| Сторінки (5/457): | « | 1 2 3 4 5 | » |
В этих днях морозных — как в пустыне.
Красок нет. Повсюду белый снег.
В беспросветно-мглистой тихой стыни
засыпаю будто бы навек.
По воронке дней скольжу привычно,
забывая тайны всех основ,
и нелепо, вязко, нелогично
вновь тону в колодце зимних снов...
И сквозь этот снежно-дымный ладан
я бреду, сплетая явь и сны,
по пути, что лишь едва угадан,
к берегам волнующей весны...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708491
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 25.12.2016
Здравствуй, дедушка Мороз!
Буду очень рад я,
Если к празднику пришлёшь
Мышку в шоколаде!
А под ёлку положи
Мягкую перинку,
Чтоб на ней я нежить мог
И живот, и спинку!
А ещё прошу тебя:
Сделай одолженье -
Колбасы кило пришли
Мне для настроенья!..
Забывают каждый раз
Про меня, про Ваську.
А котам на Новый год
Тоже нужно счастье!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708488
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 25.12.2016
Зимний день меняет шкурку:
стал он рыжим вдруг, шутник.
Выходи скорее, Мурка,
ты на крышу на пикник.
Видишь: солнышко пригрело,
и на крыше — красота!
Обниму тебя я смело
всю до самого хвоста.
Для тебя припас я рыбку
и кусочек колбасы.
Подари же мне улыбку
удивительной красы!
Видишь: капают сосульки,
мы под их весёлый звон
про колбаску и про тюльку
громко песенку споём!
Тает снег уже на крыше...
Мы с тобою — как во сне.
Мурка, сядь ко мне поближе,
помечтаем о весне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708109
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 23.12.2016
«Немає гучнішого звуку, ніж мовчання телефону»
( Лоуіс Уайз)
Мовчиш? Мовчи! Та пий самотні ночі!
Тобі ж бо до вподоби смак гіркий!
І що тобі благання всі жіночі? —
Коханню дав безжалісний "відбій"!
Мовчиш? Мовчи! Варися у образах!
Та не чекай від мене співчуття!
Ти не хотів спитати ані разу:
Чи хочу я сприймати це життя,
Де все без тебе сіре та безлике,
Де все пусте, без сміху, без надій...
Було чи ні кохання це велике,
Мов пристрасть шаленіючих стихій?..
Як це мовчання болісно сприймати!..
Як легко почуття із серця стер!..
Та, дійсно, вже нема чого казати,
Бо все життя безглузде відтепер!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2016
Потихеньку сум розтане, знаю,
І минулим стане ця зима.
Не знайти в її обіймах раю,
У колючих днях — тепла нема.
Все мине. І піде знов по колу:
За снігами — березня струмки.
Знов відтане серце захололе,
І нові народяться думки.
Тільки б нам не впасти у зневіру
І не потонути в вирі днів,
Де не кольорове все, а сіре
У оправі хижих холодів.
Тільки б зберегти в долонях щастя
І не загубити давніх мрій...
Холодам у нас любов не вкрасти!
Ти мене теплом своїм зігрій.
Фото з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706299
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2016
Как-то Ворона сынка Воронёнка
в хор привела, ведь он пел очень громко...
В шоке от "пения" был Соловей:
"Вы заберите сынка поскорей!"
" Что за дела?! — возмутилась Ворона.
Нет в птичьей стае такого закона,
чтобы певцу затыкали бы рот!
Мой Воронёнок всех лучше поёт!
Вам ведь — слыхала я — нужен солист?
Что вы поёте? Рулады и свист,
щёлканье, трели... Всё это — не то!
Каркать так славно не может никто!
Вам загубить не удастся артиста,
до самого́ я дойду до министра!..
Филин, министр всех вокальных наук,
был толстоват и слегка близорук,
слух музыкальный, к несчастью, имел
и от Ворон он слегка ошалел.
Песни прослушав, сказал громко: "Ух!
Лучше б я был от рождения глух!"
Только он в хор Воронёнка привёл,
Ведь у Вороны той — кум был Орёл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706147
рубрика: Поезія, Басня
дата поступления 12.12.2016
Мій телефон мовчить. Ні звуку.
На дворі віхола мете...
Тривогою годинник стука:
Ти де? Ти де? Ти де? Ти де?..
Нестерпно тяжко так чекати!..
Яка негода! Вітер дме...
В очах тривоги не сховати.
І знов думки: ти де? Ти де?
Не дозвонитися. "Не в зоні".
Тривога комом нароста...
І, як в алое у вазоні,
У серці — сум та гіркота.
Та де б не був ти — я з тобою,
Нехай лютують біль та зло,
Зима не звабить ворожбою,
Бо в нас на двох одне тепло.
А хуртовина не вщухає...
Ти де? Вже в серці стигне кров...
Щось до дверей мене штовхає:
Ну, слава Богу! Ти прийшов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706146
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.12.2016
Як без тебе, скажи,
В цьому часі прожити холодному?..
В паралельних світах
Замерзаю і сумно мовчу...
Ти пророцтвам не вір!
Ти не вір їм, благаю я, жодному!
Бо тенета свої
Я порву та, як птах, прилечу!..
Обійму я тебе
Найніжнішими в світі обіймами,
Бо спущуся з зірок,
Що колись ти мені дарував,
І забудеш тоді,
Як тужив ти самотніми зимами,
Бо розтане стіна,
Що мовчанням своїм будував...
Я не знаю коли,
Але вірю, що все ще відбудеться!
Хоч не часто в житті,
Та збуваються іноді сни...
Дочекайся мене!
І самотність тужлива забудеться.
Не розмінюй любов,
Бо кохання не має ціни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2016
Знову здається нам,
Що цілий світ у холоді.
Знову на дні душі
Спогади теплих снів...
Начебто вчора ще
Віти були у золоті,
Ну, а сьогодні в них
Вітру тужливий спів.
Знову у місті сум,
Вулиці в сірість втоплені.
Знов наповзає сплін,
В небі кричать круки...
Де ж ти, моя любов?
Мрії чеканням втомлені.
Тільки кудись летять
Швидко мої роки...
Річка життя тече,
Ну, а душа, як в юності -
Навіть у злий мороз
Серце зими не зна.
Не розгубить тепло
Тільки б достало мудрості,
Бо за зимою знов
Прийде до нас весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701052
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 17.11.2016
Серед буденних ритмів денних справ
Нема натхненню вільному пошани.
А в річці ночі — безліч переправ
До поетично-темної "нірвани"...
