| Сторінки (31/3071): | « | 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 | » |
Лето – это маленькая жизнь
из песни
* * *
Лето – так желанной сказки праздник,
нивелирует теплом всю грусть;
перезвон сердец не слышит разве –
светлый, долгожданный грянет пусть!
Как стройны встречают кипарисы...
А магнолия и олеандр –
ваш черёд покинуть закулисье,
ах какая фройляйн, с нею – франт.
Рядышком волна игриво шепчет –
словно стрелки стали на часах
и играют камушки в чёт-нечет,
мы уже нашли глаза в глазах...
Сколько там прочли, не спрячут годы –
не одну балладу и сонет...
Лето – ты достойно нежной оды,
ты фантазий Божьих кабинет.
10.06.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795145
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 10.06.2018
Мій світе – погляд твій ясни́й
сіяє поруч тут зі мною,
а свідками ці ясени,
що стиха шепчуть під горою...
Ріка дзюрчить в очеретах –
в розмову не встряє, лиш слуха,
бо ж суть життя так непроста,
то ж тче думки ця вічна мука...
І Місяченько серед зір
так мудро дивиться на Землю –
де людське плем'я , вір не вір,
в шуканнях зиску б'ється зело...
І соловейко ще не спить –
так хоче розпові́сти правду...
Осів вже пил із під копит
й ракети чи дадуть нам раду?
Ще обертається Земля,
красуня в небесах блакитних...
Співати б людям на полях,
а не оплакувати вбитих.
08.06.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794865
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2018
Я степом іду, таким рідним, –
він, мов розмовляє зі мною
безслівно, душевним корінням,
що сплетене ніжно весною...
Так плавно заходимо в літо –
гостинно нас зве в свої шати...
птахів голоси в п'янім світі
від цих ароматів. Поспати б
у тіні шептань тополиних,
близь ставу у цій прохолоді;
хай час кудись трепетно лине
і вуж гріє бік на колоді...
02.06.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794104
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.06.2018
* * *
І куди ж мені йти –
аж дві хати пусті?
А навпроти лелеці не спиться...
Я ж у гості прийшов
і ромашки в руці...
Лиш колодязь води дав напитись...
Вже ні гомону тут,
ані радості тут –
пустка й щем бідне серденько крають...
Доберу у торбинку
я землю святу,
попрощаюся з рідним я краєм...
Заросла вже стежина
в дитинство моє,
у те царство безмежного щастя;
як же тінь його
душу мою дістає,
бо всі ті, що немає, все сняться...
01.06.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794102
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.06.2018
Эти рвущие душу звонки...
Эти тени надежд на полёты...
Глаз слепящие Мир, огоньки:
где мечты и судьбы светлой, лоты?
Не имеет наивность границ...
Провожая вас в жизнь, как не плакать?
Где принцесса? Заветный где принц?
Как вас вычислить – верные знаки?
Мы так жаждали вас научить,
зная – жизнь не бывает конфеткой...
Жернова дней спешат разлучить,
к сожаленью бывает нередко.
Этот путь вброд и вплавь, в бури, шторм –
всё пройти как и мы, вам придётся...
Лишь когда ваших деток повтор
встретит – истина в сердце пробьется.
25 мая 2018г.
Последний звонок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793109
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 25.05.2018
* * *
Милый добрый сад полон красотой
и поёт он мне музой-соловьём.
Не спеши весна, чуть постой, постой –
просьбою к тебе полон я, простой...
Здесь с небес Твоих льётся благодать,
с милою сидим под Луной вдвоём –
Боже, Ты лишь смог нам судьбу создать.
Улыбается нам с небес звезда...
20.05.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792486
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 20.05.2018
* * *
Де ромашки мої
в білім золоті снів?
У бджолиних роїв
я в гостях, поготів...
У блакиті мольби
зграя в лет – голубів,
край з тих пір полюбив,
де сережки верби...
В'ється хміль з тину вверх,
груша в білім цвіту,
журавель й одуд зве
на стежину просту...
Ви близенько в думках,
та вже не добіжу...
В золотих ніжних снах
дні мої стережуть...
19.05.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792316
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.05.2018
* * *
Гойдають вітри віття змін
і всі надіються на краще.
Хоч зве до Віри дальній дзвін –
верхи ж цікавить лишень праща.
А солов'ї все тьох та тьох:
"Живіть, любіть, як ми, удвох;
цей Світ широкий, з нами Бог –
радійте, гірко з ваших Ох!"
Ні – час не можна зупинить,
тож пережить нам все прийдеться –
про це і поле гомонить,
й душа, що горнеться до серця...
Молімося ж, всіх простимо.
Подвійне не берем ярмо.
Лиш радість вилікує, мо?
Скіль мудрих мовило промов...
18.05.2018р.
* * *
Мы к переменам на поклон,
надеемся все жить иначе.
Хоть к Вере кличет дальний звон –
верхи ж стремятся только к праще.
А соловьи всё тьох да тьох:
"Жить и любить нам здесь помог
Мир, так широк, где с нами Бог –
радуйтесь, горько с ваших Ох!"
Нет – время не остановить,
всё пережить, куда нам деться –
об этом поле вновь шумит,
душа, что тянется так к сердцу...
Помолимся же, всех простим.
Двойное иго? В путь не с ним.
Лишь радость вылечит, нас, чай?
Сколь мудрых слушала свеча...
18.05.2018 г.
Авторский перевод с укр.:
"Гойдають вітри віття змін"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792172
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2018
Весінній дощ для селянина –
то Божа благодать завжди,
в обіймах цвіту щастя днина,
полів спасіння від біди.
Бузок, півонія, троянди
у очі дивляться тобі –
дощу краплини, що брильянти.
Природу, дітоньки, любіть;
вона до миру кличе, люди,
маленька куля серед зір –
топаз, цей Божий твір в полуді,
любуються: весь світ й ефір.
Ти ба, збісилась від жадоби
мала частинка від усіх
людей Землі – нікчемні сноби.
Не зборемо? Тож просто сміх!
Наш вибір, в тому Божа воля,
він: "Світу мир", один для нас,
"Війні не бути!" – щастя й доля
населення Землі всіх рас.
11.05.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791245
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.05.2018
Я помню тебя,
твоя тень предо мной…
Такой же был я,
удалец молодой –
Но спутница смерть
не маячила мне,
Тебе ж помереть,
два шага на войне…
Но кто выбирал,
где судьбы поворот?
В каких временах
нам родиться черёд?
Как жребий – в бою,…
но хотели все жить;
А пулю твою
всё ж успели отлить…
Хоть смейся, хоть плач,
но дорога твоя
Умчалася вскачь,
Честь и Славу, творя…
Какой молодой,
симпатичный какой,
Итог же простой –
будь, посмертно Герой…
Я помню тебя,
твоя тень предо мной…
Ты мог быть как я –
хоть седой, но живой;
Мой дед или брат,
может чей-то отец…
Не ты виноват –
но к кому ты истец?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791012
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 09.05.2018
Как прожить жизнь?
Как пройти по канату,
Натянутому над бездной:
Красиво, бережно и стремительно.
Из восточной мудрости
Из жизней в жизнь
Из жизней в жизнь летим сквозь дни,
А годы серебрят…
Небес сопровождает взгляд,
Что Вечности сродни…
Мы помним каждый, жизни день
Земной своей судьбы,
Все в мыслях рядом, шлём мольбы
Таинственной звезде…
Она горит во всех мирах
И свет её так чист…
Вся жизнь – великая игра,
Янтарь с твоей свечи…
Ах ты, игра – игра, какая,
Вся жизнь – великая игра…
Её глубин тогда не зная
Легко взлетали на вираж;
Ведь так задумано Всевышним,
Его фантазий нет границ,
Чтоб из земных низин всё выше,
Чтоб забывали падать ниц…
Как увлекались безгранично
В её возможностях, порой…
Ах ты, игра – дорогой притчи
И сказки, сердцу дорогой…
Возможно где-то там в безличье
В неведомом краю родном
Нас журавлями кто-то кличет,
Считая нашу жизнь – лишь сном…
Из жизней в жизнь летим сквозь дни,
А годы серебрят…
Господь с улыбкой шлёт свой взгляд,
Он вечности сродни…
20.08. - 06.10.2010г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790984
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.05.2018
Самая жестокая тирания – та, которая
выступает под сенью законности и
под флагом справедливости...
Шарль Монтескье
Война, это способ богатых людей защитить
свои интересы, посылая детей среднего и
бедного классов на смерть.
Карлин Джорж
Убогий человечек, не имеющий ничего,
чем бы он мог гордиться, хватается за
единственно возможное и гордится нацией,
к которой он принадлежит...
Артур Шопенгауэр
Странное дело! Во все времена негодяи
старались маскировать свои гнусные
поступки преданностям интересам религии,
праведности и любви к Отечеству...
Генрих Гейне
Мы научились летать в небе, как птицы,
мы научились плавать под водой, как рыбы.
Осталось теперь научиться жить на Земле,
как люди.
Бернард Шоу
Що страшніше війни
Що страшніше війни
може бути на світі –
де у ватру убивств
поринають життя?
Скільки мудрих людей
у своїх заповітах
боронили від зла
й до війни вороття.
Не своїх, а чужих
діток кидають в пекло
під покровом – законність,
справедливість, не зло!
Спекуляцій огидність,
з по брехень переве́сло*.
Ось куди, владолюбці,
знову вас занесло!
І, ще доки в нас є
час, безумство спинити
та дітей захистити
від убогих людців,
бо в війні прикривають
гріх – усе шито скрито...
Прапор – гордість за націю,
патріотівський гнів.
06.05.2018р.
*переве́сло - джгут із скрученої соломи
для перев'язування снопів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790537
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.05.2018
Расстелю ка я скатерть белую,
скатерть белую, цвет весеннюю –
позову я в гости Вселенную
и людских сердец Свет свечение.
Осветить, чтоб нам Землю милую,
распрекрасную, несчастливую,
чтоб сгорела вся мерзость тленная,
нечестивая, неправдивая...
Чтоб на всей Земле – нивы тучные,
реки и леса нам созвучные.
Человечью суть к восхождению –
о, страна Любви, во спасение...
О, заблудшие в технократии,
в золотом тельце спотыкатели,
воен мировых разжигатели...
Эх найти б для вас слов да матерных.
Расстелю ка я скатерть белую,
скатерть белую, цвет весеннюю –
позову я в гости Вселенную
и людских сердец Свет священнее...
1мая 2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789790
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 01.05.2018
І біжу знову я по задвірках
цим життям трепетним, неповторним...
Вечір наче прощається, горній,
сонмом місячним солодко й гірко...
У дворі запах терпкий бузковий,
о весна, як же ти швидкоплинна,
бо не вічність тут світом полинним –
лиш повторення, форми обнова.
В тополиному краї, так дальнім,
солов'ї і зозуля, як вдома...
Тут без них, у містах по другому,
та побачення вже десь за гранню...
Не задвірки, я знаю – пристойна
є стоянка постійна, чи манна...
Тож добуду я звуки з баяна,
романтичний шарм серце пригорне –
зможу з ним полетіть, ще й віддячить,
в рідний край мій волошок і маків...
Від душі – у траву, та й заплакать,
не вернути безгрішність хлоп'ячу...
20.04.2018 р.
От души
И бегу снова я по задворкам
жизни трепетной, неповторимой...
Вечер словно прощается зримо
лунным сонмом с небес, так негромко...
Во дворе запах томной сирени,
о весна, как же ты быстротечна,
да и что в мире может быть вечным –
повторение... и перемены.
В тополином краю где-то дальнем
соловьи и кукушка, как дома...
Здесь без них, средь домов, по другому,
но не светит мне с ними свиданье...
Не задворки, я знаю – прилична
есть стоянка моя постоянна...
Извлеку что ль я звуки с баяна,
настроенье сыщу романтичней –
с ним смогу полететь, по желанью,
в ту страну васильков, алых маков...
От души, лечь в траву и заплакать,
не вернуть мне безгрешность пацанью...
20.04.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789549
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.04.2018
Земнеє щастя – ось воно, пухнастеє
з дитинства в'ється коло нас,
народження жде чистого і з настроєм.
До строку промінь би не згас...
А скільки на шляху припон небачених
і ще спокус попереду –
то ж потім не проси у них пробачення,
в лукавство хибне заведуть.
