| Сторінки (4/313): | « | 1 2 3 4 | » |
- Як вона могла так все передбачити? - я задаю собі питання і воно відлунюється ехом в машині. Емоції мене переповнюють ще від самої зустрічі, ні, скоріше від самого ранку. Ця зустріч планувалася дуже давно, і я мільйон разів вагався чи потрібно робити такий важливий крок. Але врешті решт з її легкої руки наважився і не прогадав. Серце б'ється як шалене, я би міг подзвонити ще там в офісі і сказати:"Кохана, нам це вдалося." Але мені хочеться побачити її очі, її реакцію, що вона скаже, як подивиться на мене в той момент, коли я скажу їй цю новину. Тому я терплю, майже, цілий день. На годиннику 16, а значить вона вже вдома і я це нарешті скажу. Ми будемо радіти обоє, підстрибувати до стелі як малі діти і ніхто не повірить, що це ми і це такий кайф. Мені здається, що машина їде занадто повільно. Я давно так не хвилювався. Пригадую такі емоції мене переповнювали лише двічі за життя. Вперше на тому шістдесят восьмому в першій ночі, це ще той був адреналінчик; вдруге, коли ми вперше побачилися і третій сьогодні. Як там кажуть сусіди "do trzech razy sztuka" і щось таки вони знають в тому-то. Ось передостанній поворот, ці неповторні аромати, вікно відчинене і вітер колише кінчик тюлі, намагаючись поцупити його собі. Паркуюся паралельно до її сестри і кулею вискакую з машини. Здається, уже не йду, а лечу через одну, потім дві сходинки, я не можу стримати усмішку і розумію, що по ній вона таки здогадається. Треба якось ще самому потягнути інтригу. Чую як долинають звуки роялю і розливаються в усі простори і найпотаємніші куточки.
- Святославе Олександровичу, ви вже повернулися? Кличте кохану, - Віра Іванівна мене перехопила і я єдине, що зміг, це кивнути "окей". Мені важливо, щоб вона не почула, що я вже повернувся і застати зненацька за роялем. Люблю такі моменти.
Що це за етюд вона грає? Шостий? Четвертий? Не можу пригадати, вони ж бо схожі між собою. Мінори, акорди, капризи заливають тепер простір щодня відколи появився в нас рояль. І це так цікаво чути щось нове завжди і захоплюватися, захоплюватися, захоплюватися. Але сьогодні моя черга її здивувати. Вона мене побачила і теж розпливлася в сонячній усмішці. Знаю, що зараз зробить паузу, тому миттю з'являюся поруч, цілую міцно в щічку і шепочу:
- Привіт, продовжуй.
У відповідь її солодке "привіт" змішується з нотами і дзвінко звучить разом з легким літнім вітром, що долунає крізь відчинене вікно. Зауважую ноти Паганіні. А, все ясно!
Я йду в глиб кімнати і сідаю позаду неї на дивані. Закидую ногу на ногу, розводжу руки по сторонах і заплющую очі. "Ще мить, ще тільки мить і я все розкажу" - повторюю собі цю фразу і не можу повірити, що все це відбувається зі мною на яву. Розплющую очі, щоб переконатися і зауважую, що книги вже розставлені по поличках, одна із них лежить поруч на дивані. Беру її, гортаю і нічого не розумію. Переводжу свій погляд на неї: її плечі огортають довгі білі локони, які виблискують від променів сонця. З-під волосся час від часу з'являються тонкі лікті і цілий силует ледь-ледь похитується в такт музиці. В мене з'явилася ідея!
Я підходжу до неї і ніжно згортаю її волосся на ліве плече, оголюючи праве і шийку. Нахиляюся і просуваю свою ліву руку під її, торкаючись своїми пальцями клавіш теж, а губами її вушка:
- Зіграймо разом!?
Не чекаючи відповіді я додаю до класики свої ноти і ми граємо нову музику в чотири руки.
- Заплющ очі і насолоджуйся, - шепочу їй.
- Я ще не..
- Ти вже! - я знаю, що вона хоче сказати, тому різко перериваю її і ми обоє насолоджуємося новими акордами класики. Простір заливають ноти. За вікном співають пташки і додають своїх штрихів до нашого акомпанементу. Я глибоко вдихаю цей аромат літа разом з запахом її волосся і тіла і розумію який же я щасливий. Поступово здалеку долинають звуки плачу, які стають з наступними нотами дзвінкішими. Ми одночасно розплющуємо очі і бачимо на порозі Лізу з нашою крихіткою.
Я лину до неї, беру її ніжно на руки.
- Моя крихітка вже зголодніла? - я радію, що нарешті є можливість розказати коханій.
Киваю в сторону спальні:
- Ходімо, сонце, - і по дорозі шепчу їй на вушко, - я маю для тебе новину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990493
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023
Серце вискочить з грудей
Емоції на двісті з плюсом
Там нема вже тих дверей
Ми плаваємо за полюсом
Я хочу на скоринку швидше
Посмакувати розтопленим
Морозивом стаючи рідшим
І міцно обіймами охоплений
Мені було весело й цікаво
Я в захваті від своїх фото
А ти трималась жваво
За руку пальцями Джотто
Наче пензлем по полотні
Малює небокрай весело
Я не вірю досі в твої дні
В музеях нема кресала
Щоб висушити твої очі
А ти в крісло поважно
Сядеш десь опівночі
Згадай яка одважна
Була тоді моя непринцеса
І як сміялися ми опісля
В часи нашого непрогресу
Прапором до неба вознісся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
Спека неймовірна. Все таки середина літа почала радувати і рятують лише кондиціонери. Зливи позаду. Моросливі дощі теж. Я сиджу в нашому кабінеті і спостерігаю як Ліза грається з дітьми в басейні. Останнім часом це улюблене моє заняття. Можу так годинами сидіти, або ж в проміжках між роботою зиркати за ними і бачити що відбувається на подвір'ї. Ліза мене не бачить, а я спостерігаю за ними і думаю зараз які вже великі в нас діти. Як взагалі швидко час летить!? Так наче вчора ще все це починалося. Щось мені не хочеться сьогодні нічого писати, тому я вирішую зробити легкий макіяж і присуваю собі дзеркальце на ніжці поближче. Або ні. В таку спеку зроблю лише зачіску. Мої думки перериває стукіт в двері.
- Тук-тук, можна? - спочатку в шпаринці з'являється його голова.
- Заходи.
Він впевнено входить до кімнати і йде в напрямку журнального столика.
- Ти хочеш зараз попрацювати? - я вже думаю, що мої плани обломалися і встаю.
- Ні-ні, не вставай, я дещо придумав тут до промови, запишу, і зараз їхатиму в офіс, - він заклопотано сідає в шкіряне крісло, закидує ногу на ногу, бере планшет з столика і пальцями енергійно набирає якийсь текст. - А ти щось сьогодні пишеш? - запитався, не відриваючи погляду від планшету.
- Ні, я не маю настрою..
- Чому? Через спеку?
- Угу, - я сумно закивала головою і повернула дзеркальце так, щоб добре його бачити.
Сьогодні він якийсь по-особливому красивий. Ця біла сорочка дуже йому пасує і підкреслює майоркську засмагу. Закочені по лікті рукава оголюють прекрасні сильні кисті рук. Це неперевершено сексуально і апетитно. Мої уста від цих споглядань розпливаються мимоволі в посмішку і я вже не можу контролювати свою міміку. На одній руці в нього красується годинник, на іншій - тоненький шкіряний шнурочок. Тільки ми обоє знаємо, що він означає. О, вже відставляє планшет. М-так, треба продовжити мені щось робити.
Він відставив планшет і підпер правою рукою свою щоку. Його мізинець заскользив по нижній губі разом із язиком, очі зіщурилися, сітківки помалу почали розширюватися і погляд помандрував по моїй спині.
"Ммм, яка ж вона в мене досконала. Як вона сидить, ця постава. Скільки років, а не змінюється. Все та сама сімнадцятирічна дівчинка. Ця тонка шийка, оголена спина, перчик між лопатками. Біле платтячко з дрібненькими квіточками підкреслює тонку талію і ці тоненькі бретельочки. А які тонкі і милі кисті рук. Вона вправно і жваво намотує пальчиками собі волосся на руку і прикріплює на голові крабіком, оголюючи ще більше цю мою спинку."
- Кохана, а ти пам'ятаєш який сьогодні день? - він встає і підходить до мене.
Упс, знову я щось забула. М-так, день народження? Ні в кого. Що ще може бути сьогодні такого?
Я запитально дивлюся на нього. Ми вміємо вести діалог очима без слів і я раптом по його очах згадую що сьогодні за день.
- Ти серйозно? Це саме сьогодні? - я не вірю, що він може пам'ятати такі деталі і вже картаю себе чому я перша не згадала про це.
- Угу, - він нахиляється наді мною, але не обнімає, руки минають мої плечі і сягають шухляди. Відсуває її, - Дозволь.
Я впираюся спиною йому в груди і хвиля його тіла і нових парфумів огортає мене цілком. Здається, я розтаю тепер не тільки від спеки. Він дістає маленьку прямокутну коробочку і розкриває її. Я мало не притомнію від побаченого.
- Ти жартуєш? Це ж...
- Ні, - він перегризає зубами нитку і мені хочеться зупини цей момент назавжди. - Це саме.. те саме. - Здається, в нього теж руки злегка починають трястися від хвилювання. Ми обоє знаємо скільки років цьому шедевру, неодноразово говорили про нього і яка його ціна не лише фізично.
- Подумаєш, якихось кілька кораблів. - Його правий кінчик уст натягується в посмішці як струна, а очі по хитрому і апетитно зіщурюються.
- Де ти його відкопав? - я проводжу пальцями по шедевру, мені здається, що це не я торкаюся, а він лоскоче мої пальці і віддає приємним холодком в цей спекотний день.
- Гм, - його уста розпливаються в усмішці, а язик облизує губи. - Хороший з мене археолог? Мм? - він питально підморгує мені в дзеркальце.
Я не розгубилася і теж, посміхаючись, додаю:
- Відкриваєш в собі нові таланти?
- З тобою так, - він цілує мене в праву скроню і милується в дзеркальці разом зі мною тим, що в мене на шиї тепер. Потім опускається нижче і моє вухо потрапляє в його тенета. - Гам, зараз з'їм тебе.
- Колись ти мені таки відкусиш їх, - я сміюся голосно.
- Нєа, мені треба, щоб ти мене чула. - Він притуляється міцно щокою до моєї щоки, обнімає і додає, - ти прекрасна з ним, все саме так як я собі уявляв!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988909
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Класна в нас сьогодні була розмова
Жартуючи як підстрибували "передмови"
Можна і без телефону виявляється,
Якщо лайтовий день з'являється,
Потім лапами по асфальту "лап-лап"
Очима шукає коліс і слюні "кап-кап"
В очікуванні вечері як на вугіллі
Виконує піруети на своїм дозвіллі
"Wracamy do normalnego procesowania"
Нарешті, їде, а значить Smaczne dania
Чекає попереду з голосом "хрип-хрип".
Двері на прощання "скрип-скрип".
А я хочу собі таких
Як Еві, Елі і Ві простих,
Щоб лунали buziaczki
І розмови про собачок,
Які крутять piruety
І малюють силуети
На його кларнетах:
В долонях дві монети.