Завмерло місто. Спить у "тихий час".
Мовчить вода у сонному фонтані.
Новобудівлі зведений каркас
Заснув, і спить легка стріла на крані...
Дух Ночі — тут, літає між дерев,
І злегка віти подихом колише,
А серед айстр — осінніх королев —
Він розгубивсь: ну де тут красивіша?
Здається: світ увесь завмер і спить...
Та вже світанок неба край цілує.
Стою, вдивляючись у цю казкову мить,
А, може, і сама в цей час чаклую...
28.08.16
Фото з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701046
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 17.11.2016
У кожнім дні — є неповторні миті,
Якийсь легкий, їм притаманний сум:
Життя секрети, нами не розкриті,
Проходять повз, не доторкнувшись струн.
У кожнім дні нам шанс завжди дається
Знайти себе, відкинути пусте.
Крізь хмар гризайль* прогляне й посміхнеться
Надій здійснених сонце золоте.
У кожнім дні — краса і безнемірність,
Бо навіть небо кожен день — нове.
І хоч яка гірка буває дійсність,
Любіть життя, яке воно не є!
* — гризайль — монохромне малярство,
частіше у сірому кольорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700854
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2016
Всё холоднее краски, всё мрачней...
Дымки костров дорогу ищут в небо...
Октябрь — золотокудрый Берендей —
В свою уходит сказочную небыль...
Стежок к стежку — в атласной синеве
Клин журавлей сшивает завершённость...
Вновь отразится в сером ноябре
Пустых надежд пустая обречённость...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700853
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 16.11.2016
Мама-мышка мышке-дочке
Умывала утром щёчки,
Гребешком её чесала,
В сарафанчик наряжала,
И на лапочки — носочки,
В ушки вставила цветочки,
А на хвостик — новый бантик.
— Вы на нашу Мышку гляньте:
Раскрасавица — и точка!
Именинница ведь дочка!
Стали гости подъезжать,
Стали Мышку поздравлять:
Подарил зайчонок книжку,
Где написано про мышку,
Как она всем помогла,
Репку вытянуть смогла!
Лягушонок приволок
Земляники кузовок,
Жук-олень принёс букет
И большой кулёк конфет,
Ёж — сухарики на блюде
(Говорят, их мышки любят!)
Белка — жареных орешков,
Сойка — парочку черешен,
Хомячок ей подарил
Ноздреватый жёлтый сыр...
Мама-мышка стол накрыла
По тарелкам разложила
И печенье, и варенье,
И другое угощенье...
Все наелись, и в саду
Заигрались в чехарду!
Вдруг, у самых у ворот
Замяукал Васька-кот.
Но, его на день рожденья
Не пустили, к сожаленью.
Угадайте: почему
Не открыли дверь ему?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700667
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 15.11.2016
В королевстве Сахарокко
Со столицею Нуга
Речка главная Сиропка
Затопила берега.
Разлилась волною сладкой,
Стала к лесу подступать...
Королева Шоколадка
Приказала всех спасать.
Воды быстро наступают...
Затопило сладкий мох!
Звери норы покидают,
И вокруг - переполох!
Шоколадные зверушки:
Зайцы, мишки и слоны
Убегают друг за дружкой
На Зефирные холмы.
Чтоб из вафель деревушки,
Славный город Нью-Фундук
От разлившейся речушки
Не рассыпались бы вдруг,
Быстро жителей созвали:
Кто чем может - помогай!
(Хорошо, вчера убрали
Сладкой ваты урожай!)
Вот брусочки рафинада
Разгружают вдалеке.
Строят ловко баррикады,
Преграждая путь реке.
Надо, всё же, строить дамбу -
Путь стихии преграждать.
Эх, помощников бы нам бы!
Кто придёт нам помогать?!
На подмогу прискакали
Королевские полки:
Козинаки с Леденцами -
Все отважны и крепки!
Леденцовые отряды
Генерал Эклер ведёт.
И полки из Мармелада
Посылает он вперёд!
Из Ирисок и Тянучек,
Что шагают дружно в ряд,
Сформирован самый лучший
Специальный мост-отряд!
Дружно принялись за дело -
Преградили речке путь!..
Как же сделать так умело,
Чтоб назад её вернуть?!
Чтоб река не бушевала,
Чтоб вода пошла спадать,
Королева приказала
О причине разузнать!
Ведь таких стихийных бедствий
Не случалось никогда!
Было всё в стране чудесно!
Так откуда же беда?..
Вызывает королева
Трёх блестящих Леденцов:
- Мне сказали, что вы смело
Побеждаете врагов!
Сослужите же мне службу,
Всё узнайте: что да как.
Награжу своей я дружбой.
Ну, ступайте. Всех вам благ!..
Вот на пряничных лошадках
Скачет наш отряд вперёд
По дороге шоколадной.
Впереди их подвиг ждёт!..
Скачут день без остановки!..
Что такое? Вдруг глядят:
Посреди реки Сиропки
Две горы больших лежат!
Почему упали горы?
В чём причина? В чём секрет?
Смотрят — там нарыты норы.
Всё понятно: Сладкоед!
Марципановые скалы
Смог изрядно подточить!
Потому они упали
Прямо в реку! Как тут быть?
У кого спросить совета?
Кто бы смог хоть намекнуть,
Как убрать преграду эту,
И реке очистить путь?!
Вспомнил кто-то из отряда:
— Был я в городе Нуга,
И слыхал, что где-то рядом
Проживает Курага —
Очень мудрая старушка,
Хоть уже ей сотня лет!
И живёт она в избушке
Из печенья и конфет.
Ведь в совете не откажет?
Надо нам её найти!
Посоветует, подскажет
Нам дальнейшие пути!
Вот на поиски пустился
Леденцовый наш отряд.
Недалёко удалился,
Глядь — в лесу огни горят.
Свет струится из окошек
В той избушке непростой...
— Тук-тук-тук! Войти нам можно?
Потревожим Ваш покой!
— Я гостей уж поджидаю,—
Курага им говорит.—
Самовар мой закипает,
Стол давно уже накрыт.
Знаю всё. Не суетитесь.
Утром дам я вам совет.
Отдыхайте, спать ложитесь.
Сладких снов. Тушите свет...
Утром встал отряд наш бравый.
Им старушка говорит:
— Вам идти по тропке правой.
Там высокий дуб стоит.
А на нём среди всех листьев —
Разноцветное драже.
Нужно очень громко свистнуть,
Урожай созрел уже!
