| Сторінки (31/3071): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Посвящение
Александру Степановичу Грину
140 лет (1880 -1932)
І
Простор душе – О, Грин прекрасный –
Ты будни в праздник превращал,
В капелях сирых дней бесстрастных
Фантазий жернов вновь вращал.
Слова и образы рождались
С хрустально чистых ручейков
И доброта стремилась с далей
Души твоей, из цветников...
Твои глаза – Любови светоч,
Готов был мир преобразить,
Лёд душ легко вернуть мог в лето,
С безверья падших – воскресить.
Ты внешне будто бы, как кремень,
Лишь потому, что видел даль
Далёкую, аж за безвремень,
За безнадежия вуаль:
Сердца людей цветут, как розы,
В Любовь вселившись навсегда –
Где радость поглотила прозу
И нет понятия – беда.
Твой Алый парус, знак надежды,
Знак чуда – впереди нас ждёт!
Дал в книгах ясные ответы
На жизненных вопросов гнёт.
ІІ
Непревзойдённый Гриновский аллюр
в тот романтичный край мечты и грезы
и вопреки времён промозглых, срезы –
душа рвалась не к деньгам и не в лувр...
А к тонким чувствам, вечным идеалам,
что не теряло никогда цены
и до конца чему сердца верны,
как притяженье в небе алым гало...
Непревзойдённым (мистика?) пером,
как продолженье с болью мысли сердца
из фентези сюжета, скрипнув в сенцах,
душевный разговор,... янтарный ром...
И то, чего мы все бы пожелали –
шаги кристально чистого житья,
любви безбрежной, йоты без вранья.
От надоевшей грязи в алы дали...
ІІІ
Как Мир широк...
Покинем же мирок
своих тоскливых меркантильных бдений –
приходит, прилетает в сердце срок
див Грина с Греем, бесподобный гений.
Киль режет
океана глубину
и мысль на крыльях обретает силу –
мы на волнах летим в свою страну
чудес, к Ассоль и адмиралу Грину...
И толь морская соль,
то ли слеза,
восторгом облекаемая Божьим
творенье Человека в небесах –
Вселенною лететь по бездорожью!
Ау друзья – нас столько, что не счесть,
кто вспомнил, что Свобода любит крылья,
так разнесём по свету эту весть –
вершителей чудес есть эскадрилья!
23 августа 2020г.
День рождения А.С.Грина
https://zen.yandex.ru/media/obistorii/10-let-lagerei-za-predatelstvo--kak-slojilas- jizn-nastoiascei-assol-iz-alyh-parusov-5b42ebdd8bcd5700a977258e
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
И мы со Светом провожаем лето,
А песен столько будет ещё спето
И город юности нас вспомнит может где-то –
Влюблённых и так простенько одетых...
Но как легко взлетающих над миром,
Ведь славили его в своих клавирах,
Хоть с непосредственными взглядами на Лиру
В открытых и приветливых квартирах...
О, улетающие птицы и года –
Те, что не сесть уже трамваи, поезда...
Где мир, что был таким понятным и знакомым?
– Он спрятан в старых и родных фотоальбомах...
Летящих дней теперь никак не удержать –
Ни журавлей, осенних красок и дождей...
В душе со Светом всё ж нам осень золотей,
Кружи́тся вальс осенний, как весенний жар!
22.08.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886655
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.08.2020
А радість нас не полишає,
Іде настріч –
Хоч паралельно споглядає
Ще й журний клич...
Вони йдуть поряд – вибирай,
Бо це душі життєвий край.
Чи з радістю, як птах, співаймо
Й до танцю враз!
А тугу вибравши – караймось,
Плач скрипки в нас...
Полин, чи солод ждуть щораз,
Як не крути цей парафраз...
Душа і серце – інструмент,
Ну а якщо ти ще й поет,
Природи подих весь в тобі...
Любіть світ, люди й бережіть!
21.08.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020
Цей дивний простір степовий
Зве душу крилами змахнути,
Землі тяжіння скинуть пута –
В політ! Всі думоньки розвій
Хитросплетінь життя земного...
Чи доля то? А чи від Бога,
Що на горі Фавор сіяв,
Людей в Преображення звав?
З'єднатись, щоб з святим Христом –
Обожнитись, перетворитись,
Стать для небес, як день відкритим,
По благодаті – божеством.
Не цим, обмеженням сповитим,
В ключах спотвореного світу
Людей, Землі, небес й води –
Породженню лише біди.
Тож світ вагітний вже до змін,
В серцях і душах люду – Дзвін!
19 серпня 2020р.
Преображення Господнє
Празднику Преображения
Как чуден этот зов степей
Крылам души взять выси круты,
Чтоб сбросить притяженья путы –
В полет! Все думоньки развей
Нелёгкой жизненной дороги...
Судьба ли это? Иль от Бога,
Что на горе Фавор сиял,
Людей к Преображенью звал?
Соединиться, чтоб с Христом
И с Верою обожествиться,
Как свет в душе – преобразиться
По благодати – божеством.
Не ограниченным и сирым
В сём искаженном грустном мире
Людей, Земли, небес, воды –
Есть порожденьем лишь беды.
Мир ждёт давно уж перемен –
К нему в сердцах и душах крен!
19 августа 2020г.
Преображение Господне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
білий вірш
В серпні серпи косять трави,
Що залишились зелені.
Сонечко палає степом
І колодязі пустіють.
Річка навпіл обміліла,
Одіж у дерев жовтіє –
Та й корівки до водиці
Аж бігом... Безхмарне небо...
Всі дощам благають впасти,
Бо земля суха й тріщата.
Боже, змилуйся над нами...
Та й городи майже голі.
Серпень каже: "Скоро в школу,.."
Зустріч з друзями чекає –
Підросли за літо діти,
Іще вище їм злітати.
Тож годинник вертить стрілки,
Час життя рахує в митях...
Серпень в осінь, рік минає,
Чар цей лет в лелечих крилах...
Й наш політ – сіяй, примарний –
Ще один в земнім роздоллі,
Долі над небесна казка,
Тлить туман fata morgana...
18.08.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
Дітям
Світ див
Ніч у зорях вся сіяє,
Не ляка ніякий звук,
Зрідка лиш сова злітає –
Спить удень, а ніч їй друг.
Скіль світів над головою
І Планет, не врахувать,
А внизу десь піді мною
Ще пів неба – ціла рать!
Випливає Місяченько –
Основний у зір пастух,
Світлом стер усі міленькі,
Всі останні стали в круг.
Тож малюй, художник, казку –
Ніч небесну на Землі.
Боженько вже взяв указку –
Промінь в зоряній ріллі.
Де й яким світам родитись,
А яким на Небеса...
Астрономію вчить, діти –
Жде сузір'їв тут краса!
Їх аж вісімдесят вісім
В двох півкулях, здавна ждуть –
В цім зірковім дивнім лісі
Мореплавцям ясний путь.
Там Персей і Андромеда,
Там Цефей і Геркулес,
Два ковші Ведмедиць, Вега,
Вовк, Орел, Великий Пес...
О, ця ніч, яка ж красуня,
Море серцю і душі...
Краєм зір – пливем на шхуні
Знань. В світ див цей, поспішіть!
16.08.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
белый стих
Все пред нами вальсы
И сердец биенья...
Тех восторгов жизни
Не вернуть назад –
Ни Луны проказницы,
Ни объятий нежности,
Взглядов умиления,
Искренности душ...
Хороводом в днях вы,
В солнечных рассветах,
В беге лет, пространстве,
В памяти святой...
Всё же продолжением
В наших детях множится –
Поднебесным трепетом,
Райский этот сон...
Вот и внуков поросли –
Наше продолжение,
Чтоб в повторе ласковом
Правнуков встречать...
Всё это – гимн жизни!
И Небес проекты.
Мудрости картина.
Радости привет.
14.08.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885896
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.08.2020
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Тарас Шевченко
Сіяй зоря, сіяй над пругом
* * *
Вже серпень виконає волю
І вересню віддасть права.
Покотять далі нашу долю
Вітри – під ноги нам трава...
Чи буде все, як нам хотілось?
Стрибнеш чи, вище голови?..
Птахи в політ ті, що гніздились,
Нова відкриється глава...
Самим собі б не коїть лиха,
Все рахувати хоч на крок.
То зло страшне – гординя й пиха,
Не приведи Господь, морок.
Дубина на дубину – круто,
Та скільки ж раз кровив урок?
Став мир нараз, як пошук рути –
Уперся, хто збира оброк?
Оброк – страшніше не буває,
Так збережемо всім життя!
Чиє безумство їх вбиває,
Покров – хоругви до звитяг?
13.08.2020р.
Заборонені цензурою роздуми Льва Толстого
про лжепатріотизм, які не стали менш актуальними
125 років потому:
https://www.kramola.info/vesti/religija/lzhepatriotizm-i-hristianstvo- zapreshchyonnye-vyskazyvaniya-lva-tolstogo
* * *
Сіяй зоря, сіяй над пругом –
Маяк душі і серцю скит.
Нам же брести життям над плугом,
Чи журним берегом рокит...
А нас думки – Твої задумки,
Як розгадати за життя?
Цей пошук Істини у муках
Й мовчання загадка свята...
Як берег річки – то міліє,
То водами затопить край –
То серце любістю зігріє,
То вітром злим несе курай...
Сіяй зоря, сіяй над пругом
І душі людям очищай:
Колишній ворог стане другом,
Нам один одному – прощань.
13.08.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Василь Симоненко
Серденька струною
Ось і цей вже серпень лине
Розправляти крила,
Як і все на світі мине –
Душі б не стомились...
Як оці глибинні зорі
Милих краєвидів,
Що і в радості, і в горі,
Кращих я не ви́дів...
Бо іще в вишневім цвіті,
У джмелинім гулі –
Перші там злітали лі́та,
Як над кленом гулі...
Ті замріяні, крилаті,
Ле́гкі, як хмарина
Й дні душевні, що розплата,
Над землею плинуть...
Сизокрилу Україну
І Матусі пісню –
Не забути, як провину,
Що сльозою висне...
Ось і цей вже серпень лине
Серденька струною –
До землі любов не мине,
Зріс де під горою...
12.08.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
Я в солнечных и золочёных
Лучах сверкающих Твоих,
В цветущих вишен чудных чёлнах
И сам здесь лишь небесный стих...
Все эти песенные годы
Рвались соловушкой с души –
Сквозь суетные непогоды,
Сквозь скрип низин и звон вершин.
С заоблачных и снежных кряжей
Ты упреждал шаги мои,
Убрав тень призраков миражьих
И вволю Светом напоив.
То окунал в купель Любови,
Болезнями, вдруг закалял,
Ключи дал к уваженью Слова
И Веру в сердце мне вселял.
Учил великому терпенью,
Идти сквозь глупость, ум ценя,
Не потерять благодаренье,
Познать учение Огня.
О, Боже, дал в пути мне крылья,
Земные цели – далей вид,...
Чтоб с Совестью, за милей миля,
Смог неофита вдохновить...
11.08.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885651
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2020
* * *
В пісні пісня – життя летить,
Тож забудем рани...
День прекрасний нам БУТЬ велить,
Де провісник, ранок.
Квіт троянд – його кольори,
Щоб в душі лиш свято.
Літо маками майорить,
Подих – прани святість.
Для обіймів цей світ нам дан:
Кедрів – погляд кличе,
Джомолунгма – вершин титан,
Божества обличчя...
Бачить, скільки світів пішло –
Щоб привнести благо,
Обертать на чесноту зло.
Сни архіпелагів...
Життя що іскра –
любові кристал,
Серце має віссю;
Чоловік, щоб душею злітав!
В позитиві війся.
В пісні пісня – життя летить,
Свято, хто з тобою.
Тут здоров'я і апетит.
Радість ллє рікою...
10.08.2020 р.
* * *
Песней песнею – жизнь летит,
Улыбнёмся ж мудро...
День прекрасный нам БЫТЬ велит,
Где предвестник, утро.
Роз в разливе – его цвета,
Чтоб в душе был праздник.
Завещание-береста,
Суть дыханья – прана.
Для объятия мир нам дан:
Кедров – взгляд величья,
Джомолунгма – вершин титан,
Божества обличье...
Видит, сколько миров ушло –
Привнести, чтоб благо,
Превратить в добродетель зло.
Сны архипелагов...
Жизнь, как искра – любви кристалл,
Достоянье сердца;
Человек, чтоб душой взлетал!
В позитиве вейся.
Песня песнею – жизнь летит,
Праздник, кто с тобою.
Здесь здоровье и аппетит.
Радость льёт рекою...
10.08.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Вот с тобою, жизнь, мы параллельно
В мире, Богом посланном, идём,
Черченный дождями, акварелью –
Наш знакомый, незнакомый дом...
И гадаем – что за поворотом,
Ведь он сказочно неповторим?
Да признаться, сами желтороты –
Судя, что мы на Земле творим.
Трубачи: "Да, зло неистребимо."
Злоба, жадность, ложь – в расцвете лет.
Против, как поэты, пилигримы,
Совесть кто хранит и верит в Свет...
Верят, Возрожденье грянет зримо,
Ведь пути другого просто нет!
09.08.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885423
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.08.2020
* * *
И всё ушло, как замок из песка,
Ведь не сбылись те юности мечтанья –
Как без фундамента не строят зданья.
Давно затухло пламя костерка...
А ведь начало пылко возгоралось
И на ресницах искренность цвела,
Весна сердца куда-то вознесла
И гало вкруг Луны чудно́ смеялось...
Но чуду жизни всё же бьём челом,
Ведь расставляет всё по новым полкам,
Узоры шьёт небесная иголка –
Проект фантазий пряча под крыло.
И как же быстро вёрстку всю земную –
Шлёт поколеньям, пред глазами взлёт!
Как нам, судьба в итоге им пошлёт,
Мечтам вразрез – мелодию иную...
08.08.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885334
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.08.2020
Я тихо стрижом опускаюсь
В долину, где город живёт,
Где липы, каштаны слагают
Нам песню про юности взлёт...
С тобою, мой город мечтали,
С тобою, мой город росли
И плыли в неведомы дали,
В душистой лаванды пыли.
Какие здесь ясные зори,
Какие восходы цветут,
Под куполом южной Авроры.
Путь к взморью, где волны всех ждут...
Тебя моё сердце лелеет,
Расцвёл здесь любови цветок.
В зелёных проспектов аллеях –
Платанов роднит шепоток...
Салгир в говорливых снах-водах
С далёких, рожденья времён, –
Событий несёшь хороводы,
Честь городу в славе имён...
Живи, процветай, развивайся
В целебно-воздушном краю,
Своей теплотою здесь крася
Ту песнь, что тебе я пою.
06.08.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885163
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.08.2020
Времена твои не придуманы,
Издалёка текут в душе –
Не начертаны в старых кульманах,
Не с посылки иль в багаже.
Солнцем, сне́гами путь их выбелен –
Болью, исповедью светлы...
Время падало, чтобы вновь с колен
И развязывались узлы.
Всё ж, течению супротив есть жизнь –
Испокон веков нелегка,
Ты её узор пойди вывяжи,
Нет коль Божия маяка.
Нет коль радости на твоём пути
И нет крепких семьи тылов,
Да не чуешь смысл в Неба шёпоте,
Что пророчит нам богослов*.
04.08.2020г.
*богослов - в данном случае: близко слову
μάντις (прорицатель, предсказатель ...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884964
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.08.2020
* * *
Місяць пливе
В сріблоликій хмарині –
Ріжком своїм
Чеше віти беріз,
Іншим лист з хмар
Пише щось на латині...
