| Сторінки (5/457): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Тиша осіла у місті
теплим парним молоком.
Рос кришталеве намисто
пахне солодким бузком.
Ллє зачароване світло
місяця жовтий клубок.
Мріі весняні розквітли
тисяччю білих зірок.
Знову притягує погляд
чорних небес оксамит...
Спить на колінах у Бога
Ночі довірливий кіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838748
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.06.2019
Лiтаємо у небi, як птахи,
пiдкорюємо товщi океану,
у космос прокладаємо шляхи
та... вводимо самi себе в оману,
що ми такi великi, як боги,
що розум наш й прогрес - як раз на злетi...
Ви тiльки подивiться навкруги:
ми не навчились жити на планетi.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838746
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.06.2019
Чудний капелюшок надягнений криво,
на одягу — бруд й дірки:
Всю ніч Чарівник біля краю обриву
рукою ловив зірки.
Він грав на сопілці мелодію слізну
старанно, як тільки міг.
Довірливі зіроньки слухали пісню
й спадали з небес до ніг.
Дурненькі, вслухалися в голос сопілки –
дурман їх усіх оповив.
Зривав зірочки Чарівник, наче з гілки,
за хвостики їх ловив.
А потім Чаклун замикав їх у клітку,
яку йому викував гном...
І плакались зіроньки всі сусідкам,
ошукані Чаклуном.
Ридали зірки, коли їх на світанку
з собою забрав старий.
Додому вертавсь Чарівник цього ранку
й радів: улов чималий!
Назустріч старому іде подорожній –
бродячий простий поет.
У кошику, котрий майже порожній –
вино й цукерок пакет.
А ще в подарунок він ніс коханій
обручку й новенький плащ.
Пройшов би собі поет і далі,
але він почув чийсь плач.
Мабуть, він пройшов би собі неквапливо
й дарунки б усі доніс,
та тільки пройти було — неможливо
Повз горя чийогось й сліз.
Бо потім — як жити? Думки ящірками
пробігли: залишусь сам...
— Давай, Чарівник, за клітку з зірками
обручку тобі віддім!
— Послухай, люб'язний, буть хочеш хорошим?
обручка твоя проста.
Якщо віддаси мені весь свій кошик —
досяжна тоді мета.
Та й то ти заплатиш мені замало —
не скласти зіркам ціни.
Ще думаю я: зірок там чимало.
Навіщо тобі вони?
— Навіщо потрібні? Надіну на нитку,
коханій кольє зроблю.
Не бійся, нікуди вони не зникнуть.
Я жодну не загублю.
— Гаразд, справу вже закінчим розпочату,
доволі вже зайвих фраз.
Чоботи знімай та додай в оплату
(здається — мені якраз)!..
Босоніж крокує юнак додому.
Цукерок в руках пакет
й клітинка порожня. Немає втоми,
бо радісний наш поет.
Розкаже коханій він все без обману,
бо совість його чиста.
Обніме та втішить свою жадану
цілунком в її вуста.
Повідає їй, як віддав всі дарунки
за повну клітину зірок,
Як зіроньки в небі плели візерунки
й пускалися у танок.
Як сунув Чаклун йому в руки цукерки,
сказавши: "Який дурний!"
Як, дивлячись знов на зірок фейєрверки,
йому відповів: "Я такий!"
Як зірка маленька із неба спустилась,
присіла йому на плече,
як радість у серці у нього з'явилась
від слів, що вона не втече...
Так йшов він, мнучи від цукерки фантик,
щасливий, не зна й чого,
закоханий, босий, поет-романтик,
а поруч з ним — зірка його...
Оригінал: Русудан Алмазова "Волшебник спешил домой"
https://www.stihi.ru/2015/08/05/2997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2019
(Вільний переклад романсу з к/ф "Ми з майбутнього")
https://www.youtube.com/watch?v=aw-oTYTZ-ag
Тобі я вдячна, добрий друг,
за те, що був ти, дійсно, другом.
За розставання без напруг,
за світло місячне над лугом.
За сад, де падали зірки,
куди я йшла, забувши втому,
за біль, що в пісні ліг рядки,
за спокій, що прийшов потому.
Я вдячна, що любов твоя
допомогла про сум забути,
за те, що вигадала я
тебе таким, яким не був ти.
Оригінал:
За всё спасибо, добрый друг,
за то, что был ты вправду другом,
за тот в медовых травах луг,
за месяц тоненький над лугом.
За то селенье над рекой,
куда я шла, забыв про усталь,
за чувства, ставшие строкой,
за строки, вызванные чувством.
За то, что мне любовь твоя
порой была нужнее хлеба,
за то, что выдумала я
тебя таким, каким ты не был.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2019
Літній день потроху догорає.
Свіжістю повіяло з ріки...
Всесвіт із землею розмовляє,
руни розсипаючи — зірки...
Затихають вечора акорди,
все темніше неба оксамит.
Цвіркуни співають літу оди,
надаючи ночі колорит.
Тоскно птах когось далеко кличе...
Цокає годинник на стіні.
Щось приснитись має таємниче.
Тілько-но не спиться щось мені.
10.06.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2019
А літо, як завжди́, прийшло раптово.
Все місто ним захоплене зненацька.
І вулиці вдягаються святково,
скидаючи сорочечку простацьку.
На вмитих літнім дощиком газонах
смарагдові втішають око трави...
Птахи співають у зелених кронах...
Доноситься з кав'ярні запах кави...
Квітують рози королівським цвітом
і сяють над фонтанами веселки,
а сонце, відбиваючись від вікон,
на площі витанцьовує фламенко...
В повітрі наче магію розлито:
гудять на липах невгамовні бджоли...
Здається місту, що це свято – літо –
для нього не закінчиться ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837879
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.06.2019
Наша Киця — чарівниця:
Всім зв'язала рукавиці,
зшила сукню та штанці,
ще насмажила млинці,
наварила і борщу —
ми наїлись досхочу...
Ніч прийшла — вона не спить,
а співає-муркотить:
"Мяу-мяу, мур-мур-мур",
щоб всі спали без зажур.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2019
Однажды корова на поле пришла.
От радуги кончик в ромашках нашла.
- Вот это удача! - подумалось ей.
Губами тот кончик схватила скорей.
И с летнего неба всю радугу вмиг
Слизал очень длинный коровий язык.
Бурёнка от счастья хотела летать,
Кружиться в ромашках, стихи сочинять.
Теперь угадайте ( ведь это легко):
Какого же цвета нам даст молоко?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837560
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 04.06.2019
Закутавшись в звёздное кружево,
надев свой волшебный убор,
изящная, словно француженка,
Ночь входит тихонько во двор.
Уснув в тишине фиолетовой,
ворот изогнулась спина...
Вон, в облачной шляпке кокетливой,
всплывает над домом Луна.
Фиалки – лиловые бусинки,
Луне улыбнулись слегка:
их запах, как нежная музыка,
уносится вверх, в облака...
Ночь мир темнотой занавесила,
но, глянь, чьи-то тени видны:
то вниз по серебряной лесенке
на Землю спускаются сны...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837468
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 03.06.2019
Часто граємо в поетiв
та жонглюємо словами.
На полицях iнтернету -
нашi вiршi штабелями.
Ллються звiдкись рим потоки,
строф будуються паркани...
Потихеньку, крок за кроком,
поринаємо в “нiрвану”.
Чи то настрою вiдтiнки,
чи життєвi негаразди -
у вiршованих картинках
все опишемо ми зразу.
I для чого всi потуги?
Римувати - це важливо?
Хтось похвалить, ну а другий
рознесе i в хвiст, i в гриву.
Все ж, засаджуємо грядки
на городах iнтернету:
може, нас колись нащадки
i запишуть у поети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836441
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.05.2019
Страшнiше бурi й шквалу
графинi крик зрання:
не вибере до балу
вона собi вбрання.
То вiзьме сукню з бязi,
то з шовку у квiтках,
та жодна не налазить.
Графиня – у сльозах!
Улюблена блакитна –
розходиться по швах.
— Гадала: я тендiтна,
а виявилось – жах!
З годину голосила:
“Робити що менi?!”
Служницю насварила
без всякої вини.
А у обiднiй залi
в стiну жбурнула торт,
заляпавши картину
“ З омаром натюрморт”
— Нема чого надiти!
Трагедiя! Кiнець!
Не встигне сукню зшити
до вечора кравець.
Це в цьому винуватий
пiдступний кухар Жак:
так смачно готувати
не можна аж нiяк!
Ілюстрація: Рубенс "Шубка"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2019
Вечер, спустившись на город, притушивал звуки:
дождик с листвою завёл о любви диалог.
Мы, заблудившись, зашли в переулок разлуки,
наши пути разошлись в перекрёстке дорог.
Руки свои, изнывая, ломали сирени,
свечи каштанов поникли, совсем отсырев...
Ангелы нашей любви, словно блёклые тени,
пели, кружившись над нами, псалмы нараспев.
Грустный мотив этих песен почти что не слышен,
он словно шелест дождинок по нежной листве.
Вслед обернуться любви - показалось излишним...
Дождь вышивал нам разлуку по майской канве.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835585
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.05.2019
Мов багато рiзних в матiнки-Природи.
Ними розмовляє повсякчас вона.
Мови розумiють геть усi народи.
Слухайте, що каже зараз нам весна.
Мов дитячий лепет крапель шурхотiння –
шле якiсь поради нам на землю Бог.
Щоби зрозумiли всi його велiння –
грому весняного грiзний монолог.
Радiсно срiблястi жебонять струмочки,
нам казки шепоче вiтер у полях,
про красу спiвають солов'ї-дзвiночки,
цим пташиним спiвом повниться Земля...
Мовою якою розмовляє море?
Скiльки наспiвало нам пiсень воно?
Азбукою Морзе позивнi шлють зорi,
нiжний має говiр рiчки полотно...
Скiльки дiалекткiв в матiнки-Природи...
Рiзнобарв'ям звукiв радує вона,
щоб дiйшли ми, врештi, iз Землею згоди,
i тодi вiддячить Всесвiт нам сповна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834891
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2019
В каналах вулиць квiтень-гондольєр
пливе повiльно, правлячи на сонце.
Спокiйно так, неначе свiт завмер
й дрiмає тихо в Бога на долонцi...
Парне повiтря ранок розлива
у пелюсткiв пiдставленi пiали,
росу вбирає жадiбно трава,
щасливi днi у мiстi заблукали...
Мов нареченi, в бiлому вишнi,
горять тюльпани полум'ям багряним,
i бджоли у веселiй метушнi
снують туди-сюди в садках духмяних.
Такий солодкий у повiтря смак,
що п'єш його - напитися не можеш,
У цьому квiтнi тисячi ознак,
що трохи щасливiше стане кожен!
26.04.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834890
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.05.2019
Розгорнеш пам'яті сувій –
і знов пахне́ гірким полином...
Ти душу змучену омий
весни прозорим, чистим плином.
Закинь тумани безнадій
у далечінь за небокраєм.
Залиш одвічний сумнів свій,
забудь все те, що серце крає.
Є ранків сонячний бурштин,
в садку – квітуча біла вишня...
Є в світі тисячі причин,
щоб стати трохи щасливіше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2019
В семье у чародеев сыночек непослушный,
не хочет он прилежно учиться колдовать:
— Все ваши заклинания – всё это очень скучно.
Хочу по-настоящему я что-то создавать!
К примеру, завтра утром я встану рано-рано,
посею в огороде редиску и салат,
собью из досок будку для нашего Полкана
и выпилю скворечник для маленьких скворчат.
