| Сторінки (31/3071): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Милі онуки – час ваш за луки
швидко гайне, що й не снилося вам...
Потяг вже бачу й тік-таків стуки,
недаром сива вже голова.
Ще веселять так – червоні маки,
ґвалт ластів'ят, до них мама в гніздо;
небо рожеве, сонячні ранки...
Жили б поближче, не за кордон.
Поможи Боже – війни не множить,
дай же їм щастя, в достатку б жилось;
що нам дісталось – їм те негоже.
Слів моїх Небу б – в зорях зійшлось...
13.12.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2019
Голуб-правдонька самотньо
на орбіті близь Землі.
де багатство стало модним –
всі в гризні за нього й в злі.
Розгулялись чорнокрило
брехні, щоб добро зарить,
дАли вітерець в вітрило:
"Совість – геть на хутори!"
Господи, прости, мо вернеш
віру їм, ніж суд вершить?
Дияволу продавшись, скверні –
в златі, майже без душі.
Рветься все ж душа до Світла –
жадоба "Пан", завела...
... Зійдуть в Лету мертві міти,
час закінчеться для зла...
12.12. 2019г.
Душой ютясь
Голубь-правда одиноко
на орбите близ Земли.
В охватившем страны, роком –
зло где правит и велит.
Разгулялась чернокрыло
ложь, для похорон добра,
дали ветерок в ветрило:
"Совесть – вон на хутора!"
Господи, прости безверных,
жертвой пали, в зле, крестясь...
Дьяволу продавшись, скверне –
в злате, но душой ютясь.
А душа то рвётся к Свету –
что ж вы с нею, "господа?"
... Всё, и это канет в Лету,
зла закончится страда...
12.12. 2019г.
* Толковый словарь Ожегова
Рок РОК, -а, -ом, муж. (высок.).
Несчастливая судьба (в І знач.).
По воле рока.
II. РОК 1. -а, муж. Обычно эксцентрическая
эстрадная музыка, насыщенная
социально-драматической экспрессией...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857725
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2019
* * *
Час –
багатство моє і пилинка,
мого потягу дим в путі...
Де ж сенс їзди ось цеї знайти?
Як відкрити,
що ховає ця скринька?
Час –
чаруючий в мені Вселенський джаз,
бузковий по пустелі верблюд,
до оазису вічний маршрут...
О, життя –
ти є дар в земний Вернісаж...
Час
бути тут, творити на удачу
з кришталю гойдалок, гривастих скакунів;
пейзажів ще мелькання і підків...
Чи зможу
за любов
й такий букет –
віддячить?
10.12.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857531
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 10.12.2019
Суєта нас хоче віддалити –
це вона плечем, плечем між нас.
Не приймаємо твоєї свити,
бо вогонь любові не погас.
З гір крутих спустилися в долину,
кроків хід сповільнився, нараз.
Ось з тополі лавка близь калини –
як же здавна знає добре нас...
А ріка несе тихенько води,
хвилька шепче про минулий час;
ми ходили нею через броди,
промінець нас Божий помічав...
І твої небесні любі очі,
як тоді всміхаються мені,
А коса у юнь оту – дівоча,
пам'ятає зустріч по весні.
07.12.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2019
Рожеві ранки
есе
верлібр
Як швидко ковзає життя,
біжить в екстазі юності,
ловлячи запахи квітів і трав,
захоплюючись махаонами,
пухнастим курчам, одудом,
соняшниками і полем жита...
Нічого не залишається
непоміченим від допитливого
погляду чистої душі,
тісно пов'язаної з природою.
Рожеві хмарини
від вранішнього сонця
притягують очі і серце...
Так хочеться злетіти
в цей фантастичний
різнокольоровий простір,
вільний від будь яких зобов'язань...
Ці миті на все життя
запам'ятовуються разом
з романтичним настроєм,
іще багатим
Божественним
святим наповненням...
Щонайсвітліші мрії
ближнього і дальнього майбуття
обіймають, формуючи
життєві шляхи...
Дай Боже їм збутися.
Та ось, за поворотом дому
зустрічає безупинний вир
РЕАЛЬНОСТИ.
А вона не чародійка, навпаки
давно стара і вперта.
Вона швиденько просіє
наші надії
і в решеті залишиться
лише декілька їх зерняток,
яким ще треба прорости.
І ось вже
набиті перші шишки.
Реальність запитує:
"Не зламався?
Молодець, іди далі."
То ж і йдемо.
Вже під запахи
вихлопних газів
і попелу життя.
Звідкілясь береться
тридцять літ.
Починаються перші спомини,
стрічаються перші втрати...
Нездійснене
виглядає з кишені,
а ти його
пхаєш назад:
"Не висовуйся!"
Бо турбот
сповнений рот,
і рожеві ранки
мов би кудись поділися
з поля зору...
05.12.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856977
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 05.12.2019
* * *
Час кривих дзеркал буяє
пекловим душком –
зло спішить, бо добре знає,
драпати сторчком.
Вже метуть шторми і бурі
на землі віків.
Сни у ловкачів похмурі –
більшає ж гріхів.
Зашморгом стає багатство
нечестивих днів.
З жадоби до ренегатства* –
совість схоронив.
Вибір кожному в дар Богом:
світло, чи пітьма?
Знаєш, знаєш – вийде боком
слід від лжі клейма.
05.12.2019р.
* Бо від партвельможества, самовдоволення, самозамилування, самозвеличування, вседозволеності до переродження, ренегатства, зради, дистанція дуже коротка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856962
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 05.12.2019
Гора Опук* – какое место,
прекрасный заповедный край,
здесь предстаёт Земля-невеста –
тот самый первозданный рай...
Какое ласковое Солнце,
с ракушек берег в горизонт
и озера из роз оконце,
сапфир небес – из сказки зонт.
Эти цветы для любованья,
скольким оттенков чувств – их взор?
Душа вся в трепете, за гранью,
Твой почерк, Боже-режиссёр!
Ты всё создал для человека
и красотою всё сказал.
Так почему нам с века в веки
не подойти в Твой счастья зал?...
02.12.2019г.
*Некоторые легенды горы Опук (и одноимённого мыса на юге Керченского полуострова) связаны с их названием. Рассказывают, что в море возле мыса произошло кораблекрушение, а спаслись только две женщины – О и Пука. Они были хороши собой, но властны и самоуверенны, пытались заставить население ближайшего селения служить себе и оказывать царские почести. Крестьянам это не понравилось, как следствие, они обратились к колдуну. По его заклинанию под нахалками вздыбилась земля и выросла скала. А сами царицы превратились в двух удодов, противно кричавших «О-Пука! О-Пука!».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856747
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.12.2019
Ось і прийшла до нас зима,
чи бути їй, в нас не питає –
виблискує кришталь-кайма,
хоча сьогодні швидко тане...
Так царь часу керує світом,
а ми за ним у любість днів
ось цим, природи алфавітом,
від посівної і до жнив.
Чи осідлає людство мудрість,
щоб у Любові звести дих?
Зла подолавши хитрі мури –
благословити молодих.
1 грудня 2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856496
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2019
Вежа дитинства мого ясноокого,
тихий заобрійний серцевий стук
і почуття в самоцвітах високого –
край запорізький, душі моїй друг...
Цей різнобарвний, у днях розмальований,
сум від пройдешнього в нинішніх снах.
Все, що збулось, падолистом змело –
дзвенить
тремоло ніжний так тембр в берегах...
Вежа дитинства – чоло заколисане...
До Дніпрогесу проспекту краса –
стільки подій в цім проміжку розписано,
знає душа і ось ці небеса...
29.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2019
Скачет конь
и скачет солнце
по строке
и вдалеке
глянет месяц
в чёрной ночи
скачет время
по реке
я скачу
по бездорожью
так задумано
Творцом
под ветрами
стёжка рожью
дальше лесом
бурелом
скачем все
за каждым выбор
перекрёсток
чей и где
всё нашёл
земное либо
странником
звезды
в узде
29.01.2013г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856197
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.11.2019
* * *
Які ж це золотії дні,
ця осінь у мені й природі –
життя немовби уві сні,
воно було і є в ціні,
летить лелекою, та й годі...
А нам, безкрилим на землі,
як маврам, що звершили справи,
але зверх справ є Дух велінь –
збороти зло і чорну тлінь
в серцях людей, біду-потраву...
Цю Світла Божу благодать
засіяти в днях безнадії.
Веселка Неба й зір воздасть –
хто совість й правду не продасть,
та віру у первинну мрію.
Які ж це золотії дні –
цей ніжний шелест..., утікають...
О, як же встигнути мені
у душах запалить вогні,
та й впасти на коліна, каюсь...
26.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856055
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2019
* * *
Коливається час цей похмурий–
різношерста вже братія в масть
розбудовує замки, вкруг мури,
жадоби розгулялась напасть.
І картини апокаліптичні
із туману вплітає каприз.
Та в промовах малюється спічных
розприкрашений блеф-бенефіс.
Житія ріки – мудрість на Небі
врозумляє блукалих овець.
Не блудити, зайнятись в потребі –
на землі хто творець є і жнець.
І любов виглядає, забута,
як і совість, до ближнього путь...
Скільки сліз, бід пройшли, не заснути –
мо пора Божу сутність вернуть?
24.11.2019 р.
* * *
Как колеблется время угрюмое –
разношерстая братия в масть
распевает, что кем-то задумано,
разгулялася алчность-напасть.
И картины апокалиптичные
из тумана вплетает каприз.
Но речами рисуется спичными
разукрашенный блеф-бенефис.
Жизнь река перекатами чуждыми
вразумляет заблудших овец.
Не блудить, а заняться бы нуждами –
на земле кто создатель и жнец.
О любовь, позабытая брошена,
как и совесть, что к ближнему путь...
Сколько бродов прошли, слёз непрошеных –
не пора ль Божью сущность вернуть?
24.11.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855731
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2019
Волны, огромные волны
в чаше большой океана
катят, играя и пенясь,
с шхуной Святой Марианной...
Закреплена на ней мебель,
мачты качает Норд-остом.
Светится зеленью гребень
в полтора шхунного роста.
Вниз, в небеса наш бом-кливер,
палубу в такт всё качает –
марсовым в пору "брать рифы"
на высоте белых чаек.
Море – ты смелым подвластно
в бездне владений солёных,
здесь не престало быть праздным
под чередою циклонов.
Мир романтичный, но строгий,
тут не речные пороги –
мили и мили под килем.
Храните Нептуны и Боги.
20.11.2019г.
*Бом-кливер – передний из косых треугольных парусов на носу судна.
*Марсовые – матросы, работающие на мачтах при постановке и уборке парусов.
*Риф – «брать рифы» – уменьшать площадь паруса, подбирая и подвязывая его нижний край короткими снастями – риф-штертами, прикрепленными в два или в три ряда к парусу. Рифы берутся в случае сильного ветра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855415
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 21.11.2019
Як розкриються ставні у життя доміно,
в голові затуманить, наче терпке вино;
мов живе все заграє перед очі мої
і я там, вже не скраю – є, а не притаївсь...
О, яка ж то є мука – хміль пройдешніх часів?
Незворотність, а кличе в притягальній красі.
В об'єктиві спіймалась мить, навічно тепер,
й при великім бажанні я її вже б не стер.
О який же ти Світе – загадковий, простий,
що тебе розпізнати хочу, зможеш, прости.
Крізь десятки років все ж переносиш мене.
Хоч і знаю напевне:
все мине,...
все мине...
17.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855062
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 18.11.2019
Нічого не дзвенить в кишенях –
Хіба сніжинок мрійний хміль?
Ще за пройдешнім квилить біль
І на губах те й досі ймення...
Й та воля – юності акорд...
Чи взнаємо с тих пір щось краще?,
Над світом домінує праща,
Жирує й біситься бомонд.
Скажи, сніжинонько моя –
Чом Світло – більшості ще тінь?
Й життя сприймається, як тлінь?
Політ? – У роздумах стоять...
