Чайківчанка

МОВА ПОЕТА , ЯК СОЛОДКИЙ ШОКОЛАД

 
Мова  поета,  як  хліб...  солодкий  шоколад,
нагодує,засолодить  душу  залікує  рани
 Як  сочні  медові  плоди  наливає    літній  сад
 і  колисковою  піснею  зігріває  теплом  мами.

У  мріях,  злітаєш  в  поля  смарагдовим  літом
де  колоситься  рясно  золоте  колосся  в  житах  ,  
І  я  квітну,  від  щастя  красно  маковим  цвітом...
шукаю  ,сонечка  у  небі  ,як  сизокрилий  птах.

І  в  заметіль  зими,розцвітаю  проліском  серед  снігів...
 із  блакитного  ескізу  милуюсь  галереєю  картин,
У  Всесвіті  ,радію,  як  дитя  вслухаюсь  у  тишину  віків,                                                                                              
і  стрункою  тополею  шелещу  листям  серед    модрин.

Поета,  приємна  розмова  відзеркалює  час    буття...  
оспівує,  прекраснy    мить,яка  біжить  над  берегами,
Я  черпаю,  чисту  водицю  із  цілющого  джерела
у  поетичній  світлиці  запалюю  вогник  свято  мами.

Поезія,  -сестра  моя,  надійне  плече  друга  у  журбі,
єдина  втіха,  радість,  коли  на  очах  блищить  сльоза...                                                                            
З  небес  ,одинокій  лебідці  усміхаються  солов'ї
воскресає  ,у  пісні  у  слові  ,щоб  не  плакала  душа.        
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2018

Я ІЗ РОДУ ГАЛИЧАНКА

Я  НАРОДИЛАСЬ  НА  ВКРАЇНСЬКІЙ  ЗЕМЛІ
Я  ІЗ  РОДУ  ГАЛИЧАНКА
Європейцям,    леді  ,дамі  і  сеньорі...
пасує  модний  капелюшок  до  лиця...
а  українкам  красуням  пані  гонорові...
біла  хустина  ,  віночок  і  вишиття.  

Я  ,народилась  на  вкраїнській  землі...,
серцю  мила  барвиста  вишиванка
на  ній  сяяє  ,  золотий  колос  на  полотні  -                                    
вишитий  узор,    бо  я  із  роду  галичанка.

Люблю,  до  болю    рідну  землю  святу...
її  звати  прекрасним    ім'ям    Україна-
 і  серед  ночі  ,я  стежку  додому  віднайду  
бо  там  де  Батькіська  хата  цвіте  калина.

Із  далеких  країв  до  села  кличе  дзвін  цервиці...
там  Пресвята  Мадонна  у  біленьких  рушниках,
і  тягнеться  душа  до  Дністра  де  цілюща  водиця
де  в  літній  вечір,    щастя  несе  сизокрилий  птах.

Навесні,  ключ  журавлиний  летить  до  гнізда...
де  над  ставочком  верба  розпускає  довгі  коси,
а  у  яблуневім  садочку  дзвенить  пісня  солов'я  
і  зігріває  душу  рідна  мова  ,як  шумлять  верболози.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786214
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018

ХТО ЗРОЗУМІВ ЖИТТЯ ТОЙ БІЛЬШЕ НЕ СПІШИТЬ

ХТО  ЗРОЗУМІВ  ЖИТТЯ  ТОЙ    БІЛЬШЕ  НЕ  СПІШИТЬ
   ОМАР  ХАЙЯМ
Хто  зрозумів  життя,  той  більше  не  спішить....
у  нього  є  час,  спостерігати  за  прекрасним  світом-
як  літній  молиться  до  ікон,  а  немовля  солодко  спить...
зимою  тане  сніг,  і  поміж  хмар  падає  дощ  літом.

Хто  зрозумів  життя,  той  більше  не  спішить...
він  насолоджується  життям  із  сходом  сонця,
вміє,  розпізнавати  спів  пташок  у  кожну  мить-
і  райдужного  неба  кольори  у  своїм  віконці.

Хто  зрозумів  життя,  той  більше  не  спішить...
він  любить  життя,  і  вірить  у    воскресіння...
ласкавим  словом  кволу  душу  воскресить,
підніме  хворого    із  ложe,бачити  просвітління.

Хто  зрозумів  життя,  той  більше  не  спішить...
він  бачить  на  землі  у  всьому  божу  красу-
тобі  нахилить  Всесвіт    зорями  озолотить,
щоб  вдихав  п'янкий  аромат  у  веснянім  саду.                                  

Хто  зрозумів  життя,  той  більше  не  спішить...
 із  зоряної  парчі  із  мрій  вимереже  намисто,  
і  на  долині  духмяні  трави  росою  оросить  -
щоб  тобі  шелестіли  зелені  клени  листям.

Хто  зрозумів  життя,  той  більше  не  спішить...
знає,  що  щастя  не  в  грошах...  золото  і  срібло-                                                                                                                                    
він  із  замотаного  клубочка    розмотає  нить,
вирішить,любу  діалему  щоб  ти  бачив  світло.
     
Хто  зрозумів  життя,  той  більше  не  спішить...
він  із  щирою    молитвою  зустрічає  день  божий,
із  любов'ю,  іде  до  ближнього  ,щоб  Бога  хвалить...
і  у  праці  творить  ,добро,яке  осяює  серце  кожне.                                            
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786140
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018

ЗАГУБИЛА КЛЮЧІ ЩАСТЯ

ЗАГУБИЛА  КЛЮЧІ  ЩАСТЯ
У  травах  ,загубила  щастя  золоті    ключі
втрата  полином  мою  душу    гірчить
безсониця  ,як  сич  голосує    в  ночі...
пу  гу  пу  гу  до  себе  стиха  гомонить.

Цей  злобний  світ  ,як  укус  ядовитої  змії...
висік  гострим  мечем  криваву  рану,
ніякий  лікар  незалікує  біль  в  душі  -
від  образ,  як  свіча  чахну  на  очах  тану.

Дика  любов  перейшла  границю  і  межу
без  вина,  я  п'яна...  незаймана  злюща  пантера  ,
в  журбі  в'яну,  як  полумяна  ружа  в  саду-
страдниця,  розп'ята  на  хрест  від  сутинера.

А  святе  кохання  до  божевілля  сліпе...  
віддає  себе  на  муки  смиренно  на  тортури,
ні  на  йот,    не  жаліє  у  світі  своєму  живе-
і  пробиває  глибоко    серце  стріла  Амура.

 Ти  по  вуха  ,скута  в  кайданах  у  ланцюг,
одвічна  битва  війна  на  право  щастя...  
ти  нічия,  в  омані  чужих  жорстких  рук
та  душа,  не  може  жити  без  любові  і  ласки.
 
Марнуєш  прекрасний  час  молоді  літа
фальс,  без  лиця  розтоптав  твою  надію...
самозакоханий  нарцис  принц  без  коня
взяв  у  полон  і  ти  полонена  у  безнадії.

Серед  своїх  самітниця  ,як  небо  без  сонця...
світить  ,та  не  гріє...  без  блиску  у    очах.
розбите  серце  не  бачить    світло  у  віконці-
і  до  ясних  зір  не  злетить    без  крил  птах.

Молоде  літо  зорить  в  туман  безодню
довгий  шлях  страдний  і  тернистий...
самотня  птаха  набрала  в  груди  водню
прокладає  шлях  де    натхення  всевишнє.

Між  небом  і  землею  бродить  душа...
вимірює  довжелезну  дорогу  у  путь
у  блакитнім  океані  занурюється  додна  
освітлює  маяк  ,щоб  віднайти  життя    суть.

Відріклась  думками  від  земного  життя-
живу  ілюзіями  ,як  засяє  сонце  у  вікні...
вершина-це  потойбічна  тайна  свята
храм,  у  якому  народжується  муза  у  душі.

У  піднебессі,  чую  антифон  ангельський  спів,
у  тужливі  дні  причащаюсь  із  чаші  любові...
Величний  Бог,  заготовляє  зерно  ранній  посів
і  в  поті  чола  оре  ріллю  ,  сіє  в  занедбанім  полі.

І  росте  ,моя  поезія  вічне  древо  знань...
мова  лагідна  ейфорічна  і  пречиста,
в  магічній  далині  дарована  божа  дань
шелескоче  на  дубі  зеленим  листям.

Злітаються  до  нього  чорні  круки  вороння
проганяють  солов'їв  із  веселими  піснями
крок  за  кроком  шукаю  кредо  із  небесного  ковша
де    я  вільна,  щаслива...    і    радію  під  небесами.

В  золоту  амфору  наповняю  перлисті  роси
крилаті  мрії  в  польоті  підкоряють  Парнас
красуня  ніч  циганка  розпускає  чорні  коси
і  на  білім  аркуші  папері  пише  прекрасний  час.

Задумом  творця  дзвенить  чарівна  струна
пророчі  думи    відзеркалюють    казкові  сни
божі  мислі    відроджує  споріднена  душа
і  вінчає  поета  лавровим  вінцем  із  висоти.

Я  не  поет  ,  а  поетичного  царства    рабиня  слуга...
у  якому  із  покорою,  служать  благородні  митці,
від  зорі  до  зорі  сяє  блиском  діамант  божа  краса  
щоб  прикрасити    земний  рай  у  зимові  сірі  дні  .                                                                          

Корабель,іде  по  курсу  у  плавання  по  приказу  небес...
 стою  ,за  штурвалом  у  руля  пливу  до  берега  Надія,
 у  синьому  морі  плаває  Либідь    із    небесних    плес
 веде    по  курсу    по  Чумацькому  шляху    у  мріях.

Нераз  заблукаю,  у  лабіринті  серед  захмарних  веж
від  стріл  Амура  приречена  страждати  від  кохання  
промчиться,  як  птах  білолиций  місяць  княжий  кортеж
із  космічних  світів  із  Всесвіту  передає  мені  вітання.

Від  відчаю,  розпуці  віддаюсь  у  полон  у  руки  Долі
беззахисну  мене,  як  дитя  захищає  від  ураганих  гріз,
від  синьооких  зір  ,  я    прозріваю  цвіту  для  любові...
кленовим  віттям  тягнусь  в  обійми  до  білокорих  беріз.

Я  як  монашка,  зреклась  від  земних  утіх  і  принад  ...  
принесла  себе  у  жертву  в  покорі  поетиці    служити,
і  по  божій  волі  ,вільною  птицею  злітаю    у    божий  сад
щоб  оспівувати  земне  життя  із  мертвих    відродитись.

М  .ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018

НА ГОРУ ГОЛГОФУ ІДЕ СТРАДАЛЬНА МАТИ

НА  ГОРУ  ГОЛГОФУ  ІДЕ  СТРАДАЛЬНА  МАТИ
На  гору  Голгофу  іде  страдальна  мати...
плаче,  ридає,  мліє  від  знущання  ката,
Ой,  сину,  мій  сину,  моя  надіє  і  утіхо!
Чом  в'янеш  квітом  ранім-на  молодім  віку?.

Іду,  за  тобою    вслід,  у  світ  злобний  і  жорстокий...
тебе  катують,  забивають,  цвяхом  в  тіло  глибоко,
ти,  в  жертву  віддався,  щоб  спасти  людський  рід...
всиротив,як  билину...  цілувати  рани  твій  слід.

Із  малих  літ,  тебе  ростила  -материнською  любов'ю-
і  вберігала  ,охороняла    від  гріз  вітрів  твою  долю,
а  нині  ,віддаю  на  страту...  на  розп'яття  тебе  сину...
а  ти,  в  покорі  ідеш  на  тортури  і  зближається  година.

Зболене,  моє  серце  страждає,  дивитись  на  твої  муки-
увінчаного,  у  терновім  вінку...  до  хреста  прибиті  руки,
О,  мій  Боже  милий,  змилуйся,  над  зраненим  сином!...
дай,  перенести  біль  страждання....  у  важку  хвилину.

Між  двома  розбійниками  на    хресті  розп'ятий...
затьмарився  білий  день,  затряслась  земля  мати-
віддаю,  тебе  мій    сину-  Небесному  Отцю  навіки!  ,
помилуй  лукавий  світ!...подай  душі  духовні  ліки.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786029
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 04.04.2018

ЦІНУЙ, ХТО ПОРУЧ ІЗ ТОБОЮ

ЦІНУЙ,  ТИХ  ХТО  ПОРУЧ  ІЗ  ТОБОЮ
Цінуй,тих    хто  поруч  із  тобою...
розуміє,    із  погляду  із  півслова...
розділить  кусок  хліба  із  водою-
залікує  рани  лагідна    розмова.

Цінуй  ,тих  хто  відкриває  двері  тобі...
в  темну  нічку  ,  грозу,у  заметіль  зими...
не  принизить,  недорікне    на  помилки  твої,
а  направить  на  істину  дорогу  в  світи.

Цінуй  ,тих  хто  не  оплював    не  осудив  тебе...
не  злякався,  не  залишив  наодинці  в  сльозі,
не  був  лукавий,  а  підставив  своє  дуже  плече...
крилом  Ангела  охоронив  від  стихії  на  землі.

Цінуй  ,тих  хто  шанує  тебе,  як  людину...
відкриває  очі  бачити  прекрасний  світ,
усміхнеться  ,запросить  тебе  на  гостину-  
віднайде  ,час  і  розділить  із  тобою  обід.

Цінуй  ,тих  хто  поруч  із  тобою...
подасть  руку  тобі  в  радості  в  журбі,
хто  за  тебе  постоїть    кам'яною    горою...
радіє,  успіхам  є  порадником  у  житті.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.
2009  09  8

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785901
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2018

ЗОДЯГНУСЬ В НЕБЕСНІ ШАТИ ОСЯЙНІ

ЗОДЯГНУСЬ  В  НЕБЕСНІ  ШАТИ  ОСЯЙНІ
Зодягнусь  в  небесні  шати  осяйні
із  променя  зроблю    золоту  корону
із  мрій  увінчаю  весну  на  землі
із  пелюстків  квітів  встелю  дорогу.

Розпахну,    своє  вікно  у  яблуневий  сад...
щоб  на  стінах  вигравало  райдужне  світло,
небесний  храм  росою  засіє  щастя  зорепад
розвіє  гірку  скорботу  на  крилах  вітер.

Зіп'ю  ,чашу  любові  із  літнього    світанку
зацілую  у  почуттях  квітучий  тихий  рай
 злечу  птахом  у  вічне  безсмертя  зранку
нахилю  зорі  ,щоб  квітнув  тобі  зеленгай.

Від  сльози    проросту  із  землі  травою
у  пишнотрав'ї  зашелескочу  первоцвітом
із  чистого  джерела  розіллюсь    водою
щоб  у  молочній  річці  ти  купався    літом.

Прилину  ніжною    піснею    до  твого  серця,
у  мовчанні  в  тишині    прочитаєш  думи  мої,
і  я  закружляю  лебідкою  в  синім  озерці...
щоб  подарувати  тобі    Всесвіт  моєї  душі.  
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785854
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2018

О, ЗОЛОТОСЯЙНА АФРОДІТО!

О  ,ЗОЛОТОСЯЙНА  АФРОДІТО!
Відлунює  тихо  вальс  милозвучні  звуки  клавесина
між  алегро    престо  душа  насичена  життям  віваче
у  мандруючого  артиста-  актора  шляхетна  манера
у  карнавальній  масці  оживляє  піснею  серце  юначе.

Як  Галатея,  морська  німфа  дочка  Доріди  і  Норея...
іде  ,по  поверхні  блакитного  моря  до  берега  золотого-
над  нею  злетів  циклоп,  як  орел-цар  бере  у  руки  фею...  
несе,  її  у  кам'яну  скелю  ,щоб  закохалась  вона  у  нього.

На  острові,  безлюддя  розкішний  замок  височезні  колонади,
проти  її  волі,  закрив  без  світла  сонця  у  холодній  темниці...
чує,  як  чайки  кигичуть  шум  прибою  відлунює  ехо  Гранади
 в  музичній  п'єсі,  чути  оплески    човгання  ніг  у  танцівниці.  

ЇЇ  волосся  опадає,  як  водоспад...  оксамитова  сукня  пишна,
погляд  ніжний,  загадковий...  небесні  очі  сяють,  як  ясні  зорі...
солодкі    уста,    немов  у  саду  розцвіла    білосніжна  вишня,
 надіється  на  ліберту,  що  віднайде  принц  визволить  із  неволі  .

О,  золотосяйна  Афродіто,  мила  красуне...  я  божеволію  за  тобою!
шалене  кохання,  зводить  мене  із  розуму  відбирає    мої    сили,
я  віддам,  за  тебе  скарби  земні,  щоб  з'єднати  із  тобою  долю...
на  сопілці  заграю  пісню,    щоб  за  спинаю  виростали  крила.

В  казкових  блаженних  снах,  бачить  свого  судженного  героя...
слухняною  рабою,  іде  йому  на  зустріч...  крізь  пустиню  вітряну-
де  щастя,  зіткане  із  сонячних  райдужних  днів  усміхається  доля-
від  струни,  розсвітають  білі  ночі,  як  від  милозвучних  слів  ''люблю''.

Дізнався  ,про  її  полон  молодий  красень  Акід  із  царства  світла...  
вигострив  меч  ,пішов  боротись  за  неї  із  страшним  циклопом  в  бою,
у  кривавім  двобою  бився  за  свою  кохану,    щоб  лілеєю  квітла...
подарувати,  її  зоряне  лебедине  сузір'я...  фабулу  в  квітучім  раю.

На  честь,  закоханих  торжествують  тріумф  величне  свято
Богиня  Афродіта,  була  віддана  своєму  коханю  до  кінця-
серцю,  не  прикажеш,  краще  вмерти  ніж  із  нелюбим  вік  вікувати...
і  кинулась  у  воду.і  від  люті  Поліфем  у  юнця    відібрав  життя.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018

Я ВТОМИЛАСЬ ВІД ДОРІГ

Я  ВТОМИЛАСЬ  ВІД  ДОРІГ
Щодень,  із  сходом  сонця  прокидаюсь...
молюсь,  за  родину,  Україну    щиро  Богу,
так  швидко  біжить  час  а  куди  не  знаю?
виміряю  кілометри  довжелезну  дорогу.

Я  втомилась  від  доріг  галасливого  світу...
до  кривавих  мозолів  забила  свої  ноги,
ще  не  зима  ,не  осінь,  а  тільки  квітне  літо...
задихаюсь,без  кисню  іти  по  терні  ,що  коле...

Іду,    іду  до  місця  ,  що  позначено  на  карті...
від  тепла  зашкалює  градус  обливає  піт  в  жару,
добре  ,що  Янгел  -Охоронець  стоїть  на  варті-
виведе,  із  тупіку  ,  щоб  відпочити  на  ходу.

Я  втомилась  від  пройдених  доріг  у  житті...
від  праці  себе  загнала,  як  заїзджений  кінь,
живу  ,працюю  ,шоб  віддати  борги  на  землі-
і  тримаю,  все  на  плечах  ,щоб  досягти  ціль.

Не  так  легко  одинокій  злетіти  до  вершин...
я  не  прагну,визнання  лавровий  вінець  і  славу
а  як  пташка,  шукаю  крихту  хліба,  а  не  полин...
духовні  скарби,  високе  небо-  райдужну  заграву.                    
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785602
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2018

ЛЮДИ, ЯК РОБОТИ…

ЛЮДИ  ,ЯК  РОБОТИ...
Люди  ,як  зомбовані  -кам'яні  черстві  серця...
носять  золотий  хрестик  на  ланцюжку  на  шиї,
без  пастуха  ,як  сліпі    вівці  біжать  хто  куда-
сильний,  слабшого  втопить  в  багнюці  помиї.

Із  простягнутою  рукою  ходять  глухі  німі,
є  заручниками  рабства  злиднів  недолі,
верховодить  князь  Ведета  на  білім  коні
відсутність  валентно  жити  вдома  в  неволі.  

Зажерливий  загарбав  скарби  увесь  світ...
має  владу  в  руках  будує  Вавілонські  вежі,
очманілий  від  ефіру,  є  проклятий  його  рід-
пхає  народ  в  ярмо,  не  поступиться  на  межі.

І  мільйонна  юрба  не  йде  вперед,  а  назад...
під  ногами  ,в  багні  топчиться  стоїть  в  застої,
зрізають  столітні  дуби,  рубають  калиновий  сад-
занепала    нація  духом...  від  війни,  життя  в  ізгої.

Люди,  як  роботи  байдужі  порожні  серця...
зашкалює  насилля  жорстокість  хаос  і  зло,
в  шоколаді  купаються  прислужники  царя
ураган  в  океані  штормує  корабель  на  дно.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785447
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2018

ЯКЩО ІДЕШ ПО ЛЕЗІ БРИТВИ

ЯКЩО  ІДЕШ    ПО  ЛЕЗІ  БРИТВИ  
Якщо  ідеш    по  гострому  лезо  бритви...
шматують  до  болю  бичем  люті  вітри
-не  здавайсь,  борись,  у  життєвій  битві!
По  сходинці  досягай,перемогу-  тріумф  ти  .