Ну разве то не чудо, что нежные растения
из зёрнышка-крупинки на грядке прорастут?
И разве то не чудо, что как-то днём весенним
в мной сделанной скворечне скворцы гнездо совьют?
Родители вздыхают: ну как его заставить
магическим наукам учиться в тишине,
когда весь день ребёнок то грядки поливает,
то пилит, то строгает и... счастлив он вполне?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832068
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 09.04.2019
( перевод "Что в имени тебе моём" А.С. Пушкина)
А що тобі моє ім'я?
Воно помре, як крик лелеки,
Який летить в краї далекі,
Як взимку пісня солов'я.
Воно у пам'ятнім листі
Залишить мертвий слід із літер,
Як надпис, що читає вітер
На давнім цвинтарнім хресті.
Що в ньому? Пам'яті нема
У днинах нОвих та буремних,
Не дасть воно душі тепла,
Не пам'ятай його даремно.
Але в тяжкий скорботи час
Прошепочи: за ним сумую;
Хоча немає разом нас,
Є в світі серце, де живу я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831767
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.04.2019
От того ли, что ветер унылый
навевает печальный мотив,
по дорогам бессонниц постылых,
всё брожу и брожу, загрустив.
От того ли, что тёмною ватой
небеса занавесились вдруг,
захотелось рвануться куда-то
в запредельный, таинственный круг
и лететь, поднимаясь всё выше,
и пробить серых туч пелену,
к тайнам неба стать чуточку ближе,
и средь звёзд себе выбрать одну.
Пусть она, эта малая кроха,
станет мне путеводной звездой,
чтобы я среди дней суматохи
за своей успевала мечтой...
От того ли , что небо так тёмно,
что звезды никакой не видать,
по дорогам, печалью сплетённым,
ещё долго придётся блуждать...
Мрак тревожный сочится из окон,
потеснее пытаясь прильнуть...
От того, что мне так одиноко
не могу этой ночью заснуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829851
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.03.2019
Вечерним светом на перрон легла разлука.
Ты проводнице протянула свой билет.
Ещё ты здесь, но я представил эту муку:
глядеть вагону убегающему вслед.
Слова прощанья накрывает шум вокзальный,
и торопливо поцелуй коснулся уст.
Я так хочу, чтоб для тебя осталась тайной
моя почти нечеловеческая грусть.
Ты говорила, что каких-то три недели –
и наша жизнь опять вернётся в колею.
Легко сказать, но как дождаться, в самом деле,
ведь так привык улыбку видеть я твою!
Ну всё, пора: уже зелёный загорелся.
Закрылись двери, на перроне стихла речь.
Опять колёса простучат на стыке рельсов,
что без разлуки не бывает в жизни встреч.
В вокзальном гуле растворился я как будто,
Тебя нет рядом – и тоска сдавила грудь.
И понял вдруг, вот в эту самую минуту,
что этой ночью не удастся мне заснуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829020
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.03.2019
Найголовніше, друже, гідно
зустріти будь-які часи,
коли епоха то застійна,
то бурі – «господи, спаси!»
Триматися потрібно гідно,
щоб сівачі усіх щедрот
не довели тебе до стійла
та не заткнули сіном рот.
Не бійся часу, не тушуйся
та будь завжди на висоті.
Якщо боїшся – не дивуйся,
що втратиш цінне все в житті.
Коли ламається все справжнє
та більше бачиться сумне,
згадай прислів’я стародавнє:
«І це колись-таки мине».
Оригінал:
Е.Евтушенко
***
Достойно, главное достойно
любые встретить времена,
когда эпоха то застойна,
то взбаламучена она.
Достойно, главное достойно,
чтоб раздаватели щедрот
не довели тебя до стойла
и не заткнули сеном рот.
Страх перед временем — паденье,
на трусость душу не потрать,
но приготовь себя к потере
всего, что страшно потерять.
И если все переломалось,
как невозможно предрешить,
скажи себе такую малость:
"И это надо пережить..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828751
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.03.2019
Как странно без тебя проходят дни:
растянуты минуты до предела,
и валится из рук любое дело,
а мыслей сонм отчаянью сродни…
Вплетаются в мои ночные сны
растрёпанные нити серой грусти.
Но март в разгаре – может быть, попустит?
Но нет тебя – и что мне до весны…
Тоскую дни и ночи напролёт –
готово сердце выскочить наружу.
И пусть воздушный замок наш разрушен,
но как же мне тебя не достаёт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828554
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.03.2019
Под весёлый ритм шагов,
солнышку вдогонку,
с нами ты шагать готов,
лёд ломая тонкий?..
Солнце выше поднялось —
мокрая дорожка.
— Лапки мокрые насквозь! —
возмутилась кошка...
И щебечут воробьи,
и сверкают лужи,
и журчат везде ручьи —
мир весной разбужен!
И слагаются стихи,
и поются песни!
Хватит зимней чепухи,
пойте с нами вместе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828247
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.03.2019
Я не просто у калюжу заглядаю:
із птахами в небі синьому літаю!
Он, хмаринка під ногами пропливає...
До гори ногами дерево звисає...
А, якщо я нахилюся уперед —
Серед неба я побачу свій портрет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828245
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.03.2019
Нехай мине журба,
зими розтануть сни,
бо світиться верба
у перші дні весни.
Хай сумніви образ
приб’є весни капіж.
Кохай, як в перший раз,
тримай любов міцніш!
Весняний водограй
навколо та в думках.
Любов не відпускай,
тримай її в руках!
До тебе лину я,
ми вдвох – за небокрай!
Ти – мій, а я – твоя,
мене не відпускай!
Картина Марка Шагала "Над містом"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2019
Ох, достала эта муха:
всё жужжит, жужжит над ухом!
Портит мне житьё-бытьё.
Может, тявкнуть на неё?
Тявкнуть – это не вопрос,
только я – приличный пёс.
Будьте так любезны, муха,
не кружиться возле уха:
я в теньке хочу поспать,
вы мне будете мешать.
Иллюстрация: Кира Панина "Муха"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827752
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 04.03.2019
Я прошу тебя: помоги мне,
дай укрыться в любви твоей.
В этой стыни промозглой зимней
боль отчаянья всё сильней.
Понимаю теперь сильнее:
одиночества давит тишь.
В сердце искра надежды тлеет,
что поймёшь меня и простишь.
Шепчет ветер февральский сагу,
ветви голые теребя.
В час, когда до весны полшага,
пропадаю я без тебя.
Километры – быть может, благо,
чтобы понял в раздумьях сам:
нам до счастья – всего полшага,
чтоб пойти по любви следам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827170
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.02.2019
Нічка Землю огортала.
Чи втомилися? – спитала.
Вже дрімота у пітьмі,
вже дрімота у пітьмі
сіє сни.
Сплять галявини квітчасті,
зайченята сплять пухнасті.
В лісі лист не шелестить,
в лісі лист не шелестить:
вітер спить.
Грає тиша на сопілці.
Сплять ведмеді та лисиці.
Ліг під вільху на бочок,
ліг під вільху на бочок
їжачок.
Рибка в глибину пірнає,
пташка в стрісі засинає.
Сни спускаються до нас,
сни спускаються до нас,
спати час.
В небі місяць пропливає,
тихо пісеньку співає
Ясно зіроньки горять,
ясно зіроньки горять,
діти сплять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826068
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.02.2019
Холодних снігів бархани…
Морозні густі тумани…
Вітрів крижаних органи…
У серці тепла нема.
Так хочеться знов кохати,
розбити холодні грати
та ніжність твою згадати,
змахнути журбу з чола.
По венах – не кров, а туга…
Гнітить безнадій недуга,
суцільна життя напруга
та розпачу гострий біль.
Що буде із нами далі?
По швидкісній магістралі
крізь терни глухих реалій
мчимо, тільки де ж та ціль?
У темні зимові ночі
з’явилися сни пророчі:
це нас дух зими наврочив.
Ми випили сум до дна…
Якась невідома сила
наповнила вітром крила,
від розпачу захистила –
це наша прийшла весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2019
Когда растает снег и весь стечёт слезами,
и звонко запоет за окнами капель,
побег былых надежд пробьётся между нами,
разлук растает лёд, ты только мне поверь.
Когда растает снег, и небо станет синим,
поверишь вновь в мечты и позабудешь грусть.
Казалось, целый век лежал на сердце иней,
но вот, вернёшься ты, и я тебя коснусь.
Когда растает снег, всё будет, как мечталось.
Ты скажешь: «Здравствуй, мой любимый человек!»
Для счастья нам с тобой нужна такая малость:
дождаться этих дней, когда растает снег.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823493
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 31.01.2019
Був мороз, та вчора зник.
Захворів наш Сніговик!
Підняласьтемпература,
Трохи станула фігура,
опустився ніс-морквинка.
Ось така сумна картинка.
Діти вибігли із хати
бідолаху лікувати...
Ліки – з снігу білі кульки
та льодяники-бурульки.
Вмить покращання настало!..
Не біда, що все підтало:
завтра, кажуть, за прогнозом
повертаються морози!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2019
У моєму домi
оселилась тиша.
Телефону трелi
змовкли. Вiн мовчить.
У розлук альбомi
фарби все густiшi,
суму акварелi
пише кожна мить.
У моєму домi
спокою остуда,
бо його торкнувся
туги бiлий дзвiн.
Думи невагомi
стали важче пуда.
Кицькою згорнувся
бiля серця сплiн.
Люди незнайомi
за вiкном смiються,
а менi тривожно -
на душi зима.
У моєму домi
ноти тишi ллються.
Холодно й порожньо,
бо тебе нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2019
Спадала нiч задумливою тiнню
з покритих темним пологом небес...
Земному підкоряючись тяжiнню,
cнiжинки танцювали полонез
i, танцями натiшившись в повiтрi,
лягали спочивати на землi.
Розсипала скарби своi нехитрi
Зима у зачарованiй iмлi.
Багатств не шкода снiжнiй королевi:
алмазiв гори й розсипи перлин...
В дзвiнницi ночi дзвони кришталевi
видзвонюють зимовий часоплин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820316
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.01.2019
Здається менi, що немає в сучасному свiтi
таких колективiв музичних, як АББА була.
Ця зiрка не згасла, i досi для нас вона свiтить,
бо кожна їх пiсня до серця дорогу знайшла.
Не схожi вони на теперешнiх "мавп у бiлизнi",
що скачуть по сценi немов очманiлi круки.
Спокiйнi та скромнi, cпiвали вони дивовижно.
Вiд них шаленiли дiвчата усi й парубки...
Прекраснi пiснi там, де музику пишуть душею,
де ллються у небо чудовi дзвiнкi голоси...
Агнета бiлява, як та бiлоснiжна лiлея,
а друга, що звуть Аннi-Фрiд - це троянда в росi.
Ще Беннi та Бьорн - музиканти iз вищої лiги.
Разом, вчотирьох - на весь свiт знаменитий квартет.
I ми, молодi, в магазини робили набiги,
(та де там платiвку купити, бо це - раритет)...
"Щасливого нового року" - спiває Агнета,
Їй хлопцi та подруга вторять багато рокiв...
Нехай застарiли платiвки, бобини, касети,
та є iнтернет - ми улюблений чуємо спiв.
Нема у сучаснiй естрадi подiбної групи...
Знов АББА спiває - з юнацтва далекий привiт -
злiтають, парять, вчотирьох притулившись докупи.
Бентежить i досi серця їх пiсенний полiт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819265
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.12.2018
Книжок багато дуже маю,
до них є тяга чимала.