Життя, що крок за кроком Небом ведене,
слухняно, як за ним ти йдеш –
цнотливість, честь і совість серцю віддані,
до щастя стежку все ж знайдеш!
28.04.2018р.
Тропою к счастью
Земное счастье – вот оно, пушистое
и с детства вьётся возле нас,
так ждёт рожденья в сердце чувства чистого.
До срока б лучик не погас...
А сколько на пути преград невиданных,
да искушений впереди –
пороги на реке непросто нам даны,
в лукавство бы не угодить.
О жизнь, ты Небом ве́домая, исподволь
и, коль послушны ей, идём –
честь, добродетель, совесть храня истово,
знать тропку к счастью мы найдём!
28.04.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789387
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2018
Душа родная –
инструмент небесный,
легко ей слышать
света мир, добра.
Весны цветенье
сказочно чудесно,
сил жизни есть
творения пора!
Все обновленье,
радости восторги –
детей улыбки,
в них восход НАЧАЛ...
Так где ж исток
войны и мира, торгов,
что – гомо сапиенс
со скуки, одичал?
25.04.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788948
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 25.04.2018
В грядущем предстоит небывалая борьба добра и зла, Бога и дьявола, света и тьмы. Смысл истории заключается в раскрытии этих противоположных начал , в их противоборстве и в окончательном трагическом столкновении одного и другого начала.
Николай Александрович Бердяев
Не самость живёт в сердце, но общечеловечность. Лишь рассудок окутывает сердце паутиною эгоцентричности. Добросердечие измеряется не столько так называемыми добрыми действиями, причина которых бывает слишком различна, но самым внутренним добросердечием; оно зажигает свет, который во тьме светит.
Живая Этика.
И если мы
Ах эта тьма –
ей свет мозги туманит
и хоть весна
ей разрушает план,
в тенета зло
притягивает, манит,
ведь без любви
живёт и без тепла.
В мир света ей
заказана дорога –
лишь подворотня,
пауки, чулан;
амбиции ж
и взгляд суровый, строгий
на параллели все,
меридиан...
На всё пространство
претендует подлость,
неймётся ей
ни ночью и ни днём:
расставить сети
и поймать на пошлость –
весь мир людей
пускай горит огнём!
И если мы
в себе зло не поборем
и поддадимся
нечисти вовне –
поселит нас
в великом общем горе
ничтожна тьма,
что нынче на коне.
21.04.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788394
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.04.2018
Автобус фыркнул на потеху,
взглянув на Симферополь-град–
вместо себя оставив эхо,
строй легковушек, как парад.
Мелькнуло Доброе, Заречье,
а слева в дымке полигон –
там пулемёт на юны плечи,
был молод, чист ещё погон...
Сказать – три года было мало –
нет, ёмкие ушли года:
горох, борщи, в сухпае сало,
в буран на пост – да не беда...
Политзанятия, учёба,
калаш родной и телеграф –
с радиостанцией мы оба
среди ромашек, буйных трав...
То марш-броски, то по мишеням,
то осень в сердце, то весна –
Дом офицеров, песни, сцена
и увольнительных цена...
Какие девушки на юге –
красавицы, как на подбор!
В дар принесла весна подругу,
с ней пятьдесят в пути, с тех пор...
...Вот перевал и море солнца,
храните жизни, тормоза –
а полукруги круче, звонче,
внизу Алушта-егоза.
Улыбка моря над долиной,
гора Кастель* глядит в простор –
бежит асфальт змеёю длинной,
гудит натружено мотор...
Родного Крыма память-сказка –
картинки мчатся мерно вдаль,
сопровождает мигов ряска,
наполненные все года...
20.04.2018г.
*Касте́ль (укр. Кастель, крымско-тат. Qastel, Къастель) —
гора (неудавшийся вулкан) высотой 439 м на южной окраине Алушты,
за Профессорским уголком.
Купол горы покрыт шапкой леса, а на восточном склоне образовался хаос — каменные глыбы, порой достигающие 3-5 м в поперечнике.
Кастель греческое слово — замок или крепость.
По легенде, эта крепость послужила последним пристанищем
царевне Феодоре, властительнице древней Сугдеи.
После захвата столицы княжества генуэзцами Феодора укрылась
сначала в крепости Алустон, а затем в крепости на Кастели,
где, преданная названым братом, погибла в сражении с врагами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788298
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 20.04.2018
Как метель в апрель
Грусть моя плывёт в тени от берёз,
вдаль – реки течёт бирюза...
Ивняком порос берег юных грёз,
вновь томят меня те глаза...
Лунной ночи песнь, соловьина трель
и руки твоей теплота...
Лепестковый дождь, как метель в апрель –
жизнь нечаянно..., прожита...
15.04.2018г.
Заметіллю з віт
Смуток мій пливе в тіні від беріз,
вздовж ріки туману краса...
Верболозом вкривсь берег юних мрій...
Там очей твоїх бірюза...
Стежка Місяця, солов'їний світ,
рук твоїх німа теплота...
Пелюстковий дощ, заметіллю з віт –
грань життя стоншилась..., проста...
15.04.2018 р.
Авторський переклад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2018
Благородное сердце твоё -
Словно герб отошедших времён.
Освящается им бытие
Всех земных, всех бескрылых племен.
Если звёзды, ясны и горды,
Отвернутся от нашей земли,
У неё есть две лучших звезды:
Это - смелые очи твои.
Н. Гумилёв
Посвящение Николаю Гумилёву
Ты любовью освящённый,
Пленник женской красоты,
Парусами облачённый,
В поиск слова и мечты.
Мира отрок и воитель,
Берегами даль маня -
Ты искал, искал обитель,
Где о счастии звонят...
Жрец свободы, пленник сердца
И тропы, что в вышину;
Полн, судьбой своей по венца,
Выпив ложную вину.
Насладился странствий миром,
Где Египет... и Лаос.
Оборвалась резко Лира
В роще грустных черных роз...
15.04.2015г.
Коктебель
Дом творчества Коктебель:
Николай Степанович Гумилёв и Елизавета Дмитриева
От Дома Поэта к Дому творчества. Николай Степанович Гумилёв. В то же время у Волошина гостили молодые петербургские поэты Николай Степанович Гумилёв и Елизавета Ивановна Дмитриева. "Летом этого года, - вспоминал Толстой, - Гумилёв приехал на взморье, близ Феодосии, в Коктебель. Мне кажется, что его влекла туда встреча с Дмитриевой, молодой девушкой, судьба которой впоследствии была так необычна. С первых дней Гумилёв понял, что приехал напрасно: у Дмитриевой началась, как раз в это время, её удивительная и короткая полоса жизни, сделавшая из неё одну из самых фантастических и печальных фигур в русской литературе... Гумилёв с иронией встретил любовную неудачу: в продолжении недели он занимался ловлей тарантулов. Его карманы были набиты пауками, посаженными в спичечные коробки. Он устраивал бой тарантулов. К нему было страшно подойти.
Затем он заперся у себя в чердачной комнате дачи и написал замечательную, столь прославленную впоследствии, поэму "Капитаны". После этого он выпустил пауков и уехал".
"Чердачная комната", в которой Гумилёв написал "Капитанов", сохранилась до нашего времени та третьем (чердачном) этаже "дома Пра". Говорят, иногда, прислушиваясь к шелесту колеблемой ветром листвы или слушая шум коктебельского прибоя, можно услышать, как кто-то читает стихи Гумилёва:
На полярных морях и на южных,
По изгибам зелёных зыбей,
Меж базальтовых скал и жемчужных
Шелестят паруса кораблей.
Быстрокрылых ведут капитаны,
Открыватели новых земель,
Для кого не страшны ураганы
Кто изведал мальстремы и мель...
Елизавета Дмитриева. А. Н. Толстой назвал Елизавету Дмитриеву "одной из самых фантастических и печальных фигур в русской литературе". Она, мало кому известная в ту пору гимназическая учительница, писавшая "милые простые стихи", приехала в Коктебель вместе с Гумилёвым в конце мая 1909 года. "В этой молодой школьной девушке, которая хромала, - отмечала Марина Цветаева, - жил нескромный, нешкольный, жестокий дар, который не только хромал, а как Пегас, земли не знал. Жил внутри, один, сжирая и сжигая...". По словам Дмитриевой, в Коктебеле Гумилёв якобы сделал ей предложение выйти за него замуж и, получив отказ, уехал, а она до осени провела там "лучшие дни" в своей жизни. Тогда Дмитриева и Волошин придумали образ вымышленной поэтессы Черубины де Габриак. "Помню, - рассказывает Толстой, - в тёплую, звёздную ночь я вышел на открытую веранду волошинского дома, у самого берега моря. В темноте, на полу, на ковре лежала Дмитриева и вполголоса читала стихотворение. Мне запомнилась одна строчка, которую через два месяца я услышал совсем в иной оправе стихов, окружённых фантастикой и тайной". Волошин вспоминал: "В стихах Черубины я играл роль режиссёра и цензора, подсказывал тему, выражения, давал задания, но писала только Лиля. Легенда о Черубине распространилась по Петербургу с молниеносной быстротой. Все поэты были в неё влюблены. Нам удалось сделать необыкновенную вещь - создать человеку такую женщину, которая была воплощением его идеала и которая в то же время не могла разочаровать его впоследствии, так как эта женщина была призрак".
Осенью 1909 года в редакцию столичного литературно-художественного журнала "Аполлон" начали приходить письма со стихами, подписанными именем Черубины де Габриак. Стихи произвели сильное впечатление на редакцию:
С моею царственной мечтой
Одна брожу по всей вселенной,
С моим презреньем к жизни тленной,
С моею горькой красотой.
Царицей призрачного трона
Меня поставила судьба...
Венчает гордый выгиб лба
Червонных кос моих корона.
Но спят в угаснувших веках
Все те, кто были мной любимы,
Как я, печалию томимы,
Как я, одна в своих мечтах.
И я умру в степях чужбины,
Не разомкнув заклятый круг,
К чему так нежны кисти рук,
Так тонко имя Черубины?
Дмитриева была талантливой поэтессой, и стихи Черубины де Габриак вошли в золотой фонд русского символизма.
Лишь раз один, как папоротник, я
Цвету огнём весенней, пьяной ночью...
Приди за мной к лесному средоточью,
В заклятый круг, приди, сорви меня!
Люби меня! Я всем тебе близка.
О, уступи моей любовной порче,
Я, как миндаль, смертельна и горька,
Нежней, чем смерть, обманчивей и горче.
Слава таинственной поэтессы ширилась: многие пытались узнать, кто она, выследить и увидеть её, познакомиться с ней. Увлечение её стихами переросло в настоящую манию. "Стихами её теперь здесь все бредят...", - писал в ноябре 1909 года поэт В. В. Гофман. Воображению современников Черубина де Габриак представлялась загадочно-романтичной красавицей-иностранкой, страстной и недосягаемой.
Когда же стало известно, что за маской Черубины скрывались Елизавета Дмитриева и Максимилиан Волошин, разразился скандал, окончившийся дуэлью Волошина и Гумилёва и большим душевным потрясением для Дмитриевой, которая так и не смогла оправиться после этого "разоблачения". Гумилёв, уже давно влюблённый в Дмитриеву, не мог простить Волошину этого "творческого союза". Волошин и Гумилёв стрелялись в Петербурге, в районе Чёрной речки, на дуэльных пистолетах пушкинской поры. Очевидно, что дуэль происходившая в начале 20-го века (говорят, что она была последней дуэлью в России), не могла закончиться трагедией - все остались живы.
Однако, прохладные отношения между Волошиным и Гумилёвым сохранились надолго. Они были перенесены на жену Гумилёва - Анну Ахматову. Поэтому Ахматова была одной из немногих, кто никогда не приезжал в Коктебель. В 1921 году Волошин и Гумилёв встретились ещё раз, это было в феодосийском порту. Гумилёв собирался отплыть в Новороссийск. Поэты пожали друг другу руки, примирение состоялось. Кто мог предположить тогда, что это была их последняя встреча!? Через несколько месяцев Николай Гумилёв был расстрелян, как "контрреволюционер
Последнее стихотворение.
Гумилёв Николай
Андрей Кузнецов
Дата из серии - не забудем и не простим
26 августа 1921 года чекистами был расстрелян русский поэт Николай Гумилёв.