Шляхом скрипить
Чумаків з сіллю віз.
Хлюпає став,
Вербам річ його звична –
Місяць злегка
Стежку в нім золотить...
Нічка не спить,
А полин, що провина,
Хоче в душі
Світло Бога збудить.
02.08.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
* * *
Сколько повестей жизни нашей
Среди весей земных пространств,
Лёгкой кистью цветной гуаши,
Песней сердца средь роз убранств.
Есть признанья в любви под крышей
Восемнадцати этажей...
Жизни подвиг, вершин пониже,
В нашей смуте ведь просто жесть!
Молодые – в закалку волю,
Испытаний всё множит век;
Выплыть бы баттерфляем, кролем...
Обрастает нулями чек.
Не попасть, чтоб в плеяду судеб
По обочинам, столбовой,
Не тонуть в искушений зуде –
Все терпенье души, утрой.
Свет сердечный на грядку счастья.
Вседержителя луч надежд –
Помоги обойти ненастья
И на жизни пути, невежд...
03.08.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884852
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2020
Тиха заводь, в лузі пісня –
Овид каже вечір...
На душі сприймання спокій,
Пташка щось щебече...
Захід злегка червоніє,
З річки в злет лелека –
Над селом у поволоку
Тоне літня спека...
Посміхнулись перші зорі,
Бо ж згасає вечір –
Їх пасе краса Венера.
Дня настала втеча...
Чи не щастя – споглядати
Цю, Природи пісню:
Трави, ниви, в вікнах світло...
І вечеря, звісно...
02.08.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Запам'ятався в сонці день святий –
Босоніж по піску, а наді мною
Огром тополь, їх вище не знайти
І говір-сміх від листя в вітрі, грою...
Тож вірю я і з ними теж сміюсь,
Бо ми одне – в житті земнім під сонцем
І я в любові світу зізнаюсь,
А ще біжу скупатись в річці Конці.
Із тих дитячих безтурботних літ,
Снить єдність з травами й очеретами,
В душі цвітастий і яскравий слід –
Крізь все життя, сердешний, плине з нами...
02.08.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Уж синей птицей облачась,
Лечу над миром этим странным
И в терпком запахе герани
Шлейф времени, явлений вязь –
То день, то ночь, как будто снясь,
События мелькают, страны...
Одновременно предстают
В сознании седой предтечей –
С Планетой тьмы и Света встречи,
Где хаос,... чередой уют...
Как будто все осознают,
Не более – одни лишь речи...
Как в заколдованном краю –
Спонтанно всё течёт куда-то...
Для Мира предсказанья даты:
Кто в ад, кто сразу же в раю?
Воде проблемы и жнивью,
А там плывут дома и хаты...
Магнитный полюс уж поплыл
И мозг как будто на распутье,
И радость винегретом с грустью...
А в оптимизма нет уж крыл...
В другом ведь кроется прорыв –
Духовность* прячем в захолустье!
01.08.2020г.
*Духо́вность — в самом общем смысле — совокупность проявлений духа в мире и человеке. В социологии, культурологии и
публицистике «духовностью» часто называют объединяющие начала общества, выражаемые в виде моральных ценностей и традиций, сконцентрированные, как правило, в религиозных учениях и практиках, а также в художественных образах искусства. В рамках такого подхода, проекция духовности в индивидуальном сознании называется
совестью...
Википедия.
Духовные законы можно понять только соблюдая, живя по ним. Чем больше и чаще мы стараемся жить по законам души, тем глубже и сильнее мы осознаём и понимаем их суть. Тем шире и сильнее становится наша связь с внутренним миром, с душой, с Богом.
Духовные законы. 14 главных законов жизни человека.
https://vdushu.ru/pravila-zhizni.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884632
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.08.2020
Погляд Матусі
пісня
О, як любила, милая Матусю –
Беззахисно і щиро, до кінця.
До тих часів запізно, не вернутись –
Життя твоє, як мить коротка ця.
Приспів:
Мамо – ти назавжди в душі –
Як без тебе самотньо у Світі.
Хоч крізь небо ]
до мене скоріш поспіши – ]
Пригорнутися й погомоніти... ]2р.
Стоїть в очах твій неповторний погляд,
Любов усю джерельцем в серце ллє...
Так радісно стає в душі й довкола,
Ще й досі твій підтримує єлей...
Приспів.
Життя моє широке, даль безмежна –
З Любові із твоєї постає.
О Боже, – Твій дарунок, моя Неня,
Як щедро найдорожче нам даєш.
Приспів.
Кличе пам’ять
То ж кличе пам’ять, де народивсь...
Де вперше з річки тоді я вмивсь –
Там тин і дім мій вже похиливсь.
Яка ж там радість була колись!
То ж пісня Серця, пам’ять про все:
І про Матусю, що борщ несе,
Про сестринятко мале, босе′ –
Киває одуд з під стріх осель...
А кленів шепіт все зве туди
І кожен клаптик землі: „Прийди!”
Босоніж всю я її сходив...
Як же я сад мій, тебе любив...
То ж кличе пам’ять, де народивсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
* * *
Так навіщо ми тут,
на Планеті ось цій,
Десь загубленій в прірві тенет?
Боже, думи ось ці
від питань вже розвій –
Де ж тут нашої пісні сюжет?
В тіло враз закував
і в умовностей щит –
То ж ні вправо, ні вліво на крок...
Забажати свободи
й злетіти, мерщій,
Чи зламати нестерпний острог?
Мабуть ціль наша в тім –
іспити подолать,
Як фізичний, моральний бар'єр.
Стать готовим і тут,
й на новітній десь лад
У світах, до подальших прем'єр...
30.07.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
#Віршімененепокидають
8день
Я прийшов, моя криниченька...
I Вірші на українській мові
Україно ти моя занедбана
Щастя ти лелече
Закосичене
В мріях білих
Сивих дум долин
Чом забули
Стародавні звичаї
Коники де наші
І воли
Де ріка
Джерельна чисто вимита
Раки й риба
Ряска й лілій цвіт
Як життя скалічене
Нам випростать
Кут глухий змінить
На Світла світ
Україно ти моя
Занедбана
Ти прости
Що множимо гріхи
Заросла стежина Божа
Й де вона
Жадоба не є
До щастя хист
Мотивами Богдана-Ігора Антонича
Чорне й біле
Десь далеко в синіх сутінках
завіси пам'ять шепче…
У вікно відкрите вітер
студить…. Постаті мінливі
Всі кудись спішать. Зоря
вечірня пломеніє – ще й ще,
Нижче й нижче, за дахами
у шатрі червоні зливи…
Денце дня іще одно́го
в сірий вечір поринає…
Настрій дивний, як димок
від сигарети – був й немає.
Вже ліхтар на розі зойкнув,
розігрівся й світить тьмяно.
Жде сюжет любовна пара
на тій лавці для роману.
Край Землі й небес зійшлися –
лиш повітрям відділились.
Ніч не лякана у місто
увійшла легким туманом.
У домівці, що навпроти,
дошка шахова зсвітилась –
Чорне й біле – все упоміш,
як життя чудна омана…
Це вікно… збіднів екран… і
кава встигла прохолонуть;
Щось тролейбус проспівав
з жалем – неквапно з завороту.
В чорнім зорянім, красивім
покривалі Неба лоно –
То ж вистава Божа, мила
і чарівна – сну є спротив…
Над мрією білих хат
Синій конику синьоокий
Ти лети над краєм моїм
Над Вкраїнським краєм глибоким
Широчінь Дніпрова стоїть
Шелестить калиновим вітром
Вербний дух хуторів і сіл
Де сади простягають віти
Після гроз веселкових сил
Синій конику сокирковий
Скач над мрією білих хат
В снах на мальвовій рідній мові
Хай година зника лиха
«…У домі дідусевому долівку
Ще довго цілуватиму у снах…»
С.Сурмач
* * *
І хто цю долю слав мені з небес,
І серце вдарував чутливе й ніжне?
Зустрітися й побачити б Тебе
Весною, в падолист, чи в зиму сніжну…
Я виріс на бабусиних хлібах,
А з дідусем не стрінутись довіку…
Та довго цілуватиму у снах –
У домі дідусевому долівку…
Простіть,
Тато й Мамо
Простіть, Тато й Мамо,
Простіть, мої милі.
Лиш хвильку… так мало
На Вашій могилі...
Я в пам’яті вічно
Зберіг Ваші очі,
І в серці невільно
Їх усміху хочу.
Хто знав, що так мало
Ми будемо з Вами…
Не все сказав, Мамо
В ті миті,… як грами…
В цім краї й на згадці
Нема, що міраж той:
Не вічний, як в казці,
Зникаючий раптом!
Життя це земнеє,
Як пісня, минає...
Так хочеться щастя...
І Вас вже немає.
Одна лиш надія,
Що стрінемось в небі –
Де сум свій розвію,
Татусь мій і Нене...
* * *
Я прийшов, моя криниченька,
Ще навідався, прийми…
Хай обійме в зорях ніченька,
Здавна, ніжними крильми…
Хай постіллю трави шовкові,
А шатром – небес чоло…
Сон мій – радіснеє щось навій,
Що було, що вже пройшло…
Лиш свята твоя водиченька –
Вмиюсь, верне вії мрій…
Змолодіє в зморшках личенько
Край дитинства, вірний мій…
* * *
Шелестять колеса битим шляхом –
Я лечу назустріч вітру, знов…
Бились тут колись татари й ляхи,
Козаків отаман, без розмов…
Скоро хутір «Жовта Круча» зрине
І «Веселий» – там, де став блистить…
Рідна Батьківщина – шлях полинний.
Серця спогад – найсвятіша мить…
Те весілля, як лелека біла, –
Чорні ждуть, відмітини життя…
Битий шлях, безсмертник сполотнілий.
Крізь тенета – в небо вороття…
Чи встигну
Чи встигну, мабуть таки встигну
Земну поцілувати мить.
Ці вірші, як свою дитину
Плекаю,... Серцем дослужить.
Так суджено... в життях поданні
По кроку крок у Вічність йти –
Летить вже час в ті ясні далі,
Щоб зрозуміти і знайти...
* * *
Як заграють всі літери в слові
І тополя принишкне шуміть –
Світ почує цю музику мови,
Щиросердний поета привіт.
II Стихотворения на русском языке
За все грехи цивилизаций
я на коленях пред Тобой.
От всех земных заблудших наций –
прости! Неужто снова Ной?
Жизнь моя, метелица
Подари мне, подари,
Жизнь моя метелица –
Ключ, чтоб смог я покорить
Всех сердец владелицу.
Чтоб понятным стать для всех
Искренностью знатною,
Уничтожить грусть, а смех
В радость многократную
Превратить и в смысл уйти
Песенной гармонии
И по кругу здесь пройтись,
Танца в гегемонии.
Подари мне, подари,
Жизнь моя метелица –
Разудалый нрав открыть,
В душах пусть расселится…
Ширь земную, чтоб обнять
И судьбу залётную,
Лишь на миг траву примять
Невесомой поступью…
Был ли, не был, кабы знать,
Я в краях теперешних?
Будут, нет ли, вспоминать?
Приумножу ль верящих?
Поговорим ещё пока
Поговорим ещё пока,
Уходит время, расставанье,
Нагрянет к нам издалека,
И Мир другой, с другим названьем
Нас встретит, ждем или не ждем,
Боимся или не боимся…
Еще мы по Земле идем,
Друг к другу чувствами стремимся…
Поговорим еще пока,
И тему выберем такую,
Чтоб все понять наверняка,
Струну затронуть дорогую –
Где соловьи в медовый век…
Ресницы б дрогнули и Сердце
Откликнулось, мой Человек,
И на душе чтоб стало легче…
Прочесть молчанье
О дни – в небытие летят:
что песнь, что миг, луча порханье;
Они о многом говорят,
прочесть так хочется молчанье…
Звенящим посохом минут
в тебе тоскует познаванье,
что не имеет увяданья.
Свет радости, не дай уснуть!
Вечный Странник
Что сумею, то успею,
Жизнь короткая моя;
Дни-страницы вею, вею –
По минутам семеня…
Что ж – веди меня мой Ангел
И благослови в Пути,
В нежной лебединой саге
Буду песнь свою нести…
Не скорблю и не жалею –
Годы радости мои…
Как плоды в тот август, зрею
Чтоб мудрей стать до зари.
Пусть же зёрнами благими
Разлетятся в Солнце, в дождь –
Мысли, посланные зримо
Вечным Странником поводь…
Журавлиным клином в осень
Улечу я в те края,
Где за горизонтом просинь.
Здесь свершаясь – в Новь уносит
Уж и эта, жизнь моя…
Прочертим Луч Огня
День близится к концу,
закат уже недолог,
И с ветерком угас
порыв людских страстей;
Все скроет тишина
и звезды снимут полог,
И Вечность встретит нас,
как взгляд Его очей.
Нам никогда не внять
всем тайнам Мирозданья
Но, радостью живя,
летим в пространстве мы:
Частицею одной,
легендой и преданьем –
Прочертим Луч Огня,
презрев пучину тьмы!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
#Стихименянеоставляют
7день, 27.07.2020г.
Избранное, стихи и песни:
Родина моя –
жизни ты моей повесть
Жизни ты моей –
повесть
Детство ты моё,
небо ты моё,
Розовым тебя помню.
О, рассвет родной,
солнцем окрещён,
Светом Жизнь мою – полни.
В сказочной дали
ты сверкни лучом,
К жизни позови вечной;
С тех святых времён
молви о былом,
Зазвучи во мне песней.
Громом отзовись
и стряхни слезу
С деревов моих вёсен,
Ветром приласкай,
словно наяву,
На висках мою проседь.
Солнечным лучом
обогрей меня,
Загляни в мою Душу;
Я ли не твой друг,
радость охраняй –
Лишь тебя готов слушать.
Без тебя не жить,
небо во Христе,
Хмуришься сейчас или –
Улыбнёшься мне
в капле на листе
Нежных и земных лилий.
Детство ты моё,
Небо ты моё –
вы Души моей – совесть.
О, рассвет родной,
солнцем окрещён,
Жизни ты моей – повесть.
Средь многих станций
Средь многих станций есть одна,
С простым названьем «Обща»,
И так мне душу бередит…
Сады, тополи, рощи…
Там домик Родины моей –
Ты сердцу боль-отрада,
Тебя забыть я не могу
И видеть уж не в радость…
Заброшен ты и постарел –
Я виноват… оставил
Тебя давно, уж столько лет –
За это нам досталось.
Помолодеть же, не дано –
Тебе и мне за полста,
В глаза посмотрим, все равно
Нам друг без друга…
Поздно.
Клены, отчего дома
белый стих
Клены, отчего дома,
Бередите вы душу
И уснуть не даете,
Всё зовете листвой…
Вы всё так же зелёны,
К небу ветви раскинув –
Вы свидетели-очи
Дней счастливых моих.
Здесь прошло моё детство –
Десять синих сиреней.
Память прошлого шепчет:
«Приходи по весне…»
Запах майских ромашек,
Запах трав перемятых…
Вновь встаёт, словно парус
Отчий дом предо мной.
Вновь крылатою песней
Я впорхну в своё детство,
Где, раскинувши ветви,
Тихо клёны шумят…
В белой пене вишнёвой
Утону, чародеем,
И мальчишечьим сердцем
Обниму всё вокруг.
