| Сторінки (5/420): | « | 1 2 3 4 5 | » |
На свято жіноче У великої душі
Затьохкало серце – Своя є шпарина:
Кишені порожні, Наташа - сьогодні,
А очі – відерця. А завтра – Марина.
*** ***
Була чогось Муся Лисиця сказала:
Зовсім нелюдима: - О, скільки чудес!
Микола заходив, Лежить собі слон,
А потім ще – Діма. До асфальту примерз.
*** ***
І як пережити У бабника Кості
Це свято жіноче? Був свій інтерес -
Логіка – зупинись, В об’ємі – машина…
А душа ще хоче… А груди – з колес !
*** ***
Нашого сімейного лікаря І що з отих слуг
Основних діагнозів аж два: Із народу узяти?
Іще молодий, то не хана… Живуть, як бомжі -
В легку путь - як сива голова… На мізерну зарплату…
*** ***
Гарцюють у дворі коти, Святкове вітання -
Картина яка! Кохання із тобою!
А мій милий на дивані, І раптом осічка…
Дає хропака… с в У матрац «головою»!
*** в Зі і ***
Кожна жінка - це унікум - я т Тож, бережімо наше – святе,
До всього своя позиція: т а І запасні - народні традиції,
Чоловіка любити – святе, о ю Щоби було кого любити,
Кума - народна традиція! м !! Коли головні, або в опозиції!
! В.Ф. - 04 .03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2021
Мене бабця навчала, щоб я іноді змовчала, Слова до пісні
Ой не можу мовчати, коли хочеться кохати!
Чи ти бабцю тай забула, як дівчиною була,
Як шалено серце билось, коли вперше влюбилась.
Говорила мені бабця тай приказувала,
Щоби свій язичок всім я не показувала,
Ну а я свій язичок не закрию на замок,
Он за мною хлопці в’ються, як садовий в’юнок.
Мені бабця говорила, ще й пророчила,
Щоби своїм язичком я не торочила!
Ну а я молода, мої слова, як вода -
То фонтаном у небо, то тихенько спада…
Бабцю люба, дорога - не трать сил на мене,
Дідусь уже розказав – це спадкові гени!
І допоки молода, язичок хай вигляда,
Бо не можу мовчати, коли хочеться кохати!
В. Ф.- 03.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021
Жінка зранку завелася -
Скільки ще терпіти?
Не постригтись, навіть плаття
Нікуди одіти…
І коли вже закінчиться
Ця чума проклята!
В тебе, Васю, опустились,
Як в птахів крилята…
- І чого ти розходилась?
Давай пострижемось:
Ти – мене, а я – тебе,
Ділом хоч займемось…
І подружжя захопила
Нова спеціальність -
Стриглись, як собі хотіли -
Лиш одна лояльність…
Довго охкали, кректали
Не раз пОтом вмились,
Але стрижки суперові
У них получились.
В Василя нема пів вуха,
На голові ям доволі,
А дружині чоловік
Зробив стерню, як в полі.
Раптом – бах! Зняли локдаун…
Ох, стрижки - весела житуха!
Жінка двох зубів позбулась -
Чоловік залишивсь без вуха!
В. Ф. – 22.02 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2021
І що то очі… що то очі! Шановні
Дві зіроньки посеред ночі… Пані і Панове,
Я закохався в тії очі шаленого Вам кохання!
Й не міг заснути від немочі…
Немає сил очей забути,
Мов би лихий мене попутав.
Лише надія гріє душу -
Зустрітись з вами знов я мушу…
І як побачу – снаги нап’юся,
Зізнаюсь, що в очах топлюся…
Нехай чарівниця очей тих
Мене осудить, або на сміх
Переведе жагу цю і страсть,
Можливо, ще й ляпаса дасть,
Мені байдуже… бо несила
Ховати почуття ці милі…
В. Ф.- 14. 02. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
У старому парку - липи і клени,
Яке ж тут пилось кохання шалене!
А клени і липи обнялись в зажурі,
Бо знають секрети веселі й понурі...
Із безлічі доль, що роками юрмились
Чиясь розквітала, чиясь не зложились...
Лиш парк сивочолий таїни хранитель -
Яка і кому була в ньому обитель,
Де щастя сміялось весен струмками,
А де умилось гіркими сльозами.
В нічному як парку світилися зорі,
І хтось задивлявся на неба простори,
А хтось цілувався в парку до безтями,
Й лунало кохання пісень солов’ями.
Згадав старий парк і про юну малечу,
Яка тут гуляла з батьками статечно...
Давно вже малечі виросли крила -
Більшість із неї свої гнізда звила.
Коли зустрічаються в парку старому,
Від щирого серця за все вдячні йому,
Бо він оберіг є секретів маленьких,
Хоча посивів і згорбився рідненький...
Вже безліч разів обновляли його, та
Дружелюбного духу не втратив свого.
Він завжди гостино вітає нас всіх
Лунає в нім радість: музика і сміх!
У затишку лип цих стареньких і кленів
Цвіте та буяє кохання шалене.
В.Ф. -12.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
Полоще вуха ще й очі
Новина,
Піднялася вже на гречку
Знов ціна.
Ой не гречки, очевидно,
В тім вина,
Що солодша є від цукру
Тай вона.
Як подумати, то хто з нас
Не мастак,
Стрибати в гречку наяву,
Чи в думках.
Знать, цінити нам, берегти
Цей продукт,
Щоби скрізь процвітав отой
Гречаний дух -
Поля гречані, щоб всюди
Буяли,
Щоб нас ціни й дикі бджоли
Не кусали!
В.Ф.- 23.01. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021
Від зради хотів я ридати… Проспав майже цілу добу,
Лиш думав про борщ й голубці. А рот дереться до вух…
Чому ти, кохана дружино, Від тих новорічних салютів
Любов звела на манівці? Неначе осліп і оглух.
*** ***
Таке воно – тихе щастя, На асфальті сиділа ворона
В ставочку сидить, вигляда З калюжі воду пила
Жабку вже упіймала, Така фінальна картина
Можливо – ще карася. Минувшого року була
*** ***
Дідусь наш – великий дойда - Робив «під градусом» зарядку
Він полюбляв млинці… Й зачепився за пліт…
Були його вуса в сметані Тепер – мозолі на п’ятах,
Тепер – лише в молоці. Ще й роздертий живіт…
*** ***
Розгулявся буйний вітер Казав батько – дам коня,
Темні хмари прожене, Не скачи лиш навмання!
Тобі подарую усмішку, Як появився в мене кінь -
А ти поцілуєш мене. Охопила тиха лінь.
Сова виглядала з дупла
І думала про майбуття…
Яке ж осяйне і солодке
Оте неземне життя…
В.Ф.- 27.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
Це дивовижне торжество -
Гармонія краси!
Сніжне вальсує небо…
Ти задивилась вдалечінь,
А я – на тебе…
І відірватись не могли
Від чар природи, -
Не стало сил й потреби,
Ти – від небесної краси,
А я – від тебе…
В. Ф.- 31.01. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Баба з дідом розвернула
Серйозні дебати
- Де ти, діду, на старості
Міг таке узяти,
Додумався планетним
Метаном торгувати.
- Ось послухай, моя мила,
Що в світі твориться,
Надоумила наука -
Не якась дурниця.
Всім відомо – у просторі
Різні є планети,
Там над ними кружать
Супутники й комети.
У планети Сатурна
Є супутником Титан,
Вчені виявили на ньому
Газ цінний – метан.
Я подумав, було б добре
Транспорт туди запускати,
Щоб метану космічного
Для нужд нам всім набрати.
Проклали б ми космічний шлях
У небі за метаном,
Хай не дорожчий він би був
Від молока й сметани.
Далебі, це не так близько,
В безмежнім десь небі...
А що зробиш, як нездатні
Під власним носом в себе.
В.Ф. - 27.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
Буває, так якось прорве
Звідкіль узялось – не питаю,
А слово, як стрімка вода,
В безмежному світові грає.
І вдячна я Богу за те, що
Оживають сірі клітини,-
Бо відпускати свої думки
Сьогодні спасіння єдине.
Нехай собі линуть у вись,
Комусь зігрівають ще душу,
Тихенько в кутку помолюсь –
Мовчати не зможу, не мушу!
В.Ф. – 12.01 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
Дінь – дінь, дінь – дінь, дінь-дінь,
Лине єднання дзвін,
На радість, добро і щастя
Нехай рік Новий удасться.
Дінь – дінь, дінь – дінь, дінь-дінь,
Гони з душі всю лінь -
Люби, твори і кохайся–
У праці лиш пізнавайся.
Дінь – дінь, дінь – дінь, дінь-дінь,
Журбу назавжди покинь,
Дивись на життя широко-
Щасливого Нового року!
В.Ф.- 12.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
НОВА РУБРИКА
- 2021 -
Як прийде Бик - вітайте чемно,
Бо в нього гонор - не даремно!
Якщо напхати йому брюхо,
Лапші навішати на вуха,
А ще на роги взуть копита -
То буде все, мов шовком шито!
Миттєво свято пролетіло – І навіщо така морока?
На роботу збиратися час… Все було добре… тихо…
Висовую ноги з під ковдри, Повернулась раптом жінка
Уже … двадцять сьомий раз. І наробила лиха…
*** ***
Мокрий сніг плететься ліниво, Ворона на стовп вмостилась,
Вітер піддає біди… Замкнула всі проводи…
Не прийду, кохана, до тебе - Тепер можна довго спати…
Буде видно сліди… Немає світла й води.
*** ***
До дантиста побігла від болю, Дівчатко мале - чомушка
Він довго мене морочив… Задало питання - загадку,
Заглядав у вуха і очі, Чому, коли я в дитсадочку,
А зуб розболівсь серед ночі… В нас дома живе новий татко?
*** ***
Проснувся, немов у джунглях, З роботи прийшов совою
Неначе в гарячій пустелі!!! І впав на диван, мов тінь…
А пити… ніде й нічого! ГОру взяла, як завжди,
Розсіл і зірки лиш на стелі… Ота нездоланна лінь…
Новий рік прийшов серед ночі,
Коли тіло бажало спочити,
А думки витали десь там,
Де ногами уже не ходити.
В.Ф. - 03.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
З вірою у рік прийдешній,
Хай все нам удасться!
Із рогів Бика – достатку,
З під копит – лиш щастя!
Н – а траві пасеться Бик, Р - оєм кружаться думки,
А Криса в коморі - Як в небі сніжинки -
Хай нам буде в Новім році, Врожай гарний зібрали,
Як рибі у морі ! Чи будуть обжинки?
*** ***
О- й чи так, чи не так О - біцянки – ситий не будеш
Хай цвіте в пшениці мак, Стара поговірка…
Коли в маку пшениця - Головне, щоби бюджет -
На кутю лиш годиться. Не в бюджеті дірка!
*** ***
В - сюди маска помагає, К - арантин – серйозна справа,
Навіть у інтимі… не виходь із хати!
Двох дітей я народила Як захочеш поїсти -
Від Мао і Діми Можеш лапу ссати.
*** ***
И не дивуйтесь отим звірям, О -соромилася влада -
що лізуть в барлоги - всюди невезуха!
нам вже руки зав’язали, Китайські маски приміряла,
залишилось – ноги. аж опухли вуха!
*** ***
М - оже зубам не той корм - М - и в Новорічну ніч святкову
Це така підказка - З’єднаємось серцями,
Хай лікує доброта, Щоб світлі життя кольори
Не дірява маска! Навіки були з нами!
В. Ф. - 29.12. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
Життя, як та хурделиця:
То грубо, то вже мелеться-
Посієш, то щось виросте,
Як пил, журба розвіється
Добро хай в мирі множиться
У вузлик світлий в’яжеться,
Можливо, щось не можеться -
Хай спокоєм уляжеться,
Хай віра і любов - квітує,
І кріпне у серцях надія,
Щоб кожного здійснилася
Якнайкраща світла мрія!
Родину нашу великую
Береже щастя безмежне,
Щоби в особистому житті
Зігрівала любов бентежна.
Нехай в серцях, очах і хатах
Живе добро, іскриться щастя -
Тож, з Новим роком Вас, шановні!
Все, що задумали – хай вдасться!
В.Ф.- 28.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020
Я погляну тобі у лице,
Віднайду ту маленьку шпарину
Хай розмова у нас потече,
Як струмочок у тиху днину…
Про тривогу повідай мені -
Може смуту розвіємо разом -
Розженемо з тобою жалі,
Що в душі зібралися з часом…
Я погляну тобі у лице
У нелегку душевну годину,
Щоби наша розмова текла
Променистим сяйвом єдиним.
В.Ф. – 27.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899515
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2020
ТОБІ, СИНУ!
Дивлячись на маленьких дітей, які безтурботно граються у дворі чи на лоні природи, мимоволі згадуються роки молодості… Як давно це було, а наче недавно… Уже сину майже стільки, як тоді було мені...
Жили ми недалеко від міського парку і часто ходили туди на прогулянки, щоби подальше від транспорту спокійно подихати свіжим повітрям, полюбуватися навколишньою красою.
А любуватися було чим. Велична, у два ряди ялинкова алея, розміщалася в самому центрі парку, а посередині - величезна клумба різноманітних троянд. Транспорт сюди не заїжджав, було заборонено. Ми спокійно прогулювалися з маленькими дітками, залишаючи колясочки на узбіччі паркових доріжок. Тут дітки вчився «самостійно ходити», бігати, а старшенькі - між собою гралися.
Різноманітних атракціонів, як тепер, було мало, а сам парк потопав у клумбах із живих квітів. У ті роки в парку за кожним підприємством, організацією були закріплені ділянки землі на яких висаджували квіти. Працівники старалися, щоб їхні клумби були якнайкращі, бо до Дня міста - другого вересня - проводився конкурс, на якому відзначалися переможці. Тут дійсно було на що подивитися. Яка це була насолода ходити між клумбами, любуватися їх красою, вболівати за тих людей, хто найкраще впорядкував свою клумбу.
Отак гуляючи з синочком, любуючись джмеликом чи метеликами на квітах, навчала не зривати їх, би вони живі, їм теж боляче… Він дуже любив роздивлятися кожну квіточку, а ще хотілося понюхати, як вони пахнуть, бо метелики та бджілки їх нюхали. Це була потішна картина, як іноді, щоб понюхати, він притримував рученятами голівку квітки і так нагинався до неї, що тільки спинку видно, а квіточки не зламає, бо їй боляче.