Свидетель гибели Гумилёва (чекист) : "Да... Этот ваш Гумилёв - нам, большевикам, это смешно. Но, знаете, шикарно умер. Я слышал из первых рук. Улыбался, докурил папиросу... Фанфаронство, конечно. Но даже на ребят из Особого отдела произвёл впечатление. Пустое молодечество, но всё-таки крепкий тип. Мало кто так умирает. Что ж, свалял дурака. Не лез бы в контру, шёл бы к нам, сделал бы большую карьеру. Нам такие люди нужны..."
Подпись под заключением о виновности Гумилёва поставил карандашом следователь Якобсон.
На стене камеры Кронштадской крепости, где последнюю ночь перед расстрелом провёл Гумилёв, были обнаружены нацарапанные стихи.
Последнее стихотворение,
выцарапанное на стене каземата перед казнью
26. 08. 2021г.
В час вечерний, в час заката
Каравеллою крылатой
Проплывает Петроград...
И горит на рдяном диске
Ангел твой на обелиске,
Словно солнца младший брат.
Я не трушу, я спокоен,
Я - поэт, моряк и воин,
Не поддамся палачу.
Пусть клеймит клеймом позорным -
Знаю, сгустком крови черным
За свободу я плачу.
Но за стих и за отвагу,
За сонеты и за шпагу -
Знаю - город гордый мой
В час вечерний, в час заката
Каравеллою крылатой
Отвезет меня домой.
Автор подборки: Вячеслав Шикалович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787512
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 15.04.2018
Оковы прочь! Раскройтесь гробы!
Нетленна смерть, бессильна злоба
Любовью попран ад.
Повержен меч, разбиты цепи,
Рассеян мрак тысячелетий,
Народ народу брат.
Ликует мир, цветёт природа,
Повсюду свет, любовь свобода,
Разверзлась твердь небес,
И ангелы предвечным клиром
Над возрождающимся миром
Поют: "Христос Воскрес".
К.Хетагуров
О, радости с небес привет,
Струится возрождённый свет,
Раскрылся правды амулет –
Ведь смерти нет!
Души восторг и торжество,
Весь мир объять
О други, схоже,
С рожденьем новым,
Светлый Боже,
Преобразил в нас естество.
И ангелы поют над нами –
Сердца в любви, раскрыты храмы,
К нам солнца ласковость с небес,
И тут, и там: "Христос Воскрес".
Воскресение Христово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786532
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.04.2018
Саше Трибушному посвящается
Всё зовут те дни
Кто поймёт тебя, как не я –
степь широкая, степь моя?
Ой ты матушка, ой сударушка,
часть судьбы моей в тебе, лапушка...
Песнь небес в тебе, что в душе –
эх промчать сейчас в кураже...
Обниму тебя, Родина моя,
радость и печаль впереди жнивья.
А пока, как море волной,
пред пшеничным полем с тобой –
на колени встать, помолиться всласть,
к звону тишины совести припасть...
Вы – ромашки и васильки
вдоль тропинки детства реки –
там, где косы верб по воде плывут
и меня в те дни всё зовут, зовут...
07.04.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786449
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 07.04.2018
Не бойтесь полетать над суетою –
теперь всё спрутом обняла вокруг –
открытых сердцем не простят устои,
где матерщина, наглость застят слух.
И всё ж крылом достаньте до вершины,
очистить душу от наветов тьмы
и улыбнитесь критике мышиной,
не блещут недалёкие умы.
И лишь душа откликнется, родная,
что бережёте Божий свет её.
Пусть встретит вас в пути любовь земная
и позовёте с ней других в полёт...
02.04.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785673
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.04.2018
"Браття мої, що тільки істинне, що чесно, що справедливо, що чисто, що люб'язно, що достославно, що тільки доброчесність і похвала, про те помишляйте"
Апостол.
Те, чому вчив Христос. Він посіяв сім'я, яке повинне було прорости в народ, здатний спільно робити такі ж справи, які творив Христос.
Чим же наповнене наше сьогоднішнє нестримне життя...
Пройшло вже більше 2000 після Христових літ...
Ніби нічого й не відбувається, хіба що неспішно вступає в свої права довгождана весна, зацвіли нарциси і абрикоси, гіацинти і верба, що показують у світ свої зацікавлені очі...
Настала Вербна неділя 2018р.
Десь там за парканом – політика з її щоденним словесним мороком, про яку так і хочеться сказати: " Господи, ну чому це люди так далеко збилися з курсу і творять зовсім нелогічні вчинки, в тому числі дуже трагічні?"
Задля чого між людьми сьогодні спостерігаються немов іскри, звідки стільки злоби і надуманих причин для панування непорозумінь? Куди поділося благородство, достоїнство, честь, совість? Адже у відносинах сьогодні панують здебільшого підлість, підступність, людиноненависництво – це що за зигзаг історії, де грань дозволеного, морального стала геть не в честі, поза елементарними межами цивілізованого спілкування? І куди це може завести взагалі Людство?
Адже людина, хоча б мало-мальськи вихована, говорячи один на один зі своєю душею, має на увазі дорогу до щастя. А що ж вона чує і бачить ззовні? Всі політичні балачки хіба що тільки не про пекло... Як щонайкраще насолити один одному, навіть в масштабах країн? Куди ж ми котимося? Зовсім в протилежний бік від того, чому вчив нас Ісус?
Знову та ж сама колода на дорозі людства, як першопричина усіх його бід. Така вже й нерозв'язна задачка?
А скринька просто відкривається: – втрата моральності, духовної сторони життя сьогоднішньої людини, у зв'язку з його світоустроєм, причетними безпосередньо державними ЗМІ і ТБ у тому числі.
Та хіба ж мало ще ми проходили на своєму віку цих страшних уроків з найтяжчими наслідками, неймовірними жертвами, про які так хотілося вірили, що це в останнє...
То що ж – історія нічому не вчить? Повна втрата істинних Божественних цілей людського життя по законах моралі, любові один до одного. Таким чином ми обертаємося навколо одного і того ж питання, не знаходячи виходу із замкненого кола?
Та що ж ми за люди такі?
За кого ж страждав Господь на розп'ятті?
І все ж хочеться вірити, що Людство таки знайде в собі сили повернутися до Бога, вийти усім співтовариством на істинний цивілізований, свідомий і єдино мирний шлях до свого процвітання на такій красивій планеті Земля.
01.04.2018р.
Вербна неділя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785498
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.04.2018
есе
Тиха заводь моя на березі мрії з ластів'ятами, які щороку по осені відлітали у вирій – мов би звали мене в невідомі краї... від дитинства й парного молока бабусиної корівки Майки...
Де та голуба чашка, з якої я пив цей дар здоров'я і який тримає мене на білому світі й досі... А незабутні, бабусі Палажки, духмяні буханці на капустяному листі – ось вона рогачем діставала їх з літньої печі, яка пашіла від жару, а дух свіжого хліба розносився навколо всієї оселі... Той запах щойно відрізаних скибок і одержаної насолоди поїдати її з молоком не забуду ніколи...
Як і те повоєнне дитинство в непрості часи виживання... Та все ж перебороли злиго-дні, кривди і прикрощі людського буття.
Добре пам'ятаю луки з шовковою травицею, на якій ми ганяли м'яча і, падаючи, не боялися позбивати коліна, бо вона нас приймала в обійми, як своїх дорогих дітей...
Окрема незабутня сторінка – наша люба, річка Конка. Скільки найкращих, найтеп-ліших споминів про неї в нашому серці. Пам'ятаю, коли вперше дістався самотужки, вплав, другого її берега. Пізніше плавав годинами вздовж русла у теплій, ласкавій чистій воді...
А хіба ж забудеш рибалку, як з Татусем так, і самостійну, коли гордо ніс додому ни-зку плотви, окунів, бобирів, а інколи і в'яза до 2-3 кілограмів вагою.
А як любив спостерігати, як Сонечко неспішно ховалося за Юрківську гору, то по-ринаючи, то виринаючи з криваво червоних хмарин, як і саме світило притягувало зір, не-наче жива вогнедишна гігантська істота, яка немов промовляла: "Ось зараз я сховаюся і настане чорна страшна ніч, а небо буде усіяне неймовірною кількістю зірок, а Молочний Шлях, розпростертий через усе небо, загіпнотизує вас, закружляє ваш розум і забере в свої таємничі тенета..."
І навпаки, йдучи до школи у центр села за три кілометри вздовж річки, а взимку і взагалі по прозорому дзеркальному льоду, весь час на схід Сонця, яке тепер підіймалося, промовляючи: " Ось тепер я подивую вас різнобарвними мозаїчними фантазіями, від яких душа завібрує симфоніями Всесвіту і вже ніколи не відпустить від небесних Божествен-них красот матінки Природи..." І не відпустила... Бо опісля, закінчив педінститут по про-фесії: "Вчитель фізики і астрономії".
...Тиха заводь моя, Мала Батьківщина.
Все звеш і не відпускаєш, адже там все і починалося, там зав'язався перший вузлик моїх життєвих мандрів до дорослих життєвих світів...
О, ці білі весни в вишневому і абрикосовому, та яблуневому батьківському садочку – цю незабутню красу розквіту рослинного життя з чудотворними запахами, волаючими душу до подвигів заради збереження цієї беззахисної, ніжної краси. Яка все ж згодом пе-ретворювалася в пелюстковий дощ і сум з питанням – чому все таке швидкоплинне?...
А зовсім недалечко знаходиться місце, як це завжди буває в селах, де увіковічена пам'ять про найрідніших тобі душ, що вже перейшли невидиму риску між землею і небом, щоб тепер з небес допомагати збуватися нашим мріям...
І ось , лише тепер, дивлячись на сріблясті кургани від одвічних угідь ковилу, погла-джуючи свою сиву, значно поріділу шевелюру – зрозуміти, що філософія людського жит-тя – то лише один ковток дарованої небесами, священної і такої ємної в нашій пам'яті, миттєвості вічної мандрівниці, по ланцюжку безкінечних перевтілень із життя в життя – нашої Душі...
28.03.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785007
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.03.2018
песня
Не ропщи, мой друг, никогда –
тёмны силы сей миг ждут и входят в нас.
Пусть же воля будет тверда –
вере сердца в мечту будет отдана.
Не скорбей, дружок, не скорбей –
цветы жизни к ногам твоим ластятся,
на полёт взгляни голубей,
сердца свет никогда пусть не застится.
Темень жизни – лишь пелена,
а над ней щебет птиц, ясно Солнышко.
Непременно взглянет весна
и прошепчет под утро нам сон в ушко:
"Как прекрасно жить на Земле!"
Так наполнись душа твоя радостью,
будь волшебником средь аллей
и откроется день счастья святостью.
28.03.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784840
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 28.03.2018
Всё непросто у поэтов –
не рифмуется душа,
ей летать зимою, летом,
гроздья мыслей в ночь верша...
Доставая звёздных высей,
сотворённых всплеском тайн,
где в обители Всевышний,
ко всем тайнам ворота...
Где, душа, твоя обитель?
Коль не в теле – где твой дом?
Где невидимый твой китель,
рай заветный иль содом?
Всё непросто у поэтов,
ведь на кончике пера
тайны всплески Божья света,
строк фантазии, игра...
Временная спит квартира,
а душа далече – там,
в гармоничном Правды мире,
ей туда всего верста.
26.03.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784458
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.03.2018
эссе
Ви хочете бути щасливі? Ось зараз, в цю хвилину?
Ви не передумали? – Зараз, ранньою весною, поки ще
похмурою і холодною, коли тільки прокидаються бруньки
на деревах, винограді – тільки розквітли проліски,
перші нарциси...
І ще запізнілі сніжинки ніжно сідають на вії,
а здивовані перехожі кутаються в туман, який несподівано,
невідомо звідки взявся...
Незважаючи на це, на радісних молодих обличчях сяють
посмішки і розсипається на оточуючих чудовий настрій
і ви, о диво, відразу потрапляєте в свою, легко відновлювану
в пам'яті, незабутню, пронизливо притягальну,
чуттєву і чисту, як джерело, з дзвоном кришталевого дня -
ЮНІСТЬ...
Коли, що день, що ніч – вам все одно, чи сонце світить
чи зірки... І лише в цю мить і ось зараз, без всякого
контролю часу, пливучи в таємничому просторі
Божественної доброти і любові – якими хочеться безперервно
ділитися з усіма, хто поруч проходить, хоча і абсолютно незнайомими
людьми...
Адже це величезне багатство душі, що отримується нею, здавалося
б нізвідки, не могло належати тільки вам, воно було таке
м'яке, пухнасте, світле і невагоме, наповнювало все ваше
єство, таке безкінечне, не маюче відчутних меж...