Клены, отчего дома
Тенью в сердце встаёте,
Хоть на миг нашепчите
Свои думы весны;
Свежий лист к моей ране
Прикосните, родные,
Оживите вы в сердце
Негасимым огнём.
Кораблик детства
Из голубого, из тумана
Встает родимое гнездо…
И так знакомый без обмана
Наш неказистый детства дом.
Средь кленов серенький кораблик,
Но что для нас, хоть злата блеск
И самый сказочный и райский
Дворец, ты в сердце не поблек.
Плывешь в сирени, словно в море,
Ты много гаваней видал –
Мы с нашей памяти не смоем
Твои счастливые года...
Твои счастливые денёчки,
Что улетели в никуда
И фиолетовые ночки
Мы не забудем никогда.
А степь, ты нежная как – будто,
И тишина – ну просто рай…
Моя ты речка незабудка,
Мой тополиный милый край.
Там песня Мамы тихо льется,
И в сердце радостный покой,
Не это ль музыкой зовется –
Души простой закон такой.
Здесь счастье наше повстречали,
Здесь повенчали нас года,
Отсюда в мир нас провожали
И вновь встречали поезда.
В вишневом рае белым цветом
Как лепестки, ушли года…
Передо мной зимой и летом
Ты мой кораблик навсегда!
Родина
О, Родина,
С Тобой не расстаюсь –
Ты моя песнь,
Надежда и отрада;
Тобой всегда
Взбодрюсь и вдохновлюсь,
Ты всех цветов
Подобие агата…
Рождаешь вновь
С глубин Души моей
Сердечных струн
Мелодии прекрасны…
Алтарь Любви
Моих счастливых дней
И к горестям Твоим
Не безучастен…
Память моя…
Память моя – что мне делать с тобой –
То, что всего дороже
Где-то осталось за былью виной,
Кто мне забыть поможет…?
Травы, речушку и клён под окном –
Степь, что хлебами пахнет;
Запахи синей сирени весной,
Белый безусый танец…
Нет, не забыть тот искрящийся взгляд,
В платьице белом – муза,
Словно весенний в цветах райский сад,
Сладким на сердце грузом…
Память моя – что мне делать с тобой?
Всё представляешь ясно…
Вечный свидетель – стоишь за спиной –
Ангел в крылатой рясе…
Жизни страницы смывают дожди
И под снегами тают –
Всё преходяще: границы, вожди.
Прошлое, в нас – витает…
Память моя – что мне делать с тобой –
То, что всего дороже
Где-то осталось за былью виной,
Кто мне забыть поможет…?
Ветер встречный
песня
Не держи меня, не держи,
Ветер встречный –
Одержим тобой, одержим,
Спутник вечный.
Так услышь меня, ведь вчера,
Грустью полон
Я искал тебя средь дубрав,
Путь был долог.
Унеси меня, унеси,
К светлым далям
И спроси меня, ты спроси,
Что видал я?
Так поверь в меня, милый друг,
Спой же песню…
Ветер вольный скажи мне вслух
Мудрость древнюю.
Освяти меня, освяти,
Куполами...
Дай побыть мне под шум листвы
С тополями.
Жизнь моя, песнь моя
верлибр
песня
Жизнь моя... песнь моя...
Неба есть кружение,
Звёзд хрусталь... Высота...
Тайная река...
Твой орлиный полёт –
Чьёто ж есть веление?
Словно мудрость несёт
Нас над суетой...
Жизнь моя, песнь моя,
Словно и бескрайняя,
Средь дорог, среди гор,
На земле полей –
Где курганов чета
В серебристом инее,
Как прирос я к тебе
Сердцем и душой...
Жизнь моя... песнь моя...
Ты моё моление
И несёшь в фиолет
За пределы дней...
Очарован тобой
И Благословением,
Чьё дыхание есть –
Поступью любви...
Жизнь моя... песнь моя...
Неба есть кружение,
Звёзд хрусталь... Высота...
Тайная река...
Я на том берегу
вальс
Я шагаю весной,
Там где буйствует зелень,
И как будто зимой
Белый пух по аллее.
В этом дивном снегу
Время прежнее снится,
Я на том берегу,
От него не укрыться…
Снова клены и дом
За сиреневым дымом,
Как хмельное вино
Растревожило зримо.
В том чудесном краю
На душе было сладко,
Оттого и пою,
Утираясь украдкой.
Пусть восторг лунных дней
Незабвенного детства,
Будит чувства сильней
С Мудрым Светом в соседстве.
Жизнь – колечко
песня
Речка моя речка,
Лепестки несешь…
Детское сердечко
Нет, ты не уснешь.
Там в вишневой пене,
Сквозь весенний гром
Слышится мне пенье,
Видится мне дом.
В детства том пространстве
Все и началось –
Музой дальних странствий
В сердце родилось.
Голубое небо
И сирень в цвету,
Лепестками снегом
Принесло мечту.
И горит поныне
Тот костер в Душе…
Из Вселенной вынес
Я свое клише.
То, что не сбылося
То, что уж сбылось…
Бог дал, чтоб со счастьем
Встретиться пришлось.
Речка моя речка,
Сказочная водь,
Нашу жизнь-колечко
Сотворил Господь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
#Віршімененепокидають
6дн.
* * *
Клен мій рідний коло дому
Так дивився в сині очі
І мої, й небес розлому
В білих хмарах непорочних…
Що ти бачив – чи майбутнє?
Відлечу в життя далеко,
А над хатою ледь чутно
Знаю, плачуть дві лелеки…
Зоряна роса
* * *
Промінь зблиснув із-під вії
Тополиних віт і пуху,
Розбудив святії мрії,
Злитись з світом чистим духом.
Сім’я щастя – у землицю,
Їх полити із криниці,
Як ростимуть, кожну днинку,
Словом-зерням на сторінку…
* * *
Сутінки розвіялись,
Золотавий пил –
Обійнявши крилами,
Вже несе що сил
Над світами милими,
В зоряній росі,
У Молочнім килимі –
Божий шлях для всіх…
* * *
Висока нота коливає ніч.
Пасе отару зір – ген, Місяченько,
Підморгує ласкаво так мені
І перстеневий камінь потаємно
Виблискує… З небес же Стожари
Тонесеньку канву нічного тину
Несуть крізь бісер зір і сон хмарини,
Чи нотний стан. Музичні шлють дари…
* * *
Зсвітилося, о Господи,
Сподобитись зорі –
В Твоїх очах, як в овиді,
Я знизу – Ти вгорі.
Твій усміх мудрий, Отче наш,
Несеш в серця крізь час;
Мов, кажеш: «Не твоя вина,
І не твоя печаль.
Все лине, як повинно буть,
Як чорне й біле тло».
Тож іспит цей, хоч верть, хоч круть,
Все рівно принесло б…
* * *
Хто я? Либонь дзвіночок степовий…
Ця широчінь сп’янить кого завгодно –
Ген, на могилі скіфській, віковій,
В пухнастих волотях ковилу срібне гроно…
Як одинак у часі я ось цім –
Все дзеленчу гармонію симфоній.
Чи вчує хтось, поки не грянув грім?
– Любов й Краса спасуть в земному лоні.
* * *
Сполох мрій, прилітай персеїдами,
Крізь світи – процвітають й тепер –
Ніжно в серце злотавими зернями,
Щоб звільнитись від марева перл
Цього світу, що може й потрібного,
У високій же волі Твоїй?
Де лукавість безчестя потрійного
Тче думок, невеселий цей рій…
* * *
Жовте світло каганця,
Як рухливе те курча,
Все біжить папером білим
В потаємності незрілій
Того першого вірша –
В нім розквітчана душа
Так злетіти захотіла,
Де нема тяжіння тіла…
* * *
Легенькою хмаринкою злечу
В блакить очей небесних, Земле мила,
Де суєту невігластва не чуть,
Душа так легкості і Світла захотіла…
Бо частку від Творця, як цвіт весни
І дихання лелечого, відтоді,
Взяла з собою в первородні сни,
У матричному, розчинившись коді…
Казковий птах
О літо, жадане літо –
Минаєш, як дивний сон:
Марніють потроху квіти,
Вже листя спадає з крон…
Плоди золоті небесні
Медовий знесли нектар
У пам'ять про білі весни.
Ніч. Місяць – між зір, вівтар…
О літо, жадане літо –
Несеш прохолоду з гір,
А чайки над білим світом
І морем кричать: «Повір…
У радість, у Вічність, крила,
Любов і добро в серцях…»
Планета най рідна, мила –
Ти з Людством казковий Птах…
Синій кіт
В ночі синій – синій кіт
Із вогненних двічі міт
Блимнув й зник у синіх сутінках воріт.
Чи знайшов собі коня,
В домового перейняв –
Круг ялин гарцює, новорічних свят…
А хурделиця гуде,
Сніговий крізь хугу йде.
Дід Мороз на санях серед лісу десь…
Біла, біла борода
Із заметів вигляда,
А червона одіж майорить крізь даль.
Там сорока стрекотить.
Зайцю виглянуть кортить,
А синиць так цілий гурт – обсіли тин.
Місяць, рогом із сосни,
Бачить фантастичні сни.
Десь далеко, чи у вусі дзвін бринить…
В ночі синій – синій кіт
На коні об’їхав світ
І привіз нам невеличкий заповіт:
«Щоб жили на радість всім
Літ сімнадцять раз по сім,
Берегли Природу й дім у всій Красі.»
23.01.2010р.
На фото: Город инков Мачу-Пикчу, Перу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
#Стихименянепокидают
5дн.
Быть!
Как стремительно,
как стремительно,
как стремительно
мчится жизнь…
Как волнительно,
как волнительно,
как волнительно
в ней нам быть…
Быть, чтоб нежиться,
но не спешиться –
в горе, в радости
и в Любви…
Увлекаться и
с ней утешиться –
то с горчинкой,
то медовик.
Кем подарена
жизнь метелица?
Так закружишь –
захватит дух!
Наблюдатель ты
иль владелица?
Ты на счастье
и на беду.
Первый раз,
когда ты приснилася:
Мамой глянула –
брызнул рай!
Постепенно
добром наполнилась –
детства тёплый,
влекущий край…
А теперь –
хоть мудра,
кликушеством
иногда тренируешь нас –
учишь, как
и с такой в содружестве:
в профиль знать тебя
и в анфас.
Как стремительно
и значительно,
поучительно
мчится жизнь…
Как волнительно,
поразительно,
замечательно
в ней нам БЫТЬ!
Мы встретились вместе
Мы встретились вместе,
Как это чудесно –
Не в этом ли счастье?
Не в этом ли песня!
Могло так случиться, что нам не найтись бы –
Ни в этом столетьи, ни в тысячелетьи;
Но вот Мы все вместе – не счастье ли это?
Так что ж суетиться, нам надо присесть бы.
Друг в друга всмотреться, тепло улыбнуться
И вновь удивиться – могло ж так случиться?!
Чтоб все мы так близко напротив друг друга…
Кто ж сделал такую для всех нас услугу?
Такое простое – необыкновенно,
Такое большое – совсем незаметно,
Такое незримое в солнечном свете,
Что мы упускаем как сумрак с рассветом.
Часы и минуты – минуты, секунды
И все вы конечны и щедры, и скупы…
Вот только ли ценим мы вас ежедневно –
Вглядимся друг в друга – здесь Счастье наверно.
Во взгляде, улыбке, дыханьи и песне;
В молчаньи и в слове, во встречах прощаньях;
И в рукопожатьях и в нежных касаньях –
В немых и понятных глазами сказаньях.
Могло ведь случиться, что нам не найтись бы –
Ни в этом столетьи ни в тысячелетьи…
Как Счастье такое для всех сохранить нам?
И струнами Сердца друг к другу приникнуть.
Мы встретились вместе,
В день этот чудесный –
Не в этом ли счастье?
Не в этом ли песня!
Сны
Как птицы взмах крыла,
Как молния, явился –
Мне память принесла
И быстрый сон открылся…
В нём: самый добрый дом,
До боли… в милом месте…
Столкнулся вдруг с лицом –
Знакомым ещё в детстве…
С ним тысячу уж лет
Не мог я ждать той встречи…
Без родственных примет,
Но милы сердцу речи…
Как будто соскочил
В мир близкий параллельный,
Что рядышком кружил –
И время там нетленно…
Бери в нём под заказ,
Как в той библиотеке,
Хоть повесть хоть рассказ,
Кино ли в фильмотеке.
И вьётся уж сюжет,
Из мыслеформ струится,
Рождается прожект,
Событьями уж мчится.
И логикой простой
Окутывает образ –
Он с тёплою рукой
И взглядом светлым, добрым…
Вдруг исчезает он –
Ты в поиске, в погоне:
Вокзал, метро, жетон…
В заполненном вагоне…
По лицам взгляд скользит,
Но нет того, кто нужен,
А сердце вновь щемит –
Раз был, так значит сужден?
А поезд мчится вдаль
И надо б возвратиться –
В страну мечты Грааль,
Должно в ней что-то сбыться?
…Тут поезд стал уж мой,
Перрон вдруг незнакомый –
Трамвай стоит восьмой,
Воздушный невесомый…
Зачем? Ведь мне назад –
Как мог здесь очутиться?
И надо… и нельзя,
А мысль уж дальше мчится…
Здесь новое лицо…
Вновь встреча… незнакомка
Рассказывает, что
Дорог назад есть столько!
Исчезло мигом всё:
И сон… и что в нём было,
А Солнышко в лицо –
Где я? И что случилось?
И нехотя каприз
Я преодолеваю,
Босые ноги вниз…
Уж в утро я шагаю…
Очнись, мой друг, очнись
От майи снов-видений –
В реальный Мир вернись,
Хоть он и не кудесник;
Действительность-Грааль
В себе создать нам нужно,
Чтоб не умчалась в даль –
В ту Вечности окружность…
Белый снег
вальс
Белый снег, белый снег –
Он как прежде под ноги ложится.
Белый снег, белый снег –
Пусть нам юности сказка приснится.
Замело те года,
Уж серебряной дымкой покрыты,
Но как тянет туда,
Ведь надежды всей жизни там свиты.
Там начала начал
И рассветов и звёзд откровенье:
Первый танец и бал,
Поцелуй и Души сотворенье.
Так листай, не листай
Тех страниц нашей памяти дивной,
Но священный тот край
И восторги, и грусть тают льдинкой...
Белый вальс, белый вальс,
В нем как прежде улыбка кружи′тся –
Продолжай, оставайсь,
Как легко твоей сказкой укрыться…
Белый снег, белый снег –
Время быть, но не время прощаться;
Продолжает свой бег
Наша жизнь,
наш мираж,
Птица Счастья!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
#Стихименянепокидают
4дн.
Мамині мальви
Мамині мальви
В саду коло двору
Знову лоскочуть чуття,
Краю замало
В цю літню пору –
Хати й з Батьками життя...
Квіти, як свято,
Невередливі –
Де посади, там й ростуть.
Стеблами банти
Вверх в'яжуться в гриви,
Хочеться з ними побуть...
Мама ласкаво
З рання́ розмовляє –
Друзі, немов би живі,
Не як забава,
Бо ж благословляє:
"В двір – добро й радість несіть."
Все відцвітає,
Вже й Нені не має –
Правду не зміниш, життя...
В мальвовім раї
Матуся витає
Метеликом в казці буття...
24.07.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
#Стихименянеоставляют
3дн.
* * *
Лето пуделем взлетает
Над цветастой бахромой,
Редкий дождик поздравляет –
В полдень прерывая зной.