Улюбленi книжки читаю -
неначе п'ю iз джерела.
Стоять рядочком на полицях,
чекають: котру з них вiзьму,
коли вже випущу з "темницi"
якусь icторiю нову.
Беру я книгу, завмираю,
гортаю бiлi сторiнки...
У крiсло затишне сiдаю
та в твiр пiрнаю залюбки.
Знов за життям чужим слiдкую,
(цiкаво автор тче сюжет),
в уявi образи малюю...
Хай вiдпочине iнтернет.
Пригоди, пристрасть, бiль, iнтриги -
чиєсь насичене життя...
Мене виховували книги,
їх полюбила змалку я...
Вiд книги знов не вiдiрвати,
(коли "хвороба"ця мине?)...
Якщо ви любите читати,
то зрозумiєте мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819264
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2018
Снег на солнышке искрится...
Ах, какой чудесный вид!
Под окном, как Царь-девИца,
В шубке яблонька стоит.
Величава, горделива:
"Мне морозы не страшны!",
Ведь на ветках сохранила
Яблок красные плоды.
Не сдаваясь под ветрами,
Наш притягивая взгляд,
Новогодними шарами
Ярко яблоки горят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819084
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 26.12.2018
Покинувши хмарин
повiтрянi оселi,
летять, летять з небес
пiр'їнки боязкi...
Торкаються душi
зимовi менестрелi,
наспiвують свої
мелодii тонкi.
Сплiтає снiгопад
якiсь магiчнi ноти,
пробуджує легкий,
прозоро-нiжний сплiн.
Впадаєш у забуття,
забувши: де ти, хто ти.
I застигає день,
неначе парафiн...
Злилися в бiлих снах
минуле та майбутнє.
Молочнi кольори -
на небi й на землi...
I хочеться про сум
хоча б на мить забути
й повiрити снiгам,
що сяють у iмлi.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819083
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.12.2018
— Берой, слезай с печи! Гудит сегодня хутор:
"Полцарства царь отдаст и дочь свою тому,
кто сыщет для него какой-то там "компутор"!"
— Ой, маменька, скажи: полцарства нам к чему?
— Ты, сын, совсем простак? Когда такой был случай:
полцарства и жена — почти за просто так?
Достань ты вещь царю, ведь был всегда везучий.
Давай-ка, соберись! Делов-то — на пятак!
— Но где же мне достать невиданное чудо?
Ведь я — крестьянский сын, не сыщик, не купец.
И дочка мне пошто? Жениться я не буду!
— Давай, Берой, вставай и двигай во дворец!
— Ох, что же за напасть, что ж маменьке неймётся?
Полцарства ей нужно', а мне оно на кой?
Ещё чуть полежу, (быть может, обойдётся?)...
— Берой, ты встал уже? Вот конь любимый твой...
***
Прошло три дня с тех пор, и вот, в чертог царёвый
заходит наш Берой: — Явился я на зов!
— Вот, бравый молодец! Служить ты мне готовый?
— А разве выбор есть? Наверное, готов.
— Ну, в общем, в курсе ты: компьютер мне доставишь
и в терем интернет узнаешь как провесть.
Не сможешь — ничего в кармане не прибавишь,
а сможешь — то тогда тебе хвала и честь.
У Бовы-короля давным-давно компьютер,
у шейха Аль-Ханзы их даже целых пять!
И я о чуде том в свободную минуту
мечтаю в тишине ( чего б не помечтать?).
От ратных дел устал, ведь стар я стал, не скрою,
а будет интернет — не даст он мне пропасть:
я в нём смогу пойти куда-нибудь войною,
народ свой сберегу и навоююсь всласть.
И к лекарю всегда смогу я обратиться,
(не думай, что тот "комп" — пустая маета).
Услады захочу — восточная девица
исполнит на заказ мне танец живота...
Да мало ли чего увидеть там смогу я:
потешные бои, как пляшет скоморох,
узнать смогу, как царь соседнего Кукуя
по всей своей стране изводит нынче блох...
Добудешь мне мечту — я буду благодарным:
полцарством награжу и в жёны дочь отдам.
Трудиться будешь ты, ведь согласись, не даром —
исправно заплачу тебе я по трудам.
— Неужто не нашлось других каких охочих?
Награда ведь — ого! Один явился я?
— Да хилинькие все, а ты — среди всех прочих
комплекцией своей порадовал меня.
И чем тебя, скажи, маманя-то кормила?
Детина вырос ты, ну право, хоть куда!
— Овсянкой, молоком, домашним козьим сыром,
да, в общем, как у всех, наверное, еда.
— Ну, парень, не скажи, вон дочь мою, царевну,
кормили тем и сем, а выросла худа.
Но ты по нраву ей придёшься непременно.
Что скажешь мне в ответ? — Скорее "нет, чем "да".
Хоть, вроде, ясно всё, но всё же не пойму я:
зачем тебе, царю, такой простецкий зять?
Вполуха я слыхал: царевич из Кукуя
Милану, дочь твою, желает в жёны ввзять.
— Ах, парень, дочь моя — капризная девица:
пять знает языков, освоила вокал,
к тому ж она пять лет училась за границей,
и этот "высший свет" её совсем достал!
Не хочет знать она царевичей заморских,
от принцев и князей — её прям дрожь берёт.
"Я знаю, — говорит, в любви у них — притворство,
Не чувства им нужны, а только лишь расчёт!"
Сердит был на неё. Сказал: "Тебя я выдам
за сельского "телка", навроде вот тебя".
— Но я ведь не "телок"! Себя не дам в обиду!
— Да нравишься ты мне, сказал я так, любя.
Мне тоже не нужон охотник за приданым.
Хапуги и льстецы претили мне всегда.
А тут и ты пришёл, как будто богом даный...
Ну, что, согласен ты? — Берусь за дело, да!
— Ну вот и хорошо. Ступай же поскорее.
добудь компьютер мне, за мной не пропадёт!
И станет жизнь у нас намного веселее...
Да, витязь, не забудь, что сроку — ровно год.
***
Отправился Берой служить царёву службу.
А служба — нелегка, до цели — долг путь.
Ну, что ж, раз обещал, так дело делать нужно.
И делать хорошо, совсем не как-нибудь...
Тропинку потерял Берой неосторожно.
Куда теперь идти? — Вон, светится окно.
Наверно, на ночлег там попроситься можно.
И конь устал уже. Стучусь я. Решено!
— Кто там пришёл ко мне? Входи скорей, касатик!
Мужского духа я не нюхала давно.
Ты будешь у меня как раз восьмидесятый.
Попал на юбилей, как это ни смешно.
— Восьмидесятый что? — Так витязь запечёный.
Ведь ты к Яге попал, неужто не признал?
— Я, старая карга, не очень-то учёный.
Что надо делать мне? — Лезь в печку, ты, нахал!
— А как в неё мне лезть?.. Садиться на лопату?..
Ну сел, а дальше что? Но тут лопата — хрясь!
— Ты утварь мне сломал! — Я в том не виноватый,
что вешу много я, — сказал Берой, смеясь.
И печь твоя, смотрю, немного мелковата.
Чтоб мне в неё залезть — не выйдет ни шиша!
Ведь будет с печью то, что с этой вот лопатой...
Дай каши чугунок, водицы из ковша
и, может, так и быть, крушить я печь не буду.
Спокойно лягу спать, а утром — сразу в путь.
Ты, старая, гляди, помой потом посуду,
да собери с собой еды какой-нибудь...
***
Проходит месяц, два... Берой едва плетётся.
Вдруг — замок на пути. Вокруг — с водою ров.
Быть может, на ночлег остаться здесь придётся?
— Хозяин, будь так добр, пусти меня под кров.
— А, путник, заходи. Вот, только мост спущу я...
Живу совсем один. Тоска — не передать!
Со скуки, веришь, я пишу стихи, рисую...
Будь больше мне, чем гость: ложись со мною спать.
— Ты, старый хрыч, чего? Грибов, поди, объелся?
Не видишь, что ли: я — не девка, а мужик!
Спасибо за приют, поел я, обогрелся. —
Берой рывком встаёт, а сам слегка дрожит.
— Откажешь — посажу в подвал тебя надолго.
И станешь ты, как я — костлявый и худой.
— Ну, ладно. В баньку я. А там, сменив футболку,
приду к тебе, Кощей, — сказал ему Берой...
— Как здорово, что мост забыл поднять костлявый.
Берой коня взнуздал — и ходу! — Жди, Кощей!..
Ну надо ж, голубой! Красоток, что ли, мало?
Куда скатился мир? Куда ни плюнь — там гей!..
***
То дождик моросит, то солнце припекает...
Сомнение в себе крадётся по пятам.
Дорога то в степи, то по лесу плутает,
то растроится вдруг по разным сторонам.
Вот камень впереди, корявенькие буквы:
"Направо повернёшь — лишишься головы,
налево коль пойдёшь — коня куснёт гадюка,
а прямо — то тебе женатым быть, увы"...
— Корявые стволы, изогнутые сучья,
крапива у тропы ужалить норовит.
А что там впереди — так и не знать бы лучше.
Ни птица не вспорхнёт, ни лист не зашумит.
И солнышка лучу сквозь кроны не пробиться,
и видно, что тропа не хожена давно...
Ах, кажется, мечтам моим уже не сбыться —
исполнить службу в срок. Да мне уж всё равно...
А птица вдалеке зловеще так хохочет:
"Ах, путник, что тебя в ту чащу занесло?"
Когда ж конец пути? Идти уже нет мочи.
Предчувствием дурным желудок мой свело.
Не дай-то бог, чтоб ночь в таком лесу застала.
Прибавить надо шаг, да конь уже устал...
Но, всё-таки, Яга со мной не совладала,
да и Кощей не смог упрятать в свой подвал.
Я — витязь хоть куда! Вот только незадача:
чуть заплутал в пути, не понял даже как.
Ведь раньше-то со мной всегда была удача.
А нынче я за что попал в такой просак?
Быть может, не туда свернул на раздорожье?
Коня я пожалел и голову свою.
Хоть выбрал этот путь, но всё сомненье гложет:
На кой полцарства мне? Хочу ли я жену?
Да если бы жена — толковая девица,
а то — царёва дочь, ведь неженка, небось...
И чёрт меня подбил на сделку согласиться...
Но, может, в этот раз и выкручусь... авось.
Откуда шум да треск, ведь было же всё тихо?
(Болото вижу я, быть может, Водяной?)
Откуда ни возьмись вдруг выскочило Лихо:
— А ну, незваный гость, давай, сыграй со мной!
— С тобою мне играть? В обмен на что? На помощь?
Мне с Лихом в "дурака"? А выиграю коль?
Да что ты говоришь? Желание исполнишь?
Чего бы не сыграть? Ну, вот он я, изволь!
Вот Лихо подаёт колоду карт Берою.
Вот веером они ложатся на пенёк.
— Ну, молодец, ходи... Вальта тузом покроем...
Тут витязь Лихо хвать за ноги — и в мешок!
— Так ты решил, злодей, меня тут объегорить?
Не так-то я и прост, ведь крап увидел я.
— Ой, выпусти меня, я жульничал, не спорю.
Считай — ты победил! Проблема в чём твоя?
— Мне царь велел достать какой-то там "компутор".
Сказал, что без него ему и жизнт нет.
Да сеть нужна к нему... (вот с памятью-то муки):
не то "три раза да", нет, вспомнил: "и три нет".
— Ох, парень, не смеши, и где ж ты обучался?
Такого "знатока" не видел я давно.