Було дивно, що хтось його не відчував?
І як можна було цим не поділитися?
Ви все ще хочете бути щасливі ось зараз, в цю хвилину,
в цей прохолодний і може бути навіть дощовий день?
– Так будьте ж щасливі і неодмінно поділіться
ним з іншими!
24.03.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784172
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.03.2018
Все тьмянішає десь полустанок –
де земний світ начал засіяв.
В путь дорогу, в життя свого ранок,
не бажав, погляд все ж проводжав...
Знала ти, що гніздо не навіки –
відлетить пташеня в горизонт...
Від утоми злипались повіки,...
зберегти б той політ від турбот?
Матерів жертва неоціненна,
подвиг їх нас веде в Отчий дім.
В нашім серці святе Нені ймення –
ось кому присвятить треба Гімн!
20.03.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783813
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.03.2018
Всё тусклее вдали полустанок –
там где свет всех начал засиял.
В путь дорогу, в Миры неустанно
не желая, но взгляд провожал...
Знала ты, что гнездо не навеки –
улетит твой птенец в горизонт...
Неотрывны усталые веки,...
как сберечь тот полёт от забот?
Матерей жертва неоценима
и ни с чем подвиг их несравним.
В нашем сердце навек свято имя –
вот кому посвящать надо Гимн!
20.03.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783742
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 22.03.2018
О человеки – жизнь ценить учитесь,
не разрушать – чему вы мастера.
Так хрупко всё, к чему не прикоснитесь,
ведь это мы прошли позавчера.
Планеты взгляд голубоглазый, милый,
так притягателен в дне черноты.
Прости нас грешных, Господи, помилуй...
Когда ж мы станем в помыслах чисты?
Взрыв ослепителен – Весны цветенье –
о праздник жизни на Святой земле!
На первом месте, люди, Мира бденье,
не стать войне печалью на челе.
19.03.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783123
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2018
Шагаем в глыбах глыбищах
немеркнущих шагов
и время дико дыбящих
поступков в тьме веков...
В придуманных созвездиях
всё ищем смысл Пути.
Не минуем возмездия,
коль Совесть не в чести.
Лучами в сердце просится
Свет разума небес.
В сомненьях жизнь проносится,
разыгрывает бес.
Опомнитесь, попутчики –
спрут лицемерья в нас,
лишь с Правдою в созвучии
поймёт Мессия-Спас.
16.03.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782524
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.03.2018
Весенний дождик, самый первый,
Примчался – зиму провожал,
Принёс душевные напевы –
С подснежником, на карнавал.
Дождинки пляшут и веснуют,
По крышам – каблучками стук,
По голым веткам и по туям,
Вдоль моря пыль со скал метут.
Дрозд дарит песенку простую,
Луч солнца день несёт всем нам.
Ткань серебрится в тонких струях
Узором – будущность, весна.
Спешат на праздник гиацинты,
Нарцисс, адонис и тюльпан.
Над этой пёстрой, нежной свитой
Сирень готовит свой кафтан.
И сердце, радостно ликуя,
Любовью обнимает мир.
На шарике земном, как в улье –
Быть пониманью меж людьми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782116
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 14.03.2018
Бегут минуты вдаль – туда, за горизонты,
не говоря нам: "До свидания, друзья..."
Восторг и радость, суету – ценить в дисконтах* –
ведь любим Небо, Землю, жизнь до забытья...
Эх удалые, молодые годы наши –
коней гривастых было не остановить;
глаз озорных твоих напротив нету краше,
шторма и бури возникали вдруг в крови.
Огонь в душе поныне в нас не исчезает
и до поры вулкан лишь дремлет в тишине.
Весна взбрыкнёт и вдруг сирень в флюидах мая
преобразит, вернёт в мечту – какие "нет?"
12.03.2018г.
*«дисконт» — широкое значение, применяющиеся
в разных экономических сферах,
но означающее одно — разница в цене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781769
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.03.2018
В весеннем трепете цветов
Божественны приветы.
Исчезли куртки и пальто.
На сини – белы ветви…
И радость наполняет грудь.
Вдруг тучи – гром, раскатом.
На крыльях тело бы взметнуть
Над Чатыр Дагом, знатно,
Чтоб жизни струны обновить
От чёрно-белых будней.
Какой чудесный сверху вид
И днём, и ночью лунной…
Мой незабвенный, Крым родной,
Неповторим, прекрасен –
Тюльпанов пламенем, игрой,
Лазурью моря, властной…
Обрывом скал, где Солнца Храм
Под Аю Дага носом.
Я поклонюсь семи ветрам
От Керчи до Фороса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781729
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 12.03.2018
триптих
Респектабельні пілігрими…
«ходять» по шевченківських місцях.
Вербують верби у монографії.
Вивчають біо і гео-графію.
Полюють в полі на три тополі…
А цікаво, багато б із них потрафили
Пройти шляхами його долі?
Ліна Костенко
«Заворожіть мене волхве…»
Тарасе наш!
триптих
І.
Тарасе наш! Хто подолає
Думок твоїх всю глибину?
Той, хто в очах твоїх спізнає
Мою, твою й свою вину...
Вину й безвинність, Світло й сірість
Усіх після Христових днів:
Чи фанатизм, чи дні без Віри;
Патріотизм – чи шовінізм.
Хто може змалювати правду
В цій неправдивій стороні?
Хто для народу дбає право
У цій неправедній борні?
Тарасе наш! Хто подолає
Думок твоїх всю глибину?
Той, хто на віршах все ще грає
Заради зиску й полину?
Чи той, хто вчену ступінь творить
На долі, що тобі болить?
Другий на мові заговорить,
Що розридаються й воли...
Та всі тлумачать, слина в боки:
„Концепція,... міфологізм,...
Мутація і поклик моди...”
Оце змагання – модернізм!
Тарасе наш! Прости вже грішних…
Садок вишневий розквітай!
Бджіл і хрущів той гул утішний
Дай Бог, розбудить нас... в літа.
ІІ.
Тарасе, серденько твоє, –
Летить у висях незбагненних
І дивиться на Землю-Неню,
Чи правда в нашім світі є?
Чи діти вже порозумілись,
У дружбі й щасті поселились,
В полях Вкраїнських сміх кують
І радість за потребу мають,
Державу вже не лихоманить
Й онуки в мирі мо’ поснуть?
Де славна Хортиця шумує,
Чи ж пам’ятають козаків?
Їх слово й діло славне й мужнє
Чомусь навчило сіряків?
Пани добріші може стали?
– Та де? Посліднє розікрали
Вздовж незалежності років…
Тарасе, мрії не збулись!
Пани, як при тобі, вскубуться
За ті клейноди, що й були –
Ще довго біди не минуться,
Мотають жили, як колись…
«Все йде, все минає – і краю немає,
І листя пожовкле вітри рознесли»*
А правда не збулась – в хулі десь конає
І хто їй дасть раду, як Совість змели?
Чернеча гора… Стільки часу минає.
Тарасе, скажи – чи з колін ми звелись?
О, грішний народе мій, в мріях до краю –
В подушці сльоза. То ж проснешся коли?!
ІІІ.
Тарасе, чом водночас з тобою не жили?
І чому білим світом босоніж не брели?...
Отам де тин і вишня єднають два двори –
Вже, духом об’єднавшись, ми б знались до пори...
Ділили б тиші спокій, чи стогін вітровій –
Не так би одиноко котились сльози з вій...
Та Бог дає нам завше свої шляхи в буття –
То ж брате наш Тарасе, осібне й каяття...
* Т.Г.Шевченко, «Гайдамаки»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781130
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.03.2018
О ластівки небесні, рідні ви мої –
спустилися на Землю в непрості краї;
якби ж ви знали, милі, що в цьому ось раю
крім щастя і любові, печалі пізнають...
Красуні є, царівни – рідні ви мої,
бо ж на одній Планеті знайшли ми дні свої...
Тут небо волошкове радість шле з озер,
рожевії світанки чарують нас тепер...
О ластівки небесні, люблячі серця –
ви квіти ніжні з весен, богині із лиця;
вас лишень малювати, милуватись вік...
Мужів гіпнотизує ваш погляд з під повік.
Щоб на руках носили – гідні на Землі,
душа б несла на крилах, жура хай там, в імлі.
Зі Святом, любі, милі, небесні ластівки –
ви наші Берегині, дівчата і жінки.
8 березня 2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780948
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.03.2018
Родились на свет ромашки,
Глаз не оторвать:
Лены, Тани, Ани, Маши –
Радуге под стать!
Глаз голубизна земная,
Чудо из чудес.
Губы – ягодка лесная,
Красоты удел.
Всё для счастья неземного
Прибыли сюда.
Вам терпения премного
Предстоит, видать…
Что судьба, то сказ отдельный,
В речке – лепесток…
Повстречался бы кудесник,
Счастье свить помог.
Да узнать бы лепесток свой
Суженый, земной,
Чтоб сберечь единый, кровный
Берег – сердца зной…
03.03.2009г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780946
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 08.03.2018
Дорогие женщины – с Праздником весны Вас от всей души! Милые наши хранительницы Очага, кормилицы наши бесценные, любимые. Мужчины – берегите любимых женщин, дарите им цветы, не забывайте поцеловать, уходя и приходя с работы – а в выходные помогать в их непростой доле.
Женщинам
О женщины, счастливые во всем:
В терпении скупом и молчаливом,
И в чем-то мимолетном и счастливом,
В весеннем птичьем щебете лесном,
В усталых вздохах будней перед сном.
Мы издали любимых узнаем.
О женщины, счастливые во всем:
И в том, что Солнце радостное светит,
И в том, что взгляд мужской Вас заприметит,
И в том, что душу есть с кем отвести,
И в сумках, что домой бы донести.
Ничто пусть не взгрустнет Ваш окоём.
О женщины, счастливые во всем:
И в том, чтобы к лицу была помада,
Чтоб выглядеть красиво – Вам услада,
Чтоб искорка в глазах была всегда,
Секреты, без которых никуда.
Минутой от забот хоть отвлечет.
Уж сильным полом стали называться
И норовите в брюках показаться;
Во власть Вас тянет, чтобы управлять,
Где мы никак не можем «ладу дать».
От этой тяжкой ноши ли спасем?
О женщины, счастливые во всем.
Энергии, где столько Вы берете,
Хоть раньше всех Вы по утрам встаете?
Нет дел, которых сделать не смогли б,
Все в жизни испытания прошли.
Коль знали б: «Под венец» – идти «в наём»!
Мы дарим Вам все звезды во Вселенной,
И золото, отлитое Планетой,
Объятья наши Вам за все добро,
За нежность, за терпенье и тепло –
Вы в сердце нашем, любим Вас и ждем!
О женщины, счастливые во всём –
Простите же за наши огорченья,
Залеты по окружному теченью,
За редкий неуклюжий комплимент;
В словах не все изыщем sentiment*.
Манерами пока еще хромаем,
Вас до конца мы так и не узнаем...
В каком ребенок классе забываем!
Бюджет всегда ль достойно пополняем?
И всё ж с детьми накормлен и одет…
Берем же на себя теперь обет
Не забывать в любимых, да – невест!
Так улыбнемся, милая, вдвоем –
О женщина, счастливая во всем!
08.03.2002г.
*Сентимент - (от фр. sentiment - чувство )
- англ. sentiment; нем. Sentiment.
1. Совокупность чувств и взглядов
как основа для действия или суждения;
общая эмоциональная установка .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780763
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.03.2018
Ти моє спасіння
І моя весна
І моя Богиня
Серця сторона
В пелюстках троянди
Очі від небес
Сонячні брильянти
Кутають тебе
Місяця свідоцтво
Свячених ночей
І моє банкрутство
Від твоїх очей
Так дорогоцінний
Час де ми удвох
О любов безвинна
Береже нас Бог
02.02.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018
За рекой, за реченькой,
В мареве, где зной,
Тайною да встреченной
Встанешь предо мной…
Взглядом чистым – «ясный свет»,
Вознесёшь на край,
Где живет у рьяных лет
Разудалый рай.
Позабудешь всё вокруг
Средь зелёных трав,
Помраченьем клёво вдруг
Завладеет нрав
Жизнь моя ты грешная…
Той берёзки стан
Обхвачу руками я
И прильну к устам.
