| Сторінки (4/303): | « | 1 2 3 4 | » |
Чомусь не пишеш більше ти віршів
Про ту, що закохавсь весною.
Не чутно більше вже:"Я так хотів,
Кохана, життя прожить з тобою".
Не вірю більше я в любов.
А що таке кохання те безмежне?
Частіше б'э в серце кров
І кажуть, що жити треба обережно.
Чому все так, як э?
А э все так, як більш не треба
І кожен крок відлунюэ:"Мовчи".
В тім слові э своя потреба.
Я більш не вірю сонцю й світу
Занадто брешуть по "Новинах",
А там, де були ми, гуляють діти.
Це страшно, коли не зна маля, чия вона дитина.
Все скороми нуще у житті оцьому
І хто-що бачив - кожен знаэ своэ,
А що вже буде в світі тому,
Покаже час. Ніхто не забере вже твоэ.
Тобі душа писала по скрижалю
Сльозами болю на обвітренім вікні.
Не додавай до пісні жалю
Я ж бо плету із щастя вінки тобі.
І всюди знову сварки і образи
На вулицю із вікон долинають.
Не чули б вуха... Погані фрази,
У вікна сльози зазирають.
Чому пишу..? Сама не знаю,
А, може, душа вже прагне порятунку
І скільки болю знала - не пам'ятаю.
Мені б до фінішу, до свого трунку.
Як гірко на душі.. Сплелись думки невмілі
І впали на папір, посипались корали,
А яблука в садах, солодкі, спілі:
Мережить доля в них своі овали.
Чому мені самотньо при любові?
Ні війн ж бо і ні кривд. Чому я плачу?
А в горлі надто крові
І смуток ж бачу, бачу, бачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013
Нам добре зтими, хто подасть нам чаю
І вкине в чашку листя м'яти.
Нам добре з тими, хто шепоче нам:"Скучаю"
І завжди знаэ що-коли сказати.
Ми любимо багряне листя і тепло,
Закутавшись у плед... Нас люблять неймовірно.
Ми сидимо і дивимось в вікно,
Ковтаэмо слова й гарячий чай помірно.
Сьогодні падав сніг...
Вони ішли на зустріч вдвох,
А в класі галас, сміх
І завтра новий день, а значить тема:"Архілох".
Ми любимо, щоб все було найкраще.
Прощаэмо і тим, кому прощать не треба,
Та, зрозумівши, що так буде краще
І серце шепче, що це його потреба.
Нам добре з тими, хто обніме в стужу
І не дозволить плакати ніяк,
Із ними серце не прокрикне:"Тужу"
Ти розуміэш лиш, що маэ бути так.
Нам добре з тими, хто не зронить слова
Образ чи гніву у твоэ лице,
Хто не зна такого як відмова.
...Чи знаэш як любив Рабле?
Нам добре з тими, хто в осінній день холодний
Зігріэ тіло, душу, серце, кров,
Хто завжди зна', що цей мороз замодний,
Хто завжди розуміэ без розмов.
Дивлюсь туди, куди дивитися не треба.
Малюэ осінь холоди...
В моій душі ще э потреба
В любові... Мені бракуэ доброти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013
Ніколи вже не скривить душею
Хіба так можна? Це ж абсурд.
А бачиш як танцюе вітер з нею.
Ще вчора він був там і тут.
Докопуюсь до істини кохання.
Кохання? Вам треба знову почуттів?
Забули... Забули ви вже про страждання
І про криве:'Пробач. Я ж не хотів'.
Зима. На дворі ще зи а вируе
Поглянь он за вікном іде...
Ах як вона танцюэ, з ним танцюэ.
На ранок не побачите ніде.
Весела зграя білих танцюристок
Літо може наснитись і зимою
І те, як цвіте в саду любисток
І як хитаэ вітер вербою.
Ти не подумай, що життя холодне
Воно гаряче як серця у грудях,
А он біжить в степу звіря голодне...
Тепло і сонце вже все будять.
А ти признайся в тій хвилині
Чому зимою сниться літо,
Чому віддаэш лише одній людині
Свою печаль... А може вас зігріти?
Не відмовляйся від чашки чаю
Не доливатимуть-бо меду,
Лише почуэш як скажуть:"Скучаю"
І буде все так, як тобі треба.
Одне життя і дві дороги
Дві істини й одна лиш правда.
Забуто минулі всі тривоги
Лиш радість й щастя нас чекаэ завтра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013