Підморгує нічнеє небо,
Блистить вгорі Чумацький Шлях,
Із келії глядить монах,
А людям НЕБО не в потребі?
Земля. Кременистою, дорога –
Через пеньки, та все ж до Бога...
14.11.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2019
* * *
Це так відоме відчуття,
що ти завжди рядком зі мною –
як пити воду, зиск буття,
як ясність й необхідність дня,
чи нота, задана струною...
Цей цвіт в вишневому садку
і сонце, що теплом зігріє;
спів ластів'яток на льоту,
стрункі тополі у рядку
й душі такі летючі мрії...
До тебе серденько летить
і все єство – рядком посидіть...
Немає кращої мети –
з тобою тиху річ вести...
Ніколи ж Нені вже не видіть...
15.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854897
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.11.2019
* * *
Це так відоме відчуття,
що ти завжди рядком зі мною –
як пити воду, зиск буття,
як ясність й необхідність дня,
чи нота, задана струною...
Цей цвіт в вишневому садку
і сонце, що теплом зігріє;
спів ластів'яток на льоту,
стрункі тополі у рядку
й душі такі летючі мрії...
До тебе серденько летить
і все єство – рядком посидіть...
Немає кращої мети –
з тобою тиху річ вести...
Ніколи ж Нені вже не видіть...
15.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854811
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.11.2019
Ось і осінь, ось і осінь,
неповторна, синьоока,
немов юність знову носить –
погляд зверхньо, взявшись в боки...
Захід прикрашає щоки
у дерев, вже майже голих,
хоч тепло в які ж це роки –
в кронах погляд в листя, долу...
Ось і осінь, а не вірю –
сніг-куделі розвіває,
як і дні, роки й повір'я...
Мо ворожка долю знає?
А душа ж бо молодая,
їй би ввись, і вшир, і всюди –
і за овид, і до краю,
та з любов'ю, добрі люди...
Залетів же лист в долоню,
письмена в червлених жилках –
ось і казки злотне лоно...
Вітерець за поли смика.
09.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854165
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2019
І я про те, що нам
не треба поспішати,
життя саме так притьмом
пробігає враз.
Твоїх очей портал
ще хоче пізнавати
цей незбагненний світ
і осені окрас...
Бо кожен день другий –
і висота, і настрій,
наш погляд, відбиття
у серці і душі.
В відтінках хризантем
і різнобарвних айстрах
сплять наші почуття –
лиш словом опиши...
Субстанція жива
і споглядає й диха,
як ми, так і вона
любов творити тут
призначена: тремтить
і справу робить тихо,
а на очах роса
виблискує, як ртуть...
Ця осені краса –
у поглядах, у наших,
мережаться шляхи,
вже пройдені удвох.
Молочний Шлях вгорі
в кришталі і гуаші –
стежини на Землі
до перехресть епох...
08.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2019
На згині верески трамваю
і три копійки на квиток,
життя летюче з нами грає,
шістдесят п'ять – це не ковток
в тих непростих п'ятидесятих...
Скрізь бруківка , ще не асфальт,
два поверхи і піл дощатий,
іще не часто чуєш фальш.
Там по війні ще десять ледве,
живим все в радість дім, сім'я.
Нам, дітям, на велосипеді,
на самокатах – ти і я
круги по першому асфальту,
й майбутніх шрамів ген сліди;
та спроби першого ще сальто,
плисти, здолавши глиб води...
За копійки в кінотеатри–
електросвітло на селі.
Спецодяг..., та іще із армій!?,
та й будівництво – квіт велінь.
Та головне – усмішки й гречність
і вечорниці по домах,
де щирість і чистосердечність.
Любов так вічна наших Мам...
06.11.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853829
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.11.2019
На повороте визг трамвая
и три копейки на билет,
а жизнь летящая, играя,
шестьдесят пять почти, что лет
с тех непростых пятидесятых...
Везде брусчатка, не асфальт,
два этажа и пол дощатый,
ещё не часто слышишь фальшь.
Уж первых десять лет Победе,
живым всё в радость – жизнь, семья.
Нам, детям, на велосипеде,
на самокатах – у жилья
круги по первому асфальту
и шрамов будущих следы;
попытки сделать первым сальто,
плыть, победив глубинь воды...
В кинотеатры за копейки –
по деревням электросвет.
А спецодежд..., ещё армейских!?,
а строек новых, прям расцвет.
Но главное – улыбки встречным
и вечеринки по домам,
где искренность, чистосердечье.
Любовь так вечна наших Мам...
06.11.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853815
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 06.11.2019
На вірш "Гості" від 23.10.2019р. "...Птах"
"...ще поки дим
Клубочиться над дахом
...я птах тобі
...всього лиш птах осінній"
Ці осені дими
Дими, дими –
ці осені дими,
що з димарів куйовдяться, що птахи...
Я з ними там,
а може вдвох знов ми
і не птахи то – наші сиві змахи...
Бо час злетів,
забрав з собою все –
сліди пісків, снігів у талі хмари;
той світ очей,
надій тепло і сенс,
лише в душі та незабутність марить...
Чому щемлять
ці скошені поля,
чом диму тінь все в'ється перед очі?
Хай ранку світ
замінить морок ночі,
а серця стук – крилатість відновля...
В осінній спів
Вкраїнських берегів
Ще злетимо в тім вирії лелечим,
і дим шарфом
розвіється на плечі
Дніпрових круч у білизні снігів...
03.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853520
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2019
* * *
Хортиця моя – заповідна птахо,
ти живеш своїм неземним життям.
Залюбки ходив під музики Баха
по твоїх стежках – совісти є храм...
О, свята земля, в пошуках люд вічно
мав знайти себе, волю та свобід –
й досі це у нас дійство утопічне,
чи ж зійдем колись із біди орбіт?
Що ж чекаємо – знов благословіння?
Хортиця глядить з подивом на нас...
В котре незалежне осені цвітіння,
приведи ж Вкраїну в мирний стан, весна...
02.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853460
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2019
І морозець вже підказав,
що є така у мене сила,
хоч осінь виглядає мило
і неба манить бірюза...
Та й журавлів останні гурти
сказали: "Ні, ми не манкурти –
чекайте з-за кордонних за,
де провесни першогроза..."
Ждуть рідні гнізда на Вкраїні,
не лишень в квилях – журавлів
і діточки своїх батьків,
заробітчан із дальніх ліній...
З Бабусями і Дідусями
до школи йдучи мимо храмів,
бо ж тут сердець й душі коріння –
і в Луцьку і на Чигирині...
02.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853425
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.11.2019
Тону в тобі, моя ти осінь,
моя улюблена пора –
злотаві килими і коси,
ця неймовірна світла гра...
Твій погляд так багатозначний,
що пролісок в моїй душі,
вже йду з тобою, на удачу
по, серцем писані, вірші...
Ця червлена, мов кров, калина –
Вкраїни доля запеклась.
Все мрія павутинням лине,
в пажитницю нарід звела.
В кінці стежини синь туману –
мережана струна надій.
Кудись за овид зве омана,
як змах її магічних вій...
01.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853381
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2019
В Геродота моя річка –
Гипакирис, звалась так.
Я ж купався і в мигичку
й в сонце в Конці* – добрий знак.
Соняшника ціле поле
за курганом, в далині.
Біля річки помідори
й огірочки поливні.
Із колодязя водичка –
нам і коням в самий раз,
прополовши шість рядочків,
косяки гнідий на нас...
Небеса ведуть розмову:
розпис про добро із хмар,
усміх сонця знову й знову –
світу настрій всім нам в дар.
Конки прохолодна хвилька
зве у лоно у своє –
так води ласкавий виблиск
веселить і виграє.
В Геродотові ті ро́ки
судноплавною була,
ще дружина запорозька
руслом Чайки тут вела.
30.10.2019р.
Кінські назви в Запорізькій області: Конка*, жеребець, Кінь-гора
https://vladimir-shak.livejournal.com/17403.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853145
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.10.2019
На високій горі,
та при ясній зорі –
явір стиха мені
про життя гомонів;
про зелену вербу,
нею світ йому був,
та над ставом вона
очі вниз порина...
І чому так бува –
їм би разом стоять,
ніжні мовить слова,
вітами обійнять...
Чому мила сама,
долі й щастя нема?
Та й я сам на горі,
в Україні моїй...
*
Тільки й мені радість
і душі відрада –
ці поля і плаї
мов би в Божім раї...
Ще б моєму люду
не жить при облуді
і свою земельку –
пестити Омельку...
27.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2019
Ми у цілому світі,
так райдужнім, чистім
в день той серце стояння
на світлій межі –
у мелодії юні
й подій у намисті
все ж знайшли найдорожче...
Бог дав – бережіть.
Стільки літ весни в осінь –
в небі клич журавлів...
Всі картини життєві –
в мультфільмі доріг.
Із завіс падолисту
очі милі твої...
Не минуть – Неба іспит –
життєвих інтриг...
Без припон не буває
подолання Вершин.
26.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2019
* * *
Ти помічаєш – життя відлітає
в осені смуток стихій...
Настрій нагряне сумний –
гляне понуро гнідий.
Захід і той ніжно-червлений тане...
Там на горі златокудрим собором
тліє німий горизонт,
гріється в мудрості Понт,
чуть ледь бурмоче нам Тот...
А журавлів цей трикутник над бором...
Жевріє в серці знайомим мотивом,
світло надії в політ,
душу в незвіданий світ,
в цей ось покров-небозвід...
Тайна земна лине Місяця міфом..
Все це із пісні жовтневих розливів –
золота ніжності днів,
журних осінніх полів,
помахів нам журавлів...
В нас же любов неземним світлим дивом...
25.10.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852568
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2019
Цей жовтий лист,
ця в серці жовта осінь,
мов зверхні сили, дивно в нас летять,
щоб визволяти з дна,
чи прірви в чорній ночі –
в добро, любов і правду нас вертать.
О – спрага жить
в душевних чистих росах...
Мистецтво Неба, нарости суєт –
дать серцем відчувать
всю фальш людських відносин.
Щоб знов і знов цей розпізнать "секрет."
Ця висота
краси в душі, у нашій,
невичерпна, як Божа благодать –
захоплююча в світ
бурштиновий, гуаші...
Вернімось першо-істин. Геть – блукать!
20.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852032
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2019
Дорога в даль –
кременистий шлях,
там нескінченності ріка,
жури невигаданий маг,
глибінь зірок
без маяка...
Усе ж привабливий
міраж,
втонути в нім – дрібниці раж;
лишитись там, німа є гра,
ти тільки навзнак
вно́чі ляж...
Бувальщина,
чи жрець мети?
Політ в безстро́кові світи,...
але ж я був колись вже там,
як в Сан-Сусі –
парк град Потсдам...
18.10.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851826
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.10.2019
На бистрині
неспинні ритми,
мигтять вогні,
збігають рими.
То глибина,
то переміль,
троянди тут –
там білий хміль...
О махаон,
яскравий друже,
лише еол*
тебе й нас кружить;
життя твоє
два по сім днів,
дитя,... мосьє... –
та вже й збринів...
Вже в ірій, бач,
птах на крило...
Життя ускач,
так – чи було?
На бистрині
усенькі дні.
Так що є нинь?
– мед, чи полин?
17.10.2019р.
Єол* – у древньогрецькій міфології,
бог, володар вітрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851825
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2019
Усіялося листячко,
де я себе знайшов –
життя моє, чи містика?,
то ж одізвись, агов...
І перший клас, й десятий клас –
пробігли притьмом в мить.
Щонайщасливіший наш час,
за ним душа щемить.
В краю лелечим, дорогим,
що поселився в снах
і недосяжним, і близьким
є в серці, мов весна...
Святая Батьківщинонька –
нам бути лиш удвох,
де б не пригріла днів ріка –
ти дар, як серце й Бог!
14.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2019
О як ти грієш серце,
жура і світло скальда,
цей в позолоті образ
найкращого в душі.
У кольорах казкових
звучить навкруг Вівальді –
щонайсвятіші ноти
від Бога зворушив...