Он осыпется от свиста,
Нужно вам в траве найти
Шарик жёлто-золотистый,
Что поможет вам в пути.
Он покажет вам дорогу,
Осветит и ночью путь,
Вы за ним ступайте строго
И не думайте свернуть!
Вы дойдёте до дымящей
И огромной Чай-горы.
Там живёт Дракон Хрустящий,
Сын Драконихи Халвы.
Марципановые горы
Вам поможет он убрать,
Если сможете вы новых
Три загадки отгадать.
Он на вид — ужасно гадкий,
Но характер — золотой!
И загадывать загадки
Очень любит. Он такой!..
Всё исполнив так, как надо,
Леденцы спешат вперёд.
Не за славу иль награду—
Чтоб спасти от бед народ.
День скакали. Поздно ночью
Подъезжают к Чай-горе.
Все в пути устали очень,
Отдохнуть бы поскорей!
Не успели слезть с лошадок,
Задрожала тут гора:
— Кто мой сон нарушил сладкий?
Приходили бы с утра!
— Не сердись, Дракон могучий,
Королевский мы отряд!
Нет тебя сильней и круче,
Помоги же нам, как брат!
— Это слушать мне приятно,
Что я брат вам, спору нет,
Но на три моих загадки
Вам придётся дать ответ!
— Слушать мы тебя готовы,—
Отвечают Леденцы.
Разгадаем с полуслова,
Ведь в загадках — все спецы!
— Ну, как будет вам угодно.
Что ж, готовьтесь отвечать.
И Дракон поочерёдно
Стал загадки задавать:
— «Нету сладости полезней:
Витамины в ней, железо!
И всегда все очень рады
Скушать плитку» ... — Шоколада!
— С первой справились загадкой,
Приступаем ко второй.
Все мои загадки — сладки,
Нету кислой ни одной!
«Что за яркая картинка —
Золотистая корзинка,
Вся наполнена повидлом,
Но его совсем не видно,
Сверху — ягоды и крем.
Ну, конечно, ясно всем:
Вкусность невозможная —
Сладкое»... — Пирожное!
— Да, вторую разгадали,
Вот вам третий вариант.
Я хочу, чтоб не зевали,
Чтоб ответ был точный дан!
«Сладкоежки знают точно:
Из страны пришла восточной.
Эта сладость всем мила
Под названием»... — Халва!
Ловко справились с заданьем!
Вам, конечно, помогу.
Отдыхайте. Утром ранним
Зададим мы бой врагу!..
На рассвете все проснулись,
Собрались уже лететь,
Но с проблемою столкнулись:
Лошадей куда же деть?
— Заберётесь мне на спину,
Мигом мы домчим туда,
Где лежат два исполина,
Где случилась та беда,
А лошадки пусть пасутся,
Сладкий мох вокруг растёт,
Предстоит ведь нам вернуться.
Всё, взлетаю я! Вперёд!
В небо взмыл Дракон Хрустящий
С Леденцами на спине.
Сладкоед теперь не страшный,
Хоть он злющий по весне!
Подлетел Дракон к Сиропке.
— Ну, где ж этот Сладкоед?!
Как пальну огнём из глотки
И поджарю на обед!
Сладкоед, услышав это,
Выползает из норы:
— Это что ж у вас за метод?
Принесли бы мне дары,
Например, зубную пасту —
Я бы сам тогда ушёл!
Я уже в соседнем царстве
Новый дом себе нашёл!
Тут Дракон слегка опешил
(Он готов был воевать!):
— Что ж, поход весьма успешен!
И как начал хохотать!—
Что ж, не буду эгоистом,
Пасту я свою отдам,
Зубы надо всем ведь чистить!
Что, ударим по рукам?
Сладкоед вполне доволен —
Пасту взял и был таков!..
Только речка ведь в неволе.
Горы — вместо двух замков!
— Уберу сейчас заторы! —
Говорит, смеясь Дракон.
Марципановые горы —
Ерунда всё! — молвил он.
Ведь помочь я вам обязан!..
Он взлетел, огнём дыхнул.
Марципан растаял сразу
И в Сиропке утонул!
Больше речке нет преграды!
И, как встарь, она течёт
Улыбаются все, рады.
— Ну, назад теперь! В полёт!..
Вот, с Драконом распрощались
Леденцы у Чай-горы,
На лошадок — и помчались
В королевские дворы!..
Предстоит опять им служба
В славном городе Нуга.
А с Драконом будет дружба
В королевстве на века!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700663
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 15.11.2016
Ти вірші почитай... Я пірну в дивних слів ополонку.
В цю засніжену ніч я весну пригадаю як раз.
Ти вірші почитай про далеку, як сон незнайомку
І про ту Шагане, що колись полонила Шираз...
До холодних вогнів зазивають електрогитари.
Все стрімкіші роки, все коротшає ніжності строк...
Тільки Демон летить, все летить до красуні Тамари,
Все звучить і звучить під землею його монолог.
Наша юність мине так, як йуть із проспектів трамваї.
Інші будуть радіть березневим брунькам на вербі...
Залишаться вірші.Залишаться вірші — я це знаю.
Всі на світі вірші — всі, що є — всі, кохана, тобі!
Оригинал: Николай Добронравов
" Почитай мне стихи..."
Почитай мне стихи, буду слушать твой голос негромкий.
В эту зимнюю ночь я открою ворота весне.
Почитай мне стихи о далекой как сон незнакомке,
Почитай мне стихи о пленившей Шираз Шагане.
Нас к далеким огням созывают электрогитары,
Все насыщенней век, все короче влюбленности срок.
Только Демон летит, все летит к изголовью Тамары,
И звучит над землей бесконечный его монолог.
Наша юность уйдет, как уходят с проспектов трамваи,
И встречаться другим с непохожей на нашу весной.
Остаются стихи, остаются стихи, и я знаю,
Все стихи на земле о тебе, о тебе об одной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700496
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.11.2016
Звичайний листопАд...
І знов думки осінні:
Попереду зима
Й колючі злі вітри.
Твій образ проступа
Крізь всі хмарки спасінням:
І тане сіра мла
Тривожної жури.
Звичайний листопад.
Холодний. Трохи мрячний.
Не вісвітлити сплін
Туманним ліхтарям...
Та сумніви — позад.
Хай буду необачна,
Подамся навздогін
Своїм передчуттям.
Ніхто з нас не забув
Всі зустрічі й розмови.
Нас, як колись, обох
Заманить осінь в сад.