— Я с хутором своим досель не расставался.
Учился абы как. — Вот то-то и оно!
Да, знаю кое-что об этой "паутине".
(Хоть благо интернет, но мне там место есть).
Добро несёт иль зло ? Есть разные причины
компьютером владеть. А твой в чём интерес?
— Да маменька меня служить царю послала.
Полцарства, говорит, ей будет в самый раз.
С женитьбою опять меня таки достала,
хоть дочка у царя — невеста высший класс!
"Компутор" принесу царю под ясны очи,
добуду "итринет" и, может быть, женюсь.
Ох, Лихо, помоги — бродить уже нет мочи.
Совет скорей мне дай, а то ведь утоплюсь!
— Не вздумай действом сим мутить в болоте воду.
(Конечно, был бы рад безмерно Водяной),
Но кто тогда царю улучшит-то породу?
Царевна загрустит: "Где мой жених Берой?"
Осталось ведь чуть-чуть дойти тебе до цели:
вон там, за тем кустом тропинка повернёт.
А дальше ты узришь высокие три ели,
за ними в двух шагах — там яблонька растёт.
Ты яблочко сорви, кусни его разочек,
затем на землю брось, покатится оно.
А ты за ним ступай не мешкая, дружочек.
Чего смеёшься ты? — Да очень уж смешно:
брести куда-то мне за яблочным огрызком.
А целое — оно никак не подойдёт?
— Нет, надо надкусить... Ступай, ведь путь неблизкий.
Берой сел на коня и двинулся вперёд.
Вот, яблоньку нашёл и яблочко надкушал.
Скривился и сказал: — Тьфу, гадость, ё-моё!
Как может мне помочь кислющая дикуша?
А яблочко прыг-прыг: — За мною, дурачьё!
Тебя я приведу к твоей заветной цели.
Компьютер ищешь ты? Так он есть в царстве Эппл.
Добраться в ту страну уж многие сумели.
За мною поспеши. За лесом будет степь.
А через эту степь широкий тракт проложен.
С дороги сбиться ты не должен аж никак.
Но только отдыхать тогда лишь будет можно,
как в город попадёшь. — Я понял, не дурак!
***
За яблоком Берой коня неспешно правит.
Но, что там впереди? Трактир большой стоит.
— Как сильно я устал. (Что пред собой лукавить?)
И есть охота мне. А тут и общепит!
Совсем забыл Берой, что яблоко сказало:
"на отдых не ставай!", ведь запах — обалдеть!
— Да, отдохнуть бы мне совсем не помешало.
Поесть — и на ночлег, ведь начало темнеть.
Зашёл — а там полно гостей разнообразных,
вино рекой течёт. И стал как истукан:
в нарядах кружевных в оборочках атласных
на сцене — восемь дев, танцующих канкан.
— Ах, путник, проходи, — трактирщица сказала. —
Вон, стол свободный есть. Садись скорей, дружок!
Наливочки своей налью я для начала,
а там — гуся подам и жирных щей горшок...
Берой наш разомлел от выпивки и пищи,
и клонит в сон его (чего бы не соснуть?)
Уже совсем забыл: куда идёт? Что ищет?
А нужен ли вообще ему далёкий путь?
Под рученьки его трактирщица уводит
и сонного совсем в постель к себе кладёт...
А утром — шум и гам, Берой угрюмый ходит,
ведь, говорят, что он — как тот блудливый кот.
Трактирщица кричит: — Проник ко мне, бедняжке,
улёгся на постель, провёл со мною ночь.
Теперь оформить всё нам надо на бумажке.
Берой, ты что молчишь? — Так это... я не прочь,
но только я совсем без памяти как будто.
Откуда я? И кто? Зачем куда-то шёл?..
Да то пустое всё! Не тратя ни минуты,
тащи сюда попа и всех сажай за стол!..
Трактирщица цветёт и руки потирает:
— Был прав кукуйский принц: сработает наш план.
Опоен был Берой? Так кто про то узнает?
Он сам и виноват, что в наш попал капкан!
Работник нужен мне, а он — здоровый, сильный.
Мужик он — хоть куда, пускай и простоват.
Мне главное — всегда поить его обильно,
чтоб он не вспомнил вдруг: кем был на службу взят.
А царь? Так что же царь — прождёт ещё немного:
" Не справился Берой. Эх, жалко молодца!"
А тут кукуйский принц: " Вот вам презент с дороги —
компьютер — высший класс — подарок от отца.
Давно желает он с соседом породниться.
И свататься послал сынка, то бишь меня"...
А что, такой сюжет могёт осуществиться:
мне — муж, ему — жена... Что там за беготня?
— Хозяйка, ваш жених вдруг с лестницы свалился.
Ушибся — скажем так — совсем он не чуть-чуть.
И яблочный кочан увидев, спохватился:
"Что делаю я тут? Пора мне дальше в путь!"
Коня седлает он. — Догнать его скорее!
— Да что вы! Он уже на тракте — пыль столбом!
— Пропали сто монет! — трактирщица жалеет.—
Ведь принц их отберёт: с Бероем-то — облом!
***
А витязь наш в галоп погнал коня по тракту...
Вон, город впереди — столица Биг Портал.
— Ну вот, конец пути. На месте я по факту.
Но, правда, этот "комп" пока что не достал.
Куда теперь идти? Где тута самый главный?
Сто улиц впереди — какой избрать мне путь?..
— Ты, дядя, на турнир? — спросил мальчишка славный.
— Турнир у вас? А что? Я смог бы там блеснуть!
А делать нужно что? Бороться или биться?
А, может быть, турнир — командная игра?
— Ты, дядя, так силён, что можешь отличиться.
Любимый спорт у нас — "метание введра".
— Ведра? — Берой слегка бровь вздёрнул удивлённо—
Однако, странный спорт. А приз тогда какой?
— Такой же, как всегда — то "комп", определённо.
Последняя модель... — Бегу! — сказал Берой...
На площади большой народ уже толпится.
Метают с силой вдаль участники ведро.
— А ну, народ честной, дозволь мне отличиться! —
Берой берёт ведро и воду льёт в него.
За дужку взял ведро, по кругу завертелся.
Ведро, набравши прыть, как пуля вдаль летит...
Народ весь — по щелям, куда кто сразу делся.
Берой же — ждёт уже, кто приз ему вручит.
Мэр тут из-под стола народу показался:
— Ведёрко дальше всех забросил наш герой!
Как, витязь, звать тебя? ( И как я цел остался?
Откуда взялся он?) — Зовут меня Берой.
Явился в город ваш по царскому веленью.
"Компутор" нужен мне и "итринет" к нему.
— Ах, витязь, к моему большому огрченью,
компьютер не даю теперь абы кому.
Сперва закончи ты компьютерные курсы.
Узнай сперва азы. Дадут тебе диплом —
тогда и приз вручим. Ну что же ты, не хмурься!
Учиться — не пахать, побудь учеником.
Ты думал сила есть — ума совсем не надо?
Так нет, теперь в наш век без знаний — никуда.
Учиться стимул есть — заветная награда.
Ну, что, Берой-герой, со мной согласен ? — Да!
***
Три месяца прошло, зима уже настала.
Берой — в ученье весь. Освоил интернет...
Всё нравится ему. Жаль, времени так мало...
Пора уже домой. — Всё, Биг Портал, Привет!
На сани погрузил компьютер осторожно,
запряг коня — и в путь!.. — В дороге я опять.
А царь наш — молодец, как оказалось, можно ,
компьютер заимев, всё в этом мире знать.
Не зря меня послал... Как там он сам, царевна?
Как маменька моя? Скорей бы уж домой!
Компьютер покажу родным всем непременно,
порадуются пусть, что справился Берой.
***
— Трактир уж позади. Не будет там ночёвки.
В санях припасы есть, чтоб двигаться вперёд.
Так резво конь бежит — не хочет остановки,
да я и сам такой: пчелой лечу на мёд.
Домой!.. Домой!.. Домой!.. Весна, и снег растаял.
Вот лес уж позади... Дороги развезло.
Телегу бы купить — пора оставить сани...
Как хочется, чтоб всё вокруг уже цвело...
А вот знакомый ров и цитадель Кощея —
не буду заезжать, (я прошлым разом сыт).
— Не что же ты, Берой? Не бойся, будь смелее,
быть может, для тебя уже и стол накрыт.
— Где взялся ты, Кощей? Проезжих поджидаешь?
— Приснилось нынче мне, что хочешь ускользнуть.
Ну, что же ты меня, Беройчик, обижаешь?
Поешь и отдохни, а там и дальше в путь.
— И чем же я тебе так глянулся, костлявый?
Неужто не найдёшь другого ты кого?
— Не злись, Берой, но ты — румяный и кудрявый.
Останься жить со мной — и больше ничего.
— Ну нет, Кощей, прости, Домой мне ехать нужно.
Других каких ищи — везде таких полно.
Невеста ждёт меня — скажу я прямодушно.
И дома не был я уже давным-давно.
***
Телегу прикупил Берой в одной деревне
и дальше прямиком до дома держит путь...
— Красиво как сейчас на хуторе, наверно:
цветочки, мотыльки... и ночью не уснуть...
А вот знакомый лес. Вовсю поют пичужки.
Не налюбуюсь я зелёною травой.
А вот и хутор мой в излучине речушки...
Вернулся я домой! Вернулся я домой!
Но тих родимый дом: не лает там собака,
не блеет там коза, корова не мычит.
— И что ж могло стрястись? Где маменька, однако?
И дом, хоть и родной, имеет грустный вид.
Соседи подошли: — Здоров, Берой! Вернулся?
А маменька твоя давно тут не живёт,
ведь ей наш вдовый царь уж очень приглянулся,
и маменька взяла беднягу "в оборот".
По нраву ей житьё, взяла хозяйство в руки:
и стряпчая она, и ключница притом.
Того гляди, царя возьмёт да и окрутит.
Уж если что решит — то там хоть дождь, хоть гром!
— Понятно. Ну тогда поехал во дворец я.
Компьютер отвезу, порадую царя.
И маменьку свою прижму покрепче к сердцу —
отправила меня в далёкий путь не зря.
***
— Ну здравстввуй, светлый царь! Привёз тебе компьютер.
Исполнилась твоя заветная мечта.
Где маменька моя? Свезу её на хутор.
— Не выйдет, ведь мы с ней — законная чета!
— Вот это так дела! Царицей мама стала?
— Да тише, не кричи, ведь тайный был обряд.
Ты мне теперь как сын. — А дочь? Сестрою стала?
Ну, маменька, нет слов! Весёленький расклад!
— С царевною, Берой, ты можешь обвенчаться.
Она давно тебя, как я заметил, ждёт:
не хочет новых яств, не хочет наряжаться,
одно — в окно глядит недели напролёт.
Я рад, что ты привёз обещанный компьютер.
Но к жизни я решил найти другой подход:
мы с маменькой твоей отправимся на хутор,
а царство — вам двоим. Полюбит вас народ!
С компьютером, Берой, всегда найдёшь решенье.
На все вопросы даст ответы интернет.
Ну, что же ты замолк? Подходит предложенье?
— Ну, что же тут сказать? Скорее "да", чем "нет"!..
И пир был на весь мир! Гулял народ неделю!
Поздравил и Кукуй с женою молодой.
Корону на главу злачёную надели...
Пора закончить сказ. Пусть царствует Берой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818404
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 21.12.2018
(iронiчно-гумористичне)
Треба схуднути до свят,
(в сукню не влiзаю):
з ранку – сiк, в обiд – салат,
на нiч – чашка чаю.