Тепер, як бачу, коли діти безжалісно зривають квіти і тут –же топчуть їх ногами, а мами стоять лузаючи насіння, чи байдуже димлять цигарками поруч з дітьми - не можу спокійно проходити повз таку дикість…
Час біг, ми підростали і виникло запитання - «А звідки я взявся?», бо не всіх же дітей лелеки приносять… Я, якось довго не задумуючись, знаючи любов сина до квітів, сказала, що він у нас з квіточки - дзвіночок, бо маленьким був, як дзвіночок - життєрадісний, все довкола його цікавило. У розмовах з дорослими чи дітьми - одні запитання: чому, як, де.? Я іноді називала сина «мій дзвіночок». До цього ми всі привикли і росли собі, підростали…
Щоби було веселіше вранці ніжками ходити в дитсадок, бо їздити незручно (половину дороги до міського транспорту треба йти пішки) - ми придумали гру «порахуй котів і собак». Ой, як це було весело і цікаво! У теплішу погоду вигравали, звісно, коти. Вони виходили поніжитися на тепле вранішнє сонечко, або сиділи десь на балконах, а ми йшли в дитсадок і старалися їх усіх порахувати. Коти частіше були переможцями у цій грі. А поскільки, без котів ми не можемо жити, коти є нашими домашніми улюбленцями, то й радувалися ми більше за перемоги котів. І наша дорога до дитсадка, яка тривала в середньому 30-40 хвилин, з допомогою цієї гри долалася в часі значно швидше…
Десь у далеких дев’яностих, коли вже син підріс, поїхали ми влітку до рідних на Київщину. Погостювали тиждень-другий, але пора їхати додому. Бабуся з дідусем просять, щоби залишили з ними онуків. Нехай трохи оздоровляться: тут і молочко і яєчко свіже, хай побудуть у селі. Погодилися що через місяць приїдемо, а самі поїхали, бо в кожного своя робота і не завжди графік відпусток співпадає…
Зв'язок підтримуємо, пишемо листи, бо ще тоді мобільних телефонів не було. Іноді дзвонимо на пошту в село, попередньо домовившись, що в такий-то день і час будемо дзвонити - таке було спілкування. Діти доглянуті, трішки скучаємо всі, особливо, коли дзвонимо по телефону, але у бабусі з дідусем скільки всього цікавого, що скучати ніколи. Ще й двоюрідний братик, старшенький на чотири роки, так що компанія весела.
Літо на осінь повернуло, час уже додому в Суми їхати. А поїздки були важкі, бо маршрутки, як тепер, не ходили через кожну годину з Києва. Машини своєї не було. На той час машина - це велика розкіш. У селі з трьохсот дворів було декілька особистих машин. Рейсовий автобус «Київ – Охтирка» ходив раз у день. Потрібно було добратися на цей автобус із села, за двадцять кілометрів до київської траси. Добре, як не переповнений і зупиниться та візьме, а як не візьме, то іноді добиралися попутним транспортом. Було, що під’їжджали з далекобійниками до Пирятина, бо вони по прямій дорозі більше на Харків їздили. А нам вліво - на Суми потрібно їхати, тому сину так подобалося з ними їздити, що мріяв стати «далекобійником»…
Як тепла погода, то нічого страшного, бо зранку виїхавши, до вечора можна добратися додому. А коли дощ у дорозі - з малими дітьми дорога майже в триста кілометрів і сумками в руках – мало приємного… Але ж... Нате вона молодість, щоби все долати!
Приїхали додому, щасливі і радісні, бо вже позаду важка дорога. Тепер не будемо скучати, бо ми вже разом. Деякий час привикаємо до перемін, обстановки, але… (завжди десь всунеться оте «але») Щось не так із моїм синочком… Мовчки ходить кругом мене і якось так скоса, підозріло поглядає. Я до нього і так і сяк підійду з питаннями, а він мовчить. Що сталося, синочку? – у мами холоне душа…
Коли вже сина «прорвало», тоді єхидненько так мені каже, - Ти говорила, що я з дзвіночка... Ага, з дзвіночка»… Мені брат розповів звідки діти беруться…
З тої пори пройшло майже тридцять років… Мій син є таким же добрим, життєрадісним, яким був у дитячі роки. Отим любимим і веселим дзвіночком…
В.Ф.- 20.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898853
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
Коли його я виглядала
Були марні чекання ті…
І я в думках собі сказала,
Що є цікавіше в житті!
Не хочеш, не йди, не заплачу,
Надія хай собі живе –
Старе, то є швидкоминуче,
Прийде хай краще і нове…
Кволо дні собі за днями йшли…
Їм було, може, не до нас,
Невже та зустріч не настане,
Який ще довгий ждати час?
Он рік Новий вже на порозі -
Люди збиваються зі ніг…
І він прийшов! Мій довгожданий,
І впав тихенько на поріг…
Такий приємний і лапатий…
Потім чоломкнув мені носа
Враз все змінилось… як казково!
Йому лиш погляд – разок, скоса…
В.Ф. - 17.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2020
Каже мама: – женись, Грицю!
Вибирай он молодицю,
Тобі скоро тридцять п’ять,
Годі, синку, вже гулять!
А я все собі міркую
Мені б тиху, не скупую,
Не пила щоб, не гуляла,
Тільки мене шанувала.
Була в мене дівка гарна -
Ой весело стрекотіла,
Що аж вуха опухли
І все тіло заніміло…
А женитись – це серйозно!
Я про це сердечне діло
Довго думав - взявся сміло -
Астрологію вивчав,
І про долю жіноцтва
Все по зірочках узнав…
Наречена моя - Риба,
Не якась там стрекоза,
Я заслав сватів до неї,
А вона, мов навіжена -
Підсунула гарбуза!
В.Ф.- 07.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
До побачення, скажу вам, клопоти осінні,
Відпочиньте собі гарно у свіжому сіні.
Запряжу я вітерець у карету з листу
І помчуся зустрічати зиму гонористу
Зустріну привітно, запрошу її в госпОду,
Попрошу, щоб засніжила землі нашій вроду,
Щоби відпочивала, як їй і годиться
Була знову тая сила, щоби відновиться.
Зимо, будь же ти ласкава, засівій на щастя,
Хай же побороти нам люту чуму вдасться.
Щоби люд ожив наш і поселилась радість
Квітувала молодість, лише спокійна старість.
Розверни довкола мережену скатертину,
Утіш думки бабусі, ще й порадуй дитину.
Не лютуй, прошу тебе, крижаним морозом
У своєму пануванні не втрачай лиш розум.
В.Ф. - 02.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Нема гіршого тай ні в чому,
Коли сохне душа по дому,
Коли в’януть її крилята,
А без крил вона, мов розп’ята
І блукає душа, як билина,
І шукає якусь шпарину
Підкріпити снагою надію
Про розгублені чисті мрії.
Полетіла б соколом ясним,
Щоби глянути на прекрасне
Де в садочку червона калина,
Де в віконці матуся єдина,
Що чекає всі дні та ночі
Уже виплакала свої очі…
Пригорнутися до серденька
- Я з тобою, моя рідненька...
І побути біля криниці,
Де джерельна цілюща водиця,
Бо смачнішої в світі немає
Хай це люди запам’ятають.
Доля часто з нами жартує
Не пригорне, не поцілує,
Раптом ударить так болюче
Лиш надії , що все минуще …
Тішить віра, що дає крила,
Коли доля чомусь не мила
Опускаються в неї крилята
А без крил вона, мов розп’ята.
В.Ф.- 25.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
В моїм саду цвіте калина
І пелюстки скидає
Скажи, скажи, чому любов
Така гірка буває.
Скажи чому ти не виходиш,
Коли жду до схід сонця,
Чому закрила ти від мене
Усі свої віконця.
Душа моя - це сонце й грім -
Із вечора до рання,
Скажи за що мучиш мене,
Нащо таке страждання?
Згадай, калина зацвіла,
З тобою ми стрічались,
А зав’язались ягідки -
Немов чужі розстались.
Он дозрівають ягідки
В моїм саду й окрузі,
Скажи чому в душі туман,
Сивий туман, що в лузі…
В. Ф. - 30.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020
Як ми мера вибирали Я миленького питаю
Були лише в масках - тобі борщ, чи дати чаю?
Підрахунком захопились - Головою лиш хитає -
Мов привиди в казках! Вдома маску не знімає.
*** ***
ЗМІ нам в вуха – берегтися! Ох, частівочки свої
Береглась, як вміла - Нанижу на ниточку!
Лиш сім місяців пройшло- Миленькому покажу
Знову залетіла… Язичок і литочку
*** ***
Ой, ти Васю, васильок Кум, ну прямо джентльмен,
Чого лице зім’яте? Дарю, каже, маску!
Зніми маску із очей В обмін лише пропонує
Почепи на п’яти. Гарний стіл і ласку.
*** ***
Казав татко - бери маску, Ой, у нашої Христини
Коли з хлопцем гуляєш! Були славні іменини!
Чи ти, тату, постарів, На дверях висіли маски
Як берегтись не знаєш! Самогон пили з закваски.
*** ***
Що ті маски роблять з нами Обкрутила хлопця швидко
До них ми привикаємо Це роблю я сміло,
Так у душах “прижилися” - А як масочку зняла -
Мужчин не замічаємо. То якась несміла.
На екранах, в магазинах,
По вулицях – маски…
Кращі ліки є для нас -
Доброта і ласка!
В.Ф.- 15.11.2020
Р.S - Яка наївна простота! – (Скаже читач)
Ну що та маска без кнута,
Який зігріє, протверезить,
Переверне цю страшну мить! – (Можливий такий варіант), але... я все таки за доброту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020
Ось як зустрілись… Пустота…
Кажеш - не проходить, болить -
Це мить…
Ти стільки довгих літ мовчав,
Як потяг душу надривав...
Стояв…
Відводив полохливо погляд,
Зиркав в безмежну неба даль,
А жаль…
Хотілося не розставатись…
Не та карта... життя обман,
Не талан…
Закралась в серці недовіра,
Вона сльозами рясно лила,
Мила
Безмежне море темноти…
У світлий час обтерла лице
І все…
Я виросла, зовсім не та,
Моя душа для тебе – зима!
Дарма
Ти хочеш кригу повернути…
Не тужся на холодне дути,
Не бути…
Для чого старе ворушити?
Така у долі пектораль
На жаль,
Що не збулося – уляглося,
Живи щасливо! Не скучай!
Бувай!
В.Ф.- 05.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
Догоряє лист осінній, догоряє
Мама сина із війни виглядає…
Догоряє лист осінній, догоряє
Ненька вірить, усе жде і чекає,
Бо надіється – син повернеться
У їх домі щастя посміхнеться
Догоряє лист осінній, догоряє
Ненька жде і надії не втрачає,
Коли закінчиться війна проклята,
Теплом - щебетом наповниться хата.
Догоряє лист осінній, догоряє -
Більш терпіти силоньки немає...
Догоряє лист осінній, догоряє
Коли мир уже настане у краї,
Коли радістю засвітяться лиця,
Бо в розлуці жити не годиться.
Мама сина кожну мить виглядає
Догоряє лист осінній, догоряє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Ой казала мені мама Слова до пісні
В гаю не гуляти,
Бо там ходять дикі хлопці
Не вміють кохати
Приспів:
А я мамці своїй
Довіряю в міру,
Хто такі дикі хлопці
Нишком перевірю.
Вдячна мамі за науку -
Гірка правда ваша -
Там гуляє мій Андрій
З ним - подруга Маша.
Приспів:
А я маму люблю
Їй я довіряю
Хто такі дикі хлопці
Тепер уже знаю.
Іще знаю, що бувають
Подруги теж дикі,
Як до правди справа дійде -
Вони без’язикі.
Приспів:
Тобі, ненько найдорожча,
Щиро довіряю,
Що бувають друзі дикі
Також уже знаю.
В.Ф.- 20.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Ну не можу я жити без нього… Люблю! Люблю, бо вже чверть століття прикипіла до нього всією душею. Як не зустрінемось декілька разів на рік, то відчуваю якусь тривогу, дискомфорт, прикрість, що не побачились. Він - мій друг - цей величний сосновий ліс…
Тут дихаєш – не надихаєшся, слухаєш – не наслухаєшся, любуєшся його граціозністю і не можеш налюбуватися, бо кожен раз помічаєш щось нове - сумне чи радісне - це вже інша річ…
Цьогорічної осені наші побачення затягнулися на невизначений період. Все чекали, виглядали дощів я і ліс, щоб зустрітися швидше, а дощів немає. Осінь тепла, суха - дощами не балує. І тільки після Покрови дощики нас порадували. Правда, невеличкі, але хоч такі були, а це вже дуже добре і земельці, і лісу.
А скільки надії, сподівань, що скоро зустрінемось, хай тільки земля води нап’ється, оживе і зазеленіє в лісі мох, і запахне грибами… І перші заморозки хай не поспішають, дадуть можливість нам побачитись.
І діждалися, і зустрілися… Не передати словами цього позитиву, радості від побачень з лісом. Це треба самому відчути. Аж захоплює подих, так полонить красота осіннього лісу. Чарує велич дубків, їх розважливість, різнокольорові наряди від світло-жовтого до бордового кольорів. А стрункі сосни - сестрички тихенько шелестять кронами, мов вітаються. Під ногами, як перина, зеленіє мягкий мох. Сонячні зайчики грайливо виблискують між деревами, перебігаючи з однієї сосни на іншу.
- Вітаю вас, мої сестрички - кажу соснам, берізкам, кожній знайомій стежині. Як ви тут живете? Дуже скучила за вами, за красою вашою і тишею, за грибочками. Підкажіть, де тут гриби у вас, щось не бачу їх. Поховалися в мягкий мох, чи ще не встигли вирости. Дощів було вам небагато.
Отак, гуляючи між соснами збираю гриби, дякую за радість, переходжу з містинки на містинку, з доріжки на доріжку. Щоби трішки відпочили очі, обніму сосну, задеру голову вверх, попрошу сосну-сестричку, щоб підказала, де ростуть грибочки. Прохання майже завжди спрацьовує. Чи очі відпочинок одержують, чи ота небесно-лісова енергетика допомагає, бо тільки опускаєш голову …. і на тобі – не лінуйся, збирай грибочки. Ходжу, збираю, приказуючи - де один росте, там і другий, де другий - там і третій і так, аж допоки не надокучить...
А гриби, особливо білий, польський - люблять рости не по одному, а в парі. Не кожен грибник це знає, і коли бачу зрізаний чи збитий ногами гриб, то коло того місця ще можна грибів назбирати, як уважно пошукати. Досвід і тут потрібен, не крик-шум, не біганина, а спокій і спостережливість, бо недарма збирання грибів ще називають (тихою охотою), тихим полюванням. Як не нагнешся до землі, як не поклонишся їй, то грибів не назбираєш.
Заходжу в долинки, зазираю в ямки, бо грибів мало, недостатньо вологи у лісі. То там два, то ще чотири, дивись уже посмакувати назбирала. Підхожу до знайомої ямки, коло якої завжди були польські гриби. Обходила, як кажуть, вздовж і впоперек - ні одного немає, і, з досади, кажу собі, що так надіялась хоч тут знайти… тільки дарма «круги намотувала» і час перевела… Відійшла, буквально, метрів три - чотири в сторону і очам не повірила... Стоять один за одним гриби, як солдатики, тільки хтось із них під листячком заховався, хтось із моху виглядає… Аж соромно стало за своє бурчання…
- Пробачте, мої хороші - кажу, то я вже находилася, пора відпочити.
Коли вже ноги «находяться», очі «надивляться» - роблю маленький відпочинок. Можна сісти на пеньочок, або просто в мягкий мох, полюбуватися осінньою красою, насолодитися свіжим повітрям і тишею...