Wi безцінно:"Не бійся нічого.
Приклад з мене!" і розлого,
Сідаючи в своє бу-мy-ву,
Buziaczki і:"Бережи Весну".
Я дивлюсь на неї в захопленні
Ті манери хочуть перехоплення
- В свої роки ти просто крута.
Підморгуючи, цьомчик:"Ти теж, мала!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
Я сама собі себе задумала
Все що треба вже придумала
І нехай вони щось там додумали
Я зроблю, щоб передумали
І взагалі це все так цікаво
Листя-крила-руки ласкаво
По еліпсах пальцями (яскраво)
Повороти вліво-вправо (жваво).
"Експериментальний експеримент"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Цей день і ця прем'єра
Попереду нова Ера
Під ногами міцна сфера
І думами про Кабрера
Цей день і ця атмосфера
Вдячні за Гомера
Мандрами мого Гулівера
За плечами озера.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Спробую тут втретє написати,
Може, хтось і дасть списати
Класне життя без приколів
Все за правилами як в школі.
"А я що ж? я ж їм всім ху&ова
А вони всі такі лова-лова
Боже, мені не треба гакту
Просто с&тися в "такту"
Менеджерка гука:"Зніміть навушники!"
Вперше (за роки на руках наручники)
Навіть пісню не дадуть дослухати
В останні дні мовчання слухати?
Всі такі завжди вірні і добрі друзі
Подзвони тепер Наташці чи Сьюзі
Вчора була смачна малина
Сьогодні така собі днина і ожина
Він каже:" Цю варто слухати заради нявків"
А я чую з усюди лиш гавкіт
Ну хто ж він, чи ти чи ви ненароджені ще
Той, хто так міцно тебе й мене береже?
І знову скандал
В хату вандал
Рукавички сині
Все облапав нині
Далі перехресне буде
З минулого не забуде
Вписати пару куплетів
Заримувати кілька сюжетів
І "мінятиме підсвідомість
Як рукавички
Не вірю в слова -
Знаю звички."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
- Ну-ну... - промовив він, перегортаючи аркуш газети на інший.
- Що там? - поспішно кинула вона питання, зосереджуючись на неслухняній нитці, що зісковзала з-під пальців.
- Пишуть, що Оскар Eм знову в грі.
- Ммм... Це цікаво, - вона все таки не могла поцілити в останню кульку і це вже починало не на жарт дратувати. - Чекай, що? це той авантюрист, що помер півстоліття тому назад? - Вона різко підняла очі і глянула на нього.
- Так, саме він, - він відклав газету на столик і щиро засміявся. Обоє добре знали про кого пишуть в газеті. І саме так. Він настільки змінився, що почав читати газети, при чому не електронні, а саме паперові. Від них не так боліли очі. Вона любила говорити, що то тому, що поважний вік вже. І його це ніскілечки не ображало, тільки зрідка повертав в такі моменти голову до вікна, коли їхали в довгій подорожі, і очі злегка зволожувалися. Вона добре знала про що думає, тому й не заважала в такі моменти. Скільки всього було обговорено і з'ясовано, тому залишалося перечекати, поки відпустить та печаль.
Давати всім імена по-своєму - це було одним з улюблених їхніх занять. Найнезвичніші і найнесподіваніші отримували всі, хто хотів і не хотів. Зрештою, вони про те і не знали.
- Давай вийдемо на терасу, глянь яке сонце там. - Запропонував він.
Десятки блакитних кульок розсипалися по мармуровій підлозі, віддзеркалюючи такт музиці, коли вона встала. Вони закотилися в усі усюди і дзвінко заграли. Під дивани і серванти, по килимі і навіть одна заграла з великим пальцем його босої ноги. Він обожнював таку гру своєї коханої, тому лише кінчик уст видав його "гнів". Насправді, він божеволів таємно в ті миті, коли вона вдавала незграбну безпорадну дівчинку і дзвінко шептала:
- Ой. - А потім наївно піднімала очі і дивилася на нього безневинно.
Його рука майнула по її долоню, сміливо охопила її тонкі кінчики пальців і вони вийшли на терасу.
Сонце заливало простір, але вже не сліпило так як вдень, тому на нього можна було дивитися безкінечно. Рожево-малинові відблиски змішувалися з лимонно-цитрусовими відтінками і кучерявилися на горизонті, зливаючись з блідо-блакитними пасмами неба. Тиша. Лише десь вдалині за спинами пурхали птахи і зліва за рогом Голуб голосно чистив своє пір'я.
Він міцно обняв її за плечі і пірнув в її волосся:
- Як думаєш, яким би був зараз світ, якби не нейропавутина?
- Може, кращим, а, може, і ні. Думаю, люди б ще гірше загрузли в ненависті і нерозумінні одне одного, або... - вона пильно вдивлялася в горобця, що трепетів крильцями над смородиною.
- Або? - його терпіння розпливалося разом з пальцями, що мнули поділ сукні.
- Або люди продовжували б писати щиро про свої почуття, трохи думати, трохи "майструвати мистецтво" і не віддалися б штучному машинопису. - Вона повернулася думками в теперішність і строго додала. - Смородина хоче води.
- Я теж, - він ледь прошептав їй і здмухнув тонкі волосинки з її скроні.
- Я давно хотів тебе спитати, - він вправно крутнув її за талію обличчям до себе і обхопив двома долонями за голову, - можна?
- Питай, - вона обожнювала такі його джентельменські манери в поєднанні з силою.
- Скажи, тобі не було страшно в той день?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985987
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Якщо ви на стороні зла
Йдіть і обніміть свого козла!
Я не думаю про вас нічого
Тому й мені не робіть злого!
Але якщо ви на стороні зла,
Хай огорне вас та сама імла!
Щоб щезли болі мої з туманом
І вітер забрав всі обмани!
Я хочу вірних і добрих людей
Життя своє, щоб було на Окей.
Мені не треба більше такого..
Бачила все. Хочу доброго!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
Намалюю собі чоловіка,
Що подбає про мене повіки.
Намалюю свою я долю
Пахне радістю і без болю.
Намалюю своє я кохання,
Що без смутку і без страждання
І згорну той малюнок легенько,
Підпалю його я бадьоренько.
Хай летить попіл в усі усюди
Байдуже, що скажуть люди.
Відболіло уже й відстраждала -
Рани на серці свої я віддала.
Хай болить усе, та не в мене -
Буде таїнство твоє священне,
А я буду, буду щаслива;
Хай минає мене всяка злива.
Я намалюю собі чоловіка-
Буду щаслива з ним я повіки.
Хай кажуть, що хочуть люди-
Мої квіти ростуть повсюди.
Хочу бути щаслива й весела:
Горе від себе і тебе відвела.
Обніми мене міцно-преміцно
І кохай мене всюди й одвічно,
Бережи мене як зіницю ока
І зустрінеш самого пророка;
Відвертай від мене лихо
Заспіваю тобі я стиха
Про майбутнє щасливої долі -
Розквітають квіти поволі;
Намалюю собі я обійми
І закінчення всякої війни.
Будуть діти наші щасливі,
А ми майже повністю сиві
На своїй землі порядкувати,
Сіяти, жати і святкувати
Намалюю собі чоловіка,
Буду з ним я щаслива повіки.
Буду коси дітям заплітати
І молодят веселих вітати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023
Добре бути з мудрим чоловіком
З ним не скучно буде з віком
З ним життя - це солодкий рай
Кожен день як свято відзначай
Добре бути коханою для нього
Він принесе повну торбу всього
І тепла і ніжності і турботи
З ним забудеш про роботу
З ним так тепло і привітно
І земля виглядає квітно
Навіть холодною зимою
Відчуваєш себе панною!
Добре бути з мудрим чоловіком
Коли зморшки появляться з віком
Він обнімить тоді за плечі
І скаже "А знаєш, до речі,
Що кохатиму тебе завжди і всюди
І байдуже що казатимуть люди"
З ним життя - це солодкий рай
Від щастя до небес злітай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022
О то їх було вже двоє?
І зроблять, може, троє?
А як же похвала
Й суспільне бла бла бла?
Не встигли вже збагнути
Як мають що вдягнути
Новий кришталь по венах
Роздали файно по орденах
І всі в долоні молодці
До столу їсти холодці
По телику нова програма -
Чудова пишна галограма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022
Хороша була їхня схема
Зрештою як вся система
А гроші то вода-вода
Лиш нагороди вже катма🤷
Тепер девіз один для всіх
Або ділись або ти псих
Або ділись або стулись
Не заважай ти притулись
Лиш земляків шкода-шкода
Або їх кинули або взяла земля
І ставка лиш була на тому
Що за дурнів мали в усьому
І не зауважили одного
Такого звиклого простого
Що земля бере всіх за все
Життя - святе, життя - одне
Одна монета буде до одного
Коли полічать нам малого
А зараз радість до небес
Мікрофон через АЕС
Перекинули собі тихенько
І повсідалися благенько
Лиш бере все за всіх завжди
І не врятує:"Народ, прости!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022
Усі вони в одному казані
отримують відзнаки золоті
І головне що всі при владі
Хто стане їм на заваді?
Живе життя й живуча жила
А ти б жила собі і не тужила
Але захотілось гецати комусь
Поправ корону й ..аусь
Нам всім потрібно доброти
Натомість тулимось до теплоти
І жаліємось на мамусь
Поклони віддамо комусь
Таке життя і ти б собі робила
Але вже сина породила
До дочки ще трохи почекаєм
Як буде далі ?- Пізнаємо
Пізненько місяць приволік
Мир, спокій й добрий вік.
І хай те буде на майбуття
Така дорога і життя.
Живе життя й живуча жила
І ти б собі на ганку посиділа,
Але вставать пора нам зранку
Вам каву-булку до сніданку?
Я хочу бути лиш щаслива
Щоб жила-жила-жила
Твоя сестра і дочка і жона,
Щоб щасливою була вона.
Мені пора до столу подавать
Мої слова тепер не мають ..ать
Піди собі і в гаю погуляй
Там квіти, сонце й рай.
Я ж заварю юшку в казані
І всиплю ті відзнаки золоті
Не стану я нікому на заваді
Хто ж тепер при владі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2022
Мені бракує тих розмов
Неспішно про життя
На грані двох сусідніх мов
І доля сплетена твоя й моя
Мені бракує тих обіймів
Гарячих до небес
І поцілунків спільних
Неначе хтось воскрес.
Мені бракує теплоти
Твого погляду
Міцної руки, щоб йти
Без огляду
Життя живуча жила
Без тебе сумно
Я б тужила
Тобі розумно
Розкажу про сад вишневий
Про свої мрії потайні
Твій ранок черешневий
Черешні ж осяйні
Мені бракує слів
Щоб прокричати...
А ти б зумів
Мені сказати
Відповідь на своє питання
Без фальшу, брехні
Таким як є відчування
Скажи ж:"Так чи ні?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2022
Присвячується покійному Павлові,
В день похорону.
Земля Тобі пухом, Павле!
Перша цукерка за Праотця -
Горить спопелена земля.
Друга цукерка за Сина,
Щоб легко минула днина.
Третя цукерка за Духа Святого:
"Молися за мене простого".