У  кожного  є  вибір,у  житті  ціль,  мета  ...
ніхто  не  знає,  де  є  пекло,  а  де  тихий  рай...
шторм  рве  вітрила  океан  тягне  до  дна                        
в  лету  в  путі  обпалюємо    крила  на  жаль.                                      .

Вір,надійся,долай  різні  труднощі  на  землі,
допливи  до  берега  крізь  грози  і  заметілі...  
молись,  щоб  побачити  сонце  в  туманній  імлі-
ніколи    не  опускай  рук  додолу  від  безнадії.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785446
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2018

МУЗА ДОМІНУЄ ПОЕТИЧНЕ ВІЧЕ

МУЗА  ДОМІНУЄ  ПОЕТИЧНЕ  ВІЧЕ
Виглянуло,  із  за  хмар  сонце  із  високості...
налився  ароматом  новонароджений  квіт-
прийшов  місяць  березень  до  землі  у  гості
і  рання    весна  відчинила  вікно  у  божий  світ.

На  вітті  ясеня  затремтіло  вельбучно  листя...
іде    стежками  щаслива    красуня  Беатрічче,
усміхнулась  світанкова  зоря  сяйвом  ніжно
тануть  сніги,  Муза    домінує  поетичне  віче.

У  білосніжну  вуалль  увінчалась  весна  -Діва...
в  її  очах  іскриться  променем  діамант  душі,
виграє  віолончель  дзвенить  на  струнах  ліра  
із    вишневих  вуст  линуть    милозвучні  пісні.

Погляд  загадковий,    висока  струнка  постава...
Данте  березень,  дарує  на  свято  золотаві  мімози,
на  землі,  зашелестіла  трава  радіє  жарптиця  пава
 і  щастям  сяє    сизокрилий  птах  поміж  верболозів.

І  стоголоссям  защебетала  пташка  в  зеленгаю
весна    відкрила  браму  до  небесного  престолу
хочеться  жити  любити  творити  в  земному  раю
причащатись  пахучим    єлеєм  у  пісні  у  слові.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784614
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2018

ЗАСТИГЛА НА ОЧАХ СЛЬОЗА

ЗАСТИГЛА  НА  ОЧАХ  СЛЬОЗА
У  цьому  житті,  кожен  коваль  свого  щастя...  
кардіограмма  малює  лінію  семитрично
О  ,  земний  раю    моя  єдина  радосте  і  удача!
Тобі  клонюся,  і  складаю  октави    велично.

Я  в  житті,  пізнала  багато  розчарувань...
смутку,  тривог  душевного  болю  і  печалі,
ти  мене  оживаєш  воскресаєш  із  світань...
і  на  крилах  птаха  ведеш  у  мріях    вдалі.

Ти,  Місяцем  заколисуєш  мої  казкові  сни...
і  Ангел  білокрилий  веде  на  інші  планети,
розцвітаю,  як  первоцвіт  від  крапельки  роси-  
і  сходить  Цариця  муза  римовані  куплети.

Від  заметілі  зими,    застигла  на  очах  сльоза...
вчуся,  бути  сильною...  усміхатись,  заново  жити-
віра,  дає  промінь  надії  ,яке  називається  життя...
і  Господь,  дає  сили    погорільцям  його  творити.

Худерлиця  хуга  закула  душу  в  крижаний  лід,  
а  на    холодній  землі    залежались  чорні  сніги,
із  весною,  сонечко  розпускає  у  саду  білий  цвіт
гроза    і  весняний  дощ  змиває    царство  зими.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018

BENE A PIANGERE DALLA GIOIA

ВЕNE  A  PIANGERE  DALLA  GIOIA
Прости,  що  не  можу  тебе  відпустити...
із  долею  змиритись,  що  тебе  немає...
ти,  у  моєму  серці  будеш  вічно  жити
коли  за  вікном    зима  і  дощ  проливає.

Вдивляюсь,  у  цей  чудовий  прекрасний  світ
який  блаженно  ,  квітне  цвітом  розпускає...
весна  додає  духу  сили  і  білосніжний  цвіт
від  безсилля  сліз,  вікторія  життя  перемагає.

Веne  a  piangere  dalla  gioia  e  grane  amore...
коли  закохана,  залюблена    неспиш  ночами-
коли  сонячний  день  ,як  безмежне  море...
із  небес,  тебе  вітає  квітучими  стежками.

У  тебе,  є  час  милуватись  пишноцвітом...  
іти  назустріч  долі  оспівувати  життя,
збирати  солодкі  плоди    щедрим    літом
і  дарувати  одкровення  Всесвіту  в  серця.

Затуманилось  небо  у  ранковій  тиші
без  тебе,  заблукала  у  сніжній  заметілі
зима  розтривожила  душу  холодом  дише
іо  sono  stancа  dеllа  vita  від  морської  сoлі.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.
Веne  piangere  della  gioia  e  grande  amore-  добре  плакати  від  радості  і  великої  любові
іo  sono  stanca  da  vita-я  втомилась  від  життя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018

ПАНОВЕ, ЗНІМІТЬ МАСКУ!

ПАНОВЕ  ,ЗНІМІТЬ  МАСКУ  !
Панове,  зніміть    маску  із  загримованих  облич!
Вмийте,  протріть,  рожеві  окуляри  на    очах  своїх...
нелякайте,  незламних  безстрашних,  як  вночі  сич...
не  будьте.лихими..  не  вбивайте,  жертву,  як  носоріг...

Від  вогню  тікаєте,  як  наляканий  сполоханий  кінь...
сміття    перевертаєте  верх  дном,  як  баран  рогатий...
за  привладну  ширму  ховаєтесь  від  істини  у  тінь,
і  на  ланцюгу,  гризете  кинуту  кістку  ,  як  пес  кудлатий.

Своїми  злочиними  руками  розпалили  бій  кривавий
і  брудна  потворна  війна  випалила  землю  в  чорну  діру,
зрадники  продались,  і  гребе,  під  себе  жадний,  лукавий...
народили  ,хана-тирана  ,який  знищує  народ  душу  живу.

Ви,мовчали,  коли  сатана  готовив  маскарадний  бал...  
не  зупинили  ,кровожерного  ката  від  беззаконня-
коли  козацький  рід  на  розп'яття  цвяхом    вбивав,
і  режим  олігархії  тиранія    травила  людську  долю.

Розгулялась,  мать  анархія  панує  династія  царя...
нахабні  мужновладці  загнали    народ  у  неволю,
проти  свавілля  піднявся  люд  від  міста  до  села
привели  до  Майдану,  і  в  головорізів  руки  у  крові  .    
 
Людина,  вже  не  людина,  а  раб  -  безцінний  товар...    
яку  можна  оплювати  гострий  ніж  запхати  у  спину,
і  за  великі  гроші,  до  влади  рветься  всякий  бездар  
і  посіяли  злидні  ...у  бариг-  є  влада  капітал  і  сила.

Ви  заварили,  у  казані  чорну  смолу  собі  на  палю...
і  щоб  нова  епоха  ,зробила  вам  вирок  правосуддя-
роками  точили  гостру  зброю  із  свинцевої  сталі
і  маєте  за  злочин  ,  медаль  золоту  зірку  на    погруддя.

Панове,  ,депутати  зніміть  акторські  маски  із  облич!
Погляньте,  на  цей  божевільний  світ    очима  народу!
із  себе  вину,  ви  перекладаєте  на  слабких  ,  як  дич...
одного  в  Європу  ,другого  за  грати  ,на  коліна  голоту.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784039
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2018

ЧИ Є НАДІЯ У НАРОДУ

ЧИ  Є  НАДІЯ  У  НАРОДУ
Чи  є  надія  в  українського  народу  у  завтрашній  день?
нас  злочинна  влада  готує  кинути  в  мясорубку  на  мясо?
Грабують,  крадуть  ,вирізають  ліси  під  трухлявий  пень,
чини  знищують  все  українське  і  смакують  життя  ласо.

Хто  захистить  цвіт  калини  від  провладної  машини  ?
хто  зрубає    мечем    голову  олігархічному  дракону?
щоб  на  своїй  землі  усміхнулось  сонце  для  сиротини-
було  життя  прекрасне,  і  правосуддя  діяло  згідно  закону.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018

У ЛЮБОВІ -ОКЕАН ПОЧУТТІВ

У  ЛЮБОВІ-ОКЕАН  ПОЧУТТІВ
Я,  в  океані  почуттів  на  білім  кораблі  пливу...
і  в  погляді,  синьооких  очей  твоїх  тону  тону...
мене,  цілуй  солодкими  устами  тебе  прошу-
пригорни  ,до  серця...  лелій,  голуб  ,як  місяць  зорю.

Із  чаші  кохання,  я  п'ю  ковтками  святу  любов...
оту  єдину,  вічну  ,що  подарувало  пречисте  небо...
і  в  моїм  тілі  ,в  жилах  ,  виграє  гаряча  кров-
і  я  нахиляю,  Всесвіт  ясні  зорі  для  тебе....

Прошу  ,тебе  мій  лебедю  люби  ,мене  кохай...
я  біла  лілія,  яка  цвіте  в  синьоокім  озерці-
я  кохана  твоя  ,твій  затишний  тихий  рай
прекрасна  фея,  казкових  снів  у  твоїм  серці.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018

ОСТАННЯ ЛЮБОВ

ОСТАННЯ  ЛЮБОВ
Тебе  немає  поруч  із  зі  мною...
день  за  днем  минають  у  журбі...
час,  біжить  за  бистрою  водою-
і  відраховує  годиник  літа  на  стіні.

І  білий  день,  як  чорноокий  вечір...
без  зір  ,невидно  стежки  куди  іти-
холодний  вітер  обіймає  за  плечі
розбите  серце  виливає  океан  сльози.

Без  тебе  ,я  одинока    пташка  без  крил...  
не  бачу  ,блакитних  небес  у  туманній  млі,
злетіти  у  зоряні  світи    немає  сил
і  безпомічна  душа  згорає  в  самоті.

Пробач,  що  для  тебе  весною  не  цвіла...
і  доля,  була  для  нас  лукавою  із  тобою,
світанкова    зоря  у  твій  світ    не  привела-
і  ми  так  пізно  зустрілися  із  тобою.

Не  важливо,  хто  був  у  твоїм  житті  ...
за  ким  побивалось  серденько  до  рання,
пам'ятай  ,і  знай  що  я  у  тебе  є  на  землі  -
твоє  надійне  плече  -  любов  остання.

Ти  моя  мрія  моєї  квітучої  весни  ...
мій  красень  капітан  мого  корабля,
дякую,  зорі,    що  збудувала  щастя  мости-
моє  літо,  звінчало  навіки  закохані    серця..  

Ти  привів  в    золоту  осінь  немов  у  храм
і  закружляло  золотаве  листя  листопадом
лебедем  розправив  крила  полетів  у  небо  сам                                                                            
у  Божий  рай,  щоб  сяяти  місяцем  під  зорепадом  .                                                                                  
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783717
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.03.2018

КРАСЕНЬ БЕРЕЗЕНЬ ЗАКОХАВСЯ У ВЕСНУ

КРАСЕНЬ  БЕРЕЗЕНЬ  ЗАКОХАВСЯ  У  ВЕСНУ
Красень  березень  закохався  у  прекрасну  юну  весну
серед  снігів  дарує  пахучі  квіти  проліски  білосніжні
на  свято  жінки  жовтогарячу  мімозу  гілочку  золоту
його  глибоке  щире  почуття  народжує  пісню  ніжну.

Захвилювались  морською  хвилею  сталеві  небеса
заквітнув    небокрай    льоном    синім  у  просторі
вітровій  розігнав  сизі  хмари  за  горизонт  вдаля
сяє  сонечко  і  березень  весні  признається  у  любові.

Побачила    двох  лебедів  і    від  заздрості  залютувала  зима
у  гнівнім  пориві  завіяла  засіяла  білим    снігом  в  цю  мить
полила  холодним  дощем  і  морозом  тріскучим  припекла
 і  в  сніговій  заметілі  хоче  перше  кохання  їхнє  розділить.                                                                                                                                                        

А  закохані    омріюють  рожеві  мрії  у  казкових  снах  
в  надії  будують  мости  щастя  загадують    бажання  
як  розкішний  замок  звити  гніздечко  сонячний  дах
і  у  парі  злітати  на  інші  планети  де  цвіте  кохання.

Від  холоду  стрункий  клен  скоцюрбився  дугою  
дивиться  печальними  очима  на  плакучу  вербу
бо  від  променя  сонця  тепла  креснуть  сніги  водою
під  небесними  хоругвами  зоря  вінчає  віночком  весну.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783485
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.03.2018

ЗАГОЛУБІЛИ ПРОЛІСКИ В СНІГУ

ЗАГОЛУБІЛИ  ПРОЛІСКИ  В  СНІГУ
Заголубіли  залебеділи  проліски  в  снігу
піднесли    голубі  очі  в  небесну  блакить
в  лісі  на  долині  зустрічають  сонячну  весну
пливуть  хмари  і  сонечко  дарує  чудову  мить.

Іде  по  землі  вишукана  паннянка  юна  фея
чарівною  паличкою  засіває  зерно  добра
в  осяйнім  вбранні  як  прекрасна    біла  лілея
вклоняється  матінці  землі    усміхається  іздаля.

І  народжуються  мрії  у  вишневому  садочку  
у  серці  надія  розцвітає  як  чути  спів  дзвінкий
безкрає  поле  умаєне  у  барвінковім  віночку
у  срібних  росах  наливається  колос  золотий.

Вітер  розчісує  чорні  коси  у  білокорих  беріз
проганяє    за  край  неба    чорні    хмари  сивочолі
Перун  їде  в  небокраю    гуркотить  колесами  віз
із  сонцем    сходить  райдуга    у  золотій  короні.

До  березня  до  квітня    завітала  у  гості  зима
не  відступає  від  трону  на  квіти  сипе  снігом  
О,  святе  небо  нехай  у  зеленгай  прийде    весна!
і  лелеки  на  віттях  клена  радіють  пишноквітом.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783282
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2018

ПРИЛЕТІЛА ГОРЛИЦЯ ДО МОГО ВІКНА

ПРИЛЕТІЛА  ГОРЛИЦЯ  ДО  МОГО  ВІКНА
Прилетіла  сиза  горлиця  до  мого  вікна
крилом  побивається  до  прозорої  шибки
із  небес  падає  білий  сніг  худерлить  зима  
вона  шукає  сонечко  тепла  і  хлібця  крихту.

Березень  закохався  у  чарівну  юну  весну
над  річкою    верба  розплітає  чорні  коси
від  їдкого  холоду  замерзає  горлиця  в  саду
і  перші  квіти  потерпають    від  хуги  морозу.

О  ,вітре  вітругане  прожени  сивочолі  хмари  !  
нехай  вигляне  сонечко  із  заплаканих  небес,
у  Дібровах  квітує  весна    де  духмяні  трави  
матінка  природа  народжує  життя  із  тисячі  чудес.  

Нехай  пречисте  небо  осяє  світлом  сонячні  дні...  
вимережить  барвистий  рушник  у  безкраї  поля,  
золотий  промінь  залікує  рани  у  матінки  землі
від  цілющої    роси  червоний  мак  зацвіте  у  житах.

Від  первородного  подиху  розвесніє  зоря  рання        
над  берегом  ріки  задзвенить  дзвінкий  водограй
сизокрила  птиця  віднайде  свою  пару  своє  кохання
зростають  лелеченята  несуть  щастя    у  тихий  рай.

Я  ,розпахну  своє  вікно  до  вишневого  садочку...
де  красуня    весна  увінчалась  у  білосніжну  вуаль  ,
буду  сизою  горлицею  слухати    солов'я  у  холодочку
і  оживу,у  розмаю  де    наливається  заквітчаний  май.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783272
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2018

ФРАЄРА ГУБИТЬ ЖАДНІСТЬ

ФРАЄРА  ГУБИТЬ  ЖАДНІСТЬ
У  славного,царя  батюшки  ''пір  на  весь  мір''...
сам  король  ,поп  музики  співає  ''Хава  Нагіла''
із  шиком  на  вітер  витрачає  тисяч  тисяч  лір
вища  еліта  їсть  чорну  ікру  п'є  заморські  вина.

Все  як  у  казці,  є  шикарний  палац  у  Межигір'ї
білий  корабель  різні  марки  новітніх  машин
звірі  птиці  і  жарптиця  у  білосніжнім  пір'ї
золотий  батон  ,унітаз  його  портрет  картин.

Він  обраний  пан  по  списку  номер  чотири
і  у  всіх  попередніх  є  cтатки  вілли  за  бугром
прийшли  нажитись  і  із  трону  свої  руки  змили
перед  українським  народом  грають  роль  із  понтом.

Так  можна  по-царськи  жити  і  вік  не  тужити...
привласнити    народні  скарби  у  свою  власність
вклонятись  пітерському  Володі,  Кремлю  служити...
у  народі,  є  прислів'я  що  ''фраєра  губить  жадність''.

Увірвав  чужу  крихту  дай  іншим  пожити  на  світі
відчути  себе  людиною  християнином  на  землі
заробити  у  своєму  краю  валюту    поїхати  на  Гаїті
і  відкласти  у  банк  капітал  на  чорний  день  на  землі
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781699
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2018

ТИ МОЯ НІЖНА ПІСНЯ ЛЕБЕДИНЕ КОХАННЯ

ТИ  МОЯ  НІЖНА  ПІСНЯ  ЛЕБЕДИНЕ    КОХАННЯ
Я  ,втратила  голову  від  погляду  твоїх  очей...
забилось  серце  зашарілось  личко  в  румянку,
ти,  виділявся  поміж  усіх  в  юрбі  поміж  людей
грав  скрипаль  на  скрипці  пісню  про  циганку.

Я,  щасливою  веселкою  вийшла  назустріч  до  тебе...
запросила  ,на  білий  танець  на  вальс  у  танок-
був  ти  і  я,  як  дві  вечорові    зорі  ,що  сяяли  у  небі...
співав  соловейко    про  кохання  золотий  голосок.

Я  ,  закохалась  у  твій  стрункий  стан  в  небесні  очі...
тож  не  відпускай  мене  від  себе  із  своїх  міцних  рук,
пригорни,  приголуб  лагідним  словом  серце  жіноче
щоб  між  нами  небуло  стіни    розлуки  страждань  і  мук.

Ти  ,моя  ніжна  пісня  лебедине  вірне    кохання...
за  тобою  мій  любий  друже  на  край  світу  піду,
ти  мій  Місяць  білолиций,  а  я  твоя  зоря  рання...
ти  той  єдиний  ,на  кого  все  життя  чекаю  і  жду.

Грає  музикант    підбирає  струни  мелодію  чарівну,
я  не  чую  ніг  під  землею  у  танку  кружляю  із  тобою-
немов  два  лебеді  знялися  увись  вдихають    у  весну
і  від  щастя  в  обіймах  ночі  насолоджуються  любовю.

Запромінились  очі  іскорками  від  радості  на  мить...
зустрілись,  закохались  одинокі  птахи  на  землі  навіки,
під  сіянням  зір  звінчали  долі,  щоб  одне  одного  любить...  
над  берегами,  дзвенить  водограй  про  кохання  бистрі  ріки.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018

ПЛАЧУТЬ КАРІ ОЧІ В БЕЗСОННІ НОЧІ

ПЛАЧУТЬ  КАРІ  ОЧІ  В  БЕЗСОННІ  НОЧІ
Плачуть  карі    очі  в  безсонні  ночі  ...
а  вдень,  від  сонця  брови  линяють
у  смутку  журі  -ходить  серце  жіноче
бо  немає  того  в  парі,  кого  любить  кохає.

Немає  кому  пожаліти  птаху  одиноку
Краса  в'яне  цвітом,  як  квітка  в  саду...
молоді  літа  пливуть  швидким  потоком
душа  виливає  море  сліз  від  печалі  і  жалю.

Як  струнку  тополю  в  полі  вітер  гне  додолу
ранить  чуттєву  душу  шмагає    тонким  бичем
 кружляє  зриває  зелене  листя  веде  розмову
і  в  земнім  тихім  божім  раю  вмиває  дощем.

Стою,  на  березі  надія  плачу,  як  мала  дитина  ...
мій  човен  поплив  у  море  широке  в  далекі  світи,
а  високі  хвилі    ревуть,  гроза  роздирає  хмарину...
і  на  золотім  піску  розмиває  кохання  сліди.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018

БОРІТЬСЯ ПОБОРЕТЕ!!!

Боріться!Поборете!
Прости,  Тарасе!  що  проспали  волю...
ти,  із  віків  стукав  у  кожне  серце  і  душу,
Реве  Дніпро  роздирає  берег  до  болю-
і  Чорне  море  виносить  сміття  на  сушу.

Великий  Кобзарю  батьку  рідної  мови,
ти  піднімав  до  боротьби  мертво  -живих-
 розкули  кайдани  боролись  за  істину  слова...
із  хати  ,гнали  у  шию  москаля  зайдів  чужих.