Десь високо в соснах чути стук дятла. Так розмірено, мов годинник: тук-тук, тук-тук…
- Привіт, дятлику! Тобі видніше з висоти, підкажи, де ростуть грибочки. На мить тихо - не стукає. Потім знову: тук-тук, тук-тук…
Надихавшись сосновим повітрям, відчуваєш, що голова розболілась. Це нормальне явище, природний процес. Свіже соснове повітря - це не загазоване міське, до якого, на жаль, ми звикли.
Приходить час збиратися додому. Що ж є у нашій корзинці? Поохотилися на славу. Польських грибів майже повна корзинка, 6 штук білих, інших грибів: піддубників, опеньків, маслюків назбирали тільки, щоб попробувати.
Дякую Тобі, мій вірний друже, моє натхнення, моя любов. До скорої нашої зустрічі! Нехай Тебе дощики не обходять стороною. Нехай буде завжди спокійно і затишно у Твоєму домі.
В. Ф. – 29.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893409
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020
Посріблило лист, морозець щіпає трави,
Осінь химородить - скрізь її забави.
Щось гелготять гусята, обурилась киця
- Ще вчора в мисочці стояла водиця,
А сьогодні диво - дзеркало умостилось,
Гусята водиці зранку не напились!
І киця побігла у хату швиденько -
Холодно носику і лапкам біленьким.
Уляглася бабусі на втомлені руки
Й тихенько мурличе, розганяє скуку.
Заглянуло сонце до бабці Федори,
- Виходьте, бабусю, до фауни й флори!
Вийди - подивися, як іще красиво,
Глянь, в лузі травиця, мов голова сива,
А далі капуста, радується – зріє,
Ніжному теплу ще кожен порадіє.
А як уже сонечко весело заграло
У дворі зібралось фауни немало:
Коза і гусята, кури і два півні,
Позлітались голуби, собака і киця,
Щоби зігрітись сонечком, підкріпитись,
На бабусинім подвір’ї ще й повеселитись.
В.Ф.- 10.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
Слова до пісні
В гаю калина - самотою -
Друга коханого нема,
Червоні грона перезріли
Скоро зів'яну я сама...
Чого калина зажурилась -
Туман холодний обгорта,
Чого дівчина сльози ронить,
Як залишилася одна.
Ой пізно сонце восени сходить
Померзли квіти, бо зима...
Кого не люблю - під вікном стоїть,
Кого люблю – того нема.
Збирався милий у дорогу -
З собою серденько узяв,
Немає вісточок від нього
Його діждатися прохав.
Четверта осінь пролітає -
На душі стужа і зима,
Кого не люблю - під вікном стоїть
Кого люблю – того нема.
В.Ф. – 10.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020
Присвята
всім, у кого не собача робота
Якось у літню, погожу днину Зі святом Покрови і Днем Захисника!
Собаці заманулось конини,
А тут нагода – у долині
Дрімає кінь, що рідкість нині.
Підскочив, нюхом роздивився,
Хватко зубами учепився
За ту трубу, що бовваніла…
- Гаряча! Сонечко нагріло!
Тут засвітились раптом зорі,
Мов кип’ятком, собаку змило…
Лежить у ямі – гірко плаче,
Ну що то за життя собаче, –
Позаривсь на кусок конини,
Зостався з зубом лиш єдиним.
А трохи відлежавсь, оклигав -
Складав казки усякі мигом,
Як захищав коня у полі,
Що ворогів було доволі,
Як куля вража в рот попала
І вибила зубів немало…
І все беззубим ротом шамка
Всюди, де вища пахне ставка.
В житті ця казочка не нова…
Про що ведеться, власне, мова?
Є люди зі собачим нюхом...
Аби лишень набити брюхо,
І там, де пахне вища ставка,
Туди попре, там буде гавкать.
В. Ф. -10.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Меланхолічний настрій у дворі,
Дітворі науку вивчати різну -
Слізну картину малює осінь -
Не проситься вриватися в душу,
Як грушу трясуть сумні новини
Людині, мов градом сиплють у вуха.
Не слуха душа близнюків – новин…
Один коронавірус і дебати…
Вибирати кого й куди віднині -
У павутинні правда заплуталась…
Зась, обридлій брехні! Лиш тверде – Ні !
Мені і нам усім допоможе.
Не гоже людям подачками жити
Любити і берегти: МИ= Я+ТИ !
В.Ф.- 10.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020
ЗБИРАЮ ЩАСТЯ ПО КРАПЛИНІ
З аясніє ранок сонячним промінням
Б осоніж пройдуся в росяній траві
И всміхнуся небу, привітаю сонце,
Р адісно зустріну новий день землі.
А зроблю розминку – подякую Богу,
Ю доль свою розвію, попрошу добра
Щ асливою була щоб прийдешня пора.
А настане днина – її не змарную,
С умувати ніколи, хвилини летять…
Т ож, завжди приємний труд у кожній стезі,
Я к в нагороду радість за плоди її.
П о краплині щастя руками збираю,
О дарю нужденних пригорщами тепла
К ращою щоб доля у людей була.
Р адості хвилини людям розділю,
А сумні розвію, як сіру золу,
П існю й щире слово хай душа почує…
Л ише ясно, світло - геть погань і зло!
И в нагороду посмішка - як ларець,
Н аповнить й зігріє зневіру сердець...
І світиться щастям хай кожне чоло.
В.Ф. - 20.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020
А чи було так, чи приснилось,
Що природа разюче змінилась,
Наче побувала на балі
В яскравій та чарівній шалі.
Там ходило поникле літо
Збирало ще останні привіти,
А багряна і розкішна пані
Мов царівна, була в пошані.
Павутинки, як струни, грали
У цвіркунів - з квасолі цимбали -
В тамади - у його хороводі,
Сливи й гарбузи були в моді.
Здивувалась – не треба грошей,
Бо збирався врожай весь у кошик!
А той кошичок довго в’язали
У вересні нам показали…
Подивіться мов, добрі люди,
Що у кошику вашому буде,
А чи повненький він, чи порожній -
Оцінка сім'ї нашій кожній!
По труду вашому заслуга
Не грішіть на ворога й друга,
Час до осені марно не гайте,
Що надбали, то те збирайте!
Бо пов’язане все у природі,
Труд колись був і зараз у моді.
В.Ф. - 30.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Присвята
Я не буду сльози лити, як колись, Ользі Степанівні -
бо вони ще у дитинстві запеклись. Першій Вчительці,
Не давитиму на істини прості – моїй життєвій Зіроньці
Відлетіли роки юності – не ті…
Лиш згадаю із теплом – любов’ю
наш підростковий шкільний час,
Вашу мудрість й доброту до нас,
як ловила кожне Ваше слово я,
Перша Вчителько, Ви Зіронько моя!
В. Ф.- 02.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
Жартівлива пісня - присвята
Чи то старість, чи ще ні - людям "осіннього віку".
Ми уже не на коні…
Кінь гарцює мимо нас -
Зів’яв молодості час.
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
Казав дідо, що прийде,
Ще й любити буде,
Чи заснув десь в холодку,
Щось не видно ніде…
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
Ой біда, чи не біда,
Душа моя молода
Порох у порохівниці
Не стріляє – досажда.
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
Що то буде далі в нас
Чи вода, чи може квас?
Не гадаймо на тій гущі –
Люби, діду, мене дужче!
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
В.Ф. -19.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
І навіщо прощатися з літом -
Не будитиму думи сумні ...
Квітуватимуть розовим цвітом,
Як тюльпани мої навесні.
Скажу йому лише: “Бувай, красне!
Ми зустрінемось десь у ті дні,
Як зігріє нас сонечко ясне,
Про тебе складатиму пісні”
Нехай летять вони над землею
Радість сіють в садах і полях,
Щоб родиною жити своєю,
Щоби усмішки на вустах…
Уже осінь із щемливим смутком,
Бо ж підводити підсумки час,
А чи літечко було з прибутком?
Чи не марно дзвеніло для нас?
Щедре літо, тобі поклонюся,
Душі вдячність за твоє земне…
Мудрість осені багряно - руса
Полонила давно вже мене…
Не завжди є літечко красним,
Осінь теж не в одній маячні
Ви для мене обоє прекрасні,
Як дві зірочки в височині,
Що літають десь високо в небі
На крилатих, гривастих вітрах
Повертаються лиш при потребі,
Бо природи підходить свій час.
В.Ф.- 05.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
Ой саду-саду, багряний саду
Зніми з серденька мого досаду
Заполонило душу кохання
Нема спокою, аж до світання.
Душа німіє, болить серденько
Він поруч ходить, та не близенько:
І не обніме, і не пригорне,
Наче та нічка ходжу я чорна,
Бо він кохає подругу мою
Серденьку лише завдає болю.
Подруга ніс від нього воротить,
Він же за нею по п’ятах ходить.
Ой саду-саду, багряний саду
Зніми з серденька мого досаду
Порадь, садочку, як маю жити
Нараз відрізать, чи вік любити…
В.Ф. – 01.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887773
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
Я гордо навчуся чекати,
Окріпне зболіла душа…
Забудемо старі обіди,
Не будем про наші обіти,
Невсилі тебе не кохати...
Знаю- прийдеш, кохання моє!
Розквітне земля на світанку,
Зорею всміхнеться небо,
І більшого нам не треба,
Бо жадані, щасливі ми є!
З тобою будемо плекати
Обіцянок наших зЕрно ,
А більшого нам не треба,
Бо дано людям від неба -
Кохати… кохати, кохати...
Надіюсь на зустріч весною,
Більшого нам і не треба –
Ходити у сивих росах
Вдихати свіжість покосів
І будеш ти поруч, зі мною!
Можливо ти прийдеш улітку,
Коли почуття дозріють…
А більшого нам не треба -
Кохатись в зірковому небі
І марити з сим зоресвітом.
Я вірю у зустріч сьогодні -
Мої почуття, як світло,
Як промінь, що із темряви,
Бо вже терпкий запах отави
У раниму нас кличе осінь...
В.Ф. - 17.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
Подивись, дитино, в’ється он дорога-
Це сердець надія і душі тривога.
Знала та дорога і радість, і горе -
Зустрічала рідних, розбивала долі…
В радості хвилину і важку годину
Лиш одна дорога не знала спочину.
Щастям зустрічала, гнала біль у спину
Її льодяними мочило дощами,
У хвилини радості – щастя сльозами.
Тепер, синку, виходжу з тобою сюди,
Щоби зустріти радість, напитись снаги.
В.Ф.- 01.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Антипла - ГІ-ГІ - аторські частівки
Плагіат наш, плагіат, Написала аж три слова -
Чи у ціль, чи невпопад Своя річ, і своя мова -
Глянеш прямо, чи назад – Однодумці, мов той рій…
Скрізь і всюди – плагіат! Плагіаторству в нас бій!
* * * * * *
У сім’ї скандал, не лад – Як вночі виходив у сад,
Глава замітив плагіат, Хтось ногою дав під зад,
Не спить вночі, всяке дума, Аж зірки в очах світили…
Дитина личком вся …у кума. Скрізь і всюди – плагіат!
* * * * * *
Чи у будні, чи у свято, Получив солдат наряд -
Жінки забули про наряд: Неспокійний в нього нрав -
Одні халати і штани - Командира «круту річ»
Скрізь і всюди – плагіат! Плагіаторством назвав.
* * * * * *
Купив дядько автомат – Скоро осінь – час до жнив ,
Засвистали… плагіат! Плагіатор вже ожив!
Он у Гані та Ірини На стовпах знайомі морди
На плечах такі ж висять. В обіцянках усі бігборди.
* * * * * *
Включив «Ті Ві» наугад, Каже дідусь про дівчат:
Скрізь і всюди – плагіат! "Нащо здавсь той плагіат"...
Знайомі маски – одні шоу, Бігав до них, як жеребчик -
Коли ж буде що то нове? Тепер хвилює результат!
В.Ф. - 10.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020
Ой не шуми, вітре, не вій,
Бо на жінці нема лиця,
Висихає і криниця
Без любові бо важко їй.
Гляне жінка у віконце,
А милого нема й нема.
Не одна пройшла зима…
Де ж коханий, моє сонце?
Повертайсь хутчій додому,
Дивись, он дітки підросли!
Ще малесенькими були,
Коли їхав ти в дорогу.
Гірко криниці без води,
Таке й щастя у людини,
Як без повної родини.
Ти не вій, вітре, не гуди…
По вінця буде криниця!
Об’єднаються родини
В мирну, щасливу годину!
Вій, вітре, в радість, до лиця!
В.Ф.- 05.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Присвята
моїй подрузі Катрусі В.
на День Народження
У кожного Д/нюхи родзинка своя
Про це тобі, Катю, повідаю я,
Бо днів наших світлих не так вже багато
Хай щастя, здоров’я – по вінця у хату!
З тобою несемо ми чашу свою –
Крокуємо гордо в жіночім строю!
І як би не було: чи легко, чи важко,
Хай повною буде і миска, і чашка!
Нехай лише щастя та сміх із очей,
Здоров’я не знає безсонних ночей!
А друзі, щоб в радість: по буднях, у свято,
Надійних – з десяток, не треба багато!
В.Ф. – 30.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Нашої юності чудові, ніжні дні -
Ясні!
При місяченьку ти зізнавсь у коханні
Мені.
Життя всміхалося, як сонце, молоде,
Але…
У парі не судилося прожити нам
Цю мить.
Тягнулись довгим потягом сумні літа,
Вода…
Перегоріло і погасло, не ятрить -
Щемить…
Як громовиця та, через десятки літ –
Привіт!!!
Заквітувало небо й вся земля, бо я –
Твоя!
Ми зберегли наше кохання, як кришталь,
Не жаль
Років, котрі збігли з життя часом, бо ми -
Разом!
Осінь гріє любові нашої вікно -
Давно.
Жага кохання в серцях і теплі гами,
З нами!
Ми пронесли ці почуття через років
Життя.
В.Ф. - 17.08. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
Добро і світло переможе
Не завтра, через місяць, може,
А може навіть через рік
Тільки не закривай повік,
Не опускай лиш рученята,
Бо затягне та сірість клята,
Знайде де в тебе слабина
І буде гнути, аж до дна…
Життя - це вічна боротьба,
Он у верблюда два горба
В людини їх і не злічити…
Якщо достойно хочеш жити -
Долай оці постійні старти
Життя складне – не гра у карти,
Тут добре треба попотіти,
Щоби збулось, що захотів ти
Відчуєш перемоги смак -
Не думай, що ти вже мастак,
Бо завтра може так захмарить,
Не угадаєш – звідки вдарить…
Тримай завжди на пульті руку,
Щоби долати заздрість й скуку.
Люби життя - від землі й неба,
Воно для тебе, лиш для тебе!
В.Ф.-27.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
́Колись любив я ходити лугом Слова для пісні
Тепер ходжу лиш через гай,
В житті доріжок так багато,
Яку захочеш – вибирай!
Пряма дорога не захопила,
Лише вказала вірний путь,
А ту, що в’ється круто вгору
Не може серденько забуть.
Ще юним хлопцем приворожила,
Спокій забрала із душі,
Чого-чого пряма не мила?