Як же цiнний цей "проект"
втiлити у дiйснiсть?
Без улюблених котлет
мiсяць – цiла вiчнiсть!..
Крiп, селера на обiд,
чай без цукру прiсний...
Як за тиждень вже обрид
цей набiр корисний!
Апетит не впав, а зрiс,
настрiй мiй – критичний.
В холодильник пхаю нiс
вже автоматично:
на полицях тiшать зiр
вороги дієти –
оселедець, масло, сир,
смаженi котлети.
Ох, ковбаски би менi
чи шматочок сала...
Годi! Я у цiй "вiйнi",
визнаю, програла:
не спiваю вже пiсень,
навiть не римую.
То навiщо з дня у день
так себе мордую?..
Подивлюся в дзеркала:
гарна я та пишна...
Стала сукня замала?
То придбаю бiльшу!
Ілюстрація: Дуейн Брайерс "Хільда"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818399
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.12.2018
Нiколи iнших не судiть!
Вам не дано такого права,
бо ви - не Бог. Слова лукавi,
коли їх кажуть в злостi мить.
Гасiть в собi невтримну лють:
ви не були в чужому тiлi.
Нi вiк, нi скронi посивiлi
судити права не дають.
Нiколи iнших не судiть,
не кидайте услiд камiння.
Це так непросто: розумiння.
Та ви подумайте. Заждiть.
Не вiдчиняйте злостi брам,
щоб когось ви не розiп'яли...
Як ви всiм щедро вiдмiряли -
колись вiдмiряють i вам.
Нiхто не жив без помилок.
Ми всi у свiтi не безгрiшнi.
Оцiнить нас лише Всевишнiй,
коли настане певний строк...
Нiколи iших не судiть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817406
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2018
Не дзвониш ти, i настрiй мiй
сьогоднi зовсiм по погодi...
Я йду по вулицi нiчнiй
у снiговому хороводi.
А снiг липкий в обличчя б'є,
i до кiсток проймає вiтер.
Ще вiдчай смутку додає:
навiщо я твiй номер витер?
В руцi тримаю поводок,
а поруч пес бреде тужливо.
Пробач, мiй друже: вiд думок
вночi заснути неможливо.
Ще трохи, Вiрний, потерпи –
не хочу йти в пусту квартиру.
Що значить бiль – не знаєш ти,
хоча любити вмiєш щиро...
А снiг мете... Душа болить...
Вертаймось, друже, все. Додому!
I пес зрадiв: вперед летить,
забувши начисто про втому...
Вже ранок... Снiгу намело!
Неначе в нас пiвнiчний полюс...
Дзвiнок. — Я слухаю, алло!..
Я знов живу! Твiй чую голос!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817405
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.12.2018
Для маленької синички
змайстрував я годівничку.
Кинув крихти їй, пшоно
та дивлюся у вікно...
Ось, нарешті прилетіла!
На краєчок зразу сіла.
Подзьобала, запищала.
Мабуть, "дякую" сказала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2018
Тихе, мирне мiсто
холод взяв в облогу.
Наступав iз злiстю,
наганяв тривогу:
слав на мiсто хмари,
небо щоб закрили,
щоб морознi чари
зло своє творили.
Обернув на кригу
вулицi вологi,
позасипав снiгом
всi шляхи-дороги .
Випустив на волю
заметiль-завiю
та приспав без болю
вiру та надiю...
Мiсто у капканi,
та усi байдужi:
холод цей безжальний
заморозив душi.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817168
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 11.12.2018
От мрачных будней, от усталости
встряхнуться бы, как в дождь собака.
Порою не хватает малости -
в день завтрашний шагнуть без страха.
Порою не хватает мудрости -
жизнь отделить от вечной гонки.
Запасы сил - не то, что в юности,
всё чаще рвётся там, где тонко.
Всё чаще по ночам бессонница
и мыслей мрачные аккорды.
Они совсем не церемонятся:
изводят мозг звучаньем "форте".
Хитросплетенья дней сегодняшних
тоской засеивают разум.
Растут проблемы безысходные,
и лжи всё больше метастазы...
От мрачных будней, от усталости
в своей квартире не укрыться.
Быть может, не хватает малости:
жить в мире этом научиться?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817068
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.12.2018
Кажуть, нiби бiлий снiг -
це зимовi мухи.
Я спiймав одну iз них
та пiднiс до вуха.
Не дзижчить та не гуде...
Може, зачаїлась?
Вiдпущу, бо пропаде,
аж вона... змiнилась:
по долоньцi по моїй -
крапелька стiкає...
Снiг - вода, не мушок рiй.
Це тепер я знаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817067
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.12.2018
У дворі вляглись сніги —
біле покривало.
Зникли залишки нудьги —
наче не бувало!
Сніг на сонечку блищить —
дивні самоцвіти.
І нехай мороз тріщить —
не бояться діти!
Біганина, шум і сміх:
вже мурують замки...
Це ж чудово: білий сніг
сонячного ранку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816389
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.12.2018
Не залишай мене саму:
зустрiти нiч пусту боюся.
Коли до тебе я тулюся –
думки не линуть у пiтьму.
А як залишуся сама –
тривога зразу наповзає,
i я у смутi замерзаю,
і настає в душi зима.
Не залишай мене саму,
в чеканнi серце завмирає.
Коли ж про мене ти згадаєш –
стежину вибери пряму.
Здолавши терни всiх дорiг,
завжди повернешся додому.
Я знаю, це тобi вiдомо:
моє кохання – оберiг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2018
Даремно кажуть, нiби
собака кiшцi - ворог.
Вони дружити вмiють -
доведено не раз.
А люди? Як же люди?
Час бити нам на сполох! -
Не вмiємо ми жити
без болю та образ.
Багато в людях стало
звiрячої натури:
болючіше вкусити,
мовляв суворий час.
I з кожним днем все бiльше
занепад у культурi:
впадаємо в дикунство,
немов у людях сказ.
Не вiрите? Дивiться,
як брат iде на брата,
як з пiною у рота
облаюють чужих.
Вже дружби не iснує,
довiра - розiп'ята,
хто слабший чи iнакший -
тому дамо "пiд дих".
Роздiленi на касти,
на клани, на країни,
на нацiї, на раси -
ведеться так давно.
Здається, що онукам
залишемо руїни:
iде вiйна - це дiйснiсть,
це зовсiм не кiно...
З котом собака дружить -
i зовсiм це не диво.
I звiри не вбивають
в природi просто так.
А нам у мирi жити -
це людству невластиво.
Якийсь в програмi вiрус,
бо щось з людьми не так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816296
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.12.2018
Помiж нами шляхи запорошенi,
у душi все мете заметiль.
А ночами думки заполошенi
наповзають, як тiнь, звiдусiль.
Сум непрошений кроками тихими
пiдкрадається, наче хижак.
Днi за днями самотностi вiхами
роблять зиму гiркою на смак.
Може, й справдi, в снiгах загубилися?
Чи зустрiнемось знову, хтозна?..
А пiд ранок холодний наснилося,
що ти поруч, i знову весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2018
В холодному мiстi, коли на термометрi мiнус,
коли тихо вiтер шепоче грудневi псалми,
нам небо розгорне сувiй - таємничий папiрус,
й розсиплеться снiгом холодне послання зими.
Хай буде зима: iз морозцем, iз снiгом iскристим!
Ми, наче в дитинствi, радiємо чистим снiгам.
Нехай нашаровує дiйснiсть знегоди iмлистi,
очищують душу снiги, не здається так вам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816022
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 02.12.2018
С хмурых туч оловянного цвета,
наступленье зимы предреша,
опустился декабрь с рассветом,
мелкий снег над землёю кроша.
И - проси не проси - не вернётся
тёплый свет зачарованных дней.
С криком стая ворон пронесётся
и осядет в каштанах аллей.
Смотришь в небо, а там - без просвета,
сыплет крупка, по крышам шурша...
Не найдя ни тепла, ни ответа,
в стылом городе мёрзнет душа.
Иллюстрация: Александр Павловец "Зима в городе".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816021
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 02.12.2018
Досить журитись та каятись, сину.
Гiрко на тебе дивитись менi.
Знай, що немає твоєї провини,
хоч добровольцем ти був на вiйнi.
Так, я всiх друзiв твоiх пам'ятаю.
Горе прийшло у багато родин.
Нi, ти не винний у тому, я знаю,
що з того бою ти вийшов один.
Сину мiй, я розумiю, це важко -
бачу скорботу у рiдних очах.
Не допоможе забутися пляшка,
став ти даремно на хибний цей шлях.
В тебе, як в мене вже попiл на скронях,
тiльки рiзниця, що ти молодий.
Перемогти треба ночi безсоннi.
Друзiв не вернеш, а ти-то живий.
Рани загояться пiзно чи рано,
вигляне сонце, наступить весна.
Тiльки у серцi залишиться рана:
бiль назавжди залишає вiйна.
Тим, хто розв'язує вiйни проклятi,
хай устократ повернеться вся бiль.
Нi, мiй синочку, ти не винуватий.
Будемо жити, вертайся вiдтiль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814701
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2018
Нарешті спека спала —
і місто ожива.
Жаркі проміння-жала
склювала ніч-сова.
Лягають довгі тіні,
шепоче щось Дніпро.
Крізь хмари світло-сірі
ллє місяць серебро.
В будівлях височенних
гніздяться сни-казки.
В дніпровських водах темних
купаються зірки.
Колише листя трішки
легенький вітерець.
По місячній доріжці
йде ранок навпростець.
Спокійно місто диха,
ніч — лагідна пора...
Як затишно і тихо
на березі Дніпра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813898
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 15.11.2018
Собрался как-то Бегемот
в далёкие края.
Купил билет на пароход.
— Пока, — сказал, — друзья!
Обня́л жену, спросил детей:
— Ну, что вам привезти?
Ответ мне дайте поскорей,
а то пора идти.
— Когда ты будешь по волнам
качаться вверх и вниз,
придумаешь подарок сам.
Пусть будет нам сюрприз!
— Конечно, что-то привезу,
примерно через год...
Тут Бегемот пустил слезу
и сел на пароход...
Летело время. Чередой
сменялись ночи, дни...
— Где Бегемот наш дорогой?
Как долго мы одни!
И вот, в один из жарких дней
причалил пароход.
На берег Африки своей
ступает Бегемот.
Встречает вся его семья,
спешат скорей обнять.
И улыбаются друзья:
— Тебя и не узнать!
— Ура! Я дома! Жив-здоров!
Исполнил ваш каприз:
привёз из северных краёв
обещанный сюрприз.
Он чемодан, гордясь, открыл...
— Ай-ай! Беда! Беда!
Сюда подарок положил,
а тут... одна вода!
Я так хотел вам привезти
невиданных даров:
набрал я снега по пути
из северных краёв,
чтоб в жаркий день он всем дарил
прохладу и уют.
А вышло: я привёз воды,
(полно её и тут)!
Промолвил мудрый Крокодил
(бродил он рядом здесь):
— Никто тебе не объяснил,
что снег — вода и есть.
Всю жизнь ты в Африке прожил
и снега не видал.
Ты зря с наукой не дружил
и книжек не читал!
Вздохнул печально Бегемот:
— Возьмусь за ум скорей.
Пойду учиться в школу! Вот!
И стану я умней!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813895
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 15.11.2018
Жираф
Гуляє жираф по савані,
Щипає траву на світанні,
Листочки з дерев під'їдає
Та зверху на всіх поглядає.