Персики и абрикосы,
Дыни, арбузы глядят;
Петухи, рассветов росы,
Пара чудных лебедят
Подрастают для полёта...
Так и мы растим внучат –
Жизни первые зачёты,
Хоть по детски, но горчат.
Лето пуделем взлетает –
Серединою в зенит,
В этом славном крымском крае,
Что не взгляд, чуднее вид!
Хочешь – море, хочешь – горы,
Хочешь – леса благодать;
То закатов, то Авроры
Взоры можешь наблюдать.
Коль живёшь ты в ПОЗИТИВЕ,
Помнишь – Бог всегда в душе,
Радость коль в твоём активе –
Со здоровьем в барыше!
23.03.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883720
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2020
# Стихименянеоставляют
2дн.
Несказанное
монолог
Казалось так надолго вместе…
Часы ушли, ушли минуты –
Их не хватает, как всегда,
Для главного чего-то:
Сердца
Щемящей участи молчащей,
О чем-то трепетно молящей…
Несказанного
Там осталось так много,
Что ни в монологе
Ни глаз лучом не передать.
Летела каждого звезда…
Лишь теплотою нежной память
Поможет воскресить и склеить
Мгновенья лучшие опять.
Как дороги нам встречи-сказки,
Так долго ждём мы их… Развязка
Быстра, в разрыв, смятеньем кратким
Уносит всё…
Душа спохватится потом,
Но уж далече те, кто дорог…
Опять в мечтах, до новых встреч –
Минут, секунд дожить бы снова…
Так жизнь, знакомка незнакома
Нам разворачивать листы дает свои,
Чтоб разгадали секреты мудрости,
Мечты чтоб воплощались чрез страданья.
И, будущим определясь,
Растить кристаллы Красоты,
Чтоб Дух к Высокому поднялся;
Чтоб научиться управляться
Нам с чувствами земными…
В чём Мудрость – знать до глубины
И перестать бы, обижаться
И раздражаться, и сражаться
Нам с мельницами тут и там –
Ведь где-то рядом Простота
И гениальность Отношений.
Как трудно строить Счастье нам,
Любить друг друга как мы есть –
И с потрохами и с грехами…
Жизнь коротка для тех боёв,
Её нам строить сообща,
Идя навстречу через ласку,
Не через ругань и «сплеча» -
Чрез радость нам увидеть сказку.
И, по кирпичику, любя
Нам добывать свет пониманья,
Чтоб луч пробился сквозь молчанье
И отчужденье, озлобленье –
Костром чтоб вспыхнула Душа.
Других путей, поверьте, нет –
Лишь разрушений пни и пропасть,
И только грусти череда,
Уж скоро мысли как о прошлом.
В Любви – останемся Людьми.
Казалось так надолго вместе…
Часы ушли, ушли минуты –
Их не хватает, как всегда,
Для главного чего-то:
Сердца
Щемящей участи молчащей,
О чем-то трепетно молящей…
Несказанного
Там осталось так много,
Что ни в монологе
Ни глаз лучом не передать.
Летела каждого звезда…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883614
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2020
#Стихименянеоставляют
1дн.
Позитив
Все глубины жизни
Быстро не постичь,
Потереть – чтоб Джины
Излечили ВИЧ?
Чтоб картины маслом,
Радостью лишь жить –
Златой серединой
Все проблемы свить.
Сказочно всё в сказках
Для детей и мудр –
Тропами, что в скалах,
Где печален, хмур
Опыт жизни нашей;
Только и гляди,
Тенями коллажей
В топь не забрести.
Вдруг нежданно взглянешь
В зеркало, увы,
И надежду ранишь –
Где звезда, волхвы?
Вот тогда поймёшь всё
И прозреешь вмиг,
И за ум возьмёшься –
Дальше без вериг!
Наши все страданья
Грошевой цены,
В соснах трёх блужданья,
К тёще на блины...
Сед уж – вызрел вывод,
Мир избороздив,
Что есть – жить активно?
– Только ПОЗИТИВ!
21.07.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883540
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2020
Чтоб не извериться во всем,
Дай бог ну хоть немного Бога!
"Дай бог!" Е.Евтушенко
Дай Боже
Дай Боже, Господи, прости –
Со звёзд, что не пускаем света,
Что не молитва, просто стих,
Среди обманутого лета.
Что всё мутим мы Небеса
И Землю намертво калечим,
Но ждём Пришествий чудеса –
Свои ж мозги никак не лечим.
Детей в смартфонов тупики
Пускаем так легко, ведь в пропасть!
Твои слова, сигнал руки...
...Бредём, не выбирая тропы...
Ложь повиликой оплела,
Неправедность порхает птицей –
Хоть всё читается по лицам,
Кривым, дорогу, зеркалам.
Прогнута Совесть до земли.
Рассветы лишь в мечтах поэтов.
О Боже – безнадежья светы,
Всех наказанье ждёт вдали?
Прости, о Боже, всех землян.
Вкрапленьем светляки, где темень.
Любви с Тобою – океан!
В сердцах удержим Веры семя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883383
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.07.2020
А листя падає, а листя падає
І водоспадами до твоїх ніг...
В цю мить не радує, жура досадує –
Розлуки близиться нестримний біг...
За руки взявшися, все рівно куди йти –
Бредем по місту, а у тілі дріж...
Навіщо нарізно?... в обійми кинутись...
А в серці хвилями – печалі різь.
І поїзд вчасно йде, вокзал напів пустий,
Величний зал німий з тунелей тор...
Хвилин останніх залп, розлукою святий,
З обіймів кинув нас в надій повтор...
З країв очікувань, в листах душ виїмка
І недомовленого маета...
Хоч неприборкана любові є ріка,
Жде зустріч зустрічей – долі мета....
19.07.2020 р.
Сердечная песня
А листья падают, а листья падают
И водопадами к твоим ногам...
В сей миг не радуют, ведь грусть досадует –
Разлукой стелется средь четверга...
Мы, взявшись за руки, ночною улицей
Бредём по городу, а в теле дрожь –
Зачем опять нам врозь?... в объятья броситься...
А в сердце волнами печали рожь.
И поезд вовремя, вокзал полупустой,
Огромный зал немой простёр простор...
Минут последних залп, разлукою святой,
Обнял и бросил врозь в надежд повтор...
Вновь ожидания, душ в письмах выемка
И недосказанного маета...
Хоть необузданна течёт любви река,
Но к встрече встреч есть тропочка проста...
19.07.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
И мы бежим, бег не остановить –
Мелькают образы и тени,
Где боль души и облако мигрени
Да нерв, в канаты свит.
И это есть тот адрес, та мечта,
Что было словно бы за гранью,
Под фонарём звезды? До одичанья
Считай, хоть и до ста.
А дятел так упорно всё стучит
Изо дня в день – занудно, тупо...
Ведь знает наперёд, что это глупо
И всем уж надоел.
Однако сны в подлунном, семенят...
Итог известен только небу,
Всё ж в воздухе дрожит предвестья трепет,
Где стайка дельфинят...
18.07.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883123
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.07.2020
Море чёрное, летнее, сказочное...
Пляжик уединённый под серой скалой
И забытое напрочь в суе́ бытие –
Хочешь ляг, хочешь вплавь, хочешь радостно пой!
Да, не густо жемчужных по жизни минут
В расстоянье протянутых сладостно рук...
Со светилом проснувшись, обнявшись с волной,
Удивившись её чистой голубизной...
Прячась в дня середине от знойных лучей,
В неглиже накупавшись в подлунных дождях,
С Чёрным морем и мы уж чернее грачей,
Белой кожа осталась – лишь в наших горстях!
С гостеприимным берегом всё же, простясь –
Благодатному, моря пространству, крестясь...
И монетку забросив в ладони твои,
Чтобы снова вернуться... – чуть-чуть постоим...
17.07.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882994
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.07.2020
Клен мій незабутній, на нозі схилився,
Вірний свідок там де хвіртка моя перша;
Проводи ти бачив і весілля птицю,
А мені прощав все, придивлявсь поменше...
Приспів:
Ой-ой життя матка,
Перекоти полем –
Отчий дім мій, хатка,
Радістю і болем...
Цей землі шматочок, а рідніш не буде,
Тут взяв неба світло я й твої коріння.
Тільки ти весь шлях мій, світом, та розсудиш –
Тут я зріс й відбувся, і здобув уміння.
Приспів:
Ой-ой життя матка,
Перекоти полем –
Отчий дім мій, хатка,
Радістю і болем...
Долі наші долі, за плечима ходять,
Ро́ки осягання – стоптані пороги.
Клене – ти ж молився і моєму сходу,
Та й благословення все просив у Бога.
Приспів:
Ой-ой життя матка,
Перекоти полем –
Отчий дім мій, хатка,
Радістю і болем...
12.07.2020 р.
Клён не позабытый
песня
Клён не позабытый, на ноге стоявший,
Мой свидетель верный у калитки первой;
Проводы видавший, свадьбу намечавший
И меня прощавший в рубашонке пегой...
Припев:
Ой-ой-ой жизнь матка,
Полем перекатным –
Отчий дом мой, хатка,
Из души не канул...
Ведь земли кусочек, а родней не будет,
Тут взял неба свет я и твои коренья.
Только ты весь путь мой, светом, да рассудишь –
Здесь я состоялся и обрёл уменья.
Припев:
Ой-ой-ой жизнь матка,
Полем перекатным –
Отчий дом мой, хатка,
Из души не канул...
Судьбы наши судьбы, за плечами ходят,
Годы становленья – стоптаны пороги.
Клён – ты ведь молился о моём восходе
И благословенья всё просил у Бога.
Припев:
Ой-ой-ой жизнь матка,
Полем перекатным –
Отчий дом мой, хатка,
Из души не канул...
12.07.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
Я гортаю проспекти мого Запоріжжя
З чорно-білих далеких часів –
Був там мінімум лю́дського хатнього збіжжя,
Зате душі відкриті для всіх.
Кожен допомагав без якихось амбіцій –
Будували хати всім селом.
І в відношеннях дружніх тримались традицій:
"Здрастуй, друже, салам, чи шалом..."
І застілля нівроку водились по черзі,
Чим багатий хто був – те і ніс;
Ігри, танці й веселі розмови по тезі...
З понеділка шляхами біг ЗІС.
По війні радість все витісняла на світі,
Бо ж зосталася частка від всіх.
Будувались міста,... і весілля, і діти...
– Ось тепер з телефонами біг.
11.07.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
Как дуновенье ветерка –
Души тепло коснулось нежно
И время, в сени безмятежной,
Взглянуло вдруг, издалека...
И радость искренней реки,
Текущей берегами вольно,
Где осокори белоствольны
Так шелестом вершин, близки...
Души живой взгляд невесом,
Но так родной и незабвенный;
Прибоя ласковая пена,
Как знак из прошлого, влеком...
Жизнь-сказка теплится в груди –
В её истоках и теченье,
Небесных тайн благоволенья
За горизонтом, впереди...
10.07.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882361
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.07.2020
Там, за тонкой тканью лета,
В дымке за туманом дней –
Все погашены билеты,
Скачек вороных коней...
И остатки ожиданий
Тихо теплятся в груди.
На фасадах старых зданий
Дверь парадная в меди́...
О, в каких старинных фраках,
И девицы – платьев шельф...
Прошлый век, начала, смаки
И древней, где Фея, Эльф.
Век серебряный подарком
Многих возродил и спас,
А иных за крестны знаки...
В волнах лет живёт Парнас!
08.07.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882250
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2020
Я пою с тобою, море
И с волною говорю,
А прибой нам тихо вторит.
В Коктебеля круг смотрю...
Ты времён свидетель верный –
Люди разные к тебе,
Кто душою преклоненный,
Кто привержен лишь гульбе.
Испокон веков так было,
Многих жизнь в полёт влекла –
Божьи небеса кропили,
Чтоб земным давать крыла...
Несравненный Макс Волошин
Освятил окрест холмы –
В акварелях словно ожил,
Мыслей мудрых слал взаймы...
Он присутствует в пространстве,
Столько пережито здесь...
Краю в сердца мессианстве
Он, как смог, – отдался весь.
08.07.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882246
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2020
Мир медленно пляшет в параде
Планет, что орбиты свели,
Не знаю – чему они рады,
И что для нас приберегли?
Но знаю, кто ищет за Млечным –
Когда ещё что-то найдёт?
Ведь сердце душа лишь излечит
И в радость тот час повернёт.
В лесу под прохладной скалою
Мы чудо с тобою нашли –
Сопела под старой листвою
Ежиха, глаза как угли́.
Тут яблоком с ней поделились,
Ещё пару штук ей в гнездо;
Чесали ей брюшко – раскрылась,
Сей шар, из иголок кордон.
Вот так в доброте проявляясь,
К друг другу мы ближе, родней;
Любовь нас на крыльях над краем –
Мы люди, средь мчащихся дней...
05.07.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881772
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.07.2020
В'ється білою вуаллю,
Як жива в вікні фіранка –
Десь за нею у спіралі
Місяць з таїни глядить...
День новий зіває ранком,
Переходить легко в танго,
Де солодкі мрії-далі –
Юності священний дим...
Вже за ним душа злітає
У любові невагома
І в якомусь райськім гаї
Серцем плине доброта...
Де ж це? Тут, чи там я дома?
– В Відповідь німа знемога...
Я чогось... на самім краї...
Вибір,... лиш один із ста!
04.07.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
У всех душа божественна и чи́ста,
Как тот ручей, что песнь любви поёт –
При встрече с каждым, бога узнаёт...
Нам устремиться б до вибраций Листа,
Эйнштейна, Микеланджело, Дюма.
– Шевченко и Бетховен, и Чайковский,*
Хемингуэй, Тур Хейердал, Тарковский...
А если б войн не создавать шторма?
До Пушкинского гения строки
Подняться в прагматичном скучном мире,
Услышать песнь сказанья в сердца, лире,
Его переживанья велики...
Раскрепостить оков своих замки́,
Чтобы душа слилась с Природы эхом,
Наполнилась энергией успеха –
Вибрации Любви слать широки...
Нас в истуканы, роботы хотят?!
Мы рождены не для цифровизаций –
Бог ждёт творений от земных всех наций,
Которые, порой ещё в нас спят...
02.07.2020г.
*Пётр Ильич Чайковский: https://zen.yandex.ru/
media/imya/petr-chaikovskii-i-ego-nacionalnost-
kak-v-xvii-veke-zvuchala-ego-familiia--5e455e24a183c018969138e2
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881433
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2020
Жизнь цветёт и этим летом
В серебристо алом свете
И далёкая вода
В зеленеющем пространстве,
В кедров праздничном убранстве –
Мир живой, не города...
И стрижи с утра резвятся
В радости, небесном танце...
О морской купели сны –
Девочки в аэроплане...
Мысли мчат, подобно лани,
Эстафетой от весны...
Над Москвою и Парижем,
Киевом, Нью-Йорком рыжим –
Первых солнечных лучей...
Жизнь планетную лелеет
И журчит в лесу смелее
Чистый, родника ручей...
Жить бы в этом Божьем царстве,
Победив гордыню-барство;
Колыбель земли, познав
И, любовью одолимы –
Преобразовавшись, зримо.
В душах счастье, не вина.
01.07.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881330
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.07.2020
Так радісні простори Запорізькі,
Для серця рідний край – душа щемить;
Тут народився й пощастило жить –
Гаї й поля і придніпрянські ріки...
Повільно до Славути Конка води
Несе, а берегами безліч сіл –
На скіфських пагорбах все віється ковил,
Як вірний свідок древніх пра народів.