Писав  ,Кобзар..страждав  за  Україну  рідну  мову,
на  Уралі  ,Кавказі  казематі  молився  щиро  Богу-
вийшов  із  кріпаків,  а  яку  ціну  важить  твоє  слово...
ти  пророк  ,Месія  в  завтрашній  день-  світла  дорога.

Ти  ,в  душі  народив  вільний  непереможний  дух...
твій  образ,    як  ікона  для  знедоленого  народу-
закликав,  до  боротьби  летіло  слово  чайкою  із  рук...
борітеся,  поборете!-  Всевишній  поможе  ще  із  порога.

Мріяв,  про  садок  вишневий  і  хатку  в  тихім  раю...
заповідав  дорогокавказ  читати  Давидові  псалми,
причащав  словом,  бо  любив  Україну  у  своїм  краю-
і  на  Чернечій  горі  ,твій  Заповіт  єднає    родину  світи.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781369
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2018

КОРОНОВАНИМ ЦАРЯМ

КОРОНОВАНИМ  ЦАРЯМ
Коронованим  царям  на  престолі  
у  тепленькім  кріслі  добре  жити
 по  'братськи  із  московської  чаші  
п'ють  яд  вино  кремлівську  отруту.
моляться  їхнім  чинам-  божкам  
щоб  грішну  душу  причастити
клоняться  низько    закону  ідолу
і  ворожому  сину  подають  руку.
І  свій  шукає  свого  по  своє  іде...
москаль  ,лже-язик  добрий  оратор-
на  очах,  із  казни  все  тягне  бере...
хто  проти  нього,пхає  в  тюремний  ізолятор.
Дере  бритвою  шкуру  брату  українцю
за  рубль,  продались  лакузи  і  лицеміри
і  рудий  жид  перед  ним  гне  колінця
і  немає  у  нього  границь  і  немає  міри.
Двоголовий  орел  літає  вільно  по  світу
царь  над  царями  із  кровавими  руками
одурманений  люд  усміхається  привітно
і  не  бачуть,  що  тече  кров  над  берегами.
Згорьована  мати  місить  тісто  в  діжі...
їсть  хліб  кровавим  потом  із  слезами,
вірить  духу  живому  і  божій  силі
що  воскресне  оживе  правда  над  її  синами.
Знаєш  ,кате  твоя  душа  мізерна  убога  каліка...
і  нездатна  покаятись  прозріти  творити  добро,
ти  народом  Вкраїни  ,проклятий  до  сьомого  віку
і  лихий  затягує  у  смердюче    болото  і  веде  на  дно.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781362
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2018

ПОГЛЯНЬ ТАРАСЕ НА ВКРАЇНУ!

ПОГЛЯНЬ,  ТАРАСЕ  НА  ВКРАЇНУ!
О  ,поглянь,  Тарасе!-  оком  божим  на  Вкраїну!!!
Від  краю  до  краю  на  поля  ліси  і  степи...
Нові  яничари  цькують  убогу  сиротину
і  обпалена  земля  стогне  від  хижої  орди.

Всякі  зайди,і  заброди    на  царськім  престолі
Заощаджують,  злото-срібло  на  нащадки  свої
Люд,  мовчить  і  терпить  обкрадений  у  недолі
Приспаний  в  нетопленій  хаті,  як  вівці  сліпі.

Допустили  на  царський  трон  безумця  ката
Перевертні  розпалили  бій  на  родючій  землі
Зелена  орда  прийшла  і  повстав  брат  на  брата...
Чубляться,  як  півні  мажори  та  й  гострять  ножі.


Двоголовий    дракон  загарбав  все  у  свої  кігті..
І  зморений  народ  закув  у  не  волю  в  кайдани  
У  бариг    руки  вимазані  у  крові  по  ліктях
Віддали  Крим  ,Донбас  у  вогні  знищують  тирани    .

Беркут    розпинає  на  розп'яття  дитя  Вкраїни,
Ставлять  на  коліна  б'ють  кийками  героїв  війни  
Істину  втопили  у  морі  топчуть  ногами    калину,
Вбивають  ржавий  цвях  у  тіло  за  наказом  сатани.

Глянь,    Кобзарю!-  на  похилені  верби,  тополі      ...
Як  села  вмирають    ,  пустіють  хати  у  бур'яні  .          
Майдан,  розп'яли  на  хрест...    за  крок  до  волі
Зранена  мати  земля  у  вогні  ,у  людській  крові.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2018

ПРИГНІЧЕНИЙ ДОЛЮ ШУКАЄ

ПРИГНІЧЕНИЙ  ДОЛЮ  ШУКАЄ

Вечоріє  смеркає  
день  божий  минає
як  вчора  так  і  нині
пригнічений  долю  шукає.

Зажурилось  село  і    місто  
і  питають  в  царя  у    столиці
чому  із  чорної  муки    тісто?
пече  хліб    мати  вдовиця.

 Незорана    незасіяна  рілля
заросла  терням  бурянами
і  пухне  із  голоду  холоду  дитя
бо  немає  господаря  між  нами.

Похились  вишні  облуплені  двори...
кропива    жагуча    пече  душу    вогнем,
журавки    злетіли  шукати  долю  у    світи
брама  до  хати  закрита  на  колодку  ключем.

Нові  яничари  зрадники  чужинці
обікрали  обдерли    закули  в  кайдани
розпалили  війну  вбивають  українців
і  два  фронти  відкрили  для  нас  тирани.

Ридає  ,плаче  стара    мати  за  сином
бо  в  сиру  могилу  ховає  своє  дитя  
навіки    увінчала  старість  полином
і  кров'ю  напоєне    повінця  життя.

І  сива  ненька  за  мізерну  копійчину
збирає  до  колоска    урожай  із  поля,
злиднями  латає  свою    одежину
і  на  свято  частує  крихтами  недолю.

Від  себе  відриває  кусок  хліба
щоб  діточки  небули  голодні  а  ситі
а  в  пана    діти  від  жиру  ходять  диба
галасують  бо  мають  їсти  в  кориті.

 Отямтесь,  Схаменіться,  жадні  лиходії!
скільки  потрібно    пити  крівцю  із  трудяг...
ви,  обпалили  крила  зруйнували  мрії
 нічого  вічного  небуває  і  до  вас  прийде  крах.


Від  спеки  жари  висихають  ріки
 рубаї  вирубують  столітні  дуби
а  мати  голубка  у  Бога  шукає  ліки
залікувати  рани  від  печалі  жури    .                                                                


Перед  образом  божим  запалює  свічу  
щоб  скресла  зима    зацвіли  цвітом  сади
і    під  синім    небом  зупинити  війну
 на  землі  більш  діти  не  знали  горя  і  біди.

За  вікном  вирує  люта    зима  
сніг  і  дощ  пронизує  душу
між  бідними  багатими  стіна
і  сирота  в  прийми  іти  мусить.

Із  дня  на  день  надією  живе
що  скоро  прийде    рання    весна
розстануть  сніги  і  все  лихе  мине
і  засяє  сонце  миром  і  зародить  земля.  
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781145
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2018

ОЛІГАРХІЧНИЙ ДРАКОН

ОЛІГАРХІЧНИЙ  ДРАКОН

Вісімнадцятий  рік  перші  дні  весни...
 із  осені  перед  радою  революція  іде,
 обман  брехня  привів    героїв  війни  сюди
 зупинити  війну  беззаконня  і  все  лихе.

Мій  Боже,  знову  у  нас  лихо  горе  і  біда?...
олігархічний  дракон  розпустив  крила,
''Беркут''  назвали  у''Корд'',захищає  царя
вчать  ''жити  по  новому''застосовують  силу.

Скажені  навіжені  пси,  ставлять  АТО  на  коліна,
кийками  б'ють,  катують  по  тілі    ногах  і  голові...
знову  біль,  на  білім  снігу  пролита  кров  невинна-
надію  ,топчуть  ногами,  щоб  згасло  світло  у  вікні.

 Падає,  білий    сніг...  покриває  сліди  пролитої  крові,
   кордівці      атовців,  закули  в  наручники  кайдани
   як  мішок  каміння  тягнуть  по  студеній  землі  до  болю,
   на  кого,  ви  підняли  руку,  стікає  кров  як  вода  із  рани.

   Місяць  березень,  а  зашкалює  мороз  тріскучий...
   люта  зима  приспала    Україну  в  сніговії  кучугури,
   чудовисько,  розпустило    кігті  обвило  дріт  колючий...
   загнало  силоміць  обезброєних  соколів  у  закові  мури.

     За  що  боролась,  Небесна  Сотня  за  волю  свободу...
     ніхто  ,не  покараний  за  їхню    смерть  до  цієї  пори,
       на  війні,    віддають  своє  життя  тисячі  із  народу...
     за  сильну  державу  де  є  правосуддя  захищений  я  і  ти  -.  
       
                 М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780154
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2018

ЧОГО МОВЧИШ ЗНЕДОЛЕНИЙ НАРОДЕ?

ЧОГО  МОВЧИШ  ЗНЕДОЛЕНИЙ  НАРОДЕ  ?...    
ДОБА  АНАРХІЇ
Чого  мовчиш  знедолений  народе?...
чому  набрав  у  свій  рот  повно  води
від  ртуті  окисляєся  розрядили  нейрони
Скажи  із  якого  роду...  із  якої  масті  ти?

Чому  дозволив  взяти  владу  казнократам?...
ограбити  очистити  із  скарбниці  все  під  йод                                                                                
а  дитя    на  війну  на  передову  із  автоматом
гине  цвіт  націїї  плює  в  душу  гей  із  сексот...        

За  бугром  кайфують  зюзікі  алікі  ганжі
їм  рожево-малиново  за  долю  України
летять  в  заморські  світи  на  золотім  крилі
за  людські  дукати  підкоряють  Мальдіви

Зневірений  народ    по  власній  волі  
пішов  шукати  хліба      в  далекі  світи.
Обпалені  крила  скалічені  чужі  долі
а  олігархи  множать  лимони  із  сльози.

Недоля,  мільйон    завела  у  неволю...
повічно  рабою  закувала  в  кайдани,
розбила  надію,в  злидні..незасіяне  поле...
і  доба  анархії,  душі-  сипе  сіль  на  рану.

За  спиною,  опльовують  недруги  вороги...
зрадники,      гострою  косою  підкосили-
і  пригнічену  святу  душу  взяли  на  штики
кинули  на  вогонь  сірником  підпалили.

До  церкви  ,ходять  кажуть,  що  християни...
моляться,  Богу  і  гріхи    збирають  в  мішок,
Ой  ,йой  йойой...    які  ж  ви  лукаві  погани  
ви  не  вартуєте,не  годні  стати  в  трудяги  крок.

І  алмазну  світлу  чисту  вистраждену  душу  
брудним  чоботом  топчите  в  болото  багно
осквернившись,  заклали  собі  петлю  на  грушу
очманілого  асмодея  затягує  на  глибоке  дно.

Лихий  регоче  сміється  із  чужої  біди
а  вашій  ницості  немає  меж  на  землі,
ограбили  обікрали  пустили  на  вітри
щоб  гниди  і  воші  їли  ходили  по  голові.

Вихваляється  шулір  -безхребетний  язик
що  я  всесильний  мудрий  найбагатший
і  я  на  троні  в  короні  ,що  король  а  не  патик...
у  мене  шоколадне  життя  і  я  найгладший.

А  сирота  із  хати  ,взяла  торбу  і  в  тім  в  чім  одіта...
пішла  шукати  долю  між  чужі  люди  у  світи,
щоб  досягти  мету  безлюбові  рідних  необігріта
страждаючи  в  болю  взяла  хрест  на  плечі  нести.  


А  із  високої  трибуни  ричать  тигри  і  левиці...
пишуть,  хижі  закони  для  глухих  сліпих  німих
розпалили  на  два  фронти    війну  хитрі  лисиці
вбивають  дитя,  копають  яму  для  мертво-живих.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.
Асмодей-жлоб  скупий

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780107
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2018

САМОТНІЙ БІЛИЙ ВОВК

САМОТНІЙ  БІЛИЙ  ВОВК

Лютує  заметіль  зими  завиває  вітер  
ясні  зорі  іскряться  на  білім  снігу
срібний  місяць  нахиляє  небо  із  літер
і  про  білого  вовка  несе  легенду  живу.

Вбезлистому  лісі  народила  вовчиця  маля
не  таке,  як  всі  не  схоже  на  вовчу  породу...
серед  сірих  вовків  виродилось  біле  вовча,
кормила  грудьми    ,щоб  любив  мати  природу.

Білий  вовк  -у  хижій  зграї  місця  немає...
розуму,  красі  -заздрять  зубасті  звірюки,
вожак  під  команду  ''фас''в  капкан  заганяє,
вбиває,  на  смерть  п'є  кров,як    чорні  круки  .

Він  мужньо  ,  дивиться  у  розлючені  ворожі  очі...
бориться  ,до  останього  подиху  як  невинне  ягня-
зростав,  із  братами,  а  ті  відібрали  життя  найдорожче,
із  далеку,  як  пророк,  відчував  по  нюху  що  буде  біда.  

Білий  вовк,  любить  свободу    іде  до  бажаної  мети-
Від  болю  ,душа  чаїнно    виє,  як  від  голоду  тигриця...
коли  побачить,  споріднену  душу  цілує  її  стежки
по  нюху,  слідах  впізнає  зрадника  зайду  чужинця.

Від  променя  сонця  шерсть  блистить  ,як  білий  сніг...
нелюблять  ,його  хижаки  вовки  бо    лід  у    їх  серці  -
 А  Щасливий  вдихає  у  різнотрав'я  квітів  папороті  цвіт
він  ,як  людина,і  пташки  несуть  привіт  із.  синього  озерця.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779793
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2018

ЛЮБЛЮ, ЯК У КОСТЬОЛІ ГРАЮТЬ ОРГАНИ

ЛЮБЛЮ,  ЯК  ГРАЮТЬ  У  КОСТЬОЛІ    ОРГАНИ  
Люблю,  як  грають  у  костьолі  органи
вслухаюсь  у  ангельський  спів  у  тишині
перед  хрестом  вклоняюсь  Ісусу  у  храмі  
і  благодать  божа  сходить  в  моїй  душі.

Мій  Боже  ,ти  мій  батько  вчитель  і  лікар!
душа  відроджується  проліском  серед  зими
пречащаєш  хлібом  і  вином    даєш  земні  ліки
очищаєш,  від  гріху...  воскресаю  ,як  квітка  із  роси.  

Із  чаші  віри,  вдихаю  у  новий  день  в  життя...
в  стражданнях    і  печалі  подаєш  руку  мені
Боже  ,ти  любов'ю  обнімаєш  ,  як  батько  дитя...
захищаєш  ,відвертаєш  від  біди  на  землі  .

Мій  Небесний  Отче  ,пробач  за  гріхи  мої!!!
я  не  достойна  ,негідна  твоїх    благ  земних...
пропускаю    молитву  розпинаю  на  хресті
і  в  тунелі  без  світла,  я  мертва  серед  живих.

Мій  Боже,  я  можу  уявити  день  без  сонця  ...
безоряну  ніч  без  Місяця  без  ясних  зір,
а  без  святого  духа  миру  із  твоїх  долонців,
немає  радості  ,втіхи  із  тисячі  золотих  лір.

Прости  Боже,  всі  свідомі  і  несвідомі  гріхи!  
перед  святим  образом    прощення  благаю,    
що  пропускаю  зустрічі  із    тобою  на  землі  
 і  своєю  сліпотою  на  хресті  тебе  вбиваю.

Мій  Спасе-ти  моя  єдина  надія  в  житті!
без  тебе,  не  знаю  як  пройти  життєву  путь...
своїм  недругам,  ворогам  прощаю  на  землі,
бо  не  прощена  душа  ржавіє  втрачає  неба  суть.

Мій  Всевишній  пане  ,ти  господар  неба  і  землі!  
i  єдиний  суддя  -який  має  право  судити  людину  ,
по-твоїй  волі  ,народжені  пізнати  твої  діла  святі...
славити    вовіки  твоє  ім'я  Божу  мати  і  Ісуса  Сина.

М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779780
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 02.03.2018

ПОСЛУХАЙ, РОСІЄ ПЛАЧ УКРАЇНИ!

ПОСЛУХАЙ,  РОСІЄ  ПЛАЧ  УКРАЇНИ
Послухай,  Росіє!  як  плаче  Мати  Україна...
як  стогне  ридає  від  болю  обпалена  земля
скалічені  долі  і  повсюди  запах  війни  руїна  
від  горя  посивіла  мати  в  тузі  убога  сирота.

Прошу,  благаю  ,  зупиніть  братовбивчу  війну!
не  відправляйте  ,своїх  дітей  вбивати  українця!,
ми  із  вами  слов'яни  тож  не  рубайте    надію  одну-                                                          
на  очі  ,не  закладайте  окуляри  а  маски  на  лиця.

Сини  України  захищають  свою  Батьківщину,
щоб  під  мирним  небом      сіяти  зерно  добра        ...  
за  світле  майбутнє    хліб  на  столі  у  родині
за  волю  ,свободу  і  матері  усміхалось  дитя  .

Скажіть,    люди  добрі  чи  у  вас  є  серце  і  душа?
із  якого  походити  роду,  яка  кров  тече  у  жилах...
ви  матері  ,чи  вовчиці  ?які  заганяють  невинне  ягня-
як  звірі  роздирають  на  шматки  набратись  сили.

Ви,  прийшли  непроханим  гостем  у  наш  дім...
вказуєте,    як  маєм  жити  і  якою  дорогою  іти  ...
 розпалили  ураганом    війну,  як  струмом  б'є  грім
ридає  кровавою  сльозою  небо  бо  горять  степи.

Ми,  із  почестю  провожаєм  діти  в  останню  путь...
які  захищали  грудьми  народ  і  клаптик  землі
 тут  їх  глибоке  коріння    українцями  їх  зовуть                                                                                                                                        
і  вони  сини  дочки  брати  і  сестри  однієї  сім'ї.  

Росіє,    ти  на  ганебну  смерть  відправила  дитя...
вони  наймані  солдати  ,які  за  гроші  вбивають-,  
їх  везуть  двухсотим  грузом  і  у  них  вбивця  -ім'я
їм  вночі  копають  яму  ,  чи  у  полі  ,як  пса  ховають.

Послухай,  Росія  голос  землі  зболенної  душі!...
ми  не  раби  ,які  підчиняються  царській  владі-
не  тягни,  у  смердюче  болото    де  пропадаєш  ти
де  живе  чудовисько  двоголове  на  вищій    посаді.

Прошу  ,тебе  Росіє  прокинься  від  зимового  сну!
промий  чистою  водицею  свої  очі  зупини  зло  
ти  народам  світу  несеш  страждання    горе  і  біду
покайся!  виправи  помилки  не  іди  на  дно.
2014  0809

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779587
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2018

НАВЕДІТЬ, ПОРЯДОК У ВЛАДІ!

НАВЕДІТЬ,  ПОРЯДОК  У  ВЛАДІ
Шановні  кіборги  ,наведіть  порядок  у  владі!
Очистіть,  її  від  олігархії  бандючих  бариг
розженіть  -дармоїдів  депутатів  у  раді...
які  не  дають,    жити  і  б'ють  законом  під  дих.

Захисники  українського  народу  на  вас  надія...  
із  лінії  фронту  повертайте  у  Київ  в  столицю,
на  брехню  божків  піднімається  тиск    і  алергія
обскубали  ,  обпатрошили    під  нуль  вільну  птицю.

Розпалили,  два  фронти  для  українського  народу
на    війну  із  ворогом  відправляють  молодняк,
правлять  балом  глисти  в  законі-каламутять  воду
і  розрослася  пухлина  в  голові  держави  у  рак.

По  кістках  героїв  топчуть  взуттям  лакеї  лакузи  
штампують  зброю  для  солдат  під  вказівкою  Кремля
із  кривавого  бою  везуть    убійне  м'ясо  грузом-    
і  стара  мати  ховає  в  глибоку  могилу  єдине  дитя.

Ураганні  гради  спалюють  міста  села  і  степи...
цинічні  лукаві  зрадники  сворили  хаос  безладдя,
люд  затягує  ремінь  від  злиднів  від  холодної  зими
а  в  кублі  -анархія,    завелосся  зміїне  повзучче  гаддя.

Олігархічний  клан    повічно  записав    у  рабство...
ідем,  на  службу  уклін  заможним  князям  Вкраїни    
варюги  дракони  вкорінились  жиріють  від  нахабства
Кіборги  ,  зупиніть  війну  !!!і  наведіть  порядок  в  країні.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779585
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2018

ПРИЄМНО ЗГАДУЮ ДИТИНСТВО БОСОНОГЕ

ПРИЄМНО,  ЗГАДУЮ  ДИТИНСТВО  БОСОНОГЕ
Приємно,  згадую  своє  дитинство  босоноге...
як  в  сонячні  дні  бігала    у  яблуневий  сад,
упавши  до  землі  у  пахучі  трави  у  дороги
милувалась,  як  випромінює  осяйний  зорепад.