Для чого серцю манівці?
Чому не склалося, сам не знаю,
Любов у серці таки є...
В думках пройдуся отим лугом -
Спокійно на душі стає.
Колись любив я ходити лугом
Тепер ходжу лиш через гай,
Доріг в житті нашім багато,
Серцем єдину вибирай!
В.Ф. – 03.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882996
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Присвята
всім любителям риболовлі
Чимало людей люблять цей тихий вид відпочинку. Щоправда, не завжди він тихий, але … якщо постаратися і встати раненько, коли ще сонечко потягується десь за горизонтом – то тихий… і насолода неймовірна… Хіба тільки десь очеретина схитнеться від ще сонної пташини, чи пролунає перше «ку-ку-ріку» раннього півня. А так - красота: спокійна дзеркальна вода, бо ще вітер її не колише - десь спить в верболозах - вранішня прохолода і тишина… Така тиша, що й сама ступаю обережно, щоб не розбудити когось з тутешніх жителів природи…
Вибираючи містинку, «нюхом чую», що вона для мене. Не потрібно великого простору, щоб закинути дві вудочки недалеко від берега…
Наді мною іноді знайомі шуткують, що могла б ловити рибу у ванні. Могла б, кажу, тільки зимою, а влітку люблю насолоджуватись світанковою красою навколишньої природи.
Та й , взагалі, якщо стати на позицію лінивого обивателя, то можна лежати на дивані до обіду, навіщо та риболовля, тим більше, що пенсії достатньо, щоб купити раз на тиждень карася, коропа чи білого амура на одну - дві сковорідки… Але ж це зовсім не те… і не для мене…
Тут, на природі, душа співає і карасик, який купиш в магазинах, чи на базарі зовсім не смачний, бо не знаєш де і коли він впійманий…
Улюблену наживку роблю завжди сама. Це невеличкий кусок тіста з білої муки, яєчного білка і пару капель запашної олії. І рибі приємно, і мені до вподоби така наживка. Прямо відчуваю себе «інтелігентною рибачкою».
Отож, присяду тихенько на вибраній містинці коло води, закину вудочки і жду… Поплавок хить-хить, карасик скуб-скуб… і вже поплавок лягає над водою… Не спішить карасик ловитися, мабуть також щось відчуває… Коли раптом… смик- смик-смик і потягнуло поплавок на дно… Помалу витягую щось важкеньке… і очам не вірю… На гачку гойдається черепаха… Заглотила гачок так, що сама не справлюся, щоб її зняти з гачка, не поранити. Зову на допомогу чоловіка. Разом знімаємо черепаху з гачка і випускаємо у ставочок з проханням більше не попадатися…
Крім карасика, наживку із тіста полюбляє коропець і білий амур.
Білий амур – це моя улюблена риба. У ньому менше кісток, ніж в карася і м'ясо ніжно-біле. Правда його впіймати важко, але іноді попадається на гачок.
Зі всіх видів ставкових риб його тільки купляю, щоб відвести душу, коли хочеться риби, бо на риболовлю їздимо тільки влітку.
Пам’ятаю випадок на одному ставку. Сидять рибаки, вже сонце припікає, а риба не ловиться, хоч уже всілякі наживки перепробували… І тут вудочка стріпнулася, наче прокинулась від сну. Поплавок легенько почав віддалятися. Тягну до себе і відчуваю, що щось величеньке на гачку. Вода взялася хвилею, чим визвала цікавість у сусідів - рибаків. Показалася голова рибини, а в мене думка - хоч би не зірвався… хоч би витягнути з води… Коли витягнула, то в деяких чоловіків щелепи відвисли. Красавчик, білий амур, дістався жінці. Це було незабутнє враження…
Коропець також ловиться на тісто, але він по особливому клює. Так спокійно, наче ліниться, роблячи услугу рибаку. Його треба вміти ловити, щоб не зачепитися вудочкою десь під берегом в очереті, чи під кущем верболозу.
Хоч бувають виключення і тут. Колись витягла коропа із середини ставка. Думала, що зачепилась за корягу, бо поплавок туди потягнуло. Як почала витягувати, то перша думка була, що це чобіт, чи великого розміру черевик, що часто буває у наших ставках.
Завжди стараюся дякувати Господу за те, що дав можливість побути на природі; ставку та водиці –за відпочинок, з надією повернутися до них знову, незалежно від того впіймала, чи не впіймала рибину...
А як цікаво спостерігати за ставковими жителями. Ось виглядає любопитна голова жаби і моститься на поплавок, щоб на ньому погойдатися. Друга жабка виглядає з ряски і всідається за метр-півтора від берега. На її голівці прилип листок верболозу, закривши одне око. Як тільки кумедно вона старалася лапками його зняти, наче кішка, що вмиває голову й вуха. Це була неймовірна картина.
Жаль, що не сфотографувала, бо на рибалку не беру телефону, люблю тишину і спокій.
В. Ф. – 01.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882370
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
А день біжить, і ніч повзе...
Хтось зупинивсь, хтось обійде
Висить життя тоненька нить,
Як оступився в нім на мить…
Чому накоїв – не пита …
Осудить словом – страмота!
І відверне зверхньо лице,
Крутий і білий, мов яйце,
А в житті є гострі грані...
І вам відомо, пани й пані,
Що не застраховані ми,
Як від сумИ, так і тюрми…
В.Ф. - 02.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
В’ється річенька, в'ється річенька вздовж дороги, слова для пісні
А в коханої, а в коханої босі ноги.
Босі ніженьки, ласкаві руки
Не знає серденько, не знає серденько про розлуку…
Біжать ніженьки, біжать ніженьки по кам’яниці
І б'ють пальчики, і б'ють пальчики до кровиці.
Кохані рученьки обнімають,
Який розлуки час, який розлуки час ще не знають…
В обіймах річенька, в обіймах річенька з берегами,
Що ж це сталося, що це сталося поміж нами…
В воді хлюпочуться лиш гусята,
Коли ж скінчиться та, коли скінчиться та війна клята…
В.Ф. – 03.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881833
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
Коли б мені сови розум,
Ще й крила орла
Я б в своєму курятнику
Першою була.
А то прийшла молодуха
Худа, як билина,
Лапи, наче у страуса,
В хвості лиш пір’їна.
Щось белькоче, наче індик,
Лапами дригає
Нас, заслужених несучок,
Мов не помічає.
Якби мені сови розум,
Ще й крила орла
Я б в своєму курятнику
Лад тай навела.
Півні в мене не ходили б
В чужі огороди,
Своїх домівок береглись
Не робили шкоди.
Запровадила би для них
Ще й трудовий оброк -
Даром не трясти повітря-
Навчати діточок.
Увела би люстрацію
В курячій громаді,
Було б видно, хто несеться,
А хто тільки гадить.
Голосистий і дзьобатий
Курячий народ
Поважав би чесну працю
Зась… в чужий город!
В.Ф.- 26.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
Люблю щире мовчання слова,
А очі добрі і ласкаві
Тоді ідилія, як в казці -
Щаслива казка, наче нова.
Люблю важку правдивість слова,
Серце не знає тут спокою -
Шукає істину душа -
Життя сторінка оживає…
Люблю, коли слова по суті,
Тоді достойно їх сприймаю -
Чи ранять, а чи пестять слух
Вони назавжди незабутні…
В.Ф.- 17.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
Горобці стали сміятись - У травневому саду
Скрізь одна картина, Квітне любов і ласка
То опудало у масці, Вуркочуть, як голубки,
Чи жива людина? Але… мішає маска.
* * * * * *
Чогось мила, як хмаринка Молодий ще риболов
Каплями пролилась, Задививсь на щуку…
Цілувались через маски - Без маски страшна вона,
Мабуть розсердилась… Ще відкусить руку!
* * * * * *
На вулицях одні маски, Кума ласкава була
На екранах шоу-маски… Ще до карантину,
Набридають народу, Загнуздалася у маску -
Лиш обіцянки і казки. Стала, мов скотина!
* * * * * *
Самогону нализався В магазинах лиш вапно
Агроном наш Степан, Для дерев купляли,
Дихнув раз у чистім полі - Як продати інвентар
Зів’яв раптом весь бур’ян! Продавці не знали…
* * * * * *
Купив масок п’ять десятків, У маршрутці з переляку
Щоб було не мало, Баба учудила,
Закрив вуха, рот і очі – Колорадів респіратор
Як же їсти сало? Й дві маски наділа.
* * * * * *
Добру справу робить маска, Ой думали депутати,
Теща не бурчить – це казка! Що народу розказати…
Жінка теж миліша стала, Знімемо маски, закінчимо шоу
Хоч би масок не знімали! Розкажем народу казочку нову…
В.Ф. – 27.05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020
Ой настало літо,
ой прийшло вже красне
Чом же ти сховалось,
сонце, тепле ясне?
Чом не грієш землю,
не радуєш око?
Чи смутку не чуєш,
там в небі високо?
Ой раде б я зігріти
і землю, ще й око,
Та маю проблемну
велику мороку...
Затягнули хмари
кольчугою небо,
Не дають світити,
їм мене не треба...
Лиш на вітер буйний
ще маю надію
Він, як друг надійний,
мене зрозуміє…
Ми з вітром у парі
морок цей розвієм
Щедрістю й теплом
на добро засієм,
Щоби була радість
і любов, і світло,
Щоб земля, як квітка,
під сонцем розквітла.
В. Ф.- 01.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Ой в полі пшениця, як рута, зелена
Кохана дівчина, наче ружа, в мене.
Ой в полі пшениця вибиває вуса,
Чом дівчина, як ніч, мов світом забута?
Розійшлись дороги нашого кохання,
З вечора до ранку - надія й чекання…
Ой в полі пшениця, вже зазолотилась
Дівчини голівка сивиною вкрилась…
Розлука коханих – не для душі скерцо…
Де ж ти, мій соколе?.. Як ти, моє серце?..
Ой в полі пшениця налилася зерном,
Хай доля коханого додому поверне...
Засвітилась радість на щасливих лицях,
Ой рум’яні короваї з свіжої пшениці!
В. Ф. – 15.05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Ой зустрів я жінку, жінку, наче писанку
Її полюбив би, вона ж, як та лисонька…
До неї лише пригорнусь, подавай їй шубку!
На годинку задрімаю, з іншим моя любка.
Ой що то за жінка, вона, наче та дзиґа
Не кохання гаряче – пісна мамалига…
Сходжу до сусідки за доброю порадою
Хай серце заспокоїть цілою командою.
Тільки став на поріг – Тобі ми всі радії!
Дітки обступили дружною громадою…
- Ой, таточку рідненький, купи нам по тачечці!
Вас ми покатаємо, як півника й качечку.
Тут вже понесло мене… – Чи таке буває,
Щоб рідного татуся півнем називали?
Ще й не встидаються! Лише одні усмішки,
Поважали б татуся хоч на грам, хоч трішки…
Отаке жіноцтво! Мов наглі, кусючі оси!
Достали так своїм «купи», що ходжу вже босий.
В. Ф.-23.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Надворі теплі весняні дні. Сонечку радіє перша квіточка, листочок, травичка…
Радію і я, бо як же не радіти! Просипається природа від довгого зимового спання, кожного дня появляється щось цікаве, новеньке. Подобрішали обличчя людей, більше сміху і радості на вулицях міста.
Це на вулицях, бо природа оживає і заряджає людей позитивом… А зайдеш у квартиру і віє якоюсь пусткою, чогось наче немає, хоч все на своїх місцях і, слава Богу, всі живі і здорові…
Згадую той радісний «тук - тук», яким зайчатко зустрічало нашу сім’ю...
Було це в далекі дев’яності роки… Тоді виживали люди хто як міг, бо необхідні продукти були в магазинах по талонах: цукор, ковбаса, масло і навіть спиртні напої… Куди не підеш, куди не поткнешся, всюди черги… Можна простояти в черзі пару годин і не взяти ковбаси чи цукру, бо перед тобою закінчилися в магазині продукти, їх не вистачило на всю чергу… Хтось із кінця черги не видержував… Давай, кричить продавцю, менше відпускай товару на кожну людину… Крики, сварки… і сміх, і гріх… А завтра чергу за продуктами знову треба зайняти, відпроситися з роботи, або просто “тихенько вибігти”, щоб начальство не замітило.
Дякуючи Господу – пережили ці голодні роки…
А купони які були! Їх видавали працівникам по місцю роботи замість грошей. По 3-5 стандартних листів паперу, на якому були розпечатані ці купони. Кількість листів паперу залежала від вартості самого купона, і, зрозуміло, від заробітної плати того чи іншого працівника. Люди бігали за продуктами з пачками купонів з одної черги в іншу. Сумно навіть згадувати… Напевне, добре працювала тоді паперова промисловість, як говорить героїня «Службового роману»…
Пережили і ці викрутаси державного безладу…
Люди брали земельні ділянки, їх називали, як в мексиканських серіалах – фазендами, щоб хоч якось забезпечувати своїх рідних продуктами. Було в нас у ті роки дві «фазенди». Одна - в одному кінці міста, друга – в іншому… Від міста кілометрів за десять - п'ятнадцять. То тепер машина майже у кожній сім’ї – як спосіб швидкого переміщення, а в ті роки машини були розкішшю… Ми їздили велосипедами на свої фазенди. І дитина з тобою на велосипеді, і в мішках всяку огородину везеш. Поки доїдеш, то не один раз пОтом умиєшся… Де ще таку романтику можна знайти! Але … це ж молодість! Сюди - туди повернешся і вже втому, як рукою зняло…
Якось пізньою осінньою порою поїхав чоловік сам велосипедом на огород. Треба було зібрати залишки моркви і буряків. Холодно, сиро, надворі мряка, дощик… Чоловік вискубує з мокрої землі всяку огородину і хукає на руки, щоб трохи зігрітися. Коли раптом перед ногами маленький сірий клубочок… вже так він замерз, що не втікає – тільки дивиться своїми карими оченятами і тремтить… Поділився чоловік своїм одягом, вкутав сіренького і привіз нам у квартиру…
Тоді й появився у нас Зайчик… Ой було радості і переживання! Маленьке звірятко нічого ще не вміє: не їсть, не п’є, всього боїться…, але, як гласить народна мудрість – голод – не тітка… Помаленьку стало привикати до нового життя. Поселили його в клітку з металевої проволоки, дно якої вимостили сухою травою.