Витає над високо,
в небесній чаші мудрій,
краса ця неймовірна –
ввібрала усього...
Крізь силу притягальну
у червленій полуді,
фіналом всіх симфоній,
бринить далекий гонг...
14.10.2019р.
https://znanija.com/task/28334001
https://yandex.ru/search/?text=Слушать%20песнь%20Вивальди%20Осень%20Часть%201.%20ALLEGRO&clid=2055854&win=279&lr=146#/videowiz?filmId=16811389192646389030
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2019
Які долі людські –
наче шторми і грім,
перегони жорстокі
й суворі.
Неймовірна історія,
смерті окрім –
вік двадцятий
так грізний у створі.
Тим, хто вижив, не легше,
ніж тим, що пішли
у невидимі
засвіти тіней.
Неймовірно пливти
без вітрил і щогли –
крім щипочки удачі,
лиш іній...
О, які недолугі
ми тут на Землі,
які дивні
в нас пріоритети?
Без любові до ближнього,
злобні і злі –
розум здатен лиш
на рикошети...
Двадцять перший настав –
щось не видко вінця.
Засмутили в невдачах Творця.
08.10.2019р.
Картина Пабло Пікасо: Герніка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850860
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2019
О як же він шумить,
цей тополиний смуток –
біг осені з вершин
у падолисті вій,...
а в голові роїть
дум безнадійний згусток...
О, гаю, як тобі –
душа болить, повір...
Тріпоче вітровій,
дебелі віти просять –
ще трохи обійнять
теплом жовтневий світ,
та вранці в килимах
із хрустом змерзлі роси
несуть за овид мрій
весні свій заповіт...
Із листом щось святе,
крильми жури покрите –
так щемко плаче ліс
про те, що вже пройшло...
Ось дощик пророста,
дрібненький, мов крізь сито,
туман малює всіх –
живе колись село...
06.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850675
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2019
Дорогі мої колеги вчителі. Від усього серця поздоровляю Вас з Міжнародним Днем Вчителя! Бажаю всім вам здоров'я, щастя, творчої наснаги і сімейного благополуччя. Наша, без перебільшення героїчна професія по вихованню і тоді і в це непросте сьогодення реформістських хвиль.
Окремо дорогому серцю педагогічному колективу
Першої гімназії ім. Ушинського м. Сімферополя, який я мав честь, в свій час, очолювати.
Первой гимназии им. Ушинского г. Симферополя
посвящается
Милый взгляд моей школы, сужденной –
Уж березок подросший строй;
Узкий дворик зарей разбуженный –
В будни, в праздники – детский рой.
Все те годы дружили мы с тобой;
Шли сердечностью меря путь;
Жизнью жили прямой и искренней –
Все искали святую суть.
Сеял зерна там человечности
В детских, взрослых людских сердцах.
Что успел, то успел – путь Вечности
У истории на весах.
Кто-то вспомнит, другим в забвении,
Не об этом строка моя –
Здесь, в души кратком откровении,
Благодарность за «те края».
Где товарищей и попутчиков
Я оставил, но не забыл.
К душам не подбирал я ключики –
Жил, служил, пел и был, как был…
Не смотри на меня стоически,
ШКОЛА ЖИЗНИ для многих нас…
Мой ты памятник исторический,
Многоликая ты страна.
Милый взгляд твой, по жизни сужденный,
Не покинет меня теперь –
Жму я руки твои, натружены,
Я люблю Тебя, только верь!
Вчителям
Мої Ви милі, вчителі –
В життя моє, поводирі;
В рожевих ранках сизарі,
А в осінь сиву... журавлі...
Зостався в пам'яті моїй
Змах заклопотаності вій:
„Повинен так, а так не смій!”
Як бігли ми в життя мерщій...
Мої Ви милі, вчителі –
Самопожертва в тій весні.
Надія ваших повелінь
Завжди заставою в мені.
О, білий сум шкільних років,
Небес й Землі святий поріг;
І, серце стукає, покіль –
Ваш біль і сміх, мій біль і сміх...
Мої Ви милі, вчителі –
В життя моє, поводирі;
В рожевих ранках сизарі,
А в осінь сиву... журавлі...
Школа моя,
то колиска моя
Школа моя, то колиска моя
Мови, душі і слова –
Болісно й чутно шле в світ соколят.
Зустріч нас жде ізнову…
О, береги – милий дім і поріг,
Ранніх світань – дороги.
То лист від осені, то білий сніг –
Весни і літо, в ноги…
Школа моя, то колиска моя.
Вчителю мій невтомний –
Серце твоє, що жертовна зоря.
Зошитів лічиш – тони…
Людяність і благородство своє,
Знань без межі і квоти…
Теж наші рідні насправді Ви є,
Вдень і вночі в роботі…
Схожі всі дні, все життя у селі.
Зрання птахи вітають…
Ми ж такі різні – суть Божих велінь,
Ви нас від зла – до раю.
Здрастуй старенька, цеглини твої
Поцілував я,… скроні
Білі вже стали,… в очах розмаїть –
Юності дні бездонні…
Слова признання
Ви пішли за обрій з виднокола,
Та не з серця нашого в краї,
Бо навічно в пам’яті та школа,
Що в очах і досі в нас стоїть…
Ваші чисті відданість і совість
В днях своїх, як приклад, несемо.
Ви дали знання й життєвий досвід,
Стоїте із нами тут, немов…
Наче ось недавно нас журили
За отой невивчений урок…
О, якби чарівна зверхня сила,
В ті часи звела святий місток…
Ми би попросили в Вас прощення
За дитячі пустощі і лінь –
Недалекоглядні у навчанні,
Мало прислухались до велінь.
То ж, відпочивайте в піднебессі,
Завжди пам’ятаємо про Вас –
Хай біжать туди квітучі весни,
Вальс шкільний, признання ці слова…
З Любов’ю
Прозорою, чистою, ранньою
Хвилиною в травах іду;
А в річечці граючись ряскою
Малі каченята пливуть.
І небо над вербами встелене
Хмаринами білими вряд,…
Та й щось очерет мені шерехне…
Зозуля кує на свій лад…
Душа над тріумфами літніми
В обіймах музичності вся
Витає із нотними мітами
Симфоній,… в природи піснях…
Єством своїм чую – цю єдність всю
Господь нам давно дарував,
Щоб в світі це щастя із радістю,
З Любов’ю весь люд зберігав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850602
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 06.10.2019
Ця осінь і весь світ за нею –
театр абсурду кожен раз:
завіса... ось іконостас
вже інший – мода?, панацея?
Та ні – історія, процес,
все булькає і колобродить,
немов би хтось за носа водить –
родився вік із антитез.
Тож знову щастя обіцяють –
хто сам вже з ним, не день один.
Сховались за високий тин –
бач, піонери, жить вже в раї!?
Як же повторюється все...
Лиш солов'їна пісня вічна.
Життя людське – смішне й трагічне.
За вік один – аж три есе*!
Як не кажіть, а осінь – казка!
Природа наш громовідвід,
гармонії в ній знайдем слід.
Краса із правдою, без маски...
05.10.2019р.
*три есе – царизм, партократія, демократія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850543
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2019
"Потому так и днями недавними
Уж не юные веют года...
Низкий дом с голубыми ставнями,
Не забыть мне тебя никогда."
Низкий дом
Сергей Есенин
Отчий дом
песня
Вот, стоит весь в берёзах твой дом
Под осенним печальным дождём,
Помнит детство и юность твою,
Вечно ждущую сына семью...
Где ты не был, где не колесил?
Русь всем сердцем безмерно любил.
О, касатушка, жизни река – /
Как нежна ты... и как глубока. / 2 раза
Твои годы, твои голубки
В тени чувств стихотворной строки –
Вы отныне свободны до слёз,
Отзовитесь в роптанье берёз,
Что стоят и не могут уйти
За тобою, на буйном пути...
О, касатушка, жизни река – /
Как ты люба... и как широка... / 2 раза
В сыновья мне б годился теперь.
Рано, рано захлопнулась дверь.
Золотистые кудри твои,
Где в берёзах поют соловьи...
Ты в сердцах наших гнёздышко свил,
На холмах тебя помнит ковыль...
О, касатушка, жизни река – /
Как ты памятна,... как далека... / 2раза
3 октября 1895г. -
3 октября 2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850321
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 04.10.2019
* * *
Лелеки летять через луки,
вже осінь гуля за вікном –
прощальний політ до розлуки
й дерева в вітрах ходуном...
Далека дорога вже скоро
проляже у теплі краї,
в журливу злотаву цю пору
покинути гнізда свої...
Зостанеться нам – помахати,
щасливим хай буде політ:
"Вертайтеся, будем чекати –
тут дім ваш і щастя цей світ..."
01.10.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2019
* * *
Все стиха стане другорядним,
одна душа на камертоні –
лиш осінь грає на тромбоні,
бурштином сіє знов, обрядним...
Столітні буки на сторожі –
їм не бувати у Парижі
і не кататися на лижах,
йти на побачення на розі...
Ось так і наші забаганки –
вже стелять листям на Подолі.
Париж в дощах, як спомин долі,
у часі срібному на ґанку.
25.09.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849370
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2019
Эти глаза, взглядом веющим строгостью,
с милых времён обнимают всегда.
Класс на камчатке и через года –
помню, входили мы с детскою робостью...
Припев: Годы – вас не удержать,
школьные песнею в сердце,
как они близко, поверьте,
тянет так к ним убежать...
Наша Галина Ивановна чудная,
знаем, пред Вами мы в вечном долгу –
в сердце всегда Вы на том берегу,
ждущая в классе, простая, уютная...
Припев: Годы – вас не удержать,
школьные песнею в сердце,
как они близко, поверьте,
тянет так к ним убежать...
Школа начальная быстро кончается –
первый прощальный взбежал выпускной...
Нам, беззаботным, в даль путь белизной,
Вам грусть не спрятать, в свой класс возвращаетесь...
Припев: Годы – вас не удержать,
школьные песнею в сердце,
как они близко, поверьте,
тянет так к ним убежать...
Старт нашей жизни – Вы самая первая,
наш Талисман и путёвка в миры
новых открытий и правил игры.
Вы, как звезда путеводная, верная...
Припев: Годы – вас не удержать,
школьные песнею в сердце,
как они близко, поверьте,
тянет так к ним убежать...
21.09.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848955
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 21.09.2019
О це життя в тріумфу вітах –
журлива осінь все про нас...
Муз – швидконогий, в путь, Пегас
через листопади в сни квітня.
Цей злотий кучер осінь-блюз
під ноги кинула завзято,
щоб мідно срібне диво-свято
серцевий прочинило шлюз...
Пофарбувала все навхрест,
покликала в цю частку світу,
забравши нишком рештки літа –
мольфара водить пензель-перст!
Ці фарби! Просто я не можу.
Вони мов в радості німій,
розкрити суть їх – марність мрій
на березі життя, о Боже...
Нам осінь жертвує всі речі,
все в часі пройде й відгорить...
Їй подаруємо в цю мить
цей вогненно сердешний вечір...
19.09.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2019
Линуть тумани в фантазії лицях,
в червлену осінь, чи грози в зірницях.
Простоволосому, чи в капелюш,
на акварелі дзеркальних калюж?
Приспів: Осінь–
від очей твоїх так гарно.
Лісом –
світ в картинних переливах.
Клики –
лелечі в печалі ди́вах.
Час наш –
ти біжиш так невблаганно...
Осінь – дарунок барвистим привітом,
протяг сказання романсу про літо.
Мило приймаємо чудо дари,
радість і смуток – ці правила гри.
Приспів: Осінь–
від очей твоїх так гарно.
Лісом –
світ в картинних переливах.
Клики –
лелечі в печалі ди́вах.
Час наш –
ти біжиш так невблаганно...
Гості ми в казці на лику планетнім –
серця струна піє голосом Нені...
Цей вернісаж, мов би юності твіст,
мудрість життя – золотий падолист...
