| Сторінки (3/287): | « | 1 2 3 | » |
– З днем народження, Альоно! Хай щастить!
Лине радість через вінця кожну мить.
Струменіє сяйвом сонячна блакить,
а весна красою манить, полонить.
Зичу здійснення завітних, тайних мрій,
незабутніх і лиш радісних подій.
Хай несуть життєві крила у політ,
відкриває брами навстіж цілий світ.
Хай любов'ю устеляється твій шлях
в неповторно-веселкових кольорах!
Вишиває доля сяйне вишиття
на торованій стежиночці життя.
Хай казково промине святковий день
поміж рідних, дорогих тобі людей.
Зичу віри і натхнення, сильних крил
досягти нових, незвіданих вершин.
11. 05. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2018
Знов черешня цвіте біля вікон моїх білим цвітом.
Знов і знов навесні одягається в білу фату.
Непомітно зросли, ще недавно, малесенькі діти
і зустріли магічної юності першу весну.
Приспів
Налетить вітерець, облетить білий цвіт черешневий.
Мов намисто, розсіється він по стежинах моїх.
Як же хочеться знову у дні повернутись рожеві.
Полетіти туди, де був батьківський, рідний поріг.
Крізь віконце дивлюсь на вбрання білосніжно-квіткове.
Заворожує погляд його дивовижна краса.
Десь завіялись вітром літа́ молоді, світанкові,
а натомість, стоїть на порозі пора золота.
Приспів
Налетить вітерець, облетить білий цвіт черешневий.
Мов намисто, розсіється він по стежинах моїх.
Як же хочеться знову у дні повернутись рожеві.
Полетіти туди, де був батьківський, рідний поріг.
Не вернути літа, хоч весна повернулася знову.
Не обіймуть батьки, може прийдуть колись уві сні.
А черешня цвіте. Я веду з нею потай розмову
про дорогу життя, що призначила доля мені.
Приспів
Налетить вітерець, облетить білий цвіт черешневий.
Мов намисто, розсіється він по стежинах моїх.
Як же хочеться знову у дні повернутись рожеві.
Полетіти туди, де був батьківський, рідний поріг.
24. 04. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2018
https://www.youtube.com/watch?v=9DlYQAfk9kI
Молодість і старість
Знала б молодість вчасно, як швидко мине,
То не втратила б жодну хвилину.
Не впустила б жорстокість у серце своє.
Цінувала кохану людину.
В думах старість вертає в минулі літа,
Де ще молодість сповнена сили.
І якби все спочатку прожити змогла,
Багатьох помилок не зробила б.
Знала б молодість вчасно, що крім кольорів
Ще існують пастельні відтінки.
Не судила б завзято премудрості спів,
Золотої дійшла серединки.
Мала б молодість мудрість, а старість могла,
Протиріч не було б поміж ними.
У гармонії вдвох пролітали б літа,
Осягнувши найвищі вершини.
Має молодість силу, а старість – знання.
В поєднанні вони є безцінні.
Хай сумісні надбання у вирі життя
Йдуть укупі в міцному сплетінні.
Знає молодість вчасно, що старість дана,
Щоб премудрості в неї навчиться.
Сива старість цінує, що йде не одна,
Що їй молодість в друзі дається.
Що вони нерозлучні, між ними лиш час,
Що стирає життєві картини.
Залишаючи фото у профіль, анфас,
Тільки вчинки і справи людини.
Тільки б молодість знала, а старість могла...!
06. 04. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ID: 786264
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 06.04.2018 11:21:42
© дата внесення змiн: 09.05.2024 22:41:09
автор: laura1
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2018
З міжнародним днем поезії дорогі мої друзі, поети і читачі! Нехай поезія дарує Вам красу поетичного слова, крила, щоб літати і перемагати, хай там що!
Сьогодні, в день святковий, вітаю всіх поетів!
І знаних і незнаних, далеких і близьких.
Вам, пані і панове, бажаю творчих злетів,
Натхнення, мрій казкових і вражень неземних.
Хай струни потаємні торкає ваше слово.
Могутнім, гордим птахом летить в далекий світ.
Рікою ллється стрімко, заповнивши простори,
Розноситься вітрами, немов весняний цвіт.
Хай магією душу наповнює по вінця.
Осяяною піснею піднесено звучить.
Привітно усміхнувшись грайливим сяйвом сонця,
Лікує рани серця, дарує щастя мить.
Бо слово, як відомо, впливова й сильна зброя.
Воно зцілити може і вбити водночас.
Тож, слово поетичне чарує хай красою,
А муза надихає і кличе на Парнас.
І хай у синіх горах народжуються перли,
Що кликатимуть знову у дивний світ пригод.
Співцям усім бажаю дістатись до Говерли,
До слави і визнання, найвищих нагород.
Нехай вас надихають весни магічні квіти.
Завжди на поетичному шляху вам таланить.
Сьогодні, в день святковий, вітаю всіх поетів!
І знаних і незнаних, далеких і близьких.
21. 03 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018
Пісня, згенерована мноюза допомогою ШІ, на ей вірш.
https://www.youtube.com/watch?v=pLnzHPM-nWI
—Чи є у світі щастя і де його шукати?
— В яких кутках таємних ховається воно?
Хтось їде в світ широкий, чужі вдягнувши шати,
Але примарне щастя спіймати не дано.
А хтось його знайшовши, не може упізнати.
Проходить стороною, бо все кудись спішить.
А щастя в здивуванні чекає біля хати:
— "Я зовсім, зовсім поряд, лиш двері відчиніть!
До вас прилину літнім, яскравим, теплим сонцем.
Влечу південним, свіжим, легеньким вітерцем.
Впаду небесним птахом до вашого віконця,
Тихенько прихилюся квітучим деревцем.
Довкола озерніться, ховаюся у квітах,
В заметених стежинах, у шовку ніжних трав.
В очах коханих, вірних, сповитих оксамитом,
У вранішніх туманах, мереживі заграв.
Мене знайти так просто! Живу повсюди звично.
Мерщій мене побачте, в життя своє впустіть.
До всіх я завітаю, лише мене покличте
І будьте всі безмежно щасливі кожну мить!"
20. 03. 2018 Л Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2018
Прекрасним пані і панянкам України моя присвята-вітання з початком весни, яка несе кохання і відродження життя! Нехай збудуться всі Ваші потаємні мрії! Кохайте і будьте коханими!
Прекрасні, милі пані й красунечки-панянки!
Вітаю вас з приходом магічної весни!
Нехай рясніють квіти на ваших вишиванках,
Пани втрачають розум від вашої краси.
Дарують вам увагу, троянди і кохання,
А ви щоб мали крила дістатись висоти.
Здійснились потаємні надії і бажання,
Вдалося досягнути найвищої мети.
Від щастя і польоту світились сяйвом очі,
Насичено-багатим був кожен день життя.
У зорях променистих купались ваші ночі,
В божественній любові проходили літа.
Радійте, милі пані й красунечки-панянки,
З чужих країв додому вертають журавлі.
Природа оживає, співаються веснянки,
Зростають первоцвіти з замерзлої землі.
І хай ще прохолодно, кружляють знов сніжинки,
Акації сріблясті вохристим розцвіли.
Прекрасні, милі пані й красунечки-панянки,
Вітаю вас з приходом магічної весни!
08. 03. 2018 Л. Маковей (Лю Сахмак)
У Радянському союзі сріблясту акацію називали мімозою, яку дарували на 8 березня і зараз дарують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2018
Лиш початок весни, а в лісах пробиваються квіти.
Кольоровим панно́ розстеляються знов по землі.
Попри мрячні дощі і завійний, уїдливий вітер,
Їх тендітна краса зігріває в холодні ще дні.
А срібляста акація вбралась у сонячні шати.
Мов говорить зимі, що пора їй збиратися в путь.
Що весна теплим подихом сніжні розтопить намети
І дзвінкими струмочками води удаль потечуть.
Лиш початок весни, березневі холодні ще ночі.
Та природа навкруг прокидається нишком від сну.
Веселково зоріють смарагдами очі дівочі,
Бо кохання вже близько і співом віншує весну.
– Тож його зустрічайте! Назустріч розкрийте обійми!
Бо воно - це життя, що приносить чаклунка-весна.
Божий дар, що дарує незримі, божественні крила.
Що підносять до зір, де існують лише чудеса.
Всі коханими будьте й кохайте! Кохання - це диво!
Хай прискорено б'ються від радості ваші серця.
На земному шляху ним окрилені будьте й щасливі.
І нехай допоможе у цьому панянка весна!
06. 03. 2018. Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2018
Пісня, згенерована мною у двох варіантах, за допомогою ШІ
https://www.youtube.com/watch?v=75onlnPBLjo
https://www.youtube.com/shorts/SGOMER1pSPk
Пісень існує безліч, сонетів і романів
Про вічне й загадкове, як Всесвіт, почуття.
Ви, певно, здогадались, панове й милі пані,
Що йдеться про кохання, що є саме життя.
Без нього ми, мов птиці, в яких підбиті крила.
Яким не долетіти до зоряних висот.
Ніколи не відчути миттєвостей щасливих,
Ніколи не дістатись божественних красот.
– То, що за почуття це? То, що таке кохання?
– Чому ще не збагненні всі задуми Творця?
В усі часи й епохи одвічне запитання,
Яке хвилює людство і розум мудреця.
Над дивом цим міркують письменники й поети.
Художники малюють його на полотні.
Увічнюють кохання митці на постаментах,
Музичні перли пишуть, складаються пісні.
– То, що ж таке кохання, панове й милі пані?
Свою, дозвольте, думку посіяти й мені.
Це - музика нестримна і двох сердець єднання.
Це - крила потаємні безсмертної душі.
Це магія всесильна, яка існує вічно!
Скоряється їй Всесвіт і матінка-земля.
Могутня велич сили, енергія космічна,
Двигун міцний, невтомний продовження життя.
І хай думки різняться, одне я знаю точно.
Воно - це дивовижний, безцінний, Божий дар!
Лиш душу відкривайте йому назустріч вчасно.
Великого кохання бажаю щиро вам.
01. 03. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2018
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/EWkM4BW0fXs
Яке магічне слово -"мама"!
Воно з дитинства на вустах.
Матуся зцілить словом рани.
Утішить, знявши біль і страх.
До неї линемо на крилах,
Щоб дітьми ще побути знов.
Вона стрічає поки в силах,
Даруючи свою любов.
Тремтять від щастя в неї руки.
Як може так і годить нам.
Радіє дітям і онукам,
Усупереч усім вітрам.
Пригорне всіх і приголубить.
Сльозинка скотиться на мить.
Лише нас матінка так любить!
Все зрозуміє і простить.
Забуде враз усі образи.
Вночі помолиться за нас.
І на прощання тихо скаже:
– "Я знов чекатиму на вас!
Куди б не кликали дороги,
Вертайте! Бо так плине час.
Летіть до рідного порогу,
Допоки вогник не погас".
І знову скотиться сльозинка
З її засмучених очей.
І знов самотня, мов билинка,
Молитиметься за дітей.
Ще довго їх побіля хати
Хреститиме тихцем услід.
Яка ж велична жінка-мати!
Родини - вічний оберіг.
13. 02. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2018
https://www.youtube.com/watch?v=WUXWRv3Zx2E
Мої найкращі друзі - коти собаки й свинка!
Всього їх тільки дев'ять і всі вони - мої!
Прокинувшись уранці, гасають без зупинки
І байдуже їм, мабуть, що бачу сяйні сни.
Мої лиш чують кроки - одразу всі у зборі.
Один поперед одним танцюють вальс бостон.
Приносять дружно миски: – "Дивися, ми голодні!
Готуй скоріш нам їжу" - волають в унісон.
Мерщій біжу на кухню, і хай сама ще сонна,
Закочую швиденько обвислі рукава.