Недалеко від нас протікає річка Сумка, то травичку для зайчати збирали ми всі з великим задоволенням, навіть тоді, коли її замітало снігом. А зайчатко привикало жити в нових умовах. Навчали його пити… спочатку вмочували пальці у воду і воно помаленьку, злизуючи воду з пальців, навчилося вже самостійно пити. З їжею проблем не було: свіжі морква, капуста, можна окраєць хліба, а ще – попросити у дітей те, що вони самі їдять. Дивиться тобі в очі, мов каже, коли ти вже поділишся зі мною. Не передати словами, як приємно ділитися їжею з зайчатком…
А скільки радості і сміху було у нас, як наставала пора звірятку гуляти! Випускаємо з клітки – спочатку несміливо стрибає: "стриб і стриб", бо треба з кішкою подружитись, щоб його не царапала… Потім дружно, наввипередки побігати, а як набігається, хоч з кішкою, хоч з дітьми – передніми лапками дістає до колін тому із сидячих, кого більше любить, покладе голову на коліна і дивиться своїми карими оченятами людині в очі - так просить, щоб його гладили…. Довгі вушка опустить на коліна, аби тільки гладили його по голівці.. Таке миле і вдячне звірятко…
Завжди нас зайчик зустрічав, коли поверталися додому хто з школи, хто з роботи. Зіпнеться передніми лапками на клітку і барабанить ними…
Сусідка, що жила через стінку, так здивувалася, коли вперше побачила, як зайча барабанить. Я, каже, думаю собі, ну що ви там постійно печатаєте… І дійсно, звуки були такі ніби хтось печатає на друкарській машинці. В ті роки документи печатали на друкарських машинках, бо перші комп’ютери ще тільки почали появлятися на великих підприємствах і в організаціях.
Скільки років минуло з тих пір, а ми з теплотою згадуємо і сусідку, якої давно немає, і зайчика, бо від нашої сусідки пішла назва зайчатку. Ми назвали його Зайчиком – Барабанщиком.
Зайча росло - підростало і дуже прив’язалося до людей. Нікого не боялось, завжди можна було гратися з ним, як дорослим, так і дітям. До нас приходили друзі дітей, знайомі і наші друзі, щоб побачити цього потішного Барабанщика. Декілька разів дітки групами приходили до нас додому, а коли було тепліше на вулиці - брала Зайчика і відносила через дорогу в дитячий садочок, бо в цей садочок ходила наша дочка і вже навчалася в другому класі. Перші три роки у цьому садочку навчалися всі дітки, а потім переходили в загальні школи.
Яка ж була радість, коли збиралися дітки і кожному хотілося хоч доторкнутися до зайчати! Погладити спинку, доторкнутися пальчиком до його носика, чи вушка…
А воно не втікає від дітей і довірливо дає себе погладити. Так ми підростали всі разом з осені до весни…
Стали говорили про те, що нашому Барабанщику вже тісно в клітці, і в квартирі тримати його дальше не годиться. Ходили ми придивлялися на Станцію юних натуралістів, щоб зайчика туди віддати, але спочатку було трудно змиритися з розлукою. Дочка, як заходить про це розмова – зразу в сльози…
Наші друзі, в яких батьки жили в приватному будинку і вирощували кроликів, жартували, пропонуючи обміняти зайчика на два кролики. Донька почала на них поглядати насторожено з під лоба, і казала, що вони тільки й думають, як би швидше з’їсти нашого Зайчика…, тому згодом погодилася, щоб відвезти його на Станцію юних натуралістів.
Назви СЮН одержали тому, що поруч з дорослими, які там працювали, школярі також трудилися, допомагаючи годувати і прибирати за птахами, рибками та різними тваринками. Вони ще проводили різні спостереження з керівниками груп цих станцій, навіть маленькі екскурсії всім бажаючим. Тому цих дітей називали юними натуралістами.
Сумська Станція юних натуралістів розміщалася майже в центрі міста. Це була велика територія в красивому мальовничому районі, де збиралися багато дорослих і дітей, щоб подивитися на домашніх і диких тварин, птахів, мавпочок, папуг, рибок. У кожного виду тварин чи птахів була своя простора територія, де вони жили і гуляли. Можна було їх погодувати, приносячи корм з собою, а рибок і папуг - можна було навіть там купити.
Так, провідавши пару разів мешканців Станції, ми дійшли згоди, що нашому Зайчику - Барабанщику буде там просторніше і краще, і відвезли його туди весною.
Вже зеленіла перша травичка, зігрівало сонечко своїм теплом, а на душі було холодно і сумно… Гріла тільки надія, що Зайчику там буде краще.
В. Ф.- квітень 2019 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875061
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Роздзвенілись сади
Птахів переливами,
Гаї та луги рознесли мелодії ті,
Лише груша стара
Ще дріма в самоті.
Сонцесяйно навкруг
Все збудилось від сну,
Квітує наша земля - на снагу окриля!
Одна груша сумна,
Я тепер нічия…
Ми родина одна:
І дитя, і земля !
Мимолітне все пройде… глянь - любов навкруги!
Красу весна несе -
Викинь хмурі думки.
В.Ф. - 25.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Ой чого, ти хмелю, до землі схилився?
Молодий козаче, чому ти зажурився?
Під щедрим врожаєм плечі мої гнуться,
Через мене молодого дівчата скубуться:
У першої – ніжки, у другої – личко,
А третя, як колобок, ростом невеличка!
Що маю робити, яку з них обрати…
Ані вдень, ані вночі не дають поспати!
Як був ще зеленим, я все пнувся вгору
Шишки мої підростли - хилюся додолу.
Молодий козаче, така наша доля,
Нічим тобі перейматись поки твоя воля.
В. Ф.- 20.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2020
Захотілося Данилу
мерзлого в петрівку...
Жінка йому вже набридла,
знайшов собі дівку.
А дівуля, ще та краля,
при повнім параді,
є на що подивитись
спереду ще й ззаду...
Оцінила швидко Даню
на сім з плюсом балів
і вихором у копицю
із ним попетляла…
Де взялася громовиця,
в копицю як торохне!!!
Без штанів біжить Данило:
і крекче, і стогне...
- Нащо мені, бідоласі,
отака рахуба!
Залишився без штанів,
обсмалило чуба.
В. Г. - 20.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872988
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.04.2020
Люблю я руки,
які пахнуть хлібом.
Люблю родину,
що з онуком - дідом
гуртом зібралась
за дружнім обідом...
І лише щастя
цінувати вміє,
на вітер слова
порожні не сіє.
В.Ф. – 15.04.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020
Зі святом Благовіщення,
Шановне Товариство!
ЩАСТЯ ВАМ І НАСНАГИ !!!
Захотілося кохання, Продається в магазині
Та мішає маска - Насіння на грядки.
Проріж дірки «рот і очі» Буде хтось “гребти руками”-
Не любов, а казка! Не купиш лопатки!
* * * * * *
Люди ходять, мов привиди, Комусь хочеться народ
Аж лячно і смішно… Довести до сказу…
Не впізнала вчора кУма, Закручують гайки туго,
От було потішно! Щоб… усіх і зразу!
* * * * * *
Із лопатами народ – Тим, кому за шістдесят,
Весна надихає! Нічого гуляти!
Натягли маски на лиця, Як поїли раз на тиждень -
А зад загорає! Треба більше спати!
* * * * * *
Забагнулося рішуче Боремося з вірусами
В магазин сходити, І самі з собою…
Узяв чувак бочку пива Хай же лихо це пройде,
Ніяк в масці пити! Як мороз весною!
Не читайте ці частівки,
Прошу Вас, у масках!
Крапля сміху хай лікує,
Доброта і ласка!
В.Ф. - 07.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871072
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.04.2020
Заясніли луги вербою й калиною, Слова до пісні
А трави в росі, мов пелена на очах…
Ти скажи, ти скажи, де поділись роки
Хто коли підкосив стрункість мого плеча.
Хоч весна нагадає наші юні літа
Де ми ходили дібровами й лугами
Ох думки, ці думки, що розбилось у нас,
Чому не склалось кохання між нами,
Чому сталося так, що безкрилий я птах
Лише душею пригорнусь із тобою...
Ти, лебідка моя, у далеких краях,
Наше кохання, як туман над водою...
Ті гарячі слова «я не твій»… «не твоя»!
Пролунали мов грім... як клятва в двобої…
І печуть, і ятрять ті слова, як тягар,
Збігло немало літ, а немає спокою…
Верболози квітують, до себе нас звуть,
Калина в чеканні, мов я, за тобою...
Не барись, лиш згадай і мені посміхнись,
Повертайся, кохана моя, з весною!
В. Ф. – 05.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870952
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2020
ШАНОВНЕ ТОВАРИСТВО,
УСМІХНІМОСЯ !!! З Днем сміху ВАС!
Коли я підросту вже, прийде до мене кіт
Животик мій почеше, дасть мишку на обід...
Я буду з ним ласкава, не скажу горде «ні»,
Щоб не торчать самотньо, як кактус у вікні.
До нього замурличу, вмощуся на плече
Бабусі тепла пічка не гріє - вже пече…
Його я від роботи старатимусь спасать,
Щоб не стрибав до кішок за день разів по п’ять.
І діток у нас буде, аж семеро котят,
Як у бабусі квіток, що у горшках стоять!
За ним, як за стіною, сидіти залюбки
Весняною порою такі мої думки.
В.Ф. - 20.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870215
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.04.2020
Я задивилася з вікна, як йде до нас пані Весна
Така чарівна і велична, порою теплою незвична.
Я задивилася з вікна, як з вітром грається вона
Вітер плете із сонця коси, ширяє краса в неба просинь.
У подолі весни - первоцвіт, березень першим їй шле привіт.
Ой весно, весно - надії квітка, не поспішай так дуже швидко!
В тебе старші є брати, тепло і щедрість їм розділи...
Я задивилася з вікна, як сніг хотів приспати весну
Вона озвалась птахів співом... З промінням сонця я воскресну!
Теплом повіяло навкруг, віконце радісно відкрилось...
І я тихенько помолилась…
В небес просила благодаті
На мир і хліб у нашій хаті…
В. Ф. - 22.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020
Присвята
Леоніду Новоградцю
в честь повернення до КП Ой де ж той цар наш, цар Леонід,
Забув одноклубників і свій обіт…
Обіцяв вірно державі служити,
Щоби народу було краще жити.
Ой що ж ти, Царю, забув про справи,
Чи тобі, Царю не до держави?
Ти нас залишив, сам десь за морем,
Чи ти не знаєш про наше горе?
Князьки зелені рвуться до влади
Нема в державі спокою й ладу…
Одні воюють, інші стрибають
Собі корони лише приміряють…
Всякими вірусами народ страхають,
А твою челядь нізащо вважають.
Повертайся, Царю, мерщій до влади,
Бо нашу землю продадуть… гади.
А нас по миру пустять з торбами,
Були щоб у світі ми лише рабами.
P. S. Послання нашкрябала твоя стряпуха
Повертайся, Царю, щоб не були в ..… по вуха.
В. Ф – 15.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868435
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 18.03.2020
П- олосує небо райдуги тонами,
О- звалися леготом зграї журавлів,
В- ітерець шарпає гнізда під дахами,
І- з паперу човники, мов флот з кораблів…
Я- нтарно фарбує сонце ніжні віти,
Л- аскає теплом ще дрімливу бджолу,
О- зимі відблискують, наче малахіти,
З- апахло весною, її первоцвітом,
А- ж від аромату кружиться голова!
П- аморозь вмостилася на віти зела,
А сонце щедріє - не жаліє тепла!
Х- ороводи водять качки в очереті:
О- глядини селезнів і свого гнізда.
М- ій край розквітає! На дворі весна!
П- осміхнись, народе, жайвору у полі!
Р- розправ дужі плечі, до роботи час!
А- воля і слава - на щасливу долю,
Ц- нотлива Україно, радість бо у нас,
І- з весною миру! Хай всюди - на гаразд!
В. Ф.-12.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868303
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 17.03.2020
Присвячення
Любові Івановій
до Дня народження
Що ті роки, як душа молода
І досвідом гарним тільки цніє,
Як те свіже фруктове вино,
Котре з роками лише міцніє.
Бажаю в сріблясті Ваші роки
Хай будуть надійними гирі:
Помірно - достатку, щастя, тепла,
Багато - любові, здоров’я і миру!
За щедрість душі, за “потішну тану”
Вклоняюся мудрості Вашій чолом!
Любити і вірити не перестану,
Черпаю Ваш досвід, зігрітий теплом.
В. Ф. - 15.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868301
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.03.2020
[b][b]Зі святом усіх НАС красивих!!![/b][/b]
Ой на горі вітер дме, Чи то свято, чи не свято,
А в долині тихо… Лежу в самотині…
Ховай, теща, самогон Чогось милий мій товчеться,
Щоб не було лиха! Наче кіт на глині!
* * * * * *
Чемпіони у нас Ой не йдіть, дівчата, в баню -
Хлопці, наче коні! В бані репетиція -
Бутси - по стадіону, Відмивається від взяток
Труси - на балконі. Місцева поліція!
* * * * * *
До нашої тай до Лери, Не дзвони, не прибіжу,
Гуртом ходили кавалери Навіть не надійся!
Любили в ній одне містечко… Твоє рильце в пушку
Стрибали у квітучу гречку. Спочатку відмийся!
* * * * * *
Як у нашому саду Святкували цілий місяць -
Добряче насіння! Все водили хоровод …
Хто збирає плоди, Потрусили всі запаси -
А хто… лиш коріння! На дієту… весь народ!
* * * * * *
Просипайся, народ, Загорівся миленький,
Час до купи, в хоровод! Не терпиться йому,
Хай буде жіноче свято Прибігли до скирти -
На любов й щедрість Зім’яли лиш солому…
Б А Г А Т Е ! ! ! В.Ф.- 05.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867278
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.03.2020
Дві голубки, дві подруги Присвячення
Крилами тріпочуть моїм милим дачницям,
На світанку – до роботи, бджілкам-трудівницям
Вечір – сум скорботи… Н.Івановій та К.Москаленко
Дві подруги, дві голубки
Разом до криниці –
Без голубів сизокрилих
Несмачна водиця.
Дві голубки, дві подруги
Остались без пари,
Голуби їх відлетіли
У блакитні хмари…
Озвуться дощем рясним,
То променем сонця
Дві подруги, дві голубки
Сумують в віконцях.
Важко гордим в самотині…
Не ті уже крила…
Зігрівають думки душу
Про давнє та миле.
Дві голубки, дві подруги
Туманом сповиті,
Лише дружба їх міцна
Житиме навіки!
Дві голубки щось вуркочуть,
Розправляють крила,
Де ж ти, молодість наша?
В чому життя сила? В. Ф. - 04.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867054
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.03.2020
Ой очі-очі, кохання очі
Нема спокою вдень, ні в ночі.
Душі політ й голови хміль…
Розчарування і серця біль…
Ви все мовчали, очі мовчали
Слова, мов скарб, десь заховали.
Що ті слова… як вуста й очі,
Немов метелики тріпочуть…
Чому глухий наш прощання час?
Неначе світ цей, він не для нас…
Полин лиш очі виливають,
Як ми любили, вони ж знають…
Де ті слова розпорошились,
Коли в очах любов світилась?
Чому вуста лиш німотою,
Коли прощався із тобою…
І залишилось несказанним
Все найдорожче, довгождане…
У самотині біль утрати,
Чому кохання тай скривати?
В.Ф.-14.02. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2020
- Бабусю, повідай чому так буває,
пташина і та на гілляці співає,
у нас, мов королівство холодне й чуже…
Співати розучились, радіти? – Авжеж…
життя, мій розумнику, прісне настало,
коли нема миру – хорошого мало…
Сум у кожній душі… чому тут радіти?
Без рідних залишилися родини, їх
війна забрала... розуміють навіть діти…
- Розкажи, матусю, чому скучно всюди?