Приспів: Осінь–
від очей твоїх так гарно.
Лісом –
світ в картинних переливах.
Клики –
лелечі в печалі ди́вах.
Час наш –
ти біжиш так невблаганно...
19.09.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2019
Эти туманы небесною птицей,
осенью красною грозы в зарницах –
в переплетенье тепла и стуж
и акварелей зеркальных луж...
Припев: Осень–
твоих глаз неповторимость.
Рощи –
свет в картинных переливах.
Клики–
журавлей в печали дивах.
Время–
ты бежишь неумолимо...
Осень – подарок в своём многоцветье
и продолженье романса о лете.
Все принимаем твои дары,
радость и грусть – правила игры.
Припев: Осень–
твоих глаз неповторимость.
Рощи –
свет в картинных переливах.
Клики–
журавлей в печали дивах.
Время–
ты бежишь неумолимо...
Гости мы в сказке на лике планетном –
напоминает нам осень об этом,
а вернисаж, наших дней расклад.
Жизни круженье – сей листопад...
Припев: Осень–
твоих глаз неповторимость.
Рощи –
свет в картинных переливах.
Клики–
журавлей в печали дивах.
Время–
ты бежишь неумолимо...
18.09.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848588
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 18.09.2019
* * *
Эх ты, русская деревня,
брошенная всеми вся...
Будь в ней ты хоть трижды гений,
без коров и поросят –
в ней не выжить без навозу,
приговорены быть с ним.
А душа к берёзке, к розе
тянется и хочет в Рым.
Где-то далеко за лесом
и за тысчи вёрст в дали –
безнавозные балбесы
отжигают на Бали.
Нет больниц здесь и асфальтов,
школа на десяток сёл;
нет здесь перспектив и фартов –
КТО-ТО ж ЭТУ
"жизнь" здесь СПЛЁЛ.
16.09.2019Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848383
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 16.09.2019
Клени мої клени – у вінку домівка,
милі мізансцени, як душевні ліки...
Зорі, рідний місяць – все цілує небо,
не находжу місця, заблука́ний небіж...
Вечори з баяном в фіалко́вий вечір –
в почуттях, мов п'яний, в часі тім конечнім,
він же прокотився, наче цвіт позірний –
хоч проси: "Вернися!..." у журі вампірній,
де там, сон відлунням, у тумані сизім,
голубочком з клуні в піднебесні висі...
О, часи кочівля, серця пай зостався,
ріднеє подвір'я – вже іконостасом.
Клени перед очі, дощик сіє сльози –
ці рядки поночі геть простоволосі...
13.09.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848061
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.09.2019
Не говори никогда – никогда,
ведь все боли с тобой остаются,
ведь дни жизни мгновенно все льются,
так успеть бы признаться годам?
Был ли прав, или был ты неправ?
И что больше, что меньше нас гложет?
Вдруг орехом святое расколет?
Ах какая же жизнь есть игра...
Все слова и мгновенья в тебе –
эти птицы, взлетев, не вернутся,
совестливо – простить в сенцах мнутся...
Откровеньем лишь там – в Небесах?
Лишь Добро – драгоценный коралл.
Через пни и колоды житейские –
нет, не льстиво, в манерах лакейских,
Бог, как в заповедях завещал.
Не говори никогда – никогда,
ведь все боли когда-то проснутся
от того, что обидел, вернутся,
повинись и прости навсегда...
11.09.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847848
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 11.09.2019
Я не знаю чому ця жура мене
манить в сад, там де айстровий дим?
Цю мережку осінню для муліне
вкриє осінь листом золотим...
Провокує бажання загадувань
в таємничий бурштиновий край –
незабутній, що кожного дня, бува
зве і зве, мов загублений рай...
Знову впасти в той час, де ми квітли вдвох
у духмяний весни диво цвіт –
як радів, ще невидимий нами, Бог
в пелюстках біло ви́шневих віт.
Пам'ятає душа той серцевий шал –
так доступні були Небеса...
Навіть цей вітерець в мить ту теж согрішав.
В листі жовтім пахуча коса...
Те невимовне щастя зірниць нічних –
супроводжувачі наших мрій.
Незабутній той час – зможеш, пригорни;
не вернуть, спомином хоч зігрій...
10.09.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2019
Чужі у очах ці ролі,
все знаючи – мовчимо.
В життєвім журливім колі
неначе криве трюмо...
Цей наш егоїзм, упертість –
подібно до валуна...
Так гірко, що хоч умерти...
Спинитись, нараз би, нам.
Сідаймо, свій ум гукнувши –
пробачить, спинить біду;
Не можна ж бо, рідні душі,
тож сон був... і той в бреду...
Як можна ламати звите
гніздечко з тобою вдвох –
знов щастя благословити
й вернуть поможи нам, Бог.
06.09.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2019
*
О, хліборобська Україно,
ти годувальниця Європ –
полита потом і безвинна,
нарід так добрий, та холоп.
Бач, молодята і побрались –
ще у дванадцятім году,
то й крайню хату будували
на щастя, а не на біду.
Город, садочок – вишні, груші,
ще яблуні і абрикос.
Мишко, Софія і Катюша,
Марійка, що біжить від ос.
І все це серед революцій,
голодоморів, нарком бід,
страждань від воєн і махновців –
серцям рубець, а душам гніт.
Літ двадцять п'ять з тих пір минуло,
як те весілля відбулось.
Яка ж біда нараз нагнула –
рік тридцять сьомий грянув, ось!
Оксентія, нараз забрали.
Ні за що від сім'ї, діток –
навік не згоїлася рана...
В ГУЛАГу згинув – держкоток...
Папір реабілітаційний
в п'ятдесят шостім лиш прийшов –
могила де? Життя безцінне?
В родині всій – на серці шов.
А "діти ворога народу"!?
Що злидні, що наруга скрізь.
Одна Палажка – стрижень роду:
"Тримайся, жінко, не вморись."
До дев'яносто двох трималась,
ростила й правнуків в кінці,
все витримала, не зламалась.
Такі – жінки у нас, бійці!
04.09.2019г.
*Батьки моєї Нені.
Мій Дід і Бабуся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847116
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.09.2019
Близится финал сверх солнца –
светозарный и лучист.
Мой Пегас, стучишь в оконце
копытом. Кружится лист...
Предосеннее раздолье
из фантазий паутин –
ах сентябрь, как тонко троллишь
молодым букетом вин.
Побежать за дым околиц
в бесконечный горизонт...
Голосами сердца молим
за земного счастья фонд.
А ведь мы Вселенной дети,
так с Землёй душой срослись...
Боже правый, коль ответишь,
почему в нас Грина Лисс?
Почему не удаётся
Твой посыл осуществить?
Вечно не хватает солнца –
кедра дух себе внедрить!
1 сентября 2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846784
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.09.2019
Мариночка Цветаева –
весенний перебор...
Какое щебетанье строк,
не повторить с тех пор.
Небесно сочетание
и настроений хор.
Мариночка Цветаева –
судьбы со смертью спор...
Вячеслав Шикалович
31.08.2019г.
http://tsvetaeva.lit-info.ru/tsvetaeva/biografiya/krym-v-sudbe-cvetaevoj.htm?fbclid=IwAR21gFZRxcg0lSY1grfFl0v3wQ2RgmBktG4EuK83d_GQ2cz2m1mxle7Ntm0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846673
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 31.08.2019
* * *
Эх Россия, край зим –
бездорожная песня.
Дальний север средь гор –
Колыма, Колыма...
Здесь снега и мороз,
край суровый, не Пресня –
на бровях, на лице,
инея бахрома.
За счёт зимников просто
надежда здесь выжить.
Есть ещё ООО,
круг хозяев в Москве.
Из Донетчины люд
отыскал свои лыжи –
в полюса холодов,
от войны, в синеве...
Арктика, брошенные люди:
https://www.moya- planeta.ru/reports/view/na_zimnike_arktika_kak_zhivut_lyudi_v_ severnykh_poselkakh_broshennye_stranoj_lyudi_i_derevni_chuk otka_2_47353?utm_referrer=https%3A%2F%2Fzen.yandex.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846666
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 31.08.2019
* * *
Мой семьдесят пятый август.
Аргус – неусыпный страж мой.
Где в словах бумажных благо –
дней картины, панорамой?
Ёжиком счастливцем с яблок,
август так пахуч и сладок.
Улыбнись, неделя лета –
в даль, корвета силуэтом...
Уходящее прощанье,
всем богат на угощанье,
мой семьдесят пятый август,
лета миг – дань жизни магу...
Сень круженья – дети, внуки,
путь пусть будет светел, ярок.
Встречи наши и разлуки –
благостный любви подарок...
23-15ч.
25.08.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846174
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.08.2019
А часу пташка пурх та пурх –
то й літу вже кінець,
канікулам іде вінець.
До знань новий вже тур.
Цей першо-вересневий плин
в небес аквамарин
і Мирославів, й Катерин –
життєвих до глибин.
Дорослим шлях у мир знайти,
Усесвіт спогляда,
ще й екологію гойда –
куди землянам йти?
Горять ліси, звір і птахи,
сигнали звідусіль –
всихають ріки, дихать чим?
Потопи – SOS усім!
25.08.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846097
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.08.2019
Посвящение
139 годовщине рождения
Непревзойдённый Гриновский аллюр
в тот романтичный край мечты и грезы
и вопреки времён промозглых, срезы –
душа рвалась не к деньгам и не в лувр...
А к тонким чувствам, вечным идеалам,
что не теряло никогда цены
и до конца чему сердца верны,
как притяженье в небе алым гало...
Непревзойдённым (мистика?) пером,
как продолженье с болью мысли сердца
из фентези сюжета, скрипнув в сенцах,
душевный разговор,... янтарный ром...
И то, чего мы все бы пожелали –
шаги кристально чистого житья,
любви безбрежной, йоты без вранья.
От надоевшей грязи в алы дали...
23 августа 2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845956
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.08.2019
Життя ріка – хвилює в берегах...
Якщо б не раки, що все тягнуть в нори,
шкода не лізуть – потягли б і гори,
золото жильні, неважливо, що в снігах.
Усе при свідках, з поділом кусучим –
хто слабший, а чи впоперек глядить,
указ і неминучий жде вердикт:
зайняти в часі той куток пахучий.
Ех, чоловіче – збіг в спокуси ти
випробуваня хвиля захлину́ла:
штормить безсовісність, безчестя – не вернулась
любов з народження, тож з нею був на ти.
Природу губиш, в гроші обертаєш,
і, тонучі в гріхах – в безодню всіх, о змій!
Творець, Ти винайшов чудовисько без краю –
Невже ось тутоті в програмі збій?
22.08.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845801
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.08.2019
Друзья!
С Праздником Преображения Господня!
Как радостен наш Путь и труден
А вы всё там, места святые,
над головой, где Небеса –
шлют тучек вечных, запятые
и голоса,... и голоса...
"Да, всё прибудет и убудет,
лишь Вечность унесётся вдаль.
Жизнь наша – призрак ли вуаль?
Миг Вечности и всплеск от буден...
Взлетела ласточкой душа
в земной сумятице рабочей –
дай Боже дню побед над ночью
в шуршанье мудром камыша.
А в бездне ёмкой наших душ
хранится зёрен необъятно...
Да, прорастут – лишь обнаружь.
Нам вечно жить – невероятно!"
Как све́тлы нынче голоса
с Безмолвья, где всё есть и будет...
Как радостен наш Путь и труден –
Божествен ветер в паруса!
19 августа 2019г.
Преображение Господне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845523
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 19.08.2019
Мелькає,
Мовби дальній наш маяк,
Одна зоря,
Твоя одна навіки...
Планида днів
І не знайти тих ліків –
Бреду тепер
Крізь заростей дрібняк...
Все без порочне,
Змінне і минуще,
Як найрідніші душі,
Що пішли;
Усе твоєму серцю
Віддали
У цій, сум'яття
Так безцінній, гущі...
Усе в мені,
Торкнутися – живе,
Сміється й горнеться,...