Дивлюсь у холодильник, стає одразу сумно,
– Ну як мені зробити із мухи знов слона?
Тим часом всі на варті й чекають на дарунки.
Очей своїх не зводять, немовби жебраки.
І знову над плитою чаклую, мов чаклунка.
Варю, печу і смажу, шинкую буряки.
І кожен день у мене такі щасливі ранки,
А ще такі ж прекрасні і милі вечори.
Живуть і процвітають усі мої тваринки,
А я служу їм зранку й до пізньої пори.
У думах часто ставлю для себе запитання.
– Я хто для них? Хазяйка? – Упевнена, що ні!
Скажу вам по секрету, без зайвого вагання,
Вони у домі справжні, хвостаті хазяї.
– І хай там що, панове, панянки й милі пані,
Завдячую, що поряд вони зі мною є.
За віддані їх очі, за шубки надзвичайні,
За їх веселу вдачу і серце золоте.
20. 01. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2018
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=4qNcW61b1TI
Вночі і вдень чекає від сина звістку мати.
Одні думки́ тривожні. Не йде до неї сон.
– Хто ж ці придумав війни? Воліла б запитати.
Чому мовчить уперто мобільний телефон?
Якби ж то мала крила! Якби ж могла літати!
Полинула б до нього крізь пекло і вогонь!
І попри перешкоди, усупереч гарматам,
Притиснула б до серця теплом своїх долонь.
Собою заступила б від куль свого солдата.
Лише б він залишився здоровим і живим.
І байдуже що буде, та краще ніж чекати,
Тремтіти неупинно, не знаючи, що з ним.
І так в бентежних думах не спить вона до ранку.
Невтомно молить Бога, щоб сина захищав!
А вітер тужно виє, гойдаючи фіранку,
Немовби темні сили зібралися на бал.
Вже свічка догоряє, тремтить, немов від болю.
Зморив нещасну жінку гіркий, підступний сон.
І бачить мати сина в крові на полі бою,
А поряд з ним в мовчанні… мобільний телефон.
18. 01. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2018
Пісня, згенерована мною за допомогою Ші, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=cFpkl3GV6Mg
Кольористі вогні мерехтять на магічній ялинці,
А сніжинки кружляють тихцем за розписаним склом.
Ми з тобою удвох за святковим столом, наодинці.
Серпантином салюти злітають у ніч за вікном.
Відпустили полегко ми давні жалі і провини,
А за кілька хвилин - рік Новий і проб'ють Дзиґарі!
Ти зі мною в житті і я вдячна тобі щохвилини
За кохання, дітей і за зустріч на нашій зорі.
Доля нам дарувала прихильність і безліч талантів.
- Відкорковуй ігристе і вип'ємо келих за нас!
Ти для мене у світі дорожчий за всі діаманти!
Запроси, як раніше, мене на улюблений вальс.
Я тебе обійму за натруджені, втомлені плечі,
А натомість мене поведеш у омріяний сон.
І ніколи не буде між нами жури й холоднечі,
Хоч зима із вітриськом співають для нас в унісон.
І нехай рік старий поступово пішов крок за кроком,
Та на зміну йому поспішає Новий, молодий!
Нам ніколи не буде бентежно в житті й одиноко.
Хай лютують морози, нуртує цупкий сніговій.
Кольористі вогні мерехтять на магічній ялинці.
Запах кави, свічі і відкритий сімейний альбом.
Ми у ніч новорічну з тобою удвох наодинці,
А сріблястий архангел махає нам білим крилом.
20. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017
Невтомно стрілки циферблату
Подій гортають сторінки.
Летять удаль роки крилаті,
В літопис ставлячи крапки.
Лише природа в круговерті
Нагадує забуті дні.
Зима поглине осінь врешті
І знов поступиться весні.
По колу зміняться пейзажі,
Квітчаючи земні роки.
Одні відійдуть персонажі,
І прийдуть інші залюбки.
Хтось принесе палке кохання,
Додавши фарби золоті.
А дехто ранить уостаннє,
Лишивши дні на самоті.
Але повільно, крок за кроком,
Затягне рани лікар-час.
Зоставить пройдені уроки
І фото в профіль і анфас.
Старе забудеться кохання,
Хіба що прийде уві сні.
Болюче, давнє розставання
Вже не торкнеться струн душі.
В безмежжі простору, напевно,
Нове підхопить долі нить.
Долаючи колючі терни,
Назустріч поспіхом примчить.
І так по колу хороводи,
Кружлятимуть, немов у сні.
Ріку наповнять талі води,
Бузок розквітне навесні.
Але життєвий шлях без кола.
Лише чотири є пори.
На ньому пагорбів доволі
І розмаїтих кольорів.
Та кожна мить в житті безцінна,
Їй повторитись не дано.
Рукою долі неупинно
Життєве пишеться панно.
15. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
Вкрились інеєм сосни, розкішні ялинки пухнасті.
Невеличкі кущі дописали зимовий пейзаж.
Сонний ліс спочиває під місячним сяйвом сріблястим,
А сніжинки кружляють, повільно танцюючи, вальс.
В білу ковдру пухнасту вдягнулась земля непомітно,
Щоб сховатись від лютих, цупких, крижаних холодів.
Колискову їй пісню наспівують зорі привітно,
Посилаючи промінь з далеких, безмежних світів.
А мороз-чародій розмальовує подихом вікна.
Кришталевим ажуром мережить скляні вітражі.
Дивовижні малюнки прозоро-небесно-блакитні
Повертають дитинство, казкові і райдужні сни.
Сніговик уві сні кличе з ним прогулятись у казку,
Де з вітриськом в обіймах танцює чаклунка-зима.
А прудкий Сніговій, проявивши несказану ласку,
Нагортає круті кучугури, немов жартома.
Загадково-містичні, з казкових царин, персонажі
Прилітають гуртом показати магічні дива.
Щоб побачити їх серед дивних, зимових пейзажів,
Вас запрошує в подорож сніжна, зимова пора.
12. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=EaKLZzFC2-c
Сяду в потяг-примару й поїду в далеке минуле,
Де знайомі стежинки давно поросли споришем.
Де дитинства роки, ніби вічності мить, проминули,
А незримі сліди непомітно розмиті дощем.
Із собою візьму у містично-безкрайню дорогу
Теплі спогади милих, яскравих, дитячих подій.
Промайнуть за вікном невеличкі, ошатні городи
І великі ілюзії марних, дівочих надій.
Пробіжать повз вагон краєвиди безкрайні, розлогі,
Де рясніють волошки, вдягнувшись у синє вбрання.
Де біліють ромашки тендітні, стрункі, тонконогі
І журбу навіває у сутінках чорна земля.
Вийду з потягу потай в замрячений кокон світанку.
А він далі помчить крізь туман в інший вимір і час.
Розшукаю єдину, заметену вітром, стежинку,
Що мене поведе по відомих мені лиш місцях.
Зазирну у минуле й побачу знайомі картини,
На яких в'ється річка уздовж оксамитових трав.
А вишневий садок коло білої з глини хатини
Шелестить в переливах вечірніх, небесних заграв.
А крізь тин визирає і мружиться мазанка-пічка.
Мовчки тужить колодязь в сльоті дощової сльози.
А в хатині горить на вікні тьмяним полум'ям свічка.
А на стінах - пожовклі світлини й святі образи.
І нехай, хоч на мить, до своєї бабусі прилину!
Пригорнуся до неї, торкнувшись утомлених рук.
А за темним вікном заколише вітрисько калину.
В диких хащах у ніч прокричить розлютований крук.
Сяду в потяг-примару й поїду в далеке минуле,
Де знайомі стежинки давно поросли споришем.
Де дитинства роки, ніби вічності мить, промайнули,
А незримі сліди непомітно розмиті дощем.
10. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
Потаємно збирається в подорож дальню рік Півня,
Щоб вернутись на землю із вічності через роки.
Давши людству уроки, завершивши справи нагальні,
На останок дарує написані ним сторінки.
– Допоможемо, панство, зібратись йому у дорогу,
Попросивши очистити наші домівки від зла.
Захопити з собою жахіття війни і негоди,
А прощаючись, вип'ємо келих за нього вина.
А невдовзі зустрінемо разом Новий на порозі.
Небеса розфарбує повсюди яскравий салют!
Запалають свічки, візерунки розпишуть морози,
А вітрисько зі снігом старого сліди заметуть.
Завітає до нас рік Новий Земляного Собаки.
Подарує нам відданість і незрадливу любов.
Щедрість, чесність, надійність - його характерні ознаки,
Без яких нам так важко долати мільйон перепон.
Тож, нехай розсипає безцінні, шляхетні чесноти,
Щоб нарешті і світ випромінював сяйво добра.
– Хай вам, панство, щастить і лунають мажорні лиш ноти,
А зимова пора вам дарує магічні дива.
07. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017
Дрімає в забутті, колись розкішний, сад.
Тремтять від холоднечі голі віти.
Їх листям прикрашало тепле літо,
Та зняв барвисті шати стрімко листопад.
Зима ще з осінню співають в унісон,
Гарцюючи окрилено, зі свистом.
Ландшафти посипаючи намистом,
З легких сніжинок, що зникають, ніби сон.
А то зненацька захлюпоче дощовій,
Вдягнувши раптом небо в темні хмари,
Що мжичать безутішними дощами.
Утім на варті вже пильнує Сніговій.
Приходить хутко він за покликом зими,
Чатуючи з вітрами на сторожі,
Вкриває сонну землю від морозів,
Мерщій укутуючи в сніжні килими.
Працює вправно Сніговій аж до весни,
Застиглу напуваючи природу,
Купаючи її заснулу вроду,
Щоб розцвіли медовим подихом сади.
Та лиш теплом пригріє сонечко згори,
Зібравши лантухи умить зі снігом,
Хмаринку осідлає він з розбігу
І відлетить аж до наступної зими.
06. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
Пісня, згенерована мною за допомогою Ші, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/sTMiqYqfNyQ
І чому часто снишся і досі?
Мов примара, приходиш у сни.
То йдемо у зажурену осінь,
То приходять від тебе листи.
Знов у снах летимо в ранню юність.
У квітучі обійми весни.
А то раптом по травах босоніж
Біжимо у дитячі роки.
Що порушує, друже, твій спокій?
Чом журливо невтішній душі?
Що шукаєш на стежці широкій
І не можеш щоразу знайти?
Може зимно тобі й одиноко
На примхливому святі життя?
А можливо згадав ненароком,
Розпочате колись вишиття.
То чому часто снишся і досі?
І навіщо приходиш у сни?
Утікає від нас, навіть осінь,
Залишаючи примхи юги.
Не шукай давнину, бо даремно.
Вибір зроблено нами давно.
Доля - пані жорстка, незбагненна
І змінити її не дано.
08.10. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2017
Україна - мій край солов'їний,
заповітна колиска моя!
Тут зростає повсюди калина,
золотіють пшеничні поля.
Вийду нині у гай на світанку,
де рожевим цвітуть спориші.
Вишиватиму їй вишиванку
кольорами своєї душі.
Попливуть візерунки яскраві,
а на них чорно-білі стібки.
Що є символом розквіту й слави
і жахливих подій ланцюжки.
На її всяк траплялось дорогах
у постійній, запеклій борні.
У поразках або в перемогах
українські лунали пісні.
Як орда хижа землю топтала,
утопивши дітей у крові.
Як страждали в катівнях кривавих
українські, славетні сини.
Як боролась в пекельних загравах,
спивши горя по вінця й жалю.
Як героїв з війни зустрічала,
віддаючи їм честь і хвалу.
Як тужила за тими, хто більше
не прилине до лона її.
Як раділа за тих, хто нарешті
на святій народився землі.
І нехай надважка в неї доля,
та для мене - найкраща вона!