Моря пшениць і соняшників погляд,
В безмежжі цих Божественних дарів...
Лиш тут в любові серденько зігрів,
Від Нені рук, й бабусі Лізи й Полі...
І Запоріжжя, й красень Дніпрельстан –
Коріння тут моє, із нього виріс,
Тут приєднаюсь, в час, в лелечій ірій,
Прости, мій Батьку-край, як щось не так...
30.06.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
Шумел мне тополь белый о былом...
Лист серебристый, словно бы магнитом,
Смотрел он в даль, как будто монолитом,
Вещал: "Дружок, ты одолеешь зло..."
Дружил всю жизнь со Светом я в пути
И он меня не предавал ни разу,
Как тень беды не корчила гримасы,
Но завещанье тополя я чтил...
А встреча наставала, подходил,
Ствол обнимая, вновь шептал признанье,
Набравши сил и радости дыханья, –
В его ветвях, подобием ветрил.
27.06.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881105
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.06.2020
https://www.youtube.com/watch?reload=9&v=BBj3qAbpgnA&feature=share&fbclid=IwAR0FuuKM5IHdj5Du73942_dWWWDqbk3gBDQSIBSs1Fa7xOu7kTPcE5aYyM0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
Як жити, коли в вас оголена душа –
Навкруг заплутане свавіллям сьогодення?
А маки і волошки так спішать
В мить лікувать, не гірше від женьшеню.
І я розправлю крила й степом полечу
Над цим таврійським і козацьким краєм;
Нап'юсь води в славутнім світ-ключу,
Який дзюрчить й багато з пір тих знає...
Цю благодать Бог дав для щастя і життя:
І чорноземів дар, вод чистих – всім в достатку.
До влади не пускать!, хто все шерстять –
Бюджет, ліси і надра в бізнес й злато.
Втоптала Правду й Совість нечисть, на очах,
Всі статки за кордон, палаци і родини;
Тирани ж це – народу стелять крах,
Серед чуми справляють іменини.
27.06.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
* * *
Сторона моя, сторонушка –
Кем подарена? Светла...
Эта роща, это полюшко,
Сердцу песня весела.
Я босой тобою здравствовал,
Притяжением Небес –
Всё в рассвет смотрел, как рос овал,
Солнца глаз – слепил разрез...
Увлекал закатов пламенем
Колдовской плен вечеров...
До сих пор дом отчий – знаменем.
Квак лягушечьих хоров...
Не забыть страну любви души,
Колыбельную начал –
Без неё не взять бы мне вершин,
Твой всегда в глазах причал...
Сторона моя, сторонушка,
В осень клики журавлей
И просторов вольных волюшка –
Жить, любить, не сожалеть...
26.06.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880943
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.06.2020
Яка цікава штука – життя! А коли вже в зрілому віці і глибоко сердешною ВІРОЮ зрозумієш, що йдеш по стопах долі, визначеної згори, в розрахунку, що на її поворотах вірно відкоригуєш свій поступальний шлях, згідно даному праву вибору Богом – то що, окрім ЗАХВАТУ – тобі полишається відчути? І це лише сторінка у твій вічний ЛІТОПИС! Автор вірша
Це щастя жити, любити, дарувати
себе і квіти, любов й святе добро.
Цей світ величний вручили Татко й Мати,
щоб егоїзм свій на цей раз ти зборов.
Кристально чисте, що совістю озветься,
як провідник тут, у павутинні тьми –
в високогір'ї це знають вже тібетці,
тож скільки горя терпіть, щоб взнали ми?
Наш свідок мудрий – ковил біжить світами,
чом не розсудиш заблуканих в путі?
До чого розбрат, що коїться між нами?
До чого сутінки, такі сумні й густі?
Тож справедливість чекають в кожній хаті,
знайти всім радість (всі болі під покров) –
це щастя жити, любити, дарувати
себе і квіти, любов й святе добро...
23.06.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
Долгожданным ожиданьем
лето голубем влетело
И в открытое окошко
редкостной надежды луч...
Ведь в одной застывшей позе,
как скульптуре, грустно телу –
На Природу, на Природу –
в путь к морской волне, к теплу!
К букам в горы и не медля –
ствол обняв, щекою к коже;
Там... главою, близко неба,
неустанный шёпот шлёшь...
Мне бы ангельские крылья –
я наверх взлетел бы тоже,
Но и здесь твоей любви я
слышу трепетную дрожь...
Шаг ещё и можжевельник
за скалу зовёт вглядеться –
Ширь бескрайняя морская
захватила дух совсем!
Вдоль аллеи кипарисов –
никуда теперь не деться,
Цвет магнолии прекрасной,
к пенной пляжной полосе!
Принимай мою скульптуру,
гибким стать хочу с тобою,
Море в ласке так живое –
как соскучился, дружок!
Баттерфляем и в саженках
я в восторге над волною
И в прохладе здесь Нептуньей,
жди, мой жаркий бережок!
24.06.2020г.0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
* * *
Життя лелече – квилиш над землею
До овиду, де таїни межа,
Де сполохами неба "Галілея"
Й розкриє сторінки твої, скрижаль...
Жура і біль покинуть душу разом,
туман поглине топові вогні...
Лиш пробіжать по пам'яті тераси –
Мелодії твоїх блаженних днів...
Габа новітнє дійство прочиняє
І ті, кого любив, рядком вже тут;
Це неймовірно – ти й вони все знають.
Любов і Світло нас вперед ведуть.
23.06.2020р.
На верхньому фото (з телескопа "Хабл") – оселя Бога
* * *
Жизнь, что полёт – курлычешь над землёю
Вдаль к горизонту, тайны где предел,
Где вспышками небесна "Галилея,"
Скрижаль раскроет, чем ты овладел...
Вдруг боль и грусть покинут душу вместе,
туман поглотит топовых огней...
Лишь пробегут по памяти лет вести –
Мелодии твоих блаженных дней...
Новейших действ нам суть приоткрывают
И те, кого любил, рядком уж тут;
Невероятно – ты, они все знают.
Любовь и Свет вперед нас поведут.
23.06.2020 г.
Авторский перевод Життя лелече
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
А мудрость такова: народ трава! –
В большом, высоком, сильном смысле слова!!!
И вырви ты его – и Родина пуста,
Что без людей земля?.. ей люди всё!
Народ ей клад, и свет, и твёрдость, и основа...
Александр АДЭ :
"Простая мудрость"
А мудрість ось така: народ – трава, як мова –
В великім і високім, сильнім сенсі слова!!!
І вирви ти її – зостанеться полова...
А Батьківщина де? Ось тут й розкрився сенс:
Що без людей земля?.. їй люди все!
Народ їй скарб, і світло, й твердість, і основа...
Олександр Аде :
"Проста мудрість"
Переклад з рос. В.Шикаловича
Метаморфози сьогодення
Гулі, гулі – де ви тепер?
Зверху падали вниз, до хати...
В часі збурених хабанер,
Чи втомились крильми махати?
Зміни й вас доторкнулися,
Що не кращі – спізнали швидко –
Хмари сірі вгорі висять
Й по дворі ходять тіні-свитки...
Потяг рідко в мостах шумить,
Перехожі кудись поділись?
Тиша злякана скрізь стоїть,
Не живе тут якесь хоч діло?
Передбачити міг хоч хтось –
Цю, зненацька, метаморфозу?
Зло з дияволом обнялось
Й села стали "почити в бозі..."
Кажуть: "Треба усім в міста...?"
Отакий глузд тепер й мета?!
20.06.2020р.
Вячеслав Шикалович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
В этот звёздный раз
Вселенскою дорогой
Мы издалека,
уж в двадцать первый век.
Сквозь ромашек плен
и многие пороги –
О, мой дорогой,
любимый человек.
Пусть вишнёвый дым
со снегом тополиным,
Вновь сопровождал
в романтике весны...
Мы несём с тобой
средь туч в аквамарине –
Юной пены след,
влюблённости волны...
Сквозь капёж дождей
и роз взгляд удивлённый –
Лета теплоту
и осени Жар Птиц...
В дар нам листопад
на главы, вдруг – короны,
Поддержать продленье
жизненных страниц.
В этот звёздный раз
окно любви открыто,
В мириадах чувств
мы обнимаем всех.
Ждут ведь Небеса,
с Любови люди свиты, –
В радости земной
стал Мир и детский смех.
21.06.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880369
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.06.2020
Нема нічого, пусткою знялось,
Перекотилось полем у нікуди;
Та зачепило білим болем груди
І вихором у майбуття знесло.
Де у сьогодні зорі, як й тоді,
Що мерехтять й дивуються з небесся –
Летючі чудасії і колеса,
Мости і хмарочоси, і вожді...
Як плямами – не вирубаний ліс,
Так Віру, хоч і храмів наростили,
Зневірою бісівська сила вкрила
І молодняк дурманами заріс...
Ще трохи, мріють злодії, й накинем
Ми чорну сіть на тих, хто хтів злітать –
Короткозора видно стала знать,
Бо Небо і Земля – знесуть, хто винен.
Чи є ще, хто не чує гул Землі?
Цей гнів штормів, що зносять все на світі?
Пора прийшла вернуть звід заповітів,
Бо суть життя – не долари й рублі!
20.06.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020
Да, лета мчат деньки –
Где вербы у реки
И нас, и Яву спрятала здесь тень.
Все одноклассники,
Дымятся шашлыки,
Кто с севера – капотами олень.
И все так молоды, причёски золотом,
А взоры ясные мечтами вдаль...
Кого заждался пресс, других ждёт Братска, ГЭС;
Кто в институты, чтоб ковать Прогресс...
Всем, кто не ленится – жизнь лихо пенится
И в отпусках слетаясь в край родной...
Чтоб крышу починить,
Дровишек нарубить
И в зиму стариков благословить.
Да старый клён обнять
И грусть души унять –
Ведь Родина и в сердце и в крови.
Лет школьных не вернуть, в класс всё же заглянуть –
Там вместо парт столы стоят теперь.
Но Марь Иванны Свет в том классе всё же есть
И на главе твоей её уж перст...
Колени преклонив, винись уж не винись –
Проделки все, как детское кино...
Ах жизнь, ты наша жизнь,
Как в старой сказке Джин –
Не всё в ней удаётся предсказать...
Преграды, виражи,
Событий куражи,
Но, главное, как комп не зависать.
Философов в пути – не хочешь, пруд пруди –
Своей главою жизнь-маршрут черти...
Штурвал не выпускать и курс средь волн держать,
И здравый смысл, дружёк, не отпускать.
Прощать научишься, ждёт счастья улица,
А Вера унесёт за облака...
18.06.2020г.
На мелодию шансона "В Кейптаунском порту"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880053
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.06.2020
Ковилу, сивий батьку мій –
Чого ти лиш не бачив?
Пра вітре з-за Дніпра повій,
Де Прадідів дух значить...
Там молотили колоски,
Щоб хліб і хміль, і доля.
В рясному поті крізь віки
Вела всіх Божа воля.
Козаче військо, як оплот –
Жить в мирі хліборобськім,
Де в золоті полів й красот,
Дощів на травах роси...
На хуторах з біленьких хат
Й садочків близь, вишневих
Росла малеча від кохань...
Маленькі села – де ви?
Любов до рідної землі
І краю, де родився,
Цікавить мало "королів" –
Продать її,... й годиться.
16.06.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2020
Такой просветлённый день,
Такое настроенье,
Как дождика лёгкая тень,
А под ладонью – колени...
И твой развесёлый взгляд,
А время пахнет далью...
И лет незабвенных парад –
Томленье душ за вуалью...
И радости встреч лучи,
Не рассказать словами...
Что мы загадали – случись,
Для сердца – праздник-цунами!
Так розы, украсив жизнь,
Увянут – но, забыть ли?
От взгляда любви не сбежишь,
Той чувственной нашей были...
И в ласковый новый день –
Весенний, тёплый, нежный...
О, Боже, тот миг снова вспень –
Так искренний и безгрешный...
16.06.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879855
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.06.2020
Я немов мелодія, лечу над дивним плаєм,
Де колись молився, йшов там тополиним гаєм...
У рожевих хмарах, піднебессям пролітаючи –
Вся душа в обіймах край втримувала, граючись...
Ходжені околиці – сценами життєвими,
Ніжна ця мелодія – стежка, де гуляли ми.
У тумані дивнім спить до пори, до спомину,
І найменшу там вину – каяттям своїм зітну...
Всі в мелодію вплелись – душі роду-племені,
Кореневищем відбулись, хоч в своєму йменні.
Я, а чи мелодія, розчинюся в просторі,
У багатті заходу в падолисту жар-порі...
Серцем розумієш все, що у Божім промислі,
Скрипкою ж мелодія в журнім піє домислі...
13.06.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Десь за тими днями сонечко сідало,
Проявлялись зорі на небеснім тлі...
Місяченько скрасивсь різнобарвним гало,
А поет припав Венериних колін...
В чорнім покривалі – малахітом зорі
Мерехтять світами галактичних мрій;
Думи Божі ллються, ясні і прозорі –
Людям їх би чути при любій порі...
Павутиння чорне демони й для зрячих,
В сни людські вплітають – вабила б жура...
Не розірвеш коло помислів щурячих –
То й не вернеш стежку Правди і Добра.
12.06.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020
* * *
О миг вернись, о миг вернись –
Там серцем управляла высь...
И ты легка, и весела,
Мелодию любви вела.
Не расскажу,... был словно пьян,
И словно выпил я дурман...
Так плавно, словно бы во сне –
Кружилась ты, как кружит снег...
Так повторись же, повторись
И, как тогда, глава вскружись...
О магия тех юных глаз,
Как в тот неповторимый раз.
Прикосновение к тебе –
Любви великой колыбель...
Любви сей дар, друг улибнись –
Нам чудо подарила высь.
Несём его через года,
Где чаще радость, вдруг беда...
Кому иной – дан путь земной?
Помедленнее шаг, друг мой...
11.06.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879305
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.06.2020
Відлітають душі в небо –
Всіх воно приймає,
А на крилах лебединих
Журно вітер грає...
Там хмарини білі сиві,
Душі сповивають
І – в безболісну дорогу,
Отчого, до краю.
А Планета по орбіті
Все летить в міжзір'ї
І земні світи, й небесні –
В вічнім перемир'ї...
10.06.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020
Всё повторяется, мой друг –
И взлёты, и паденья;
Мой милый, всё не просто, вдруг –
Случайность, совпаденья.
Великий смысл, высокий слог –
Всё рядом, всё весомо.
Но лишь потом: «Да как я мог
Не видеть всё, что кроме…?»
Течёт река, текут века,
И жизнь, и сновиденья.
Всё до единожды, пока
Не явится прозренье,
Что вместе не случайно мы
В Божественных «оковах»,
В границах чувственной страны,
В безличной власти ж, снова.
Всё повторяется, мой друг, –
Как верный, ясный взгляд твой
В земном цветении вокруг
С космическою клятвой.
И одинокость, как утёс
Над тайною Вселенной;
Любовь небес, духовность грёз –
Подарок вдохновенья…
И дней безликих череда,
И сказочность мгновений;
Всё исчезает без следа –
Всё, кроме откровенья.
Приходит, словно звёздный взрыв,
С четвёртых измерений,
Там, где других сердец Миры
Живут в нас отраженьем…
Всё повторяется, мой друг,
Неповторимы – встречи,
Как притяженье взглядов, рук.
Судьбою каждый мечен.