Бегемот
Він товсти́й та ще ледачий,
Ну, а як розкриє пащу —
Всі тікають хто куди,
Шоб не сталося біди!
— Стійте! Я ж вас не лякаю,
Це я просто позіхаю!
Заєць
Це звірятко полохливе
Влітку — сіре, взимку — біле.
По травичці все стрибає,
Дуже моркву полюбляє!
Крокодил
Не купайтеся у Нилі –
Там багато крокодилів.
Добре плавають, пірнають,
Здобич всі підстерігають.
Мають зуби довгі й гострі —
Не ходіть до них у гості!
Ведмідь
У барлозі смокче лапу,
Клишоногий, товстуватий.
Мед він дуже полюбляє,
Ще малину оббирає,
Їсть і рибу, і комах.
Частий гість він у казках.
Може голосно ревіть.
Хто це, діти? Це... ведмідь!
Лев
Колір шкіри — жовтуватий,
Має гриву волохату.
Сильний та серьозний звір!
Серед кішок — богатир!
Як почуєш дикий рев –
Знай: кричить цар звірів Лев!
Панда
Вона живе в Китаї,
Її всі добре знають!
І з ранку і до ночі
Гризе бамбук охоче.
Кумедна та грайлива
Ця панда чорно-біла.
Білка
Рудувате, або сіре —
Це звірятко дуже миле!
Їсть грибочки та горішки,
Запасе й на зиму трішки...
Загойдалась швидко гілка —
Це по ній стрибає... білка!
Вовк
На собаку дуже схожий,
Тільки людям він ворожий.
На обід охоче б з'їв
Чи козу, чи то зайців.
В полюванні знає толк.
Це зубастий сірий... вовк!
Миша
Це малесеньке звірятко.
Очі чорні, наче цятки.
Хвостик довгий та тоненький,
Зубки білі та гостренькі.
Шурудить вночі у тиші.
Хто ж це, дітки? Звісно... миша!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2018
Ноябрь оголил перелески,
и грустно, и пусто вокруг.
И слышится жалобной песней
дождей затяжных перестук.
Под ветра щемящие ноты
не вспомнить о лете былом...
И кажется: важное что-то
упало с последним листом.
И чудится, будто за краем
озябших до дрожи небес,
вечерней зарёй догорая,
луч солнца навеки исчез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813696
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 13.11.2018
Не печалься, закончится осень,
отшуршит облетевшей листвой,
и декабрьским рассветом морозец
унесёт всю печаль за собой.
Не грусти, это просто погода:
дней дождливых скупой неуют.
Очень скоро резные ворота
небеса для чудес распахнут.
Ты поверь, что осенняя слякоть
будет сердце не долго томить.
Скоро тучи, умаявшись плакать,
будут белые хлопья лепить.
Снова снег закружит невесомо,
обрядит города в кружева,
и душа в снежно-белой истоме
окунётся в купель волшебства.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813198
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.11.2018
За лiсiв оголених паркани
заховались осенi зiрки.
Ранок зимно кутався в тумани
й поглядав у дзеркало рiки.
I останнє листячко зiрвавши,
вiтерець на цiлу нiч затих,
щоб зоря, край неба обiйнявши,
розцвiла у фарбах золотих.
На водi розгладжуючи брижi,
пише руни пiзнiй листопад...
Ще не час зими морозiв хижих
та снiгiв замрiєних балад,
та в зажурi полягали трави -
їм добавив iнiй сивини...
Листопад закiнчує виставу.
Вже чекають нас зимовi cни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813197
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.11.2018
Дві руді веселі білки
під сосною вчать лічилки.
Три бобри гризуть колоду,
бабки водять хороводи,
зайченята грають в м'яч,
Їм їжак пече калач.
Бджілки мед в квітках збирають,
жабки пісеньку співають...
Дружні в лісі всі звірята.
в них забав завжди багато!
Та лише самотня Гава.
Їй дружити — не цікаво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812953
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.11.2018
Ещё не отплакала осень.
Ноябрь... Полуявь, полусон.
Ещё и суров и морозен
всех нас ожидает сезон.
Роняют деревья одежды.
Так пусто, уныло вокруг.
Но в сердце моём, как и прежде,
живёт в одуванчиках луг,
пичуги, что свищут с азартом,
лазурных небес глубина...
Семнадцать неделек до марта –
и снова наступит весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812951
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.11.2018
Истаявшим кусочком рафинада,
полупрозрачной долькой тишины
плывёт луна в густых чаинках сада,
осенние раздаривая сны.
О чём же эти сны? Кружась неслышно,
молчит о том печальный жёлтый лист.
Но шепчет лунный свет озябшей вишне,
что лист её не жёлт, а серебрист.
Он утешает бедную малышку:
"Напрасна грусть твоя, ты мне поверь.
Зима для сада – просто передышка,
смирись с неотвратимостью потерь.
Листву свою ты скинешь – то не горе.
Зимою в сон впадёшь, а по весне
проснёшься ты и в праздничном уборе
сиять со мною будешь наравне".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812680
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 05.11.2018
У лісі під пеньочком
жив-був веселий гном.
На зріст, як той грибочок.
З ним кожен був знайом.
Пташок будив із ранку:
— Співайте вже! Пора!
А опісля́ сніданку
складав у вірш слова.
У день ходив у гори –
там загадки збирав.
А потім у коморі
у діжки їх складав.
В садку, як незабудки,
висаджував зірки.
А з озера на вудку
виловлював казки.
В своїй малій оселі
гостей-звірят приймав,
читав вірші веселі
й казки розповідав.
Розносили звірята
казки в усі краї.
Їх знають всі малята,
а, може, чули й ви?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812674
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.11.2018
По гілці по зеленій
повзе смішний жучок:
у цяточку чорненьку
червоний піджачок.
Питають в Сонця діти:
— Скажи мерщій, чому
твоїм ім'ям назвали
комашку цю земну?
А Сонечко сміється:
— Тому, скажу я вам,
що в нас обох, здається,
багато темних плям,
Ми кольором подібні,
у русі ми весь час,
і завжди всі радіють,
коли побачать нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811025
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.10.2018
За великим темним лісом
Є країна чарівна:
То Квіткове королівство —
Квіти там росли здавна.
Ось, у тому королівстві
Жив старенький садівник.
Якось він отримав звістку:
Королю зробить квітник.
До палацу він з'явився,
Та дочку з собою взяв,
Богу згодом помолився
Й працювати там почав.
А донька була — як літо,
Красивіше не було,
Та любила дуже квіти:
В неї все завжди цвіло!
Садівницю цю побачив
Злий міністр короля:
— Я собі це не пробачу,
Як не будеш ти моя!..
Дороге купив намисто
та обручку золоту
І явився особисто
Сватать дівчину оту.
Став просити у старого,
Щоб дочку йому віддав.
Та не вийшло геть нічого
Згоди так і не діждав!
Обіцяв він що завгодно,
Був, неначе у хмелю...
Батько каже: Якщо згодна,
То тоді благословлю!
А красуня промовляє:
— З ним кохання не знайду!
Хай свого коня сідлає,
Я за нього не піду!
Цього злющого міністра
Я боюся, як чуму!
Не обручку, ні намисто,
Хай пробачить, не візьму!
Садівник розвів руками:
— Вам дочка сказала "Ні!"
Буть вона не хоче з вами,
Ні в житті, ні уві сні!
— Пожалкуєш ти, дівчисько,
Що відмовила мені!
Час розплати буде близько!
На війні, як на війні!..
Ніч не спав міністр злющий:
Бо образи не забуть!
План він вигадав хитрющий,
Як йому надалі буть:
Взяв із шкіри він торбинку,
Та пішов на ранок в ліс.
Дикий рій знайшов бджолиний —
В торбу! Та в палац приніс.
Взяв, розслабив він мотузку,
Та додому швидко втік...
Потихеньку розповзався
По палацу бджіл потік.
Всім від злющих бджіл дісталось,
Всі покусані були!
Підняли тут слуги галас,
До правителя пішли...
Наказав король міністру
Зупинити бджіл "орду",
Та дізнатися у місті:
Хто зробив всю цю біду.
І міністр докладає:
— Це тому зробивсь цей жах,
Що багато квітів стало
В наших парках та садках!
Бджіл багато розплодилось,
Все з-за квітів, все з-за них!
Хай велить його величність
Квіткарів побить дурних!
— Бити? Ні, це не годиться!
Накажу їх геть прогнать!
Ну, а квіти в королівстві —
Швидко всі повиривать!
Треба знищити всі квіти,
Щоб їх духу не було,
У багаття — та спалити!
Щоб нічого не цвіло!
Так все слуги і зробили,
Злих набравшися ідей:
Квіткарів ледь не побили
Та прогнали геть з очей!..
Рік пройшов. У королівстві
Жодна квітке не цвіте.
Бджіл нема. Перевелися.
Та життя якесь... пусте.
Свят нема, не чути сміху,
Бур'яни в садках ростуть.
Розмовляють люди тихо,
Наче уві сні живуть...
По країні проїзджає
Весь у роздумах король:
За життям у королівстві
Він проводив свій контроль.
– Мабуть, щось не так зробив я...
Нащо слухав злих порад?
Навкруги — одне страхів'я.
Як тепер навести лад?
Наробив я здуру лихо,
(Слухав бо хтозна-кого)!
Де ж старенький садівник мій?
Розшукаю я його.
Ось — дивлюсь — його хатина...
Бур'яном все заросло...
Ох, сумна яка картина —
Колючки — неначе зло!
Де шукати — я не знаю...
У які іти краї?
Ну, нічого! Розпитаю
У придворних чаклунів.
Та нічого не сказали
Королівські чаклуни.
Чаклували-мудрували,
Чари всі перевели!
У ворожки у старої
Він поради попросив...
— Випий з чаші золотої,
Як почуєш голоси —
Задавай своє питання,
Все розкажуть духи враз.
Тільки пий ти без вагання
До краплини все, за раз!
Ось, король це зілля випив,
Раптом чує: шепіт чийсь:
"Там, де королева-липа,
Меду з цвіту ти напийсь,
Обернись навколо себе,
І тоді побачиш ту,
Хто все зробить так, як треба
Знову буде все в цвіту!
Йди вперед, король, сміливо
І невдовзі знайдеш ціль.
Йди у спеку, йди у зливу...
Шлях тобі покаже джміль."
Шепіт щез... І, дійсно, раптом
Джміль влітає у вікно.
— Ну, вперед, комашко! Разом
Ми здолаємо будь-що!..
Джміль кружляє понад шляхом,
А за ним — іде король.
Без вагання та без страху
Він узяв важку цю роль...
Ось, на третій день походу
Бачить: ліс густий стоїть.
Починається негода,
Десь далеко грім грімить.
Джміль — у ліс. Король швиденько,
Щоб його не загубить,
Йде за ним... Й почув тоненький
Чи то голос, чи то дзвін...
В лісі темно, й дощ заходить.
Джміль махнув крильми та зник.
На той дзвін король віходить,
Бачить: липа-дивоцвіт.
Квіти сяють — тьми немає,
Бджілки весело дзвенять,
І нектар з гілок стікає,
І листочки шелестять.
Ось, напивсь король нектару,
Обернувсь — враз став "німим",
Очманів, як від удару:
Садівник, й дівчина з ним!
Як побачив ту дівчину —
В серце вдарила "стріла".
Впав володар на коліна:
— Спала із очей імла!
Де мій розум був — не знаю!
Ви пробачте вже мені!
Поверніться, я благаю,
Бо в країні дні сумні.
Ще я прОшу руку й серце
ДОньки, згоден, садівник?