Час юності минув,
Та ми по стежці знову
Увійдемо удвох
В звичайний листопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2016
Навіщо слів торкатися даремно?
Мовчання іноді — доречніше розмов.
У слові — світло й почуття таємні,
І дотик ніжності, і трепетна Любов.
Слова — живі, у них душа і мудрість,
У них — звучання потаємних струн.
І треба мить знайти, щоб думки сутність
Перетворити в слів магічний струм.
А є слова в житті настільки цінні,
Що берегти їх треба над усе...
Слова ростуть із пращурів коріння,
Що живить нас і в майбуття несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700255
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2016
— Вірші пишеш? Краще щось би корисне робила! "
(З розмови)
З якихось давніх сновидінь,
Що їх вловити неможливо,
А може, із гірких сумлінь
Вірші з'являються, як диво.
Вони в душі лежать на дні,
Вони заховані далеко.
Та раптом з'являться самі,
Зненацька, наче злива в спеку.
В них є якийсь магічний струм,
Що народивсь, мабуть, у генах,
Що розчиняє ритмом сум,
І розганяє кров по венах.
Вірш розфарбує сірий день
У кольори яскраво-чисті...
Сказати може тільки "пень",
Що в них — ніякої користі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700254
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2016
Бывает: вдруг охватит немота,
И слов простых как будто не хватает,
Чтоб описать всё то, что ускользает,
И мысль в туман размытый превращает,
Хотя была, казалось бы, проста.
Бывает: цепенеет вдруг душа,
Накатит беспричинное унынье,
Дыхнёт реальность горькою полынью...
И небо блёкло, а не ярко-сине,
И холода' вонзить клыки спешат...
Бывает: грусть навалится горой,
И нет стихов — а лишь косноязычье,
Не высказать всех мыслей нелогичных,
И муза лишь вздыхает безразлично
И лиры не касается рукой...
Бывают дни — их нам не избежать —
Тоска и слякоть, стылость межсезонья,
Где мрачность стай кружащихся вороньих...
И лишь уткнуться хочется в ладони —
И замереть... И до весны проспать...
Фото из интернета
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700050
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.11.2016
Мгла осенняя, ненастная
Вновь пришла в мои края...
О тебе, моя прекрасная,
По ночам вздыхаю я.
И по улочкам заплаканным,
Что засыпаны листвой,
В этот день, смурной и слякотный
Всё брожу я, сам не свой.
А у домика старинного —
Закружилась голова:
Здесь, на улице Рябиновой
Ты, любовь моя, жила...
Унесли ветра осенние
Наше счастье в дальний край.
Для меня, моя бесценная,
Ты одна, ты так и знай.
И по улочке Рябиновой
Всё брожу, как в западне.
О тебе, моя любимая,
Осень снова шепчет мне.
И пускай погода хмурится,
Ветер кружится с листвой,
На Рябиновой на улице
Снова встретимся с тобой.
Фото из интернета
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700046
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 12.11.2016
День народження в Яги.
Наліпила пироги
З журавлиною, із сиром
Та у гості запросила
Лішака та Водяного,
Та ще Кузю-домового,
Вовкулака та Русалку,
Чаклуна старого, Мавку,
Ще Кікімору та Гнома
(Хоч була з ним ледь знайома),
Ще Горинича, Кощея,
Розбишаку Бармалея,
Чорта, Відьму та Вампіра,
Та летючу мишу сіру...
Самовар закип'ятила,
Ледь за стіл всіх розмістила.
Чай у чашки наливала,
Пирогами частувала!
Повен дім гостей в Яги,
Всі хвалили пироги!..
Якщо з'їли всі по шість -
Наш читач хай відповість:
Cкільки ж ця нечиста сила
Пирогів усього з'їла?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699856
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.11.2016
У лісі, у дуже глухому куточку
Жила-поживала старенька одна.
На зиму солила у діжці грибочки,
Й варення із ягід варила вона...
В пучечках сушила цілющі рослини,
Бо знала їх силу. Робила запас.
А в дуже холодні й засніжені зими
Звіряток спасала. Було це не раз.
Звалася та бабця старенька Ягою,
В хатинці на курячих ніжках жила.
Обрала вна не просту собі долю,
Свої таємниці завжди берегла.
От, якось, збирала у лісі рослини,
Та раптом почула чийсь жалібний писк.
Вдивилася: бачить, а біля ялини
Руде кошеня в гі́ллях лапку затис.
Звільнила малого: "Ти де тут узявся?
Невже лиходій в ліс тебе приволік?
Ну, годі, маленький! Ти вже відбоявся.
З тобою ми будемо разом навік!.."
Росло кошеня у бабусиній хаті,
Спало на лежанці: лежи собі й мрій...
І жити б отак їм удвох й поживати,
Та раз завітав до бабусі Кощій.
Сказав їй про щось. Почали чаклувати...
Варили багато годин еліксир.
Зварили. Кота почали напувати.
Напивсь він і став, наче той богатир:
Великий, пухнастий, нема що й сказати!
Та тільки заснув зачарованим сном...
Прокинуся він — і почав розмовляти.
З тих пір прозиватися став Баюном...
І стало в бабусі життя веселіше:
Казки кіт складає, співає пісні.
Забула нудьгу, як бувало раніше,
Всі стали цікавими бабині дні.
Зайшов й Лісовик до Ягусі у гості.
Всі разом вони почали чаювать.
Засиділись. Мабуть, сидять ще і досі,
Бо котик почав казку нову складать:
"У лісі, у дуже глухому куточку
Жила-поживала старенька одна.
На зиму солила у діжці грибочки,
Й варення із ягід варила вона..."
Ілюстрація: Олександр Маскаєв
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2016
Тебе я впізнаю́: це — ти, моя любове!
В осінній листопад прийшла на мій поріг.
Та тільки не даруй мені ілюзій знову,
На скронях — сивина, і голос трохи стих.
І листя шелестить: "Даремні сподівання,
Все золото моє на землю опада"...
Навіщо знов, любов? Всі випила страждання,
Не вірю я тобі, та й вже не молода...
Залиш собі своє, мені миліший спокій,
Хай осінь на землі розкладує пас'янс...
Сміли́віша любов — все ближча крок за кроком,
Наспівує гучніш звабливий свій романс.
Тебе я впізнаю: це — ти, моя любове!..
Забути про літа? Душа палає знов.
Ти з осінню прийшла. Ви — в змові, безумовно.
Але, впущу обох: і осінь, і любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2016
Знову десь шукаєш
чоловічу долю.