Чом не чути сміху, невеселі люди?
У саду калина похилила віти,
тільки лиш радіють дошкільнята-діти?
Адже, так красиво, дивись - встало сонце,
простягає руки, загляда у віконце…
- Соколику-синку, моя ти кровина,
не кожна родина проснулась щаслива…
Там, де сходить сонце, йде війна проклята
знищує красу цю, ще й забрала тата…
Не радіють люди - не всім веселитись,
днині оцій теплій вже не повторитись…
Не кожна матуся тай навчала сина,
що любов і щастя, вірність - це красиво!
Щоби шанувались, не цурались роду,
щоб цвіла калина навіть у негоду…
- Не журись, рідненька! Дай зміцніти крилам!
Буде в нас, матусю, доленька щаслива!
Цвістиме калина… радість витатиме,
бо тільки хто любить, той оберігатиме!
В.Ф.- 02.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865580
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.02.2020
Ой казала доньці мати
Баламута не кохати
Ти, матусю, запізнилась,
В баламута я влюбилась.
В баламута я влюбилась,
Ще й зоря не засвітилась -
Баламуте, баламуте -
Завтра там, сьогодні тута,
Не встигаю за тобою,
Нема серденьку покою.
Як погляне, - неба очі…
Ніжки танцювати хочуть!
На часок лиш відвернуся -
З ним вже Зося і Маруся!
В баламута я влюбилась,
Ще й зоря не засвітилась -
Баламуте, баламуте,
Як же мені тепер бути?
Ти, як півень, в своїм стаді
Всі дівчата тобі раді!
Із дівками хороводиш,
Кожній зуби заговориш,
Не поможе мудрість зріла,
Як кохання загорілось.
В баламута я влюбилась,
Ще й зоря не засвітилась -
Баламуте, баламуте -
Завтра там, сьогодні тута,
Не встигаю за тобою.
Нема серденьку покою.
Ти, матусю, була права
Бо кохання, - як отрава,
Баламуте, баламуте…
Ще не боса, вже й не взута…
В.Ф. – 22.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864945
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.02.2020
Сидів над зошитом хлопчина
На вільну тему твір писав
Все, що на серці накипіло
Юнак у творі виливав…
Не маривсь космос і польоти,
Банкіром мріяти не став,
Він бачив дійсне сьогодення,
Про нього твір свій написав…
Я хочу чистим простирадлом
Всю землю застелить від бід:
Любов’ю, світлом її гріти,
Щоби радів усенький світ,
Щоби дитячі ніжні ручки
Тягнулись до батьків обох!
Панує хай добро та ласка,
Хай береже Вкраїну Бог!
Я хочу бути тим знаменом,
Котре єднає всенький люд…
Для кого честь своя та совість
Не є десь там, а в нас… отут!
В.Ф.- 07.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864130
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.02.2020
Зажурилась у лузі калина,
Що без пари – самотня вона…
Вітер гне її, дощ періщить,
А надворі дрімає зима…
Чи зима розгубила десь чари,
Де розкидала білі сніги?
Морозець зрідка лиш пощіпає…
Бач, без снігу немає снаги!
А живому, як серцю людини,
Так потрібна снага до життя!
Неповторна ж бо кожна хвилина
Промайне… і нема вороття…
Що то є за життя без любові,
Коли світла і ласки катма?
Скам’яніє і жінка й калина,
Мов билина у полі, одна…
Чи цвістиме у лузі калина,
Коли сонця й тепла їй нема?
Чи щасливою буде та жінка,
Як без милого скніє сама?
В.Ф. - 13.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863368
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2020
Баба сердиться на діда:
- Берись за роботу!
Годі тобі зображати
На лиці скорботу…
Хіба тобі не казала,
Що сусідка Текля,
Самогону як скубне,
То, мов чорт у пеклі!
Нащо дав їй апарат -
Сам іще настроїв…
Тепер маєш результат -
Бачиш, що накоїв?
Гнала Текля самогон,
Брала на міцність пробу,
Спотикнулась за поріг
І врізалась лобом…
Розірвало апарат,
Знесло мідні труби
Ніхто навіть не чекав
Такої рахуби…
Дід сидить… ні слова з уст..
- Чого ти надув губи ?
- Може нам пригодяться,
Десь хоч мідні труби…
- Нащо, скажи, клопіт цей?
Текля, з розбитим лобом…
Ти, діду, з апаратом,
Сидиш, як над гробом…
Здай обломки на метал,
Для чого ці труби?
Купиш з пенсії новий –
Розкатаєш губи!
В. Ф. - 15.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862119
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.01.2020
Що ж ти, зимонько, тай натворила
Всі рекорди вже, мабуть, побила!
Все гуляєш в осіннім жупані
Одягни кожушок, прошу, пані!
Потруси з кожушка білим снігом,
Щоб луна обізвалася сміхом,
Хай радіють дорослі й малеча,
Що ти сірість прогнала старечу!
Школярі так канікули ждали -
Лижі й санки вже пилом припали!
Ти розвіяла їх сподівання,
Бо яке ж по грязюці гуляння!
І тварини з такої нагоди
Заблудились у примхах погоди!
Повисовували носики з хати -
Стали дружно весну в гості звати.
Он, Яринка, мале дошкільнятко,
Умостила на санках курчатко...
Кмітливо йому розповідає,
Що без снігу зима не буває…
Де ж ти, зимонько, так загулялась,
Чи до осені - весни помчалась?
Хоч порадуй нас хуртовиною,
Стели білою скатертиною…
Прошу, вкрий землю снігом пухнастим
Дай можливість спокійно поспати,
Як під снігом вона відпочине –
Нагодує всю нашу родину.
В.Ф . - 14.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861260
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.01.2020
Випав перший сніжок -
Хочеться кохати!
Заведу свій драндулет
Тай помчуся з хати!
Завірюха мете…
Вітер в вуха свище…
Не підводь мене, браток,
Лети – драндулище !
Лети, орле мій, лети –
Не страшні нам ями!
Загорілася любов
Восени між нами!
Що нам куці, сірі дні,
Що морозні ночі?
Серце, наче той вогонь,
Кохатися хоче!
Проскочили через луг,
Залишилась річка…
Он на річці маячить
Кладка невеличка!
Розігнались зо всіх сил,
Стрибнули на кладку…
Драндулет мене підвів –
Не зробив зарядку!..
Душ, як в річці прийняли,
Зуби цокотіли,
Перехтілось кохати –
Не було вже сили…
Драндулет мене підвів
Дав таку осічку!
Взяти силою не зміг
Малесеньку річку!
Тягну вгору драндулет
Нічого сказати…
Який дурень зимою
Захотів кохати!
Драндулет мене підвів,
Ну його до бісу !
У курник його загнав,
Сам на піч залізу,
Відігріюсь на печі,
Не сумуй, мій орле –
Подрімаєм до весни –
Кохання підожде!
Он сміється пів села!
Смійся, добрий люде…
Перемелеться хай все –
Любов кріпка буде!
Відігріємо боки -
До тебе загляну…
Будем разом творити
Кохання оману!
В.Ф.- 22.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860740
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.01.2020
[b] З[/b] Новим 2020 роком усіх вітаю!
Безмежного щастя бажаю!
Щоби мирно Вам жилось
І хотілось, і моглось!
Хай в кожній душі пісня лунає!
[b]Н[/b] е поспиш так солодко на сіні [b] Р [/b]адісно проводжу майстер –класи,
В дощові, холодні дні осінні! Наливайте побільше квасу!
Валянки я взую, Ой… розбухло вище ніг,
До дівчат помандрую… Я терпів, скільки зміг…
Не страшні вже й морози зимні! Не змагаюся тепер із часом!
* * * * * *
[b]О [/b]диноке серце не втрачай надію! [b]О [/b] х вже ця мода! Ну й картинки!
Рік Новий хай любов’ю засіє! Наче старі обдерті будинки…
По вінця щоб радості, Мов собачі кватирки
Юним і старості, На колінах он дірки…
Хай завітні здійсняться мрії! Рвані джинси тепер не новинка!
* * * * * *
[b]В [/b]сметані карасів до обіду, [b] К[/b] оли лист календаря опаде,
Закортіло Данилу – сусіду! Новий рік у кожну хату прийде!
На ставок сходив, Хай засіє добром,
Черевика зловив, Миром і теплом!
Сидить-бурчить на невістку Ліду! Здійсниться хай бажання золоте!
* * * * * *
[b]И[/b] вже не зняти спокійно втому… [b] О [/b]сипається листя зі дуба
Такий шум, як в якомусь дурдомі У милого також рахуба!
На калину я сів, Світить лисинка,
Почув страм, а не спів! Наче писанка -
Горобці цвірінчали в соломі… Припорошило бороду й чуба!
* * * * * *
[b]М [/b]и приготуємо стільки блюд, [b]М [/b]рія у кожного з нас є своя…
Щоби ситий був усенький люд! Тільки дружною будь сім"я!
І салати, й голубці, Здоров’я, віри -
Котлети, й риба у яйці! В лиху днину -
Гостинно зустрінем МИРУ САЛЮТ! Любімо рідну Україну!
В.Ф.- 29.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2020
Чогось мені не пишеться,
Туманом смуток ложиться…
Десь радість заблудилася -
Добро, любов не множаться…
Повсюди хмурі личенька,
Зневіра в душах сіється…
Коли ж омана в серденьку
У кожному розвіється?
Коли засяє сонечко –
Зігріє душу ласкою?
Щоби родина кожная
Повірила у казку ще...
Де люте, ненависне зло,
Добро перемагає…
Нехай же прийдешній 2020 рік
Любов’ю засіває!
Щоби радість - мир і спокій -
В серцях наших селилися,
Щоб України личенька
Від щастя засвітилися!
В.Ф. - 19.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019
Події… люди… гілля голе…
Душа - на скиби, мов те поле,
Сумна пора… гірчать новини,
Як наші «Секонд – магазини»…
У неба сині - чорні хмари
Пливуть, неначе ті примари…
Що сталося в світлій родині,
Чом розбрелися … не єдині?
В.Ф.- 05.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857960
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.12.2019
І хоч уже вляглися емоції від коментаря К. Собової за моїм твором «О, вірний друже», та думки не дають спокою… Розповім про нашу першу вершину сімейного достатку дев’яностих років минулого століття. Він заслуговує на повагу і світлу пам'ять! Німецький «Фольцваген», теж називають народною машиною, але куди там йому до нашого «Запорожця», якого пестили ніжними словами, називаючи вухастим, горбатим, трудягою і тому подібне. Він по будь-якій дорозі може проїхати, бо… як тоді, так і тепер, дороги залишились будь-які… Німецький такого б не витримав, а наш просто орел! Як не перемахне калюжу чи яму, то навіщо тоді ми… допоможемо! Це дійсно «робоча лошадка», справжній трудоголік! На ньому можна все і всіх перевозити, підпихаючи його ззаду, і він покірно слухається…
Так і появилася в нас у дев’яносто п’ятому році вершина сімейного достатку - вухастий «Запорожець» на тридцять кінських сил… Це був кайф, справжня насолода! Пересісти з велосипеда, на якому перевозиш мішки з картоплею, у машину – це дуже велика різниця, як то кажуть одесити... Ми, сумчани, цю різницю теж зрозуміли, і повністю солідарні з одеситами...
Отож, пішов чоловік зранку на базар, а вже перед обідом знайомилися з тим, що купили… Червоний колір, всередині чистенько…для мене більше нічого й не треба… Правда, він вже БВ (бувший у використанні), але… хіба ми не купляємо на наш сімейний бюджет інших БуВ речей? Який бюджет – такі речі… Он півтора року назад купили бувшу пральну машинку, (приблизно за цю ж ціну, що Запорожця) і, дякувати Господу, ще працює…
Десь тижнів зо два – три ми, щасливі, їздили на огород за десять кілометрів від міста. Раділи, що їздимо машиною, що не треба тягнути велосипедів по грязюці в дощову погоду. Це ми, дорослі, раділи! А як же діти? Вони були влітку на Київщині у батьків і все виглядали, коли вже тато з мамою приїдуть…
В ті роки головним зв’язком було листування… поки напишеш листа, відправиш, то пройде декілька днів, а може цілий тиждень. Ще через тиждень одержиш відповідь і будеш знати всі новини села чи міста… Не той зв'язок, що тепер… дзвони, скільки заманеться, бо майже в кожного у кишені своя мобілка.
Прийшла пора відпусток, збираємось на Київщину до дітей, до рідні…
Чоловік сумніватися став, чи їхати «Запорожцем», чи добиратися автобусами… В якійсь мірі розумію його сумніви: що нема досвіду водія, що дорога далека… але… для чого тоді машина, якщо на ній не їздити? Це одно, а друге – літечко надворі! Встанемо раненько і поїдемо тихенько! Це ж, все таки, не в руках тягнути сумки, та й машина в тридцять кінських сил, теж не один кінь! Коротше – перемогла жіноча логіка, хоч до цих пір ніхто, навіть науковці, не можуть зрозуміти жіночої логіки… на те вона жіноча, а не чоловіча…
На Київщину добралися благополучно. Встали раненько, щоб не по жарі їхати, бо двигун у тридцять кінських сил все таки часто перегрівається. Правда, у дорозі зупинялися через кожні 30-40 хвилин: чоловік то спереду заглядає у машину, то ззаду… нехай заглядає – він водій, головне, що ми їдемо!
Скільки було радості у наших дітей, як побачили тата з мамою перед селом на «Запорожці»! Раділи діти, раділи батьки, родичі та сусіди, бо приїхати з Сумщини на такій машині це майже подвиг!
Як все приємне швидко пробігає, так і нам прийшов час збиратися в дорогу. І тут почалося… та ви ж приїдете через рік… візьміть ось гостинці: одягу сумки дві, сала 3 трьохлітрових банки, молока літрів 10, яєць 7 десятків і все інше.
- Це ж не в руках нести, а машиною тихенько довезете…
Тут рідна тітка прийшла проводжати і також з гостинцями: і яйця, і сир, і сметана і чого тільки нема… Через пастовень біжить з ціпком старенька баба Марфа, сусідка наша… і теж у торбинці свіжі яйця 3-4 десятків, ще щось там у баночках…
Ну як же не взяти, хоч половину гостинців – обидяться… Вони ж пам’ятають, якими смачними карамельками чи сумськими пряниками їх ми вгощали …
«Запорожець» уже перегружений далі нікуди… залишилось хоч нам якось вмоститися…
На прощання ще бабуся з дідусем принесли гарбузів і шукають місце, куди б їх запхнути, бо внуки дуже люблять гарбузову кашу. Просимо… кажемо, що на огороді в нас такі самі ростуть…
- Це кращі, бо дідусь вирощував якісь сортові… Запхнули три гарбузи… Ледве виїхали з двору…
Вже сонечко височенько… дорога далека… потихенько їдемо… Обганяємо коней з возами, велосипедистів, навіть якісь тракторці… Проїхали сусідній Яготинський район, вже попереду видно Пирятин. Повернули благополучно з київської траси на Суми. Тут частіше зупиняємося, перегрівається двигун і практично немає дороги – одні ями … Але ж їдемо! Радіємо, що не стоїмо на одній нозі в підвішеному стані переповненого автобуса з дітьми та сумками…
Кілометрів за шістдесят до міста Ромни наш «Запорожець» почав чмихати… Вже йому і те, і се – нічого не допомогає - заглох… Почали його пхати на гору, може з гори покотиться і заведеться двигун… не помогло… Водії зупиняються, дають консультації, чимось стараються допомогти…
Я з дітьми під деревами коло посадки, обідня пора…припікає сонце… Пообідали, нагулялися в полі… Кругом, куди не поглянеш, відцвітають соняхи… красота!