Ще тиждень тому ми сміялись -
Неспішно поглядами обмінялись,
А нині похорони вже твої -
Спиш й сниш очі ти мої.
Життя непередбачувана штука:
Комусь то щастя, комусь - мука.
Ти добре серце мав - скажу;
Віддав ти карточку свою.
Багато чого не спиталось,
Але щасливо нам робилось.
Чи ж знав ти про Отця,
За тиждень буде днина ця?
"Оксана, що ж ти наробила?..
Чи ж ти мене любила?
Чи ж знаєш про сиру землю?
Й суботу прикру ту мою?"
Тепер я знаю все -
Що було що й буде.
Я побажала вихідних
А ти преставився у них.
Замовкло серце зрана
Не зватиму я Паном.
А нам сміялось і жилося -
Ти оглядав її волосся.
Сміялись довго до чудес
Вір чи ні у знак з небес.
Надіюся ти і там смієшся,
Сказати про любов не мнешся.
Плануй чи ні і прощу і маївки,
Без тебе співатимуть гаївки.
Спи тихо й мирно, Друже,
До небес лине твоя душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2022
Авторитетам міняють знову всі портрети,
А чудакам замінять ролі і сюжети -
Залишать тільки спам.
Напишуть знову про комети,
Про Кафку, драми і кларнети,
І будуть танці під рампампам.
Співатимуть естрад дуети,
Крутитимуть хвостами піруети
І, врешті, скажуть замовкнуть "авторам".
А потім будуть кулемети
І черги по омріяні браслети -
Не вір ніколи ти дуракам.
Життя закрутить свої силуети
І ти потрапиш у лапети,
Збагнеш, що міг змінить сюжети,
Але вірив тільки в спам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
Під шаром соусу брехні ви подавали мені перше,
Під шаром соусу дурні ви піднесли вже друге
І на десерт креманочку Любові ви принесли
Запити дали Щастям мені в Реальності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022
[quote]Ми завжди повертаємося туди, де ми були щасливі і з ким ми були щасливі![/quote]
Отак просто можна сісти посеред кімнати і бути щасливою. На м'якому килимі лежати, дивитися на бурульки кришталю, рахувати їх і мріяти. Можна собі підспівувати. Можна полинути до вікна і глянути вниз. Можна все. Я хочу так. Саме так. Це безумство, але я щаслива. В коротких мережаних шортиках і такій же маєчці. Одна бретелька спадає з мого плеча. Підходжу до барної стійки з усмішкою. Я посміхаюся ніжно, з ледь піднятими кінчиками вуст. Якби ти був поруч, то закохався б у мою посмішку, у мій загадковий погляд і ледь підняти брову. Роблю кілька ковтків п'янкого вина, облизую верхню губу, смачно, солодко, і проводжу поглядом по пейзажу за вікном. У моїй кімнаті вікна від підлоги до стелі. Боже, це ж 38-ий поверх. Все саме так, як я хотіла. Колись і хочу тепер. Вдихаю цей ранок насолоди, намагаюся зафіксувати зорово усі нюанси свого щастя, не пропустити ані деталі. Проводжу кігтиками по мармуровій стільниці і зауважую, що тут все таке і стільці і стіл вишукано різьблені вази і опори ліжка. Думаю собі, що все це немало коштує. Цифри так і крутяться в моїй голові. Зрештою, яке це має значення? Ціна... Ціна - це умовність. Я ж так довго йшла до цього, що варто тепер просто розслабитись і кайфувати. Хоча б у день свого народження забути про своє минуле. Роблю ще один ковток і... одна неслухняна цівка знаходить собі струмочок через нижню мою губу. Не перечу їй. Не злизую її язиком. Нехай... Вона впевнено стікає далі і лоскоче мені шию. Я граційно зістрибую з барного стільця на підлогу і водночас одним жестом долоні усі ознаки злочинності невинної цівки. Беру свій телефон, щоб зафіксувати прекрасні види за вікном. Там місто. Безкрає, неозоре місто розкинулося як на долоні перед моїми очима. Дрібні хатинки і машинки, наче з іграшкового світу приманюють своєю мініатюрністю. Все саме так, як я хотіла. Я завжди відчувала себе дитиною скляних високих будівель. Просто не там народилась - констатую собі тепер. Таке буває. Але тепер я тут затамовую подих. До безкінечності можу дивитися вниз і це ніколи не набридне.
Зауважую, що серед мармурових інтер'єрних деталей мені зовсім не холодно. Навпаки, м'який білий килим ніжно огортає мої босі ступні. Підлога теж тепла з підігрівом. А за вікном січень. Дихаю на скло і малюю пальцем сердечко. Мені подобається як я його намалювала. Усміхаюся. Посилаю його місту. Моє сердечко для цього міста. Перше, але не останнє. Повертаюся до барної стійки. Хочу ще трішки вина. Зауважую нагадування на сьогодні "16:00 Мілан". Саме так!!! Цей день настав і я лечу до Мілану, щоб зустрітися з Ним. Я лечу все далі і далі на Захід від свого минулого, від війни і проблем. Все завдяки Йому. Він вирвав мене з пащі Нещастя, викрав, не давши не тільки зібрати валізу, свої речі, але й зібратися з думками. Та я не жалію. Я давно цього хотіла. Я давно Його чекала. Ще у своєму далекому дитинстві мріяла про таке життя. І ось! Дитяча мрія здійснилася. Я маю все, що хочу. А дівчині для Щастя насправді так мало треба - скажу Вам по-секрету. Хто він? Звідки він?
Мої думки перервав стукіт у двері. Це адміністратор. Відчиняю і не вірю своїм очам. Здоровенний букет. Дмитрика ледве видно із-за нього. Це я так адміністратора називаю. - Доброго дня! Вам просили передати сьогодні. Ви ....? - Так, це я . - Підпишіться ось тут. - Формальності, хочуть мого автографу. Я ж не зірка. "Поки що" - згадую Його слова. - Дякую, - мої уста розпливаються у щасливій посмішці. Зачиняю двері і розумію, що ледве можу втримати такий великий і важкий букет. Обережно кладу у вазу і помічаю записку "Зустрінемося у Мілані, моя Кохана. З Днем народження, Щастя моє!" Ну звичайно, що ми зустрінемося сьогодні ввечері в Мілані. А до того мені треба ще багато чого зробити.
Моя кімната дуже світла, все у білих і пастельних тонах. Світлі килим, і тюлі і меблі і білизна. Все таке ж світле як сьогоднішній день. День мого народження. У вазах ніжно-рожеві лілії просто божественно пахнуть і від цього кімната наповнена райськими відчуттями. Відчуттями, які пророкують мені щасливі події. Боже, я так довго йшла до цього. І ось цей день настав. Я тепер така, яка є, - щаслива, самодостатня, самозвершена, кокетлива і мудра, граційна і задумана, крокую цією кімнатою і розумію, що від сьогодні у моєму житті все буде по-іншому, все буде так, як захочу я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018
Тихо. Ледь сумно.
Я затишно вмощуюся у своєму ліжку і пишу Візантійного листа в нікуди. Знову. Чи знову я це роблю чи вперше? Нехай. Нехай це питання залишиться нерозгаданим. Кажуть... У цьому світі багато чого кажуть і... вловити межу між реальністю і фантастикою майже неможливо. А що якщо через багато років ми виявимося фантастикою? Нас не існує. Так само як і не існує майбутніх людей, тобто тих, які ще не народилися. Так само нас не існуватиме в майбутньому..
Чи варто поринати в побутові суперечки, розпорошувати себе на дрібниці і дурниці? Заради чого? Пам"ятаю - заради статусу в суспільстві. А ще заради рейтингу в соцмережах.
Набридло...
Що саме?
Якби голова могла говорити і сама сказала чому вона болить, через що, точно назвала причину свого болю - було б тоді простіше дізнатися що саме набридло. Але в тому увесь мед життя, що і життя непросте і в житті непросто і немає нічого простого.
Ускладнюю?
Можливо,
і не більше, ніж математики, фізики і хіміки формулами, теоремами, процесами наше земне буття.
У цьому світі не може бути нікому ані занадто тісно, ані занадто комфортно. В цьому і полягає вся суть життя - усе довкола гармонійно сплановано, виміряно, укладено.
Сьогодні спіймала себе на думці, що кінець світу таки мусить настати. Неодмінно. Незабаром. Бо хіба може далі продовжуватися ця суперечність між рідними, братами? І ніхто нікого не намагається спинити. Так добре. Так найкраще. Дивитися і чекати (з пожадливістю в очах) наступної репліки.
Людям треба видовищ.
Їм їх треба ще з Античних часів. Природньо. По-людському. Але те на що вони дивляться - неприродньо, непо-людському.
Мало хто зрозуміє ці слова і їхню суть. Байдуже. Їм до всього байдуже.
Найальтернативніший вихід - сидіти і мовчати і дивитися як пожирають одне одного такі ж самі люди як і вони. Ніхто не зацікавлений знати правду, істину. Головне - видовище.
Мені давно немає чого втрачати і від цього сьогодні я щиро посміхнулася. Аж занадто щиро. Те, що, можливо, чекає багатьох попереду, я пережила ще задовго до сьогоднішнього дня. І.... те, що пережили інші до сьогодні, мене чекає попереду. Гармонія і ніякої дисгармонії.
Осінь кидає свої виклики. Кожна пора року кидає свої виклики. Головне - вміти їх зловити і прочитати.
Бути чи не бути - ось в чому питання. Питання дня, тижня, місяця, року, століття, тисячоліття. Залишається... А що залишається? Купка багряного листя, яку ретельно спалить прибиральник і неозоре небо поглине дим від неї.
Не дивись так на мене, наче бачиш вперше. Пильний погляд, екран, монітор, раз, два, три - це уривки сну чи сон знімають наяву? Сьогодні він жваво вистрибнув з маршрутки і побіг на роботу. Може, так відбувається щодня, але... саме сьогодні, в чергову 21 осінь я йду і жбурляю ногами жовтогаряче листя, бавлюсь, прислухаюсь до вітру і... чую як сваряться двоє. Та ні, їх мільйони. Кожного дня сваряться мільйони, а то й мільярди людей і це... природньо, по-людському. Ми теж люди, А значить звикли.
"Мені сумно", - набираю на екрані маленькі літерки. А у відповідь:"Я тебе люблю, кохана. Все буде добре, мила." І в цих словах теж є своя суть. Напевно. Так само як в осені невід"ємний атрибут - жовтогаряче листя, а в людей - злість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695249
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2016
Колись ти скажеш "дякую" мені.
Я усміхнусь ніжнесенько тобі.
Пливуть лебедики у небі,
Птахів згадаємо при потребі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695247
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2016
Знаєш, чому я читаю книжки?
Знаєш, чому посміхаюсь тобі?
Світ не поділиш тільки на три.
У світі живуть казкові казки.
Люби мене, вечоре, ноче і дню,
І запитайся мене про відвертість.
Вчи мене плакати, бачити ту
Ніч, у якій переможниця Впертість.
Дивишся в монітор червоними очима,
Бачиш як ллється по вінця вино.
Де ж поділась весна, що була між ними?
Я вірю у віру, якій все одно.
Ти майже красунчик у білому фраці.
Рахуєш готівку, складаєш навхрест.