А вже немає?
Немов зупинку
У однім трамваї...
І спомин, як
Ця кров моя із вен.
І лиш зозуленька
Іще кує...
Лелека в дні –
Останні краплі віку;
Як в невагомості
Чогось на стику?
Горить зоря маяк,
Знаття – й я... є...
16.08.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845205
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.08.2019
Не сам ли дух избрал её когда-то –
Судьбу свою, свой одинокий путь?
Не сам ли он, торжественно и свято,
Решил дойти и вспять не повернуть?
Не сам ли он избрал свой Идеал,
Звезду свою не сам ли он избрал?!
Наталья Спирина
Свой одинокий путь
Лишь сами мы
Свой путь, избрав однажды,
Сквозь скрип преград
И противотечений,
Не ожидая никакой награды
И обстоятельств,
Вопреки и лени.
Дух возрождённый,
Сей челнок прозрачный –
В столь дальний путь
Межзвёздный устремлён...
Но, сквозь все пристани
Он поздно или рано,
Вернётся в Дом Божественный
Свой на поклон...
16.08.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845204
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.08.2019
він малюється сам
рідний край ув очах
по знайомих стежинах літаю
і вже інші часи
менше сміху хоча
все ж місця так знайомі гортаю
тут скінчився бензин
мотоцикла котив
і запитання в думці де збудусь
на землі хлопче тут
де сумління мети
перетвориться в щастя полуду
а ось тут з Татусем
в річці рибу ловив
чорноволик стрибав в очереті
як же вільно й спокійно
я юність вершив
все в невидимім серця конспекті...
14.08.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844994
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.08.2019
Життя несе, життя вирує,
А світ нестримний і крихкий;
дається, що навкруг, взнаки,
щоб жали істину земную...
Сміється сонечко і літо,
Бог все це людям вдарував –
мо все ж придумають устав,
щоб жить у злагоді на світі.
Вдогін їм Біблію послав
і цілу свиту із Пророків.
Пройшла лиш пригоршня тих років,
як світ в пожежі запалав.
Б'ють один одного віками,
з перервами в десятки літ –
чи добиваються побід,
чи навзаєм копають ями?
Щоб не подумали там що?
Планету ділять на "городи,"*
щоб захищати від у родів –
багатих кошіль і ще щось...
Так і породжуються війни
й тут не проклюнутись кінцю.
На голови дощі з свинцю,
ракети, вогнемети, міни...
Про мир все плещуть язиком,
а під полою лишень зброя.
Одну лиш зґвалтували Трою?
Смерть вдосконалюють кругом!
* городи – країни
Фото з Інтернету: Барселона
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844930
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2019
* * *
віки вдивляєтесь на нас
яке майбутнє на причалі
ці очі з мушлею пейзаж
раділи десь й були в печалі
чим похвалитися тепер
бо світ як був недосконалий
в печерах ватра сміх гетер
ракети в Космос та міняли
а Хто несе любов й добро
як на граблі не наступати
на хрест і піку під ребро
мізки ще довго нам не мати
о мушлі вам мільйони літ
ці хвилі мудрості шепочуть
спотворювать навчились світ
бо золота й готівки хочуть
любов надіється й вита
достукатись до нас не може
ще недосяжна висота
лоб в лоб стикають нас вельможі
перебираємо в руках
цей скарб нагадування мудрий
що не єдиний був тут крах
о цей пейзаж надіє кудрий...
11.08.2019р.
* * *
века всё смотрите на нас
к чему пришли мы на причале
глаз раковин немой пейзаж
там были радости печали
чем похвалиться нам теперь
несовершенен мир усталый
костры в пещерах смех гетер
ракеты в Космос и меняли
а Кто несет любовь добро
на грабли как не наступать нам
на крест и Пику под ребро
мозги видать иметь нам рано
ракушки вам миллионы лет
но волны мудрости всё шепчут
здесь искажённый нами свет
жлоб денег золота карету
любовь витает в облаках
но достучаться к нам не может
а высота лишь в горьких снах
лоб в лоб стыкают нас вельможи
перебираем вновь в руках
напоминаньем клад сей мудрый
здесь не единственный был крах
глядит пейзаж надеждо кудрий...
11.08.2019 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844695
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.08.2019
дівчатонька мої
я вік тепер вам вдячний
як в квітнику живу
і в ніжності сердець
в любові хмарці плин
цей берег ласки я чи
на крилах що дали
стрілець козеріг телець
* * *
вечный ваш должник
о девочки мои
я век вам благодарен
как в цветнике живу
и в нежности сердец
я в облаке любви
и в тонкой ласки сари
вы дали крылья мне
стрелец козерог телец
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2019
літо золоте
в пломені цвітастім
плинеш до душі
до мого причастя
як люблю тебе
в пахощах в цих травах
з Божих із небес
в прохолоду ставу
літепло скажи
є на світі щастя
де воно живе
взяти де чи вкрасти
посміємось вдвох
в радості безвинній
ніжне мрії тло
в китицях гліциній
й випливе гніздечко
тихо і велично
хатонька дитинства
й Мама нас покличе
з сестринятком любим
ластівкою серця
ти спустися з неба
крізь мольфара скельця
в босоногім літі
в гаї де ходили
там за ручки взявшись
світом полонились
сів метелик в коси
вплетена ромашка
а під ноги роси
та яскраві маки...
09.08.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844431
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.08.2019
Яка важка у вічності хода!
Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
Якщо платити злочином за злочин,
то як же й жити... на землі?
О найстрашніше з літочислень –
війна війною до війни!
З афоризмів та висловів
Ліни Костенко
Божий дар, чи сокира
не котиться возик
з твоїм надбанням
лиш світло сіянь за плечима
лелечих крил змах
швидкоплинний лік дням
в бузкових трояндових римах
о світ піднебесних
рожевих вітрил
й душа пелюстково-вишнева
ти в ніжній Любові
омріяних крил
прекрасна що первісна єва
яке ж то творіння
святе йде у світ
сокирою тесаний грубий
готовий завчасно
кинджалом в живіт
антихриста знак ті хоругви
отямтеся люди
світ не для війни
планету Творець дав і небо
хай вернуться з бійок
до Мами сини
де розум
лиш в мирі потреба
маленька планета
скіль горя на ній
то є за бездумність нам кара
не вирвемось з лап
де гній шизофреній
не справдимо Божого дару
07.08.2019р.
Патриотизм в самом простом, ясном и несомненном значении своем есть не что иное для правителей, как орудие для достижения властолюбивых и корыстных целей, а для управляемых — отречение от человеческого достоинства, разума, совести и рабское подчинение себя тем, кто во власти. Так он и проповедуется везде, где проповедуется патриотизм.
Патриотизм есть рабство.
Проповедники мира посредством арбитрации рассуждают так: двое животных не могут разделить добычу иначе, как подравшись, так же поступают дети, варвары и варварские народы. Но люди разумные решают свои несогласия рассуждением, убеждением, передачей решения вопроса незаинтересованным, разумным лицам. Так должны поступать и народы нашего времени. Рассуждения эти кажутся вполне правильными. Народы нашего времени дожили до периода разумности, не имеют враждебности друг к другу и могли бы решать свои несогласия путем мирным. Но рассуждение это справедливо только относительно народов, одних народов, если бы они не были под властью правительств. Народы же, подчиняющиеся правительствам, не могут быть разумны, потому что подчинение правительства уже есть признак величайшего неразумия.
Страшно сказать, но нет и не было такого совокупного насилия одних людей над другими, которое не производилось бы во имя патриотизма. Во имя патриотизма воевали русские с французами, французы с русскими, и во имя же патриотизма теперь готовятся русские с французами воевать против немцев, и во имя патриотизма готовятся теперь немцы — воевать на два фронта. Но не только войны, — во имя патриотизма русские душат поляков и немцы славян; во имя патриотизма коммунары убивали версальцев и версальцы — коммунаров».
Источник: Толстой Л. «Христианство и патриотизм». 17 марта 1894. Москва. ПСС, том 39.
https://monocler.ru/lev-tolstoy-o-patriotizme/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2019
Уходят птицами
с немыми лицами,
кто говорил, смеялся, радовался, жил...
Земля вновь вертится,
а нам не верится –
душа ведь взвилась, что табачный дым...
Творец, как дирижёр,
тепло Любви простёр
в энергоинформационном полюшке,
откуда – смысл, строка,
слова и музыка,
с тобою, наша песнь и долюшка...
Отмерен срок и час,
пока горит свеча –
тепло любви, добра нести родным, друзьям;
дороже нет следов
в течение годов
и только Бог – пророк наш и судья.
04.08.2019г.
Прощальный снимок Вояджера
Арена человеческих страстей. Прогресса луч и серый сумрак будней. Иерусалим и Мекка всех религий. Крестовые походы, реки крови. Цари, придворные, рабы. Иллюзия величия и власти. Злодейства, войны и любовь. Святые, грешники и судьбы. Людские чувства, звон монет. Круговорот веществ в природе. Отшельник и суперзвезда. Творцы, идейные борцы – здесь каждый проживал свой срок, чтобы исчезнуть навсегда. Богатство, вера и стремленье к недостижимой красоте. Полет надежд, закат бессилья. Воздушный замок мечты. И бесконечный ряд известий: рожденье, жизнь - игра со смертью, калейдоскоп всех совпадений, вперед и вверх! цикл завершен. Пора уйти. А впереди уж брезжит свет иных рождений. Цивилизаций и идей.
Цена всей этой ерунде – одна песчинка в пустоте.
…14 февраля 1990 года камеры зонда «Вояджер-1» получили последний приказ – развернуться и сделать прощальную фотографию Земли, перед тем, как автоматическая межпланетная станция навечно исчезнет в глубинах космоса.
Рассматривая фотографии Земли с околоземной орбиты, у нас складывается впечатление, что Земля – большой вращающийся шар, покрытый на 71% водой. Скопления облаков, гигантские воронки циклонов, континенты и огни городов. Величественное зрелище. Увы, с расстояния в 6 млрд. километров все выглядело иначе.
Все, кого вы когда-либо любили, все, кого вы когда-либо знали, все, о ком вы когда-либо слышали, все когда-либо существовавшие люди прожили свои жизни здесь. Множество наших наслаждений и страданий, тысячи самоуверенных религий, идеологий и экономических доктрин, каждый охотник и собиратель, каждый герой и трус, каждый созидатель и разрушитель цивилизаций, каждый король и крестьянин, каждый политик и «суперзвезда», каждый святой и грешник нашего вида жили здесь – на соринке, подвешенной в солнечном луче.
Это трудно представить, но весь наш огромный, многообразный мир, со своими насущными проблемами, «вселенскими» катастрофами и потрясениями поместился на 0,12 пикселя камеры «Вояджер-1».
Цифра «0,12 пикселя» дает немало поводов для шуток и сомнений в подлинности фото – неужели специалистам NASA, подобно британским ученым (которые, как известно, поделили 1 бит) удалось поделить неделимое? Все оказалось гораздо проще – на таком расстоянии масштаб Земли действительно составлял всего 0,12 пикселя камеры – рассмотреть какие-либо детали на поверхности планеты было бы невозможно. Но благодаря рассеиванию солнечного света, область, где находится наша планета, выглядела на снимке, как крошечное белесое пятнышко площадью в несколько пикселей.
Фантастический снимок так и вошел в историю под названием Pale Blue Dot («бледная голубая точка») – суровое напоминание о том, кто мы есть на самом деле, чего стоят все наши амбиции и самоуверенные лозунги «Человек – венец творенья». Мы никто для Вселенной. И звать нас никак. Наш единственный дом - крошечная точка, уже неразличимая на расстояниях свыше 40 астрономических единиц (1 а. е. ≈ 149,6 млн. км, что равно среднему расстоянию от Земли до Солнца). Для сравнения, расстояние до ближайшей звезды - красного карлика Проксима Центавра составляет 270 000 а. е.