Україна моя кольорова,
заповітна моя сторона.
08. 07. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2017
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/_-dkNqkET90
Вітання неймовірним молодятам!
З великою подією в житті!
У незабутнє, урочисте свято
З'єднались ваші долі молоді.
Учора — наречені. Вже — подружжя!
Сумісні знімки, перший спільний вальс.
Щоб линула земна дорога в дружбі,
Батьки і рідні моляться за вас.
У вищих сил благають допомоги,
Молитви посилаючи щораз.
Здоров'я й щастя просять вам у Бога
І щоб кохання вогник не погас.
Сьогодні вас вітають звані гості,
Радіючи за ваш чудовий шлюб!
На вашу честь звучать весільні тости
І сяє візерунками салют!
Усі вам зичать радості і втіхи.
Наснаги, що зів'є сімейний храм.
Щоб повнився ваш дім дитячим сміхом
І таланило всупереч вітрам.
Вітання неймовірним молодятам!
З великою подією в житті!
У незабутнє, урочисте свято
З'єднались ваші долі молоді.
06. 07. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2017
Часто в тебе, бабусю, поради прошу, як годиться,
Мов не йшла ти в безмежжя далеких, таємних світів.
Зараз поряд присядеш і казку розкажеш про принца.
А принцеса – то я, що так він врятувати хотів.
Дуже хочеться знов пригорнутись до тебе сильніше.
Доторкнутись губами натруджених, зморщених рук.
І сидіти завмерши, нікуди не йти, не спішити,
Як у дні золоті, де журби не було і розлук.
Прогулятись з тобою в ранкових, прозористих росах
Серед квітів духмяних, поміж оксамитових трав.
Знов побачити в небі вечірню, осяяну просинь
У мереживі сонячних, жовтогарячих заграв.
Але ти тільки променем світиш із темряви ночі,
Захищаючи знову і знов від завійних вітрів.
Як колись у дитинстві, за мене молитви шепочеш.
А тривоги земні заколисує твій дивоспів.
Не забути літа, оповиті твоєю любов'ю.
Знаю, янголом Божим ідеш у моєму житті.
Про круті віражі розмовляю таємно з тобою.
І дарма, що лише зустрічаємось ми уві сні.
В круговертях подій спита чаша гіркоти по вінця.
Тож так хочеться знов опинитись в хатинці твоїй.
Ти прилинеш до мене і казку розкажеш про принца,
А вітри заспівають мені про ілюзію мрій.
26. 06. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото моєї бабусі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2017
Пісня, згенерована мною за допомогою Ші, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=kmwuALuTupw
Напиши на дозвіллі листа, як колись, на папері!
Про життєву тропу, що пройти довелось, розкажи.
Нащо журишся так? Струменіють весни акварелі,
Розливаючи трунок бузково-п'янкий навкруги.
Що хвилює тебе, що болить і що сниться щоночі?
Чи пригадуєш інколи, зустрічей наших, красу?
Черешневі сади, вечори незабутні, співочі,
Що ведуть у дитинство і юності мить золоту.
Відкоркуй таємниці й можливо тобі стане легше!
Розкажи про бурхливі потоки земної ріки.
І на згадку залиш, мов зустрілись з тобою уперше,
Як у юні літа, ніжний дотик своєї руки.
Я твій лист збережу, прочитаю його ще з літами.
У дитинство і юність босоніж ще раз забіжу.
І хай відстань далека між нами, за чашкою кави,
Пригадаю тебе під журливе стаккато дощу.
Напиши на дозвіллі листа...!
23. 06. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2017
Продовження роздумів до віршу автора: Світла, "А що закон". Прочитавши цей вірш, чомусь захотілося продовжити. Бо, напевно, це - наболіле питання.
Закон існує в нас усюди
І діє! Для простого люду.
Для нього сурми і війна,
В'язниця, злидні і сума́.
І горе тим, хто вкрав копійку
На їжу, чи́ ж бо на горілку.
Вже не відмиється ніяк,
Бо є закон і тільки так.
В народу вкрасти - не проблема!
Доведена вже теорема.
На курсі світових валют,
На кризах, війнах десь і тут.
Валютний курс - це просто казка!
Як не крути ним - без поразки.
Як є потреба, то злетить
Або впаде в одну лиш мить.
Різницю зразу по кишенях,
Що тут багато теревенить.
Народ побідкається зле
І з тельбухами проковтне!
І кризи теж, мов грім із неба!
Приходять враз, як є потреба.
Щоб люд простий відволікти,
Мов, не уникнути біди.
Тому немає всім роботи,
А на словах - лише турбота.
А в кого є - за копійки́
Працюйте, бо ви є раби.
І хоч народ наш волі хоче,
Йому сміються нагло в очі.
Себе вважають за богів.
Що можна взяти з ворогів?
22. 06. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2017
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=CksQLpzSb-c
Летять невблаганно літа без упину,
Лишаючи спогадів світле панно.
Але зупинити їх лет неможливо,
Назад повернути також не дано.
А я попри все їх невпинно благаю
На мить зачекати, так швидко не йти!
А краще до рідного, милого краю,
В далеке дитинство мене віднести.
Умить опинюся в омріяній казці,
Де квітнуть духмяно сади навесні.
У рідній, завіяній вітром, сторонці,
Де батьківські в часі згубились сліди.
Зустріне бабуся мене біля ґанку
І знов приголубить, як в давні часи.
А я пробіжусь, як колись, на світанку
Босоніж по ще прохолодній росі́.
Усі обійду заповітні стежинки,
Що змійкою в'ються в зелених гаях.
А зорі із місяцем разом в обнімку
Осяють яскраво торований шлях.
18. 06. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2017
Слава й честь живописцям за працю майстерну, високу!
За цвітіння весни, що увічнене на полотні.
За шедеври мистецтва, які заворожують око,
насолоду даруючи спраглій, безсмертній душі.
За овіяні вітром, осяяні сонцем, пейзажі.
За можливість побачити райські куточки землі.
За легкі натюрморти із квітів у глиняній вазі,
що нагадують літні, теплом замережені, дні.
Дяка вам за яскраві й похмурі, осінні картини.
За можливість відчути природи пронизливий біль.
Де пожовклі листки доживають останні години
у полоні сріблястих, ажурно-тонких павутин.
За магічно-казкові, холодні, зимові етюди,
де зловісно кружляє в танку снігова заметіль.
Де застиг сніговик коло хатки, немовби заблуда,
простягнувши у місячне сяйво подовжену тінь.
Ва́ша праця лишає історій минулі мотиви,
Де величні святині, написані в різні часи.
Де фантазій політ і омріяних дум переливи
І упіймані миті, що зникли давно в суєті.
01. 06. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2017
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=9hlsL2XLDCA
Сидить художник за мольбертом.
Думками лине крізь роки.
Дитинство миле. А з портретів
На нього дивляться батьки.
Малюнки перші на папері -
Казкове світосприйняття.
Утаємничено-рожеві
Стежки дитячого життя.
Шкільні роки, пора пізнання,
Дорога у безмежний світ.
Сумне, болюче розставання
З колискою магічних літ.
Студентські дні, кохання барви,
Початок розквіту і дій.
Талант відточуючи вправно,
Іде до втілення надій.
Мінливу пише він природу.
Величні і святі місця.
Жіночу й чоловічу вроду
І образ вічного Творця.
Та час на диво швидко плине.
Вже ледь тримається рука.
Тьмяніють фарби на картинах.
Душа хіба що молода.
Лише зосталися далеко,
У незабутній стороні
Квіткові луки і лелеки,
Стежини рідної землі.
Сидить художник за мольбертом.
Думками лине крізь роки.
На нього дивляться з портретів
Дорослі внуки і сини.
07.04. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2017
https://www.youtube.com/watch?v=xrb6YSafKNg
Вітаю всіх поетів і читачів з Міжнародним днем поезії! Бажаю поетам невичерпного натхнення на написання багатьох нових шедеврів, а читачам, читаючи вірші, отримувати велике естетичне задоволення від сили поетичного слова! Нехай поезія вас окриляє і надихає на великі звершення у вашому житті! Щастя всім, любові, достатку і здійснення ваших потаємних мрій!
(В темпі вальсу)
– Дозвольте вам, панове і пані, розказати,
Що серце відчуває, коли пишу рядки.
Воно то гірко плаче, сумні вдягнувши шати,
А то пташині трелі виводить залюбки.
Приспів
Поезія - це слово і подорож у казку!
Поезія - це пісня, що лине у світи!
Поезія - це диво, яке дарує ласку.
Поезія - це крила безсмертної душі.
Свої вам відкриваю таємні лабіринти.
До вас так хочу думку поета донести.
Що слово поетичне не можна не любити,
Адже у ньому зливи граційності й краси.
Приспів
– Не можна, любе панство, поету не писати.
Бо вірші для поета - крислате вишиття!
Запрошую вас, пані й панове, їх читати.
Без вашої уваги поет - це сирота.
Приспів
21. 03. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=QVF2bZ1vhEM
По осінньому парку бреду в сивочолих туманах,
Повертаючись в думах до наших таємних розмов.
Бачу образ твій, очі і усмішку ніжну, жадану,
Оксамитовий погляд, твою незрадливу любов.
Потай мрію щораз, що колись у життєвому вирі,
Серед тисяч облич відшукати тебе пощастить!
Цілуватиму руки, кохана, твої без упину,
Зазирнувши у очі твої, ніби в синю блакить.
В них побачу тепло, сяйво юності, нашу розлуку
І ретельно приховані в закутках серця жалі.
І на лавці старій, у знайомих, загублених звуках,
Пригадаємо знов незабутні літа молоді.
Подарую тобі, замережені ніжністю, квіти.
Знов мелодія ночі звучатиме тільки для нас!
Як же хочу тебе, пригорнувши міцніше, зігріти.
Та між нами незримо постали загати і час.
І дарма, що літа неможливо назад повернути,
А за нашими вікнами вже потихеньку сніжить.
Попри трунок журби, навесні віднайду первоцвіти
І в уяві, кохана, зустріну тебе хоч на мить.
08. 03. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017
[youtube]https://youtu.be/iseAV-j5OSg[/youtube]
Весняним подихом жевріє у повітрі.
З чужих країв летять додому журавлі.
На лісових полянах проліски тендітні
Невдовзі визирнуть з холодної землі.
Лісні галявини вберуться в первоцвіти,
Звільнившись нишком від морозної зими.
І хоч початок ще весни, колючий вітер,
Але акації вохристим розцвіли.
А незабаром, у дзвінкому щебетанні
Птахи мерщій зав'ють гніздечками гаї.
Пташиним співом зазвучать небесні далі.
Полинуть з талих вод сріблясті ручаї.
Весна, вінчаючись із сонцем золотистим,
Розтопить витвори зимової пори.
В рожеве, біле і смарагдове намисто,
Мов наречені, заквітчаються сади.
24. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
До 18-роковини від дня смерті моєї рідної матусеньки (27.11. 1937 - 05. 04. 1999)
Безліч років пройшло, як тебе з нами, мамо, немає.
Біль незримий і досі зажурену душу ятрить.
Особливо тоді, як сади розцвітають розмаєм,
Нагадавши цвітінням тужливу і зболену мить.
І чому залишила дорогу земну так зарано?
Потьмяніли без тебе, яскраві колись, кольори.
Непомітно літа загубилися в сивих туманах.
Лиш альбом зберігає пожовклі світлини твої.
Не злічити подій, що без тебе спливли за водою.
І онуки твої вже виховують власних дітей.
Часто згадують вголос тебе з теплотою й любов'ю.
І твою колискову в зірковому сяйві ночей.
А що, мамо, до мене, то годі уже й говорити.
Повертаюсь так часто в дитинство і юні літа.
Де тобі на свята дарувала улюблені квіти.
Хризантеми і ружі. А ти ще така молода!