І  білим  птахом  відривалась  від  землі  у  небо
дивилась  ,як  пливуть  засніжені  хмари  удаль
зорила  у-  музей  де  картинна  галерея  для  мене
і  магнітом,  манив  Всесвіт  думи  у  синю  даль.

За  спиною  ,виростали  крила  міцні  і  дужі...
між  білосніжних  гір  являлись  образи  мені,
то  принц,  на  білому  коні...то  принцеси,  як  ружі-
бачила,  медведика  пухнастого,  котика  на  полотні.

Приємно,  згадую  час  дитинство  босоноге...
де  для  душі    розквітає  сад  співають  солов'ї,
у  полі,  як  море  колишеться  жито  у  дороги.
і  здається,  більшого  щастя  не  треба  тобі.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779428
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.02.2018

ВСЬОГО ОДИН ДЕНЬ НЕ ДОЖИВ ДО ВЕСНИ

ВСЬОГО  ОДИН  ДЕНЬ  НЕ  ДОЖИВ  ДО  ВЕСНИ
ПРИСВЯТА  БОРИСУ  НЕМЦОВУ
Красень  чоловік  відкрита  волелюбна  душа
вболівав  за  Росію  боровся  проти  своєї  влади...
відкривав  сліпим  очі,  що  в  Україні  іде  війна...
та  для  вбивць,  чи  чужі  чи  свої  немає  пощади.

Любив  життя,  із  посмішкою  ішов  до  людей
Всього  лиш  один  день  не  дожив  до  весни
чотири  кулі  у  спину    кров  пролилась  із  грудей
заголосили  гучні  дзвони  Кремля    у  світи.

Це  Борис  Немцов  -  патріот  Великої  Росії  
був  сильний  духом  непідкупний  незламний
боровся  проти  корупційної  системи  їх  носіїв
на  москворецькім  мості  залишив  слід  останній.

Прокидайся  ,Росіє  від  сну  борись  за  свободу..
не  будь  повічно  рабою  Імперського  Кремля,
синів  дочок  вбивають  що  несуть  слово  народу
і  Новодворська    Нємцов-  це  вічна  істина    свята.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779424
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.02.2018

Є У МЕНЕ СТАРШИЙ БРАТ

ТЕЛЕФОНА  РОЗМОВА  ІЗ  БРАТОМ
Є  У  МЕНЕ  СТАРШИЙ  БРАТ
Є  у  мене  старший  брат  гарне  ім'я  у  нього...  
в  честь,  Архангела  Михайла  його  назвали-
він  завжди  ,  носив  мені    сумку  до  школи
у  вікні  ,  із  далеких  доріг  на  нього  чекала.

Я  ,завжди  любила  слухати  його  чути    думку,  
він  у  мене  трудяга    і  прислухалась  до  порад,  
як  приїзджав  додому  привозив  подарунки...
солодкі  цукерки  і  душа  багата    як  літній  сад.

Давно  залишив  рідні  стіни  батьківський  поріг
а  у  вихідні  завжди  прилітав  у  мамину  світлицю
допомагав  старим  батькам  гарував  як  чорний  віл
не  лінився,  і  від  спраги  черпав  водицю  із  криниці.

Батьківська  хата  стоїть  на  долині    в  яблуневім  саду  
біля  дороги  криниця,  а  у  ній  дзвенить  цілюща  водиця  
із  Дністра,    йшли  люди  попити  водицю  в  спеку  в  жару,
у  затишку  ,калина  захищала  від  сонця  ,як  крилом  птиця.

Давно  розлетілись  із  рідного  гніздечка    у  різні  краї...
а  завжди  тягне  магнітом  в  Батьківський  дім  додому,  
і  по  телефону,  у  розмові  злітаємо,  як  пташки  навесні...
згадуємо  ,літній  сад  батьків  тут  ми  втамовуєм  втому.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779360
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.02.2018

ЗАЛЕБЕДІЛИ МОЇ ЛІТА

ЗАЛЕБЕДІЛИ  МОЇ  ЛІТА
Залебеділи  ,мої  літа  птахом  в  небо  синє...
замайоріли  білосніжним  цвітом  під  зорепадом,
зашелестіли  зеленим  листям  на    тополині-
 і  закружляли,  наді  мною  золотим  листопадом.

І  біжить  швидко  час,  над  квітучими  берегами...
чую  ,шепіт  хвиль  ,як  тече  гомінка  ріка-життя...
у  спогадах  іду  ,де  моя  весна  зоряними  стежками-
де  в  дзеркалі  -водичці  відзеркалює  моє  літо  іздаля.

Там  у  тихім  раю,  у  затишку  зорить  квітуче  сузір'я
чорнокий  вечір  ,так  ніжно  обіймає  за  плечі  мене
 засіває  зорепад-щастя  на  батьківське  подвір'я
і  зоря,  веде  де  колосяться  жита  під  небо  голубе.

Тут  сонцю  усміхаються  роки  немов  пишні  пави...
 у  вікні  ,ясним  променем  звеселяють  душу  мою
я  заблукала,  в  казковім  царстві  в  росяних  отавах
і  на  калині  слухаю,  як  співає  соловей  пісню  чарівну.

Тут  солов'їна  мова  дзвенить  струмочком  дзвінким...
в  п'янких  пахощах,  лілового  бузку,  як  дитя  -щаслива...
в  рідній  стороні  відчуваєш  голос  землі  святим-
із  за  спиною  ,за  плечима  виростають  у  тебе  крила.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779347
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.02.2018

РОЗРИВАЛИСЬ ЧОРНІ ХМАРИ

РОЗРИВАЛИСЬ  ЧОРНІ  ХМАРИ
ПРИСВЯТА  ІГОРЮ  КОСТЕНКУ  І  
І  ВАСИЛЮ    МОЙСЕЮ
Розривались  чорні  хмари  гірко  проливним  дощем
Тернопільці,  із  Зубрівки  у  подвійній  жалобі  скорботі
із  Майдану  зустрічали  двох  ангелів  голосним  плачем
Ігора  Костенко  і  ВасиляМойсея  які-у  Небесній  Сотні.  

Білолиций    Ігор-вірив  у  вільну  Незалежну  Україну
із  патріотичним  духом  у  серці  із  любов'ю  до  Бога
що  під  мирним  небом    цвістиме  червона  калина
і  пташці    буде  відкрита  в  Майбутнє  світла  дорога.

Захоплювався  спортом  футболом  фанат  Карпат
розумний  життєрадісний  працював  журналістом.
в  голову  вистрелив  із  свинця  кулею  вбивця  -кат
впав  на  бруківку  із  клена  додолу  зеленим  листом.

І  красень  Василь  займався  спортом  любив  Карпати
полонили    високі  вершини  нектар  духмяного  цвіту
понад  усе  любив  українську  пісню  слухати  і  співати
як  соловейко  у  вишневім  саду  щебече  мило  на  вітті.

Випромінював,  Всесвіт  і  серед  друзів  був  ватажком
молодий  юнак  ,  який  ще  не  відчув  присмак  любові...
запалював  гасла  ''краще  вмерти  вовком,  чим  жити  псом''
із  уст  сказані  ,слова  перед  смертю-  освячені  у  крові.

Дві  різні  особистості  ,а  ціль  одна  дійти  до  мети...
в  океані,  плисти    на  своїм    кораблі  до  берега  надія,
мріяли,  відкрити  вікно  у  Європу  до  щастя  мости-
щоб  на  своїй  землі  жити    і  усміхалась  квітка  лелія.

Два  Ангели,  на  світанні  так  рано  злетіли  в  небеса
де  в  божім  раю  сяє  зірка  золота    сяйвом  слави
Україні  залишили  пам'ять  в  честь  їх  горить  свіча
Герої  не  вмирають!!!  -і  викарбувана  рана  у  мами.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778467
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.02.2018

ЗАЦВІЛА САКУРА НА ЧУЖИНІ

ЗАЦВІЛА  САКУРА  НА  ЧУЖИНІ

Зацвіла  ніжна  сакура  на  чужині,
як  біла  вишня  у  веснянім  саду
пелюстка  дарує  щастя    пташині
незабутню  мить  -неповторну  красу.

Із  долонь  сакури  п'ю  водицю  із  джерела...
на  крилах  мрій    лечу  лечу    до  ясних  зір,
і  в  заметіль  виграє  милозвучна  струна  
оживає  надія  в  божій  красі  із  синіх  гір.

Сакури  -духмяний  рожевий  лілейноцвіт,
вітерець  заколихує  у  квітучім  розмаю
із  Японії  -пахучий  аромат  несе  привіт
і  в  казковім  царстві  моя  душа  розквітає.

Я  ,милуюсь,  любуюсь  подихом  весни...  
насолоджуюсь    вродою  у  пишноцвіті,
квітне  сакура  із  крапельки  чистої  роси
із  небес  сонце  купається  у  буйноквіті.

І  я,  цвіту  ,як  ніжна  сакура  весною...
дивокраса  іскриться  в  моїх  очах,
прекрасний  світ  малюю  душою
на  полотні  -земний  рай  у  моїх  руках.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778338
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.02.2018

ПАМ'ЯТАЙ, ДИТИНО ГЕРОЇВ ПОІМЕННО!!!

ПАМ'ЯТАЙ,  ДИТИНО  ГЕРОЇВ  ПОІМЕННО!!!

Ніколи  невідмити  невинну  кров  на  Майдані
і  героїв  України  ніхто  незабуде    імена
Небесна  Сотня  ,як  на  небі  зорі  ранні...
променем    осяюють  стежки    в  майбуття.

Пам'ятай  дитино!!!-героїв    поіменно...
Революцію  гідності-чотирнадцятий  рік!
як  від  куль  гинули  хлопці    щоденно
і  до  боротьби  проти  тирана  повстав  світ.                                

Михайлівський  монастир  бив  у  набат
дзвеніли  голосно  дзвони  по  всій  Україні
криваву  розправу  розпалив  тиран-пилат
снайпер    безжально  стріляв    в  серце    калині.

Брат  пішов  на  брата  із  зброєю  в  руках
беркут  бив  кийками  принижував  людину
і  голуба  миру  клював  ворон  чорний  птах
пісня  ''пливе  кача''вела  сина  в  домовину.

Плакало,  ридало  небо  сизими  дощами...
зима  відкрила  ворота  двері  в  божий  дім
один  за  одним  злітали  хлопці  -журавлями
поклонялись  чорні  хоругви  голосив  дзвін  .            

Над  труною  сина    плаче  ридає  батько  і  мати
від  болю  страждання  в  очах  блестить  сльоза  
скорбить  Україна  стікає  кров'ю  від  рук  ката...
в  пам'ять  героям    горить  палає  воскова  свіча.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778283
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.02.2018

ЛИЦАР СВІТЛА ЗАПАЛЕНА СВІЧА ГОРИТЬ ТРИВОЖНО

ЗАПАЛЕНА  СВІЧА  ГОРИТЬ  ТРИВОЖНО
   ЛИЦАР  СВІТЛА  ПРИСВЯЧЕННЯ  ВОЛОДІ  ЖЕРЕБНОМУ
Вдихав  ,у  небо  синє  волошкові  жита  у  полі...
немов  лебідь  білий  замріяний  в  розмай  весну,
йому  на  березі  Дністра  цвіли  стрункі  тополі
любив  він  рідну  землю  мати    Україну  свою.

В  столицю,  на  Майдан  покликав  небесний  дзвін-
коли  в  диму,    палав  горів  Київ  у  пекельнім  вогні  ,
від  сну,  прокидавсь,    піднімавсь  народ  із  колін...
щоб  від  беркута,    захистити  свого  брата  по  крові.

Крізь  заметіль,  із  піснею  Вкраїни    ішов  до  волі...
вірив,  у  завтрашній  день,  що  переможе    добро...
а  на    землі,  на  білім  снігу  розлилось  море  крові-
кат  пострілом  вцілив  у  шию  він  опустив  в  крило.

В  цю  мить,  затуманилось  небо  розкололось  надвоє,
Небесний  Батько  -заплакав    проливним  дощем...
він  зустрічав    красеня    сокола    із  пекельного  бою-      
і  на  бруківці  ,покрив  тіло  героя    сніжним  плащем.

Лицар  Світла,  віддав  за  нас  своє  молоде  життя...
у  чорний  лютий  став  на  варті  -у  Небесній  Сотні,
від  сліз  ,    від  невимовного  болю  щемить  душа...
бо  білий  божий  світ  померк  назавжди  для  Володі.

Безсоними  ночами    ридає  мати    за  милим  сином,
у  літнім  саду  сивий    батько  шукає  вчорашні  сліди....
а  стежки,  до  краю  літ  встелились  гірким  полином-
пам'ять'  увінчала  вінцем  слави  їхній  хрест  назавжди.

Горить,  запалена  свіча  палахкотить  тривожно...
похвилинно  скапує  воском  ,як  чиста  сльоза-
несе  смуток  ,  журбу,  печаль  у  серце  кожне...
бо  від  рук  ,снайпера  розстріляне  України  дитя.

М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778023
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.02.2018

У ХРАМІ ПРИЙМИ ПРИЧАСТЯ СВЯТЕ

У  ХРАМІ  -ПРИЙМИ  ПРИЧАСТЯ  СВЯТЕ
ВІДПОВІДЬ  НА  СЛОВА  ЛІДІЇ  ЯР
У  Лідіє,не  скерцо,  жар,  а    погляд  на  життя  ...
в  думках  у  слові  гнівить  ображає  Бога,
та  без    храму,  хто  ти  -заблукале  ягня?...
накликаєш  ,на  себе  біду  горе  і  тривогу.

Всі  ми  грішні  люди,  на  землі  немає  святого...
свої  помилки  признати  не  дає  гордість  пихата,
народжується  своє''  я''    втомиться  душа  небога...
приймає  удар,  у  спину  ножем  від  лиходія  ката.

Свій  корабель  -життя  причали  до  берега  у  храм
нехай  його  не  розбиває  шторм  ураган  високі  скелі
повернися  лицем  до  Бога  почуй  глас  божий  із  ран
не  блукай  у  пісках  один  із  вітром  у  морській  пустелі.

Як  біда,то    шукаєш  Бога  у  церкві  селі  і  в  місті...
де  святий  іконостас  хрест  умаєнний  в  барвінку,  
із  чаші  віри  п'ємо  святу  любов  Божу  Пречисту...
молитва,  очищає  омиває  увесь  бруд  від  тебе  жінко.

Перед  святим  образом  запалюєм  воскову  свічу
молися,  за  померлих,  здоров'я  ,батьків  дітей  і  внуків,
у  покаянні  несемо  радість  біль  ведемо  розмову  свою,
Всевишній,відчиняє  широкий  світ  веде  як  дитя  за  руку.

Прокинься,  від  сну  поспіши  у  храм  до  Ісуса...
послухай,  слово  боже  у  святості  оживеш  на  землі,
нехай  живе  Господь  у    серці  вберігає  від  спокуси,
і  по  волі  божій  цвітуть  квіти  і  сяють  сонячні  дні.

Не  всі  духовні  Отці  -грішні  книжники  і  фарисеї
серед  них  є  світлі  чисті  прозорі  душі  ,як  білий  сніг...
прийняли,  -чин  монаха  моляться  у  божій  оселі,
покутують  гріхи  за  тебе  за  мене  за  жорстокий  світ  .

Від  духовного  отця  у  храмі  прийми  причастя  святе...
тіло  і  кров  хліб  і  вино  Христа  Спаса  -Ісуса  Сина,
нехай  очі  прозріють  ,розум  божу  мудрість  осягне...
 бо  дзвін  церковний  єднає  у  християнську  родину.

Всевишній  Отець  є  всюди  в  кожному  створінні
він  є  слово  яке  єднає  всіх  мирян  у  святій  молитві,
а  храм  -це  серцебиття  Бога  в  сонячнім  промінні  
втішає  калік  зціляє  рани  водицею  у  життєвій  битві.

М.  ЧАЙКІВЧАНКА

Я  не  шукаю  Бога  у  церквах.
Мій  Бог  зі  мною  –  в  серці,  у  душі,
Бо  Бог  –  любов  і,  аж  ніяк  не  страх,
Ми  всі  йому  як  діти…  не  чужі…
Я  не  шукаю  Бога  у  церквах.
Мій  Бог  усюди,  в  кожному  створінні,
Він  на  шляхах,  дорогах,  на  стежках,
В  дощі  і  вітрі,  в  сонячнім  промінні…
Я  не  шукаю  Бога  у  церквах,
Бо  Він  зі  мною  є  і  був,  і  буде…
Душа  -  то  вічне,  усе  інше  –  прах…
І  всі  попи  –  всього  лиш  грішні  люди…  
Я  не  шукаю  Бога  у  церквах.
Туди  зайшовши  я  збагнути  хочу  -
Чи  розкіш  та  -  любов  до  Бога?  Страх?
Чи  те  хотіли  бачить  Його  очі?  
І  ніби  не  було  тисячоліть  -
Для  книжників  і  фарисеїв  храми,
А  Бог,  десь  там,  біля  воріт  стоїть  -
Калік  втішає  і  лікує  рани…
Лідія  Яр
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777853
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.02.2018

ЖИТТЯ ЗГАСАЄ ЯК СВІЧА

ЖИТТЯ  -ЗГАСАЄ,  ЯК  СВІЧА...
 Розлетілись  птахом  далеко  по-  світах...
в  зорану  ниву  сієм  зерно  на  чужині,
проростає  паросток  в  коріння  в  житах
від  туги  ,сохну-як  від  дощу  цвіт  на  калині.

Життя  згасає,  як  свіча  -без  сповіді  причастя...
без  солов'їної  милої    мови  духу  рідної  землі,
у  пісні  ,у  слові  мабуть  моя  радість  і  щастя
як  пташка  співає  в  маминім  садочку    навесні.

Там  у  тихім  раю  загубила  замріяну  весну
шматочок  літа  розчинився  у  сизім  тумані
в  дорогах  вимірюю  життя  описую  божу  красу
і  у  вікні  зустрічаю  новий  день  на  світанні.

А  час  ,так  швидко  біжить  як  бистрі  коні...
ніхто  не  зупинить  життя  коротку  мить,  
із  синіх  гір  виснажена  у  осінь  іду    поволі...
опадає,  пожовкле  листя  і  зима  в  очі  сніжить.  
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.
2010  05  06

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777838
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2018

ЛИЦАРІ МАЙДАНУ

ЛИЦАРІ  МАЙДАНУ
Поглянь,  як  білі  лебеді  знялись  у  небо..
то  лицарі  Майдану  -Ангели  білокрилі!
стояли  -  за  Україну!  за  мене  ,за  тебе,
тримають  на  плечах  небо,у  тумані  сизім.

Снайперська  куля  спалила  безневинне  дитя
матері  із  сином  обірвала  розмову  по  телефону
впав  на  бруківку  застигло  незахищене  життя
і  їхній  слід  освятила  молитвою  Пречиста  в  іконі.

Ти,  боровся  за  волю  свободу  без  зброї  в  руках...
били  кийками,  труїли  газом  безжально  кати...
ти,  із  усмішкою  на  устах  ніс  пісню  наче  птах
на  білім  снігу  зацвів  червоним  маком  від  сльози.

Небесна  сотня  -запалила  промінь  миру  добра
в  їхню  честь,  схиляєм  голову  на  Майдані...
Герої  не  вмирають!  їхня  світла  пам'ять  жива
із  піднебесся  чути  їх  відлуння  із  блакитньої  далі.

Стогне  ридає  земля  у  смутку  журбі  небеса  
матуся  безсонними  ночами  ридає  від  болю
назавжди  згасло  сонце  і  зорею  зійшла  їх  душа
щоб  прогнати  ворогів  народу  -Божою  рукою

Молоді  юні  в  літах  пролили  невинну  кров
і  у  важкий  час  ,стали  на  захист  мати  України,
віддали  найцінніше  життя  -  жертовну  любов
щоб  у  Божім  саду  цвісти  вічно  цвітом  калини.
.М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777732
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.02.2018

ПРОБАЧ МАМО!!!

ПРОБАЧ    МАМО!!!
ПРИСВЯТА  УСТИМУ  ГОЛОДНЮКУ
Пробач  ,  мамо!  що  залишив  ,як  билину  одну...
впало  небо,  і  сльозою  вмивається  зірка  рання...
що  в  зажурі  ,зустрічаєш  сонце    і  лиєш  сльозу,
і  снайперська  куля  розбила  мрії  надію  останню  .

Послухай  !рідна  матусю,  як  щебечуть  солов'ї...
я  поміж  віть  нахиляю  тобі  сонечко  тепло  літа                                                                                                                                            
зеленим  листом  шелескочу  на  клені  стрункім
із  Божого  раю  ангелом  нахиляю  промінь  світла    .

Крізь  заметілі,  я  ластівкою  пробиваюсь  на  вітрах...
щоб  витерти  із  очей  сльозу  завітати  в  гості  у  сни,
до  грудей  притулити  зацілувати  золоті  руки  у  снах
 ясною  зорею  до  нашого  саду  осяяти  тобі  стежки.