Что предначертано пройти –
Свечою возгорится.
И час придёт себя найти –
Так будет, всё свершится.
Великой сказки всем нам – горсть
Достанется, бесспорно,
И постучится ночью гость,
Тропой прошедший горней.
Предупредит и всколыхнёт
Миров тех дальних отзвук,
Где интуиций чёт не чёт,
Альтернативой крову
Земному – восхожденье нам
Прописано в страданьях…
Недостающего звена
Отыщет расставанье…
Мы, словно ветры, в даль, идя
С надеждою чуть зримой,
Но как глаза в глаза глядят…
Повторы в нас, вестимо.
30.04.2008г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879079
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.06.2020
Необычный и причудлив
Мир – восставший перед взором,
Как велик миллионов лик
Сей художник от Природы...
Ракурс разных освещений
Даст причудливы картины,
Ну а в отблесках костра –
Монстров, чудищ, исполинов!
Вдруг, нависших над тобою
Силуэтовых шаманов –
Многоликий строй чудной,
Возникающий с тумана...
Страхом вмиг быть можешь скован
И навеки покорённым –
Ка́мней бризом на земле,
Хоть не одухотворённым...
Чьим то тайным притяженьем,
К месту ты душой приросший –
Впредь к нему вовек стремим,
В край фантазий, скомороший...
Не пойдёшь – душа томится,
За рюкзак и в путь быстрее;
Шаг... ещё... и за углом –
Словно парус Грина реет...
08.06.2020г.
Урочище Демерджи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878981
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.06.2020
В саду моём
Откуда знал, цветочек, друг прелестный,
Что Троица сегодня на дворе,
В Крыму на столь отчаянной жаре?
Пред миром встал, смышлён, в сей день воскресный!
В саду моём, где роз оркестр звучит,
В весеннем переборе, радуг цвета;
В неделе первой, скомканного лета –
Корона вирусом, пугающей свечи...
07.06.2020г.
Святая Троица
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878876
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.06.2020
Сколько раз на бреющем полёте
Мчал душой над зеленью земли –
На холмах белели ковыли...
Небеса свободу, радость шлёте.
Мир принять сознаньем, необычно,
При рожденье – в тело, как в тюрьму,
Чтоб тащить судьбы своей суму –
Испытаний жизнью, героично...
Окунаясь в дни земные, жизни,
В детстве часто, реже – повзрослев,
Те полёты для души елей –
В жаркий день дождинки хладной брызги...
Покидая тело – избавленье
От страданий, боли и тюрьмы.
Но не суицид – посулы тьмы.
В Божье царство со страниц последних...
До конца исполнив свод задачи,
Что кармически тебе дана
И, душа доселе стеснена –
С крыльями в краю другом уж значит...
07.06.2020г.
День Святой Троицы
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878856
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.06.2020
Плывут в таинственные дали
Земные судьбы всех людей...
О, эта летопись вестей,
Такие дарит вдруг детали...
В час лунный сердце пламень ищет –
Был Пушкин Александр влюблён,
Толь в душу..., в глаз небесный лён?
Найдя для вдохновенья пищу.
Случилось это не в столице,
Но на года связал дурман.
В стихотворенье Талисман
Подарка отблеск, не девицы...
06.06.2020г.
Тайна караимского перстня Пушкина
https://weekend.rambler.ru/items/40233731-
tayna-karaimskogo-perstnya-pushkina/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878777
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2020
Поздравляю всех с Днём Рождения
Александра Сергеевича Пушкина
Вячеслав Шикалович
О, Пушкин
О, Пушкин, незабвенный, спет мечтою –
Творенья полны светом муз и дней.
Ты так могуч, так слов владел игрою –
Из всех великих – чувственней, сильней…
И в наши дни пленяешь красотою,
Ведь Лиры сын – в сознаньях сделал сдвиг.
Звал к чувствам добрым, честным, тряс устои.
Ты сердцем жизнелюб, душою лих.
Руси великой благозвучный стих
Творил язык поэзии всевластной,
Пред ней лишь преклонялся ежечасно.
Вся жизнь твоя один прекрасный миг!
О, Пушкин, письмена твои навечно
Храним – наш талисман, огонь предтечи…
02.05.2010г.
Александр Пушкин
Александр Пушкин начал писать свои первые произведения уже в семь лет. В годы учебы в Лицее он прославился, когда прочитал свое стихотворение Гавриилу Державину. Пушкин первым из русских писателей начал зарабатывать литературным трудом. Он создавал не только лирические стихи, но и сказки, историческую прозу и произведения в поддержку революционеров — за вольнодумство поэта даже отправляли в ссылки.
Александр Пушкин —
Из Пиндемонти:
Не дорого ценю я громкие права,
От коих не одна кружится голова.
Я не ропщу о том, что отказали боги
Мне в сладкой участи оспоривать налоги
Или мешать царям друг с другом воевать;
И мало горя мне, свободно ли печать
Морочит олухов, иль чуткая цензура
В журнальных замыслах стесняет балагура.
Все это, видите ль, слова, слова, слова*
Иные, лучшие, мне дороги права;
Иная, лучшая, потребна мне свобода:
Зависеть от царя, зависеть от народа —
Не все ли нам равно? Бог с ними.
Никому
Отчета не давать, себе лишь самому
Служить и угождать; для власти, для ливреи
Не гнуть ни совести, ни помыслов, ни шеи;
По прихоти своей скитаться здесь и там,
Дивясь божественным природы красотам,
И пред созданьями искусств и вдохновенья
Трепеща радостно в восторгах умиленья.
Вот счастье! вот права…
Сожженное письмо
Прощай, письмо любви, прощай! Она велела...
Как долго медлил я, как долго не хотела
Рука предать огню все радости мои!..
Но полно, час настал: гори, письмо любви.
Готов я; ничему душа моя не внемлет.
Уж пламя жадное листы твои приемлет...
Минуту!.. вспыхнули... пылают... легкий дым,
Виясь, теряется с молением моим.
Уж перстня верного утратя впечатленье,
Растопленный сургуч кипит... О провиденье!
Свершилось! Темные свернулися листы;
На легком пепле их заветные черты
Белеют... Грудь моя стеснилась. Пепел милый,
Отрада бедная в судьбе моей унылой,
Останься век со мной на горестной груди...
Дорожные жалобы
Долго ль мне гулять на свете
То в коляске, то верхом,
То в кибитке, то в карете,
То в телеге, то пешком?
Не в наследственной берлоге,
Не средь отческих могил,
На большой мне, знать, дороге
Умереть господь судил,
На каменьях под копытом,
На горе под колесом,
Иль во рву, водой размытом,
Под разобранным мостом.
Иль чума меня подцепит,
Иль мороз окостенит,
Иль мне в лоб шлагбаум влепит
Непроворный инвалид.
Иль в лесу под нож злодею
Попадуся в стороне,
Иль со скуки околею
Где-нибудь в карантине.
Долго ль мне в тоске голодной
Пост невольный соблюдать
И телятиной холодной
Трюфли Яра поминать?
То ли дело быть на месте,
По Мясницкой разъезжать,
О деревне, о невесте
На досуге помышлять!
То ли дело рюмка рома,
Ночью сон, поутру чай;
То ли дело, братцы, дома!..
Ну, пошел же, погоняй!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878758
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2020
Пливе́мо друзі милі
на цій хмаринці дня,
Бо рідко під рукою
сідло знайдеш й коня...
*
...Там півники співали
і ранки росяні,
Дні сповнені у думах –
листопад, чи в весні.
А Місяченько блідий –
у піднебессі плин,
Припливи і відливи,
життя в кругах, що млин.
І кіт Василь вже спинку
витягує в стрілу,
А дід Петро із рання
береться за мітлу.
Бабуся подоїла
вже Майку, щоб в похід
У череду на пашу –
життя, як алфавіт.
Сусід Дмитро волами
на тракторну бензин
Повіз із нафтобази.
Відкрився магазин.
А вечором у клубі
покажуть "Тихий Дон".
Ось вчені десь длубають
той самий електрон.
А позавчора раптом
супутник полетів –
Бі-біка на орбіті,
тяжінню супротив!
Відбудували школу,
середню у селі,
А нашій семирічці
вже п'ять десятиліть.
Потроху відвикаєм
від – з керосином ламп,
Електрика по хатах,
ця мрія відбулась.
Дахи перекривають
від толю на метал.
Страхи війни витають,
та мир все ж поверта.
1 червня 2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Вітре, вітре – вієш вітре,
Розмовляєш з нами,
Оптиміст ти, ніц не хитрий –
Чути сміх з-за рами...
Де не був, літав світами,
Пілігрим небесний –
Всіх музик співаєш гами,
Хоч зима, хоч весни.
Всяка рость кива в такт слову,
Ніжному твоєму –
Ось коли по часослову
Славну пієш тему.
Та коли звірієш з гиком,
Жалість забуваєш –
З берегів виходять ріки
І дахи зриваєш!
Друже вітре – всіх помилуй,
"Соловей розбійник?"
В небі можеш швидкокрилим,
На землі ж – нам біди!
31.05.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
* * *
Тече вода через луки,
Як життя, поволі.
Річка плине... Серця стуки
Вздовж зиґзаґів долі.
І чого на цій землиці
Не було роками –
У подіях, в милих лицях,
Ось під небесами?
В білім цвіті весен ясних,
У бузкових гронах;
В днях щасливих, Богом даних.
О, Маріє Донно...
Верби ніжні, первозданні,
Топіль білокрилий,
А ці свічі на каштані?
Пагорби в ковилу...
Через синій вечір в зорях
Пісня тужно ллється –
Радість чомусь поряд з горем
Іспитом дається...
Хоч не можна, Людство втретє –
У ту саму воду!?
Ще про Істину лиш лепет.
Через пень колоду...
29.05.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Стежина в'ється бережком,
Вітає Сонечко з небес.
Так любить, квітів світ тебе,
Десь охоронець тут їх, гном...
Безсмертник оксамитний п'є
Цілющу Божу прану тут –
Піщаний дуже любить ґрунт ,
Болящим поміч віддає.
Вітрянка квітка – зір краде,
Цей різнобарвний килим жде...
Веселка файна – радість вмить,
Жага життя в тобі горить!
Волошок очі у житах,
Немов дівочий погляд-птах,
Чи хвилею жива вода,
Жура забудеться й біда...
Ось крокус – каменю припав,
Щоб поберіг його красу...
Я в серці, друзі, вас несу –
Лиш з вами долю розпізнав...
Настільки ж ви близькі мені,
Бо з вами ріс на цій землі –
З кореневищем назавжди,
Від колисанки й коляди...
28.05.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
Где тот поезд, что вёз меня
Из далёка домой, домой?
А душа, то тепло храня –
Лучший рай для спасенья, мой...
Почему же к нему прирос?
Радость в буднях легко цвела...
Другом стал Д'Артаньян, Атос –
Монтекристо судьба вела...
В книгу сыпались лепестки,
А душистый вишнёвый цвет
Всё касался моей руки...
Память тех незабвенных лет...
Мыслей светлых, под стук колёс,
Полустанков знакомых взор
Помню, словно средь лилий плёс –
Под гитар блюза перебор...
Где тот поезд, что вёз меня
Из далёка домой, домой?
Чтоб теперь, на исходе дня,
В тропках тех брёл с судьбы, сумой...
27.05.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877484
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.05.2020
Где плачущий дождик – её силуэт,
Здесь осень, янтарный браслет...
Уйдёт в перспективу, в бесследную даль,
Как призрак растает Грааль...
В узоры, как вечность – в истории дни...
Слезинкам дождинки сродни...
Шаги удаляются, брат, догони!
Не поздно ещё,... всё верни.
Былое в тебе, как и нежность живёт –
Мурлычет, как ласковый кот...
Так что же – гордыня, упрямство в тебе,
Ведь звёзды дарил ей с небес...
Кому-то навстречу дано сделать шаг...
Не дремлет Амур – он ведь маг!
Ты, путь преградил ей,... в сердцах ведь родство,
Победа любви – Статус-кво!
26.05.2020г.
Ста́тус-кво́ (лат. status quo ante bellum —
«положение, бывшее до войны», сокращение -
status quo) — «возврат к исходному состоянию».
" Дождь"
София Лантан
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877357
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.05.2020
Легенько кинутий до ніг
Відомий древній постулат –
Із трьох частин, щоб нас він міг
Протверезити, мов булат...
Те, що учора пережив,
Забудь! Його тепер нема...
Що буде зрання на межі –
Ще не написаний роман?
Живи сьогодні, друже мій,
То дійсність мила, а не гра,
Прекрасний світ глядить з під вій,
Він – істинно дарує рай!
Дивись, немов в останній раз
Метелик квітами летить;
Чи то весняна є пора
І соловейка співу, мить...
Найкращі вимовить слова
Коханим встигнуть поспіши,
Хай буде світла голова –
Творця відчути у душі.
Як легко все на перший знак –
На павутиночці політ...
Тому, що є – радій, козак,
Цінуй життя, цей мудрий Звід!
В житті стрічалася стерня?
Живи, радій, журу лиши –
Зростає, друже мій, ціна
Тобою скорених вершин.
Лише тепер спізнаєш світ,
Життя, що тут знайшло тебе
І є цей радості політ
В цю мить – в грудях,... і ллє з Небес!
25.05.2020 р.
Священный жизни постулат
Легонько брошенный к ногам
Известный с древле постулат –
Из трёх частей, изложен нам
И отрезвляет, как булат...
То, что прожил ещё вчера,
Забудь! Его уж больше нет...
И завтра будет ли, с утра –
Не нарисованный портрет?
Живи сегодня, милый друг,
И взором трепетным взирай
Сей мир прекрасный и упруг,
Ведь истинно – он дарит рай!
Как будто бы в последний раз
Над розой бабочка летит;
То ли весенняя пора,
Или скворца задорный свист...
Успей же лучшие слова
Сказать любимым в этот час,
Светла пусть будет голова –
С Творцом, чтоб ощутил ты связь.
Как всё легко на первый взгляд –
На тонкой ниточке полёт...
Тому, что есть – будь, отрок, рад,
Цени сей мудрый, жизни свод!
На спотыкался, чай, вчера?
Так полной грудью, впредь, дыши –
Всё возрастает, друг, цена
Тобой достигнутых вершин.
И, лишь тогда узнаешь ты,
Что жизнь, подарена тебе
И есть та радость и мечты
В сей миг – в груди,... и льёт с Небес!
25.05.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
Я весь в тебе,
в восторге взгляда,
Не охватить мольбой моей.
Лечу в пространстве,
как в отраде –
В плену чарующих лучей;
Зеркал озёр
голубизною
И елей стрел, что в небеса,
Вершин под
снежной белизною,
Творца Природы – чудеса!
Так здесь
завещано нам счастье,
Надел земли благословен,
Как Новой жизни
здесь зачатье,
Ведь ты и я – абориген!
Отцы и Деды
заплатили
Сполна свободными здесь быть.
Для внуков бы,
детей сплотились –
Страну всем строить, а не ныть.
Мы! – есть держава –
наши корни
Исконные на сей земле!
Земных законов –
с высей горних
Давно Творец нам повелел.
А государство –
в помощь людям,
Благодеяньем вырастать.
Мы здравый смысл
в себе разбудим?
Чтоб создавать, а не роптать!
Просторы ждут
для обустройства –
Всё есть на праведной земле.
Нам! – проявлять
труда геройство,
Чтоб процветать и встать с колен.