В неї очі — як озерця,
В їх глибинах я вже зник!
— Ну, якщо дочка не проти,
Вас тоді благословлю.
Зміг ти труднощі збороти.
Це ціную і люблю.
Ну, а ти що скажеш, доню?
— Я скажу, що так і буть
Простягну йому долоню,
та вперед, в зворотній путь!
Той, хто може визнавати,
Що зробив він помилки,
Може так переживати —
Увійшов в мої думки.
Повернулися додому
Незабаром всі утрьох...
А того міністра злого
Посадив король у льох.
Хай він там посидить трохи —
Охолоне його злість...
Меду віднесли до льоху —
Хай солодощів поїсть:
Може стане він добріше?
Як не стане — хай іде
До чужих країн скоріше,
Й там нехай собі живе!
Згодом справили весілля
Без усяких перешкод...
Зустрічав із хлібом-сіллю
Королеву весь народ...
Через рік у королівстві
Знову квіти та садки...
Зажили собі у щасті
Всі на довгиї роки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810830
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.10.2018
Ще сонячне світло розцвічує радістю сад,
ще небо не вкрилося хмар безпросвітньою тінню...
Встеляє стежини в саду золотий листопад —
приймає земля у дарунок цю розкіш осінню.
Вдихаєш у захваті пряний, терпкий аромат,
(є в Осені смак – обирає чудові парфуми).
Вслухаєшся в звуки прощальних осінніх сонат –
це знов забриніли зажури співаючі струни.
І ніжиться серце в полоні мінорних думок,
усіх почуттів позабутих здіймаються хвилі.
А Осінь вдягає з барвистого листя вінок
й у небо з птахами летить, де хмарки посивілі...
Ілюстрація: Юрій Врублевський "Осінній сад"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2018
В одному городі, де овочів густо,
росла-зеленіла на сонці капуста.
Пробився троянди бутон з огорожі,
й капуста сказала: "Ну як же ми схожі!
її б я назвала сестрою своєю:
хіба ви не бачите схожості з нею?
Так само красива, хіба що зелена,
та гострих шипів не буває у мене...
Присвячують їй і пісні, і поеми,
чому не співають також і про мене?"
Сміється тут шпак: "Сперечатися годі,
всі знають, що ти — королева в городі!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810482
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.10.2018
Вчора урочисто,
вдягнений у фрак,
завiтав у мiсто
чарiвник та маг.
Жовтень – так вiн зветься
Майстер – вищий клас!
Як давно ведеться,
знов прийшов до нас.
Ви не знали досi? –
Всi у парк мерщiй!
Вам покаже Жовтень
купу чудасiй.
Раптом фрак зелений
змiниться плащем.
Вийме маг з кишенi
мряку iз дощем.
Потiм з капелюха,
що тримав в руцi,
витягне за вуха
сонячних зайцiв.
Тi поскачуть жваво
прямо по хмарках –
колiр золотавий
з'явиться в лiсах.
Рухом непомiтним
гiлкою змахне –
клен зелений, лiтнiй
жовтим спалахне.
Хусточку маленьку
вийме з рукава –
виростуть опеньки.
Ось якi дива!
А як клацне пальцем
сiм разiв пiдряд –
закружляє в танцi
диво-листопад.
Потiм на прощання
буде дивувать –
зникне на свiтаннi
у диму багать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2018
Бачив "сонечко" я зблизька:
в нас з'явилося дівчисько
рудувате та веселе.
Це новенька, з новоселів.
Вчора зранку до обіду
заселялися сусіди
у квартиру номер сім.
Це тепер також їх дім...
Хлопці грають у футбола,
Ну а я — дивлюсь навколо:
може, вийде вже вона?
Чи, хоч, вигляне з вікна?
Ось, з'явилася в дворі —
і мені вже не до гри...
Як тебе — питаю — звати?
Посміхнулася: Я — Злата!
Це ім'я їй дуже личить:
золота вона аж двічі!
В очі дивиться, сміється,
а у мене — серце б'ється!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2018
На базар прийшла Лисичка,
Щоб купити черевички.
Довго ходить по рядах.
Там товарів: ох і ах!..
Ось, Ведмідь купляє мед,
А Вовчиця — теплий плед,
Заєць — донечці буквар,
Муха — срібний самовар,
Барсучиха — нитки й спиці,
Щоб зв'язати рукавиці...
Всі радіють, наче свято!
А товарів так багато:
Посуд, одяг, килими,
Он — санчата для зими,
Ось — тканини для шиття...
"Де ж, нарешті, те взуття?
Де мені знайти дрібничку:
Невеличкі черевички?"
Раптом, десь у закутку,
Чує пісеньку дзвінку:
"Чобітки та черевички,
Ви підходьте до крамнички,
Всіх узуємо звірят:
І великих, і малят!"
А хазяїн — Півень-швець —
Молодецький продавець!
Наша Лисонька зраділа:
"О, нарешті буде діло!"
Півню грошики дала,
Черевички узяла
І собі, й маленькій доні:
Будуть модні в цім сезоні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810063
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.10.2018
Верещала Свинка дзвінко,
(їй матуся мила спинку):
— Ой, лоскотно! Ой, не треба!
Ну й попала я в халепу!
— Тихо, донечко моя, —
каже матінка-Свиня,—
будеш чиста та рожева,
наче справжня королева.
— Я купатися не хочу!
Ой, печуть від мила очі!
— Всі купатися повинні,
не такі вже ми і свині!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810059
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.10.2018
Ще сонце тепле та ласкаве,
ще небо чисту ллє лазур,
та осінь впевнено, по праву,
вдягає сукню із зажур.
Ще листя на гілках зелене,
та де-не-де вже прогляда
у зачісках беріз та кленів
і жовта прядка, і руда.
Останні квіти відцвітають,
їх cвітлий погляд посмутнів.
Так, фарби літні догорають
в багаттях цих осінніх днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809847
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.10.2018
Як м'яко та ніжно торкається вітер до трав,
Щоб хвилі зелені текли у приливах-відливах!
У свіжих обіймах він кожну стеблину тримав
Та їм про кохання своє шепотів у поривах...
Гриваста ковила, ромашка, тіпчак, астрагал –
Купаються сонячні трави у вітру в долоні,
Неначе якийсь чарівник на сопілці заграв
Та вивів своїх діточок у танок на осонні.
Ах, степ український! Замрієна сповідь душі,
Де запах полину – солодший за всякі парфуми!..
Лягає мазками на білу холстину віршів
Трава степова українська цілюща, мов руни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809845
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.10.2018
Осень в городе. Липкая морось...
Разноцветных зонтов променад.
Непогода, вовсю раззадорясь,
на минорный настроила лад.
Сеет дождик почти невесомо,
лакируя листвы конфетти.
Хризантемы на клумбах — в истоме,
(не успели ещё отцвести).
Серый бархат нависшего неба
накрывает деревья, дома.
Силуэты — размыто-нелепы:
их скрывает дождя бахрома...
Погружаются улицы в сказку,
в заколдованных капель балет.
Моросит потихоньку? Прекрасно:
тем жемчужнее, сказочней свет.
В нём дома — словно скальные глыбы,
вон, прибилась к ним лодка-скамья.
Мостовые — плывущие рыбы,
золотится листвы чешуя...
Ищет дождик октябрьский приюта,
Он устал потихонечку лить...
Осень в городе. Разве не чудо?
Как же можно её не любить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809538
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 10.10.2018
Кохання змiнить свiт навколо тебе,
відкриє душу виру почуттiв,
зaпалить феєрверки щастя в небi,
розфарбувавши низку сiрих днiв.
Закутає воно у нiжнi шалi
так нiжно, що аж серце защемить.
Ти крила розгорнеш – i вище, далi!
I стане неповторна кожна мить...
I забринять в тобi чуттєві струни –
не будеш спати о нiчнiй порi.
Вiтрила розгорнувши, мрії-шхуни
помчать до зорь, що свiтять угорi.
Кохання змiнить свiт навколо тебе,
i для рiчок натхнень не буде меж –
вони прорвуть мiцнi буденнi греблi...
I раптом зрозумієш – ти живеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2018
Це не фортепiано, не орган –
це скрипаля чаклують вправнi руки.
Тремтить й вибрує скрипка вiд напруги –
несамовитi звуки... Ураган?
У вирi гроз, у всiх горнилах бур
знайшов маестро музику шалену.
Бурхливого потоку мiць вогненна –
вся зiбрана з природи партитур.
У серцi залишаючи слiди,
все б'ють та б'ють по нервах скрипки звуки...
Таланту i майстерностi сполука –
"Гроза" Вiвальдi – в серцi назавжди.
https://www.youtube.com/watch?v=N5SIxDLO2io
Iлюстрацiя – картина Крiстiана Жекель "Скрипаль"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809303
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.10.2018
Давай поїдемо на море,
втечем від складностей й турбот
у край, де небо бірюзове
пірнає у глибини вод,
де зграйки чайок галасливих
несе над морем бриз легкий,
де ніжне сонце, теплі зливи
й базари, срібні від луски...
Давай поїдемо на море,
де хвиль солоних шепотінь,
де білий парус на просторі
відносить мрії вдалечінь,
де по ночах цвірчать рулади
дзвінкоголосі цвіркуни,
де всі життєві негаразди —
не більш, як пінні буруни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2018
Ось і вечір в роздумах осінніх
у вологій сірій пелені.
Наповзають сутінкові тіні,
ліхтарі зітхають у імлі...
Бродить містом осінь, як примара,
листя красить жовтим на гіллі.
Дощові нитки звивають хмари
та спускають прямо до землі.
Наче горобців промоклих зграя,
скупчились будинки під дощем.
Вечір площі й вулиці вкриває
мрякою сумною, як плащем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809191
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.10.2018
Коли я у частих від'їздах сумний —
пригадую голос твій тихий.
У спеку липневу, у дощ восени
твій голос — як пісня, як втіха.
Коли замерзаю у кригах розлук —
про тебе думки зігрівають,
і серця неначе рітмічніше стук,
і очі немов прозрівають...
В бессонні малюю твій образ вночі,
самотність так б'є по живому...
Як довго лилися розлуки дощі!..
Чекай, я вже їду додому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2018
Вночі так рясно падали зірки,
(мабуть, в кишені неба є проріха).
Нашіптував Чумацький Шлях казки...
Котився місяць палевим горіхом,
вдивлявся пильно в душі сонних міст,
і непомітно час спливав у вічність...
І потихеньку змінювався зміст
міських казок, вбираючи магічність...
Обплутало будинки хмілем-сном,
застигло все у нездійсненних мріях.
Та вже невдовзі ніч змахне крилом
й помчить шукати стежку у сузір'ях.
Прогнавши сни без всякого жалю,
світанок ляже килимом на ганок,
роса заграє блиском кришталю
й впаде до ніг новий серпневий ранок.
25.08.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809051
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.10.2018
Розповзлися в небі сиві хмари.
Дощ із ранку в місті ллє і лєє...
Наче жук повзе трамвай-примара
та по ходу жовтий лист жує.
Розлилося небо по асфальту,
роздрібнилось в тисячах калюж.
Барабаном в супроводі альту
дощ із громом зазвучав чимдуж.
Мабуть там, в небесних кулуарах,
думають, що то весела гра?..
Барабанить дощ по тротуарах.
Осінь в місті. Звикнути пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809050
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.10.2018
Жили у опушки
странные старушки:
целый день играли
в детские игрушки,
на обед варили
суп из карамелек,
мармелад бросали
вместо фрикаделек.