Мила  матусю!!!Не  плач,  не  тужи,  не  ридай  за  мною
нехай  дощ  ,бентежно  не  стукає  в  шибку  у  вікно
на    могилі,  посій  ранні  квіти  чорнобривці  весною
і  я  прилечу,  до  віть  калини  і  тебе  обніму  крилом.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777685
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.02.2018

МОЛЮСЬ , МІЙ БОЖЕ ЗА УКРАЇНУ!

МОЛЮСЬ  ,  МІЙ  БОЖЕ  ЗА  УКРАЇНУ!!!
Молюсь  мій  Боже  за  Україну!!!
почуй  благання  щиру  молитву  мою
ти  є  Сонце  правди  -єдина  надія  
світло  яке  спалює  темряву  тьму

Молюсь  ,  мій  Боже  за  Україну!!!
бо  віра  є  основа  і    суть  життя
добро  переможе  зло  небо  синє
і  сонце  миру  осяє  стежки  для  дитя.

Нехай  ясне  світло  зійде  на  Вкраїні!
принесе  злагоду  спокій  у  наш  дім
у  владі  буде  мудрість  порозуміння
зрадників  розжене  небесний  грім.

Подай,  нам  Боже  сили  і  терпіння!!!  
пережити  ,перенести  важкий  час...
прийняти  причастя  -єдине  спасіння
відігнати  нечисть  почути  божий  глас.

Мій  Боже  ,охорони,  вбережи  Україну!!!
у  храмі  молитвою  з'єднай  у  мові  мирян...
недай  знищити  мій  рід  козацтва  коріння,
бо  ти  один  на  цій  землі  -господар  і  пан.

Молюсь,  мій  Боже  За  Україну!!!
врятуй,  її  від  руїн    пекла  війни...
 у  сивої  матері  витри  сльозину  
і  цілющою  водицею  рани    зціли.

Молюсь  ,мій  Боже  за  Україну!!!
нехай  із  згарища  воскресне  земля,
хлібороб  оре  ,сіє  зерно  росте  калина...
на  столі,  був  хліб  і  славити  твоє  ім'я.  

М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777504
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 17.02.2018

ПЕКЛО ВІЙНИ

ПЕКЛО  ВІЙНИ
Із  пекла  війни  вийти  живим  немає  шансу...,
легке  поранення  один  процент  на  життя
небритий  ходиш  брудний  чобіт  без  глянсу
одяг  пахне  димом  і  під  ногами  горить  земля  .

В  окопах  в  закамянілій  землі  твоє  ложе...
сніг  ковдрою-  білим  пухом  покриває  тебе,
тріскучий  мороз  мінус  двадцять  пече  і  гложе    
молитва  -оберіг...  віра,  дає  духу,  що  біда  мине.

Сивіють  божеволіють  від  страхіть  жаху  війни
від    смерті  ,побратимів  ураганного  залпу  і  зриву...
в  пекельнім    аду  обпалені  хліба  золоті  колоски
засіяно  свинцеві  кулі    міни    на  обгорілу  ниву.                                                                                                                                                

 Спиш  скорчений  в  дугу  або  на  повний  зріст
ворожа  кулеметна  черга  виє  лютим  звіром
кишки  грають  марша  немов  у  пасхальний  піст
і  ти  жива  мішень  під  снайперським  прицілом.

Чорний  ворон  клює  очі  розтягує  мертве  тіло
на  полі  бою    найкращі    сини  віддали  життя
відважні  дочки  рятують  від  смерті  ранених  сміло
розлито  море  крові  від  болю  стогне  мати  земля.

Оскаженілий  ворог  рашиська  орда  лютує
 від  кулеметних  пострілів  здригається  душа
війна  домовини    і  дубові    хрести    штампує  
і  в  глибоку  могилу  провожає  сива  мати  дитя.            
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777425
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.02.2018

ВІН ПРОЙШОВ ВОГОНЬ І ВОДУ

ПРИСВЯТА  ОЛЕКСАНДРУ  ГОШИЛИКУ
 МОЛОДОМУ  БІЙЦЮ  І  ПОЕТУ
ВІН  ПРОЙШОВ  ВОГОНЬ  І  ВОДУ
Він  пройшов  вогонь  і  воду  у  диму  палало  небо...
на    аркуші  паперу  нотує    кожен  крок  війни,
у  мирний  час,  грав  у  війну  читав  казку  для  себе  
романтик,  із  девяностих...  для  якого  цвіли  сади.

Закоханий  у  життя  у  цей  прекрасний  світ...
а  в  двадцять  літ  -  посивів  як  вишня  біла-
в  Іловайськім  котлі  обливав  кривавий  піт,
народився,  щоб  жити  ...знищити  ворожу  силу.

Навчився,  у  своїх  руках  тримати  автомат...
до  ворога  поетичним  почерком  посилає  вітання...
''за  Майдан!  за  Небесну  сотню!  за  тисяч    солдат!''
які  полягли,  на  полі  бою  весняним  цвітом  раннім.

Не  одна  мати  недочекалась  із  війни  свого  сина...
вдова-чоловіка,  діти  вмивають  слізьми  долю  свою-
ворог  ,загнав  у  загнаний  кут  тупік  -  оточив  із  тилу
здригалась,  палала  земля  від  ураганного  дощу.

В  степу,  заспали  вічно  хлопці  -в  братській  могилі..
розлилось  море,    океан  крові  в  Іловайськім  котлі,
молоді  козаки  стояли  пліч  о  пліч-  за  Мати  Україну!
прогнати  назавжди  ворога  і  добре  жити  на  землі  .
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777332
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.02.2018

У ГОСТІ ЗАВІТАЛА ВЕСНА

У  ГОСТІ  ЗАВІТАЛА  ВЕСНА

До  зими  назустріч  прийшла  весна
лютий  місяць  а  немов  березневі  дні
засяяло  ясне  сонечко  променем  тепла
і  зацвів  пролісок  в  білих  снігах  на  землі.

На  стрітення  потепліло  запахло  весною  
прокидається  пташка  від  зимового  сну
у  річці  кресне    тане  лід  пливе    за    водою
із  землі  пробивається  травичка  в  саду.

На  стрітення  завітала  у  гості  весна
променем  сонечка  усміхається  землі  
і  воскресають  оживають  ліси  гаї  і  поля
і  в  цю  мить  клен  посилає  вітання  вербі.

Із  стріх  стікає  краплями  гостра  бурулька
зчорнілі  пожовлі  сніги  розлили  струмочки
цвірінькають  горобчики  стрибає  козулька
і  зима  розслабилась    заспала  в  холодочку.

А  сонце  зайшло    на  захід  іде  в  надвечір'я
і  хмари  снігові  закружляли  снігопадом
із  небес  сяє  виблискує  зоряне    сузір'я    
і  зима  ще  господарює  править  балом.                                                                                                                    
                                                                                                                                 
Вечір    заколисує  зоряну  ніч  доранку
крізь  вікно  холод  проймає  крізь  шкіру  
вітер  невгомониться  вивертає  наізнанку
люта  зима  шмагає  бичем    дикому  звіру.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777270
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.02.2018

ЗАПАЛИ СТРІТЕНСЬКУ СВІЧУ

ЗАПАЛИ  СТРІТЕНСЬКУ  СВІЧУ
Запали  стрітенську  воскову  свічу...  
нехай  горить  палає  у  Божій  любові,
зігріє  від  холоду    тіло  душу  твою
з'єднає,  із  Богом  у  пресвятім  слові.

Поспіши,  на  зустріч  до  Бога  у  храм...  
віднайди  для  душі  скарб  місце  для  себе,
бо  розкіш  земна    неважить  ні  награм...
те  що  посилає  в  дарунок  святе  небо.

Нехай  із  віків  увійде  до  нас  Семеон...
на    руках  принесе  дитя  Спасителя  світу,
приспані  душі  відкриють  очі  до    ікон
і  сліпий  прозріє  побачить  боже  світло.

Ісусе  -сину  Божий  і  Преславної  Марії
подай  благодать  благослови  землян,
спаси  від  грому  блискавиць  і  заметілі  
наверне  заблукавше  дитя  і  поверни  у  храм.

Ісусе-ти  водиця  із  джерела  і  хліб  насущний
у  тройці  пресвятій  -Цар  правосудний  суддя...
на  троні  в  дусі  святім  -із  Отцем  вічно  сущий  ,
просвітив  наскрізь  моє  єство  оживив  життя.

Запали  Стрітенську  воскову  свічу...
нехай  принесе  мир  спокій  і  надію,
нашу    світлицю    зігріє  іскорка  вогню
і  просвітить  темряву  принесе  спасіння.

М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777215
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.02.2018

В ГЛИБОКІЙ НІЧЦІ ВТОПЛЮ СВОЮ ПЕЧАЛЬ

В  ГЛИБОКІЙ  НІЧЦІ  ВТОПЛЮ  СВОЮ  ПЕЧАЛЬ
В  глибокій  нічці  втоплю  свою  печаль  
розправлю  крила  полечу  до  ясних  зір
О,  Князю  Місяцю  на  мене  почекай!...
візьми,  на  човник  вези  до    синіх  гір  .

Там  на  березі  щастя  моє  натхнення
прекрасна  шляхетна  муза  живе
небо  відзеркалює  пісні  імення
від  чарівної  мелодії  душа  розцвіте.

За  вікном  лютує  зима  хуртовина
падає  снігопад  вирує    вітровій
від  холоду  замерзає  самотня  пташина
серця  торкаються  морози  заметіль.

До  фінішу  добігти  ще  два  кроки...
назустріч  лютій  зимі  прийде  весна,
від  сонечка  скреснуть  сніги    потоком
над  річкою  розпустить  коси  верба.

Розвесніють  біля  хати  яблуневі  сади  
лелеки    принесуть  мрії  у  суцвіття
зашелестять  трави  із  алмазної  роси
защебече  пісню  соловейко  на  вітті.

Наллються  нектаром  пахучі  квіти
троянда  подарує  красу    для  душі  
замедоносить  бджола  усміхнеться  літо
зимову    втому  омиють  весняні  дощі.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777024
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.02.2018

Я ЧЕКАЛА НА ТЕБЕ ВСЕ ЖИТТЯ

Я  ,ЧЕКАЛА  НА  ТЕБЕ  ВСЕ  ЖИТТЯ
Я,  чекала  на  тебе  все  життя...
шукала  серед  обличь  в  юрбі,
вірила  ,що  віднайду  тебе  я...
щоб  у  парі  злетіти  до  зорі.

Я  ,чекала  на  тебе  все  життя...
принца,  із  казки  на  білому  коні,
який  відзеркалює    святі  небеса-
і  розділити  радість  горе  на  землі.

Я,чекала  на  тебе  все  життя...
споріднену  душу  яка  єднає  у  коханні,
від  погляду,  забилось  серцебиття
 і  як  лебеді  кружляти    на  світанні      .

Я,  чекала  на  тебе  все  життя...  
щоб  тобі  відкрити  душу  свою,
і  пити  любов  святу  із  джерела...
іти  крізь  зими  зустрічати  весну.

Я,чекала  на  тебе  все  життя...
у  мріях  малювала  куточок  раю,
щоб  хвиля  несла  нашого  човна-  
до  берега  щастя  і  я  цвіла  у  розмаю.

Я  ,чекала  на  тебе  все  життя...
щоб  ти  ішов  на  зустріч  моїй  долі,
і  прекрасну  мить  нахилить  нам  зоря
і  запалить  святкові  свічі  для  любові.

Я  чекала  на  тебе    все  життя
щоб    очі  іскрились  діамантом  ночі
щоб  рука  в  руці  назавжди  була  твоя
і  розквітали    троянди  у  серці  жіночім.

М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2018

Я НІКОЛИ НЕ ЗУПИНЯЮСЬ НА ПІВДОРОГИ

Я  НІКОЛИ  НЕ  ЗУПИНЯЮСЬ  НА  ПІВДОРОГИ
Я,  ніколи,  не  зупиняюсь  на  півдороги...
як  би  не  було  важко  проти  вітру  іти,
вдихаю    повітря  у  груди  у  серці  із  Богом
і  віра  надія  і  любов  осяюють  мені  стежки.  

Я,  ніколи,  не  зупиняюсь  на  півдороги...
навіть  як  наді  мною  блискавиця  і  гроза,
 дощ  омиває  тіло  намокають  мої  ноги
і  як  фенікс  із  попелу  воскресає  душа.

Я,  ніколи,  не  зупиняюсь  на  півдороги...
борюсь  за  життя  шукаю  істиний  шлях,
і  розбиваю  трудності  високі  пороги,
і  по  Божій  волі  лечу  до  мети  як  птах.

Я  ніколи  не  зупиняюсь  на  півдороги
по  названому  маршруту  іду  до  кінця
хоч  стікаю  кровю  і  стерня  в  ноги  коле
досягаю  успіхів  ціною  власного  життя.

Я,  ніколи,  не  зупиняюсь  на  півдороги...  
коли  зі  мною  вірні  три  подруги  ідуть,
і  я,  корюся,    поклоняюсь  одному  Богу-
віра  надія  любов  -це  є  основа    життя  суть.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776751
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.02.2018

БЕЗ ПАСТУХА ДИКЕ СЛІПЕ ЯГНЯ

БЕЗ  ПАСТУХА  ДИКЕ  СЛІПЕ  ЯГНЯ

Тверду  чорну  смолу  без  вогню  не  розтопити
не  залатаєш  піском  вибоїсту  яму  дири  дороги
від  крові  -жирну  пляму  у  воді  не  відбілити
не  відмити  від  фарби  руки  без  хімічної    допомоги.

У  павутинні  ураганні  вітри  несуть  в  тупік
вічний  плач  болю  журбі  і  в  душі  страждання
час  біжить  галопом  годиник  відраховує  лік
І  в  заметіль  зими  -бузувіра  чекає  смуток  ридання.

Кислувато-  солоні  дні  під  грозами  проливним  дощем
напічнявіє  трухлявий  слабенький  паросток  зерна
без  сонця  тепла  любові  віри  і  надії  в  душі  -щем
і  без  пастуха  людина  блукає,  як  дике  сліпе  ягня.

Потрібно  віднайти  себе  у  цьому  житті  на  землі...
віднайти    рівновагу  на  площині  якій  пливеш  вдаль,
бо  буйні  хвилі  розтрощують  човни  і  великі  кораблі
залишають  уламки  долі  і  крижаної    сльози  печаль.

М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776571
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2018

ЯК ПОЕТ ВИРОСЛА НА ЧУЖИНІ

ЯК  ПОЕТ  ВИРОСЛА    НА  ЧУЖИНІ
Як  поет,  виросла    на  чужині...
Щиро  молилась  днями  і  ночами.
Господь  подав  милість  ласку  мені
 У  мріях  злітала  на  Україну  до  мами.
 
Зійшла  свята  благодать  у  храмі  
Ангел  із    моїх  очей  зітер  сльозу
   Рідне  слово  лікувало  мої  рани
 Журавкою  набирала  висоту.

В  одинокої  птахи  стільки  дум
Як  із  гір  тече  вода  потоком                              
туга  рве  душу  печаль  і  сум                                                                                                                                                    
І  білий  день  стає  роком.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

Думаєш,  у  багатих  панів  є  добро?...
що    ковбасою  городять  плоти,
не  заглядай  ,марно    в  чуже  вікно---
бо  даром  ніхто  недасть  тобі  води.

Щоб  заробити,  треба  добре  попотіти
запрягають  як  коня  до  воза  до  праці
часом  недадуть  навіть  присісти
гонять  тобою  взад  вперед  по  хаті.

Не  заздри,  чужому  заробітку...  
не  дивись,  на    чужі  маєтки  зока,
очима  ,як  стрілою  нестріляй  мітко...
біля  берега  мілко  ,а  річка  глибока.

Щоб  переплисти  на  іншу  сторону...
Треба  вміти  плавати  іти  до  мети,
і  в  руках  міцно    тримати  борону                                  
знати  мову,  звичаї,  і  в  рот  набрати  води.

 Кому  як  повезе  фортуна  у  житті?...
хтось  працює,  і  обїздить  увесь  світ  ...  
побачить  Рим,  Венецію,  Альпи  живі...
і  у  Люрді,  святим  поклониться  до  ніг.

Але  не  всі,  виграють  щасливий  квиток...      
не  всім  однаково,  світить    сонце    на  землі-
хтось  потіє  від  години  до  години  під  дзвінок,
а  інший  насолоджується  красою  у  житті  .  

Невільна    пташка  закрита  в  клітці  під  ключ,
і  в  шпарку  виглядає  коли  вирветься  на  волю
чекає,  із  за  хмар  сонечка    із  піднебесних  круч...
щоб  вдихнути  ковток  повітря  і  мить  святкову.  


На  чужині,  біля  віли    ростуть    магнолії  і  пальми..
дороги  прокладені  асфальтом  світяться  як  скло,
але  додому  птахою  злітаєш  де  цвітуть  мальви-
 де  на  клені  лопочить  щастям  лелека  крилом.
   
Де  над  калиною  дзвенить  у  криниці    водиця  ...
кристально  чисто-прозора,  як  синє  небо  голубе...
а  білосніжною  зимою  на  Різво  пахне  паляниця,
медова  кутя  і  дитятко  на  сіні  колядкою  тебе  обніме.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776499
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.02.2018

ТИ В МОЄМУ СЕРЦІ ВІЧНО ЖИВИЙ

ТИ  В  МОЄМУ  СЕРЦІ  ВІЧНО  ЖИВИЙ
ПРИСВЯТА  ВОЛОДІ  ЖЕРЕБНОМУ
Від  сльози,  печаль  смутком  зацвіла...
по  іншому,  дивлюсь  на  цей  білий  світ-
Я,  не  плачу  мій  сину  тільки  в  душі  журба-
живу,  тобою  мій  любий  і  молитва-  це  мій  лік.

Швидко  пливе  час  удаль  -бистрою  рікою...
я,  виплакала  море  сліз  -безсоними  ночами,
іду,  в  завтра....  тихою  сповільненою  ходою,
і  шукаю,  тебе  мій  ангеле  під  святими  небесами.

У  спогадах  ,шукаю  тебе  згадую  вчорашні  дні..
твоє  дитинство  ,квітучу  весну  -юність  зрілу...
із  фотографій,  дивляться  карі  оченята  твої-
і  твоя  мила  усмішка  додає  мені  духу  і  сили.

Хресною  дорогою  -  іду  до  заходу  життя...
рука  ворожа  спопелила  твої  літа  молоді,
застиг  твій  шлях  і  сліди  замела  люта  зима...
та  в  моєму  серці,  ти  вічно  живий  на  землі.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776295
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.02.2018

БЕЗСМЕРТНА ДУША

ПРИСВЯТА  СОЛЬЧАНИКУ  БОГДАНУ
БЕЗСМЕРТНА  ДУША
Із  роду,  корінний  верховинець...  любив  Карпати...
життєрадісний  світлий  красень,  як  гірська  вода...
міцне  тіло  за  духом,революціонер  -Богданом  звати-
залишив,  слід  у  поетичному  слові...  бачення  життя.

Замріяний,  у  Майбутнє...  кув  підкови  для  коня...
возлюбленій,  нахиляв  зорі...  дарував  квіти  із  роси,
варив  ''Кухню  свого  покоління''  і  вболівала  душа...
відкривав  вікно  у  Європу,  щоб''  людиною  став  ти.''

Щоб  душа  незачерствіла  у  повсякденному  житті...
із  сходом  сонця  прокидався  на  світанку  -щасливий,
скромний  юний  козак  ,а  за  плечима  -мудрість  віків...
сліпцям-  відкривав  тайну  Всесвіту..  нескорений  і  щирий.

Він  заплатив  високу  ціну  віддав  на  плаху    життя...
і  казав  ,  ''що  вмерти  за  Україну  ненайгірша  смерть''
снайперська  куля    вцілила  відібрала  у  мами  дитя,
душа  безсмертна  твердиня,  яку  незламати  на  чверть.

Вимірював  відстань  мандрівки  земного  життя...
дивився,  правді  у  очі,  щоб  незустріти  сестру  гординю,
знаннями  запалював  багаття  і  іскорка  зігріває  дитя,
вніс  золоті  скарби  душі  у  слові  у  поетичну  святиню.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776139
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.02.2018

ЮНИЙ ПАРОСТОК

ПРИСВЯТА  РОМАНУ  ГУРИКУ
ЮНИЙ  ПАРОСТОК
Із  першого  погляду  закохувались  дівчата...
а  скільки  мріяло      іти    із  ним  до  вінця?...
від    ровесників  був  старший  набагато...
йому  судилось  бути  воїном  миру  і  добра.

Чорнявий  хлопчина  юнак  вродливий...
носив  прекрасне  чудове    ім'я  -Роман
до  понижених,  був  завжди  співчутливий...
і  в  заметіль  ,проти  тирана  злетів  на  Майдан.  

Юний  паросток  зростав  украсити    храм...
тримати  пресвяте    небо  правицею  Бога,
цікавився  наукою  і  до  всього  мав  талан-
у  світ  знань  прокладав  життєву  дорогу.