Наши позёрства, наша воображаемая значимость, иллюзия о нашем привилегированном статусе во вселенной — все они пасуют перед этой точкой бледного света. Наша планета — лишь одинокая пылинка в окружающей космической тьме. В этой грандиозной пустоте нет ни намёка на то, что кто-то придёт нам на помощь, дабы спасти нас от нашего же невежества.
Наверное, нет лучшей демонстрации глупого человеческого зазнайства, чем эта отстранённая картина нашего крошечного мира. Мне кажется, она подчёркивает нашу ответственность, наш долг быть добрее друг с другом, дорожить и лелеять бледно-голубую точку — наш единственный дом.
Астроном и астрофизик Карл Саган
https://moscowfix.livejournal.com/80764.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844036
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.08.2019
Не имея возможности встречаться очно,
мы решили делать в групповом скайпе
перекличку однокурсников.
Это можно, по договорённости, делать
регулярно с условленной периодичностью,
естественно, владеющих компьютером.
Перекличка однокурсников
Идут года, летят событья –
Нас юность всё зовёт туда,
Где первая лишь борозда
Вела в мечты, которым сбыться...
Теперь мы, словно на весах,
Все педсоветы вспоминая,
Нюансы жизни точно зная –
В Ньютонах можно, в ватт-часах...
Эх прокатиться б в колесе –
В Дубовке*, пятьдесят с лихвою
лет, с ждущей перспектив душою,
Пред бегом по своей стезе...
Какие молнии сердцами
Будили чувственный орган...
И были песни, был баян –
И мы, такими молодцами!
Да и страна была другой,
Хоть с перекосами – родная.
В хрустале душ, перекликаясь,
Отчизна-мать несла покой,
Уверенность – всё будет классно.
Она не бросит, как сейчас –
Уж не народ, ненужность масс.
Но, чтоб покорны и безгласны.
Ведь СССР – в небытие...
Наивных всех нас в мышеловку.
А Горбачёв и Ельцин – ловко
Продали нас и всё, как есть.
* * *
А десь здаля примружив очі
Петро наш Якович, не зле –
Він десь в Галактиках живе
І може сни шле нам поночі?...
Тож поіменно спом'янемо,
Хто вже туди переселився,
Хто тут зі скрипом веселиться –
Усім привіт сердешний шлем.
28.07.2019р.
* Дубовка – Дубовая роща, парк
отдыха в Запорожье.
* Петро Якович – преподаватель
физики на физмате.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843418
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.07.2019
Сторожі від часу милі –
прадіди садили;
ой садили, гомоніли
і водичку лили...
Край могили у ковилу –
там, де річка в'ється,
обнялися вже два серця.
Життя в перехресті.
Мрії в них багато крилі –
діточок вродили
і садочок посадили
та й город на схилі.
Сторожі ж – оті тополі
до небес з вітрами,
чешуть хмари над ярами,
бо вже вищі храмів...
Ось й часи, від сенсу голі –
п'ятим поколінням
Та й хаток катма на глині.
Згноїли безвинних.
Молодь вся біжить за овид,
п'ятами киває...
Від тополь пеньки – спиляли.
Совісти немає.
Правлять отакі наднові.
Села вимирають.
Люди добрі в милім краї –
ведуть не до раю.
25.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843056
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.07.2019
Не з нашим розумом, осягнути, як виглядає Бог.
Я тільки знаю, що Той, хто запустив моє серце,
Той запустив і Всесвіт.
Ліна Костенко
Божий іспит
Невмируща жура, як осінній кивок –
легкокрилим туманом спливає...
Непомітний плин щастя... Життя – наш оброк?
Кажуть ще – тінь ілюзії, майя...
Ні! Тримає кохання увесь білий світ,
підіймає на крилах любові.
Ждуть наснага й терпіння, Небес заповіт
і Природи спасіння в обнові.
Синусоїда змін, смуга ночі і дня,
зліт й впадіння черго́ве в невдачу –
то дорога на світлі, в незбіжних тінях...
Божий іспит – життя наше значить.
22.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842729
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2019
О, моє літечко –
квітнеш під Сонечком,
Ласкою й ніжністю
вієш на нас;
Квітоньки лицями,
пуп'янків гроночка,
Душу вчаруєте
миттю і враз...
О, ці жучки
і яскраві метелики –
Так притягальні
картини добра,
Бога в них погляд,
чи Ангелів то лики,
Звуть у Любов нас
Космічну, без зла...
21.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842632
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.07.2019
Недавно узнал о печальном событии, столь раннем уходе
почитаемой в кругу крымских поэтов и музыкантов – нашего доброго друга, замечательного поэта: Татьяны Зыковой.
В бытность очень часто встречались с ней на мероприятиях во "Вдохновении" – культурно-просветительском детище с многолетними традициями, уважаемой Ларисы Александровны Архиреевой, сообществе любителей поэзии в стенах Медакадемии в составе КСУ. Творческие вечера Татьяны также проходили в Доме офицеров, Русском центре, библиотеках и на иных встречах с почитателями её неординарного таланта, в разных учреждениях культуры Симферополя.
Ниже, после эпиграфа из её стихотворений я, Вячеслав Шикалович, написал посвящёние её памяти. Кстати, мы с ней принадлежим к одному Союзу писателей Крыма. О её уходе на Небеса было сообщено и встречено всеми горестно и с большой печалью на очередном заседании в литературно-бардовской мастерской, бессменным руководителем, известным в Крыму и за его пределами человеком – Владимиром Грачёвым.
Я люблю чистоту поднебесья,
Ликование птиц – пируэты!
И надежды на радость и песню...
Эту жизнь я живу за всё это.
* * *
А за радость я вдвойне платить иду.
Видно так уж мне самой судьбой намечено.
Жизнь, прости за всё, вину мою – беду,
Что стихи мои печалью мечены.
Из стихотворений Татьяны
Памяти Татьяны Зыковой
Я дождалась весны – белый радостный май
Обнимал, слал мне запахи в окна...
Всё читала тебя, жизни песню-роман –
Блюзом в сердце звучишь и не блёкнешь.
Входим радостно в мир, как в распахнутый зал –
Ожиданием чуда и сказки...
В вальсе кружатся дни, то что Бог прописал,
Нотный стан зазвучит, синеглазки...
Вспышкой яркой, любовь обжигает сердца –
Порт, кораблик надежд, покидает...
От весны до весны, с лета в грусть багреца –
Жизнь страницы свои раскрывает...
Как букет полевой – в нём ромашки и мак.
С бубенцами жизнь песни роняет.
То в тиши – одиноко, со сцены в аншлаг,
Путь судьбы нашей разве узнаем?
Я дождалась весны, всё ж сбылось, что в мечтах –
Эту ласку Небес унесу я...
Для землян остаюсь здесь, как в песнях – в стихах...
За окном голубочки воркуют...
На фото – друзья и почитатели Татьяны Зыковой,
все знакомые лица, круг её близких друзей,
на одной из радостных, творческих с ней встреч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842540
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 20.07.2019
Испепеляем атмосферу,
Озона слой защитный жжём,
Осанну смерти вновь поём –
Талантов губим в Света веру.
Изобретенья под сукно,
Изобретателей в могилу.
Нажива для дебилов жила.
В деньгу все Недра – вот оно!
Ну пусть коптит и парникует –
На жизнь одну накопим злат.
Народ под нарко и разврат.
– Потонем? – Бред, не паникуем.
Какая ждёт нас перспектива?
Так ясно всё, как Божий день.
Сегодня кормчие, что пень
И в окруженье жалко-льстивых...
На диски* с завистью глядят,
Для убиения машина –
Безумцам в коготках, вершина!!!
Ужель с Землёй всех победят?
19.07.2019г.
*Диски - НЛО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842457
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.07.2019
Відбринів і цей день в пущу,
Де вже нічка колобродить,
Та, що нас за носа водить -
Погадать на кави гущі.
Там події в танці кружать,
Місяць ген, що чародійник –
Все по колу безнадійно
В бігу світ шле блідий, мужньо...
Б'ється море в темну нічку
І гортає мірно хвилі –
З ними час летить безкрилий,
Та життя ховає в ничку...
Мрій сліди ковтає море...
Босоні́ж чаклунка-нічка
Перебігла на росичку –
В ранок станула, як горе...
В день новий розплющив очі –
Сонце радісно вставало...
З сну, від того карнавалу,
Соловейко Мир пророче!
19.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2019
Вітер віє, вітер віє;
Серце тужить, серце мліє...
Вітер віє, не вертає, |
Серце з жалю завмирає.
З однойменної пісні
Степана Руданського
Повій вітре на Вкраїну
Бе́реже, бе́реже, бе́реже краю
Хлібного рідного – земле моя,
Як же тобою любуюсь, коханая,
Що ще лишилося від житія...
Тої прозорої річечки-красеня,
Де жабенята так легко пливуть;
Ряска з насіннячком шепчуться, ясеня.
Бабця з онукою гусям: "Вуть, вуть..."
Бе́реже, бе́реже, бе́реже краю,
Мій незабутній у серці навік...
Перекотиполе того кураю –
Щастя шукач нині наш чоловік.
На виживання покинули в наймити –
у мозолях, у молінь без надій...
Брешете, брешете, брешете, брешете.
Змін, вітре Божий, розумний, повій.
18.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842340
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.07.2019
Зачем ты ушёл, дружочек –
Поэтище, небоскрёб!?
Не мог поступить ты жёстче,
Для нас это – оторопь...
Владенье изыском СЛОВА
И Правды носитель наш.
Ты был из мечты пролога
И ярких стихов витраж.
Ты не был святой иконой,
Умён и сердечно прост,
Поэт – Богом одарённый,
Талантом встал в полный рост.
Вячеслав Шикалович
17 июля 2019г.
Лев Болдов
Поэтам
Арестанты графитовых строк,
Диогены в рассохшихся бочках,
Мы мотаем пожизненный срок
в добровольных своих одиночках.
Нам на плешь не напялят венков
И на грудь не нацепят медали.
Так в какие ж безбрежные дали
Мы глядим со своих чердаков?
На Парнасе жирует жульё.
Вдохновенье, как лампочка, тухнет.
Наши музы стирают бельё,
Хлопоча на обшарпанных кухнях.
И бежим мы из сумрачных нор,
Пряча звёзды в дырявых карманах,
И, спиваясь в грошовых шалманах,
Ищем строчек Божественный сор.
И плевать, что наш путь тупиков,
Что напрасно страдаем ночами,
Но пожизненных наших оков
Не разбить никакими мечами.
Лишь бы видеть небес лоскуты
Сквозь решётки прокуренных камер,
Лишь бы кто-то неведомый замер
Над строкой, что вынашивал ты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842247
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 17.07.2019
139 годовщине А.С.Грина посвящается
Перемен предчувствий грезы
Грина парус вечно с нами –
Ветр надежд меж временами.
Край романтики летучий
Сквозь сует тоску и тучи,
Брег презренного металла,
Совесть где не приживалась.
Меркантильность – душ продажа.
Культ Мамона* – Света кража,
Клон тьмы, мафии, бесчестья,
Жизни ложной перекрестье.
Фальшь и в церкви и с трибуны –
Лицемерия лагуна.
Против Бога – преступленье,
Всех народов ограбленье.
Грин – подобие Рассвета,
Всей безнравственности вето!
Красоты, весны безбрежье...
Перемен предчувствий грезы...
17.07.2019г.
*Культ Мамона торжествует. Это и есть
истинный бог мафии. И, согласно библейскому
преданию, его тотальная власть в глобальном
обществе потребления приведет к гибели
земной цивилизации, к концу света.
А свет - это мы, люди.
http://a.mospravda.ru/crime/article/kakomy_bogy_molitsya_mafiya/
*Были когда-то в древности праведные
и святые монахи, а у тех, что теперь
в монахи шьются, нет ничего монашеского,
кроме рясы, да и рясы те уже
не совсем монашеские…
Из переводов Николая Лукаша
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2019
Не треба, друже милий,
В журі перебувать,
Журавочкою квилити,
В цій казці горювать...