Вже й до вечора недалеко, а машина не заводиться. Чоловік хоче відправити нас автобусом, ми не збираємось залишати його самого.
Зрозуміло, що машину нам не завести… Вихід один - просити когось з водіїв, щоб на тросі дотягнув нас поближче до Сум…
Мудра поговірка, що світ не без добрих людей…
Водій хлібної машини погодився дотягнути нас додому, а це - десь кілометрів сто сімдесят… Знайшли якусь мотузку, прив’язали нашого «вухастого» ззаду до машини… і полетіли… Дійсно, що полетіли… бо водій хлібовозки, «ще той орел» він ями перелітає, не дивиться, що подаємо сигнали… Звідки йому знати, що за рулем Запорожця водій без досвіду, який прикипів до того руля руками і грудьми, щоб не врізатись ззаду у хлібну машину чи зустрічний транспорт… Нашого «Запорожця» підкидало, як м’яча на футбольному полі…
Десь під ногами качалися і підстрибували гарбузи, бутилі з молоком… пригорнула дітей і молилася… Спасибі, Господи, вже проїжджаємо Ромни… через місто швидко не поїдеш – передишка для душі…
Тільки виїхали за місто – знову «летимо70 кілометрів»…. Вже десь під вечір зупинилися в селі , за 20 км від Сум. Водію хлібовозки потрібно було щось там вирішити, він пішов по своїх справах, а ми, буквально «повилазили», щоби дихнути свіжим повітрям…
Ну що таке якихось 20 кілометрів, в порівнянні з тим, що вже подолали? Благополучно «дотягнулися» аж під наш будинок, і як поставили «Запорожця», так він стояв місяців зо два… Ніхто до нього не заглядав...
Поміняли йому потім двигун з тридцяти на сорок кінських сил і знову «почали гарцювати»… тільки вже не на такі далекі дистанції…то він нас тягнув, то ми його…
Так появляється сивина і достається досвід…
Проїжджаючи знайомі місця, з теплотою тепер згадуємо, як десь підпихали, а десь витягали наш перший автомобіль «Запорожець»…
В.Ф.–07.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857285
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.12.2019
Ой хвалила свиня гуся, Неспокійно на душі,
Що в гарнім він пір’ї! В ріці темна вОда -
Разок крякнув гусачок – Усе щуки намутили -
Пір’я… по подвір’ї. Хижацька порода!
* * * * * *
Серед ночі в нашій гречці Велике сталося ЧП
Звуки невідомі, У нашій громаді…
Мабуть миші смакували - Юбки одягли жінки,
Зосталась солома... Чоловіки раді.
* * * * * *
Що за шум і що за гам? Сивогривому гуляці
Ми налили по сто грам. Тай нема спокою,
А як дужче розійдемось, Як побачить молодицю,
То із дуру ще й поб’ємось! Трясе бородою.
* * * * * *
Ой як легко нашим спинам, Чим різниться рід меншИх
Вітер в мішках свище – Нашому людському?
Не вродила в нас картопля – Вони лижуть хвіст і зад
Одне лиш картоплище! Собі… більш нікому!
* * * * * *
Наш Юрась, ще той мастак, Ой, ветлікар Митрофан
“Візує” документи… Якийсь зеленуватий!
Його семеро жінок З заду підліз до корови
В черзі на аліменти. Уколи їй давати…
* * * * * *
Митрофан упав у транс - Умовляв мене Грицько
Все у хаті свище - Приходь кататись на коні…
Закрили його в коморі - Я подумаю, як краще,
Виліз на горище! Може вдень? а мо’ вночі?
В.Ф.- 30.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856953
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.12.2019
О, вірний друже, милий друже,
Скучатиму по тобі дуже…
Були ми добрі, щирі друзі:
І в роботі, й на досузі…
З тобою, в унісон серця,
Ми прожили четверть життя.
Не завада - тахікардія,
Лиш на дружбу вся надія…
Я так любив тебе! Кохав!
Зимою і в жару вкривав,
Щоб ти не мерзнув, не хворів
Жалів завжди тебе, як вмів…
Свої пісні тобі співав,
Щоб ти не часто доставав…
Був, щоб здоровий, не чихав –
Нащо мені таке лихо…
Від халепи тебе рятував,
Як праве вухо відірвав,
Як очі гасли – не світився -
На тебе навіть трохи злився!
А як застряли ми у ямі –
Згадав я тут про рідну маму!
А хто, скажіть, і не згадає,
Як в тебе силоньки немає?
Жінки цього не розуміють...
Вони тоді лише радіють,
Коли друг тягне, мов ті коні,
Що їх і вітром не догониш!
Ми так дружили довгі роки
Крутіші появились поки…
На нас поглядають із боку -
На що, мовляв, така морока…
. . . . . . .
Сміятись, не спіши, не смій!
Бо «Запорожець»- друг це мій!
Він, хоч наївний, необачний -
За досвід йому щиро вдячний!
В.Ф. - 27.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856445
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 30.11.2019
Ой падали зорі з неба
Тай в копицю сіна,
Не питай мене, миленький,
Чого я несміла.
Була б сміла – полетіла
Прямо до копиці,
Надавала б тобі добре
По твоєму лиці,
Щоб зі мною й подругою
Ти не хороводив,
Щоби двох нас через очі
З розуму не зводив.
Ой падали зорі з неба,
Аж в очах рябіло!
Не питай мене, подруго,
Чом таки вже сміла.
Замакітрив голівоньки
Тай обом подругам
І гуляє зі третьою
У травах над лугом.
Ой падали зорі з неба -
Загадай бажання…
Нехай буде у житті
Лиш щире кохання!
Щоби тебе, баламуте,
Намочив дощ й виправ,
Щоб, на кінець, одну з нас
Ти для себе вибрав.
Ой падали зорі з неба,
Подругам на щастя…
Хай же того баламута
Нам забути вдасться!
Чи такий наш баламут?
Чи ми всі такії?
Ой нелегко шануватись
В літа молодії !
В. Ф.- 17.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855945
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 26.11.2019
Квіти, мої польові,
Як вам живеться на волі?
- Усе, як в людському житті,
В кожної з нас своя доля…
Як не любити красу,
Що нам від Бога дається?
Вранішнє поле дзвенить,
Маком червоним сміється.
Он трудівниця - бджола
Ромашок нектар збирає...
У небі десь жайвір співа,
Колосу пісня лунає…
Як не любити красу,
Що нам від Бога дається?
Вітрець бурштиновий пилок,
Підіймає до піднебесся.
Не лише у небі блакить
Волошки сміються, як очі,
Нам коники - стрибунці
Музики, аж до пів ночі.
Як не любити красу,
Що нам від Бога дається?
Поле - душі благодать,
Маком червоним сміється.
Тихенько метелик усівсь
На вуса хлібного колосся,
Наливайтеся соком жита,
Щоб з врожаєм удалося!
Як не любити красу,
Що нам від Бога дається?
Бо хлібне поле - життя,
Що майбуттям відгукнеться!
Я квіти не буду збирать,
Лише налюбуюсь доволі,
Нехай же багатство й краса
Дружать на хлібному полі!
Як не любити красу,
Що нам від Бога дається?
Вранішнє поле дзвенить,
Маком червоним сміється.
В. Ф. – 01.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855282
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2019
Посилала теща зятя
У ліс по опеньки:
- Назбирай, Васю, грибів
Для мене гарненьких.
Захотілось скуштувати
Їжі від природи,
Колись я не упускала
Такої нагоди…
Пам’ятай, опеньки різні!
- Добре, моя нене.
-Тонконогі, лопухасті,
Як ти оце в мене, -
То ранні будуть опеньки.
У них ще на ніжках
Манишка біленька.
Пізніх легко назбираєш
Такі товстоногі
Вони сім’ями ростуть
На пеньках, край дороги…
Поклала теща тормозок,
Стрибнув зять на «Яву»
Коло себе куму вмостив,
Яка ждала над яром.
В лісі, наче на базарі -
Народу - більше грибів!
Хоч би тещі назбирати,
Скаже, що не захотів…
Про ранні годі говорить,
Усюди - народ кругОм,
Може пізніх назбираю
Товстоногих, вечерком.
Як місяченько вже зійшов,
Збирав гриби в крапочку.
Те, що шукав, зятьок знайшов
Для рідної мамочки!..
Переступив лише поріг -
Впав, захропів у ліжку...
Малюйте, тещо, вже сама
Грибочкам манишку...
В.Ф. - 22.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854703
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.11.2019
Щось не спиться мені, Чи то вчора дощ пролив,
Мов кусають блохи А чи було сухо?
Жінка солодко хропе – В кума мокрі лиш штани
Піду до Явдохи. Ще й зів’яло вухо!
* * * * * *
Як у нашої Матрони Ох які ви, жіночки!
У мішку аж два мільйони! Гарні, мов жарптиці!
Два мільйони зерен проса - Груди, наче гарбузи,
Буде каша з них хороша. Бе Те еР – сідниці!
* * * * * *
Чудять наші депутати Була в нашого Вавила
Їм не треба вже зарплати, Сильна зброя – круті вила!
Добре б вони учудили, Ворушив ними солому -
Якби пільги відмінили. Скінчилося все на тому…
* * * * * *
Я не вірила йому - Як же весело у нас
Тільки інтуїції, В нашому потічку!
Бо він служить не мені, Раки щуку наказали -
Лиш своїй поліції. Кинули у річку…
* * * * * *
Співав півень кабану, Ой, біолог наш Кузьма,
Як з корита смачно їв Сіріший від зайця,
- Розширяй бізнес коритний, За хвоста впіймав бика
Співатиму на весь хлів! І рахував яйця!
* * * * * *
Із досвідом он крутій - Зосталося в нас лавкове
Знає своє діло - Радіо безплатне,
Він у вухах дірки б’є Дуже любить смакувати
Може... по всьому тілу. Про життя приватне!
В. Ф. -27.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853743
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.11.2019
Чи цінуємо життя у шкільні роки,
Коли ми малі й молоді наші батьки?
У цьому віці бунтуємо й ахаєм,
Бо життя повзе для нас черепахою.
Як усім хочеться швидше вирости,
Стрімголов із радістю у життя піти.
Обійнятись зі всією Планетою
В роки юності літати ракетою.
Уже дорослі ми – віддзвенів дзвінок -
Доля піднесе нам ще не один урок…
Бо життя - наче велике колесо,
То підніме різко вверх, то - до пояса…
Закрутилося воно, завертілося,
Щось збулося в нім, а щось забулося.
Чи моглося нам, чи не хотілося,
Чи ладком жилось, чи може не вмілося.
Як нам любилося і з ким дружилося,
Де складалося, а де розбилося,
Радість і щастя як в серце стукали,
Чи сова у cірі дні лиш пугукала?
У нас життя одне, як рідна матінка,
Розцвіла - дозріває його маківка,
Молоденьке наливається зерно -
Відлетіла молодість - не повернеш...
Бува, повіє в житті різким холодом,
То засипле його, наче золотом…
Небо не завжди є тільки безхмарним,
Так і наше життя не бува лиш гарним...
Вже не бунтую давно, і не ахаю,
Бо роки не повзуть черепахою…
Я люблю життя, кожну грань його і мить!
Хоч не плине час повільно, він летить!
…………………………………
Коли осінній вік – це по секрету я –
Життя летить уже, наче ракетою…
Не гадатиму, який ще його сюрприз:
Чи підніме вверх, чи опустить лише вниз…
В.Ф. - 11.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2019
слова до пісні
Земля промерзлая, листва осипалась,
Чому ти, доленько, гіркая випала?
Чом не солодкая, хоч би підсолена
Чому гірчиш, чому, роками зболена?
Приспів:
А нічка темная,
Нічка не зоряна
Чом же, ти доленько,
Прісно заорана?
Прісно заорана,
Вітром розвіяна,
Зерном любові чом
Тай не засіяна?
Чому ходжу один, хоч і кохалося?
Росте у мене син, чому не склалося?
Уже пташина й та у гніздах виросла,
Свого не звив гнізда… на серці пустота...
Приспів:
А нічка темная,
Нічка не зоряна
Чом же, ти доленько,
Прісно заорана?
Прісно заорана,
Вітром розвіяна,
Зерном любові чом
Тай не засіяна?
В.Ф. – 08.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851482
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2019
Напевне, є дуже мало людей, які не люблять ліс… Воно й зрозуміло, бо в кожної людини свій смак. Більшість людей любить воду, щоб побути коло неї, зарядитися спокоєм, або поплавати, можна й порибалити.
Мені подобається і ліс, і вода. Влітку з вудочками – до води – на світанкову рибалку, а як тільки підходить осінь – в ліс – на тиху охоту…
І зовсім не важливо, чи упіймаєш карасика, чи назбираєш грибів, а головне - побувати наодинці з природою, налюбуватися красотою світанку біля води, або походити між соснами по м’якенькому моху, надихатися сосновим повітрям.
А повітря!... Аж голова кружиться! Вдихаєш… і не надихаєшся, таке воно легке, чисте та смачне… Не те, що в місті… де транспорт, хімзавод, «інші друзі» природи…
Особлива любов до Низівського лісу, що кілометрів за двадцять від міста Суми в напрямку до Лебедина.
Як же тут гарно у сосновому лісі! Куди не глянеш, стоять рівненькі, задумливі в своїй красоті, сосни. Десь високо у гіллі хвої заплелося промінням осіннє сонце. Правда, деякі промінці пробиваються крізь хвою і радують світлом і теплом, як грибочків, так і грибників. А мох під ногами, наче ковдра, що накрила землю. Колись, у молоді роки, здавалося, що мох однаковий всюди. Якщо уважно роздивитися, то навіть в одній місцині можна розрізнити декілька його видів.
Тихо... Свіже повітря і спокій... і грибний запах… Тут збираємо польські та білі гриби. Ще можна на вирубках у ліщині назбирати опеньків. Також ростуть підберезники, рижики, маслюки, але цікавлять польські та білий.
Не поспішаючи, переходимо з однієї місцини на іншу… гриби біганини не люблять… Іноді здається, що гриби навіть ховаються від людей, які шумлять та бігають у лісі, наче коні. А як приємно, коли знаходиш перші грибочки! Обов’язково треба подякувати Богу і Землі за таку щедрість і радість…
Часто буває, що вже витоптані місцини, видно, що позбирані, або позбивані гриби, бо їздимо збирати десь о дев’ятій - десятій годині ранку, коли вже «основна маса грибалок» набігається. Іноді назбираємо відро чи навіть двоє відер польських грибів, а ще як знайдемо з десяток білих – задоволення, аж зашкалює! Буває, що знаходимо, щоб тільки понюхати: то переросли, то червиві, то позбирані, але задоволення побути у лісі не затьмарюється кількістю зібраних грибів.