Знов ти десь поїхав —
не сказав куди...
А я так хотіла
бути із тобою.
А я так просила:
"Зачекай, не йди!.."
Заблукала доля
на шляхах далеких...
І розмили зливи
всі твої сліди...
А мені дарунок
принесе лелека.
Звісточку б послала,
тільки, ось, куди?
Раптом подзвонив ти :
"Я в АТО, — озвався"...
Бога попросила
зберегти тебе.
Ти ж такий: ніколи
долі не лякався.
Хай тебе додому
стежка приведе!
Вичерпаю з серця
всі слова журливі,
виплачу всі сльози,
сум весь прожену...
Треба якось жити,
і життю радіти,
бо дитину нашу
скоро обійму...
Чоловіча доля —
берегти країну.
Чоловіча справа —
бити ворогів.
Будемо чекати:
я й твоя дитина
"Виживи, — благаю, —
Серед всих вогнів!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2016
Роки минають, мрії розгубивши,
Згасає віра, і любов зникає,
Лише у душах попіл залишивши...
Чому, чому так? Та ніхто не знає...
Любов у світі вже втрачає цінність,
Не в моді доброчесність та моральність.
І десь зникають відданність та гідність.
І торжествують підлість та брутальність...
Але ж, не хочу я втрачати віри:
Відродиться ще людяність у людях,
Бо ще існують ті, хто під прицілом
Всіх зол і кривди серце має в грудях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699500
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2016
Якимось дивом, з темряви, з нічого
З'явилося, як чистий Божий дар,
Шляху не обіцяючи легкого
Та неба завжди чистого, без хмар...
Своєю огортало нас красою:
Весняною пісенністю струмків,
Снігами взимку, літньою росою
І барвами осінніх килимів.
Дарунки дарувало всім: радійте!
Але частіше вчило і товкло:
— Мої підказки бачити зумійте,
Щоб щастя, як вода не утекло.
А ми — мчимо, не бачачи нічого...
Життя клянемо вголос і потай,
Хоча воно — дарунок, що від Бога,
Ти сам йому хазяїн, пам'ятай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699499
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2016
Бувають дні такі у листопаді,
Коли не всидиш дома ну ніяк!
Ми дням таким яскравим дуже раді.
Там сонце – як начищений мідяк,
Там теплий вітерець, неначе в травні...
Зловити хочеш день цей в об'єктив.
Забулися дощі й сніги недавні.
До річки – там ловити позитив!
Дерева майже голі, та нічого.
Шепоче щось привітно очерет...
Спитати хочеш в човника простого:
Який він заховав в собі секрет?
Все далі, далі стежкою простою...
Далеко десь проблеми й метушня...
Ніяк нам не напитися настою
Прозоро-зачарованого дня.
Цей день осінній – наче подарунок..
Замрієно вдивляєшся у даль...
А там — зима плете нам візерунок,
Де буде тільки холоду кришталь,
Де буде сніг з морозом. Так вже склалось.
А зараз – відгомін минулих почуттів:
Неначе юність тільки починалась,
Де буде все, як ти завжди хотів.
07.11.16.
Фото автора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699285
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.11.2016
Не стримуй кохання, якщо воно рветься в політ,
Нехай твоє серце сполоханим птахом тріпоче.
І вже неважливо — пройшло скільки зим або літ,
Якщо відчуваєш: душа це кохання так хоче!
Нехай твоя пам'ять зітре із сторінок все те,
Що стало колись дням щасливим твоїм на заваді.
Повір, всі минулі страждання — даремні, пусте,
Якщо опиняєшся знов у солодкій "осаді".
Прийми в своє серце любов, миті щастя лови,
Вірші всі свої присвяти цьому вибуху свята...
Й рядочки прийми, що постукають в двері твої,
Якщо твоя вирішить доля кохання забрати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699283
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2016
Був сірий день. Бридка осіння мряка,
Ще й вітерець співав на всі лади.
Було так тоскно, й думка лізла всяка,
Що ця негода й сірість — назавжди.
Та раптом — сміх — дзвінкий, веселий, чистий,
Як сполох іскорок жарких веселих ватр:
Ішов юнак, високий та плечистий,
А поруч з ним — дівча з букетом айстр.
Вони сміялись! Як вони сміялись!
Не бачачи нічого навкруги,
Один до одного в веселощах схилялись,
Їх сміх єднав міцніш, ніж ланцюги.
Рука в руці — весь світ у них в долонях,
Ніщо їм холод, мряка. Та утім,
Й нас підхопив цей сміх, людей сторонніх,
Усіх зігрів веселий той "Гольфстрім".
Неначе літо знову повернулось,
Бо потеплішало в усіх душі кутках:
Це ніжна юність пам'яті торкнулась —
І в мене посмішка заграла на вустах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699102
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.11.2016
Летить осінній лист і падає додолу,
А з ним — мої думки кружляють на вітру.
Ніяк не відпущу надію захололу —
Із пам'яті ніяк тебе я не зітру.
Розчісують вітри хмаринам сиві гриви,
Злітає із небес легкий осінній блюз.
І знову дощ мені наспівує мотиви,
З якими я в імлу минулого дивлюсь.
Палають у лісах барвистих снів пожежі.
Цей тихий листопад тривожить душу знов.
Навіщо ми удвох втопили у безмежжі
Всю ніжність й теплоту довірливих розмов?
Дивлюсь, як знову лист із сумом ліг на землю...
Мій спогад, як акорд, підсилює журу.
Чому не разом ми? — питаю я даремно.
Із пам'яті ніяк тебе я не зітру...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016
Змінила Осінь літа світлі ситці
На розкіш золотистої парчі.
Їй Місяць у своїй парадній свитці
Освідчився у зоряній ночі.
Злітало це зізнання листям долу,
І чули це дерева і трава,
Та раптом впало в річку захололу,
Й там потонули пристрасні слова.
Все дивиться із сумом в річку Місяць:
Чи не спливе зізнання із води?
А Осінь вже зірвалася із місця —
Їй вітерець заграв на всі лади,
Задмухав у сопілки та у дудки —
Хотів весільний танець станцювать.
Та утікла й від нього Осінь хутко,
Не захотіла навіть розмовлять...
Які вона приховує секрети?
Чому обом вона сказала "ні"?
Тому, що закохалась у Поета,
Лише йому належала в ці дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698886
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.11.2016
Зустрілись раптом погляди в трамваї...
Перехопило подих в юнака:
"Ця дівчина — із сну, я точно знаю!