Час невпинно біжить! Неможливо його зупинити.
А так хочеться знов розшукати знайомі стежки.
Де з тобою удвох, у смарагдах магічного літа,
У примарне майбутнє спішили чомусь навпрошки.
Вибач, рідна, за сум, що навіяний щемом холодним.
Час украй нелегкий. Йде на сході країни війна.
І не знаєш, що буде, вже завтра, а може й сьогодні.
Та напевно, матусю, ти знаєш про це і сама.
От і знов пожалілась тобі на журу, як раніше.
Знаю чуєш мене, бережеш від завійних вітрів.
Ти до мене у сни прилітай якомога частіше!
Бо ти мій оберіг і дитинства мого переспів.
22. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2017
Пам'яті Небесної сотні
Нехай земля полеглим буде пухом,
А душі спочивають у раю.
Майдан кривавий нищив сильних духом,
Які за гідність вийшли на борню.
Вони любили серцем Україну,
Лише хотіли правду донести.
Але цинічно влада їх убила
Під керівництвом "чуйної" Москви.
Їх, зовсім юних ще, не пощадили.
І байдуже, що в них лише був стяг.
Катуючи, стріляючи у спини,
Лишили біль, спустошення і жах.
Але, ще непокарані і досі,
Живуть в обіймах батюшки Кремля.
А матері, голосячи щоночі,
У снах шукають зранене дитя.
Та прийде кара рано, чи то пізно!
І Божий суд настане в слушний час.
Це на землі всі можновладці грізні,
Але не на найвищих терезах.
Свічу скорботи запаливши нині,
Вклонюсь, згадавши всіх по іменам.
Тих, хто віддав життя за Україну,
Не кланяючись в ноги ворогам.
– Гори свіча! Хай пам'ять не померкне!
Нагадуй тим, хто сіє люте зло,
Що їм гріхи спокутувати в пеклі
Й не допоможе янгольське крило.
20. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2017
В земному світі все відносно.
Цинічне, непросте життя.
Нелегко визначити точно,
де правди суть, а де брехня.
Між правдою і між брехнею
тонка і невловима, грань.
Комусь брехня життя рятує,
вбиває правда наповал.
Як можна правду розказати
своїй людині дорогій,
що залишилося їй жити
всього останніх кілька днів.
Ну а поезія - це крила
і не завжди реальний світ.
Це часто лиш казкові мрії,
душі поета - дивоцвіт.
Назвати можна все брехнею,
судити ревно всіх і скрізь.
Не можна лиш кривить душею,
що ти чесніший за усіх.
В житті завжди не все так просто
і краще - серединний шлях.
А правда вирветься у простір,
немов із клітки, вільний птах.
05. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2017
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=KuVc5Z4h9NE
Безліч довгих рокі́в не приходять від тебе листи.
Поступово стираються з мапи події і дійства.
Час від часу приходиш до мене в зажурені сни.
В них шукаєш стежину у юність і наше дитинство.
Давнину замели невгамовні, осінні вітри.
Та порою думки повертають пейзажі кохання.
Мрії райдужні нас у майбутнє на крилах несли.
Вирок долі сумний - залізничний вокзал, розставання.
Вже чимало води збігло разом з рікою життя.
Зникли спільні сліди, припорошені снігом, дощами.
І хоч як не шукай, та немає назад вороття,
Як немає давно найрідніших людей поряд з нами.
Загубились стежки. Не чекаю від тебе листів.
Де життєва дорога твоя пролягла, невідомо.
Ти напевно, мій друже, з літами зміцнів і змужнів,
Та душа назавжди залишилась твоя молодою.
Напиши, як колись, паперовий, омріяний лист,
Бо в земному житті не дано нам зустрітися знову.
І нехай за вікном чутно вітру осіннього свист,
Прочитаю його під журливе звучання мінору.
03. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2017
[youtube]https://youtu.be/OneOk-eqNS0[/youtube]
– З днем народження, сину! Вітаю!
Хай квітують літа у розмаях!
В'ється стежка життєва іскристо,
Мов гірське, кришталеве намисто.
Щиро зичу здоров'я міцного,
Благ, достатку і злагоди в домі.
Хай тебе надихає родина:
Рідні діти й кохана дружина.
Потаємні збуваються мрії,
Відбуваються світлі події.
Йде з тобою завжди по дорозі
Товариство шляхетне, пригоже.
– І завжди пам'ятай, любий сину,
Ти - моя найдорожча дитина!
Сяйне світло в моєму віконці,
Надихаюче, вранішнє сонце.
Зичу злетів, прихильної долі,
Кольорів незабутніх, любові.
На твоїй хай вишиваній мапі,
Візерунки рясніють строкаті.
Хай крокує з тобою удача,
Добрим справам бракує нестачі.
Божий янгол пильнує дбайливо
І щастить на несходженій ниві.
04. 01. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2017
Вітаю поетів, читачів, друзів і свою родину з Новим, 2017 роком! Бажаю Всім здоров'я, миру, родинного затишку, творчих злетів і досягнень у всіх сферах життя!
Промчав ще рік на крилах сподівань.
Комусь доставив радість, іншим - горе.
Злетів хтось до вершин, а хтось упав.
Така непередбачувана доля.
Вже рік Новий співає за вікном,
Прийшовши гордовито-вправним Півнем.
Вогнем червоним, сонячним теплом,
Яскравим, кольоровим, креативним.
Рік Півня - символ честі й доброти!
Рік гідності, відкритості й довіри.
Він - символ змін, оновлення й краси,
Досягнень, витривалості і сили.
Але характер в Півня непростий.
Собою хоче скрізь похизуватись.
Нелегко компромісу досягти,
Тому, потрібно тонкощам навчатись.
Господар-Півень - добрий сім'янин:
Турботливий, духовний, працьовитий.
Багато докладаючи зусиль,
Уперто прагне жити іменито.
Тому бажаю друзям і рідні
Здружитися із Півником завзятим.
Нехай щастить в родинному гнізді!
Оселиться достаток в кожній хаті.
Хай рік Новий дарує успіх вам
У творчості, кар'єрі і коханні.
Нехай щастить усупереч вітрам,
Усі шляхетні справдяться бажання.
З Новим роком!!!
02.01. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017
https://www.youtube.com/shorts/XO7-bHti3qo
– Намалюй, художнику, цвітіння,
Показавши, ніжних квітів кольори.
– Розкажи, як б'ється серце від кохання
У обіймах незабутньої весни.
– Зобрази вогнисто-сонячні заграви,
У магічних чарах літньої краси!
– Занотуй небесне сяйво золотаве,
Сонні трави в чистих крапельках роси.
– Підхопи листка пожовклого падіння,
Зобразивши сум осінньої пори.
– Передай пташине в небі голосіння,
Що летять в лихі обійми чужини.
–Намалюй тужливе вітру завивання,
Розписавши міць холодної зими.
– Розкажи про ілюзорні сподівання,
Що заховані в шухляду давнини.
– Намалюй життя у різні пори року.
Щоб рясніло на лляному полотні.
– Пригадай осяйні миті ненароком
Під стакато набундючених дощів.
11. 10. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016
Безсило брів собака в сивий морок.
В холодну ніч, жорсткий, колючий світ.
На місяць вив, шукаючи притулок,
Але чомусь ніхто не допоміг.
Ховаючи сумний, голодний погляд,
Упав у сніг, ледь стримуючи біль.
Все тіло огортав нещадний холод,
Кружляла й гучно вила заметіль.
Бриніли на очах підступні сльози,
А туга стрімко рвалася з грудей.
Не витримати більш йому морозів,
Жорстокості й байдужості людей.
Та, раптом, одягнувши капелюха,
Забрав світанок нічку у полон.
Ущухнув біль, затихла завірюха,
Зануривши собаку в дивний сон.
Наснилося йому квітуче літо,
Дитинства безтурботні, милі дні.
Любов'ю материнською сповиті
І сонцем благодатної пори.
Та раптом пожовтіли літні трави.
Миттєво зникли залишки тепла.
Повіяло осінніми вітрами,
Зимова наближалася пора.
Невтомно песик біг до перехожих
З надією у відданих очах:
- "У час печалі та у дні пригожі
Довіку буду поряд біля вас.
Любитиму відверто, до нестями!
Стрічатиму вас гавкотом гучним!
Ваш сон охоронятиму ночами,
– Лише візьміть мене до себе в дім!"
Та не були почутими благання,
Ніхто не зміг зарадити біді.
І вранці, на зимовому світанні
Собаче серце стихло назавжди.
05.10. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Це оповідання, яке доповнює мій вірш, знайшла на просторах інтернету і переклала його українською мовою.
Собака блукав по лісі і раптом побачив багаття, а коло нього Людину. Собака дуже змерз, від дуже хотів підійти до теплого багаття, але не наважувався. А того часу Людині дуже кортіло їсти, але треба було вставати і йти до лісу на полювання, але темінь змушувала її вагатися. У ту мить з під кущів вийшов Собака, тримаючи в зубах дичину. Собака повільно наблизився і поклав здобич до ніг Людини.
Потім вони розділили пізню вечерю на двох і сіли дивитися на зірки. Людині дуже кортіло простягнути руку і заритися пальцями у густу собачу вовну, а собака у цей час мріяв відчути дотик людської руки. Вони поснули, притиснувшись один до одного. Цієї ночі вперше відступили страх і холод суворого древнього світу. А вранці Собака зрозумів, що вже не зможе піти, а Людина - що не може його відпустити.
Тоді Собака сказав: "В знак відданості Я дарую тобі, Людино, єдине, що у мене є, - моє Життя. Тепер воно належить тобі!". І Людина відповіла: "В знак вічної вдячності, Я обіцяю берегти твій Дар у найнадійнішому місці, в своєму серці!" Людина простягнула руку, Собака вклав в неї свою лапу. І в цю мить пустка в їхніх душах зникла.
З тих пір пройшло багато часу, але в очах Собаки і досі живе світло того древнього вогнища. Він з надією вдивляється в обличчя людей, намагаючись побачити там зворотні відблиски. Але в Людини вогняні відблиски давно згасли - вона стала зберігати в своєму серці занадто багато практичних речей, і з часом собачому Дару не залишилось у ньому місця. Але Собака не зміг взяти назад свій Дар, виявилося, що він не вміє порушувати клятви. Тоді він тихо відступив в тінь і непомітно пішов за Людиною, яка пішла, не відриваючи погляду темних і вологих від горя очей, від її безпечної і байдужої спини. Його Дар - його життя, так і залишилось лежати на узбіччі.
З часом він потріпався від штурханів, забруднився і зараз вже не здається Людині скарбом. Вона його не помічає, але, якщо раптом об нього спіткнеться, не замислюючись скидає зі свого шляху. Їй ніколи. Людина все шукає і шукає щось у цьому безмежному світі. І знаходить багато всього, але нічого не спроможне воскресити світло у її очах, і тому всередині у неї холод і темрява. А Собаки живуть і помирають в очікуванні чуда. Вони вірять, що згодом людина згадає і покличе: "Мені знову потрібна твоя любов і відданість, тільки вони можуть врятувати мене від самотності і оживити замерзле серце. І я знову буду піклуватися про тебе, як обіцяв тоді. Повернись, друг!". І тоді Собака усміхнувшись, відповість: ""Мені не треба повертатися, Я і так завжди був поряд з тобою, Людино!"
Вам здається, що це всього лише казка? Тоді подивіться у вічі собаці, який зустрівся. Собака - це єдина істота на землі, який любить Вас більше за себе. Якщо Ви підберете на вулиці дворового собаку і нагодуєте його, він ніколи Вас не вкусить. У цьому і є різниця між собакою і людиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2016
Онуку Олексію до 16-ї річниці від дня народження, присвячую:
Сьогодні рік тобі шістнадцятий минає.