[color="#2cd1a2"][/color]
Опьянят – медовый сок,
Встречи до зари…
Золотистый завиток –
Первых чувств дары...
За рекой, за реченькой,
Где туманный зной,
Всколыхнулась свеченькой
Память предо мной…
19.05.2004г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780571
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.03.2018
Дорогі мої жінки колеги одноклубники - з давнім Вас традиційнім святом, здоров'я, щастя, оптимізму, наснаги в творчості! Не пропускаю такої нагоди, бо непроста жіноча доля того гідна попри Ваші будні. Мужчини - бережіть своїх берегинь, бо ми без них...
Женщине…
Цветком живым, в Души саду,
Вы чистотою первозданной
И красотою свет – незнанной,
Притягиваете… как в бреду…
Я приближаюсь к Вам, иду
И образ Ваш осознаю –
Он неразгаданною тайной,
И привлекательностью славный.
Я с Вами словно на краю,
Так беззаветно Вас люблю!
Без Вас не жизнь в земном Раю.
Ваш вид безоблачно прекрасен
И помрачительно опасен –
В оцепенение стою…
Но о любви я всё ж молю!
01.03.2003г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780570
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.03.2018
Саша Путря: рисунки одной короткой жизни*
фильм
https://www.epochtimes.ru/devochka-indigo-
korotkaya-zhizn-iudivitelnoe-tvorchestvo-99048101/
Умовний лист – ОСТАННЯ НАДІЯ
І ви кажете – не існує чудес, реінкарнацій і що життя єдине? Задаєтеся питанням – чи є насправді Бог? Чи є розумний гармонійний Всесвіт? Ви все ще сумніваєтеся? Ви мабуть думаєте, що ніде немає гармонійного, справедливого облаштування життя на Планетах, без примітивного брязкання зброєю, масових вбивств (безкінечних воєн), як єдиний аргумент правоти.
Господи – врозуми їх.
Люди – чим ви займаєтесь? На що затрачуєте свою енергію і призначені на творчість свої роки, даровані життям на такій красуні Планеті Земля.
Ось тут, межи нас, народилося ЧУДО – Саша Путря, талановита дівчинка з Полтави, яка всього за 11 літ свого коротенького життя так багато зробила задля того, щоб ми вірили і своїми очима бачили, на що треба направляти свої цілі в житті, а саме – на побудову Миру, Краси, Гармонії, людяності і Любові між нами.
Тільки ж не вбивств один одного з надуманих причин.
Адже кожне людське життя унікальне і безцінне. Це величезний скарб Всесвіту.
Схаменіться, люди добрі – по всій Планеті Земля!
Ми пройшли так багато негативних кривавих випробувань – чи не досить насильства, злоби, лицемірства, жадоби, брехні?
Виділитися: хто сильніший? Всі винаходи Людства на його ж знищення?
Де ваша мудрість? Куди витрачаються величезні кошти, так потрібні в соціальній сфері на першочергові нужди населення Планети?
Ви тільки порахуйте, скільки чиновників в різних парламентах, кнесетах, конгресах, палаті лордів, радах, урядах, в ООН і т. д. не можуть відповісти на одне єдине питання: ПОБУДОВА СПРАВЕДЛИВОГО СУСПІЛЬСТВА для забезпечення для мирного, вільного, гармонійного, творчого життя особистості на наданій Богом Планеті Земля.
І невже й досі їм не з'явилося осіяння, що ми всі на цій Планеті під їх "мудрим" керівництвом з прискоренням котимося всією цивілізацією разом до чергової ПРІРВИ , яку зазвичай прийнято називати АПОКАЛІПСИС?
Бо лише на таке "ЧУДО" здатні нинішні "мудреці" при владі.
Так чи не настала вже пора, доки не пізно, сісти всім загалом, дійсно най здібніших, найрозумніших і най далекоглядніших людей Планети за круглий стіл переговорів, чи не з ОСТАННЬОЮ НАДІЄЮ.
* В очах дорослих персонажів на картинах талановитої, маленької, хворої дівчинки, яка прийшла до нас з гармонійних світів – відображається глибока туга за нашу Землю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780221
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2018
З зернятка виростив тебе,
були обоє молодії,
творились полум'яні дії –
вже розцвіталась до небес.
Зеленоока діва з снів –
я обіймав тебе з любов'ю:
"Пішли у світ тепер зі мною
в смарагду днів, у пелені..."
І ось прийшла пора плодів:
солодкий м'якуш, ще й кислинка,
лише поглянеш – ллється слинка...
Від літа дар до холодів.
Так разом аж п'ятнадцять літ...
Розлука нас підстерігала,
прийшли життя нові начала –
подався у широкий світ...
А ти зосталася сама...
Хоч зрідка бачились – страждала,
частково всохла, відростала,
проте в душі твоїй зима...
02.03.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779912
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.03.2018
52-й годовщине нашей встречи
Взгляд сквозь заботу дней и иней суеты,
как пену всех страстей, привнесенную в нас;
сквозь будней пелену, ошибки так просты –
в поступки и дела без розовых прикрас,
в души твоей хрусталь и взгляда глубину,
мечту, как солнца луч иль парус на волне.
Первичность встречи, с ней вошли в судьбу одну –
светил нам Божий Свет, сердец наедине...
Смеялся Купидон, который раз он спас
зачатие любви в сиянье душ людских.
Два года проверяла Гера, после, нас –
доколе шторм в сердцах бурлил, ретив и лих...
Речитатив Небес, лугов и чувств прилив,
бьют родники любви в прекрасных берегах...
Всё вижу я с тех пор в твоих родных глазах.
В стране любви святой нас Эрос поселил.
23 февраля 2018г.
Эрос, Купидон, Амур – Бог Любви;
Гера – покровительница брака и супружеской
любви в греческой мифологии.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2018
Ещё весны, в проекте лишь сиянье,
Здесь снег с землёй,… и где-то там мой дом
За горизонтом…светлым ожиданьем –
Мы от него на запад всё идём.
Который раз в окопах день рожденья,
Декабрьских стуж поющая свирель…
Под той звездой немеркнущее бденье –
Хоть ты здоров, хоть мучает мигрень.
И пацаны вчерашние «в рулетку»
Со смертью игры страшные ведут.
Здесь не в ромашку, а скорее в решку…
Лишь знает Бог – кого, когда уйдут.
Чем дальше дом, тем ближе край той бойне –
Как я устал друзей здесь хоронить.
Какой дурак придумывает войны,
Где чёрный снег,… а хочется дожить…
Победе гимн, чтоб созерцать воочью –
Безумный праздник, торжество Добра!
Чтобы трассирующим светом ночью
Сопроводить последнее: «Ура!»
Но это завтра, если решка скажет
Свой приговор, сегодня ж кружек стук –
Сто грамм армейских самый раз и слаже…
Гражданский торт заменят хлеб да лук.
А молодость несёт над круговертью
И хочет верить в дальний долгий Путь…
«Да будет так!» Витает Дух над смертью,
Шепнув на ухо: «Мальчик, счастлив будь!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778421
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 22.02.2018
Великий Александр,
Ты, слова, Гений.
Наш Пушкин – Неба Сан,
Чей стих всем Дух изменит.
Великий Александр,
Живой, и с нами;
Твой гибкий, стройный стан,
Сейчас, перед глазами.
Великий Александр,
Гроза невежды;
Твоих сердечных ран,
Удел святых, и нежных.
И чувств в строках Твоих
Для всех нас хватит.
Твой Гений, нас творит!
Твой Подвиг всем нам значит!
08.06.2003г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776257
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 10.02.2018
Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.
Василь Симоненко
Любов земна – людське життя в хрестила,
тримаєш нас, як річку береги.
Все зло, що є супроти їй безсиле,
які б в віках ми не пройшли круги...
Бо ласка й злагода минає часто,
припони ж чередою стелять дні –
чи по стерні, чи взимку білим настом,
біда знаходить нас, як тінь в імлі.
Любов жива – вона витає поряд,
серця закоханих тримають світ,
в їх почуттях зароджується воля
й нове життя, майбутній родовід.
Любов, дивись – світанок красномовний,
на коси верб над хвильками ріки,
життя у мріях, долі безгріховній...
Ти рід людський – ніколи не покинь.
07.02.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775666
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2018
Неправдою весь світ пройдеш,
та назад не вернешся...
Дня величність летить над степом,
сріблом виблискує над головою –
біла піна хмарин вертепу...
О, коні мрії, тінь верхового...
Десь молитва в'ється у невідь...
Чуєте пращури – грім сьогодення?
Птаха Гамаюн – шлях до щастя
віщує міфами... Де ж загадки ймення?
Степ в ковилу - сріблиться пагорб,
скіфською тінню, а чи козаками?
Давній пошук літає птахом...
Не збутися щастю без Правди, віками...
05.02.2018р.
Гамаюн : 1) (перське) у східній міфології священний птах,
що символізує щастя, багатство, владу (якщо на людину
впаде тінь Гамаюна, то людину очікують багатство, успіх тощо);
2) в пам'ятках російської писемності (з XVII ст.)
райська птаха-жінка, на старовинних лубочних картинках
зображувалася з жіночим обличчям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775241
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2018
В зеркалах летело время,
крыльев взмахи в сердце –
прорастать в душе тем семем,
что уже не меркнет.
Серебриться вновь восходом,
взлётом в романтичность,
свет восторгом колобродить,
создавая личность.
Штампы прочь – душа есть птица,
искрою Вселенной,
ей ли майей волочиться,
суетою тленной?
– Озарись и возрождайся
в праведном полёте:
света яркой новой расой
к радости оплоту.
Лишь Любви дух воскресает
доброты надежду.
Новый мир грядёт, мерцает...
С Верой – к миру, свету!
03.02.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774864
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 03.02.2018
В білому цвіті дерева стояли,
сина Матуся вдень проводжала –
все надивлялась, хвилин було мало,
очі благали, мов би прощались...
Життя швидкоплинне, миті летіли,
все розуміла – так було треба...
Видно було, що з останніх кріпилась...
Свідком зосталось синєє небо.
В білім духмянім тлить тінь непростима...
Сива рідненька, простоволоса...
Так і стоїть тепер перед очима,
в погляді світлім щось від Христоса...
02.02.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774694
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.02.2018
Ждал тебя долго – время разлуки
сонную ветку мерно качало,
сердце томилось бременем муки,
с лунным зрачком взгляд ночного гало...
Молодость сказка, жажда любови –
розою нежной в нас лепестками,
на расстоянии лечит лишь слово,
образ любимой перед глазами...
Всё так и было – розовым светом
день осветило предтечей начала...
Птиц щебетанье нас повстречало,
море плескалось,
было там... лето...
01.02.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774692
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.02.2018
Я був в безмежнім
білім, білім світі,
доріжкою, як слід від літака;
ось в ці часи,
не в давнім мезоліті –
яка ж вона нерівна та хистка...
Та й народивсь
в любові, на світанні –
лелека, кажуть, принесла в життя.
Той перший крик,
що вирвався з гортані,
не слово ще було, мо Бог з дитя
пророкував –
"йому зі словом бути..."
О, як любив рожеві я хмарки,
у мрій весні
змальовував маршрути,
щось вітерець нашіптував, меткий...
Вже в днях летів
баскими кіньми, в обрій,
в безмежну даль,
іще без куполів –
такий прямий,
правдивий і хоробрий,
серед ромашок й золота полів.
Попереду чекали
всі припони,
недосконалості з усіх боків
і необов'язкові
бастіони,
що виростали, правді, супротив.
Не все пройшов –
став білим, небезгрішним,
тепер вже в Вірі обіймаю дні.
Христос тут був,
і Магомет, і Кришна,
але ще людство лиш в своїй весні...
29.01.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773969
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.01.2018
Сопілку взяв, тут ніжній сад,
ще потаємне сонце світить,
розкрило в мить чарівність карт,
чи у листо́пад, чи у квітень,
тієї казки таїн двір –
так манить у бузкові далі,
у кришталевий світ повір,
пісні там з піднебесся звали...
Душа співала в унісон,
вже світло ллялося, що лічить –
летіло в мозаїчність крон
в сердечність світу, у одвічність.
З природою, з серцями Нень,
у цім пташинім щебетанні –
новий народжувався день,
і вальс кружляв в життєвім танці...
Тремтить сопілка у руках,
мелодію співає серця.
Любові хвиля все гука –
гліссандо переходить в скерцо...
Як не почути пісню цю
в селі, а чи у міст мережі?