Вона — така красунечка... Така...
Весь час лише про неї тільки мріяв...
Та як спитать наважитись мені:
Як звуть її? Язик чогось німіє
(Сміливішим я був в своєму сні)...
В руках тримає зошити... Студентка?
Не гляне на таких, як я, нікчем.
А в мене — що? В кишені є рулетка
Й спецівка у торбині за плечем...
Та й вдіта "з голочки". За модою слідкує...
А в мене джинси — made in... Бєларусь.
Не посміхнеться. Все чомусь сумує —
Зупинок шість на неї я дивлюсь...
Чому трамвай летить сьогодні стрімко?..
Якби ж я слово вимовить зумів!..
Та... ось і все! Приїхав я. Зупинка."
Заговорити так і не посмів...
Так назавжди дві долі розминулись...
А щоки жаром в дівчини горять:
"Яка дурна! Чому не посміхнулась?
Тоді б зі мною став він розмовлять?!"..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698885
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.11.2016
Гадаєш — ми удвох? Та ні, не зовсім:
Із нами — вечір в краплях аметисту,
А ще — ця неймовірна ніжна осінь,
Що нам встеляє стежку падолистом,
Із нами — тиша, ніжність прохолоди
І присмак смутку в трунку надвечір'я,
А ще — тоненький місяць, що виходить,
Здається, з-за сусідського подвір'я.
Чаклує осінь. Вкрила ворожбою
Багатоповерхівок сірі вежі...
Повільно розчиняємось з тобою
В осінніх вулиць жовтому безмежжі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698720
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.11.2016
Тіней фантасмагорія...
Вечір блукає садом...
Знову все та ж історія:
Зустріч із листопадом...
Стежкою поміж айстрами
Ходить прозора туга.
Осінь ворожить. Чарами
З серця зніма напругу.
Бавиться вітер вітами,
Листя зрива, шуткує...
Це не біда, що вітряно —
Осінь свій бал святкує.
Чи то горішки падають,
Чи то зірки осінні...
Й знов листопад нагадує
Вічних думок кружіння...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698719
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.11.2016
Земле моя́, ти пораненим птахом
Б'єшся в підступних тенетах війни...
Скільки синів ти поклала на плаху
Цього безглуздя, що від сатани!
Земле моя, ти безмірно страждаєш,
Зрошені кров'ю степи і лани,
Топчуть тебе ворогів хижі зграї!..
Боже, країну спаси й сохрани!
Земле моя, розправляй свої крила!
Вір в справедливість! Нас Бог захистить!
З нами - наш дух і надія, і віра!
Мир переможе! Настане ця мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614440
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.10.2015
Есть словечки - надо знать -
Что нельзя их изменять!
Не пытайтесь, не меняйте!
Лучше их запоминайте:
Заключил осёл ПАРИ -
Кого выберут в ЖЮРИ.
И теперь он на столе
Выставлял всем КРЕМ-БРЮЛЕ !
Ёж в КАФЕ с утра пришёл
И ежат своих привёл:
- Кому КОФЕ ? Кому чай?
Кто, что хочет - выбирай!
Крот не хочет есть обед:
Суп, ПЮРЕ и винегрет.
МАНГО, КИВИ заглотил
И КАКАО всё запил!
Ламы видели в КИНО,
Как играют в ДОМИНО.
И теперь всю ночь не спят,
Всё костяшками стучат!
Конь в оранжевом ПАЛЬТО
Ехал утром на МЕТРО,
Да ещё надел КАШНЕ,
Чтоб красивей быть вдвойне!
А лисица в КИМОНО
Посетила КАЗИНО.
Проигралась в "пух и прах"
И всё стонет: "Ох и ах"!
Мы видали в ШАПИТО,
Как козёл играл в ЛОТО.
ШИМПАНЗЕ и КЕНГУРУ
Тоже любят ту игру!
А КОЛИБРИ с КАКАДУ
Всё учились дуть в дуду.
Но, никак не выйдет "дув" -
Видно, им мешает клюв!
Рыбу нёс до ТУАПСЕ
Кот, шагая по ШОССЕ.
А потом поймал ТАКСИ,
Чтоб не стухли ИВАСИ.
"Вальс собачий" БУРАТИНО
Пробренчал на ПИАНИНО.
А Пьеро-КОНФЕРАНСЬЕ
Грыз в антракте МОНПАНСЬЕ.
А в футболе, так и знайте,
Нет опасней, чем ПЕНАЛЬТИ.
Очень трудно мяч словить
И в ворота не пустить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613750
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.10.2015
Оригинал : John Doe " Одиночества приступы - признак осенней хандры"
https://poembook.ru/poem/334300/
Цей самотності напад - ознака осінньої гри.
Кожен вечір огидної туги - як постріл у спину.
А за ним - порожнеча, де темрява вкриє двори,
Знов ховаючи стомлений день в листопадному спліні.
Хитрі протяги лізуть у дім, як безхатченки-пси
По натоптаних стежках, неначе у рідні широти...
Знову жовтень-художник, почувши небес голоси,
Додає у "зеленку" пейзажів вохрянії ноти.
Я покірливо стриманість жовтня приймаю в душі.
Календар відхиляє всі спроби сховатись від смутку.
Нехай інші з журбою Єсєніна пишуть вірші -
Обираю рядки я сухі, без прикрас й визерунку.
А самотність моя знову в тугу свинцеву вдяглась.
Парадокс: бо під впливом строкатої осені гамми
Вибивають із струн пальці збиті мої раз по раз
Однотонність протяжну, як мантри тібетського лами.
І вірші - як останнії розділи з " Бардо Тодол",*
Допоможуть душі прориватись крізь тіла начиння,
Роздивлятися знову, як рве сарафану подол
Стигле бабине літо з липкого свого павутиння.
Вже чекати недовго нам - зміниться райдужний світ ,
З себе зніме наряд скомороха ця Осінь-панянка:
Від кута до кута в полотні штрих-пунктир пробіжить,
Й понесеться в ефір підсвідомості зливи морзянка.
Знову буду писати диктанти берез й горобин.
Чути в піснях вітрів заблукавших примар голосіння,
Та тягнути крізь простір і час цей набридливий сплін,
Та в мінорному стилі саджать своїх віршів насіння.
Буду знов розіп'ятий рядками на творчім хресті,
Буду спалений з листям разом у вогні очище́ння,
Та дивитимусь з сумом, тенета як тчуть павуки,
Та чекатиму знову весну, наче в'язень прощення.