Той настрій є побіжним,
По річці вітерець...
Без радості ми бідні є –
Нас так створив Творець.
Дивись навкруг – яка Краса,
підтримуй, бережи;
Звертаймось до Природи: "сан",
Без неї нам не жить!
Як – без повітря, без води,
Без поля і землі?
Цей гай і квіти, і сади
В Любові край – щаблі.
15.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842102
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.07.2019
Кораблик в порт плывёт,
В тот порт прописки тайный
И звук его органный –
Заворожённый Тот*...
Прохладный дождь стучит
По крыш телам защитным
и листьям безобидным...
Глядь – лето и промчит...
Конечно всё вокруг –
Рассветы и закаты,
Восторгов юных старты
Замкнутся в мудрый круг.
В осенний грустный трон
Зимы воссядет Фея,
Весна цветами вея –
Дань лету, тени крон...
Вот так мы и плывём
Маршрутом неизбежным,
Души в краю безбрежном –
С причала на паром...
14.07.2019г.
*Тот — древнеегипетский бог мудрости,
знаний, Луны, покровитель библиотек, учёных...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842022
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2019
Що ж, Господь, змалював землю серцю моєму,
Візерунки її – радості і жури.
В цих злотавих степах в дар – дитинства поему,
Пух її ще летить у зелені яри...
Ти Любові доніс суть й брильянт діадеми –
Всю глибинність ще людству щораз відкривать,
Бо у душах гуляє ще звір невситимий,
Злоба є у притулку, не мир – булава.
Чи ж то трави чаклунські, чи розум на сконі,
Непрощенне навстріч, чи коса на косу?
Не середні ж віки – XXI на дворі,
Нам дикунство б змінити на Божу красу.
11.07.2019р.
*Тот — древнеегипетский бог мудрости,
знаний, Луны, покровитель библиотек, учёных...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841771
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.07.2019
Широчінь моя безкрая,
Це безмежжя степове –
Світла світ в душевнім раї,
Я в тобі навік увесь...
Увібрав моє єство все,
Я і ти – одне і те ж.
Це земне ранкове росне
Різнотрав'я, ним і йдеш.
А зоря все обіймає:
"Все від Бога, все твоє..."
Небеса людей кохають
І Природа віддає...
То ж цінуйте і любітесь,
Бережіть усе навкруг –
Чисті води, край лебідок,
Ці поля і дивний луг...
10.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841477
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.07.2019
Над стеною скал нависших –
Лоскуток лазури яркий,
Там в жары настое злаки,
Рыжих персиков афиши...
Здесь ручей журчит прохладный,
Зелень яркая на скалах,
Изумрудные зеркала,
Щебет птиц и скрип цикадный.
Бдит в каньонах крымских, нега,
Романтическая сказка
И словам не властны краски –
Туристическое эго.
Поэтическая мекка,
Душ и тел здесь восхожденье.
В жизни лучшие мгновенья,
В ночь, созвездья Лиры – Вега...
05.07.2019г.
Пять лучших каньонов Крыма
http://www.encyclopedia-stranstviy.com/2011/03/blog-post_20.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840943
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 05.07.2019
Ось в перший клас – лунає свято,
А вже й десятий промайне...
Років життя немов й багато,
Мелькають: шорти, то кашне...
Весна життя – надій метелик,
Цілунки і жура батьків.
Швиденько шлях в майбутнє стеле,
Багацько мріям, супротив...
Непередбачуване часто –
То лагідне, то все в шипах,
То в захваті від першо-рясту,
То жорстке з скрипом на зубах...
Таке воно і є земнеє –
Не ідеальне, ще й в лапках.
...Тихенько в'януть орхідєї.
Все ж зве у Небо крильми птах...
То ж через всі оті припони
Гартується й зроста Душа.
О, ці життєві перегони,
І є той самий Божий шанс...
03.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840739
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2019
Ген Місяць надивляється, та кліпає в зірках...
Життя мого хвилюється так дорога ріка...
Нема нічого вічного, пливуть картини днів –
Все пройде, що намічене на доленці мені.
В минуле червень промайнув, як горобина* ніч:
Лякала блискавка сосну і гримав лячно спіч*!
Об скелю море хвилю б'є, а ми, що той маяк,
Неспокою цей світ і є – чи щастя, а чи ляк...
1 листопада 2019р.
* Горобиними ночами називають ночі, коли
темрява перемежовується з блискавицями,
спалахами блискавок, віддаленими грозами.
Вважаються, що в таку ніч, налякані горобці
злітають зі своїх гнізд. Наскільки мені відомо,
в Україні такі ночі ще називають горобиновими.
* Що таке спіч? Іменник «спіч» походить
від англійського speech, яке перекладається
як «мова». Це слово вживається і в цьому
значенні, але частіше мається на увазі «коротка
вітальна промова на урочистому заході».
Воробьиная ночь
Насматривается Луна, моргает во звездах...
А жизнь моя волнуется, как в реченьке вода...
Нет в мире нынче вечного, плывут картины дней –
Всё *** что намечено судьбинушкою мне.
Июнь уж в прошлое мелькнул, как воробьина ночь:
Пугала молния сосну под перекатов мощь!
Об скалы море волны бьёт, а мы, что тот маяк,
Сей беспокойный мир и есть – испуга ль, счастья знак?...
1 июля 2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2019
Есть интересные даты в жизни –
например 50 лет после окончания института.
Этой дате и посвящено стихотворение.
Много лет тому назад
Много лет тому назад я стройным мальчиком
На приёмных ковырял затылок пальчиком
И с законами Ньютона знался кое-как,
А девчонкам стеснялся подать даже знак...
Проучившись ровно год, я в гимнастёрочке,
Щеголял три года в ряд – и в самоволочки.
И с калашником в обнимку мне дружить пришлось,
И девчат целовать тоже мне привелось...
Но дорога привела опять в ЗГПИ,
Словно дом родной нашёл я в общежитии,
Где студентская братва на много лет вперёд
Покорила сердца и взяла в оборот...
Разве можно позабыть тех наших юных лет
И в глазах неповторимый тот хрустальный свет?
Там в сердцах бурлила словно свежая шампань –
Петь так петь, танцевать – хоть и па-а-де-спань.
Что-то было в шестьдесятых неповторное,
Жизнерадостное, светлое, влекомое...
День и ночь перекликались, словно сказка-быль
И неслись мы вперёд... Никогда не забыть...
Как всегда бывает в сказках – пролетели дни,
Дни счастливейших познаний, дружбы и любви.
Через сессии до сессий – Госы подкрались,
Вот диплом на руках – годы вскачь понеслись...
И сегодня память пенит, вспышку-миг тогда,
Вспомним тех, кого невольно унесли года...
Наши встречи, хоть на фото – милых лиц глаза...
Краткой жизни Гимн – скатилась со щеки слеза.
Пусть простит Господь за это – дарит радость нам –
Продолжение во внуках в жизни на волнах.
Так поднимем же бокалы – Мир и счастье всем,
Продолженье майи-сказки – наш земной Эдем!
50 лет спустя июнь 1969 - июнь 2019 г.г.
Фото через 20 лет и через 40 лет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840464
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.06.2019
В житті так само, як в природі:
Тут змінний настрій – там дощі,
Ось сонечко – гудуть хрущі.
Все здавна й вічно колобродить.
А диригент зверх фантазійний –
Програму вмить всім задає.
Всі думають, що так і є...
Самі лише плануєм війни.
Нові ладнаємо оркестри.
До миру б треба дорости,
Весь час підказують Світи,
Та не про нас ще мудрі тести.
В житті не так, як у природі –
Де ряска, чисті де річки?
Не знадобилися віки...
Навкруг все нищить може годі?
Для теревень хіба – двадцятки?
На полюсах льоди в моря...
В пітьму, глянь, зникне і зоря,
Планета ж наша – в Небі цятка...
28.06.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840269
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.06.2019
Как же порою бывает тоскливо,
Что не вернуть для добра ни секунд
Тем, кто давал нам последнее, дивно,
Жизнь подарил всем. Косая чеку
Выдернула неожиданно рано,
Нерв обнажив и лишив тебя сна.
Нет и в помине для смерти стоп-крана,
Незаживающая ныне рана –
Колющая в самом сердце вина.
Как велико понимание долга –
Дар, их любовь, что вернуть не успел...
Тянет по жизни, как нитку иголка,
Каждого непоправимый пробел.
26.06.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840194
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 27.06.2019
Ніби поруч, все ж окремо –
Як два береги ріки,
В закрутах, мов дві дилеми.
Погляди витають ревно –
Шлях один, та в два рядки...
Берег берега тягнувся:
Низько цей, той на стіні
На мосту нараз стикнулись,
Долею те обернулось.
З чубом він – коса на ній...
І тепер в селі, чи в місті –
По життю, як по ріці,
Що два грона у намисті,
Будь-які зустрівши вісті –
Ми завжди рука в руці...
26.06.2019р.
Рука в руке
Будто рядом, друг без друга –
Как два берега реки,
А в излучинах по кругу.
Вдаль по полю и по лугу –
Путь один, но в две строки...
Берег к берегу тянулся:
Тот высокий, ниже сей.
На мосту соприкоснулись,
Что судьбою обернулось.
Чуб на нём – коса на ней...
И теперь по жизни вместе –
Вниз теченьем по реке,
Вверх попутным при зюйд-весте.
Всё ж любые встретив вести –
Мы всегда рука в руке...
26.06.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2019
прокукурікав півень ранок
ще на зорі в селі дня знак
вставай-но друже неборак
для нас то норма а не рано
корівку випустить на пашу
курей травичку пощипать
води з колодязя набрать
топтань стежин життєвих наших
які ж бездонні ночі в зорях...
о як же швидко промайне
це літо тепле і ясне
люба робота ніц не горе
чи у городі чи на полі
лишень би дощик прогулявсь
десь тихо мукає теля
і тягнуть віз бики поволі
та все ж як манить братці небо
при всіх буденностях життя
думки в Божественне летять
безсмертя й аж
до альфа лебедя денеба
24.06.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2019
Щось супроводжує нас повсюди –
коли ти тільки пробуджуєшся
і промінець сонця гляне в очі,
а ти зустрічаєш новий день
чи молитвою, чи усмішкою серця...
Добре, коли ти ліг відпочивати вчасно,
то й день започаткуєш рано –
коли багато думне мовчання ранку
викликає появу Музи в новій іпостасі...
І вже пливуть перед очі в ясній уяві
земні і зовсім неземні картини:
чорно білі і в кольорах, небачені,
швидкозмінні – красиві пейзажі,
загадкові далі морські й острови...
І все це доки домочадці твої ще сплять.
А за вікном цвірінькають птахи
і хитаються під раннім вітерцем дерева...
Раптом спливає картина передсвітанкового,
коротенького, як блискавка сну.
І ти ніяк не можеш пригадати
такі близькі і дорогі тобі лиця...
А також деталі сюжету,
кимсь придуманого і зшитого миттю...
Так хочеться повернутися туди знову...
Та на жаль це неможливо...
Перетнула стежку жура, мов
підкреслила нашу виключну обмеженість.
І так захочеться з неї вирватися...
Хапаєш чистого аркуша паперу,
цілуєш руку Музі... і, під приливом
зовсім раніше невідомої хвилі емоцій,
вже цілеспрямовано риєшся в кошику слів...
І ось випливають перші фрази...
Починається щось фантазійне...
Народжується новий вірш!
21.06.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2019
Замість епіграфа
У житті все повторюється набагато частіше,
ніж можна подумати.
Море нескінченно більш різноманітне.
Рейчел Карсон
Мені здається, сюди більш приходять за
свіжим повітрям, якого так мало.
Морське повітря зовсім інше. Воно пахне
людськими мріями.
Кодзі Судзукі. Темні води.
Коли я дивлюсь на море, мені здається,
що його хвилі несуть мою печаль.