Є у нас поговірка, що гриби, які призначені нам, завжди нас ждуть, дочекаються і будуть нашими. Не потрібна тут зайва біганина, і лишній шум…
Ще можна грибникам попробувати перевірити на практиці мій спосіб збирання грибів. Із лісових дерев більше всіх люблю сосну.
Не дуже вірю гороскопам, але сосна, за гороскопом Друїдів, це дерево людей, які народилися в період з 19 по 29 лютого, з 24серпня по 2 вересня, тобто це частина людей, які народилися під знаком Водолія, Риби та Діви. Так як я - Діва, моє улюблене дерево - сосна, то не можу з впевністю стверджувати, що в даному випадку переважає: моя любов, чи гороскоп. Можливо, все разом взяте.
Коли вже трохи в лісі находжуся; і ноги, і очі просять відпочинку – зупинюся, виберу саму красиву сосну, обніму її, задираю голову у верхів’я і прошу «Сосна-сестричка, підкажи де ростуть грибочки»- спрацьовує майже завжди. Тільки опускаю голову до землі, подивлюся уважно в різні сторони і зразу знахожу гриби... Ще можна, збираючи гриби, промовляти, «де один росте, там і другий» і так далі, наскільки вистачить сили.
Виключення бувають, коли вже зовсім «не пахне грибами», тоді хоч проси, хоч не проси - немає грибів і крапка: не грибний сезон, чи рік.
Потрібно дякувати Господу і лісу, що побули тут і надіятися, що знову сюди повернетесь.
В цьому році літо не радувало дощами і вересень тільки в другій половині декілька разів полив дощиком, тому грибний сезон розпочали в жовтні. Захотілося подивитися, що ж там у лісі робиться, вдихнути свіже соснове повітря.
А ліс чарує красою і неповторним різнобарв’ям. Тепло, тихо, під ногами м’який вологий мох. Здається, є всі умови для росту грибів, але… грибів немає. Недавно пройшли дощі, стоять подекуди калюжі. Мабуть, ще треба підождати, ще виростуть, як дасть Бог теплу погоду.
Обходили майже всі знайомі містинки, надихалися сосновим повітрям і знайшли лише декілька переростків польських грибів. Із двома грибами, які були в корзинці, зібралися вже додому. Підходимо до машини… дякуємо Господу, лісу… надіємось зустрітися через тиждень. Жаль, кажу, що тільки два грибочки, і… тут така картина… майже під самими колесами машини ростуть маслюки. Ще молоденькі, тільки попробивалися крізь мох і пісок…
Вже, щоб посмакувати, грибочків назбирали... і, наче в добрій казці - раділи і сміялися до сліз…
В.Ф. - 09.10. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2019
Закружляло листя по сивих стежинах
І щемливо в душу журбу засіва,
Якби не піддатись настрою сумному,
Бо ще попереду осінь золота...
Всміхається сонце ніжно - колисково,
Ще бабине літо зігріє теплом...
І дощик у небі чаклує любов нам,
Розмочує черствість... наповнить добром.
Осінню цю втому швидше б пережити...
І зимовий сон з його холодами...
Під зонтиком мир нам принести додому,
Тільки щоб радість була поміж нами.
Стоптані ногами ще не всі доріжки,
Ще цвістимуть квіти у нашім саду!
І розквітне любов, прив'яла з роками,
Зустрінемо весну, весну не одну…
В.Ф.- 02.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2019
Хай Вами посіяне - добром плодоносить,
А життя лише радість і любов приносить!
Всім Вам від щирого серця бажаю міцного здоров"я!
Нехай задумане вдається вдень і вночі,
Щоб Ваші очі посміхалися натхненно,
А смак життя і молодість душі
Нехай квітують нескінченно!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850574
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 06.10.2019
Щиро вітаю з Днем Ангела Любов Іванову, Надію Башинську, всіх Вас, дорогі наші Віри, Надії, Любови, Софії !
Нехай Ангели завжди Вас оберігають, щоб Ви були здоровими, щасливими та успішними. Всім іменинницям бажаю миру, радості, творчого натхнення! Щоб у серці кожної із Вас буяло тепле літо, щоб усміхалися, як червоні ягоди калини, зігріті любов’ю і теплим сонячним промінням.
З повагою до Вас – Віра.
30.09. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849828
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 30.09.2019
30 вересня -День Ангела
Віри, Надії, Любові, Софії.
Присвячую цей вірш Вам,
шановні іменинниці!
Розпустила осінь золотаве волосся,
Павутинням райдуги воно поплелося.
Сіло на берізки, тополі й калину
До садів добралось і лягло в долину.
У долині калина - дівиця червона,
До землі похилила соковиті грона.
Туман, ще безвусий, її забавляє
І ковдру до ніг ягідкам простилає.
Ягоди сміються, немов маленькі діти,
Чому такій перині тай не порадіти?
І не переймаються, що коротка днина,
Чом стоїть зажурена матінка - калина…
А в небі лелеки, аж душу навпіл крають…
Ягідки червоненькі про це ще не знають,
Що той легіт пташиний – це пісня сумна,
Що їх усіх назавжди розлучить вона…
Птахи ще повернуться ранньою весною
І наповнять радістю зустріч із тобою
Розцвітеш, ягоди будуть - твоя ноша!
Не сумуй, калинонько, дуже я прошу…
В.Ф. - 15.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2019
Добре нам, морякам, Тракторист мій все гарцює:
У рідному просторі, дир-дир-дир та дир-дир-дир,
Як десь вляпались на суші - Вийду заміж я швиденько
Відмиємся в морі. Бере допоки бригадир.
* * * * * *
Жінки все перебирають Молоді і круторогі
Сукні та спідниці, У нас депутати,
Чоловіки обсуджують Вміють кнопки лиш давити -
Жіночі сідниці . Остались без зарплати.
* * * * * *
Курка в гречці знеслася, Як голодній кумі -
Ще й витовкла просо… Чоловіки на умі,
Тепер півень на яєчка Так і нашому Миколі,
Поглядає скоса. Що пів року вже на волі.
* * * * * *
Дощ холодний моросив, Самогон – хороші ліки
Як ти мене попросив Всім рекомендую!
Приготовить теє блюдо, Поліцаї весь забрали,
Що від нього жарко буде. Залишивши дулю.
* * * * * *
Ой затьохкав мій миленький, Я cвоєму соловейку
Як останній соловей… Крутий гонор зіб’ю…
Залишити мене хоче, З кабаном вже погуляла -
Ще й своїх троє дітей! Йому свинку народжу!
В.Ф. -17.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849300
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.09.2019
У житті, як на довгому полі:
Сонце ясне, і дощ, і гроза
Й реп’яхів, і колючок доволі,
Й взагалі - непотрібна буза.
Все в людській перемішане долі...
Кажуть, що доля сміливих любить,
Хто не боїться всяких проблем.
Нерішучий себе сам загубить,
Як життя в нього йде тягарем.
Слабих духом вона не голубить…
Любов і віра – душі основа -
Нас до світла ведуть без вагань.
Це не є тимчасові обнови -
Це твердість духу, добра і знань-
Для людської душі не окови…
Віра сильною робить людину,
Любов гріє серця повсякчас -
Вони завжди у трудну годину
Знадобляться, як світло для нас.
І поведуть у щасливу днину…
Не шукайте любов за морями,
Не губіть віру в далеких краях,
Живуть вони, отут - поміж нами
У знайомих стежинах, в садах…
І мережать із часу нам гами…
В.Ф. -17.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2019
Співав, співав соловейко
У зеленім лузі
Співав, співав соловейко
Моїй лиш подрузі,
А подруга, така гарна,
Усе жартувала,
Вона хлопця - соловейка
Того не кохала.
З ним подруга фліртувала
І ляси точила...
В небі вона лиш сокола,
Сокола любила.
Сокіл бравий той далеко -
Високо літає,
Й подругу свою земную
Він рідко згадає.
Ой подруго, моя рідна,
Що ж ти наробила?
Нащо нам, мила подруго,
Тай серця розбила…
В.Ф. - 20.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847990
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2019
Де два береги любуються річкою,
Де весло нерозлучне з човном -
Розцвітають привітні Суми -
Найкрасивіше місто над Пслом.
Візитною карткою є тут Альтанка,
Що вітання шле світлим чолом
В ній об'єднано минуле й новітнє
Про чарівне місто над Пслом,
Про сумчан, закоханих у своє місто,
Скверів і парків розквіт кругом,
Церков і соборів променистих
Працьовитого міста над Пслом.
День народження ми святкуємо разом.
Щирі вітання й гарячий привіт
Місту, що поважніше мене
Всього лише на три сотні літ.
Нездоланне ти ні в спеку, ні в холод –
Нерозлучні ж бо весла з човном!
Тож квітуй, кохай та розвивайся,
Найкрасивіше місто над Пслом!
В.Ф. - 07.08. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846866
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.09.2019
Ти все зможеш - не здавайся,
Дівчинонько мила!
Кинь сушити свою душу
І не складай крила.
Розправ спину, витри сльози
І вперед – до бою!
Збери силу – дивись в небо
Не дружи з журбою.
Подивись – високо в небі,
Як парить пташина,
А ти – сильна українка,
Ти ж бо є людина!
Досить сльози проливати,
Опускати руки,
Гарне личенько зів’яне -
Не впадай в розпуку.
Відчай і сльози гони геть,
Нам вони не друзі !
Вмийся ранньою росою,
Мов калина в лузі,
Хай розквітне твоє личко,
Як ромашки в полі!
Буде радість, щастя буде
У твоїй ще долі!
В.Ф. – 23.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2019
Нічка опустилася – тайна скрізь краси,
А я все розчісую бороду й вуси
Чи ти вийдеш, милая – мамі не кажи,
Боюсь, обскубе мені бороду й вуси.
Може повернутися додому назад…
Чогось моє серденько б’ється невпопад.
Я до тебе милая, сам не свій бреду
Шкода буде вуса й пишну бороду.
Як же мені хочеться голос твій почуть
Та до свого серденька швидше пригорнуть,
Як згадаю мамочку – серце в п’ятах десь,
Бо вже потолочені гречка та овес…
Нема сили мучитись – у собі носить,
Приплетусь до матері руку попросить
Нехай зважить нашії щирі почуття
Ми ж начнемо вкупочці новеє життя.
Краще жить безвусим та без бороди,
Тоді буде серденько на місці завжди…
Квітнуть - наливаються гречка і овес!
Зібрався у радості рід вже наш увесь!
В.Ф. -14.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844995
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.08.2019
Ой, кума моя, скажу, мов чогось об’їлась,
Ще два дні назад дружили, сьогодні – побились.
І все із-за пустяка, за якусь дрібницю!
Поскубла мені волосся, попекла сідниці...
Було б чого кричати і корчити драму,
-Ти ж казала, що поїдеш провідати маму!
Побудеш там днів зо п’ять, а може – неділю...
Чого ж так примчалась швидко? Бісове ти зілля...
Ми із кумом веселились, не гаяли часу,
Вчора вечором прийшов й приніс мені квасу...
А як сонце заглянуло у наші пенати
Кажу, куме, просипайсь! Треба вже вставати…
Тебе добре нагодую, голубе, із ранку
Не забудь он на вікні опустить фіранку…
Де взялася тут кума, мов якась чортяка,
Вікна цеглою побила, щось іще патяка.
- І чого ти розходилась на зорі - світанку?
Це кум забув опустити на вікні фіранку…
В.Ф. – 07.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844351
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.08.2019
Як часто в житті доводиться зустрічатися з цим словом - МЕЖА…
Межа байдужості, черствості, навіть жорстокості… Вже не буду багато говорити про межу бідності, у якій половина населення нашої країни. Боляче дивитися на стареньких людей, які ледве зводять кінці з кінцями, намагаючись своїми силами вирощувати хоч щось на земельних ділянках…
Самотній дідусь трудиться, сапаючи грядки. Ледве сам з допомогою ціпка ходить, та він надіється, бо як посадив, то обов’язково виросте. Там, біля дороги, бабуся крім огородніх овочів, насадила ще мальв і чорнобривців. Бо як же без квітів, без цієї краси? З ними можна поговорити одинокій людині, полюбуватися ними, відпочити душею…
Куди не поглянеш, всюди старше покоління… середнє також є, але мало… Молодше покоління тут буває, коли треба провідати когось, погуляти на природі, або вже допомогти зібрати вирощений урожай… А взагалі - то, філософія у молоді одна – навіщо горбатитись, якщо можна купити…
Все не купиш… Не купиш теплоти людських відносин, чуйності, любові, здоров’я… Без них на світі не знаю, чи хоч рОботи виживуть. Та й наша родюча земля позаростає бур'янами від такого відношення до неї. Коли і як ми перейшли оту межу, що так байдуже дивимось, як ростуть чагарники вище росту людини на наших родючих землях? Чагарники на землі можна повиривати, разом закотивши рукави..., а як вирвати той бур'ян, що насіявся в душі людини? Що робити з чагарниками людської душі?
Згадалося, як років п'ятнадцять назад приїхали дідусь з бабусею в обласний центр скаржитись на сусіда за межу. Перебиваючи один одного, розповіли, що сусід заліз у їх землю і межу переділив. Чи дійсно так було, чи ні, важко було їх зрозуміти, бо вислухавши одну сторону..., потрібно обов'язково вислухати другу. Спір йшов за декілька квадратних метрів землі… З їхньої бурхливої розповіді виходило, що винуватими були тут всі: нотаріус, який оформляв документи, судді, які розглядали цю справу. Вони приїхали з районного містечка за сотню кілометрів, а діду і бабусі десь років під вісімдесят було кожному.
Тоді випадковим свідком їхньої скарги була і я. І так, не по-собі, так якось боляче і прикро стало за них і за себе… Знову між сусідами перейдена МЕЖА... Межа довіри, взаєморозуміння, добросусідства...
Надворі тихі, сонячні осінні дні… Бабине літечко надворі… Подумалось, що напевне, більша частина людей у такому віці сидять десь у парку, чи у своєму садочку і радіють тихим сонячним дням, які так швидко минають… Чого ж не сидиться цим людям? Чи варто сперечатися з сусідами за тих пару квадратних метрів землі, коли самим уже скоро за МЕЖУ… Мені б діждатися пенсійного віку, знайшла б собі тихі і мирні клопоти… Так роздумувала я тоді…
Діждалася… Хоч турботи на пенсії не завжди бувають спокійними, але завжди нагадує про себе МЕЖА… МЕЖА добросусідства, поваги, взаєморозуміння, бо ніхто крім нас самих, навіть найвищі судові органи, не вирішить, як бути і жити у світі з цією МЕЖЕЮ…
МЕЖУ цю вже нікуди не передвигнеш, не заросте вона бур’яном, якщо закладена з любов’ю ще в ранньому віці…
В.Ф. - 17.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843543
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.07.2019