* "Бардо Тодол" - тібетська книга мертвих
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612786
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.10.2015
Я по сходинках скакав –
По порядку рахував:
Раз, два, три, чотири, п'ять –
Дітям цифри треба знать!
Долічив до десяти –
Все! Не можу далі йти!
Що тепер робити маю?
Цифри далі я не знаю!
Ось, іде сусідка Оля,
Вчиться вже вона у школі.
– Олю, знаєш цифри ти
Ті, що більше десяти?
Посміхнулась мені Оля,
Стала вчити, як у школі:
— Ось одинадцать, дванадцять...
Так дійшли до цифри двадцять!
Далі – більше! Далі – вище!
Рахувати цікавіше!
Поступово вгору йшли –
До горища вже дійшли!
Хоч і дуже заморився –
Рахувати я навчився!
І тепер всі будуть знать:
Сходинок – сто сорок п'ять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611465
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.10.2015
Подих осені все в золото вбирає,
Знову холод срібний ллють з небес зірки...
Як коштовності, осінні дні сприймаю,
Хоч, як скельця, мої сипляться роки...
Теплі днини, ген, із птаством відлітають,
І пливуть із смутком хмари дощові...
Як зажуру давню , осінь я сприймаю,
Яка тисне знов на точки больові...
У долоні жовте листячко впіймаю,
Увійду я в листопад, як в диво з див!..
Як мінорну пісню, осінь я сприймаю,
Бо чарівніших за ці - немає днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611462
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2015
Сплету візерунки із слів -
Нехай прикрашають мовчання
І сіре безлике кружляння
Холодних між нами світів.
У чому, не знаю я, гріх,
У чому провина кохання?..
Згасає у серці світання,
Яке ти забув, не зберіг...
Сплету я віночок із слів,
Пущу його плисти по водах...
І знову - до тебе по сходах
Моїх нерозгаданих снів...
І крутиться в часі спіраль
Думок безнадійно-нікчемних...
Сплетаю вінки, та даремно,
Слова усі марні, на жаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2015
Коли тебе́ раптово я забуду -
Здійме́ться буря, здибляться вітри,
Розгонять хвилі в дику амплітуду,
Й блакитні небо втратить кольори...
Коли тебе раптово я забуду -
Надію но́ву буду я плекать
І знов піду серед дощів та бруду
Троянду білу пам'яті шукать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2015
Вже давно матуся мріє,
Щоб навчивсь я грати -
Хоче у музичну школу
Мене записати.
Вдома чорне піаніно
У кутку нудьгує.
Кажуть, тато грав на ньому,
Що мене дивує!
Вчитись у музичній школі -
Справа непогана,
Тільки мрію, щоб купили
Мені барабана!
Барабанити я зміг би
З ранку і до ночі,
Ну, а грі на піаніно -
Вчитися не хочу.
Каже тато: як не буде
Двійок і доган.
Тоді купить мені влітку
Справжній барабан.
А на тому піаніно
Хай сестричка грає!
Правда, їй всього два рочки,
Та, нехай зростає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610642
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.10.2015
У чарівно́му лісі
Жила собі, була
Стара кумедна Фея
В будиночку зі скла.
Скляні прозорі стіни,
І навіть дах скляний.
А поруч – сад зелений
(І, звісно ж, чарівний)!
Питають в неї звірі:
— Чому твій дім зі скла?
Де в ньому заховатись? –
А ти живеш сама!
Та Фея так казала:
— Тут затишно мені.
Потреби я не маю
Ховатися всі дні!
Дивлюся я ночами
На Місяць, на зірки,
А ще: куточки скляні
Не люблять павуки,
Оточує садочок
Мене з усіх боків...
Я на скляні́ дверцята
Не вішаю замків.
Приходьте всі у гості!
Вас чаєм напою.
А як почнеться дощик –
Не бійтеся дощу:
Ми будемо дивитись
На стіни-водоспад
І пісеньку співати
Воді небесній в лад!
Тут жити так принадно
(Неначе й стін нема),
Але ж, якщо не складно
Дружити з усіма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2015
Засинає до ранку кроками ісхожене місто,
Ліхтарі задивились в калюжі на мокрім асфальті...
Одинак-перехожий шукає в ночі своє місце...
Тільки я все ніяк не знайду... Чи шукать його варто?..
Нема місця ніде.Я давно вже його загубила...
"Ти ставай поруч з нами", - шепочуть тихенько тополі...
Сум кохання гіркий не забуть, що би я не робила,
Та не можу все серцю сказати я : "Досить, доволі!.."
Не мені світять вікна у теплому домі твоєму.
Ти на когось чекаєш, не спиш. Навіть гадки не маєш,
Що сказавши :"Пробач", ти занурив мене у геєну,
Бо не можна забути того, кого щиро кохаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2015
Йде по тротуару
Дівчинка й ридає.
Всі її втішають,
Всі її питають:
— Та чому ж ти плачеш?
Мати насварила?
Ну, а може цінне
Щось ти загубила?
— Загубився Фантик!
Я його шукаю,
Тільки, хіба знайдеш?
Що робить, не знаю!
— Та хіба ж це горе? –
Фантик загубила!
Та забудь про нього!..
Нащо голосила?
— Ви не зрозуміли:
Це ж не фантик щез,
А мій друг найкращий!
Фантик – пекінес!
Раптом бачать люди:
По дорозі мчить
Собача маленьке
Й жалібно скавчить!
Дівчинка зраділа,
Підняла його:
— Бачили це диво –
Фантика мого?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2015
Блукала осінь, співала пісню
І дарувала нам диво-сни,
На хвилях вітру гойдала листя,
Кричала птахом вдалечині...
Блукала осінь поміж ярами,
Встеляла жовті нам килими,
Гриміла в небі громів басами,
А потім пасла хмар табуни...
Блукала осінь, дивилась в очі,
Вплітала смуток і жаль в дощі...
І довіряли ми їй охоче
Всі таємниці своїй душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2015
— Ох, чому ж ти неслухняний? –
Дуже часто каже мама, –
В нас на вулиці вже сухо,
Ти ж – брудний по самі вуха!
Як мені їй пояснити :
Не бувають чисті діти!
Треба ж бігати, стрибати,
В бур'янах жуків шукати,
Ще на дерево залізти,
Та зуміти якось злізти,
Щоб штанці не розірвать,
З цуценятами пограть,
Жаб ловтити у калюжі -
Це ми, хлопці, любим дуже,
Із м'ячем іще пограти,
Яблук з дерева зірвати!