– Вітаю, внуче, на стежиночці новій!
На тебе юність зачекалася в розмаях,
Дорога райдужних, насичених подій.
Наснаги, впевненості зичу, духу й віри
На непростому і цікавому шляху.
Бажаю волі, витривалості і сили
Найвищу з часом осягнути висоту.
Нехай, зростаючи, твої міцніють крила,
Щоб міг дістатися омріяних вершин.
Самодостатнім був, успішним і щасливим,
Лише шляхетні вчинки з радістю вершив.
Хай довгий шлях твій устеляється любов'ю,
Надійні друзі зустрічаються в путі.
І знай завжди, що я пишаюся тобою,
Ціную всі твої досягнення круті.
Й куди б не кликали тебе земні дороги,
Яким цікавим не здавався білий світ,
Із чужини вертай до рідного порогу,
Де залишив свого дитинства дивоцвіт.
Земля лиш рідна нам дає могутню силу,
Нехай щастить тобі на ній у майбутті!
Люби батьків своїх, родину й Батьківщину,
Бо це надійна наша пристань у житті.
27. 09. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2016
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/YshVTUWoWcE
– Припини, Боже правий, відліт журавлиний,
Захисти українських бійців у боях.
Осуши ревні сльози, що линуть невпинно
З материнських очей по змарнілих серцях.
– Поверни мир і спокій в мою Україну.
Шлю молитви тобі при церковних свічах.
– Захисти від гармат українські родини,
Відведи від кордонів ворожий аншлаг.
Ти могутній і маєш божественну силу.
– Із катівень жахливих звільни бідолах.
Від нещадних тортур кров холоне в їх жилах.
Дай їм сили здолати цей відчай і страх.
– Припини, Боже правий, відліт журавлиний,
Захисти українських бійців у боях.
Хай до тебе молитва миттєво долине.
Хай ім'я променіє твоє у віках.
22. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/eGDMcu1xNAk
Вишиванка гожа – з давнини святиня.
України – символ, поколінь – зв'язок.
Копіткої праці – вишиття нетлінне.
Кольористих квітів – оксамитний шовк.
Візерунки сяйні розцвітають дивом.
В них краса природи, український дух.
Віковічна пам'ять про світання й зливи.
Про кохання, вірність, гіркоту розлук.
Вишиванка біла – на щасливу долю!
В ній тепло і ніжність материнських рук.
В ній молитва й пісня про життя і волю,
Про козацьку славу, хліборобський труд.
Про червону, пишну, мовчазну калину,
Що стрічає з дальніх, надважких доріг.
Вишиванка мила – оберіг родинний,
Заповітний, отчий і святий поріг.
19. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2016
Кримським татарам, які загинули і постраждали під час тотальної депортації у 1944 році, присвячую
Під крики ма́тірної лайки
Радянські НКВС-кати,
татар зібрали під нагайки
й до ЖД станцій повезли.
Бо вирішили при нагоді -
на чужину дорога їм.
Вершили долі всіх народів,
себе вважали за богів.
У потяги товарні жваво
штовхали злісно бідолах.
На сльози й стогін не зважали,
наводячи панічний страх.
Тримали без води і їжі
(яка ж то користь буде з них).
І корчачи гримаси хижі,
страшали дулами рушниць.
Везли в лиху, гірку годину
в незнаний і похмурий світ.
І тільки віддані тварини
кричали й вили їм услід.
Вели до пекла ці дороги,
вбиваючи вночі і вдень.
Від тифу, голоду і спраги
вмирали тисячі людей.
Незгодних, хворих - добивали.
Померлих - з потягів в яри.
А з ними і дітей зухвало,
які у вічність відійшли.
Ті, хто пройшов жахи катівні,
до місця врешті довезли.
А там на них чекали злидні,
життя без хліба і води.
Вмирали люди і надалі
від виснаження та журби.
А тих хто вижив, проклинали,
кричали вслід, що вороги.
Несли вони тягар роками,
бо "зрадниками" всі були.
Кати клеймом цим прикривали
знущання й злочини свої.
Та, відродившись, з плином часу,
додому повертав народ.
Попри озлоблені гримаси,
усупереч усіх тривог.
Бо ті, хто вкрав у них домівки,
їх не чекали, навпаки.
Чутки про них брехливі стрімко
плели постійно навкруги.
Та з часом затихала зло́ба.
Народ вертався до життя.
Надія оживала знову,
бо їхня це була земля.
Та знов звучать сумні новини.
Прийшов колишній, лютий кат.
І знову краде Батьківщину.
І знов жене із рідних хат.
А світ мовчить, мов занімілий.
Лише стурбований на мить.
Орда зухвала, здичавіла
чужими землями рулить.
19. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2016
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ на цей текст
https://www.youtube.com/shorts/wp-BLYl7wx0
Люблю квітучу, дивовижну Україну!
Її землі п'янкий, духмяний аромат.
Полів безкрайніх оксамитові картини,
Нічного неба променистий зорепад.
Приспів
Славетна, люба, нездоланна Україна!
Хатина батьківська, смарагдовий мій сад.
Пісенний край, моя колиска незрадлива,
Душі моєї — кришталевий діамант.
Чарують погляд чудодійні краєвиди,
Що випромінюють магічний колорит.
Гірських річок бурхливо-срібні водоспади
І милих соняхів розлогий диво-цвіт.
Приспів
Славетна, люба, нездоланна Україна!
Хатина батьківська, смарагдовий мій сад.
Пісенний край, моя колиска незрадлива,
Душі моєї — кришталевий діамант.
Морські простори ваблять величчю і духом.
Милує око облаштований квітник.
Гніздо лелече, вміло вимощене пухом,
На образах, майстерно вишитий, рушник.
Приспів
Славетна, люба, нездоланна Україна!
Хатина батьківська, смарагдовий мій сад.
Пісенний край, моя колиска незрадлива,
Душі моєї — кришталевий діамант.
17. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/tZwLpn_yFKU
Миттєво ростуть наші діти.
Спливає пора молода.
А хочеться час зупинити,
Назад повернувши літа.
На мить зазирнути в минуле,
Де ще не бриніла сльоза.
Де сонячні дні промайнули,
Де м'ята росла запашна.
У дні безтурботні, рожеві,
Де снилися райдужні сни.
Побачити край черешневий
Й розквітлі сади навесні.
Пройти по знайомих стежинках
В зірковому сяйві вночі.
Вдихнувши духмяну фіалку,
Згадати часи золоті.
Зустріти на мить біля печі
Бабусю живу й дідуся.
Обняти їх плечі старечі,
Сказавши найкращі слова.
Пухнастих попестити друзів,
Що радо стрічали завжди.
Побігати з ними у лузі,
Як в милі, дитячі роки.
Як хочеться час зупинити,
Назад повернувши літа.
Та мрію цю може здійснити
Лиш пам'ять, що вічно жива.
26. 04. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2016
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=EfHw7H4b-9o
Немає міста кращого за Київ!
Ніде краси такої не знайти!
Це місто пишних велетнів-каштанів,
Магічної, осяйної краси.
На пагорбах весніється велично,
Заквітчаний в смарагдові сади.
І попри час, хизується одвічно,
У куполи вдягнувшись золоті.
Святе, славетне місто України!
Літописів прадавніх - оберіг.
Увічнені митцями у картинах
Його події й часу перебіг.
Оспівують поети й музиканти
В піснях, поемах, одах і віршах
Принади й видатні його таланти,
Могутню, горду велич у віках.
А на сторожі - славні охоронці
Вартують місто вдень і уночі.
Під променями місяця і сонця
Брати тримають доблесні мечі.
А поряд з ними Либідь, їх сестриця,
Розправила граційно два крила.
Невтомна берегиня, помічниця -
Є символом жіночності й добра.
Немає міста кращого за Київ,
Ніде краси такої не знайти!
Об'єднуючи правий берег з лівим,
Вогнями зачаровують мости.
Дніпро під ними водами гуркоче,
В обійми поспішаючи морські.
Річкові хвилі плещуться охоче,
Вмиваючи піщані береги.
Це місто неможливо не любити!
Чарує неповторний колорит.
У різні пори року оповите
Мереживом пейзажів чарівних.
Немає міста, кращого за Київ,
Ніде краси такої не знайти!
Це місто пишних велетнів-каштанів,
Магічної, чаклунської краси.
10. 04. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016
Пісня, згенерована мною за допомогою Ші, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=Z3tJINXXTTU
Батькам присвячую
– Розкажи, кохана, як живеш без мене?
І чому раптово ти колись пішла?
Пам’ятаю й досі стежку в гай зелений,
Де блукали разом, тільки ти і я.
Мрію лиш про тебе у безсонні ночі,
Тільки ти приходиш у бентежні сни.
Наближаюсь майже, обійняти хочу,
А ти знов зникаєш, ніби цвіт весни.
Прокидаюсь згодом, не засну до ранку,
Мимохіть вертаю в чарівні роки.
Вітерець колише мовчазну фіранку
І йому байдуже на сумні думки.
Спито чашу болю й гіркоти по вінця,
Розтинає пустка самоти й жури.
Прокладаю тропи по розбитих скельцях
І від ран пекучих цебенять ступні.
У стрімкому вирі, попри час і простір,
Не втрачаю віри, що тебе знайду.
Бо життєву ниву перейти непросто,
Наодинці важко зберегти ходу.
– Повернись, кохана, зі стезі розлуки,
Бо лише тобою кожен день живу.
Розчинюсь з тобою у мажорних звуках
І до щастя стежку прокладу нову.
01. 04. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина художника Willem Haenraets
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016
https://www.youtube.com/watch?v=anYYWniXSDY
https://www.youtube.com/shorts/zPx4cf6dqNA
Прекрасним жінкам України! Вітаю Вас зі святом весни, розквіту і відродження природи. Бажаю всім пані міцної любові, а молодим панянкам знайти своїх коханих. Всім миру і чистого неба!
Найкраща в світі жінка — українка!
Вона, немов калини, білий цвіт.
Чи з міста, чи з далекої глибинки
Талантами чарує, полонить.
Краса її магічна і глибинна.
Достойна пензля визнаних митців.
Душа відкрита, щира і гостинна,
А розум гідний славних мудреців.
Вона слабка і сильна одночасно.
Дочка безстрашних, вільних козаків!
У простоті велична і прекрасна.
Славетна матір доблесних синів.
В її очах — упевненість і гідність,
А в серці — віра, вірність і любов.
Її жіночність, відданість і ніжність
Чарують кожний погляд знов і знов.
Найкраща в світі жінка — українка!
Вона, немов калини, білий цвіт.
Немовби фея й водноча́с чаклунка,
Немов квітковий, ніжний оксамит.
08. 03. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина Василія Веніаминовича Хвостенко (1896-1960) Українка. 1952
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Брату Ігорю
– Ось і знову, брате, шлю тобі вітання!
На тропі життєвій хай тобі щастить!
Справдяться надії, мрії і бажання.
В пам'яті лишиться неповторна мить.
Чорно-білі фото в подорож запросять,
у застиглі в часі, милі кольори.
Стежкою дитинства в трав'яних покосах
проведуть неспішно в безтурботні дні.
У дитяче царство золотих серпанків,
де босоніж бігав по густій траві.
Де купався в росах волошкових ранків,
в переливах трелей степових птахів.
А із казки раптом поведуть стежинки
у квітучу юність веселкових мрій.
До старої хати, що так гріла взимку,
де душа літала між яскравих зір.
Загубились в часі юність і дитинство,
а на небі зорі не такі ясні.
Та в любому віці є своя доцільність,
є свої принади і свої плюси.
– І тобі сьогодні зичу, любий брате,
у житті осяйних, чарівних подій.
Хай яскраво лине наймиліше свято -
кольорових митей, золотих хвилин.
