| Сторінки (4/313): | « | 1 2 3 4 | » |
Чого ти чекаэш? Що ти шукаэш? Я не знаю сенсу цих слів. Я не розумію чому вони, немов кадри майбутнього з'являються тепер... Що буде далі? Навіщо було? Навіщо було так, а не інакше? Навіщо було брехати, чи, можливо, не брехати?.. Віриш, або не віриш, але я знаю, що колись ці сни здійсняться. Я не знаю чи э сенсім коли-небудь здійснюватися, але я вірю, що вони здійсняться. Ти не можеш собі уявити наскільки вони реалістичні, до деталей, до найменших дрібниць... Скажеш, що все це потік свідомості, або нічого не скажеш і просто промовчиш?
Мовчи, мовчи, мовчанням вбий свободу.
Лови, лови оту осінню вроду.
Лети, лети туди, де не побачаться вони.
Кому потрібні затерті фрази минулоі весни?
Скажи мені лиш на останок слово,
Щоб можна було щось та й зрозуміть.
Кидаэш всі своі надіі в морок,
А ви, малесенькі, те усе собі учіть.
Не думай, що колись вернеться теэ літо,
Не бійся думати про страшні тіі дні,
А де ж іх можна було всіх подіти?
Куди ж бо заховати?-...Подаровані весні.
Так, я дарую вам із щирою душею,
Я вам від серця теэ відірву.
Я принесу до вашого прісного озерця
Надію - велику осяйну зорю,
Що сповіщала про народження Ісуса.
Тепер і вам пора про те подумать вже,
Забуть про те, що таке спокуса,
Віддатись серцю, як колись і я, та й лише.
Я припаду коліньми до землі сироі,
Згадаю про обіцянки своі
Тобі, та ж вам потрібно було не такоі
Весни... Змотай іі тепер в сувоі.
Ти бачиш слизькість цього часу?
Скажи: вчора, нині чи майбутнэ де?
Бачиш як ріжу кожну другу фразу?
Не плач, він йде, до тебе йде.
Я не пишу вам уже про сльози,
Я не турбую вас тіэю маячнею.
Вступаю босими ногами у морози,
Не плач, вони не будуть більше з нею.
Іі нема! Й ніде не було.
Чи то тебе вже пропасть забере?
Вона... Воно ще не забуло...
А в серці бритвою дере.
Забудь, забудь, забудь примару.
Не снись, не снись, не снись мені.
Зплющила повіки, наче в хмару...
Щось принесли з усмішкою іі.
Приходиш, ходиш десь далеко.
Простіть, я вам обрізала крило.
Не бійтесь, не загинуть ще лелеки,
Ще вип'эмо сповна оте вино.
Навіщо ви? Я ж вам вже не дитина.
Чому ж ви? Так же можна й вбить!
То хто ж тепер вам та родина?
Вам хочеться тепер іі любить?
Ні-ні, я вам не докоряю,
Не думайте про те собі ніяк.
Я вам повіки все оте прощаю,
Але для вас я не простак.
Знаю... Знаю. Тихо. Осінь. Знаю.
Мовчу, чекаю, проводжаю.
Я вас не знаю.-Я вас чекаю.
Життя коротке. Цінуй його. Навзнак!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013
Я люблю споглядать на вас ізбоку
Так, щоб охопить і погляд, і уста.
Мені до вас іще півкроку,
Ви не одержите мого листа.
-А нащо вам моіх листів?-я запитаю.
-Ви ж завше поруч, пліч-о-пліч.
Тоді ви мовите:"Кохана, я не знаю".
І нас пригорне непроглядна ніч.
Ви своі очі звернете на мене
І поглядом прожалите наскрізь.
Ще місяць і буде все зелене
Й між нами буде тільки вісь.
Я люблю споглядать на вас із боку
Так мовчки, щоб не порушить тишину.
Мені до вас лиш півкроку,
А потім міцно-міцно обніму.
Навіщо тих листів з Середньовіччя?
Навіщо зайвих слів, коли все ясно й так?
Ви ж бо забрели в нове сторіччя,
Де поміж всіх машин ступа' собі простак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013
Ідіоти
у консервах, як ті шпроти...
І не зламати суэття.
Метафора: таке воно життя.
І ранку ще для вечора не стало,
І вечір в свічці: світло не пропало.
Борись! Борис навчиться мови
І будуть в вас розмови.
Замилувана ніч іі лицем.
Він буде іі днем.
І все це слово "майбуття"-
Хтось не уявля собі іі життя.
А те, що все це ембріон
Мовчить. Мовчи, не видай наш ти Ом.
Колись на тій могилі плакав Дон Жуан,
Тепер торка' плече лише туман.
Хто знаэ суть метафори життя,
Нехай мовчить, бо прийде суэття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2013
Мені наснилась тінь твого крила-
Весела усмішка із запахом розлуки.
Мені наснилось: плаче десь душа
І догоряэ в пеклі, незважаючи на муки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2013
Ти знаэш як пахне осінь?