Для Вас співаю, люди, тут –
в снах осені, чи в днях капежу...
27.01.2018 р.
Свирель дрожит
Я расчехлил свою свирель
в час потаённый пред закатом,
то ли в ноябрь, то ли в апрель
раскрыли колдовские карты
той сказки призрачную дверь –
ведёт в сиреневые дали,
в хрустальный мир, хоть верь, не верь,
где песни поднебесья звали...
Душа им пела в унисон,
свет, в результате, излучался –
летел сквозь мозаичность крон
в сердечность, мира изначальность.
С природой в единенье, звень
вплеталась в птичье щебетанье –
в лучах рождался новый день,
кружился в вальсе жизни танец...
Свирель дрожит в моих руках,
мелодию рождая, сердца.
Любви волна так велика –
глиссандо порождает скерцо...
Как не услышать песнь мою
в селеньях, в одинокой келье?
Для Вас я, люди, здесь пою
в снах осени и днях капели...
27.01.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773612
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2018
Облака вы, облака -
как легко летите...
Говорю я вам: "Пока,
вы меня простите,
своей лёгкостью всегда
выручали, братцы."
Поле, сёла города -
пел, что мог взорваться,
пел о вас и не о вас,
о любви и драках,
о вершинах о правах,
средь друзей, в аншлагах...
О судьбе, что на краю,
взлётах и паденьях.
Вы не троньте жизнь мою,
время провожденья.
Вольной птицею взлетал
высоко Высоцкий.
Удаль юности лета,
жизни краткой строчки:
то на сцене, то в кино -
творчески, с надрывом.
Тайною заключено
притяженья диво.
Навсегда ты среди нас -
помним, любим, ценим.
Облаков вот, седина
по твоим ступеням...
25января 2015г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773244
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 25.01.2018
С Днём Татьяны
С Днём твоим, в морозный день –
пусть подкрасит щёчки,
радости родится звень,
надежды огонёчки...
Солнце яркое встаёт,
день морозный, светлый –
не пугает скользкий лёд
до мечты заветной.
Всё случится в нужный час
по определенью –
пусть не сразу, не сейчас,
Божьим разуменьем.
И родится Света луч –
глянет, приласкает;
повернётся, щёлкнет ключ,
глядь –принц выбегает...
25.01.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773240
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 25.01.2018
Зима все ж зглянулась, прийшла
і Дід Мороз, хоч мінус вісім
в рівнині, більше в горах, висях –
сніг з кроком хрумкає, без зла.
А птаство – шмиг до годівниць,
про них не забувайте, люде,
без їх і радості не буде –
хлібця, зерняточок, пшениць.
Клюють, цвірінькають, радіють,
що добрий люд не перевівсь –
ожив пташиний світ, дивись.
З небес мука біленька сіє...
На гірці дітвора снує
і сніговий вже близь чатує;
собачка гавканням частує –
кіт з дерева з ним заграє.
Зима навідалась, прийшла...
24.01.2-018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773063
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.01.2018
Нам подарил Господь друг друга,
все эти трепетные дни
из ярко сплетенного круга
любви – ему давно сродни.
Волшебный миг соединенья
двух близких в резонансе душ,
в объятьях, губ прикосновенье...
О жизнь, нам сказку не порушь...
И круг любви, как Солнце, ярко
нам освещает звёздный путь –
то из ночей хмельных и сладких,
то дней, в которых жизни суть.
Пятьдесят два уж пролетело
с той встречи, памятной в снегах.
Струна сердец нам тайну спела,
о чём мечталось в дивных снах.
Чего здесь не было, в днях разных,
в оттенках лунности, судьбы...
Взаимопониманья стансы
ведут нас сквозь небес мольбы...
23.01.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772888
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2018
Мы с детства мечтали и верили в чудо,
которое Солнцем появится утром
и нас позовёт в ту страну, где царь-мудрость
с командою громкой: "Под парус, полундра!"
И мы уж на палубе под парусами,
где аквамарин, бирюза с островами...
Ждут души восторженны под небесами –
о, сказка родная – поплыли же с нами...
Начало на крыльях несёт над простором
и весь горизонт наш от края до края,
поём в унисон – гармоническим хором
и нету конца, от рожденья... до рая...
Неужто когда-то так было? Так будет?
Мои вы друзья, отзовитесь сердцами...
Лишь время, что с нами – простит и рассудит,
слышь, звон колокольный... и даль с бубенцами...
19.01.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772348
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.01.2018
"Доброе утро!" - душа разбудила ленивое тело,
всё бы дремать ему, в тёплой постели нежась,
угомонясь от работы, ничем не тревожа
бессонное сердце.
Встрепенулась первою мысль, окликнула память.
"Доброе утро, Друзья!" - уста прошептали.
"Доброе утро, Жизнь!.."
Тимофеевская Е.П.
Из книги "Бог видимый"
Свет струится
Свет струится, свет струится -
Новый, светлый - в радость день.
Излучают счастьем лица,
Словно, на небес, звезде...
Этот мысленно взлетает,
Презирая серый фон,
Толь умом, толь сердцем знает -
Высью значится грифон.
Экий праздник - море света,
Из рассвета светопад.
Мирозданья Божье кредо -
Бескорыстных мыслей сад.
Свет струится, свет струится -
Умиротворение...
Всем бы Свету покориться,
Совести, терпению...
14.03.2015г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772196
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.01.2018
Хорошее прикрепляется к хорошему.
Плохое тянется к плохому. Яблоко к яблоне близко.
Не суди никого. Судить можно только себя.
Мудрые мысли.
Что выберешь, мой друг, там и пребудешь –
иль Света парус, или тьмы удавку.
Так хочется помочь добром вам, люди,
контроль над мыслью – постоянной правкой.
Зло может возвратиться бумерангом,
кто мысли вредной сам же стал посланцем.
Но благодушие, доброжеланье –
вас защитит, не стать вдруг жертвой-агнцем*.
Молитва исцеляет от болезней,
коль произносишь с абсолютной верой.
Унынью, грусти во сто крат полезней –
владенье Божьих огненных энергий.
18.01.2018г.
*агнец – ягнёнок, как жертвенное животное,
см. Словарь русского языка, С.М. Ожегов, 1982г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771997
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.01.2018
Увесь цей світ, ці трави й солов'ї,
цей дім під кленом, де я ріс й зацвів,
де серцем я від сірості вцілів,
людей за доброту я полюбив –
сердешний край – скарби усі мої...
Духмяний цей акацієвий дим,
вишневий, яблуневий цвіт весни
і призьби на хатах від старини –
усе це у душі моїй бринить:
ромашки, річка, степ, луги й сади...
Все у моїх віршах та у піснях,
що відпускаю їх, як пташенят –
у думах, що хмарками тут летять,
у буднях і серед життєвих свят,
в журливих і веселих світлих днях...
Увесь цей світ, якого подих жну
і Божий, що у серці повсякчас.
О, Батьківщино, сива без прикрас –
чи пам'ятаєш, пересічних нас,
що вірність і любов несуть одну?
17.01.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771832
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.01.2018
пісня
Батьківщино моя –
пуповиною зв'язані
вже навіки, в цім світі,
у змінній імлі...
Все шумлять там за скіфським
горбом сиві ясени,
а над ними махають
крильми журавлі...
Скіль віків покоління
змінялися, пращурів –
все біжить вздовж доріг
невесела ріка...
Під горою юрківською
збіглися сім ярів,
доля людська здебільш
не медова – гірка...
Батьківщино моя,
жиєш тихо у просторі –
там десь цвинтар маленький,
батьки і сестра...
Там лелеки приречені
буть чорнохвостими.
За столом, в моїй пам'яті,
всі вечора...
15.01.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771418
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.01.2018
Поднимем бокалы
старый Новый год
Бархат снега долгожданный
тихо тает на губах,
чаще видим это в снах –
он зиме поёт осанну.
Скрыл подснежник в январе,
розы алые хрустальны,
песнею исповедальной...
Правда ли в календаре?
Падал снег, даря улыбки,
грусть ушла из сердца прочь –
не страшна без звёзд нам ночь
и ледок на речке зыбкой.
На архаику стволов
и на готику, барокко,
перекрёстки, как у Блока –
чисто, бело от снегов...
По традиции, пришедшей,
снова – старый Новый год
из причудливых погод,
спрогнозировал их леший.
Будем счастливы, друзья,
так поднимем же бокалы
в поэтической сей зале,
СЛОВО – сердцем всем любя!
14.01.2014г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771154
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 13.01.2018
Долгожданный нежный друг –
ты принёс картину в белом,
нарисованную мелом,
наст хрустальный и упруг...
В сказку зимнюю вхожу,
лучшую беру награду
в новогоднем маскараде –
на коньках по льду скольжу...
Вновь загадана мечта,
в сердце возгорелась зримо –
будет пусть боготворима
и в момент сей неспроста...
Бой часов в двенадцать, враз
в Новый год перешагнули –
в городах в горах, в ауле,
на дорогах звёздных трасс...
Пусть всё лучшее, что в нас –
вновь в пути сопровождает,
сердце к ближним сострадает,
свет в душе, чтоб не погас.
Белый , чистый, нежный снег –
нас всегда преображаешь
и над прозой возвышаешь,
чтоб был с нами Божий брег.
12.01.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770985
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 12.01.2018
И зима не зима, и весна не весна...
Жизнь неладна и речка мелеет...
Всё витает над Родиной чья-то вина,
дни и годы всё злее и злее.
Друг на друга горбатятся мысли мои,
ясно вижу – идём не туда мы;
и не только мы, мир весь. Давай постоим...
Отдаляются Божии храмы...
Горизонты мельчают, всё лбами стучим,
искры глупости с глаз высекаем.
Находить научиться б истоки причин –
совесть вспомнив, пред Богом всё каясь...
Над холмами страны радость пусть поплывёт,
справедливость и Правда сияют;
и вернётся в сердцах жажда жизни и взлёт,
Благодать в мире Божьем настанет...
11.01.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770771
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 11.01.2018
Цей тихий світ сільських пустинних вулиць –
вздовж розбрелися клени й тополя,
босякуватий вітерець гуля...
Вже червня дні у літо всі майнули,
старий бреде по вулиці сутуло...
Дитинства літо тепле, мов заснуло,
травичку щипає мале козля...
Моя Матуся пісеньку співає –
в городі все нараз, цвіте й росте
і небо всіх цілує, непросте...
В печі надворі хліба короваї
розносять дух флюїдів, цілу зграю...
В саду, при зорях, сяду і заграю –
баян несе мелодію аж в степ...
Ось зовсім недалечко річка плине,
зберу я друзів і гайнем туди –
у прохолоду чистої води,
душі на крилах, я ні в чім не винен...
І думалось, це вічно все не мине,
та "хтось", маршрут життя мого за тином,
вже змалював... Кінчалися меди...
08.01.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770229
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.01.2018
О если б
В день Рождества Христова
О, если грустное забыть,
оставив за бортом удачи,
сегодня темень пусть поплачет –
нам Рождество Христа свершить.
Он так хотел всем жизнь устроить,
улыбки видеть на лице...
Всегда он помнил об Отце,
небес задумчивую проседь...
Родился, чтобы всё пройти,
Внести Луч Света изначальный,
вручить землянам счастья тайны,
Любви истоки на Пути.
Какою жертвою наполнен –
о, бескорыстная душа
и, даже смерти не страшась,
учил – рыбак ты, жнец ли в поле...
Отдал нам всё, что мог и знал,
а знал Он всё и всем делился,
за всех в пустыне Он молился,
Он оживлял и исцелял...
О, если грустное забыть
и воссиять Христовым Светом,
все в жизни применить заветы –
в Век Золотой могли б вступить...
07.01.2018г.
Рождество Христово
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770072
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 07.01.2018
Вклонився дуб і тихо думу дума,
стоїть віки, світ зна не навмання –
цих перехожих, йдуть в суєтність шуму –
про те, що в світі люди є рідня.
Рядком цей шлях старий, зміїться в невідь –
десь під горбом забутий хутірець...
Стовп верстовий тут похилився, древній.
Дуб – старець мудрий, ну а може жрець...
У вітах-вусах усмішка неначе,
блукають люди здавна в трьох кутах:
"О, чоловіче, рідний небораче –
веселість щезла в селах й городах"
Хто буде слухати старого дуба?
Ще поколінь багато пройде тут
через жадобу, лицемірство, скупість,
зло, войовничість – все ж в ЛЮБОВ прийду́ть.