23.05.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877091
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.05.2020
Сколько мудрости в вас,
стойкости и терпенья,
В кольцах лет – письмена,
размышлений в тиши...
В спорах с ветром, порой,
в скрипах, знаках ветвленья,
Пересказов, речей –
ты возьми, напиши...
Сколько строк на коре –
расшифрует ли кто-то?
Там романсов, романов
нам слушать, читать...
Так присесть возле вас,
погуторить охота
И, как верных друзей –
обнимать, обнимать...
23.05.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
Ромашковых полей
душа чиста и празднична
И тянется к тебе
наивностью своей –
Во взгляде Свет, Любовь,
отсутствует загадочность
И в откровенность зов,
весенних с новью дней...
Как ласковых котят
обнять ваш цвет мне хочется,
Поцеловать в глаза,
в ваш искренности взгляд
И душу вам открыть,
как будто смотрит Отче сам –
Вдруг ваши письмена
во мне заговорят...
23.05.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876946
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.05.2020
О, ці троянди – дар небесний
Для радості людській душі...
Сенс ніжних і сердешних весен –
Водночас квітнуть не спішіть...
Ось ти – білявая красуня,
Твої світи, звідкіль прийшла?
Через моря привіз на шхуні
Любові – серця на крилах...
А ти, рожева, ясноока –
Очей ніяк не відвести;
Все красивішаєш, нівроку,
Не всіх – його чекаєш ти...
Мов та гірська порода грейзен,
Не з воску – з кварцу, чи слюди?
А може із фарфору Мейсен,
Чи із джерельної води?
Чекаєш вічної любові,
Єдиної, тут на Землі –
В омріянім, кохання слові
І припаданні до колін...
Троянди – символи любові,
В них ласка й трепет пелюсток...
І в раритетнім ось, бузковім,
Гуляє танок в ритмі – рок!
Яка ж приваблива дівочість,
Краса всеквітньої мольби;
Божественна любові почесть,
Тінь нероздільної журби...
Життя миттєва швидкоплинність
Є філософія троянд...
Як же любові жар в вас плине,
Троянд про знатність – слово гранд!
22.05.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Котять хвилі часу під ногами.
Зріє хліб, дощі і падолист...
Земле, Земле о, терпляча, з нами –
Серцю і душі твоїй шлю лист...
Ти прости людей зі всім їх глупством,
Бо рахують, скіль в тобі багатств?
Й лиш собі при гарбать більше б, суто.
Про любов не йдеться й благ для братств.
Та й про тебе, Матінко, не дбають –
Вже сама собою виживай.
Між собою в бійки й війни грають,
Випустили й вірус – смерті пай!
На віку твоїм така халепа!
Здичавів двоногий від цяцьок.
Наглядають дикуна із неба,
Виловити вчасно на гачок.
Сам себе від себе запирає,
Мо́ дійшло – невиліковний тип?!
З цим діагнозом вже не до раю –
І не рак, й не спід, навіть не грип!
21.05.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
В этом крымском краю, Божьим посохом меченным густо –
Столько было всего даже на двухсотлетнем веку...
Не считая легенд и преданий в мистериях устье –
В свои тайны они и былины навек увлекут.
Сколько древних источников горы нам дарят все местно,
Взять хотя б Савлух-су, что Косьмой с Дамианом открыт.
У подножья горы Чатыр -Дага врачи безвозмездны
Из всех вер, людям страждущим, слали здоровья дары.
Феодор, Феодора – сколь в Таврике мест фантазийных?
Это мыс Ай-Тодор, иль святой Феодор – Южный брег;
Феодоро, то княжество-быль средь скал Крыма, былинных,
Крепость Каффа, Чембало, Солдайя в величье навек.
Там, где мыс Фиолент – монастырь встал, святой где Георгий,
А обрывы шагнули сквозь пропасть в бездонную синь...
Онемев удивленьем, тебя охватила вдруг робость –
Ты в молитве Господней вмиг просишь прощенья...
Аминь.
20.05.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876629
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.05.2020
Так ви надіялись на вищисть розуму земного?
Так помільчав, що й густе сито не тримає...
Цей світ широкий, вріс ось в цю природу,
Що хвилею встає;
В нім народився й зріс зі свого роду –
Із ним я був і є.
З глибин із давніх викували душу,
Пройшла віки суцвіть –
Ось випроставсь, людина, прямо мушу
Нести всім Божу вість.
Кому тут легко, через всі припони
І загадки усі,
Земні ці нескінченні перегони...
Чи ж бачимо ми ціль?
Сміється Небо, бо воно все знає...
Ось так, мій брате й друг –
Коли і як, всі біди подолаєм,
І вийдемо на пруг.
А нині в блідих сполохах спіралі –
Крізь це ось тло і ніч.
Десь та-ам... є овид – де сіяють далі,
Та серце чує клич...
Поки́ що на земнім переплетінні
Й на роздоріжжі, світ...
– Один Творець є парусом незмінним,
Під ним весь наш політ!
17.05.2020р.
Мир на распутье
Так вы надеялись на величие ума земного?
Так помельчал, что и густое сито не держит...
Как мир широк, он врос в Земли природу,
Волной пред нами весь;
В нем родился и рос из древле-рода –
Здесь с ним я был и есть.
С глубин из древних выковали душу,
В веках пришлось ей цвесть –
Вот встал, ведь человек, заветы не нарушив –
Несу всем Божью весть.
Кому легки преграды и воронки,
Загадки эти все,
Земные бесконечные все гонки
И видим ли мы цель?
Смеется Небо, ведь оно все знает...
Вот так, мой брат и друг –
Когда и как, все беды побеждаем,
Взойдём на новый круг.
А нынче в бледных вспышках по спирали –
Сквозь беды цель достичь.
Та-ам... горизонт – где и сверкают дали
И сердце слышит клич...
Пока что на земном переплетенье
Мир – как распутья лот...
Один Создатель – парус неизменный,
Под ним весь наш полет!
17.05.2020 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
До Баби Лени москвичі приїздять –
Дівчаток двоє, мов би із кіно;
А в Бабці хата квітами увита...
Дівчата з сонцем,... все гуляють сном:
У кам'янім мішку-дворі, з такими ж –
Десь угорі, колодязя блищить;
Про щось міське розмова там між ними,
Навкруг суцільний сірий давить щит!
Травинка десь зосталась під ногами,
Асфальт в ціні – стоянки для машин.
А в стінах скрізь однісінькі лиш рами,
Та й пахне тут і там один бензин.
То ж і не дивно, як вдивлялись в квіти
І в пелюстки одягнений весь сад...
Так ще весна, попереду все літо –
Тепла і сонця, кисню тут парад!
* * *
Коли ж вкінці вже серпня проводжали
Засмаглих, милих – мов би негренят;
Місцевих друзів стільки обіймало,
То й сльози капали у декілька карат!
Що ж – вчиться, люди, у дітей дружити,
Бо результат від драчок – на лице!
Що натворили – хочеться всім вити!
Слов'яни ж ми... – і дикий цей процес!?
Ну то ж бички – лобами на колоді.
Невже в мужів – де мозок, дефіцит?
За стільки літ – протистоянням годі!
Бо ви ж розсудливості день і ніч все: "Цить!"
16.05.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
* * *
Ти зустрінеш мене, край у квітах і травах,
Де в притоці ріки – джерела,
Так холодні й несуть свої води в заплаву.
Вар обідній, лелек вже здолав...
Польових квітів дух і акацій духмяних –
Оповив все єство до тремтіння повік;
Знати б ціну ось цим лікувальнім дурманам?
Краю, в серці твій радісний клик...
* * *
Цей літній день, стежина до ріки,
Пісок гарячий, ¬ на траві спасіння...
В мені піють дитинства ті роки,
Як соняшника зрілого насіння...
Із урвища дивлюсь на біг води,
Та враз кажан прокинувсь біля мене –
Розкинув крильця і не жде біди.
...Дух чебрецю у спомини поверне.
* * *
Драбина близь сараю, наверху...
З-за обрію гроза до нас заходить.
Корів в село вже гнать череднику,
Так різної вони у всіх породи...
Піднявся вітер, гне все до землі...
Враз блискавка, а потім грім б'є в вуха!
А ластівка в гніздо – шмиг, на крилі,
Під дах сховалися все сущі мухи.
* * *
Усе було... і овид на горі,
І яблуня у білім одіянні...
Голубка й голуб аж на димарі
В любовному кружінні, ранком раннім...
В яскравих зорях небо там нічне,
Така безодня душу віднімала...
Як вийде Місяць – поглина мене,
Так мало ми тоді про нього знали...
15.05.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Де тополі шумлять під вітрами
Тую пісню життя золотого
І хати виглядають з-за рогу,
Де були так недовго із нами...
Рідні лиця на плитах могильних –
Сам фотографував вас під сонцем,
Де сини були з вами і доці
Й небеса усміхалися сині...
На віку відбулось з вами стільки,
Що й поем не напишеш роками;
Все було – і весілля, і драми,
Аж допоки закрились повіки...
А живі все несуть вас у серці.
Доля наша ось в цім сьогоденні,
В вік смартфонів – життєвім, на сцені,
Хоч зосталося днів вже на денці...
Ми прощаємо вас, тож простіть нас,
Бо шляхи наші пишуть на небі;
Хоч й самі – вліво, вправо, в потребі
Й досі в пошуку, людства картина.
Ось, заперли нас всіх по домівках –
Переносять Гробки десь на потім...
Тож молитву від серця і плоті
Шлем на небо – до вас , і до віку...
Корона вірусна весна 2020р.
*Радониця – спеціально встановлений день
для того, щоб після святкового пасхального
тижня віддати данину предкам і виказати їм
повагу, відвідуючи могили.
Існують різні назви цього дня – Проводи,
Гробки, Томима неділя, Хомина неділя,
Червона гірка, але по церковному
цей день називається Радониця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020
Она поёт так, как не петь не может,
Ей птицей быть, с небес на нас глядеть...
Звучит гитара, то нежней, то строже
И голос сердца – ласковости свет...
Бернеса образ, песни Окуджавы –
Через глаза и душу к нам летят
И обнимают – мужество и слава,
Боль и разлука, с грустью в нас глядят...
А вот Высоцкий рвёт на части время,
Льёт звук событий, словно бы живой;
И высоты и суетности бремя,
Жнивья волна, любови жаркий зной!
Зашёл и Ножкин, что не видел Маму
Четыре года средь военных дней...
Явились Новиков с Ошаниным с дороги,
С тех давних пор душевней и родней...
Под занавес с баллад об офицерстве –
В цель бьющих слов, с романтики времён...
И в том великом дружественном царстве,
Десятый наш, десантный батальон!
О, наша Лена – как она умеет
С аудиториею быть наедине...
Хоть виртуально, нами всё ж, владея –
Чтоб помнилась Победная весна!
19.40 – 20.40 час. Фейсбук
11.05.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Наша жизнь иль поэма с коротких частей,
Словно бы в кратких песнях Эдема...
С Крымских славных краёв в стан немецких людей,
Хоть названье одно у нас – демос.
Этот город, красив – Лейпциг в шуме ветвей,
Как и в центре, в Wild парках окраин.
Средь старинных дворцов, храмов, кирх и церквей –
Птиц, как дома, поющие стаи...
Здесь истории дама нашла свой приют –
В старой ратуше гомон столетий...
Погреб Ауэрбаха, где речи всё вьют,
Музыканты, художники, леди.
Фауст и Мефистофель на входе стоят –
Гладят ноги студенты средь сессий,
Чтоб полегче билетик экзамена взять.
Фауст Гёте с ним связаны тесно.
Там Капелла Святого Андрея в глуши –
Всей Саксонии древняя память.
А в озёрах за городом, сплошь голыши,
Не поможет здесь светская замять.
Нет красивее Церкви Святого Фомы –
Кантор Бах Себастьян правил хором;
Тысячи здесь прелюдий и фуг он создал,
Органист, композитор в час, скорый...
По которым учились Бетховен, Шопен,
что звучат всюду в залах органных...
До мажор – звук прелюдии, словно дольмен,
Богородицы образ духовный...
Гевандхауса зал, словно духа кристалл,
Филармонии Лейпцига – песня;
Главной площади знаковым символом стал –
Звук органный симфонией лейся!
Тупиковый крупнейший в Европе вокзал,
Так величествен, но как доступен!
Сто пять лет он стоит, честь свою доказал
В примечательностях многих, в группе.
Двести семь лет сраженью народов прошло –
Комплекс мемориальный построен.
Как значение мира с тех пор возросло,
Так понятна всем пагубность воен.
Громадьё Новой Ратуши вас покорит,
Как снаружи – внутри всё прекрасно!
Пляйссенбург замок здесь создавал колорит
И стоял в век тринадцатый – красен.
Университет Лейпцига – чудо чудес,
Более пятисот лет от роду;
Его архитектура, научности вес,
Всё растёт средь коллег, год от года.
Здесь дом Шиллера, в коем стихи сочинял;
Мендельсон Феликс – Марш Мендельсона.
Гёте малым Парижем град Лейпциг назвал.
Здесь родился сам Лейбниц, персоной!
Город ярмарок Мира давно знаменит –
Буква М, месса, комплекс заглавий.
Всех новинки притянут туда, как магнит
И конструкторов всех здесь прославят!
Психиа́трии; кофе есть тоже музей,
Так, последний – в старейшей кофейне;
Триста десять назад, в век карет и коней,
И постарше, чем в городе Вене.
Zoo Leipzig – второй, Энтони Шеридан,
В Вене – первый, средь лучших в Европе.
Здесь со всех континентов нам перечень дан
Птиц, зверей с полюсов и до тропик.
Быть там и не вкушать Leipziger Allerei –
Местной всячиной, названо было...
Здесь конфет, сладкой выпечки взысканный рай.
Как печатанье книг тут открыли.
* * *
Лейпциг славный, уютный, каштанов в красе...
Я служил в нём директором школы,
В бытность ГДР здесь в школе семьдесят семь.
Ностальгии печалит оскома.
Окружной НарОбраз Лейпцига возглавлял
Вильфрид Трешер – наш друг и товарищ;
А инспектор Бернд Вайнер – во всём помогал,
Опыт дружно друг другу мы дарим.
Был Дворец пионеров Георгия Шварца,
Фрау Тилле – директор прекрасный.
Дел совместных немало: кружки, встречи, танцы...
В Сан-Суси с ней, в Берлин – сердца праздник...
За работу награда – медаль ГДР,
Гендер Иоганн Готфрид: писатель,
Богослов и поэт, уважаемый Гер.
Честь – иметь её к памятной дате.
Там Германо-Советского Общества знак
Антон Гросс мне вручил в Доме лично...
Как объять жизни той целый архипелаг?
Наша дружба – открыта, публична.
Трабант комби Европой летел, словно лань –
Антон Гросс всей семьёю до Ялты!
Как такая машина доехать смогла?...
...И гремели по миру куранты.
Измененья вокруг, и не те уж весы,
Всё святое утеряно "модой".
...Лишь стучат на руке – от Главкома часы,
Именные, за службу в те годы.
ФИНАЛ
Разлетелись по свету ребята мои –
Ваша жизнь пусть счастливою будет!
Лица стаей взлетают сквозь время слои,
Память Лейпцига всё равно будит...
Там с коллегами жили мы дружной семьёй –
Подготовка к урокам, линейкам...
Педсоветы, а дома – тетради горой;
Жёнам, кроме и быт весь армейский...
Школа политехническая, то есть, труд –
Основным, как другие предметы:
И швея, и шофёр – первый в жизни маршрут.