Головне. не зроби помилок у питальному знаці,
Коли напише тобі кароокий Орест.
Віриш у міфи про вічне кохання,
Дивишся в пустку і тихо мовчиш.
Хто ж відгадає шалене жадання?
Ті, хто побачить як ніжно ти спиш.
Бачиш, відверта з тобою до болю.
Пальці до пальців чи просто слова?
Тут я б могла написати про волю,
Але твій Ангел дасть інше життя.
Марево синє на підвіконні.
Зранку прокинусь - змалюю його.
Ти бігатимеш в парку іще з просоння.
Далі - мольберт і червоне вино.
Нам до знемоги потрібно уптись,
Далі творити й творить чудеса,
Або з тверезістю можна змиритись
І залишити для себе ті самі місця.
Я вірю в солод хмільний, що у полі.
Вітер колише і шепчуть птахи.
Знову тут треба писати про волю
І рахувати свої давні роки?
Час летить швидко - ти помічаєш,
Мене ж не полмітиш за верству - нехай.
Ти іще досі за мною страждаєш,
А я не п"ю міцнішого більше за чай.
Все у нас просто і думать не треба,
Що хтось подзвонить і втішить тебе.
Кожен сам має таку ж потребу,
Кожен сам по-своєму якось помре.
І не чекай мене там на пероні,
Я не всміхнусь і не озирнусь.
Сніжинка розтала у мене в долоні.
Я йду вперед. Уже не вернусь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016
Не обіцяй тоді, коли щасливий.
Обманом ж відізвуться обіцянки
І не кажи мені, що я вродлива.
Прекрасні ж квіти будуть не в Оксанки.
Не обіцяй і не кидай ти слів на вітер,
Бо понесе їх в даль на полонини.
Не зможу я їх зрозуміти,
Закинуть долі на чужини.
А там чи вмруть чи сам їх закопаєш
У чорну землю під палацом
І більше ти їх не згадаєш,
А з ними й наших днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016
Молюски на листі,
А листя на сонці.
Руки барвисті
Чи диво у віконце
Загляне? Відчиниш
Серце чи душу?
Мені подаруєш
Сонце у листі.
Йти далі я мушу
І там на стежині
Горбистій чи на гору
Піднімусь неспішно
І стріну я сонце,
А в ньому те листя,
Що снилось в віконці,
І руки барвисті
Й молюски на сонці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693996
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.10.2016
У суєті днів буденних
П"ємо своє вино щоденно.
Живемо завжди у тривозі
І падаємо вечорами у знемозі.
Знемога після днів важких,
Тривога за рідних і близьких.
От так і проліта життя щоденно
У суєті днів буденних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016
О, пробач!
Я вже обрізала тобі крило.
О, пробач!
Я зачинила вже своє вікно.
О, пробач!
І в горах відшукай мене.
О, пробач!
І, може, більше вже не плач.
О, знайди...
Вістря від стріли.
О, пробий.
Нехай стече кров"ю все.
О,люби!
Люби сильніш й сильніш мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2016
Уже чужий твій голос
В розмовах, реченнях, словах.
Не пестить вітер більше волос'
Нема обіймів у твоїх руках.
Не бачились доволі і не чулись,
Не розумію я тебе тепер
Можливо долі десь розминулись,
А може вовк давно їх вже роздер.
Легенько, тихо пригорнуся
До скла холодного, що на стіні
І правді в очі подивлюся,
Що розтерзала думки німі.
Ти сам у самоті своїй
Блаженно просиш в Бога волі,
Але ж ти вільний, ти не мій.
Тепер смакуй терпке вино доволі...
Ти у задумі на дивані
Сидиш зі сльозою на щоці,
А я не поруч, я роблю рани
В твоїй душі і думці...
Ти не розумієш мого зітхання,
Не знаєш правди до тепер,
То я скажу тобі, моє кохання,
Що щастя наше вовк роздер.
Не смійся з того, що тварина
І не дивуйся більше ти.
Він гірший за будь-яку людину,
Лиш зрозумій мене й прости
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2016
Сьогодні 2-го листопада 2006р. випав перший сніг, справжній, лапатий, білий-білий... Він кружляє, крутиться, летить вниз, а потім вітер знову піднімає його вгору. Сніжинки - білі-білі, чисті, безгрішні - крутяться у зимовому танці, танці, який називається "Кохання". Вони ідеальні, так акуратно вирізьблені.
Ці білі, безгрішні сніжинки падають на асфальт, а люди топчуть їх, крихітних фей, які ні в чому не винні. Я дивлюсь на них і вони зачаровують мене. Якби хотілося стати однією із них і полетіти, полетіти далеко-далеко. Впасти тобі на щоку і зігрітись твоїм теплом. Якби хотілось! Сніг кружляє-кружляє і падає на мої руки... Я ловлю ці крихітні сніжинки, та через мить на долоні з'являються маленькі краплинки води. Чому сніг такий холодний? Чому він зліплює мої вії, охолоджує руки? Він же не розуміє, що немає кому мене зігріти і поступово я сама перетворююсь на оту маленьку сніжинку і лечу-лечу... до тебе, тільки до тебе!.. О, як мені добре у твоїх ніжних, теплих руках. Моє маленьке серце поступово зігрівається і б'ється... Я вже не сніжинка, я - це я, а ти стоїш навпроти мене, дивишся мені у вічі і розумієш істину нашого з тобою життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650188
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2016
Настав холод, але сльота та негода не тільки в природі, а й в серці. Облетіли надії, розметались безслідно... Сніги тепер в серці і вовки виють. Ніч темна, сліпа і глуха: вона вміє тільки мовчати... А потай від холодної думки ворушиться тепла і добра. Вона щось шепоче і веде за собою вперед. так хочеться жити цією думкою і ніколи не згадувати про життя сучасне з усіма його ранами...
Нічна вогкість дихає на запорошені вулиці, високі тополі, що за вікном, новенькі супермаркети... Місяць випромінює світло і... чомусь тремтить, ясний, великий, живий серед мертвої ночі.
Тихо встає сонце на синьому небі. Щось гнітюче, тривожне росте непомітно. Жевріють вікна по хатах та ревіння автомобілів боре густе повітря. День почався! Привіт, сонечко!!!
07.07.07р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649671
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2016
Він щойно доторкнувся поглядом її незайманого лиця, якась безмежна сила, чи то пак, якісь капосні мурашки "пробіглись" по його спині. руки трохи заніміли, ноги завагались, чи то скоріше у думці знову "проїхався" черговий сумнів. А що ж і таке буває? А раптом вона не ТА? Що тоді? Та ні, тут сумнівів в наступну хвилину вже не могло бути. Її вії-крила хоч темні, як ніч, злетіли і з-під повік визирнули 2 перлинки, засвітились, засміялись, заграли під сонцем... У них добре йому було видно себе. А що ж? Це непогана ідея: не доведеться носити з собою дзеркальце. От так можна буде подивитись, що там доброго робиться у нього на голові і, взагалі, як там поживає його face :-)
- Ходімо на галявину, - це перше-ліпше, що йому забрело в голову. І вони таки пішли, не знаючи, що в заасфальтованому місті знайти галявину = побачити якусь там живність, от так просто посеред міста, наприклад, біля Ратуші...
Диво-дивне, вони таки знайшли ту галявину, але не в місті, а далеко за його межами.
І там їм справді було затишно, все так, як вона собі уявляла - зелена трава і навколо ні душі, нікого, лише він, вона і вони - їхні мрії. Що може бути прекраснішим за те, щоб полежати просто так під чистим небом і теплим сонцем, посмакувати свіжим повітрям і співом пташок? Просто так, раптом переміститися з бурхливого суєтного міста у спокій, поблище до природи і до себе, Людини. Що може бути важливішим у цьому світі за прагнення до природи і свободи?
22.09.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649669
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2016
Я дивлюсь у даль рожеволику
Підступну, теплу, мовчазну.
Я вгадую її без лику,
А правду де ж то віднайду?
І затамовано на мить чування.
Шалено прагне до весни.
Нехай доп"є своє мовчання,
Нехай долине до мети.
Я дивлюсь в даль рожеволику,
Усміхнусь, знаю, промовчу.
Я вгадую її без крику,
А правду, може, й не знайду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648163
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2016
У горлі нудь бере вершину
І цілиться у лівий бік.
Я зболена. Не вірю у людину.
Твій спис мій череп пропік.
А нам вміститися б на скрижалі,
Все далі й далі, до небес.
Забути б болі всі і жалі,
Сидіть хіба і ждать чудес.
А хотіли б, може, жити краще
І радувать довкруг людей,
Але нам кажуть, що буде важче -
Не знав би розум тих очей.
Ворушать пальці клавіатуру,
Вуста виписують букви.
У прірву кинусь, може, з дуру,
А, може, вип"ю всі пляшки.
Кровавить плоть - нутро пробите...
І вимальовують митці птахів.
Моя душа із тілом зжита.
Я знаю: ти так певне б не схотів.
Мені ж одна іде дорога,
Якій ступаю навздогін.
Вона ж веде від Бога і до Бога,
А ти все мчиш їй вперегін.
Ну що ж злікуй мене. Чи ж зможеш?
Залити медом болі всі.
Можливо ж, навіть переможеш,
А, може, руки опустиш ти свої
У горлі нудь бере вершину,
Долає вперто віражі.
Не вірю більше у людину,
У неї вперто віриш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2016
Скільки сліз пролила,
А ніхто не бачить,
А ніхто не знає
Як вона страждає.
Скільки сліз пролила,
А ніхто не знає,
А ніхто не бачить
Як вона плаче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
Можна радіти світанку,
Можна радіти дощу.
Можна завести коханку
Й збрехати:"Не відпущу".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
Серце рветься на шматочки -
Ти його забрав собі.
Не знайти ніде притулку
В світі цьому вже мені.
І ніде тебе немає
Як зустрілись, так і зник.
Серце моє ще чекає -
Тілом я увесь проник.
Чи не шкода тобі, серце,
Покидати тут мене.
Твоє серце було каменем -
Моє серце - не вода.
Ти ніколи не любила
І не вірила мені.
Ти зі мною не хотіла
Розділити щастя миті.
Я знайшов тепер другую
І живу, радію, йду.
Я тобі не подарую
Більше квітку запашну.
Пам"ятаєш як зустрілись
Як сміялись,як ішли
Ми дорогою своєю...?
Замели усе сніги.
Я дивлюсь тепер у очі
Не твої і не такі.
Ті діволчі очі тепер іншої.
Лиш нагадують про тебе
Іграшка, відкритка і вірші.
Збережу я їх в пам"яті
Про чудові наші дні.
Не повернусь більше я,
Не чекай мене у гості.
Не назву твого ім"я.
Не зустріну на дорозі.
Я другую обнімаю
І до серця притуляю.
Я її тепер люблю
І коханою зову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016
Тихо плачу я -
Невидимо тобі,
Та хто для тебе я?
Та хто ти мені?
Ми були разом вдвох -
Забув ти усе.
Залишив і пішов
І правду ти знайшов
У світі, де мене нема.
Душа далеко в небі,
А тіло ще тут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016
Сьогодні я хочу привітати
Із днем, що особливий він.
І хочу тихо розказати
Про п"ять десяток повінь.