Птахи щебечуть – дуб у тінь гостинно
приймає всіх і пілігримів теж,
що між людей слова несуть билинні,
а в небесах пливе хмарок кортеж...
06.01.2018р.
Різдвяна ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769918
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2018
Біжимо з тобою, брате,
по життя стежині – знати б
де та ціль, що головна,
де стріла, де тятива?
Лиш трава тут мурава?
Промчимо всі білим світом,
а чи відповідь відмітим?
У летючих вдаль хмарках
ллється мудрості ріка,
і мета, іздалека́...
Все ж є віхи ізначальні,
значущі, як і сакральні,
є для нас – орієнтир,
Світло у життєвий вир –
доленосний наш клавір...
Всього явлення, новітнім,
і оновлення створінні –
Світло дитятка Христа,
в Віру серця є врата.
День відзначимо Різдва!
Не сховатись Його Світла,
як без шани заповітів.
Світ наш повнозмінним – будь!
Істинний пройде́мо Путь –
Іспит Правдою, є суть.
2017-2018 р.р.
Різдво Христове.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769756
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 05.01.2018
диптих
І
Неистребим ехидны взгляд
В несовершенном этом Мире –
Течёт её злорадный яд,
Чтоб приземлять, подобно гире.
Ни дня не жить ей без хулы,
Не изменился Мир пока что –
И до Любви, как до Луны,
И лицемерья, как в Боккаччо.
Претит полёт ей, Света лик
И поднебесные картины –
Прозренья трепетнейший миг
И к Истине тропа… из тины.
Плывёт, как клочья рваных туч,
Ехидны спесь из паутины,
А Дон-Кихоты Добрый Луч
Всё тащат через тень рутины…
ІІ
Да, Дон-Кихоты мы, паяцы –
Так было раньше… так теперь.
Мир перевёрнут, все на пальцах,
Как хочешь – верь или не верь.
Хоть точно так же облаками
Земля окутана слегка,
Как и тогда, века веками,
От совершенства далека.
Но не сама, а человечки
Поступки ткут не из Любви,
Лишь деньги, деньги – вот их Мекка,
А по духовности – увы...
Впотьмах, всё ощупью, авосью.
Век двадцать первый на дворе.
В пути за Разумом с авоськой,
Всё семеним, мельчим в поре.
Змеёю вьёмся по спирали,
Никак хвоста не закусить.
Мы только крайности познали,
Да научились всех судить.
Лишь Дон-Кихоты и паяцы
На острие Добра и зла –
Златой срединой, сладив пяльцы,
всё вышивают Новь землян.
18.01.2006г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769670
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.01.2018
Новий рік – то обнова душі,
поверхневе лишити позаду.
Всіх простити мерщій поспішіть
і просить щодо себе розраду.
Новий рік – білосніжний листок,
все спочатку, немов народився.
В віці різному – свіжий виток.
Зусібіч себе знов роздивися.
І лушпиння, що в рік назбирав –
полишити його у старому.
Якби кожен наразі це знав,
менше б люду брело до содому.
Новий рік – грань нова у життя,
їй у Божому Світлі сіяти.
Не гріхами себе побиття,
віднайти ж своє радості свято.
То ж відкриймо для себе нове:
ні словами, ні дійством – смітити.
Чуймо – нас відірватися зве
Віра Божа, від чорної свити.
1 січня 2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769133
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018
С Новым годом, друзья
с Новым годом!
Пусть поселится счастье в домах,
жёлтой доброй собаки с приходом
и хвоста её сказочный взмах.
Дирижёром любови пусть будет,
явит искренность в наши сердца
и добра сказку в душах разбудит –
встретить взгляд одобренья, Творца.
С Новым годом, друзья
с Новым годом!
Пусть сбываются наши мечты
со Снегурочкой, Дедом Морозом,
в светлых помыслах будем чисты.
Пусть родятся здоровыми внуки,
мирным, небо обрадует нас,
повстречаться всем после разлуки,
а поэтам взойти на Парнас.
С Новым годом, друзья
с Новым годом!
всем друг друга простить и обнять.
Восемнадцатый встретит под сводом –
пусть удачу приносит нам в днях!
30 декабря 2017г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768810
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 30.12.2017
новогоднее пожелание
Зима вокруг, зима в душе и вьюжат декабри –
всё замело ни зги вокруг, под крышей снегири...
И к нам сибирская зима – Ай Петри и циклон,
укрывшись в нише под скалой, пригрелся, клонит в сон...
И снится замок мне чудной и мир совсем иной...
Возможно лето, так тепло, деревья ввысь стеной.
Вода шумит невдалеке, пройдусь ка я туда,
а надо мною как алмаз горит, горит звезда...
И столько здесь людских существ парят вокруг меня...
Ни злобы, ни агрессии в красивой сени дня.
И так спокойно и легко, вдруг лишь подумав, я
парить стал и куда-то вниз легко ушла земля.
Не знаю, может не земля – здесь в фиолете всё:
Цветы, деревья, небеса... И словно ветр несёт...
Одежда тонкая, как шёлк, как крылья, веса нет –
ведь я в ней тоже нахожусь, с небес струится свет.
Всё невесомо, нежно – блеск хрустальный с высоты,
нет обязательств, как тенет – я здесь внутри мечты...
Что это? Как мне передать? Где я и где душа?
Совсем не виден время знак и звона нет в ушах...
Вот мир, спокойствия страна, лишь тела тень видна.
Нигде я будто и везде, лишь мыслей тишина,
прозрачно для неё здесь всё – вопрос лишь задавай.
Язык любой, как будто твой да, странный дивный край...
И только водопада шум отвлёк на миг меня,
прохлады лёгкий нёс туман и в радуге линял.
Не спрашивали документ, не заполнял анкет –
лишь сам себе я задавал... и сам давал ответ.
Не то здесь место, понял я, как на Земле у нас,
где ложь и алчность, клевета и зависть без прикрас,
предательство и ненависть, враждебность, ссоры, зло –
в край без любви, без перспектив, в тупик нас привело.
Уж буря стихла, Солнца луч – вернулся к жизни я,
покинув спальник, всё собрал, лишь тлеет мысль-змея:
"Неужто потеряли мы последний вариант...
Спасти Планету и себя – найдётся ли ТАЛАНТ?"
27.12.2017г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768357
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.12.2017
Словно бы дни заворожены,
дарят нам нежности свет...
Осень уж в зиму заброшена,
шлёт запоздалый привет...
Помнит всё, помнит усталая,
лёгкий снежок на листве...
Котик бежит по проталинам,
солнышко с туч в синеве.
День пробежится просёлками,
в окна заглянет ко всем –
под наряжёнными ёлками
Дед и Снегурка в красе...
Праздник, что душу всем радует,
искры бенгальских огней...
Боже, те шестидесятые –
Годы ли были ясней?
Нет, не забыть тех в груди истом,
мелочи кто замечал?
Всё было с нами потом, потом,
чувственность в сердце, начал...
23.12.2017г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767683
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 23.12.2017
Заглянеш йому в очі
і стільки там глибини і привілля,
стільки радості і болю –
си́няви і зоряної хуртовини,
Вічності і миттєвості...
Твоїх днів в переливах пам'яті,
бісеру зустрічей, шуму струмка і мовчання тиші,
дружнього співчуття та весняних гроз,
митарства, синіх волошок і ромашок...
Такого одкровення і таємничої недомовленості –
і все це одразу серед мелькання
спиць білячого колеса суєтності.
Привид початку і кінця,
чарівна туманність нездійсненного
і тьмяний перламутр надії...
Господи – дякую за такий шедевр
і подих віяла з твоїми фантазіями,
чи міг я мріяти про таке?
За що мені такий подарунок?
Та ще стільки нерозгаданого
і летючого кольоровою спіраллю буття
вдалину небосхилу...
22.12.2017р.
О жизнь...
Заглянешь ей в глаза
и столько там глубины и приволья,
столько радости и боли -
синевы и звёздной метели,
Вечности и сиюминутности...
Дней твоих в переливах памяти,
бисера встреч, шума ручья и молчания тишины,
дружеского сочувствия и весенних гроз,
мытарства, синих васильков и ромашек...
Такого откровения и тайной недосказанности -
и всё это в одночасье среди мелькания
спиц беличьего колеса суеты.
Призрак начала и конца,
очаровательная туманность несбывшегося
и тусклый перламутр надежды...
Господи – благодарю за такой шедевр
и дуновение веера с твоими фантазиями,
мог ли я мечтать о таком?
За что мне такой подарок?
Да ещё столько неразгаданного
и уносящегося цветной спиралью бытия
вдаль небосвода...
22.12.2017г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767619
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2017
[b]Відому українську письменницю пропонують висунути на Нобелівську премію 18.12.2017 19:17 На сайті Електронних петицій Офіційного інтернет-представництва Президента України зареєстрували звернення з вимогою висунути з літератури в 2018 році. Про це повідомляє УНН. "Так, петицію зареєстрували ще 20 листопада 2017 року" - , говорить автор петиції – Городиський Леон Леонович. "Вимагаємо від Президента України, гуманітарного блоку його Адміністрації зосередити свою увагу на цьому питанні, ініціювати висунення творчості Ліни Василівни на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури за 2018 рік тими суб'єктами, які мають на це право і в терміни, які визначені положенням, про дану премію (тобто до 31 січня 2018 року)", - йдеться в повідомленні до петиції. На даний момент зібрано 730 підписів з 25 тисяч необхідних. На голосування залишилось ще 64 дні.
Читайте більше тут: http://expres.ua/news/2017/12/18/277063-vidomu-ukrayinsku-pysmennycyu-proponuyut-vysunuty-nobelivsku-premiyu[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767327
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 21.12.2017
Новим роком, ДРУЗІ!
Математична метаморфоза
Якщо сьогодні
скласти свій
вік і рік
народження,
одержуєш 2017.
Таке трапляється
тільки раз в
тисячу років.
ПЕРЕВІРЯЙТЕ
Нехай же в кінці кінців
наступить і
соціяльна метаморфоза,
щоби всім людям
на Землі було
добре і радісно
ЖИТИ!
ПОБАЖАЙМО –
В ЯКОМУ РОЦІ
ЦЬОМУ БУТИ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767302
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 21.12.2017
Незабутняя зима
в шалі з блисками-зірками –
з тих зірковостей вийма
глек із свят, скрипить снігами...
І з чекань вже рік Новий
зве усіх нас до ялинки –
танцювать й співати звик,
від вгощань тече вже слинка...
А надворі ковзани,
лижі, санки... Карколомна
гірка – Віктор, я за ним,
а за мною вниз колона...
Хтось упав і вже юрма –
купа радості і сміху,
незабутняя зима
вдарувала всім нам втіху.
17.12.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766516
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 17.12.2017
Позови меня ты в детство
босиком и по росе,
чтобы в пене белой вишен
и в безоблачной красе –
я купался б в малолетстве,
в том далёком нежном сне...
Как же мог так долго-долго
не наведаться к тебе?
Словно было это рядом,
лишь открой глаза, смотри –
вот и встретились мы взглядом,
детство наше повторись:
переменками, уроком,
колокольчиком звонком,
вальсом старым, позабытым
в зале том полупустом.
Наш учитель, годы вместе,
столько лет глаза в глаза –
слёзы встречи не уместны,
миг..., и катится слеза...
Труден путь ваш, мой учитель,
сам всё это испытал,
ах как хочется, чтоб каждый
руку Вам поцеловал...
Детство, юность – словно птица,
ты взмахни своим крылом,
пусть пред нами повторится
всё былое за окном:
пролетят пусть дни за днями,
как листы календаря,
вновь засветится огнями
школа детства, как заря...
Не грусти, что так не стало,
мы запомнили навек –
как жилось и как мечталось
в классе том, мой человек.
Я тебя узнал, хоть трудно,
на висках уж седина...
Помнишь, как тогда поутру,
шли с тобой навстречу дня.
Свежим ветром, ожиданьем
алых в море парусов,
чувств прекрасных, состраданья
и неведомого зов...
Только в детстве так мечтаешь
в голубых безбрежных снах...
Где-то в юности остался
поцелуй, пьянящий нас...
лето 1981года
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766487
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.12.2017
Какие тёплые бывают встречи
и сужденные в том числе –
где откровенность душ и речи
до седины уж на челе...
Их не забудешь, не забудешь.