Хай рясніють квіти на твоїй дорозі
і з тобою поруч рідна йде сім’я.
Затишком родинним віє на порозі
і дарує сили пресвята земля.
– З днем народин, брате! Хай леліє доля!
Золотом гаптує твій життєвий шлях!
Стрічкою квітчає, зрошує любов'ю,
сіє оксамитом по твоїх стежках.
19. 02. 2016 Л. А. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016
Племіннику
– З днем народин, Артеме, вітаю тебе
і бажаю щасливої долі!
Хай струмочком весняним вона виграє
на твоєму життєвому полі.
Зичу тільки яскраво-утішних подій
і тепла у родинному колі.
Неодмінного здійснення райдужних мрій
і безмежно-палкої любові.
Хай у домі дитячий оселиться сміх,
віє затишком в рідній оселі.
Зичу тільки щасливих і рівних доріг
у в'юнкій круговерті життєвій.
Шлю сьогодні тобі урочисті слова
з побажанням здоров'я й достатку.
П'ю за тебе ігристого келих вина
і цей вірш посилаю на згадку.
21 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2016
Пісня, згенерована мною у трьох варіантах за допомогою Ші, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/THWihSASjvQ
https://www.youtube.com/watch?v=w9hnc9ypef4
https://youtu.be/c2Qi10RxzCs
Чоловіку присвячую
– Подивись пильно в очі, коханий.
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
– Обійми за натомлені плечі,
Тугу з серця скоріш прожени.
Сивий лебедю, вірний, терплячий
Заспокой мудрим словом жалі.
Ти - мій захист, надійна опора,
Мій єдиний в житті чоловік.
Лиш пробач за мою непокору
І гордині надмірної гріх.
За непослух, за ревнощі, бурі,
За слова недоречні, цупкі.
Помилки та образи минулі
І невдячність у дні молоді.
Устеляючи тропи розмаєм,
Захищав від холодних завій.
І досягнення ті, що я маю,
Завдяки лиш турботі твоїй.
Знадобилось так часу багато,
Щоб засвоїти істину цю.
Щоб від плевел зерно відділити
Та змести непотрібну труху.
Час розставив усе по полицях
У постійній, життєвій борні.
Ніби мудрий, невтомний провидець,
Знав про терни на нашій стезі.
Ми пройшли нерозлучно у парі
Безліч довгих стежин і доріг.
Розганяв наді мною ти хмари,
Бо інакше в житті і не міг.
Вдячна долі за наше єднання,
Що веде нас із року у рік.
Ти єдиний, ні з ким незрівнянний,
Богом даний мені, чоловік.
– Подивись пильно в очі, коханий!
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
14. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2016
– День народження твій, сину мій дорогий,
В новорічні свята припадає.
Серед білих снігів і барвистих вогнів
Кружить зимонька срібним розмаєм.
Шлють вітання тобі з неба сяйні зірки
І ялинки духмяно-пухнасті.
Як в минулі часи, як у дні золоті,
Як колись, у твоєму дитинстві.
Ніби все, як тоді, мов не збігли роки.
День народження твій і ялинка!
Та вітають сьогодні тебе залюбки
Син, дружина і донечка квітка.
Хай спливають літа, мов бурхлива ріка.
Вже дорослий і мужній, мій сину!
Та для мене завжди будеш милим дитям.
Попри час, що так поспіхом лине.
Ти мій промінь життя! Зичу благ і тепла!
Виграють хай веселкою днини!
Хай печаль і жура не торкнуться чола,
Тільки радість і трель солов'їна.
Оберегом любов вірно служить в путі,
Що долає усі перешкоди.
– В день народження, сину, бажаю тобі
Осяйної, прямої дороги.
04. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2016
Вітаю поетів, читачів, друзів, мою родину і всіх, хто любить Україну, з Новим 2016 роком і Різдвом Христовим! Бажаю Вам здоров'я, родинного щастя, гарного святкового настрою і щасливого року.
[youtube]https://youtu.be/UyCaZEYyWUQ[/youtube]
Бажаю безмежного щастя
Й тепла у родинному колі.
Вогнів на ялинах пухнастих,
Достатку і затишку в домі.
Нехай рік Новий неодмінно
Здійснить потаємні бажання.
Дарує вам мудрість безцінну
І справжнє, магічне кохання.
Всім зичу в свята новорічні
Казкових пригод і мандрівок.
Подій, ритуалів магічних,
Різдвяних колядок, щедрівок.
Нехай небеса віковічні
Дива відкоркують казкові.
Пейзажі зимові, величні
Чарують своєю красою.
Бажаю вам сильної волі
І праведних дій непохитних.
Жаданого миру й любові
Під небом безхмарно-блакитним.
Щоб Вогняний рік на додачу
Був щедрим на добрі події.
Бажаю вам гарної вдачі,
Хай ваші збуваються мрії!
З Новим, 2016 роком!
01. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2016
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=0qbDevVARc4
Народилася я у місті Києві. Але після народження мене відправили до бабусі, на Харківщину, де я і проживала до школи. Там пройшли незабутні, найкращі роки мого дитинства.
Роки світання промайнули, наче мить,
Згубившись в пелені густих туманів.
Чомусь минуле ностальгією бринить,
Гукаючи в дитячий світ розмаїв.
Звучить і досі у моїх примарних снах
Далеких днів мелодія крилата.
Там залишились, на заметених стежках,
Мої сліди й магічна, біла хата.
Її віконця, ніби докори очей,
В небесні далі потай зазирають.
Немов спитати хочуть в зоряних ночей,
Чому сумні їх думи сповивають?
Але вони живуть у спогадах моїх –
Малі віконця рідної хатини.
Світлини родичів далеких і близьких,
Що прикрашали вибілені стіни.
І досі бачу українські рушники,
Бабусиними вишиті руками.
Які дбайливо огортали образи,
Намолені віками прабатьками.
Відтоді збігло в небуття багато літ.
Давно немає глиняної хати.
Але у снах вона і досі ще стоїть,
Запрошуючи в затишні кімнати.
А час безжально проганяє дивний сон,
Між вимірами виставивши ґрати.
Мені нагадує, що вкрите бур'яном,
Те місце, де стояла рідна хата.
12.12. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2015
Пісня, згенерована мною у двох варіантах за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=FFYhDlPB-aY
https://www.youtube.com/shorts/bwQaWnJTo3k
— Не шукай зі мною зустрічей, не треба!
Відшуміла наша юність золота.
— Подивись, над нами вже осіннє небо
І ти вже давно не той і я не та.
Виграє мінором осінь нам завзято.
Опадає жовтий лист до наших ніг.
Відбиває сірий дощ сумне стаккато,
А на скронях заіскрився білий сніг.
Загубились наші тропи у туманах.
Неможливо їх сьогодні віднайти.
І хай що там відбувалося між нами,
Доля вже давно розставила крапки.
А минуле наше — то лише минуле,
Що у спогадах ще іноді бринить.
Що вітрами непомітно промайнуло,
Залишивши на світлинах тільки мить.
— Не тримай підступну тугу і тривогу,
— Відпусти у небуття усі жалі.
Не судилося долати нам дороги
І пливти в одному, спільному човні.
— Не шукай зі мною зустрічей, не треба!
— Не турбуй і не приходь до мене в сни.
Не вернути більше зоряного неба
І загублену стежину не знайти.
11.11. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2015
Ніби зовсім недавно, у день золотистий
Ти зійшов, мій онуче, з небесних доріг.
Зустрічали тебе під романс падолисту,
З молитов одягнувши тобі оберіг.
Пролетіли літа, відшуміло дитинство.
Майже став ти дорослим, високим, струнким.
Ось і юність, зустрівши тебе урочисто,
До підкорення кличе найвищих вершин.
– Йди дорогою правди, здолавши негоди,
Неодмінно стежину свою протопчи.
Хай на тебе чекають стрімкі перемоги
На земному, украй нелегкому, путі.
Кольоровою стрічкою в'ється хай доля.
Помолюся за тебе Творцю залюбки.
До людей лиш з повагою йди і любов'ю,
Засіваючи зерням життєві лани.
– Поважай неодмінно батьків і родину,
Бо ми гості усі на квітучій землі.
Захищай і люби рідну землю єдину,
Щоб здолали її не змогли вороги.
Хай збуваються мрії твої сокровенні,
На життєвому полі безмежно щастить!
В круговерті подій, в суєті повсякденній
Серединку тримай за невидиму нить.
– Йди до мене скоріш! Обійми, як в дитинстві,
А натомість до серця тебе пригорну.
У казковому, з нами на двох, королівстві
Лиш зі мною посидь хоч хвилинку одну.
І нехай мчать роки, не питаючи згоди,
Зупинити нікому ще їх не дано.
Попри все, хай твій шлях за любої погоди,
Яскравіє рясним, кольоровим панно́.
27.09.2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015
https://www.youtube.com/shorts/h3V-vKts8qU
– Не сумуй за минулим, не треба!
Хай відійде журба в небуття.
Пишні квіти і сонячне небо
Надихають тебе до життя.
Хоч і пройдена більша дорога,
Та ще треба немало пройти.
Хай до рідного линуть порога
Любі діти ще довгі роки.
– Не сумуй за минулим, не треба!
Кожна мить - чудодійна краса!
Кожна зірочка сяє для тебе!
За зимою приходить весна.
І хоч грає осіння соната,
– Подивись на її кольори.
На гарячі відтінки багата,
На життєві, рясні врожаї.
– Не сумуй за минулим, не треба!
Кожна мить - неповторна краса!
Квилять чайки у синьому небі,
А внизу неозорість морська.
– Не сумуй, а лети знов у мріях,
Де в гармонії квітне душа.
Бо ніколи вона не старіє,
Бо одвічно вона молода.
16. 07. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2015
Квітуй, Україно, осяяна сонцем!
Злітай до нових, неосяжних висот.
Красуйся, калино, оспівана серцем,
Ти - символ єднання, безсмертя й красот.
У величі слався глибоким корінням,
Козацького роду незламних мужів.
Багатством землі, її буйним цвітінням,
І співом в гаю голосистих птахів.
Ти будеш багата, квітуча, щаслива!
Тобі подарована краща земля.
Звучи, рідна мово, звучи, солов'їна!
Співуча, прекрасна, мов перша зоря.
Нехай у любові гартується воля,
адже ти духовна країна добра!
Ми всі українці! У нас спільна доля,
єдина дорога, єдина сім'я.
28. 06. 2015 Л. Маковей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2015
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/tPaw-jOoC8A
Похилилась старенька хатина
В чепурному садку край села.
Сива мати чекає на сина,
Вишиваючи біля вікна.
Ледь гаптує стежки кольорові.
Неупинно рояться думки.
Просить сину щасливої долі.
Вишиває любов на віки.
Лине згадками в давнє минуле,
В молоді, незабутні літа.
Та вони, наче мить, промайнули.
Залишилась гірка самота.
А світанок, гуляючи небом
Гасить зорі і рештки свічі.
На сорочці лягли оберегом
Материнські, святі молитви.
Виглядає утомлена жінка
Сина з дальніх, тернистих доріг.
Кришталями спадають сльозинки,
Мовби роси, до зболених ніг.
Ніби вчора, тихцем проти ночі
Колисала своє немовля.
Від завійних вітрів і зурочень,
Захищала його, як могла.
Не помітила в щасті й тривогах,
Як згубились в туманах літа.
Як дорослого сина в дорогу
На світанні колись провела.
Похилилась старенька хатина
В чепурному садку край села.
Сива мати чекає на сина,
Вишиваючи біля вікна.
08. 06. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2015
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=xXkQYJiRFys
Знов чаклунка-весна заквітчала сади пишним цвітом.
Одяглася земля у смарагдово-ніжне вбрання.
Прозвучав уостаннє дзвінок урочистим привітом,
Проводжаючи юність в доросле, таємне життя́.