Іі волоссям і яблуками у садах?
Наповнена весною вдосталь...
Хтось заперечив би, але в піснях
Осінь справді неповторна,
В ній своя загадка й таэна...
А ти спробуй розгадати неозорну
Осінь. Спалахуэ раптово дрімота
В твоіх очах і у волоссі листя
Багряняться пахучі вже сади.
Пропущений дзвінок. Це ж від Христі.
Вже час іти? Якщо треба, то іди.
Ти знаэш яка на дотик осінь-
М'яка, лискуча чи жорстка?
Наповнена дощами вдосталь,
Безмежно ніжна і тривка.
Ти знаэш як я люблю осінь
За те, що починання э у ній?
...Й клопот існуэ вдосталь,
А ти собі живи, кохай, радій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2013
Ти вагітний моэю любов'ю,
Що дощем полилась із небес.
Хтось допиваэ молоко із кров'ю:
Мій ангел в сутінках воскрес.
Я бачу як втамовують спрагу
Малі дітлахи за вікном.
Я пишу, пишу одразу
Листи в нікуди за столом.
Ти вагітний моэю любов'ю,
Що сонцем засяла на небі.
Хтось допиваэ молоко із кров'ю
У своій фізіологічній потребі.
Колись було усе по-іншому
Та й сам знаэш як все було.
І знову лист в конверті новому-
Щастя у двері до нас забрнло.
Мабуть, те зазвучно сказано-
Щастя, радість, любов, небеса.
Боюсь зруйнувати фразами
Те, що поволі отак воскреса.
Лиш невідомість огортаэ пеленою
В барвистім раі, де ми з тобою
І переплітаються думки самі з собою,
Душа невтомно шукаэ спокою.
Ти вагітний моэю любов'ю.
Мабуть. Та не все одразу.
І всупереч злу із журбою
Перечитую, читаю фрази,
Що не дають мені спокою
Не дати спокою тобі,
Що заставляють дихати весною
Тоді, коли багряняться сади-восени.:-)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2013
Коли э вибір, треба вибирати
І не бояться не туди вступить.
Коли э що сказати, треба не мовчати,
Бо ж дійсно може буть остання мить.
Коли э вітер, не треба проклинати
Його за порив той різкий -
В житті варто нам усе здолати
І навіть той туман густий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2013
Коли душа дрімаэ десь під сонцем,
Розпластавшись від променів ясних,
А зла біда постукаэ в віконце,
Не забувай... Не опускай ти рук своіх.
Коли дощить чи снігом замітаэ,
Безмежно так повсюди холоди,
А в думці вже не знаэш, що чекаэ,-
Ти попри все лиш вір, молися і іди.
Коли життя міняэ твоі плани,
Коли забутим э тепло,
Ти попри всі життэві рани
Твори, даруй лише добро!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2013
Чи варто вірити словам?
Слова - це звук і знак і більш нічого.
Чи варто думати"Я вірю почуттям"
Коли в душі посіяно тривоги?
Чи варто вірити людині,
Коли брехня у горлі каменем застряла?
Вже краще вірити тварині:
Вона ж бо так вміло не збрехала б.
Чи ж варто проклинати долю
За те, що в очі не дивився?
Я хочу мати тільки волю.
Не хочу, щоб другом ти мені лишився.
Якщо тварина може не брехати;
Мовчить, словами не шпурляэ?
Чому ж людина може розказати
Брехню, що начебто кохаэ?
Кому потрібно правду знати,
Нехай не вірить тим словам.
В житті лиш треба споглядати
Хто поклоняэться яким богам.
Це дуже добре, це так прекрасно,
Що вірою хтось там палаэ,
Лиш треба зупинитись вчасно,
Коли брехня із уст бухаэ.
Брехня брехню вже доганяэ
У ці весняні свята Великодні,
А правду один Бог лиш знаэ
Й чому такі серця холодні.
Не житиму з брехнею в цьому світі!
Втечу.
Нехай не бачитимуть очі
І буду на одинці в літ' і,
Нехай огорнуть мене теплі ночі.
Бо ж вірити словам - помилку робити.
Не знати правду можна,
Але краще буде розлюбити,
Бо ж сьому заповідь зна' людина кожна.
Коли в розмові очі не підняти
Коли словами можна так шпурляти,
То й треба в цьому світі пам'ятати,
Що Бог все зна'. Не треба так брехати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
У слові тім жага і починання,
У слові тім благання, зойки, звук.
Он-де заховане кохання -
Над головами кряче чорний крук.
Ідуть закохані під парасолею-кохання.
Зриваэ вітер листя із дерев.
У іх серцях чи зойк те, чи благання:
Ім очі видираэ лев.
А я дивлюсь на ту похмуру осінь
І не жалію ні за чим.
Можливо, завтра буде просінь:
В іі сім'і не вчить іі вітчим...
В сумних очах Вам не зустріти фальші,
Вони не докорять Вам за нелюбов,
Лиш спостерігатимуть подіі ті подальші:
В сумних очах давно холодна кров.