Сьогодні звичний день,
А раптом згадала я
Про дату за вікном
В багряний час осіннього дня.
Сьогодні п"ять десяток за вікном
І лемент діток щирий.
Сьогодні гості за столом,
І кожний в хаті тут щасливий.
Сьогодні сонце за вікном
Іще тихенько позіхає.
Маленькі дітки за столом
Так мило дрімають.
10.10.10р. (10:10)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2016
Краплі осені по вікні.
Ми не разом. Ми самотні.
Осінь і ти. Ти. Я. Ми - одні.
Чому? Чому знову будні
Зазирають у наші вікна?
Щоб погрітись чи згоріти?
Чи може людина так?
А що буде відтак?
По вулиці іде собі простак.
Ми чимось схожі? - Так.
- Можливо, - ще додаш
До відповіді своєї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2016
Одна ніч і десять днів,
Кущ калини вже зацвів...
Серце тихо плаче.
Плач той не далеко лунає,
Лиш тобі одному дано те почути.
Лиш ти один можеш те збагнути.
Одна ніч і десять днів.
Хіба ж то багато?
Але ж моє серце не може чекати -
Твої очі мене кохають,
Твої руки мене обнімають.
І навіть за десять днів
Не зможеш мене зрозуміти,
І навіть за одну ніч
Не зможеш мене полюбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016
Завуальовані світанки
І більш чіткі вечори.
Ти думаєш про мене спозаранку,
Я думаю як будемо далі ми.
І хочеться ще жити так багато,
І хочеться кохати й радіть життю,
Але хтось шепче:"Забагато...
Твою надію відберу"
Стискається від болю серце.
Чому про біль завше пишу?
Я хочу вірити у щастя.
Я ж ще жива. Чи ще живу?
Тобі багато розказала
За час.., а часу вже нема.
Всі рани з серця розв"язала-
Оголена перед тобою вся.
Малюй із мене ти картину
Свого життя, надії, мрій.
Чи розпинатиме в мені людину?
Не знаю, але зі мною ти радій.
Я хочу бачити твою усмішку
Крізь сльози, рани, біль і холоди.
Надіймося на щасливу сніжку.
Не марно ж в цей світ ми забрели?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016
На вікні намалюю я казку,
На папері напишу про ласку,
В блокнот занотую про принца,
Веселого й ніжного хлопця.
Я почну по-новому жити,
Хоча не знаю як далі бути.
Можливо, треба все забути,
Можливо треба починати
Свої вірші писати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2016
Осіннє листя падає
Мені під ноги.
Знову я згадую
Час той ранковий.
Знову я плачу з журби і туги.
"Де ж він тепер?" -
Запитую в сонця - вірного друга.
Мої очі побачити хочуть тебе хоча б годину.
Осінні барви такі чудові,
Та вернути вже неможливо
Того, що стало інфінітивом.
Я думаю про тебе щогодини
І мрію бути з тобою щоднини,
Але осінь багряна не вічна.
І знову наступить зима холодна
І знову сніжинкою від морозу стану,
А потім на твоїй шоці розтану!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Прости мені за все:
За те, що є і те, чого нема,
За те, що там тоді була.
Якби не ранок той холодний,
Якби не спільний наш маршрут,
То я б не знала і сьогодні,
Що вчишся саме тут.
То я так палко не кохала
І не просила б:"Зупинись хоча б на мить,
Подивися мені в очі
І ти побачиш в них сльозу,
Що обпікає моє серце
І спалює мою душу"
Але ти проходиш мимо,
Байдуже дивишся в мій бік.
Я розумію, не судилось
Нам разом бути і повік.
Сьогодні знову побачуся з тобою
І так постійно, кожний день.
Коли ж вирішить доля?
Сьогодні чи може через рік?
Аби лиш довго не чекати,
Аби лиш поруч ти зі мною був
Й моє кохання ти відчув,
Аби лиш разом ми були
З тобою назавжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2016
Я замерзаю без твого тепла -
Ти йдеш, а я лишаюся сама.
Ти не знаєш про мої почуття
І я знаю, що буду не твоя.
Ти моє серце і душа.
Ти моя мрія,
Та я не твоя!
Твої яскраві очі - моє життя,
А твої руки!?
Скільки в них тепла.
Прекрасний світ вирує,
Та в моєму серці вже не існує
Того, що називають щастям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2016
Колись я мріяти уміла
І сонцю усміхалась я.
Тепер любов свою я залишити не зуміла
І залишитись з ним я не змогла.
Ні, я не хочу тебе залишати
У думках, мріях і снах,
І воліла б навіки не знати
Про любов, що палала в очах.
Ти любив мене. Про це знала я.
Й знали усі, хто хотів про це знати,
Та, напевно, любов ця твоя
Тільки мить, тільки проміжок часу.
А тепер я дивлюсь у вікно.
Бачу щастя всміхнулось комусь.
"Не тобі! Не тобі!" -
Стукотить серце в грудях.
"І знову весна не твоя" -
Щебечуть птахи у саду.
"Підожди! Підожди! Зачекай-зачекай!
Він на крилах летить вже до тебе.
Та ні напевно то не ти!
То із нею прощатись він лине!"
"Прощавай, не чекай
Люба, кохана Лілеє!.."
Й знову тихо шепочуться квіти,
І та любов, не може в серці моєму мліти
І мушу я самотою зігрітись
На спаленій тобою душі.
Та весна була дуже красива,
Ця весна - дивна, холодна й смутна.
І хоч дивлюсь тобі я в очі,
Все одно не палає кохання юрба.
Засвітились свічки полум"яні,
Застогнала дівоча душа,
Та нея вже плачу від твого "кохання",
А вона, а вона, а вона!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2016
В глазах все слезы, слезы
В душе по прежнему морозы
Сегодня в эфире отменили лето,
А мне бы убежать на край света.
Уже никуда дется,
Хотя можно чем-то развлечся,
Но комок в горле не дает дышать
И все слова только на -ать.
Все о любви поют.
Это тема на пределе.
Басоты в теле
Или кто еще не в теме.
Тот идет не по схеме.
Лови то, что тебе подают.
Завтра будет ужын -
Сегодня салют.
Мы разобрались что почему продают
Нам не идут слова типо "малют"
Нам подавай горячый шоколад
Мы розберемся сами что такое ад.
А что вкусное было вино?
Не вини, вот походу не мое
Разбиратся в чужых вещах
Или в ее неопределенных снах.
Змею надо брать за шею,
Но все по другому с нею.
Она перевернет все вверх ногами.
Потом скажет:"Разбирайтесь сами"
Мне надо наружу выйти,
Что б больше уже не прийти,
А кто понял о чем речь
Тот знает как ее развлечь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644372
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.02.2016
Кому шапку нужно или полушаты?
Выгребатся наружу лучше с матами,
А потом падать по скамейках можно.
Лето просит, она простит - не возможно.
Я придумываю каждый раз новую аранжерею
И рисую тебя рядом на искуственной аллее.
Шаг вперед и пять назад - вот задача.
По лету теперь мне твоя передача.
Типо любим и любовь по венам,
А на самом деле все идет по схемам.
Определены слова уж в кармане.
Передача "Ваша здача" манит money.
Легше осенью было, чем весною.
Вертет жизнь как мелом вот тобою.
Крутит, вертит подлеца - не уносит.
Только вечером когда-то заносит.
Уж прости, родной, влюбился?
Я не виновата, что номером ошыбился.
Все идет по схеме,
Скоро будешь в теме,
Если будут money
У тебя в кармане.
Что сегодня ужынать будет мистер?
Да по ходу я прям как министр.
Со здоровьем все в порядке,
Но от скуки как-то гадко.
Что поделаешь, моя малышка?
Да сегодня ты прям, как мышка.
Не слов, не жестов, как немая,
Кукла розовая прям из рая.
А давай мы замутим party.
Я один сегодня в своей хате.
И попробуем еще сильнее
Полюбить и влюбить меня быстрее,
Но не такая то задача.
Дай мне пульт. Начинаем передачу.
Извини, сегодня не смогу. Устал с дороги.
Хочу побыстрей в Монте Кристо забывать тревоги,
И под пальмами загорая на природе.
Одевайся полупрозрачно по погоде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644015
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.02.2016
Он по-прежнему сообщения ждет
И кровь все та же в венах пливет.
Сколько можно лгать?
Пора всю правду сказать.
Хочу лета и увидет твои глаза.
Все будут в ответе,
Если послушатся совета.
А ты знаешь какая сила любви?
Сердце облитое кровью. Не грусти.
Словами не передать тоски.
Молчанием залиты все стены.
Стекляные дома
Чем-то разнятся от тех, из песка.
Но бется стекло,
Как у входа окно.
И ветер уже к нам спешит.
Сердце все бістрей стучит.
Холода, доброта, на щеке слеза.
Поверьте, на Рождество стаются чудеса.
Маленькая мечта и бесконечность - не пустота.
Играй, если знаешь, чем кончится игра.
Действия дымом пропитаны,
Слова ванилью испытаны.
Мы вибираем жизнь - не игру,
Потому что знаем цену слова "жду",
Иначе домик с песка рушится
И мечты разрушатся.
Напрасно не грусти,
Все идет к лучшему и впереди
Пойдут дожди, Но мы не дни.
Вдвоем по перилам своей мечты
Пройдем смело. Ну не грусти.
Однажды еще вспомнишь: " По любви
Эти дома построены не спроста"
Слишком громко - судьба?
Да мне кричать уже пора,
Что счастлива и не одна.
Чудеса к каждому идут по-разному.
Не розорвать цепь связаную,
Крепко обвязаную, привязаную,
Нить сплутаную, но крепко завязаную.
Для кого-то все мечты смазаны.
Люди по-разному привязаные
И каждый сам заблуждается
В меру своих советов,
Но в нас свои на это будут ответы,
Ведь мы как птицы свободны,
И нам по природе все угодно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643237
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.02.2016
Сейчас я буду идти
И думать о любви.
Мои слова просты, а следы малы,
Навстречу улицы и мечты.
Меняю квартиры чаще, чем кошельки ,
Оставляя тревоги где-то позади.
Светлое будущее впереди.
Знаю, за года два или три
Уеду с родного города. Не сотри.
Не сможешь с памяти своей своей и увы
Теперь мы будем на "Вы".
"Леди, можно Вам помогти?"
А что там у тебя на груди?
Крест или знака два-три?
Дороже всего то, что внутри.
Мне бы хоть до полпути,
А там спокойно можно будет идти
По ровной тропи. Не торопи.
Она не станет быстрей.
Куда ж еще быстрей?
И так уже закипает кровь.
По ходу это любовь.
Белый снег, черные перчатки.
Все как положено, по полкам разложено.
Самый лучший ресторанчик
И за руку с ним. Да еще этот американьчик.
Красиво в сумерках горят две свечи.
По ходу с юмором, но мы одни.
Сегодня скучно не будет.
Две тисячи одинадцятий нас не забудет.
Как же хочется, что б этот день не кончался,
Что б все чаще ты мне улыбался.
Встал и бокал поднял.
"По ходу тебя никогда не забывал"
А хочешь полунамеком? Могу с полушага.
И нам не надо будет мага.
Вот так вот на колено сразу.
Да, знаю по крупному мажу.
Дальше будешь не одна.