Надевали платья
в яркие горошки
и гулять ходили
по лесной дорожке,
а, домой вернувшись,
пели песни громко
и плели корзины
из сухой соломки.
Вечером садились
рисовать раскраски,
а на сон грядущий
сочиняли сказки.
Внукам слали письма
голубиной почтой:
"Приезжайте в гости,
ждём вас очень-очень!"
Иллюстрация: Инге Лоок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789267
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 27.04.2018
У готель "Веселий Жан"
завітав сумний Кажан:
— Де б поспати до пори?
— В нас є вільні номери.
— А чи є у вас в готелі
номер з ліжечком на стелі?
Ні, я зовсім не дивак,
спати звик я тільки так,
в кажанів це не каприз:
спати головою вниз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789024
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.04.2018
Світло вечірнє торкається вікон,
ллється у серце тужливий мотив.
Вишня квітнева не радує цвітом,
та не читається щось детектив...
З неба спускається темрява млява,
тіні малюють ікластих химер.
Так, це моя нездорова уява,
бо неспокійно на серці тепер.
Де ти, коханий? Чому так далеко?
Рада б почути я слово любе.
Дні у розлуці сприймати нелегко,
та, все одно, дочекаюсь тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2018
Знову цвітіння казковий сезон,
ніжаться квіти весняні.
Душу тривожать, змітаючи сон,
ночі духмяні.
Вітер літати над садом втомивсь,
тиша царює навколо.
Місяць у темне вікно задививсь
оком медовим.
Запахи квітів пливуть вдалечінь,
повняться соками трави...
Ходить по вулицях тихо, як тінь,
квітень ласкавий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786020
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.04.2018
Ця холодна весна так не схожа на всі попередні,
і, здається, тепло вже ніколи не прийде до нас.
І мете заметіль, і кружляють вітри по планеті,
і холодні дощі омивають міста раз по раз...
А весна — не весна, коли серцю тепла так замало,
і слова — не слова, як вони не ідуть від душі...
Вже не вірю тобі, моя віра повільно розтала,
і у небі весни проступають зими миражі.
Ти мовчиш і мовчиш, палиш знову цигарку із фільтром.
Ні до чого слова, як вже згасло тепло у душі...
Чистим розсипом сліз розлетиться кохання по вітру,
і твій слід уночі змиють ці нескінченні дощі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018
Весна прийшла... І місто оживає,
виходить із наркозу холодів
та повниться від краю і до краю
струмочками розтанувших снігів.
Весна прийшла... І буде все інакше:
повітря, небо, фарби, почуття...
Слова твої звучать тихіше, м'якше —
частішає моє серцебиття.
Весна прийшла!.. І хочеться злетіти,
сховатись в небесах від суєти...
Радію так, як вміють тільки діти,
бо є весна, любов і поруч — ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783991
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 23.03.2018
Березень. Місто. Ми
в тінях бузково-сірих...
Білих віршів зими
викарбовано надміру.
В сутінках ллє ліхтар
світло медово-згусле...
Хочеться вже тепла
Вулицям захолусним.
Сонні міські двори
скупчилися у зграю.
Вітер в азарті гри
сніг із дахів змітає.
Довгі-предовгі дні
холоду та негоди.
Начебто уві сні
крутяться епізоди...
Хай пронизали нас
наскрізь морози, війни,
вир почуттів не згас.
Сутінки. Ми. Обійми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783668
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.03.2018
У зимових сновидіннях
заблукали всі думки.
Не пройти весні-спасінню:
заіржавіли замки.
Вітер злий співає соло,
сипле з неба снігопад.
Все навколо захололо,
і слова всі невпопад.
За імлою сніговою
не знайдеш весни прикмет.
Ранок знов ляка пургою:
за наметами намет.
Дні наповнені обманом,
як фігури воскові.
Приховаю за туманом
почуття свої живі.
Де любов — моє спасіння?
Тільки попіл та зола...
У зимових сновидіннях
заблукаю до тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782860
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.03.2018
Мчить з валізою бабак,
поспішає на літак:
відлітає на Гаваї
скуштувати там папайю,
попірнати в океані,
погойдатись на ліані,
відпочити на всі "сто"...
— Ви б хотіли з ним?
— А то!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781586
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.03.2018
Видінь зимових вийшов строк
капіж вистукує бадьоро,
в грайливих розсипах прозорих —
кінець зимових заморок.
Та в небі сивих хмар табун
пасеться днями та ночами,
і залишок морозних лун
стікає сірими дощами.
Із лютим бореться весна
і переможе в цій дуелі!
І радість виллється ясна
у березневі акварелі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781585
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.03.2018
Дневных аккордов отголоски
стихают медленно вдали.
Стекает день оплывшим воском
в багровый краешек земли.
В вечернем свете выше, выше —
белесым призраком луна.
Гнездится ночь на тёмной крыше,
и ветра замерла струна.
И где-то там, в туманных далях,
где фонарей неяркий свет,
опять почудится печальный
твой уходящий силуэт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780477
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 05.03.2018
Морозний ранок сяйвом білим-білим
просвічує крізь стовбури берез...
Чекала на весну і так хотіла
почути березневий полонез,
та тільки-но куди не кинеш оком —
сніги, сніги, хоч вийшов їх ліміт.
Коли ж весна розірве сніжний кокон
і вилетить метеликом у світ?
Пробудження — в цупких морозних латах,
не вщухне дзвін зимової луни...
Берізки ж — балерини на пуантах —
виконують адажіо весни.
03.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780293
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.03.2018
Дівчина заграла на бандурі...
Вмить розтала дійсність, наче сон.
Струни затремтіли у зажурі,
душу забираючи в полон.
Звуків кришталево-чисті хвилі
у краї веселкові несуть...
Десь на мить здалося: зло безсиле
вічної любові вбити суть.
Все летить, летить у небо пісня,
вабить нас мелодіі політ...
Зв'язані ми з музикою тісно,
бо вона з душі знімає гніт.
Із дитинства музики присутність
у чарівний світ несе серця...
Звуків та гармонії сукупність —
це дарунок людству від Творця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2018
Так давно ожидаемой встречей
прорисованы контуры дня.
Твой приезд быстро раны залечит,
что пекут на душе у меня.
Сквозь вечернюю дымку вокзала
вдруг проявится твой силуэт...
Хоть всю ночь говори, будет мало:
мы не виделись несколько лет.
Как живёшь? В жизни есть перемены?
Говори, говори, говори,
ведь всегда были мы откровенны,
всё равно не уснуть до зари.
Ни звонки, ни слова смс-сок
не заменят живое тепло...
Мы не виделись сколько? Лет десять?
И ты здесь. Как же мне повезло!
Я хотела такого общенья,
чтобы рядом сидели с тобой.
С возвращеньем тебя! С возвращеньем,
человечек ты мой дорогой!..
Как жила я? Да всяко бывало.
Нам ведь всем-то теперь нелегко...
Наши души судьба повязала,
мы друг в друга вросли глубоко,
и звонок твой: "Встречай, я приеду!"—
сладкой музыкой мне прозвучал,
словно дали ребёнку конфету,
о которой он долго мечтал...
В ночь уже переплавился вечер,
но лишь жарче у нас диалог.
Заварю-ка я кофе покрепче,
из духовки достану пирог...
Россыпь звёзд за окном догорает,
скоро в окна вольётся рассвет...
Как же всё-таки мне не хватало
наших встреч эти несколько лет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775299
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.02.2018
Мелькают дни в тревогах, в суете,
и только ночью — благости минуты....
Из дымки снов сгущаются как будто
стихи в своей извечной красоте.
Засеребрятся мысли под луною,
узорной сканью сложатся слова;
и, выплетая грусти кружева,
заговорит поэзия со мною.
Прибьётся мысль к видений островку,
возникшему из призрачных вселенных,
и нити слов печально-откровенных
совьются в полуночную строку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775298
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.02.2018
Ось цікаво як:
Чи перетвориться він в сніг,
Цей зимовий дощ?
( Басьо)
Краплини дощові — дзелень-дзелень —
вистукують стакато стоголосо...
Зимовий день — звичайний довгий день —
перетече у ніч туманнокосу,
і, може, далі, ночі навздогін,
злетять із неба білі витинанки,
а осені тужливий відгомін
забудеться під снігом на світанку...
Куди поділись зими, ви скажіть?
Невже занесли їх в Червону книгу?
Так хочеться морозним дням радіть,
Так хочеться простого дива: снігу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2017
Разве сердце может не оттаять,
если даль морозна и чиста,
если снова возвращает память
в город детства, милые места.
По такой же утренней пороше
выходила девочкой во двор
и смеялась: день такой хороший,
и торила к счастью коридор...
И в груди комок тревоги тает —
ведь незримо в сутолоке дней
белый снег мне душу очищает
первозданной милостью своей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765389
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.12.2017
Вдивляюся ночами у зірки:
яка краса і велич незбагненна!
Летить проміння тисячі років
і у долоні падає до мене.
Відчую раптом: я — не зовсім я,
піщинка на планеті серед інших.
Летить кудись у Всесвіті Земля
і нас несе малих, сліпих та грішних.
Усі думки і справи, і слова
вливаються у Всесвіту потоки.
І кожен день — історія нова,
отримуємо досвід крок за кроком.
Нам вітчайдушно шле сигнал Земля:
ви хибний, люди, напрямок обрали.
Хто прокладає курс для "корабля"?
Хіба розумні ті, що за штурвалом?..
Як цей "блакитний лайнер" вберегти,
щоб не впіймали нас біди тенета?
Любов і мудрість Всесвіту нести,
лише вони — спасіння для планети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765137
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2017
Декабрь.Тянется рассвет
в окошко ниткой шерстяною...
Ах, как же хочется зимою
купить на край земли билет —
на остров с зеленью густою,
с белесым бархатным песком
на океанском побережье...
Но в том далёком зарубежье
ты вспомнишь свой родимый дом,
и опостылит вдруг бесснежье.
Ты вспомнишь сад, что под окном
застыл в серебряной нирване
и снег, что дымчатым туманом
всё погружает в зимний сон,
и свежий след весёлый санный...
И ты подумаешь: зачем
мне покупать туда билеты?
Да, там экзотика и лето,
да, там как будто бы Эдем,
но... там зимою снега "нету"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764373
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 06.12.2017
Обережно грайтеся словами,
бо вони, злітаючи із вуст,
спересердя випущені нами,
труять, гублять душі, наче дуст.
Слово — звуку й розуму сукупність,
вимовиш — живе життям своїм.
Слово — це жива, магічна сутність,
треба усвідомити це всім...
Влесливі слова — неначе пута,
жодного гроша за них не дам.
Слово зле — вбиває, як отрута,
добре — нас лікує, як бальзам.
Мудро користуйтеся словами,
(мудрість — це основа всіх основ).
Хай слова, народжені думками,
нам несуть і вдячність, і любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763931
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2017
Зачем тревожишь снова, грусть осенняя
и льёшь в окошко сумрак не спеша?
Душа застыла в слякотном безвременье,
уныньем и отчаяньем греша.
Струится обречённость с туч нахмуренных,
укутывая в кокон немоты...
Давай уйдём из комнаты прокуренной
в осенний вечер вместе: я и ты.
Давай забудем прошлые нелепости,
подставив лица капелькам дождя,
разрушим недостроенные крепости,
поверив в откровенья ноября.
Придёт зима с морозами, метелями
и серость белым снегом занесёт...
Зачем блуждать унылыми тоннелями,
когда снаружи свет искристый ждёт?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763520
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.12.2017