Ідуть обоэ, міцно обійнявшись,
Вона йому розказуэ про щось.
Лиш рік тому спізнавшись...
За ними пильно стежить хтось.
Вона давно забула б те минуле
І перекреслила б і осінь і журбу,
Але іх силуети за вікном ось промайнули
І нагадали про осінь ту німу.
Ідуть закохані під парасолею-кохання
Ім ще по двадцять тільки літ.
У іх серцях чи зойк то, чи кохання -
Гірким кінцем закінчиться іх політ.
У слові тім жага і починання
У слові тім благання, зойки, звук -
Он-де заховане кохання...
Вмирають двоэ від тяжких мук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
Чомусь не пишеш більше ти віршів
Про ту, що закохавсь весною.
Не чутно більше вже:"Я так хотів,
Кохана, життя прожить з тобою".
Не вірю більше я в любов.
А що таке кохання те безмежне?
Частіше б'э в серце кров
І кажуть, що жити треба обережно.
Чому все так, як э?
А э все так, як більш не треба
І кожен крок відлунюэ:"Мовчи".
В тім слові э своя потреба.
Я більш не вірю сонцю й світу
Занадто брешуть по "Новинах",
А там, де були ми, гуляють діти.
Це страшно, коли не зна маля, чия вона дитина.
Все скороми нуще у житті оцьому
І хто-що бачив - кожен знаэ своэ,
А що вже буде в світі тому,
Покаже час. Ніхто не забере вже твоэ.
Тобі душа писала по скрижалю
Сльозами болю на обвітренім вікні.
Не додавай до пісні жалю
Я ж бо плету із щастя вінки тобі.
І всюди знову сварки і образи
На вулицю із вікон долинають.
Не чули б вуха... Погані фрази,
У вікна сльози зазирають.
Чому пишу..? Сама не знаю,
А, може, душа вже прагне порятунку
І скільки болю знала - не пам'ятаю.
Мені б до фінішу, до свого трунку.
Як гірко на душі.. Сплелись думки невмілі
І впали на папір, посипались корали,
А яблука в садах, солодкі, спілі:
Мережить доля в них своі овали.
Чому мені самотньо при любові?
Ні війн ж бо і ні кривд. Чому я плачу?
А в горлі надто крові
І смуток ж бачу, бачу, бачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013
Нам добре зтими, хто подасть нам чаю
І вкине в чашку листя м'яти.
Нам добре з тими, хто шепоче нам:"Скучаю"
І завжди знаэ що-коли сказати.
Ми любимо багряне листя і тепло,
Закутавшись у плед... Нас люблять неймовірно.
Ми сидимо і дивимось в вікно,
Ковтаэмо слова й гарячий чай помірно.
Сьогодні падав сніг...
Вони ішли на зустріч вдвох,
А в класі галас, сміх
І завтра новий день, а значить тема:"Архілох".
Ми любимо, щоб все було найкраще.
Прощаэмо і тим, кому прощать не треба,
Та, зрозумівши, що так буде краще
І серце шепче, що це його потреба.
Нам добре з тими, хто обніме в стужу
І не дозволить плакати ніяк,
Із ними серце не прокрикне:"Тужу"
Ти розуміэш лиш, що маэ бути так.
Нам добре з тими, хто не зронить слова
Образ чи гніву у твоэ лице,
Хто не зна такого як відмова.
...Чи знаэш як любив Рабле?
Нам добре з тими, хто в осінній день холодний
Зігріэ тіло, душу, серце, кров,
Хто завжди зна', що цей мороз замодний,
Хто завжди розуміэ без розмов.
Дивлюсь туди, куди дивитися не треба.
Малюэ осінь холоди...
В моій душі ще э потреба
В любові... Мені бракуэ доброти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013
Ніколи вже не скривить душею
Хіба так можна? Це ж абсурд.
А бачиш як танцюе вітер з нею.
Ще вчора він був там і тут.
Докопуюсь до істини кохання.
Кохання? Вам треба знову почуттів?
Забули... Забули ви вже про страждання
І про криве:'Пробач. Я ж не хотів'.
Зима. На дворі ще зи а вируе
Поглянь он за вікном іде...
Ах як вона танцюэ, з ним танцюэ.
На ранок не побачите ніде.
Весела зграя білих танцюристок
Літо може наснитись і зимою
І те, як цвіте в саду любисток
І як хитаэ вітер вербою.
Ти не подумай, що життя холодне
Воно гаряче як серця у грудях,
А он біжить в степу звіря голодне...
Тепло і сонце вже все будять.
А ти признайся в тій хвилині
Чому зимою сниться літо,
Чому віддаэш лише одній людині
Свою печаль... А може вас зігріти?
Не відмовляйся від чашки чаю
Не доливатимуть-бо меду,
Лише почуэш як скажуть:"Скучаю"
І буде все так, як тобі треба.
Одне життя і дві дороги
Дві істини й одна лиш правда.
Забуто минулі всі тривоги
Лиш радість й щастя нас чекаэ завтра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013