По ходу это зима.
Сжигаю до пепла сердца.
Твое тоже где-то на дне.
Нет, это не слабость, не она.
Это счастье услышать:"Буду верна"
А что Вам нужно от меня?
Не знаете? Ну тогда пока.
"Пока, пока"- говорят твои друзья.
Прощатся пора. Ну тогда пока.
Еще встетимся. Мне пора.
А пока что жизнь с ароматом вина.
Удивительно, изумительно,
Привлекательно, пронициательно
Твоя свеча в бокале догорает.
Кто-то об этом даже знает.
Ну пора уже, удиви,
Не оставляйся на полпути.
Мои следы малы, но гляжу с высока.
По ходу это судьба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642994
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.02.2016
И будет много изменений по-любому
Они всегда были, есть и будут
И даже в эту минуту все по-другому,
Чем было еще пару часов тому назад,
Впрочем это не важно, все это не то,
Но кого-то эта тема мажет,
А кто-то двух слов даже не свяжет,
Кому-то хорошо под одеялом,
А кому-то на скамейке под дождем,
Кто-то выбирает путь по проще,
И идет на прямую по роще,
Но какая разница кто куда ходит,
Кого где носит. Вперед
Или на местный рынок по перец и мед,
Вибираем систему non-stop.
Дорогая, я скучаю,
Дорогой, ты ее теперь не узнаешь,
Уже не та прежняя, не такая,
Взрослая, совсем другая,
Парень ты ее не понимаешь,
Зачем жизнь на пополам ламаешь?
Не хотелось как-то писать о любви,
Но достали меня уже эти звонки,
Давным давно не было снега белого,
И где ж еще встретишь такого смелого?
Но проще уже не будет.
Кто-то все ровно кого-то забудет.
Ты помнишь как мечтали когда-то в мае,
Ты ждешь, я жду - встречаем,
Но это так - хорошые строчки.
Воспоминания и желтые листочки.
Вовсе как в мелокино,
Co dotyczy do "Звено"?
На этом слове будем прощатся,
Почаще надо улыбатся.
Я не жалуюсь никогда,
Но может быть иногда,
А ты попробуй как прежде.
Смелость твоя та самая где?
Сделай же это, вперед.
Прошлая осень не в счет.
Экскурсии по музеям давно не проводим,
Снова надо считать деньги.
Что заводит?
Пройдись по перилам, не дрогнув губой,
Да мне... все ровно не любовь.
Утром как обычно выхожу на балкон,
Под домом обрисован асфальт. Опять он.
Дорогая, я скучаю.
Почему не отвечаешь?
Хватит рисовать всякую чужь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642754
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2016
Вот мы вместе по-настоящему,
Но позвонив в любую минуту
Понимаю, что могло быть и хуже.
Если это можно было бы сделать легко,
Мы б замутили это давно,
Но потому, что это невозможно.
Я продолжаю убеждать Вас серьезно,
И типа все с начала начинаем,
Кто-то даже об этом знает,
Но в конце-концов все одно и тоже,
И вот уже год прошел, Боже,
Как все это надоело.
Если кто-то когда-то соединит рок и рэп
Я буду благодарна,
Но пока что за окном лето,
Затем осень, зима.
Продолжения ждите,
Но может быть уже без меня.
Слова, слова, слова,
Этому городу хвала,
И я еду туда,
Может быть и некому ждать,
Но я буду идти до конца,
Чтоб не потерять,
Чтоб не потерять тебя.
Ты был бы рад,
Если это был бы рок,
Но я не могу себя пересоздать,
Поэтому читаю то, что люблю,
Люблю больше того о ком читаю,
Читаю дольше, чем люблю,
Вы не увидите подобных записей на стене,
Его не надо искать в списке моих друзей,
Он не живет в том же городе,
Просто ходит среди таких, как Вы, людей,
Просто слушает такое же, как Вы,
Часто вспоминая погибших от этой беды,
И если кто-то когда-то соединит рок и рэп,
Я буду благодарна,
Но а пока что за окном лето
Затем будем тепло одеты
И изменим на куртки футболки,
Вот там вот продаются бейсболки
Вот уже пятое июля,
До шестого еще месяц,
И будет уже третий,
Изменения по-любому
Были, есть и будут,
Но теперь все по-другому,
Пускай лето себя розлюбит,
Кто-то снова себя губит
Этим бредом и наврят ли
Это когда-то закончится,
Но больше всего я переживаю,
Чтоб он мого по-прежнему ходить,
Может быть для кого-то это и не важно,
Нол я и четвертый буду любить,
И если кто-то когда-то
Соединит рок и рэп
Я буду благодарна
Но пока что за окном лето
Одинадцятый год другого тысячелетия,
Теперь все в нас по-другому
И будет еще много изменений по-любому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642746
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.02.2016
Мысли на бумаге или на экране,
Нас уже больше, чем воды в океане.
Думай о том, что вода высыхает,
Но ты человек, душа ведь не тает.
Мучает мысль как правду сказать,
Окутаны в оковы, боль ведь не передать.
И только сейчас понимаю
Простую истину жизни при том изучая:
Сколько ставишь вопросов,
Ровно столько имеешь ответов.
Судьба - это выбор, выбор не прост,
Она измеряет твой ум, а не рост.
Иногда кажется, что все понятно,
Но потом вникнув в суть,
Что-то все ровно не внятно,
А как должно было быть на самом деле?
Все слова имысли ведь были на предели,
И просив у Бога сделать верный шаг
Тут как тут оказался еще один маг,
Ведь хотелось все решить между двома домами,
Но судьба представила то, что не суждено маме
Сказать о первом своем почти уже законном,
Ведь весна принесла краски на пути монотонном.
И теперь их стало уже трое -
Я, одна мысль и тоска,
Которую ничто не скроет.
Никому никогда не говорите:"Не знаю",
Лишь только так или нет,
В темной комнате скучаю или Отпускаю.
С первыми лучами солнца придет рассвет.
За окнами город я провожаю,
Меня интересует многое, в том числе и цвет
Твоих волос, глаз или всей жизни.
Это можешь назвать одним словом "бред",
Но если не знаешь в каком цвете раскрашенная
Жизнь твоя,
Тогда зачем был предназначен этот выбор
И судьба?
Поищи это где-то в городе другом,
А я пойду по пути своем,
Никто не потревожыт уж судьбы,
Выбор сделан: это не он и не ты.
Все должно было ведь так случится,
Что ровная дорога и машына на скорости мчится,
Два шага вперед и лишь один назад,
Все поменялось местами
9 мая опять жди, что будет парад.
Мне нужно еще многое Вам сказать,
Но как всегда все слова только на -ать.
Вам грустно очень? Мне тоже
В голове лишь одно слово "Боже"
Уже не слышно ничего,
Кроме сирен и дыма одного,
Не грустите напрасно у костра -
Ваша жизнь продолжается. На дворе весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642462
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.02.2016
Коли ти дивишся на мене,
Але не бачиш,
Тоді ти не даруєш мені свою любов,
Тоді ти мене не любиш.
Коли ти слухаєш мене,
Але не чуєш,
Тоді ти не даруєш мені свою любов,
Тоді ти мене не любиш.
Коли ти насміхаєшся з мене,
А не смієшся зі мною,
Тоді ти не даруєш мені свою любов,
Тоді ти мене не любиш.
Коли ти точно знаєш,
Що мені потрібно в цьому житті,
Тоді ти не даруєш мені свою любов,
Тоді ти мене не любиш.
Коли ти вказуєш на мою лінь,
Але не намагаєшся зрозуміти причину,
Тоді ти не даруєш мені свою любов,
Тоді ти мене не любиш.
Коли ти обіцяєш передзвонити
Через 10 хв. і не передзвонюєш вчасно,
Тоді ти не даруєш мені свою любов,
Тоді ти мене не любиш.
Коли ти не цінуєш мій час,
Тоді ти не даруєш мені свою любов,
Тоді ти мене не любиш.
Коли ти розмовляєш зі мною,
І водночас переходиш на розмову
З іншими людьми,
Тоді ти не даруєш мені свою любов,
Тоді ти мене не любиш.
Коли ти намагаєшся поєднати
Побачення із вирішенням робочих справ,
Тоді ти не даруєш мені свою любов,
Тоді ти мене не любиш.
Коли ти заперечуєш свою вину,
Тоді ти не даруєш мені свою любов,
Тоді ти мене не любиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2016
В легкому трепеті кохання
Десь приспано дрімає бажання,
Бажання віри і надії,
Бажання одухотвореної мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2016
Чому ти думаєш, що твої проблеми хтось зрозуміє?
Тобі ж це тільки так здається.
Чому ти думаєш, що так, як ти, ніхто не вміє?
Повір, що все те, що зараз є, колись минеться.
То що ж залишиш ти після себе?
Для когось, скажеш, в тому нема потреби.
А для самого себе?
Є чи нема, а різниця не проста.
Ти не сам! Але не треба надіятися на всіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642210
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2016
Нарисую по фен-шую
Мишку на зори.
Ты попробуй сжать бумагу,
Сжечь попробуй ты.
Не получится, не твоя судьба.
Верь у предсказания.
Верь, моя луна.
Город любит ночь -
Ничем не помочь,
И рисуем по фен-шую
Белый лист и прочь.
Надо? - Уходи.
Надо? - Не люби.
Только по фен-шую слишком не грусти.
Каждая звезда -
Это ночь одна.
И признатся сложно,
Кто такая она.
Веришь или нет?
"Нет" - вот мой ответ.
Новый паренек,
Белый кошелек.
По фен-шую
Зарисую этот уголок.
Ты меня неси
К дому до зори,
И меня люби
По фен-шую зарисую
Все твои нули.
Ты меня вези
К дому до зори.
По фен-шую
Нарисую все твои мечты.
Нарисую по фен-шую
Две твои брови.
Хочешь верь мечте,
Хочешь верь луне,
Но в итоге все получат
По своей вине.
И еще вчера
Не была одна,
А сегодня по фен-шую
Сказка вот такая.
Мазда black-star-два.
Скоро вот зима.
Скоро грустно -
Будет вкусно.
Вот тебе луна.
Каждый руки прочь,
Каждый верит в ночь.
Каждому своя судьба,
Серая судьба.
Мистер Пи, просто не грусти:
Рядышком жена.
Нарисую по фен-шую
Уголок для малыша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641435
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2016
Брутальна жінка ходить на роботу,
Не пам"ятає ніколи про суботу.
Їй треба заробити дітям на життя.
Брутальна жінка - таке її буття.
Вона в неділю до церкви не ходила,
А все рубала, прала, мила.
В брутальної немає косметички.
Вона ж можливо і чиясь сестричка.
Сидить по-чоловічому і курить сигарету,
Їй ніколи читать нову газету.
Брутальній хтось посміхнеться мимоволі,
Її усмішка забринить поволі.
Брутальна надіється лише на себе,
В її житті робота - це її потреба,
Але коли їй усміхаються поволі -
Вона навзаєм засяє мимоволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641432
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.02.2016
Усім нам потім одна буде дорога,
Яка веде від Бога чи до Бога.
І щоб здаватися добрими,
Даємо милостині,
Бажаємо щирого сповідання,
І, начебто, вже розуміємо
Своє покарання,
Але так не хочеться
Робити покаяння,
Бо в серці на сусідку маємо
Добре проклинання.