Быть рабочим, не стало секретом.
И за двести кеме на Газ пятьдесят три
Нам в Вюнсдорф, в Отдел школ приходилось
Ездить за аттестатами вдаль до зари
И машина порой подводила.
Как-то раз радиатор нежданно потёк –
До села потихоньку добрались.
Там немецкий товарищ с машины извлёк,
Запаял и поставил, на радость.
Так привычны тогда – КПП, городки...
Папы вы уж с тех пор,... и невестки...
Будни школьных забот, перемены, звонки;
В воскресенье – экскурсий поездки.
Эко чудо Саксонии – скалы Bastei?
Не взлетев, душа двинется в пятки!
Не уступит им и цитадель Кёнигштайн –
Попадание точно в десятку.
Заворожит вас Zwinger, где Дрезден стоит,
Ведь музей здесь искусств бесподобен.
Сан-Суси, парк Потсдама, чудеснейший вид –
Сеть фонтанов, скульптуры... Удобен.
Островной музей древностей вас покорит...
Как подход к Бранденбургским воротам...
Каждый с благоговением сердца, молчит –
В историческом водовороте...
* * *
Предан СССР – кто жалеет, кто нет?
Вот Германия – объединилась...
Почему же болит, кто душе даст ответ?
Жизни часть всё же там тогда вилась...
Там служили отцы, ГДР был наш друг,
Вместе мы коммунизм приближали
И навстречу сердца, жизни общий наш круг.
Честь свои и чужие – предали.
Школа, дом наш родной – улетел в небеса,
В нашей памяти жить будет вечно...
Там осталася юность и нас голоса,
Начинался там путь в бесконечность...
сентябрь 1983 – июнь 1987 г.г.
Лейпциг СШ№77 ГСВГ
Симферополь 10.05.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875668
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.05.2020
Пам'яті Дідів і Батьків
Присвячується
Ціна Перемоги
І ви пішли в ті дальні далі,
Душа заплакана, слідком...
Здаля махали Мані й Галі
Своїм платком, як маяком...
Пішли у вихор, що закрутить,
Що й не зведеш кінці кінців.
Як не душі, то ще кому ти
Відверто скажеш – чим ти жив.
Скільком смертям дивився в очі,...
Як друзям очі закривав...
Цей грім війни і дні , і ночі.
Й коли закінчиться – хто знав?
Страшний цей іспит – чорна смуга
На долі, що й сама не зна,
Ані моєї, ані друга...
А йде четверта вже весна.
Людина кріпша від заліза –
Гармати вгору, на пупок!
Хоч на той світ завжди є віза,
Тримай нас... в небі яструбок!
Прости мій Господи й помилуй!
Без мене дома пропадуть...
Дай серцю витримать, дай сили –
Маленькі браття й Мати ждуть.
Тож Батько, жертвою на Небі,
Та похоронка – в серце ніж!
Війна не знає меж в потребі.
В Берліні бій ще в цій весні...
В очах маяк – дівчат платочки,
Ви десь край світу,... в тім житті,
Де з рук злітали голубочки...
Ми ж – в Світло, обертали тінь!
травень 1945р. - травень 2020р.
О, скільки було і ще буде багато суперечок і дискусій про війни...
Але всі зійдуться в одному – величезна ціна цьому безпрецедентному
дійству вбивства один одного.
Коли ж ми назавжди відійдемо від протистоянь, а всі протиріччя
будемо вирішувати мирним, гуманним, без жертовним способом.
А величезні кошти на військові потреби, віднині направимо дійсно
в соціальну сферу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Майские ночи душистые, пряные,
Неба под куполом звёздной рекой...
Юность в любовных объятиях пьяная –
Вязью упругой, тугою косой.
Майские ночи, вы с нами, родимые –
Словно глядите с прошедших времён...
Нет, вы живые, ведь в сердце хранимые –
В тех незабудках ваш дух потаён...
Пух тополиный и гроздья акации,
Запах сирени – дурманите кровь.
Голос экспресса на маленькой станции,
Встречи, прощанья – ведь это любовь...
Майских ночей не забыто величие –
Только наступят... и сон не идёт...
Воспоминанье вдруг яркой Жар-птицею
В стёкла оконные крыльями бьет...
07.05.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874959
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.05.2020
О, мої крила золоті,
Несіть у пелюсткові кущі,
Там, де любов і вічна, й суща,
Як віртуальна, й у плоті.
У очі, що глибинь небесна,
Я вічно хочу поринать...
Новітня весно, кличеш нас
У свій чарівний край чудесний...
Хай обмине земна жура –
Чатує паралельним шляхом.
Ще злетимо в любові, птахом,
В твій час, Божественна пора!
05.05.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Самі найкращі, любі Бабусі –
В наші серця так ласкаво зайшли...
Свині і кози, кури і гуси,
Пічка й лежанка... і ми там зросли...
О ваше серце – всіх обіймало,
Після чекало у гості в село...
Луки і поле, городу немало,
Чого там тільки у вас не росло.
Все на маленькі й терплячі плечі;
Люблячий погляд, пісні голосні...
Печиво й груші, ряжанки глечик.
Киця в віконці і Ви, повесні...
Жаль, що минуще все у цім світі,
Тож журавлями Бабусі злетять...
Нам їх любить, цілувать, не гнівити;
Душі бабусь, то свята Благодать.
04.05.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
День, як день, а настрій
Зовсім не зрівняльний –
Пташка ранку піє,
Так весняно й гарно.
Все росте й буяє,
А бузку кипіння
Запахи дарує.
І бордове, й синє.
Сімдесят, ще сьома
Дивна моя весно –
На землі ще дома...
Мовить як словесно?
Так весну чекаєш,
Мов би – розквіт серця!
...З небувалля вітер
Скрипне інде в дверцях...
Кореневища доля
Все несе світами –
Та чи розшифруєш
Сво́ю криптограму?
Весен соловейко,
Зозули́не літо –
Стелять скатертину:
"Бути..." з оксамиту...
04.05.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
...нынешний вирус – подсознательная попытка человечества
спасти свою душу от разлагающих тенденций,
которые уводят от веры, любви и нравственности.
С.Н.Лазарев
* * *
Когда душа откроет свои звуки
И сердце зазвучит в струне начал,
Да вырвутся наружу духа муки –
Молчания беззвучного, причал...
Закат приступит к своему собору
Кровавым отблеском чарующей зари –
Огромный Солнца шар упрячется за гору
И канут в ночь людские алтари...
Бог ночи звёздами чело украсит,
Небесный купол взором глянет вниз;
Все в любованье – человечьи расы
На перекрёстках злата биссектрис...
Чтоб в поклоненье матерьяльным благам
Не удалиться нравственных начал,
Коронавирусов пришла ватага,
Исправить курс – куда Творец нас звал!
03.05.2020г.
Для чего человечеству послана пандемия?
Философ, писатель, исследователь, автор
серии книг «Диагностика кармы» Сергей Лазарев
озвучил свою точку зрения по этому поводу:
https://zen.yandex.ru/media/smotrivsebja/s-n-lazarev-o-glubinnyh-prichinah-novogo-virusa-dlia-chego-on-nam-5e8c16d13c7302489cd3d294?&utm_campaign=dbr
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874480
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.05.2020
С закромов души достану
Я тропинку к речке,
Где с рассвета встану рано
На Природы вече...
Мимо рощицы, где птицы
Разливают пенье...
Одуванчики, душица –
Шлют мне вдохновенье.
Горицвет, ромашки, маки –
Полевое братство...
Шлёт мне жизнь благие знаки
И земли богатство.
Ландыш, зверобой, лён синий,
Крокус, колокольчик.
Может встречусь я с богиней
Музой, гляну в очи?
Ох и запахи навстречу –
Край мой, Богом данный...
Этот миг и эта Вечность,
Вам пою осанну!
Не взлететь без вас в синь Неба,
Чтоб глотнуть свободы;
Вниз, где колосятся хлебы,
Ждут речные воды.
Взглядом обниму, родные:
Цвет вишнёвой сказки,
Край мой, сны мои цветные,
Лилия средь ряски...
Дом отцовский, неказистый,
Но до слёз душевный...
С Мамой... Белоснежно чистый...
– Мог... не стать ... блаженным?...
2мая 2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874286
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.05.2020
Ці незабутні наші весни –
Любові райдуга, не спіч.
Життя іще таке безмежне
І бути вдвох – найвищий клич!
Чімсь неземним сіяють очі,
Куточок світу б лише нам,
Щоб задивлятися дні й ночі,
Кохання пити, аж до дна.
Й ріка життя іще таємна,
Усе прийдеться в ній пройти...
Але ця казка, чи поема –
То наших душ лише світи...
Що слід Небес тут – безперечно,
Та щира ясність, мов сльоза...
Світи кохання, їх сердечність –
Хвиль шерех й ніжна бірюза...
30.04.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2020
* * *
Вирує й шаленіє світ!
Що коїться, мої земляни –
Адреса є на цей політ?
Ой, заведуть нас ці ось МАНІ...
Так, цей ось "звір" керує всім.
Ціль фантазійних викрутасів?...
Безумства транш – подій є грім!
Мо́, так й закінчуються раси?
Поправши Совість і Любов,
Ці мудрі від Творця закони –
Ви стільки наламали дров!
Розшифрувала ж вас – КОРОНА.
29.04.2020Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873908
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 29.04.2020
Тебе весна намалювала,
Веселі пензлі взявши в світ,
Щоб в цьому, квітів карнавалу,
Й почався твій земний політ.
Птахи в світанні все співали...
Та зеленів весь Божий світ –
Зозуля щось пророкувала,
Слав радість яблуневий цвіт.
Сапфір очей
Очей зоря чарівна і журлива,
А настрій змінний, як весіння злива –
Сапфір твоїх очей небес,
Що так магічний, притягальний
І зве в той край романтики й чудес,
В полон до мрій фантазіяльних...
Так хто ж послав у цей зірковий час,
З'єднати, щоб серця і душі в нас?
Цю іскру неземну – хтось знає?
Кохання – вихор почуттів в тобі,
Як пісня з краю і до краю,
Де грає кров і любощі любі...
28 квітня 2020р.
День начал
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873874
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.04.2020
Кришталевий, сьомий номер –
Цей трамвайчик одинокий,
Так незвичний, зовсім новий,
Може ще від анунаків?
Хоч і сутінки –прозоро...
Щось під ложечкою смокче.
А водій – той самий, Зорро,
Де він взявся серед ночі?
Я ж її шукав повсюди –
Ось була... враз десь поділась?...
Разом з нею зникли люди...
Не трамвай вже – сіра вілла...
Туга ниє від розлуки –
Та невже ось так, назавжди?
Несусвітні в серці муки
Й так раптово, і неждано...
Обшукав – весь в павутинні,
кимсь покинута оселя...
Де ж ти, в цій лихій годині,
Мов би й місто,... не пустеля?
Краще б казка, чи пригода,
Хоч край світу – тільки разом!
Стільки літ ми вряди-годи...
Ні ж, найду! Не втратить розум...
Продираюсь терниками...
Дереза, колючі кущі...
Що ж це коїться тут з нами –
Чи не іспити тут сущі?
А на небі Місяць повний,
Як ліхтар – висить й сміється?
Я в безодню, як в бавовну –
Час життя нестримно ллється...
Ранок. Дивно. Бачу стелю.
На стіні Христос й Угодник.
О, Святий мій, Микаелю –
Розшифруй нічних цих, гонок?
На подушці поряд, люба –
Слава Небу, слава Богу!
Вами послана, голуба,
Освятили нам дорогу...
Сонце промінцем по лицях:
"Поцінуйте ж – доки разом!
То ж любіться, як годиться,
Є слова для того, й фрази...
Подорожні, планетяни,
Може й вам ці сни присняться:
Мирослави і Діани,
Бережіть любов – удачі.
27.04.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873653
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 27.04.2020
Палахкотять за селом десь зірницями
Сполохи в ніч, від грози –
Там, між хмарками диск плаває, Місяця.
Ангела... – краплі сльози?
Вітер то стихне, то знов заворушиться,
В житньому колосі – шу-р-х...
Тут ось берізка до клена все тулиться;
Перепел з страху в бік – пурх...
Я мотоциклом на тракторну, з гуркотом,
Зміна нічна – не барись!
Хлопці стрічають з усмішками й гумором,
Хлібні збирати дари.
Дощ оминув – поле диха, безмежнеє,
Вже зачекалося нас.
Земле – дар Божий, жива й така ніжная –
Любить... і не напоказ...
26.04.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873526
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.04.2020
Море вічне – філософ лірик,
Гомін хвилі, не треба слів;
Твоїй мудрості, брате, вірю,
Хоч і тут, хоч і на Балі...
Древні скелі – віків годинник...
Що життя наше, просто мить.
Та хоч мало часів і днини,
Мудрість Вічності – нам звершить!
Камінці, що водою гранив,
Щоби думи ясніші зір,
Наші думи – земна є даність,
З них і пишеться Новий Твір.
Негативу ж набралось в людях –
Вимітати зневіру й зло:
Дух матерії править всюди,
Все ж, в світ Духу нас привело.
Моря усміх, бо в хвилях мудрість –
Шепче: "Досить! Куди йдете?
Зло достойне залізних мурів,
Лиш Любов – пропуск в Вічність й тест."
25.04.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873367
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.04.2020
БАЖАЮ УСІМ
ЩОНАЙТЕПЛІШИХ СПОМИНІВ
про роки служби в Радянській Армії.
В якій я прослужив 3 роки в Сімферополі
навпроти Автовокзалу центральний.
В Військовій частині 61873, (98 полк)
з 1963 по 1966р.р. зам.нач. радіостанції
середньої потужності з усіх видів зв'язку:
телефон, телеграф, телетайп.
На світлині – 20 грудня 1965р. –
збори офіцерів запасу для тих, хто до Армії
закінчив перший курс ВУЗу,
я перший зліва в останньому ряду.
В результаті я , повернувшись додому,
одержав в Військкоматі звання ст. лейтенанта.
Відгукніться, любі побратими!
* * *
В помислах степами я іду додому,
Відслуживши службу, років три по тому...
Бік о бік там друзі усіляких націй.
Розлетілись в світі до своїх десь грацій...
В кунзі там зостався дім радіо станцій,
Та й дівчина, що зустрів я там на танцях...
Доле наша доле... Всі степи позаду...
Думка зрання в цвіті – весно, дай пораду.
Серце б не журилось в сімдесят шість років,
Бо давненько друзів служби збігли строки –
Йвани і Арсени, Дмитри і Вахтанги,
Грали на гітарах й підіймали штанги.
Бігли в протигазах в смузі перешкод всіх
І лунав в перервах там веселий сміх їх.
Й досі всі зі мною – молоді й красиві;
Небагацько фото... А тепер всі сиві...
24.04.2020р.
* * *
О, ребятушки, мои братушки,
Что топтали когда-то те ж камушки;
На плацу бравы песни певали,
Тайн сердечных совсем не скрывали.
Поле мирное, а не минное,
Расписание жизни – военное:
Марш броски сменяли стрельбу в мишень,
Письмецо ж домой нам писать не лень.
На посту в ночи звёзды холодны,
Мамы грустные три года там видны –
Не грусти родная, вас защитим,
Хоть в бою возможно к звезде взлетим...
О, ребятушки, мои братушки –
Уж теперь вы иль деды иль батюшки...
Вряд ли свидимся и обнимемся,
Чтоб младой тот задор да припомнился...
24.04.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2020