 Із  щирим  серцем-  ангел  добра  і  миру...
світлий  небесний  воїн  жертовної  любові
білим    голубом  злетів  увись  на  крилах
щоб  стояти  на  варті  у  Всевишньому  домі.

У  Київ  голосний  дзвін  кликав  на    Майдан
боротись,  за  волю...  він  став  у  першім  ряду,
''Хто,  як  не  я''-  ''захищу  народ''  ,сказав''  Роман''
від  свинцевої  кулі  загинув  у  кровавім  бою.

Здригнувся  світ,  від  смерті  молодого  юнця...
чорний  ворон  забив  крильми  у  вікно  до  мами
в  домовині,  у    вишиванці  усміхнене  хлопча...
плачуть  стривожені  батьки  і  глибокі  рани.

Романа-благородний  образ  сяє  на  іконостасі
народжений  вмерти  ,  щоб  стати  вічно  живим
у  Небесну  сотню  став  у  стрій    в  новім  часі
золотими  літерами  названо  його  ім'я  святим.

Навесні  ,  цвітуть  кетяги  молодої  калини
до  їх  віть  злітаються  із  піснями  солов'ї...  
на  алеї  слави  несуть  честь    -сину  України
із  поклоном,  Земля  мати  дарує    квіти  живі.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776128
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.02.2018

БІЛОКРИЛИЙ АНГЕЛ

ПРИСВ'ЯТА  НАЗАРІЮ  ВОЙТОВИЧУ
   БІЛОКРИЛИЙ  АНГЕЛ
Пшеничне  волосся  очі  блакитньо-сині
красень  юнак  весняний  ранній  цвіт
Назарко-  був  у  батьків  єдина  дитина...
у  Небесну  сотню  пішов  у  сімнадцять  літ.

Від  болю  ,стогне  земля  зчорніли  святі  небеса...
пострілом  снайпера  розпнято  дитя  на  Майдані,
від  свинцевої  кулі  згоріло  тіло  молоде  життя
і  ворон  приніс  сумну  звістку  мамі  на  світанні.

Від  рук  вбивці  пролилась  кров  на  білім  снігу
немов  червоним  маком  зацвів    у  буйних    житах
відірвався  від  землі  злетів  в  заметіль  у  далину
і  над  труною  чаєно  заридала  мамa  в  сльозах.

Студена  зима  завинула  мати  в  чорну  хустину
В  останню  путь  батьки  провожають  своє  дитя
він  хотів  жити  любити  посадити  червону  калину
щоб  до  віть  прилітали  солов'ї  і  від  співу  раділа  душа  
 
Із  поклоном    встелена  квітками  остання  дорога
пам'ять  запалила  воскову  свічу  в  честь  його  ім'я
білокрилий  ангел  злетів  голубом  миру    до  Бога                                                                    
в  історії  України  записаний  героєм  на  многії  віка
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775931
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.02.2018

ВІД ТВОЇХ СЛІВ Я ОЖИВАЮ

ВІД  ТВОЇХ  СЛІВ  Я  ОЖИВАЮ
Від  твоїх  ласкавих  ніжних  слів  я  оживаю...
первоцвітом    посеред  білої  зими    цвіту,
як  дика  пташка  звільнена  із  полону  злітаю...
і  до  зір,    на  волю  воленьку  лечу  лечу  лечу.

Лютий  мороз  пече  пробирає  до  кісток...
надворі  мороз  лютий  нікого  немає,
тільки    я  у  заметіль  іду,  і  вдихаю  ковток...
кружляє  сніжинка  і  в  долонях  моїх  тає.

Скільки  радості  і  щастя  ти  подарував  мені  ?...
запалив  ватру  у  душі  і  вона    горить  палає...
встеляю  вишитий  рушник  несу  любов  тобі,
підбираю  високу  ноту  і  піснею  серце  співає.

Променем  сонечка  лелієш  голубиш  мене  
і  шукає  самотня    пташка  високого  неба  
бо  у  вишуканім  слові    -цілюще  джерельце
вічна  весна  і  пахне  літо  медами  для  тебе.

М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2018

ТВОЯ УСМІШКА СЯЄ ЯК ПЕРЛИНА НА УСТАХ

ТВОЯ  УСМІШКА  ,СЯЄ  ЯК  ПЕРЛИНА  НА  УСТАХ
Твоя  усмішка  сяє  як  перлина  на  устах...
де  являєся  всюди  сходить  сонце,  світло-
лебедем  розправля  крила  співучий  птах
пером  пише  книгу  життя  осяйну  палітру.

Ти,  сьогодні  мій  друже  наснився  у  сні...
чи  на  радість  ,чи  на  біду...      я  незнаю?...
але  у  тихім  раю  була  щаслива  на  землі,
так  знай,  я  не  забула  тебе...  ще  й  досі  кохаю.

 Я,  не  можу  забути  прекрасну  мить  життя...
твою  благородну  шляхетну  душу  до  мене,
біля  тебе,  я  була  як  королева,  як  мале  дитя...
ти  піклувався,  про  мене  нахиляв  святе  небо.

Побачила  ,твій  ніжний  щирий  погляд  у  сні...
збентежена,  стривожена  від  зустріч  із  тобою-
бо  любові  ,вишневий  цвіт  цвіте-один  раз  навесні...
а  цей  сон  пролетів  так  швидко  бистрою  водою.

Я  ,пробудилась,  здригнулась  бо  удаль  відлетів  ти...
і  шукаю,  тебе  повсюди  у  піднебессі  у  сизім  туманні,
зимовим    рясним  дощем  омив  -  із  небесної  сльози,
і  лебідкою  злітаю  до  тебе  удаль  на  зорі  ранній.

Білосніжна  усмішка  сяє  як  перлина  в  пелюстках  ...
вона    дарує  океан  щастя  у  безмежній  любові,
я  ,чекаю  тебе    мій    любий  у  казкових  снах...  
і  в  оксамитах  ночі  .обійми  мене  у  пісні  у  слові.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2018

НЕВІЛЬНА ПТАШКА

НЕВІЛЬНА  ПТАШКА

На  чужині  крутиться  мати,  як  білка  в  колесі...
про  себе  не  думає  тільки  про  милих  дітей,
живе  надією,  що  прийдуть  кращі  дні  у  житті...
всі  кути  тримає  в  хаті  ,щоб  було  як  у  людей.

Жила  думками,  що  ось  виростуть  підуть  у  світ...
добрим  словом  оцінять  її  труд    самопожертву,
педалі  крутила  щодня  обливався  із  неї  піт-
працювала  важко,  приходила    ні  жива  ні  мертва.

Від  половинки,  що  взяти...  хіба  що  у  паспорті  штамп,
немає  від  нього  пітримки,  допомоги,  дужого  плеча,
серпанковий  час  косив  її  молоде  життя  -автобам...
була  капітаном  корабля,  і  все  вирішувала  сама.

Днями  гарувала,  як  віл  в  жару  спеку  і  в  зливу...
проти  вітровію,  ішла  в  життя  до  бажаної  мети,
немов  орала  чорнозем  засівала  зерном  ниву
тішила  себе,  що  прийде  час  і  осяє    її  стежки.

Літа  за  літами  бігли,  як  прудкі  бистрі  коні...
все  хотіла  встигнути,  зробити  допомогти  усім,
а  сама  як  та  вівчарка    на  ланцюгу  на  припоні...
день  і  ніч  ,у  наймах  -невільна  пташка  у  тілі  живім.

І  всім  на  світі,  хоче  вгодити  батькам  і  дітям...
щоб  не  перед  ким  не  бути  у  боргу  в  житті  ,
надриває  в  тілі  жили  і  любить  красу  світу
милуєтьтся,  як  цвітуть  ніжні  квіти  навесні.


Б'ються  в  голові  думки,  як  сполохані  пташки...
жаль  туги  розриває  груди  рве  на  шматки,
у  безсонні  ночі  молиться  до  ікон,  як  монашка
летять  роки  ,  і  засріблились  коси  від  сльози.

А  в  дітей,  убогі  черстві  кам'яні  байдужі  душі...
на  чужині  ,більше  втратила  чим  віднайшла-
і  каже,  сива  голубка,,,  що  працювати  мушу''...
бо  у  порожній  хаті  не  бачить  сонечка  тепла.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775459
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.02.2018

УКРАЇНА -МОЯ БАТЬКІВЩИНА

УКРАЇНА  -МОЯ  БАТЬКІВЩИНА
-На  чужій  землі-золоті  піски
є  шикарний  пляж  -казкове  море
у  чужому  краю  немає  хуги  зими
одиноку  птаху-дика  туга  душу  коле.

У  світах,  -ростуть  пальми  широколисті...
є  розкішні  палаци  -дзеркала  на  хмарочосах-
над  ними  літають  білі  чайки  голосисті
шукають  тишу    затишок  у  вербовий  косах.

Є  на  карті  намальовані  різні  країни  світу
серед  них  пречиста  земля-  мати  Україна
тут  навесні  оживає  душа  у  первоцвіті
і  сяє  рубіном  намисто  червона  калина.

А  на  Україні  -осяйне  небо  синє  синьооке
вдихаєш  у  прозорі  ранки  трави  запашні
тут  кінь  вороненький  п'є  воду  із    потоку
на  квітучому  березі  купаються  трави  у  росі.

 А  На  Україні  пахнуть  медами    сади
квітне  чарівний  розмай  біля  хати  
журавлі  летять    де  стрункі  явори
де  чекає  виглядає  дітей  стара  мати.

За  гаєм,  в  полі  дзвенить  ключова  вода
від  спраги    напоїть  польова  криниця
переливаються  хвилями  золоті  жита
у  гори  Карпати  летить    -сизокрила  птиця.

Я,  народилась  на  Галичинні  над  Дністром...
де  смерекові  ліси  густі  Діброви  і  зелені  гаї,
де  оксамитові  вечори  зоріють  над  селом
і  пташина  в'є  гніздечко  на  вітті  клена  навесні  .

Україна!  моя  Батьківщина  -  священна  земля!
тут  я  народилась  і  мого  роду  глибоке  коріння
у  барвисту  вишиванку  вдягає  на  свято    дитя
і  оспівує  красу  у  пісні  із  покоління  в  покоління  .

М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775364
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.02.2018

ЖИТТЯ -БІЖИТЬ ЯК БИСТРІ КОНІ

ЖИТТЯ-БІЖИТЬ,  ЯК  БИСТРІ  КОНІ...
Життя  -біжить,  як  бистрі  коні  прудкі....
тож  кохай,  люби...  того  хто  поруч  із  тобою,
усміхайся,  божому  світку...    як  сумно  на  душі,
неси  людям  радість  і  світи  як  сонце  весною.

Життя  -це  мрійлива  пташка,  у  якої  є  крила...
на  завтра,  нічого  не  відкладай    живи,  твори...
 будуй  гніздечко  від  вітровію  грози  і  зливи,
щоб  під  синім  небом    квітнули  щастям  сади.

Життя  -не  з  медом  відчуєш  гіркий  полин...
гострим  колюччям  і  шипами  тебе  поранить,
є  білі  і  чорні  клавіші  ,на  якому  грає  клавесин-  
трудись,  у  поті  чола...  і  твоїй  долі  поталанить.

Життя,  крихке...    прозоре,  як  кристальне  скло...
може  розбитись,  як  тоненька  нитка  обірватись-
відзеркалює,  високе  небо...  невидно  глибоке  дно-
тут  є  падіння  і  злети,  не  можна    із  вогнем    гратись.

Твори,  сьогоднішній  день  у  Божій  ласці  любові...
 із  сходом  сонця  зійде  на  тебе  благодать  із  небес.
 у  вірі,  сій  зерно  добра  засяє    затишок  у    домі...
збудуться  мрії,  і  Всевишній  подарує  чудо  із  чудес.  

М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2018

БЕРЕЖУ ПАМ'ЯТЬ ПРО ТЕБЕ

БЕРЕЖУ  ПАМ'ЯТЬ  ПРО  ТЕБЕ
Ти  рано,  пішов  із  життя...  не  попрощався  зі  мною,
для  мене  прекрасний  світ  втратив  барви  життя...
в  розпачі,  свій  смуток  печаль    виливаю  сльозою,
бо  без  тебе,  я  одинокий  птах...  убога  сирота.

В  лютий  місяць,  смерть    забрала  тебе  від  мене...
та  у  моїй  душі,  ти  будеш  завжди  сонечком  світить,
на  могилу,  несу  квіти  бережу  світлу  пам'ять  про  тебе...
запалюю  свічу,  і  до  небес  несу  молитву  в  цю  мить.

Наді  мною,  чорні  хмари  проливні    лиють  дощі,
люта  зима  замела  твої  сліди  білими  снігами...
я,  минулим  живу...  одним  тобою  на  цій  землі-
спогадами,  святою  любов'ю  яка  була  між  нами.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774838
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.02.2018

ЦЕЙ СВІТ ЗБОЖЕВОЛІВ

ЦЕЙ  СВІТ  ЗБОЖЕВОЛІВ
Цей  світ  збожеволів...  перевернувся  верх  дном,
як  в  погоді,  політиці  ,поведінці...  і  в  сучасній  моді-
прийшов  жорстокий  час,  рубає  із  плеча  мечом...
один,  хипує  джаз..  а  безголосе  копіює  Паваротті.

Великий  капітал  гаманець  веде  всіх  до  божевілля...
штампують,  точуть  зброю  для  війн...  розрух  і  руїн-
царьки,  на  троні  -  гарбають  все  у  свої  володіння...
І  винищують,  народи...  нації,  нанюхавши  кокаїн...

Молодиці,  виходять  заміж  за  Дон  Жуана  бойфренда...
тільки  щоб  мав    великий  капітал  шикарну  тачку.-
одіті,  як  в  Голівуді  ...обдерті,  немов  із  секонд  хенду...
щоб  на  Мальдіви,  глянути  і  євро  жувати,  як  жувачку...

Дівиця-  побрита  налисо...в  наколках-''серьга  на  бровах'',
 красень  юнак,  -плекає  довгі  коси  ....одіває  в  спідницю-
 за  валюту,  омолоджують  жінку...  запліднюють  в  літах,
одягають,  звірячі    маски  шоу...  рожеві  окуляри  на  лиця.

Я,  не  люблю,  тупих  дикунів-  покоління  із  девяностих...
розпещених  лежибоків,  які  видають  себе  за  крутих...
гарують  батьки,  а  вони  вивертають  до  кишень  порожніх...
які  не  шанують,працю  інших  і    не  цінують  родичів  своїх.

Не  люблю,  альфонсів...  у  яких  в  голові  метелики  літають,
 нічого  не  хочуть  робити...  живуть  на  широку  ногу,
які  мають  тебе  за  нуль,  i  із  високого  польоту  літають...
за  рахунок  інших,  гуляють...  п'ють,  немає  нічого  святого.

Боюсь,    псів  ,які  гострими  зубами  можуть  вкусити...
зненацька,  напасти  ...    покусати  до  кровавих  ран,
у  яких  собаче  життя  ,і  тебе  вчать''  по  понятях  жити''
гострим  словом,  ламає  крила  твій  духовний  стан  .            

Не  люблю,  коли  із  Івана  роблять  великого  пана...
носить  діаманти,  хутра...  закладає  із  крисами  капелюх,  
а  душа,  убога  пихата  ,самовпевненого  солодка  омана,
немов  ''велика  цяця'',-  а  в  реалі  когут  -лебединний  пух  .

Не  люблю,  хвастунів,  які  вихваляються  розумом,  красою...  
а  плюють,  в  душу...  брудним  чоботом  витирають  у  тебе  ноги,
в  очі  кажуть,  що  друзі,  а  зрадять,...  продадуть  без  крихти  болю,  
а  коли  потрібна,  ти  їм...  ідуть  із  поклоном  до  твого  порогу.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774793
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2018

КРАСИВА ЛІТНЯ ЖІНКА

КРАСИВА  ЛІТНЯ  ЖІНКА
Красива  літня  жінка,  а  чомусь  сумна?...
розцвіла,  як  троянда  білосніжний  цвіт-
закохалась,-  у  чарівну  мелодію  скрипаля  
яка  оспівує  тихий  рай  прекрасний  світ.

Заграй,  скрипалю  пісню    про  кохання...
про  зоряний  вечір  у  вишневім  саду.
щоб  слухати  золотий  голос  до  світання
дарувати    людям  щастя  і  запалити  свічу.

Променем  тепла  зігріти  того  кого  люблю...
нахилити  небо  і  вести  зоряними  стежками,
і  до  ранку  вдихати  у  пахощі    в  зеленім  гаю
із  келиху  ,пити  щастя  над  квітучими  берегами.

Послухай  ,  мила,    як  співає  соловейко  для  нас!
у  пісні  ,  крізь  світи  широкий  океан  єднає  долі  ...
бо  біжить  ріка  життя  -водограєм    кохання  час...
будує  мости  у  трави,  де  цвітуть  квіти  волошкові.

Заграй,  скрипалю  пісню  про  кохання  ...
нехай  понад  плай  дзвенить    ніжна  струна  
 і  під  сіянням  зір  я  загадаю  одне  бажання-
щоб  в  заметіль  зими    зігріла  лебедів  весна.

Красива  літня  жінка,  а  чомусь  сумна?...
розцвіла  ,як  троянда  білосніжний  цвіт...
я  ,прошу  твоєї  руки  кохана  до  вінця,
щоб  із  тобою  у  парі  злітати  у    зоресвіт.

М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2018

ПОСЛУХАЙ, СЕСТРО, ЯК КУРЛИЧУТЬ ЖУРАВЛІ!

ПОСЛУХАЙ,  СЕСТРО,  ЯК  КУРЛИЧУТЬ  ЖУРАВЛІ!!!
Послухай,  сестро,    як  курличуть  журавлі!...
піснею  кличуть,  додому  -де  мати  Україна!
там  біля  хати  цвітуть  яблуневі  сади  навесні...
і  у  білу  вишиванку  вдягнула  -червона  калина.

Птахи  летять  -  через  океан  і  синє  море      ...
пробиваються  крізь  вітри  у  рідні  краї,
де  над  ставом  верба  і  Карпати  гори  -
щоб  вдихнути,  у  запах  хліба  святої  землі.

Поглянь  ,пташко  мила-  у  синю  блакить!
як  по  сонячному  маяку  прокладають  шлях,
у  туманній  імлі  не  зіб'ються  із  путі  ні  на  мить...
щоб  на  крилах  принести  щастя    у  своїх  руках.  

Позолотить,  осінь  листям  відлітають  журавлі...
у  далекії  світи,    де  немає    снігу  заметілі  зими...
на  чужині,сумують  за  піснею  як  співають  солов'ї...
де  у  тихому  раю,  осяяні  зорями  лілові  вечори  .

Послухай,  сестро,    як  курличуть  журавлі!...
піснею,  кличуть    додому-  де  мати  Україна!...
де  квітучі  береги  Отчий  дім  ясени  стрункі
п'ють  водицю  із  джерела,  щоб  зміцніли  крила.                        

Послухай,  сестро,  як  курличуть  журавлі!...
Відлуннює  ніжна  пісня  і  додає  духу  і  сили  ,
Витри  із  очей  сльозу  і  ти  злітаєш  до  зорі,
Шукаєш  маленький  куточок,  де  ти  народилась.


М  .ЧАЙКІВЧАНКА.            

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774469
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.01.2018

ПАДАЄ ДОЩ ЦІЛЮЩО-ПРЕЧИСТИЙ

   
ПАДАЄ  ДОЩ  ЦІЛЮЩО  -ПРЕЧИСТИЙ
За  вікном,  падає    дощ  цілющо-пречистий...
змиває  зимовий  сон  на  березі  життя,
від  подиху  весни  розквітає  зелене  листя
і  в  майовім  квіті  іскриться  небесна  роса.

По  між  високими  берегами  течу  рікою...
водограєм  оспівую  мальовничий  край,
дивлюсь,  на  бистрі  води-гордою  вербою
і  маленькою  ластівкою  злітаю  в  зелений  гай.

Милуюсь,  ясним  небокраєм  променем  сонця...
купаюсь  в  запашних  травах  у  прекрасній  митті
вдихаю,  у  воленьку  зриваю  первоцвіт  в  долонці
занурююсь,  в  сяйво  окрилених  мрій  у    молитві.

Вслухаюсь,  у  тишу  світанку  в  замріяні  ліси...
Володар  Всесвіту  нахиляє    все  злато  світу,
ангелом  нашіптує  слова  у  вірші  світлі  думки-
і  я  п'ю,  життя  із  чистого  джерела  весни  і  літа.

Крильми  птаха  розвіюю  хмари  по  між  віт,
в  тілі  пульсує  струменить  дивне  почуття-
спрагла  душа  черпає  життєдальнний  сік...
на  острові  щастя  звеселяє  мелодія  скрипаля.