Отак живемо, водночас доживаємо,
Встаємо з зорею,
В хаті порядкуємо,
А того порядку ніде й не видно -
Усім чогось тісно, скрутно й огидно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2016
Так безжально посміялись
Люті вітрюгани
Наді мною й над тобою
Плачуть дідугани.
Не хотілося - жилося,
Захотілося і щезло.
Наше щастя розійшлося,
Тихо вітер свище.
Так, правду кажуть:
Я не мріяла, а жила.
Так, нікому не розкажу
Як тебе колись любила.
Так, все зникло і затерлось -
Кляті вітрюгани
Дмуть в вікно пилюку:
Плачуть дідугани.
Не дивись у мої очі,
Висохли у юні літа.
І не згадуй серед ночі
Ті літа прожиті.
Не підемо вже шляхами,
Що колись ішли пліч-о-пліч,
І не скажуть: "Для Оксани
Квіти ці". На дворі осінь,
Чи зима, весна чи літо?
Не дивлюся за вікно і
Тому не знаю.
Ти також не глянь туди,
Щоб не зрушити надії,
Нехай спить собі дитя,
Ти забудь про наші мрії.
Знаю я чого ти прагнеш..
Знаєш ти що люблю я.
Всі слова давно затерлись
І ніхто не змиє бруду,
Що налип на них шарами.
Не дивись у мої очі,
В них ще більше тепер ночі.
Кляті вітрюгани
Посміялися і щезли.
Біль лиш залишили.
Подивися, для Оксани
Квіти в дім її принесли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2016
Камінь по лезу -
Лезо по тілу.
Може, не так треба?
Плачеш, ридаєш, знову благаєш:
"Волю, о Боже, волю дай"
А ти, коханий, мене тут не шукай.
Я не тікаю і від тебе не біжу.
Я просто тихо йду.
Лише небо і зорі, птахи і квіти,
Лише, щоб було так.
Я не тікаю і від тебе не біжу.
Я не можу терпіти цього плачу.
Лише сльози і біль, біль і рани.
Скажи чому?
"Що сталось, Мар"яно?"
Я б це теж хотіла знати.
Та чи можна знати те, що не дано.
Вміємо тільки терпіти, п"ючи гірке вино,
Але ні! Так більше не буде.
Так більше не станеться.
Вітер мене позабуде,
Серце з ударами розійдеться.
Знаю, що божевільно,
Проте хоч там, може, буду вільна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2016
Якщо могли б, то обійняли світ руками.
Чи ж буде краще нам дивитись у пітьму?
Любов - п"ять букв у серці завжди з нами,
І кожен з нас гукає: "Тебе я обніму."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2016
А ти така завжди необережна.
Малюнок на асфальті - крила.
Твоя любов завжди безмежна,
І світ новий ти мені відкрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640683
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 02.02.2016
Лапшу вішаєш на вуха.
Вдягни шапку. Завірюха.
..І посипались сніги,
Час сідати на санки.
Полетіли дружно вниз...
Треба ще купить карниз.
Хтось сміється і зітхає,
Хтось дивується і чхає,
А зима біжить-біжить,
Не зупиниться ні на мить.
Вже морози тріскотять
І мені б тебе обнять,
З недовірою дивлюсь,
Знаю: ще мить й розчинюсь.
Вдягну шапку. Завірюха.
Лапшу ж вішаєш на вуха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640682
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 02.02.2016
Мені наснилась тінь твого крила,
Весела усмішка із запахом розлуки.
Мені наснилось - плаче десь душа
І догорає в пеклі, не зважаючи на муки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016
Ти не дивись, що ще зима,
Що зовсім квітів ще нема.
По-суті те вже й не така біда,
Бо у коханих завше два крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016
Знаєш, чому на дворі осінь?
Чому замерзли квіти в вазі?
Туман зранку й просінь:
Хтось сильно побував в екстазі.
"Дівчино, Ви загубили гаманець, -
Він підійшов і прошептав -
Тепер тобі буде кінець"
Про серце він тоді не знав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639545
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 29.01.2016
Я шепочу тобі, моя пташко,
Я шепочу тобі ці слова.
Мені було чи буде не важко
Розказати тобі про життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639542
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.01.2016
Дивись як пахне м"ята на ослоні -
Вдихай її жагучий аромат.
Чи знаєш про життя у лоні?
Хоча йому тепер ніхто не рад.
Дивись як дощ стучить у твої вікна,
Як вітер бавиться грайливо ним.
То хто ж тобі тепер та рідна?
..Й те літо, що здавалося таким простим.
Дивись у безвість, у світання,
В зажурені або веселі дні.
Кохай, усім єством жадай кохання
І відповідь шукай десь на вікні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2016
Я оголошую війну
І більше не подзвоню.
Я не хочу тих страждань,
Мені не треба більш кохань.
Я оголошую війну:
Кохання вщент розіб"ю.
Мені не треба тих обійм,
Мені не треба того, що було.
Я оголошую війну:
Кохання вщерть я розіллю.
Нехай тече з водою страх,
Нехай горить в твоїх руках.
Я оголошую війну,
До тебе більше не прийду.
Моє бажання лиш одне,
Але повір, що не просте.
Я все залишу і піду,
Залишу я свою мету.
Нехай клянуть, та не мене,
Я більше не люблю тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2016
Знову і знову
Хтось кладе в поштовий ящик
Газету нову.
А що в ній?
Все по-плану, по-старому,
Про нове навіть і не мрій.
Якийсь романтик знову плаче,
Крізь сльози яскравий світ бачить.
Його давно вже мучить одноманітність й суєта.
Він розуміє, що потрапив не туда,
Але що має робити, куди тікати,
Якщо реальність й віртуальність не можна поєднати?
Сьогодні на площі тихо, в квартирі теж,
Серед кімнати чорний той манеж.
Що робити? Лежати й слухати тишину
Чи стрибнути з висоти на мілину?
Але погодься тишина в наш час
Вже не можлива,
Бо за стіною у сусіда справжня "злива".
І не судіть, бо те тепер не гріх:
Міцний лікер, веселий сміх,
Нові girls - справжні кішки
І ще інші гламурні фішки,
А на додачу Тимати і DJ Dly,
І в результаті ти розумієш,
Що краще побути на дворі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639007
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.01.2016
Я люблю твою ходу, усмішку й теплоту.
Люблю осінні ранки і літню росу.
Йде час, минають дні за днями,
В туманності і сірості днів
Яскраві силуети, тримаючись руками...
Ти зі мною, а я з тобою,
Лихо нас минає, висохає зі сльозою.
Час пройде, а я буду любити.
Ніщо не змусить розлюбити.
Твої палкі слова, про те, що любиш,
Мені вчуваються у сні
І сліз немає на вікні.
Люблю і за тобою я полину,
Нізащо в світі не покину.
Будь моїм орлом
І зігрівай своїм крилом.
Нехай здійсняться сердець бажання
В палкому пориві кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2016
Уже сміятись неможливо...
У вогні роз"ятрена душа.
Вона ступає несміливо,
Торкаючись його крила.
І начебто відчув її торкання,
Оглянувся - війнуло вітром із даля.
Ні! Здалося. Не почув її зітхання,
Лише як плакало в далі маля.
Вона ішла за ним босоніж,
Вітер розвівав її волосся,
Погляд як гострий ніж
Пронизував її, а золоте колосся
Гойдалось біля Дністра от там.
Він зупинився, поглянув їй у вічі,
І бачив, та не дивився,
І думав, та не розумів
І раптом усміхнувся,
Поглядом по волоссі їй провів:
"Я бачу" - щось прошепотіло.
Чи він чи, може, те здалось?
Чи, може, вітер так відповів?
О, Господи, як можеш бачити мене ти -
Я ж бо не людина, я ж лише мара.
"Я бачу", - озвалося в повітрі,
На руки він її схопив.
"Я бачу твоє серце..."
"Що можеш знати про серце ти?
Я скільки років ходила за тобою,
А ти прагнув лиш піти.
Піти, не озираючись, в далі.."
"Я бачу як любиш ти мене.
Я бачив як... люблю тебе"
О, Господи, я ж не людина.
Я лише твоя мара,
А в тебе ось-ось буде дитина -
Твоя надія і життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2016
Люблю, як зацвітають квіти.
Люблю, коли сміються діти.
Люблю, як достигають колоски пшениці,
Люблю я аромат суниці.
Люблю вечірнє небо і ясну зорю.
Люблю Різдво, Великдень, Пасху.
Люблю дивитися як вечоріє
І як сонце потихеньку мліє.
Люблю спів жайворонків.
Люблю стояти на горі,
Дивитися на свою Країноньку
І плеса, що виграють на Дністрі.
Люблю, вернувшись до хати,
Сплячого тебе там застати.
Люблю сісти біля тебе
Погладити легенько по щоці.
Люблю, коли розплющуєш очі,
Позіхаєш і цілуєш мої вуста.
О, диво, ти мене кохаєш,
А я люблю твоє життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2016
Так наче те був сон,
І я така щаслива.
Ти стояв біля вікон.
Життя цвіло і не тужила.
А що тепер я чую тут?
Мовчання і розлука.
Не звільнюсь від тих пут.
Шалена кличе мука.
Любили ми чи я лише? -
Того ніхто не знає.
Можливо, біль мине,
А, може, не згадає?
Мені б вернутися туди
І щастя знов спізнати.
Мовчиш... бракує теплоти
Й кохання б знов зазнати.
Я вірю в сни і в істину кохання.
Мовчи... мовчи... мовчи...
Чекай майбутнього жадання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2016
Так гірко на душі,
Коли тебе не бачу.
Самотність у житті:
Говорять, що пробачу
Я вірю в небеса
І в істину стосунків.
Різдво і чудеса
І віриться у трунки
Несу свій хрест важкий:
Ніхто того не знає.
Я усміхаюся -
Ніхто й не запитає
"Як день пройшов",
"Як ти мене кохала"-
Не скаже, вже пішов
Щасливою буть бажала.
Хотілося сім"ї, любові, розуміння,
Отримала сповна
Печалі й кривавого проміння.
Я не жаліюсь Вам,
Мене жаліть не треба.
Любіть і поважайте все -
Така моя потреба.
Для себе хочу лиш
Любові хоч долоньку
І, може, ще комусь
Родити сина й доньку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2016
Білий сніг під ногами,
Зима холодна повіяла вітрами.
Своє вітання шлю до мами:
"Не сумуй, я скоро повернусь
Разом із Різдвяними святами!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637683
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.01.2016
Пелюстками білих троянд
Напишу тобі в душі
Про кохання неземне,
Про найщиріше почуття своє!
Ти мовчиш і я мовчу.
Свою інтригу в серці збережу.
Сльоза на скроні,
Рука в долоні.
Тихо-тихо шепчу:
"Не забувай! Прошу́"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016
Святкові дзвони відгомоніли,
Сказати щось ми не вміли,
Мовчали і на зустріч одне
Одному йшли.
Ми не обнялись, не привітались,
А тільки печальними поглядами
Обмінялись.
Ти йшов до неї, до мети,
А я у безвість у світи.