Жюль Верн
Цей загадковий поклик моря
Ця казка, море – ти мій філософ
З душею дивною, славний лікар,
Твій погляд відданий до кінця,
Гіпнотизує картина ця...
В твої обійми ступаю, босий –
Животворяще єство і ліки,
Цей усміх й виблиск небес гінця
І кольорів гама до лиця.
21.06.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2019
Нет, и не под чуждым небосводом,
И не под защитой чуждых крыл,
Я была тогда с моим народом,
Там, где мой народ, к несчастью, был.
И если зажмут мой измученный рот,
Которым кричит стомильонный народ,
Пусть так же они поминают меня
В канун моего поминального дня.
Реквием Анна Ахматова
Источник: https://anna-ahmatova.su/?page_id=929
Посвящение
к 130-летию Анны Ахматовой
Перелески, речушки, мосточки
Царских лет, революций и войн –
Жизни скачки, равниной, по кочкам
И зигзагами, и по прямой...
Заколдован конверт на роду.
Дух соратник, откуда так крепок,
Так устойчив под бурь ветродуй –
Как маяк на скале в век нелепый.
Наша жизнь – путь эмоций и нервов,
А когда ты ещё на виду
Попадаешь в чужой воли невод,
Скрежет жёрнов и сердца беду.
Ох Россия, что стенд испытаний,
Здесь недаром воспеты семь бед.
Кто измерит пределы и грани,
Чтобы верным остаться себе.
Так талант пронести сквозь эпоху,
На родной жить земле до конца
И не в бронзе молиться итогу,
Всё же в роли остаться истца.
Вячеслав Шикалович
23 июня 2019г.
Прочтите по теме – рекомендую:
Михаил Ардов О А.Ахматовой
+ видео чудесное внутри:
http://stuki-druki.com/authors/Ardov-Mihail.php
И ещё его печатные воспоминания :
http://ahmatova.niv.ru/ahmatova/vospominaniya/
ardov-ordynka/ardov-vozvraschenie-na-ordynku.htm
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839460
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 20.06.2019
як і час все минає
і тендітне і грубе
те що зле і що любе
що спізнав й що не взнаєш
о душа твоя поле
хлібороба відрада
у п'янкім серця граді
ти життя моє й воля
простір твій задушевний
філігрань з оксамитом
із пшениці і жита
так палкий достеменний
ти моє одкровення
є колиска любові
храм земля бо на крові
стежка втрат й щастя жменя
божий дар моє плем'я
під зірковим кресалом
перехресть ніжне гало
що не день то дилема
як і час все минає
і згортається в крапку
мо й розгорнеться раптом
десь хто знає хто знає
18.06.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839197
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2019
десь далеко за пругом лунять
дні де волики міряють долю
тихо котиться віз межи поля
і ніхто їх не міг перейнять
там ще правда між люду була
і замки не висіли на дверях
між краянами тепла ще ера
а левконія мирно цвіла
через річечку кладка й по ній
йде бабуся з онуком на луки
де корівка недоєна мука
під кущем чередник в напівсні
жайвороння у небі співа
а рядком в полі соняшник злотий
всі голівки до сонця під ноти
та вздовж стежки трава мурава
спервовік були ближче землі
гаптувало там літепло душу
пам'ятати повік все це мушу
щем серденька по тім ой люлі
17.06ю2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839080
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.06.2019
І все ж життя прекрасним птахом
з рання влітає нам в вікно,
не десь у раї Феї змахом,
а вдома, як не раз, давно...
Коли ти вранці посміхався,
передчуттям в прекрасний день
і кіт з тобою ніжно грався.
А клопіт – хай стоїть, як пень.
Так впустим знову казку-радість,
занудьгувала стільки літ,
душа у нас, що та крилатість –
злетімо, друзі, в милий Світ!
Він відгукнеться добрим сміхом,
так зрозумілий здавна нам –
з-за овиду музично й тихо,
як ми в солодких мирних снах.
Надворі, братики, вже літо –
буяє й квітне все, як є!
Бджола і джміль гудуть над світом
і серце весело піє!
Літо 10 червня 2019р.
Душа ведь наша,
что крылатость
И всё же жизнь прекрасной птицей
с утра влетает к нам в окно,
не где-то в рае заграницы,
а дома, как не раз, давно...
Когда ты утру улыбался,
предчувствуя прекрасный день
и кот с тобой, придя, игрался.
Да не тревожит дребедень.
Так впустим вновь ту сказку-радость,
что заскучала без тебя,
душа же наша, что крылатость –
взлетим, друзья, в Мир, всех любя!
Он отзовётся добрым смехом,
с улыбкою, отзывчив к нам –
знакомым, звонким, добрым эхом,
как мы к чудесным сладким снам.
А на дворе ведь, братцы, лето –
Всё зеленеет и цветёт!
Шмели и пчёлы по-над светом
и сердце весело поёт!
Лето 10 июня 2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838323
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 10.06.2019
Все бу́ло і все буде, що здійсниться;
З чиєї волі – нам не все одно?
Не втратити себе в небеснім ситці
І мудрості тут знайдене зерно.
Адже скіль Світла бачили з дитинства,
Відомо, хто нас наповняв Добром –
Трудились Ангели, Марія Діва
І Душ земних та друзів весь огром.
Це Лукомор'є, всім нам в дар є царство...
Вкраїни ж – меншості лиш капітал.
Врятуємось від владного варва́рства?
Городять за гектарчиком гектар.
Собі усе у ласощів шматочки –
Пейзажі де, озера, берег рік.
З простором – дичина була б й грибочки.
Тин встав – там мовби звір, не чоловік.
Чи переродження, а чи видіння?
Накоїв – "відмолюся, Бог простить..."
Вже років тридцять у гріхи падіння,
Але ж злодійський множать апетит.
"Христу прийшлося Хрест свій волочить.
Про бездоганність нашу б всіх привчить?..."
09.06.2019 р.
Легко видно цифри-перевертні в даті,
що символічно.
У Лукоморья
Всё было и всё будет, что свершится;
По воле чьей – не всё ли нам равно?
Себя не потерять в небесном ситце
И мудрости здесь найдено зерно.
Ведь столько Света замечали с детства,
Известно, кто нас насыщал Добром –
Трудились Ангелы, Мария Дева,
Родные и друзья все большинством.
Ах это, Лукоморья всем в дар царство...
России ж – меньшинству лишь капитал.
Спасёмся ли от властного дикарства?
Городят уж – десятками гектар.
Всё превращают в лакомства кусочки –
Пейзажи где, озёра, берег рек.
С простором, чтобы дичь была, грибочки.
Тын встал – там словно зверь, не человек.
Как быстро – на глазах перерожденье.
А натворил – "отмолим, Бог простит..."
Лет тридцать длится во грехи впаденье,
Но воровской всё множат аппетит.
"Это Христу пришлось свой Крест тащить.
Нам как-нибудь удастся проскочить."
09.06.2019г.
Легко видно цифры-перевертни в дате,
что символично.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2019
що під Місяцем буває
мрійним тож скажіть
все минає все минає
нам в цім світі жить
час приходить всіє світло
світанковий рай
перед очі все розквітло
мила в світ пора
солов'ї і синє небо
різнотрав'я квіть
річка стиха щось про себе
нас благословить
стільки різного в окрузі
поглядом лови
пізнавайте милі друзі
стрінуться й Волхви
все в свій час у серці зійде,
як свята Любов
з нею світ свій зрозумійте
Душу знов і знов
під лелечій дивний погляд
як хмарки літа
шепче срібляна тополя
у життя злітай
08.06.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838091
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 08.06.2019
в День Вознесения Господня.
Эпиграф
из стихотворения философа, поэта, художника
Соловьёва Владимира от 1892г.
Да! С нами Бог, — не там, в шатре лазурном,
Не за пределами бесчисленных миров,
Не в злом огне и не в дыханьи бурном,
И не в уснувшей памяти веков.
Он здесь, теперь — средь суеты случайной,
В потоке шумном жизненных тревог.
Владеешь ты всерадостною тайной:
Бессильно зло; мы вечны; с нами Бог.
Стихотворение из поэтической тетради:
Душа и слово
В светлеющий рассвет, забрезживший в тумане
Шагает человек, рождённый на земле.
Засветится ль ему звезда в долину знаний
И благодати ль там он ощутит елей?
Высокие мечты, любовь к своей Планете,
Мир праведный и чист – смешён и чужд ему.
Ведь всем внушает тьма в ум яхты и банкеты,
А в жизни, друг, прими: пьянь, наркоту, тюрьму.
Ведь в эгоизма век ему жестокость ближе
И сила, не любовь приветствуется здесь.
Лишь в материальном смысл, мечты все о престиже...
Поймёшь, без Веры здесь – хоть плачь или хоть смейсь.
Но свет зари святой – Христос явился миру,
Светильник нам принёс и путь наш озарил.
Века прошли с тех пор и Пушкин внемлет лире,
Но светлый образ Бога в сердце приютил.
Слово Александру Сергеевичу:
"Веленью Божию, о муза, будь послушна
Давно, усталый раб, замыслил я побег
В обитель дальнюю трудов и чистых нег."
"Напрасно вкруг себя печальный взор он водит;
Ум ищет божество, а сердце не находит."
"Туда б, в заоблачную келью,
В соседство Бога скрыться мне."
"Владыко дней моих! Дух праздности унылой,
Любоначалия, змеи сокрытой сей,
И празднословия не дай душе моей.
Но дай мне зреть мои, о Боже, прегрешенья,
Да брат мой от меня не примет осужденья,
И дух смирения, терпения, любви
И целомудрия мне в сердце оживи"
Финал стихотворения:
И вот мы здесь с тобой, дух Пушкина над нами,
Пред алтарём России он её творил.
Он мысль освобождал – вперёд пред временами,
Язык преображал и честь боготворил.
В чём Пушкин был велик, что был земным пророком,
На перекрёстке лет – поверил во Христа.
Сегодня вместе с ним и нам дают уроки,
Ведь заповедей ключ – Любови высота!
06.06.2019г. (сумма цифр: 6+6+2 +19 = 33, возраст Христа).
Как известно, случайностей не бывает,
читайте знаки, Бог – это Любовь!
И Он всегда с нами. Как и А.С.Пушкин.
Прочитано в Этот юбилейный день в Гурзуфе
в Музее А.С.Пушкина у платана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838000
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 07.06.2019
Симферополь наш
старый и новый
Я помню старый,
добрый Симферополь,
что смотрит –
чистый, тёплый городок,
где липы, ели,
серебристый тополь,
дарили драгоценный
холодок.
Остался там
копеечный трамвайчик,
троллейбус,
так доступный на Юга.
Наш пляж с плотиной,
лодки, берега...
Я в гимнастёрке юн,
безусый мальчик...
Мы в парках
по естественным аллеям
бродили, не ценили
время шаг...
...Вдруг новый взвился
купол, золотея –
заблудшим веру
водрузить, спеша.
Вот Пушкинская
с Домом офицеров,
на мраморе где
сам Владимир эМ* –
"шёл" лимузин,
мажоров нынче эра,
где мы пешком,
он на колёсах, Эмм.*
Достались разных
нам времён, печати
и цены, что
в Шевченко, что в Спартак.
От наших дней
здесь всё теперь не так –
гламурность свадеб
пышной новой знати...
Лишь саксофон
звучит с аккордеоном...
Рвёт сердце
наших песен, ностальжи –
куда и при желаньи
не сбежишь.
Жить нам и внукам
с этим странным сонмом.
Но важно, что
средь молодости глав,
листая там
беспечности начала –
почти что все
свою, всё ж повстречали
судьбу, как дар,
Любовью воспылав!
01.06.2019г.
* Владимир эМ – памятная доска о выступлении
в стенах Дома офицеров Владимира Маяковского.
* Эмм – в словаре молодёжного сленга употребляется
как выражение размышления, обозначает паузу
для раздумья в устной речи, также выражение
сомнения, неопределённости.
Смотреть Симферополь сегодня –
https://www.mycharm.ru/post/30373/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837228
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.06.2019