Як же одяг буде чистим,
Якщо всюди треба влізти!?
А матусі – все б сварити!..
Було б доньку народити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608299
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.09.2015
( переклад М. Заболоцького)
Оригинал: http://www.stihi-rus.ru/1/Zabolockiy/124.htm
Я приніс букет чортополоху.
В глечику поставив на комод.
Як мана, захоплює потроху
Вогників яскравий хоровод.
Ці зірки із списами-промінням --
Сяйво бризок літньої зорі --
Цим палким малиновим цвітінням
Ліхтарями світять у мені.
Всесвіту малесенька частинка,
Організм з стебел і колючок,
Полум'я боїв мала іскринка,
Гострих шабель піднятий пучок.
Наче вежа нескінченной люті,
Де до списа притулили спис,
Де ці квіти, наче кров'ю скуті,
Прямо в серце лавою вляглись.
Снилося: за гратами сумує
В тій в'язниці, що не досягти,
Птах чарівний. Чорне зло панує,
Та не можу я допомогти.
Бо живу, як на вітру тростинка,
Все якось не так, не напоказ.
І встають чортополоху стіни
Поміж мною й щастям раз-по-раз.
І пронизує наскрізь той шип разючий
Мої груди і в останню мить
Мені світить крізь той вир болючий
Промінь щастя й радістю горить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607627
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 18.09.2015
Осінній блюз... Крізь музику жовтневу
Я знов пливу, а мріі — наче сни...
Всих кольорів: малинові, рожеві
І жовті ноти грають восени...
Осінній блюз... А листя все кружляє...
Чекаю слів. Але мовчиш ти знов...
Ловлю в долоні,тільки не впіймаю,
Як той осінній лист, твою любов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2015
(гумореска)*
Йшли-гуляли в зоопарку Ната із Степаном.
- Ой, дивись, яка горіла! Купимо банани?
Погодуємо тваринку. До речі, не знаєш -
Чоловік воно, чи жінка? Як, любий, гадаєш?
А Степан відповідає: " Ні, не розтулмачу.
Це страшна і волохата тварина, я бачу.
І грошей в нас на банани - не вистачить, знаю...
Підемо, подивимось іншу клітку, зкраю."
Поруч з ними десь узявся кавказець вусатий.
Подививсь він на ту пару, та й каже він Наті:
- Це - САМЕЦ! Скажу тобі, дівчино хороша,
Щоб ти знала : чоловік - той, хто має гроші!
* - тема з анекдоту
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2015
В зоопарк ходила з татом.
Звірів бачила багато:
І ведмедя , і слона,
Бегемота-пузана,
Гомінливих мавп на гілках
і руду пухнасту білку,
Крокодила у ставку
І змію за склом в кутку.
Чорну бачила пантеру
І царя всіх звірі – лева.
Він на сонечку лежить,
Мруже очі, наче спить.
Ще верблюда, і орла,
Й гвинторогого козла.
Зебру бачила смугасту
І куницю попелясту,
Вовка, рись, а ще джейрана
І рибалку-пелікана,
І жирафу-довгошийку,
І маленьку землерийку.
Роздивилась геть усих
І великих,і малих.
Довго ми гуляли з татом,
Дуже звірів там багато!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607380
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.09.2015
Намалюю хатку я,
Де живе моя сім'я,
Маму, тата, бабу Нату
(В мене аркушів багато),
Брата Вову, пса Мамая,
Рибок кольорових зграю,
А ще жовтого папугу,
Черепаху Ледацюгу...
Ну, а кіт рудий Маркіз
В мій альбомчик вже не вліз!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607132
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.09.2015
День сьогодні відкриттів --
Все побачив, що хотів:
Нова зачіска у мами,
Інший колір у дивана,
Тато вуса відростив,
Кактус на вікні зацвів,
В Мурки -- знову кошенята,
Новий светрик в мого брата...
В чому ж цих новин секрет?
Від'єднали інтернет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607131
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.09.2015
Вже посивіли пензлі барвисті,
Та й стеблина не досить гнучка...
Все ж з роси кришталеве намисто
Горда квітка на себе вдяга.
Ще кружляє осінній метелик
Над малиновим цвітом пухким,
Але вересень вже йому стелить
В травах схованку від хуртовин.
Не здавайся, палай диво-цвітом!
Настовбурчуй свої колючки!
Та квітки свої, сповнені світлом,
Заховай у колючі пучки.
Захисти себе від буревію,
Міцно в землю корінням врости!..
Як і ти, я потроху сивію
І у зиму боюсь увійти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2015
Запросила якось в гості
Жабка Черепаху,
Бо живе сама-самотня,
Шкода бідолаху:
"Ти приходь до мене вранці -
Пироги спечу я,
Ще смачненькі завиванці.
І чайку наллю я."
Черепаха дуже рада:
"Добре, не забуду.
В тебе, моя люба Жабко,
Завтра вранці буду."
Ранок. Жабка стіл накрила...
Подруги немає.
"Де ж вона так забарилась?
Шлях не відшукає?.."
Вже обід. А Черепахи
Зовсім ще не видно.
"Де ж поділась ця невдаха?
Мені необхідно
Черепаху відшукати!"-
І Жабка стрибає,
Серед квітів, серед м'яти -
Подругу шукає.
Не знайшла. " Де ж ця бідака?
Сонце закотилось..."
Раптом голос: : Здрастуй, Жабко!
Я не забарилась?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606566
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.09.2015
Задышала холодом
Осень на дворе.
Надевать приходится
Куртки детворе.
Листьями усыпаны
Улицы и двор,
Жаль, сметают дворники
Красочный ковёр...
Листики кленовые
Соберу в букет:
Жёлтые, багровые -
Как же ярок цвет!
Принесу с прогулки я
Эту красоту
И про осень мамочке
Я стихи прочту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605745
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 10.09.2015
Кто сказал, что осень - это грустно?
Вы на это чудо лишь взгляните -
Листьев рыже-пламенное буйство
На асфальта мокром антраците.
Щедрые салюты разноцветья
Дарят нам взметнувшиеся клёны.
Гимн осенний хочется пропеть им
Под щемящий призрак саксофона.
Фонарей задумчивых соцветья...
В парковых аллеях тихо, пусто...
Только красок ярких междометья
Не желают согласиться с грустью!
В этих яркопраздничных полотнах,
Словно карамельки, очень вкусных
Столько красок жизни искромётных!
Кто сказал, что осень - это грустно?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605739
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.09.2015