Я знаю вчора ти там був
Можливо і згадав про зустріч нашу,
Але одразу, мабуть, і забув
Про той чудовий ранок,
Про холодний наш світанок.
Вже закінчилась зима,
На шляху тебе нема,
Роз"єднались ми з тобою
Як осінь з весною.
Твою руку відпускаю.
Пробач! Більше не кохаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2016
Спи маленьке янголятко.
Нехай сплять усі дитятка
Тихо очка закривай
Я люблю тебе - ти знай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637495
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.01.2016
В конвульсії здригаються всі нерви,
Під струмом чорніють всі клітини...
Біла квітка десь там ще майорить,
А тобі байдуже вже,
Що там вона біліє.
Ти не сюди ідеш -
Ти звідси просто втікаєш,
І просиш:"Боже, поможи,
Або до себе мене одного"
Великий натовп люду:
Всі боляче реагують
На вигуки чи доторки руки.
У всіх широко розкриті очі.
Від жаху всі стоять, немов німі,
А ти вперед ідеш поміж ними,
Поглядом вбираєш їх гріхи,
Рукою торкаєшся її руки,
Падаєш перед Богом на коліна:
"Не забирай її. Прости усі
Її гріхи. Мене візьми...
Її лиши, нехай ще тут побуде"
Гострі, гострі леза і мечі,
У сконі чути останні слова:
"Кохання моє, білу квітку
На щастя... на щастя собі забери"
В конвульсії здригнулися всі нерви,
Померли всі живі клітини,
На видноколі зазеленіли всі рослини,
А поміж ними
Квіточка біліє -
Це почуття чистої любові,
Це почуття щирої Людини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016
Минули останні зимові дні,
Промайнули юнацькі роки.
Вже час йти,
Але щось зупиняє мимоволі.
Біля серця якось дивно коле,
А час кличе - і треба йти.
Востаннє наша пісня лунає,
Востаннє рука твою руку тримає.
Все востаннє.
Забути всі слова,
Перекреслити минуле
І йти,
Але цей осінній листок
Мені про минуле нагадає,
Проте я усміхнусь -
Відпущу твою руку
І піду в даль.
При першій же згадці
Про весну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016
Чи знаєш ти, що я вже більше не кохаю?
Чи знаєш ти, що не твоє ім"я шепчу?
Чи розумієш, що з твого життя іду
Безповоротно, не прощаючись.
Як завше тільки усміхнусь,
Проте навіки в своєму серці
Закарбую: "Я тебе люблю"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016
Хтось сповістив, що снігу вже не буде.
Хтось топтав брудний асфальт серед зими.
Хтось боявся втратити щастя пізно восени.
Хтось крізь сон шептав майбутні події,
А я... вірила у білу мрію.
Я не ходила, а на крилах на зустріч тобі летіла.
Я не лякалася того, що осінь закінчиться.
Я не вірила у віщі сни.
Я лише тебе одного палко так любила
І вірила у щастя восени,
Та лиш тепер я зрозуміла
Наскільки помилялася тоді,
Тому що не буває щастя восени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016
Мабуть, колись усе це це закінчиться:
Вогонь спалить, а вітер рознесе.
На цьому місці виростуть лілії -
Сльозинки горя про минулі дні.
Мабуть, пишатимуться ними люди
І щастя сповіщатимуть скромні пелюстки.
Мабуть, колись горе закінчиться,
Не буде ні бід, ані туги,
Лише ті лілії
Нагадуватимуть про минулі дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635726
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2016
Велика осяйна зоря -
Провісниця чогось нового.
Неосяжне життя,
А як же моя доля?!
Невидима душа
Віщує горе...
Таких, як я, таких, як ти
Так мало на Святій Землі.
Такі усі жорстокі, підлі й грішні
І ми з тобою колись були такими,
Але те було колись -
Забулося й пропало,
А тепер нові зорі в небі засіяли.
Ми так чекали чогось нового,
Натомість не отримали нічого.
Ми так прагнули отримати своє,
А натомість отримали
Шматочок неба і частинку землі.
От і все!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635725
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2016
Безкрилий птах,
Накинувши на себе лах,
Пішов шукати долі,
Спіткнувшись з горем мимоволі.
Сумна історія бездомного поета,
Не менш печальні ті слова,
Та все ж, життя - це не лише сюжети,
Це крила пориву пера.
Декому доводиться летіти десь далеко,
А хтось втрачає свої крила у штормах.
Комусь доводиться безкрилим бути,
А комусь високо літати в небесах.
У світі незвіданого ще багато.
Ще більше нас чекає попереду.
Головне: політ почати плавно і крилато,
Щоб зрозуміти, що ми у світі не одні.
Нелегко бекрилим в світі бути.
Ще тяжче знайти правильний свій путь.
Що нас, крилатих, може роз"єднати,
Те безкрилих з"єднює навік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635480
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.01.2016
Що ти скажеш, коли мене не стане?
Я знаю: ти просто промовчиш.
Що буде як сніг розтане?
Я знаю: ти не прилетиш.
Що через місяць нас чекає,
А через рік чи навіть день?
Мої думки - це твої мрії,
А як же ми?..
А як же всі мої надії?
Що буде, як буде тільки ніч?
- Пітьма крилом пригорне.
Що буде, коли загинуть люди?
Мовчиш!..
А, може, тільки при мені ти
Замовкаєш?!
Спиш!..
Цікаво, а які ж ті твої сни?
Що бачиш, коли про мене забуваєш?
Що буде, коли нічого вже не буде?
Ні ти, ні я, ні світу, ні Всесвіту
Не буде взагалі.
Що буде в просторі тоді?
У цьому світі ми просто гості!
Прийшли нізвідки і в нікуди
Підемо назавжди!
Можливо, ми у світі не єдині.
За нас з тобою знайдуться
Кращі піснярі, поети і митці,
А ми для них ніким і "ніколи" будемо!
А ми проїздом зустрінемося із ними
І знов кудись поїдемо в далі!
Про нас забудуть,
Як ми забули своїх предків.
Нас не згадають ні сусіди, ні поети,
Бо ми з тобою відлетимо в далі,
А життя - це лише сюжети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2016
Колись настане той день,
Коли я зрозумію істину буття,
Та то вже буде не таке життя,
І не такими будуть люди,
І не тими будемо ми.
Колись я зрозумію,
Що прожила два життя.
Два життя, як ті дві долі.
Одна - вільна пташка -
Весела, свіжа, осяйна,
А друга - тьмяна й непривітна,
Така собі облуда і пітьма.
Зранку, прокинувшись,
Я прагну жити, осягати,
І летіти знову й знов,
А ввечері я тихо-тихо плачу
І прошу:
Забери мене кудись,
Знайди мені нових розмов,
Дай заснути, марити
І жити тільки сном,
Лиш більше сюди не повертатись,
І не боліти ранами життя.
Я так вірю в неземне буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634282
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2016
Тепло забрали лелеки у вирій.
Надія заснула навіки в труні.
Більше весни вже не буде,
Бо щастя забрали вітри.
Серце так швидко б"ється,
Губи шепочуть слова.
Скоро усе вже минеться,
В пам"яті лишиться тьма.
Холод пронизує тіло.
Хочу сказати:"Прощай".
Все одно не почуєш мій голос,
Не прочитаєш всі ці рядки,
Бо навіки забуто все в цьому світі,
Лиш в пам"яті тільки ти
І я - на відстані руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2016
Ще восени вона була така прекрасна.
Її тендітні білі пелюстки
Були чудом природи,
Були шовком у його руці,
А сьогодні вона зів"яла
Біла троянда весни.
Сьогодні душа її відлетіла
Далеко-далеко в далі.
Більше її вже не буде.
Чуда природи і шовку в руці.
Більше ніхто не побачить
Ніжні пелюстки її.
Вдарять скрипучі морози,
Похилить головку набік
Й замерзне кров у венах
На його вікні,
А душа відлетить в небеса.
Не судилось білій троянді
Щастя пізнати в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2016
Іду стежиною вузькою,
Сіяють зорі наді мною,
А попереду дві долі
Крокують сміло переді мною.
Кульгаючи, іду за ними,
Стежину зрошую сльозами
І чую голос над собою
Душа палає аж до болю.
Мій Ангел в сутінках вечірніх
Крильми обнімить тіло "вірне",
А та душа далеко лине,
До іншого думками плине.
Кульгаючи, іду вузькою
Стежиною моєї долі...
..Зайшли за ріг високої будівлі..
І обнімаючи свою принцесу,
Проте я йду за ними
У безвість, до "прогресу",
Але в кінці дивитися не зможу,
Закрити очі вже поможуть.
Моя душа у безвість рветься,
Колись можливо біль минеться,
Проте мій Ангел-хоронитель
У пам"яті зостанеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2016
Не кажи, що це я, бо мене не існує.
Не кажи, що моя рука, бо вона не намалює.
Не кажи, що мій голос чув, бо те не я говорила.
Не кажи. що знаєш мене, бо не я любила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2016
Ти забудеш мене прекрасної ночі.
Ти забудеш мої карі очі.
Ти забудеш усе, що я говорила.
Не згадаєш того, як вірно любила.
20.03.07
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2016
Зорепадом зірок
Падає дощ в наші вікна.
Зорепадом думок
Падає сніг в мою душу.
Зорепадом казок
Падає листя в твоє серце!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633673
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.01.2016
На зламі двох доріг
Розмитих мрій думками.
На зламі двох історій
Про біль і кохання.
На краю історії життя
Там де ти - хочу бути я,
Проте стою на краю життя.
Тільки серце і душа,
А тіло в пеклі стогоном згора".
Те яскраве почуття
Перетворилося на біль.
На ніщо перевелись мої думки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633671
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2016
Краплі дощу падають в твої долоні,
Серце від розлуки холоне.
Мрії переводяться на попіл,
А душа повита стогоном
Тихо-тихо плаче.
Рветься серце...
Вириває душу
Те єдине слово:"Мушу".
Я піду з цього життя,
Бо стою на краю,
На краю історії,
На краю життя,
На краю глибокого моря.
Хтось шепоче:
"Така твоя доля!"
Ще лиш крок і...
Навіть вітру буде легше.
Сподіваюся, що не буде
Так, як було вперше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633440
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 04.01.2016
Не плач! Бо сльози не поможуть
Забути й перекреслити себе.
Не плач, бо віра стогоном
В міському парку десь помре.
Не плач, бо все, що зараз є,
Колись мине!
Ти витри капельки сльозинок з скроні.
Ти з вірою крокуй вперед.
Ти себе знайди в міському сквері
Й скажи, що сьогоднішній день -
Це ще один сюжет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633439
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.01.2016
Не бачать мої очі
Тебе вже кілька днів.
Смутні і тихі ночі,
Як блискавка день відгорів,
І начебто вже й не сумую,
На серці добре так,
Коли тебе не бачу і не чую,
Коли навколо лиш "простак".
Вдихаючи гірське повітря,
Наповнююсь новим життям.
Я прагну сили вітру
І йти лиш своїми шляхами.
Не бачити тебе так добре -
Неначе всього цього й не було.
Дай, Боже, і не бачитись з тобою,
Поки серця не зіллються в любові,
Поки ще небо не забуло
Мої пристрасні слова.
Поки ще сонце сяє,
Я буду завжди лиш твоя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2016