Приспів
Знов і знов навесні розцвітають навкруг первоцвіти!
Непомітно зростають, недавно маленькі ще, діти.
А так хочеться раптом дитинство знайти стоголосе
І босоніж побігати знову по вранішніх росах.
Виграє вічний вальс у святковій, прикрашеній школі,
Залишаючи радість із присмаком туги в очах.
Від розлуки й сльози, віражів невблаганної долі,
Що усіх розсіває, мов зерна, по різних світах.
Приспів
Пролетять незабутні літа, ніби райдужні миті.
Замете вітерець всі стежки, що пішли в забуття.
Лиш на згадку лишить незрівнянної юності квіти
І зворушливий вальс золотого, шкільного життя.
Приспів
30. 05. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2015
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірщ
https://www.youtube.com/shorts/fqYqMhso2Ys
Спливли роки бурхливою рікою
І пройдена дорога нелегка́.
Лише бринять у спогадах весною
Моє дитинство й юність золота.
Стелився світ безмежною красою
І душу не торкали сили зла.
Були ті дні щасливою порою,
В любові оберталася земля.
Світили зорі срібним оксамитом,
В незвіданий запрошуючи світ.
Рясніли квіти, ніби самоцвіти,
Даруючи магічний дивоцвіт.
Здавалось, що життя цвістиме вічно
В яскравих, неповторних кольорах.
А музика звучатиме велично,
Лише в мажорних, радісних тонах.
Та з часом бліднуть фарби акварелі,
Тьмяніють непомітно кольори.
Лишивши на приглушеній пастелі
Мазки яскраві світлої пори.
17. 02. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2015
Тібетські лами наголошують в ученнях,
Що справжнє пекло лиш існує на землі.
Життя - це школа виживання, шлях по стернях,
Що вчить терпимості і мудрості в імлі.
В людини кожної свій шлях і власна доля.
Своє призначення, завдання і мета.
Як у театрі, тут виконуються ролі,
В яких є щастя, радість, горе і журба.
Вивчає людство на згорьованій планеті
Закони Всесвіту і цінності буття.
Та стежку праведну затягують в тенета
Підступність, підлість і нещадна боротьба.
Зазвичай людство не виконує уроки,
Завжди порушуючи плани вищих сил.
І поступово, непомітно, крок за кроком
Собі протоптує доріжку до могил.
Нещадно знищує божественну природу,
Жорстоко всюди убиваючи тварин.
Бездумно труїть навкруги річкові води,
Стріляє байдуже в беззахисних птахів.
Наука, маючи дві сторони медалі,
Дарує світові корисні відкриття.
А з боку іншого - безжалісно вбиває
Всього живого ніжні паростки життя.
У помсту Всесвіт посилає покарання,
На штиб жахливих воєн, голоду й хвороб.
Бо вчать землян найкраще горе і страждання,
Єднають біль і страх непрошених негод.
Найкращий вихід з цього пекла - у навчанні,
У діях, вчинках - серединний, Божий шлях.
В меті, досягнутій у праці і старанні.
В набутій мудрості, захованій в віках.
А поки заздрістю й злобою одержимі,
Не зрозуміємо ми цінності життя,
Немов метелики, обпалені й вразливі,
У пеклі будемо під назвою "Земля".
30. 01. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2015
Зустрічаю рік Новий мажорним кроком!
Зі старим, на жаль, прощаюсь без жалю.
Бо промчав він Україною галопом,
В пелені принісши полум'я вогню.
Прокотився безпощадною війною,
Забираючи з собою в інший світ
Славних воїнів, загиблих у двобої,
Захищаючи калини білий цвіт.
Для землян служив учителем, пророком,
Показавши справжні цінності життя.
Милосердя давши зболені уроки,
Попрощався і пішов у небуття.
В цих подіях є дві сторони медалі,
Бо дотепно вчать лиш горе і біда.
Незважаючи на все, йдемо ми далі.
Незважаючи на те, що йде війна.
Українцям зичу благ в Новому році.
Хай біжить до вас удача навпрошки!
Чарівниця неодмінно напророчить,
Щастям вишиті, дороги і стежки.
Рік Новий хай служить сильним оберегом,
Від цинічної рятуючи війни.
Хай над вами золотіє сонцем небо,
Озаряючи дорогу у пітьмі.
І нікому не зламати нашу волю,
Бо народжені ми вільними людьми!
Ваші дні нехай купаються в любові,
Таланить вам на торованій стезі.
03. 01. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2015
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на ей вірш
https://www.youtube.com/shorts/J23E_AR_w9I
Отримала мати страшну, несподівану звістку.
Немає синочка, загинув безстрашно в бою.
– А я ж, любий синку чекала тебе у відпустку!
Ось, ось незабаром до серця тебе пригорну.
– Куди ж ти, мій сину? Куди ж ти, мій соколе ясний?
На кого лишаєш? В які відлітаєш світи?
– Лечу я, матусю, за обрій, де сонечко красне.
Додому, до світла. Туди, де немає війни.
– А як же, мій сину, я житиму в білому світі,
Щомиті спиваючи трунок гіркої сльози?
Не маючи сили уїдливе горе терпіти
І біль невимовний, що в сивій моїй голові.
– Прости, люба мамо! Пробач, сивочола матусю,
За те, що від кулі не зміг я себе вберегти.
Так сталося, рідна. До Бога в молитві звернуся,
Щоб янголи Божі тебе захищали крильми.
– Не плач, рідна ненько! Прошу, не тужи, не журися!
Мені вже полегко, немає тут болю й журби.
Із райського саду на тебе, матусю, дивлюся,
А ти неодмінно за мене й за себе, живи!
22. 12. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2014
https://www.youtube.com/shorts/Blu0gEhhqOE
В туманах сивих занімів осінній сад.
Завіяні стежки давно вітрами.
Ми стрілись випадком, вертаючи назад,
Де квітували юності каштани.
Життя призначило нам різні береги.
Прости, що мрії так і не здійснились.
Адже немає в тому нашої вини,
Бо долею, напевно, так судилось.
Минуле нам не повернути ні на мить!
Заметені назад усі дороги.
Чому ж і досі ще рука твоя тремтить?
Бринить сльоза від розпачу і туги.
Ти чуєш? Музика лунає з далини!
Нагадує нам зустрічі й прощання.
А ми дістали із шухляди давнини
Засохлі квіти першого кохання.
Нам не збагнути долі дивні віражі.
Прости, що мрії так і не здійснились.
Пробач за втрачені надії й відпусти,
Бо долею, напевно, так судилось.
05. 12. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2014
https://youtu.be/iuev5hGH9ac[youtube][/youtube]
https://www.youtube.com/watch?v=MJZxI3mga64
Чоловіку присвячую
Тобі завдячую за щастя переливи,
За вічну музику кохання і краси.
За вдачу, мудрістю сповиту, незрадливу.
За те, що йдеш зі мною поруч у житті.
Розводиш словом наді мною сірі хмари.
Ласкавим поглядом женеш усі жалі.
Оберігаєш від ілюзій і омани,
Немовби ангел, Богом даний, на землі.
Приспів
Вже час нам скроні замережив сивиною,
З роками мудрості з тобою набули.
І зараз, пізньою порою, золотою
Щасливі разом із онуками й дітьми.
Тобі завдячую за миті сонцесяйні.
Твою турботу й самовідданість сім'ї.
За те, що терни ми долаємо у парі
І незабутню, першу зустріч навесні.
За довгу путь тобі скажу слова́ крилаті.
Адже раніше не прийшло на думку, ні!
За всі завдячую життєві благодаті,
Лелечі крила і мелодію душі.
Приспів
Вже час нам скроні замережив сивиною,
З роками мудрості з тобою набули.
І зараз, пізньою порою, золотою
Щасливі разом із онуками й дітьми.
14. 11. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)[youtube][/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2014
Дитинства літа безтурботні
Згубились в туманній імлі.
Мов роси, у пору спекотну
Розтанули дні золоті.
У спогадах їх повертаю,
Впіймавши заховану нить.
Де в сяйно-грайливих розмаях,
Купалась небесна блакить.
Дитячих пригод міріади
Знаходжу в таємних кутках.
Висмикую їх із шухляди,
Здіймаючи хвилі в думках.
Ось бігаю, ще невеличка,
Босоніж по ніжній траві.
А поруч виблискує річка
І квіти цвітуть лугові.
А ось поспішаю до школи
Вивчати незвіданий світ.
Жоржини в руці кольорові,
А серце підступно бринить.
З минулого лиш відгомони.
Шкільні пролетіли роки.
Тримаю крихкі анемони,
Не стримую тільки сльози.
Звучить на шкільному подвір'ї
Прощальний, зворушливий вальс.
Кружляючи в сукні вечірній,
Ще раз забігаю у клас.
А далі дорога барвиста,
Дорослі життєві стежки.
Лише не повернеш дитинство,
Шкільні, незабутні роки.
17. 09. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2014
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=sYg8FkLaWeg
Золотими нитками гаптує бурштинова осінь.
Розмальовує листя у жовто-гарячі тони.
Задивляються ружі в небесну, осяяну просинь.
Бідолашні не знають, що скоро грядуть холоди.
Ще цвітуть чорнобривці, овіяні чарами вітру.
Мов гарячі жаринки, ще гріють дбайливо теплом.
Посилають цілунки з короткого, спраглого літа,
Що мигцем відшуміло і збігло веселим струмком.
Нахилила калина, обтяжені гронами, віти,
Пригадавши пташиний, утішливий спів навесні.
Павутинням сріблястим ретельно навкруг сповита,
Поступово вплітає у шати тони золоті.
Розфарбована осінь, окрилена бабиним літом,
В'яже килим квітковий і стелить його по землі.
Хризантеми і айстри, барвистої осені діти,
Прикрашають останні, теплом замережені, дні.
Незабаром згадає права чародійка примхлива.
Сірі брови насупить, пролившись, похмурим дощем.
Зашумить падолистом, замжичить сльозою журливо,
Поселивши в душі невимовно-пронизливий щем.
Згодом знов посилатиме радо від сонця привіти.
То обнявшись з вітриськом, кружлятиме з ним в унісон.
Аж допоки не зірве останні пелюсточки з квітів
І земля врешті-решт не порине в замріяний сон.
Їй насняться, напевно, тендітні, лісні первоцвіти,
Що проб'ються тихцем крізь холодні, колючі сніги.
І вона знов зустріне весну і смарагдове літо,
Де пригріє теплом, поки знов не скують холоди.
16.09.2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2014
– Вже кохання пройшло? Ти його відпусти,
Бо так долею, певно, призначено.
– Озирнись навкруги і образи прости.
Не шукай у житті те, що втрачено.
– Скинь тягар із душі, серце марно не край,
Залишивши страждання в минулому.
– Йди сміливо вперед, зі шляху не звертай,
Попри труднощі в світі мінливому.
Зачекались на тебе нові почуття.
– Посміхнувшись, розправ вільні крила.
Сильних духом і впевнених пестить життя.
Віра в себе подвоює сили.
– Мрій про справжнє кохання і прийде воно,
Бо так долею, певно, призначено.
Лиш по вірі твоїй буде Богом дано.
– Не жалкуй за минулим, що втрачене.
23.08.2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2014
Голубить сонечко теплом
і променем істкристим.
Квітують квіти, мов панно,
розсипані намистом.
Пташиний щебет вдалині
змагається з вітриськом.
Немов не гинуть на війні,
звитяжці українські.
За землю б'ються козаки,
за волю й незалежність.
За мирне небо назавжди
злітають у безмежність.
З останнім подихом боєць
шепоче без упину:
– "Матусенько, мене пробач,
прости мої провини."
– "Прощай, кохана і не плач.
Для мене ти - єдина.
Постану Ангелом для вас,
для тебе і для сина.