Ріка  життя  несе  мене  на  бурхливих  хвилях...
ідуть  дощі,  зливи  зміцнюють  крила  до  злетів...
крок  за  кроком  вимірюю  світ  у  тисяч  милях,
із  попелища,  воскресаю  і  будую  світлицю  поета.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774276
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.01.2018

ВІЙНА ЗАЛИШИЛА СЛІДИ

ВІЙНА  ЗАЛИШИЛА  СЛІДИ  

Війна,  залишила  сліди  на  роки  і  століття...
у  серці  викарбувала  рани    сіє    нові  хрести-
божеволіють  матері  від  горя  біди  і  жахіття
завенула  в  чорну  хустину  і  скорбота  навіки.

Голосить  мати  печальною  журбою  безсила...
жорстокий  час,  закопав  надію  у  глибоку  могилу,
війна  -свинцевою  кулею  красу  тіла  зрешетила
немає  живого  місця  і  син  лежить  в  домовині.

В  останнє  прощання    кидає  грудку  землі...
нечує,    не  бачить,  білого  світу  перед  собою,
від  болю,  немає  спокою  втіхи  радості  на  землі
спалює  у  попіл  сонячні  дні-  солоною  сльозою.

Підла  війна,    осиротила  батьків  маленькі    діти...
засріблила  вималювала  на  скронях  сивину,
машина  зла  відрубала  ніжні  крила    кленові  віти
викорінила  дерево  життя  і  запалила  воскову  свічу.

Скільки,    скосила  смертною  косою  ранього  цвіту?
в  мясорубці,  перемолола  гострим  ножем  у  прах,
в  гробі  мертві  перевертаються  оживають  в  завіті...
і  Тарасовім  слові  воскресає  із  попелу  фенікс  птах.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774077
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.01.2018

РОЗСТЕЛИВСЯ СИЗИЙ СИЗИЙ ТУМАН В ДИМУ

РОЗСТЕЛИВСЯ  СИЗИЙ  СИЗИЙ  ТУМАН  В  ДИМУ
Прилетіла  із  моря  чайка  у  степ  широкий...
шукає  чисту  воду  із  бистрого  потоку,
сіла,  на  високе  гілля  стрункої  тополі...
чаєно,  заголосила,  де  козак  лежав  у  крові...

На  схід  чорну  хмару  навіяв  сильний  вітер,
московський  чобіт  топче    найкращі  квіти-
свистить,  кулеметна  черга  мінним  снігопадом
спопеляє  калиновий  сад    ураганним  градом.

Розстелився  сизий  сизий  туман  в  диму-  
тут  впав  героєм    -  син  України  у  бою...
над  його  тілом,  плаче  ,ридає  чайка  біла...
і  додому,  ворон  несе  вісточку  на  крилах.

Із  сходом  сонця  вдарив  у  шибку  крилом,
задзвеніли  голосно  -церковні  дзвони  селом-
''пливе  кача''-  співають  над  труною  козака,
зарано  посивіла  мати,у  сльозі  діти  вдова.

Розстелився,    сизий  сизий  туман  в  диму...
Зажурилась  Україна  за  сином,  що  загинув  в  бою,
від  його  крові  зацвіли  червоні  маки  у  полі-
а  на  могилі,  схиляють  голову  явори  клени  і  тополі.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774000
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.01.2018

НА СВЯТВЕЧІР ДО МАМИ

НА  СВЯТ  ВЕЧІР  ДО  МАМИ

Мамина  світлиця  прибрана  вишитими  рушниками
із  далеких  країв  по  урочистому  зустрічає  внуків  дітей,
під  вікном  різдвяна  квітка  пломеніє  пелюстками
і  святвечір,  відкрито  двері  для  колядників    гостей.

На  святковім  столі  застелена  біленька  скатертина
немов  у  квітучому  полі  цвітуть  сині  волошки  у  житі
у  підсвічнику  горить  свіча  віддає  тепло  для  родини
і  перед  вечерою  згадуюють  мертвих  у  щирій  молитві.

У  надвечір'я  ,зійшла  зоря  заграли  ангели  дзвоном...
господар  заносить  дідуха  благословляє  усіх  у  хаті,
Христос  родився!!!-Славімо  його!  відповідають  хором,
під  обрус  кладуть  сіно,  а  солому    встеляють  по  хаті  .

Пахне  дванадцять  страв  далеко  ...ще  із  порога,
голубці  із  картоплею,    вареники  і  паляниця...
риба,  квасоля,  огірочки  і  смачна  кутя  медова-
часник  ,щоб  були  здорові  і  желе  солодка  суниця.    

Яка  то  радість,  заколядувати  у  великій    родині  !
тисяч  зір  із  місяцем  у  шибці  слухають  коляду...
за  вікном,  тріщить  мороз,  падає  сніг,  хуртовина...
 витає,  вертеп  Ісуса    і  несе  радіть  у  душу  твою.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773059
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.01.2018

АНГЕЛ СВІТЛА ПРИСВЯТА ВОЛОДИМИРУ МЕЛЬНІЧУКУ

АНГЕЛ  СВІТЛА
ПРИСВЯТА  МЕЛЬНІЧІКУ  ВОЛОДИМИРУ  НЕБЕСНІЙ  СОТНІ

Любив,  подорожувати...  пташок  тварин  і  життя...
далеким  і  близьким  йшов  завжди  на  допомогу,
відкрита,  щира  душа-  у  Володимира  Мельничука-
і  стелилась  квітами  на  вишитім  рушнику  дорога.

Був  майстром,  на  всяку  погоду...  мав  золоті  руки,
прекрасну  мить  свого  життя  осяяв  на  світлині...
фотографував-  божий  світ...  вслухався  у  різні  звуки,
був  уважний  до  старших,  усміхався  малій  дитині.

Де  явився,  Ангел  Світла,-  немов  сонечко  сходило-  
був  -волонтер,  допомагав...  чим  міг  -на  Майдані,
без  зброї,  із  фотоапаратом  ходив  миролюбивий...
знімав  ,що  бачив,  як  стріляв  беркут  на  барикаді.

Із  заходом  сонця  ,  поспішав  до  Жовтневого  на  зустріч...
щоб  там  допомогти  прибрати  і  послужити  друзям,
по  телефону  ,сказав''  мама''  та  постріл  обірвав  -сущність,
впав  ,героєм  Небесної  сотні,  закрив  очі  у  кровяній  калюжі.

Блакитні  очі  ,світле  волосся.  чоловіча  справжня  рука...
благородний  ,  чуйний,  кулею  спалений,  але  нездоланий...
талановитий,  шляхетний,  у  якого  ангелом  сяє  душа...
для  матері,  є-любим  сином...  для  дружини-чоловік  коханий.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773011
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.01.2018

МАМО ПРОСТИ ПРОБАЧ!!! ПРИСВЯТА ВОЛОДІ ЖЕРЕБНОМУ

МАМО,  ПРОСТИ  ПРОБАЧ!!!
ПРИСВЯТА  ВОЛОДІ  ЖЕРЕБНОМУ
Дорогенька  мамо,  прости,    мені  пробач!!!
що  залишив  свій  рідний  поріг  Отчий  дім...
що  моє  життя  ,погубив  беркутський  палач-
і  я,  записався  у  Небесну  сотню  янгела  загін.

Я,  із  дитинства-вчив  Франка  любив  Кобзаря...
мріяв  у  думах,  як  поет  про  Україну  вільну  багату...
прийшов  час  -я  став  світилом  беззахисного  життя,
і  на  Інститутській  захищав  народ  від  тирана  ката.

Рідна  матусю!,  -у  мене  три  матері  на  цій  землі...
ти  голубко  сива  ,ненька  Україна  і  Божа  мати-
я,  не  можу  сидіти  вдома  ,як  Київ  палає  у  вогні...
i  беркут  ,кийком  знущається...  б'є  молодшого  брата.

Я,  не  один...  нас  мільйон  однодумців  на  Майдані-
запалили  вогонь,  свічу  гідності,  честі,  добра  і  миру...
за  нами  перемога,  світле  майбутнє,  ми''  не  раби  гнані''...
яких  лякають,  кинути  за  грати...  ламають  вільні  крила.

Не  плач,  не  ридай,  не  тужи,  за  мною  люба  мамо!!!
я  білим  лебедем  відлетів  у  зоряні  світи  в  Божий  рай...
щоб  ясною  зорею  осяяти  твоє  віконце  раненько  рано,
і  Божою  рукою,  вести  нове  покоління  України  удаль.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772967
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.01.2018

В ЙОГО ОЧАХ СЯЄ ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ

В  ЙОГО  ОЧАХ  СЯЄ  ЛЮБОВ  ДО  УКРАЇНИ
ПРИСВЯТА  ЮРІЮ  ВЕРБИЦЬКОМУ
В  очах,  сяють  небеса  любов  до  України...
чуттєва,  добра,  щира  життєрадісна  душа-
бандерівець  -закоханий  в  цвіт  калину...
солов'їну  пісню,  яка  струменить  із  джерела.

Це  Юрій  Вербицький  -красень  козак  зі  Львова...
герой  Небесної  сотні  -третя  згаснувша  зоря
закатований  у  лісі  за  Незалежність  волю  і  мову
за  високі  ідеї  -  за  подих  європейського  життя.

Захоплювався  альпінізмом  долав  маршрути  Кавказу...
любив  гори  Карпати,  і  мальовничі  краєвиди  Дніпра-
почув  дзвін  Майдану...  побиття  студентів  за  наказом,      
що  на  алеї  Свобода      розгулює  -  беркутівська  орда.

Він  не  зміг  спокійно  святкувати  Різдво  і  Йордан.
   Дивитись,  і  спостерігати  на  безладдя  із  екрану  
злетів    ангелом    у  столицю  Київ  на  Майдан....
щоб  захистити  молодшого  брата  від  рук  тирана.

Снайпер  поранив  в  око  і  надали  першу  допомогу
дізнались    злочинці  із  лікарні  викрали  патріота
заклали  мішок  на  голову  завезли  на  безлюдну  дорогу
 ламали  руки  і  ноги    били  катували  до  кровавого  поту.

У  темну  ніч  у  засніженому  лісі  кати  розпинали  тіло  
за  селом  на  морозі  тортували  і  знущались  над  ним
залишили  помирати  у  снігах  і  він  впав  безсилий
та  Герої  не  вмирають,  він  залишився  вічно  живим.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.2015  0228

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772906
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 23.01.2018

МУЗИКУ -РОЗУМІЮТЬ БЕЗ СЛІВ

МУЗИКУ-  РОЗУМІЮТЬ  БЕЗ  СЛІВ

Музика-це  єдина  всесвітня  мова...  
її  не  переводять  розуміють  без  слів,
торкається  серця  струна  пречудова
закружляє  у  вальсі  милозвучний  спів.

Музика-  дає  наснаги  сили  і  натхнення...
у  неї  закоханий  світ  творчі  люди  землі,
у  поклоні  аплодують  в  честь  її  імення-
і  веде  у  казку  торкається  серця  і  душі.

Музика  -розправляє  у  пташини  крила...  
веде,  у  мріях  у  Всесвіт    до  яснооких  зір-                                            
відлунює  мелодія  і  кипить  кров  у  жилах
і  насолоджує,  водограй  із  музичних  лір.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.







М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772491
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.01.2018

НА БЕРЕЗІ НАДІЯ ЗАМРІЯНИЙ СИДЖУ

НА  БЕРЕЗІ  НАДІЯ  ЗАМРІЯНИЙ  СИДЖУ

На  березі  надія  замріяний  сиджу...
і  думаю,  про  тебе  про  тебе  про  тебе...
крізь  тумани  у  твої  казкові  сни  іду,
у  твоє  вікно  зорю  і  нахиляю  небо.

Розквітають  чудові  квіти  у  літнім  саду-
шовкові  пелюстки  квіти  кохання  і  краси
білолиций  місяць  розсипає  роси-зорепадом
щоб  для  тебе  ,мільйон  троянд  зацвіли...                                                                                      

Пробудись,  від  сну  мила  дівчино  дорога...
вийди,  до  мене  у  надвечір'я  до  зелен  гаю-
я  ,осяю  тобі  стежки  в  зоряні  світи  вдаля...
і  подарую,  квіти  кохання...  бо  тебе  кохаю.

Ти,  жадана  мрія,  моя  любов  зіронька  у  небі...
найпрекрасніша  квітка    троянда    на  землі  ,              
 встеляю  в  стежечку  ніжні  пелюстки  для  тебе-
і  будую  мости  щастя,  щоб  з'єднати  серця  свої.    
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2018

НА РІЧЦІ НА ЙОРДАНІ

НА  РІЧЦІ  НА  ЙОРДАНІ
 Ой  на  річці  на  Йордані  ...
там  води  кристальні  дзвенять,
а  Святий  Дух  у  виді  голуба
роздає  у  любові  божу  благодать.

Вставай,  прокидайся,  земле  свята!...
піднімайтесь,  добрі  люди  від  сну!
на  Господнє  Хрещення  ідіть  до  джерела,
освятіть  тіло  і  зціліть    душу  свою.

Нехай  свята  водиця  із  Йордану,
прожене  наших  ворогів    на  Вкраїні  ,
із  небес  зійде  сонечко  рано-  рано
з'єднає  нас  в  родину  в  божій  святині.

На  Водохрестя,  падає  сніг  білий  білий..
немов  на  білосніжнім  цвіті  чиста  роса,
прийми  ,блажену  святість  у  заметілі-
прославляй  ,  Хрещення    Ісуса  Христа.

 Заграли  дзвони  во  славу  Божу...
із  рук  Йоана  хрестився  Месія,
він  відкриває  небеса  у  серце  кожне-
у  Христовій    вірі  дарує  нам  надію.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772053
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 18.01.2018

ДОЗВОЛЬТЕ, НАМ ЗАКОЛЯДУВАТИ

ДОЗВОЛЬТЕ,  НАМ  ЗАКОЛЯДУВАТИ

У  Вифлеємі  боже  дитя  народила  Пресвята  Марія
у  бідній  стаєнці  на  сіні  білого  світку  єдина  надія...
Слава  !Слава,  тобі  Боже  !Слава  Месії  -Небесному  Царю!
тобі  поклін  земний  несемо  -  Всевишній  Владарю!!!

Добрий  вечір  ,добрі  люди,  пане  господарю!!!...
ми  ,завітали  подорожні  гості  із  далекого  краю...
Радуйтеся,  веселіться!-  застеляйте  столи  обрусом...
святкуйте  ,прославляйте!-  народження  Ісуса.

Дозвольте,  нам  заколядувати  нині  у  вашій  хаті!
на  зорі  запалити  воскову  свічку  у  божій  благодаті
нехай  Господня  любов  єднає  в  заметіль  хуртовину
і  почастує,  святою  колядою  вдову  і  убогу  сиротину.

Розпалюйте,  вогонь  у  печі..нехай  всіх  зігріє  теплом,
господар  несе  дідуха  у  хату  і  засіває  всяким  добром-
нехай  різдвяна  зірка  засвітиться  миром  на  Вкраїні
і  встеляє  килим  до  храму  молитись  божій  родині.

Слава  Честь  Хвала  і  Шана  -рожденому  Богу  на  землі...
який  посилає  земні  ласки  пребагаті  дари  в  житті,
послухай,  нас  милий  Ісусе  благослови  вкраїнський  рід
подай,  нам  чисте  небо,  щоб  був  щасливий  кожен  чоловік.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771772
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 17.01.2018

УКРАЇНО-Я СЛАВЛЮ ТВОЄ ІМЕННЯ

УКРАЇНО-Я  СЛАВЛЮ  ТВОЄ  ІМЕННЯ

Із  далеких  країв  лину  журавкою  до  тебе...
де  золотавий  сонях  квітне  сонцем  у  полі,
і  до  твого  віконця  нахиляю  блакитне  небо  
щоб  червона  калина  усміхалась  твоїй  долі.

Красуне  Україно    -світанкова    зоре    !!!
синьоока  рідна  мати  дорога  земле  свята...
вільною  птахою  лечу-  в  широке  роздолля,
щоб  напитись  водиці  із  твого  джерела.

Крізь  світи,пробиваюсь  до  своїх  берегів...
де  над  ставом  верба  духмяні  трави  зелені,-
щоб  бути  в  своїй  родині  у  сестрів  і  братів-
і  славити,  у  піснях  твоє  прекрасне  імення.

Сонце  ховається  в  пелену  у  лютім  січні...
із  за  сизих  хмар  воно  світить  та  не  гріє,
промінчик  розпускає  цвіт  у  майовім  квітні,
щоб  навесні  ,ти  цвіла  білосніжно-  моя  Леліє.

Навесні,  до  віть  ясеня  повертають  журавлі-
несуть,  на  крилах    щастя  -  в  українську  хату,
і  в  літнім  саду  увінчали  віночком  красу  солов'ї
щоб  в  тихім  раю  раділа  квітам  сива  мати.

Я  дочка  землі,  що  пахне  хлібом  і  молочком
мій  батько  райський  куточок  Дністер  квітучий
райдуга  підковою  щастя  сходить  над  селом
і  осяює  стежку,    де  водограй  відлунює  співучий.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771635
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.01.2018

САМОТНІСТЬ

 САМОТНІСТЬ
Самотність-  страшніша  за  заметіль  зими
за  проливний  дощ  грозу  вітровійну  бурю
живцем  закопає  в  темну  могилу  із  туги
із  мільйон  думок  розстріляє  встромляє  кулю.

Давить,  гложе,  як  мозоль  ятриться  рана  горбата,
всихають  твої  мізки  і  тіло...  кровоточить  серце-
на  плечах,  несеш  каміння...    тяжкість  кострубату,
розпалений  вогонь,  не  погасить  водиця  із  озерця.

Дика  журба  -  повзучою  змією  загніздилась  у  судомі,
старість  -не  радість,  ковток-  із  присмаком  кислуватим,
прикра  недоля  зупиняє  час,  сьогодення-  паралізує  у  комі...
і  від  суєти,  життя...  мокнеш  від  сліз  птахом  крилатим.

Розверне  ,на  триста  шістдесять  градусів  тебе...
 посолить  рани  і  відповіді  незнайдеш  у  мудреця,
до  глибокого  дна  вичерпає  енергію  у  тумани  веде...
і  шукаєш  вихід-  із  тунелю,  Бога-  єдину  надію  життя.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771455
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.01.2018

ЗОРЯ , ГОЛУБИМИ МРІЯМИ ВИТКАЛА МЕРЕЖКУ

ЗОРЯ,  ГОЛУБИМИ  МРІЯМИ  ВИТКАЛА  МЕРЕЖКУ
Який  цей  світ  прекрасний  і  казковий?
зоря  голубими  мріями  виткала  мережку,
 змалювала  кольори  лілово-бірюзовий
і  над  селом  в  місячну  ніч  осяяла  стежку.

У  вікні  білолиций  місяць  кличе  у  сад...
де  на  тихі  бистрі  води  сяє  золоте  сузір'я,
в  росяні  запашні  трави  падає  зорепад-
і  під  маминим  вікном  цвіте  пахуче  зілля.

І  під  вічним  сонцем  молодіє  оживає  душа
в  лоні  неба  народжуються  нові  ніжні  пісні,
над  річкою  розпускають    коси  кучерява  верба-
і  надією  квітнуть  білосніжні  сади  навесні.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770667
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.01.2018

ЧАС, СТАВИТЬ ВСЕ НА СВОЇ МІСЦЯ

ЧАС,  СТАВИТЬ  ВСЕ  НА  СВОЇ  МІСЦЯ
Все  минає,  як  весна  літо  осінь  і  зима...
нічого  немає  вічного  у  цьому  житті,
народилось  дитя    у  земне  життя-
і  для  неї  ,написана    книга  на  землі.

Щасливий,  той  хто  у  прекраснім  світі...
віднайде,святу  любов  рідну  душу  свою-
по  очах  ,впізнає  ту  єдину  пташку  на  вітті,
подарує,  її  надію  щастя    збудить  від  сну.

Час,  як  суддя    -ставить  все  на  свої  місця...
крізь  тисяч  доріг  приведе  друга  до  тебе,
чужий  ,стане  близьким    щоб  раділа  душа...
і  розділить  кусочок  хліба  нахилить  небо.

Доля-  на  сто  вісімдесять  градусів  розверне  ...
поставить,  на  коліна  зажене  в  загнаний  кут,
навчить  тебе  жити,  гордості  крила  обітне-
іскоштуєш,  солодкий  мід  і  горя  солоний  пуд.

Життя  пролітає  швидко,  як  зірка  у  небі...
ясним  блиском  засвітиться  і  згасає  вмить-
тим  кому  довіряли  відштовхуєм  від  себе
бо  не  вміють  твою  душу  шанувати  і  любить.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770665
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2018

ПОБИВАЮСЬ ЯК ПТАХ У КЛІТЦІ

ПОБИВАЮСЬ  ,ЯК  ПТАХ  У  КЛІТЦІ
Побиваюсь,  як  птах  у  клітці  в  полоні...
душа  замріяно  вдивляється  крізь  вікно,
у  безонні  ночі  сходить  муза  у  рідній  мові-
і  дає  душі  сили  наснаги  і  птаха  крило.

