки…
Уже старенькі в нас батьки.
Роки, як літньої спеки вода
Душа, як завжди, молода!
Осінь у двері заглядає…
Давно уже батьків немає.
Сум павутинкою плететься…
Хтось ще із друзів озоветься.
Чого б, здається, сумувати ?
Справ добрих зроблено багато.
То ж бережімо кожну мить, .
Що так безжалісно летить.
Біжать роки, летять роки…
Обірвані з календаря листки,
Зимової стужі холодна вода
Душа, як завжди, м о л о д а !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727545
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2017
Замело дороги, засипало стежини,
Не ходять тут дачники, не їздять машини.
Тільки собака Лайка – дачниця одна,
Зі снігу виглядають носик та спина.
Діточок у Лайки - аж семеро щенят,
Семеро клубочків, що весело скавчать
Лайка мишей ловить - хвостик виглядає,
Сім рідних клубочків годує-зігріває.
Розумна собака. Всіх дачників знає.
Ввечері до міста біжить-проводжає.
А коли зустрічає - хвіст вгору дере
Хто трудиться хоче –з голоду не вмре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726549
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.03.2017
60 – це ще не старість, а
90 – давно не старість, на-пев-не.
Моє життя – велика нива…
Полю бур'ян, пече кропива.
Багато потрудитись довелося,
Щоб основне в житті збулося.
Доле моя – квітуча ниво,
Я прожила життя щасливо.
Люблю я працю трударів
Та ранній солов'їний спів.
Моє життя, то щедра нива.
Збираю добрий урожай.
Надіюсь, вірю, я щаслива!
Моя ти ниво… Боже, дай…
02.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726547
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2017
Наш похід на дачу ти згадай, дитино,
Все молочно-чисте, аж кружиться світ.
Ми бредемо полем – снігу по коліна,
Лишивши позаду, як косичку, слід.
Скільки видно поля – бур́яни рівненькі,
Наче на параді юні моряки
Вперше нарядились у штанці біленькі,
Білі тілогрійки, білі чобітки.
Тільки ми з тобою – їжачки в тумані –
Клацаємо фото, граємся в сніжку.
А кущ барбарису, як хлопчак вітався,
До землі нагнувши щічки в кожушку.
Дивну ту мандрівку не забуть ніколи.
Повернути б зараз той веселий сміх!
Все стоїть на місці: бур’яни і поле,
Під ногами чавка чорно-білий сніг.
Не повториш того, що було ще вчора.
Людям, як природі, непідвладний час.
Лиш на згадку фото нагада минуле
І такими в пам’яті залишиться в нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726467
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2017
[i]Дружина-домогосподарка –
коханому чоловіку[/i]
Твоя свідомість – часничина,
А підсвідомість – огірок.
Ти й чесний, начебто, мужчина,
Але кульгаєш на жінок.
Твоя свідомість – свіже сало,
А підсвідомість – ковбаса.
Хоч на роботі толку мало,
З жінками твориш чудеса.
Твоя свідомість – як олія,
А підсвідомість – як горіх.
Свербить лібідо, розумію,
Завів жінок, як кішка бліх.
Усе люблю в тобі: і сало,
І часничину, й огірок,
Та роги щоб не відростали –
Не липни до чужих жінок!
У-Дачниця Молодша
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721931
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.03.2017
Метелик сонно шурхотів
На змерзлому вікні.
Серед морозів і снігів
Ти дав тепло мені.
Метелик зиму пережив,
Та не дожив до жнив.
Ти все терпів, усе прощав,
Любові - не простив.
У-Дачниця Молодша
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017
На крилах осені гуртуються лелеки,
Їх жде дорога в теплий край далека.
Гукаю вслід: "Лелеки, підождіть!
Гостинці з рідної землі візьміть!
Я покладу в торбинку вам калини
Та чорнобривців – запах України,
Щоб обереги на чужині зігрівали,
Щоб ви додому швидше прилітали."
Сумно хустинкою лелеченькам махаю:
В чужих краях ви гості – добре знаю…
Бо ніде правди й мудрості подіти:
Щасливий там, де виріс ти і твої діти.
Важка пора снігів та холоду пройде
На рідну землю повертатись час прийде.
З весняним сонечком знову зустріну вас,
Тож добрий час, рідненькі, в добрий час…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720831
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.02.2017
Я не знаю, що найшло на мене…
Може, це похмурий листопад
Б’є по нервах мокрими гілками.
Вже немає вороття назад.
Не повернеш днів ясних світанки,
Не повернеш співи солов’їв,
Бо зима мережить візерунки
Швидкоплинних і холодних днів.
Але з вірою у теплу днину,
Помолюся й тихо заспіваю.
Буду берегти свою родину.
Що найшло на мене, я не знаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2017
Світанок стукає у вікна.
Петунії в саду розквітли.
Та після дощику вночі
Вже крутять вуса паничі.
На квітах кришталеві роси.
Духмяно пахнуть сінокоси.
Я наче вдруге народилася:
Сходила в сад – росою вмилася.
Варіант для чоловіків
Я наче вдруге народився
Сходив у нужник і побрився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719928
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 23.02.2017