Жизнь – до чего ж ты коротка:
те всплески радости посреди буден
и взгляд прощальный на века...
Наш жребий брошен был давно и кем-то–
в путь добрый парус, взят маршрут.
И кто сказал? " – Наполнись Светом,
не попадайся в лоно пут;
попутчиков найди по сердцу –
теплом, любовью окружи,
так береги очаг, заветный перстень,
цена дерзанья, в пору – жизнь..."
15.12.2017г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766233
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2017
Ближе со злом но не с библиотеками.
Если вы будете продолжать такую политику,
то получите страну дураков. Такой страной легче управлять, но у неё нет будущего.
Министрам, Сергей Капица
Вот и добились
мы сверх победы –
книги читать
у нас более некому.
Ждут впереди нас
великие беды –
ближе со злом,
но не с библиотеками.
Тесты, ответы,
ищем тот верный –
место мозгов
заполняя шаблонами...
Господи, Боже,
куда идём мерно–
в роботов стойло
тупыми колонами.
Век мониторов
или смартфонов,
мир виртуальный
затмил мир реальнейший.
Сколько голов –
столько и пустозвонов.
Если и удалось –
здравый смысл рассмешить.
11.11.2017г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766171
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 15.12.2017
* * *
Над хатою голубка в леті –
у тій далекій стороні...
Життя, мій краю, на портреті
у цвіті білім по весні.
Ти заглядаєш знову в серце
волошкою, у полі снів...
Знов підіймається із денця
священний сплеск, що у мені.
Він в'ється і нитками шиє
прозорість, що була, була...
Дивлюсь в долину із вершини –
там сивина, тут ковила...
Чому навідалась, голубко –
так притягальними крильми?
На зустріч із пітьми розлуки?
– Бо ж разом там колись були...
14.12.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2017
Я стежиною бреду посеред лісу вікового…
Осінь стиха виглядає жовтим кленом із-за рогу.
Дощик перший вересневий несміливо накрапає.
Мох зелений каже північ – звідки, де рости, він знає?
Вітер раптом у сопілочку заграв і засміявся,
Розіпнув зелені шати й пророкує – пожовтіють,
Позолотою укриє осінь граб і дуб, і ясень…
Поспішаймо ж в цю картину, в найпрекраснішу подію…
В різнобарвне кольорове розмаїття це жовтневе
Доки в прожилках малює лист дорогу в скору невідь
Й кожен день в обнові казка, білка шишки добирає,
Ми ж – гриби, шипшину, груші і другі дари, в цім раї…
Як спізнились – вітер буйний світом жовтим закружляє,
Ліс роздягне, а сьогодні падолист такий безвинний…
Те, що буде – невідомо, що було, того немає.
Це, що «зараз» ось летить – і є життя, тож і живи ним…
01.09.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764911
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.12.2017
Таке містке й легеньке, як пушинка
Життя усім дароване звідтіль,
Як переливи – Всесвіту відтінки,
Веселка в миті, Бога мила тінь…
Таке близьке і надто зрозуміле…
Таке таємне в задумі Творця –
Летиш крізь дні, немов би птаха вільна,
У виборі… до миті вороття…
У леті,
тепер вічнім,
без кінця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764857
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2017
Подруга, жизнь моя, –
с небес подарена,
сквозь листопада трон,
цветущая весна...
Скажи – куда спешишь,
событий за водою?
– Вон, распластав крыла,
равнинной вольницей
в край тот таинственный,
высок сокольницкий –
за той неведомой верстою...
05.1.2017г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764171
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.12.2017
Десь дощ сьогодні йде
і ранок смутно сірий,
і вітер не гойдне
віт в візерунках, ліру.
Лиш в синьооких снах
жоржини, літо й спека
і коні в табунах,
на колесі лелека.
Життя всі миті тут –
дні ластяться у серці
і нас туди ведуть,
де мрія і знайдеться.
04.12.2017гр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763944
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.12.2017
* * *
Багаття осені палає з переливами –
В огні бурштиновім берези і кущі…
Так контрастує ця краса дерев із нивами,
А заєць сірий ще, біжить кудись, мерщій…
Цим ранком паморозь змальовує, вражаюче,
Картини трав біляво-ніжні, росяні, –
Де мишка весело підстрибує в них, граючись.
Печаль розтанула, вже радість у мені…
18.11.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763112
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.11.2017
Ой ріка моя ріка –
без зупинки в часі плинеш...
Зірка очі не змика,
світ міняється, як глина.
Добре, як у тих руках
і добро із неї ліпить
те, про що ми в милих снах,
бачимо у квітах липи...
Хвилька б'є у береги,
а земля, як килим стелить...
Щастя всім нам до снаги,
чому ж мрії війни мелять?
Не туди, знаття, йдемо –
не до злагоди й єднання.
Мир згубили, перемог
жертвенних куєм на грані.
А в цей час хтось на крові
статки робить і сміється...
Даймо ж раду голові –
задурили вже до греця.
Ой ріка моя ріка –
не спинить , не повернути...
Так невже вік жити в скруті
посеред життя, злегка?
25.11.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762197
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2017
білий вірш
Ось ми разом,... ось ми разом
і думками, і діянням в буднів танці –
квіти стеляться під ноги і птахи співають ніжно –
все ще разом, всі ще разом...
Дні у росах,... дні зачаті
в білій піні цих хмаринок над дахами...
Верби зелень свіжу й любу нам дарують вздовж городу
всім на радість,... всім на щастя...
Вечір,... неба це бездоння –
все ясніше зорепад нас кличе в невідь...
Як же ти гіпнотизуєш, батьку небо серце й душу –
всіх нас разом,... ми ще разом...
Та... зоря чиясь вже впала...
і туман жури застряг у нашім горлі...
Стало ясно, що в цім світі вічність – то одна відносність...
Цій новині – з неба сльози...
Трави в осінь, зілля в ліки...
Кожна мить життя у пам'яті-брильянті –
бережіть його, цінуйте і лелійте в швидкоплинні,
доки разом... в рідній купі...
21.11.2015р.
В пам'ять про баритон Д.Хворостовського, що пішов у небеса...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761772
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.11.2017
романс
Я на тебе дивлюсь,
моя пісня й кохана,
із тих давніх часів
ясно синіх очей;
дві дуги твоїх брів,
моя любая Дано,
де підставив колись
у дорогу плече.
Тихий шерех дерев.
Стан душі неповторний.
Ще життя уперед…
Майорять стожари.
Білий сум межи днів,
а чи радість пригорне –
то на серця струні
грають в любість вітри…
Боже, хороше як –
грона сині бузкові
шлють духмяний туман.
Десь малиновий спів…
Хочу бачити сон,
де наївні ми знову
і рука у руці,
і не треба нам слів…
Лишень небо і ми,
де світанки нам в очі
і в бурштиновий біг
листопадовий дощ…
Та безмежність в очах
і казкові всі ночі
не полишать хай нас
в лебединість порош…
02.02.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017
О, друзья, вы так далЁко,
Выпьем за былые дни…
Тех мечтаний о, пророки,
Бог – вини нас, не вини…
Так обнимемся, ведь знать ли –
Встреча ждёт нас впереди?
Мир недавно открывали,
Тропка грядет – звёзд, среди…
И непрошенной росинкой
Взгляд туманится слегка.
Наша молодость – вернись-ка!
…Эхом, в будущих веках…
16.06.2014г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761327
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.11.2017
* * *
Якби душа там не сміялась
й боліло серце за усіх,
і білі весни не буяли,
не каявся за перший гріх...
Цілунок терпкий, незабутній...
Замерзла річка й ковзани –
де святами ставали будні
і мріями щасливі сни...
То вже й забув би дні далекі,
а так – як шлейф, як тінь, міраж...
О, чорно білії лелеки,
о – де той, юності кураж?
17.11.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017
Як сплеск – це дитятко осіннє
і усмішка, зустріли нас:
ось злотне сяйво на картині,
брильянт, з-за горизонту, враз!
Радійте, хлопці і дівчата,
цей день – вчарований з небес.
Такі красоти й дні не часто
стрічають, в настрої, тебе.
Так лікував Татусь в дитинстві
незвіданий дитячий сум –
як сонце, в усмішці іскрився,
добра, веселка Учансу...
Ще квітне осінь семи цвітом,
шле на доріжку нам тепло –
бурштинний пропуск в зимне світло...
В краї щасливі нас знесло...
Життя для радості нам Богом,
з душею вручене , давно.
Устелена листом дорога –
розшите, Нені полотно...
13.11.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2017
Як маятника коливання – час,
нам в ньому жити,
жити і зростати.
Ніхто не зможе вирішить за нас
у тих, чи інших
долі іпостасях.
Якби ж ми знали ціну кроків вниз –
хоч маятник це робить
час за часом,
ми б дерлися й хапались за карниз,
щоб лишень ввись,
уперто і за Спасом...
10.11.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759691
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2017
Осінній дим...
І з журавлями осінь.
А думи десь на небеса пливуть...
Якась вина
помилування просить.
Людське життя – у чому ж його суть?
Троянди милі,
пізні – розгадайте;
і хризантеми, розкажіть про це...
Що розумів,
як чорно-біле Данте,
багатозначне у життя лице...
Для того весни
і для того осінь,
душевна радість, чи мотив жури...
Ми на землі
хто? – тінь, що в мандри боса?
А чи свіча, що жде по кіль згорить?
Ми Бога плід,
Його надій чекання –
Він дав нам все, аби прозріли ми,
пройшли крізь всі
припони і вагання
у ОСІЯННЯ із обіймів тьми.
09.11.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759690
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2017
Где счастливое то время?
На кузнечика досье?
Там, в траве, мечтаний пренья...
Где то время, друг месье?
Где, сверкающий в познанье,
и блистательный тот Мир?
Солнечный рассвет тот ранний,
всех начал святой кумир?
Не воробушек то стайка –
одногодки в бурьяне...
В облаках на небе знаки
наяву, а не во сне...
Как прекрасны в мире этом
устремления души –
толь зимою, или летом,
те мгновенья хороши...
Лишь потом нас удаляет
от Природы суета –
сохраним частичку рая,
Бога дар нам, неспроста.
07.11.2017г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2017
О, Твоє світло – Боже, мій Боже,
вже не забути, в мені ж бо в'ється,
в мені палає, любов примножить.
Моє в Твоєму – живуть два серця.
Все подолаю і все пізнаю –
цей Всесвіт вічний і безкінечний.
О Світе милий – тебе кохаю.
Як був наївний, такий безпечний.
Моя Природа – о, Земле рідна
і води річки, вздовж поля маки...
Всі душі вільні, всі люди рівні –
промінням з Неба шле Сонце знаки.
"Проснімось люде, прозріймо люде" –
троянди кажуть цим ніжним цвітом,
чи стелять трави, снігами грудні,
і журавлі нам курличуть світом...
А філософія падолисту
віки чекає цього прозріння...
Розгадка в Вірі. Бог в нашім серці.
Любов є мудрість й життя коріння.
29.10.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757861
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2017
Життя – то насправді вибір
і тут вибираєш лиш ти
Летіти, а чи повзти,
У той, а чи в інший вимір.
Валентин Бут
Де твій Рим
Життя – непокірне життя,
воно з нас карбує Людину,
не гаючи жодної днини,
а миті його так мигтять...
Плануєм, радієм – кінці ж
так рідко стикуються в диво.
Он люд посміхається криво,
керманичі з лету – в спориш...
Так не репетиція ж тут?
На чисту лягають сторінку,
у сувій всі наші хвилинки –
всі Істину знають просту.
Бог вибір дає нам самим:
летіти, чи повзати низом?
Талан маєш – певна і риза.
То ж де на цей раз є твій Рим?
28.10.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757613
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2017
Здесь Родина моя,
Мой милый
Малый берег,
Отрада для души,
Исток дороги
К вере.
Здесь в детстве
Бегал я –
Деревья сохранились,
Которые всегда
С судьбой моей ветвились;
Стволы, где пнями лет
Отмечены зарубки –
Вам здесь
Стоять дано,
Считать
Судьбы минутки...
Листвою шелестя
И будто окликая
Знакомых,
Сотни лиц –
Седых всё ж узнавая…
Здесь столько
Пролегло
Путей – дорожек
Ранних,
Так быстро
Унесло
И чувств
И грусти давней.
Тех дней
Не повторить
И не вернуть,
Лишь Память –
Мгновенья воскресит
И нас соединит.
01.07.01г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2017