Я,  крізь  заметіль  зими  лечу  до  зір  яснооких-
де  пречисте  небо  розлилося  у  широкий  океан,
досягаю  столітніх  дуб  до  верховіть  високих...
і  довжелезним  віттям  розганяю  сизий  туман.

Скрипаль  -явір  грає  на  клавішах  віолончеллі
пустун-вітер  до  танцю  запросив  кленове  листя,
випромінює  сонце  тепло  тануть  сніги  із  гір  скелі-
Я  рвусь  на  волю  і  Мені  дзвенить  ніжна  пісня  .  
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770372
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.01.2018

СКАЖИ , ЧОМУ ЗАЖУРЕНА ЛЕЛЕКО?

СКАЖИ,  ЧОМУ  ЗАЖУРЕНА  ЛЕЛЕКО?

Скажи,  чому  зажурена  ти  сизокрила  лелеко?...
чому  у  печалі,смутку  ...  летиш  так  далеко?...
крізь  сизі  тумани,у  чужі  світи  за  океани  моря-
і  залишаєш,своє  гніздечко  свій  рай  луги  і  поля.

За  тобою  ,сумують  стрункі    клени  тополі  і  ясени  ...
замріяні  cмерекові  ліси  райський  берег  Дністра
а  прийде  час,опадає    листя  від  спеки    і  сльоти  ...
і  більш  нечути  курли    -  бо  прийшла  осіння  пора.

У  золотавих  покосах,  не  видно  сизокрилу  птицю,
бо  засинає    Діброва  безкраї  поля  широкі  лани-
засіває,  твої  сліди  сніговієм  хуга  зима  білолиця
щоб  навесні  ,для  тебе  знову  цвіли  білосніжні  сади.

Туди,  куди  летиш....  там  немає  морозу  заметілі  зими...
худерлиця  ,не  дре...  не  мете  намети  кучугури  високі-
Сонце  зігріває  тіло  теплом  ,а    душу  спалює  від  самоти-
і  чужа  земля,  вовчою    тугою  стогне-  в  серце  одиноке.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770353
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2018

МИ, ТАК НЕ БАЧИЛИСЬ, МІЙ ДРУЖЕ ДАВНО…

 МИ,  ТАК  НЕ  БАЧИЛИСЬ,МІЙ  ДРУЖЕ  ДАВНО...

Ми,  так  не  бачились...  мій  друже  давно-
вже  річниця,  а  немов  пролетіло  тисяч  років,
ти  в  синю  даль  голубом  змахнув    крилом-
час,  рікою  тече...швидким  бистрим  потоком.

Люта  зима  на  морозі  гострить  меч-
підкошує  чудові  квіти  в  осіннім  саду,
від  холоду  в'яне  пелюстка  від  хуртеч...
і  мліє,  завмирає  листочок  під  снігопадом.

Твої  вчорашні  сліди  замела  хуртовина,  
падає  білий  сніг  -засніжила  наш  рай...
прийшов  час,  розлуки  вічності  стежина...
і  в  одинокої  птахи  на  душі  смуток  печаль.

Я  ,без  тебе  злітаю  до  зір  зустрічаю  літо...
моя  душа  виливає  океан  сліз  думи  гіркі,
 вже  іде  Новий  рік  запалює  осяйне  світло,
а  для  мене  велика  втрата  снує  сірі  дні.

Іду,  до  тебе  на  могилу  несу  троянди  білі...
в  твою  пам'ять  запалюю  воскову  свічу,
падає,  проливний  дощ...мете  сніг  в  заметілі-
і  світанкова  зоря  у  пісні  витирає  мою  сльозу.

Ми,  так  не  бачились...  мій  друже  давно-
водоспадом  відзвеніла  моя  весна  над  берегами,
я,  бачу  тебе  в  кольорових  снах...  немов  у  кіно-
і  зоря,  веде  до  тебе...у  сни  зоряними  стежками.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770273
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.01.2018

ГЛЯНЬ ЯК РОЗКВІТАЄ БІЛОСНІЖНО САД

ГЛЯНЬ,  ЯК  РОЗКВІТАЄ  БІЛОСНІЖНО  САД
Вечір,  розсипає  в  трави  срібні  роси...
наливають  солодкомедові  вишні  у  саду,
а  над  квітучим  берегом  верба  розплела  коси-
задивилась  ,на  стрункого  клена  в  зеленгаю.

Закохалась,  красуня  верба  в  кучерявого  клена,
в  щиру  усмішку  замріяні  глибокі  очі  голубі...
дзвенить  діамантовий  голос  листочок  зелений
від  почуттів  б'ється  серденько  крони  золоті.

Стоять,  як  голуби  у  парі  над  бистрою  водою...
простягли  ,одне  до  одного  руки  ніжні  віти  свої,
милуються,  як  колоситься  жито  за  княжою  горою,
як  пломеніють  пелюстками  червоні  маки  навесні.

Поглянь,  моя  ясна  зірко  який  вечір  казковий...
білолиций  місяць  осяює  стежки  вздовж  села,
і  кличе,  нас  до  саду  --де  пахне  бузок  ліловий
де  лелека,  на  ясені  роздає  щастя  із  свого  крила.

Вийди  ,моя  мила  до  мене  під  осяйний  зорепад...
послухай  ,як  допівночі  співають  пісню  солов'ї  -
глянь  ,як  у  нашім  раю  розквітає  білосніжно  сад?...  
з'єднаймо  долі,  щоб  пити  красу  цілющу  водицю  землі..
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.2008  05  06

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2018

Я ЗАПРОШУЮ ВАС НА СВЯТУ ВЕЧЕРЮ

Я  ЗАПРОШУЮ  ВАС  НА  СВЯТУ  ВЕЧЕРЮ
Мої  дорогенькі  батьки  тато  і  мамо....
із  чужини,  іду  до  вас  де  тополі  шумлять-
так  скоро  вечоріє,  сонце  зайшло  у  тумани...
засніжена  ,Діброва  із  гаєм  у  тиші  гомонять.

Вже  зійшла  зірка  над  селом  в  святвечір...
падає  білий  сніг  і  засипає  миттєво  сліди,
я  ,вгрузаю  поколіна  у  снігову  хугу  хуртечу-
і  крок  за  кроком  до  вас  прокладаю  стежки.

Тут  на  горбочку  видно  засніжені  поля...
заметіль  зими  засіяла  стежки  до  зеленгаю
під  пуховою  ковдрою  відпочиває  земля
нікого  ні  душі  ,тільки  я  в  сніговію  вас  шукаю.

Із  далекої  дороги  зустрічає-червона  калина
із  Різдвом  Христовим  витає  ворон  на  гіллі,
я  запалюю  лападку  із  очей  котиться  сльозина-
без  вас,  я  сирота  і  в'яну  як  троянда  у  заметілі.

Ясний  Місяць  до  небесного  раю  відкриває  браму-
осяює  земну  путь  колядникам  на  Різдво  Христове,
я  запрошую  на  святу  вечерю  мої  рідні  тато  і  мамо...
і  лишаю  ,вам  ключі  до  серця  тож  прийдіть  додому.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.5  01  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770016
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.01.2018

РІЗДВЯНА КВІТКА

РІЗДВЯНА  КВІТКА
За  вікном,  падає  білосніжний  сніг  у  благодатті..
розправля  свої  пушисті    крильця,  як  голуби  білі-
на  Різдво  Христове  зацвіла  різдвяна  квітка  у  хаті
і  витає,  велика  радість  у  дусі  святім  божім  тілі.

Прекрасна  квітка  засяяла  -у  полумянім  цвіті...
 святвечір  у  святості  надихає  блаженство  в  душі,
в  честь,  Пречистої  Діви  і  Ісуса  Сина    цвіте  у  Квіті-  
 дарує,  людям  божественну  красу  тепло  літа  на  землі  .
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770015
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 07.01.2018

ВЕЧІР ЗАКОЛИСУЄ ЗАХІД СОНЦЯ

ВЕЧІР  ЗАКОЛИСУЄ  ЗАХІД  СОНЦЯ
Вечір  провожає  у  зоряні  світи  захід  сонця...
коцюрбиться  розжарена  пелюстка  спати,
час,  гойдає  на  вітті  золоту  сливу  у  долонцях-
місяць  ,співає  колискову  заколисує  землю  мати.

Все  живе  ,плавиться  від  жари  в  сонячній  пожежі,
у  вогненім  багатті  згорає  до  тла  білий  день  літа-
за  горизонтом,  пломеніє  багрянцем  сонце  на  стежі...
від  спалаху  вулкану  ураганні  вітри  ламають  віття.

Тьма,  у  небокрай  в  синю  даль  пташці  закриває  браму,
плаче  сльозою  сосна,  бо  беззоряна  ніч,  як  чорна  смола-
розхристана  душа  -вовтузиться,  молиться  зорі  -О,  Санна!
іде  ,наосліп  по  Чумацькому  шляху  шукає  надію  дитя.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769876
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.01.2018

СЛЬОЗА СИЗОКРИЛОЇ ЛЕЛЕКИ

СЛЬОЗА  СИЗОКРИЛОЇ  ЛЕЛЕКИ

Скажи,  чому  блестить  сльоза  у  тебе  лелеко?...
чому  у  печалі,  журі...  ти  летиш  так  далеко?...
крізь  грози,  у  чужі  світи  за  океани  моря-
і  залишаєш,  у  смутку  свій  рай  луги  і  поля.

За  тобою  ,плачуть  стрункі  клени  і  тополі...
замріяні  cмерекові  ліси  райський  берег  Дністра
в  Золоту  Осінь  вітер  зриває  листя  від  болю...
 не  чути,  курликання-  бо  прийшла  осіння  пора.

У  золотавих  покосах  не  видно  сизокрилу  птицю,
засинає  зажурена  Діброва    стоголосий  гай  до  весни-
засіває,  твої  сліди  сніговієм  хуга  зима  білолиця
щоб  навесні  ,для  тебе  знову  цвіли  білосніжні  сади.

Туди,  куди  летиш....  там  немає  морозу  заметілі  зими...
худерлиця  ,не  дре...  не  мете  намети  кучугури  високі-
Сонце  зігріває  тіло  теплом  ,а    душу  спалює  від  самоти-
і  чужа  земля,  вовчою    тугою  стогне-  в  серце  одиноке.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769875
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 06.01.2018

УСМІХАЄТЬСЯ ЛІТНІЙ ВЕЧІР

УСМІХАЄТЬСЯ  ЛІТНІЙ  ВЕЧІР

Усміхається  літній  вечір  сяють  ясно  зірниці...
місяць  співає  колискову  засинає  рідне    село,
дай  мені  зоре,  на  красу  землі  надивиться?...
іти  стежками,  у  тихий  рай  де  мені  добре  було.

У  казковім  царстві  загубилась  моя  юна  весна...  
із  польових  квітів  виплітає  віночок  на  коси  мої,
і  я,  від  спраги  п'ю  водицю  із  цілющого  джерела-
де  все  найдорожче,  найцініше-  на  святій  землі.

У  маминім  садочку,-  щастям  цвітуть  матіоли,
ніжною  піснею  відлунює  мелодія  чарівна...
я  ,слухаю  золотий  голос,  як  співають  соколи...
у  своєму  куточку  дзвінкому  водограю    радіє  душа.

У  надвечір'я,зірка  нахиляє  Всесвіт  у  любові  ...
душа  злітає  увись  до    Князя  Місяця  на  човні,
від  тепла  розквітають  троянди  у  маминій  долоні  -
і  купаюсь,  у  пахучім  розмаю  у  травах  в  росі.

Мамине  ласкаве  слово  солодить  шоколадом,
у  пісні,  веде  де  сині  волошки  цвітуть  у  полях-
промені  осяюють  стежки  до  села  -зорепадом                            
і  я  згадую  Батьківський  дім    у  солодких  снах.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769717
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.01.2018

САНТА МАРІЯ ДІВО ПРЕЧИСТА!!!

М  .ЧАЙКІВЧАНКА.
САНТА  МАРІЄ  ДІВО  ПРЕЧИСТА
Санта  Маріє  Діво  Пречиста!!!
прекрасна  нев'януча  квітко  Леліє,
Мадонно  -  із  Назарету  панно  Ніжна
ти  тримаєш  святе  небо  даєш  надію.

Санта  Маріє  Діво  Пречиста!!!
білосніжний  цвіте  вічної  весни
ти  алмазний  діамант  на  зеленім  листі
 народила  Боже  дитя,  щоб  світ  спасти.

Санта  Марія  Діво  Пречиста!!!
тобі  Алилуя  Царице  Небесна  !
єднаєш  у  молитві  зоре    Всевишня,
від  ран  -зцілюєш  даром  пречудесним.

Санта  Маріє  Діво  Пречиста!!!
Мати  милосердя  ласки  і  любові
подай  миру  пити  водицю  чисту
освяти  єлеєм  у  Божім  домі.

Санта  Маріє  Діво  Пречиста!!!
 коронована  на  трон  серед  дівиць    
на  землі    сонця  правди  Христа-  
у  темряві,  осяй  нам  путь  із  зірниць.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769716
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 05.01.2018

НА РІЗДВО У БАТЬКІВСЬКУ ХАТУ

НА  РІЗДВО  У  БАТЬКІВСЬКУ  ХАТУ
На  Вкраїні,  люта  зима  заметіль  хуртовина...
мороз  тріщить  під  ногами,  сніг  у  святвечір-
а  на  чужині  ,лиє  дощ,  як  із  відра  сіра  днина...
дика  туга,  вовком  виє  обіймає  сироту  за  плечі.

У  спогадах  ,із  світів  рвуся  журавкою  у  свій  рай....
в  Батьківську  хату  під  мамине  вікно  заколядувати,
із  вертепом  колядую  вінчую  як  той  ''хлопець  помагай''-
від  Різдва  до  Йордану  щедрую''Дар  нині  Пребагатий''.

Сяє  мамина  світлиця...  образи  -у  вишитих  рушниках,
на  столі  ,біленький  в  узорах  обрус  під  ним  пахуче  сіно-
у  підсвічнику,  горить  свіча  згадують  мертвих  у  молитвах,
господар,  заносить  дідуха  у  хату  славить  Божого  Сина.

Дванадцять  страв  приготували  мамині  золоті  руки
пісний  борщ  вареники  із  капустою  пампухи  і  кутя
фасольний  крем,  калач...  кисіль,  який  люблять  внуки-
гриби,  риба...і  в  родині  розквітаютьу  любові  серця  .

Яка  то  радість  велика  і  блаженство  на  святвечір?...-
 дитятко  ,на  сіні  витають  із  зорею  від  хати  до  хати-
у  кутку  пахуча  ялинка  засвітила  гірлянди  малечі
воскресає  ,оживає  душа    і  до  ранку  не  хочеться  спати.  

Дзвенять  церковні  дзвони  кличуть  до  святої  церквиці
благу  вість  про  спасителя  світу  сповіщає  ясна  зоря...
заколядуймо,,  Бог  Предвічний''нехай  веселяться    зірниці
і  віра  у  надії  -осяює  шлях,щоб  пізнати  вчення  Ісуса  Христа.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769591
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 04.01.2018

МОЯ ДУША НАРОДЖЕНА ЛІТАТИ

МОЯ  ДУША  НАРОДЖЕНА  ЛІТАТИ
Моя  душа  народжена  літати,  а  не  повзти...
вона  із  птахокрилих,  яка  тягнеться  до  сонця-
із  думок  ,у  мріях  мережить  райдугу  краси  ...
у  віконце  ,нахиляє  пречисте  небо  у  твої  долонці.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769355
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2018

РІК СОБАКИ ІЗ НОВИМ РОКОМ!!!

РІК  СОБАКИ
Відкриваю  лист  святочний  день  календаря...
забіліло  перше  січня  новорічне  гарне  свято,
під  феєрверки  радіє  веселиться  планета  земля
і  входить  у  хату  Новий  рік,  рік  собаки-  кудлатий.

Добрий  вірний  друг  є  господарем  на  своїм  подвір'ї  
стереже  пильнує  добро  від  лиходіїв  заброд  і  лежнів
із  гострими  зубами  стоїть  в  бою  в  дощ  і  в  заметілі
іздалеку  чує  вогонь...  біду,  хто  у  вдови  -рве  черешні?.

Для  господаря,    собака  -це  міцна  надійна  зброя....  
не  треба  закривати  свою  хату  на  ключ  на  замок  
як  загавкає  звіром  додасть  страху  нічному    герою                                                                                                      
зубами  візьме  у  капкан  догори  диба  стає  волосок.

Собака,  як  людина    до  неї  треба  мати  підхід  і  ласку
погладиш  проти  шерсті  поранить  до  крові  і  болю
вона  із  зненацька  нападає  заганяє  ворога  у  пастку
а  іди,  до  неї  із  добром  врятує  життя  спасе  твою  долю.

Собаки  ,бувають  різної  породи  масті  добрі  і  злі...  
її  не  втримаєш  голодною  на  довжелезнім  ланцюгу,
відчуває  світлий  намір  і  віддає  взаємністю  тобі-
а  у  людини-    життя  собаче,  як  загубить  душу  свою.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769354
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.01.2018

ПРОЩАЙ, ДВІ ТИСЯЧІ СІМНАДЦЯТИЙ РІК!!!

ПРОЩАЙ  ДВІ  ТИСЯЧІ  СІМНАДЦЯТИЙ!!!
Прощай!-    дві  тисячі  сімнадцятий  рік!!!...
ти  ,білим    голубом  злітаєш  увись    в  заметілі
як  батько  дитя  обнімає  двадцять  перший  вік
і  у  божій  благодатті  кружляють  сніжинки  білі.

Із  зоряного  Всесвіту    зустрічаєм  Новий  рік...
земля  коронує  у  царський  трон  золоту  корону,
благословляє,  щоб  жилось  краще  як  торік...
щоб  був  господарем  до  прощального  дзвону.

Під  дзвін  курантів  опівночі  загадуєм  бажання...
спалахують  феєрверки  ведуть  нас    у  зоресвіт,
яскравим  світлом    народжуються  мрії  до  світання-
під  зеленою  ялинкою  відлунює  дзвінкий  сміх.

Мороз  щипає  у  личко  сніг  скрипить  під  ногами...  
Новорічна    казкова  ніч  запалює  вогник  тепла,
в  дім  входить  свято  і  оживає  надія  із  піснями
 і  зоря  нахиляє  землі  мирне  небо  щастя  добра.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768923
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.12.2017

ДО ФІНІШУ ДОБІГАЄ СТАРИЙ РІК

ДО  ФІНІШУ  ДОБІГАЄ  СТАРИЙ  РІК

До  фінішу,  до  фіналу  добігає  Старий  рік
б'ють  куранти  Новий  рік  вже  на  порозі...
відкриваєм  двері---  в  інетно-золотий  вік
до  віконечка  ,пташка  щебече  у  вірші  у  прозі.

Нехай  у  Новому  році  лунає  дитячий  сміх...
співають  колядки,  щедрівки  від  хати  до  хати,
у  сонячнім  сяйві  мирне  небо  обнімає  усіх-
і  у  долоні  ,засіває  щастя  -даром  пребагатим.

В  розкішні  парчеві  наряди  нарядилась  зима
встеляє  білосніжний  килим  сяє  ясна  зірка  землі
на  зелену  ялинку  мережить  сріблясті  кружева
і  о  дванадцятій  ночі    запалює  бенгальські  вогні.

Рік  відкриває  книгу  пише  нову  сторінку  життя...
в  цей  казковий  час,  розцвітає  різдвяна  квітка
під  дзвін  криштальних  дзвонів  радіє  душа,
і  свята  благодатть  несе  надію  божому  світку.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768715
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.12.2017

ДЛЯ ТЕБЕ МОЄ СЕРЦЕ ВІДКРИТЕ

 ДЛЯ  ТЕБЕ  МОЄ  СЕРЦЕ  ВІДКРИТЕ
Ти,  вчора  пішов  від  мене  в  заметіль
здається  пролетіло  вже    сотню  років...
мою  душу,  сльоза  роз'їдає  солона  сіль
і  далеко  чути  відлуння  твоїх  кроків.

Я,  виглядаю  тебе  із  далеких  доріг...
 моє  серце  завжди  відкрите-для  тебе
зима  засіває  білим  снігом  на  поріг...
замітає  твої  сліди  пречисте  небо.

Падає  білий  сніг  мете  січе  хуртовина...
від  холоду  в'яне  квітка  у  попіл  згорає-
життя  коротке  обривається  в  хвилину...
ідемо  у  сніговій    і  все  мліє  замерзає.

Я.  залишилась  одинока    сумую  і  плачу-
не  закриваю  двері  на  замок  чекаю  у  сні,
ти,  між  зір  пливеш  на  човнику  тебе  бачу-
мій  Місяцю  ,веди  у  казку  до  раньої  зорі.

Вітри,  із  віт    зривають  пожовкле  листя...
закружляв    снігопад  на    багаття  золоте
за  вікном  зажурився  сад  плаче  слізно  
він    чекає  сонечка  весни,  а    я  жду  тебе.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768684
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.12.2017