У сни незримо прилечу.
До губ твоїх прилину!
Іти в житті допоможу,
підставивши вітрила."
Курличуть журно журавлі,
летять у небо клином.
Скорботні дзвони на землі
лунають щохвилини.
Хай пухом стелиться земля
для воїнів сміливих,
що віддали своє життя
за вільну Україну!
10. 08. 2014 Л. А. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2014
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/4KpxLn_ZvzU
– О, мій спасителю! Ісусе пресвятий!
Почуй мою молитву сокровенну.
Дай сили й витримку у час цей не простий,
Даруй своє, прошу, благословення.
– Зійди, врятуй мою країну від смертей,
Від ворогів, ненависті і битви.
І захисти, украй наляканих, дітей
Від куль безжальних силою молитви.
Щодня молюсь тобі, не гаситься свіча!
Прости мене і людство за провини.
Нехай розсіється від вибухів імла,
Засяє в небі прапор України.
Нехай з війни синів зустрінуть матері
І не приходять свіжі домовини.
Ніколи більше не вмиваються слізьми
Над тілом бездиханної дитини.
– О, мій Спасителю! Почуй мої слова!
Я вірю, що ти сильний і могутній!
Очисти землю від руйнації і зла
І дай надію й віру у майбутнє.
18. 07 .2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2014
https://www.youtube.com/watch?v=GMxM-k_iVlw
Знов заграло веселкою літо.
У смарагди вдягнулась земля.
Духмяніють божественні квіти.
У гаю чути спів солов'я.
Ми зустрілися знову з тобою,
Люба по́друго, юності днів.
Як колись, чарівною порою,
Крізь багато крилатих років.
В літній день незабутньо-привітний
Ти прийшла для земного буття.
Народившись, зросла і розквітла,
Щоб продовжити в дітях життя.
– Повернись у літа колоритні,
Оповиті у шаль золоту.
Як же час пролетів непомітно,
Залишивши у дар сивину.
А були молодими ще вчора.
На світлинах твоїх давнини,
Ти стоїш у фаті серпанковій,
Та змужніли твої вже сини.
А роки все летять без упину,
Загубившись в безмежності зір.
І лиш пісня із юності лине,
Незабутніх часів передзвін.
І сьогодні, у день ювілейний
Зичу щастя тобі, як колись.
Щоби мрії твої сокровенні
Неодмінно, миттєво збулись.
Хай тобі усміхаючись доля,
Оксамитом мережить стежки.
А удача, достаток, здоров'я
Без запрошення йдуть навпрошки.
Підніму знову келих за тебе!
Хай квітує життя в кольорах!
Яскравіє озорене небо
І любов'ю встеляється шлях.
Хай мої, подаровані, квіти,
Зігрівають в засніжені дні.
Мов частинка короткого літа,
Нагадають про зустріч тобі.
15. 06. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2014
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/nmSVBj3iRo4
Згадався рік щасливий і далекий.
Січневий день ловив в обійми сніг.
Синочка принесли мені лелеки,
Поклавши обережно на поріг.
Радіючи щораз за мить казкову,
Любила сина віддано, без меж.
Йому співала пісню колискову,
Боронячи від шторму і пожеж.
А час летів невпинно далі й далі.
Шкільних років замокнув передзвін.
Моменти вальсу з випускного балу
Застигли в лоні пам'ятних світлин.
Згубилась в часі юність незабутня
І райдуга студентського життя.
Піднявши крила вільні і могутні,
Злітає син в доросле майбуття.
– Нехай тебе голубить, тішить доля.
В тонах мажорних музика звучить.
Твої стежини ніжаться в любові
І барвами сіяє кожна мить.
Й куди б тебе не кликали дороги,
Куди б тебе не звав безмежний світ,
Завжди вертай до рідного порогу,
Де залишив калини білий цвіт.
15.05.2014 Л. А. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2014
https://www.youtube.com/shorts/OZWnyq-aKDY
Безцінний скарб - це рідна мама!
Вона, мов янгол, на землі.
Зігріє душу, зцілить рани
І шлях підкаже у пітьмі.
Огорне ласкою до денця,
Не стулить втомлених очей.
Засяє магією сонця
В безсонній темряві ночей.
Завжди примчить на допомогу,
Коли лютує сніговій.
Розвіє тугу і тривогу,
Забравши розпачі і біль.
Любов'ю вистелить дорогу,
Щоб легше йти було по ній.
Здоров'я вимолить у Бога
Своїй кровинці дорогій.
Осушить сльози поцілунком,
Подарувавши щастя мить.
І знов яскравим візерунком
Засяє сонячна блакить.
10. 05. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2014
https://www.youtube.com/watch?v=fi4GHoPaOiI
Святково прикрашений актовий зал,
в стрічках майорить кольорових.
Ось, ось урочисто відкриється бал
зворушливим вальсом, знайомим.
В минулому іспити, час хвилювань,
звучать настанови й вітання.
Попереду сльози і біль розставань,
яскравий салют на прощання.
А поки у розпалі бал випускний,
кружляють в піднесенні пари.
Доноситься радісний сміх звідусіль,
магічний, мов юності, чари.
Чудові роки, незрівнянна пора
для звершень і здійснення мрії.
Час радості, звершень, любові й добра,
випробувань міцності й сили.
–Хай вам на дорозі життєвій щастить!
Вас пестить і жалує доля.
А бал випускний повертає на мить
у згадках до рідної школи.
01. 05. 2014 Л. А. Маковей (Л. Сахмак)
Картина. Швецова Анастасия. Вальс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2014
Приходиш, матінко, до мене уві сні,
З туманних марев випливши раптово.
Як у далекі, незабутні, спільні дні,
З тобою зустрічаємося знову.
Відводиш поглядом зажуру і біду,
Любов'ю сповиваючи щоднини.
Ми розмовляємо, неначе наяву,
У колі найріднішої родини.
Поради слушні нам даруєш, як завжди.
Прості неначе, водночас безцінні.
Немов не йшла із заповітної землі,
А вийшла лиш на лічені хвилини.
Знайшла у вічності ти затишний причал,
Земне життя понісши на долонях.
В твоєму серці замережена печаль
І біль, що сивиною ліг на скронях.
Думками лину у твої дитячі дні,
Обпалені і зранені війною.
Важкі ладунки довелось тобі нести,
Йдучи крізь терни стежкою земною.
У часі й просторі мандруючи у сні,
Тебе, матусю, бачу молодою.
Коли цвіла ти, мов троянда, навесні,
Умита кришталевою росою.
Мене до серця притискаєш, ще малу,
Цілуючи ласкаво оченята.
Йдемо крізь час, земну долаючи тропу,
Літа рахують стрілки циферблату.
Твої онуки ще не встигли підрости,
Ще не взялися в силу їхні крила.
А ти чомусь пішла так рано в засвіти,
Залишивши лиш пам'ять на світлинах.
Тобі вклоняюся низенько до землі
За доброту і ласку неосяжну.
За щастя чути спів пташиний навесні,
За серце, що любити так спроможне.
У снах до тебе знов назустріч прилечу,
Волошок назбиравши в полі синіх.
Щоб ти побачила казкову їх красу
І пригадала дні наші щасливі.
27. 04. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2014
Пісня, згенерована мною з допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=Sg1zcipsQbk
Уривок з оповідання М.В.Гоголя "Майська ніч, або утоплена"
Чи знаєте ви українську ніч? о, ви не знаєте української ночі! Придивіться до неї: з середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлось, розширилось ще більш безмежно. Горить і дихає воно. Земля вся у срібному світлі; а дивне повітря віє і теплом, і прохолодою, і дихає млістю, і розливає океан пахощів. Божественна ніч! Чарівлива ніч! Нерухомо, натхненно стали гаї, виповнені темрявою, і кинули велетенську тінь од себе. Тихі та спокійні ці стави; холод і морок вод їх похмуро оточений темно-зеленими стінами садів. Незаймані гущавини черешень та черемхи боязко простягли своє коріння у студені джерела і шепочуть іноді листям, немов сердячись та гніваючись, коли прекрасний зальотник — нічний вітер, закравшись зненацька, цілує їх. Увесь ландшафт спить. А вгорі все дихає, все чудове, все урочисте. А на душі й безмежно, і дивно, і рої срібних видінь зграйно виникають у її глибині. Божественна ніч! Чарівлива ніч! І раптом усе ожило: і гаї, і стави, і степи. Котиться величний грім українського солов'я, і здається, що й місяць заслухався його посеред неба... Як зачароване, дрімає на пагорбі село. Ще біліше, ще краще блищать проти місяця гурти хат; ще осяйніше вирізуються з темряви низькі їх стіни. Пісні змовкли. Скрізь тихо. Благочестиві люди вже сплять. Де-не-де тільки світяться вузенькі вікна. Перед деякими тільки хатами, біля порогу, запізніла сім'я сидить за пізньою вечерею.
М. В. Гоголь
Українська ніч (За оповіданням М. В. Гоголя)
– Чи знаєте ви українську, майську ніч?
– О, ні! Не знаєте, мабуть, напевно.
В гаю, виводячи журливу пісню сич,
Запрошує до танцю наречену.
Ось роздається неосяжний небосхил.
Серпанком чемно місяць випливає.
Відважним воїном чатуючи між зір,
На землю шле посріблені розмаї.
В нічному сяйві млосно ніжиться земля,
Немов із казки, вийшла загадково.
Повітря прохолодне й чисте, мов сльоза,
Доносить вітром пахощі квіткові.
Яка божественно-магічна диво-ніч!
Стоять ліси натхненно й нерухомо.
Застигши в магії природних протиріч,
Тінь величезну кидають додолу.
Дрімають мовчки, трохи втомлені, стави,
Колишучи в'язку, зелену тину.
Понуро дивлячись, як квітнуть знов сади,
Ув'язнені у темні, вічні стіни.
Кущі черемхи уві сні біля ставків
Наповнюють повітря ароматом.
Старі черешні серед вод і берегів
Коріння простягли між очеретом.
У чарах ночі, жартівливий вітерець,
Цілує наполохані листочки.
Їх раптом кличе за собою під вінець,
Кружляючи в магічному таночку.
А зверху велич неймовірна і краса!
Вдягнуло небо зоряне намисто.
Змахнувши сон, прокинулась земля
Від сяйва срібних променів іскристих.
Раптово стало урочисто навкруги,
А на душі безмежно й трохи дивно.
Навколо ожили гаї, стави, степи
І випливли видіння чудодійні.
Немов на бал, зібрався весь містичний світ,
А соловей для них виводить трелі.
Магічний місяць ясні зорі полонить,
Вдивляючись у срібні акварелі.
І лиш на пагорбі утомлене село
Дрімає в чарах лагідної ночі.
Лиш де-не-де свіча освітлює вікно,
Немов горять хатиноньчині очі.
17. 04. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина українського художника Архипа Куїнджі Вечір в Україні (1841/1842 — 1910), написана 1878 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2014
Жартівлива пісня
– Ой мамо, мамо, я люблю Івана,
Бо в мого Івана біла хата й гарна.
– Ой доню, доню, не люби Івана,
Бо в твого Івана лиховісна мама.
– Ой мамо, мамо, я люблю Степана,
Бо в мого Степана неземна постава.
– Ой доню, доню, не люби Степана!
До дівчат він ласий, будеш не кохана.
– Ой мамо, мамо, я люблю Кирила,
Бо в мого Кирила вдосталь є скотини.
– Ой доню, доню, не люби Кирила,
Бо в твого Кирила ніс, як у горили.
– Ой, мамо, мамо, я люблю Максима,
Бо він має очі, як волошки, сині.
– Ой, доню, доню, не люби Максима,
Бо немає грошей в нього на весілля.
– Ой, мамо, мамо, я стара вже діва!
Швидко помарніла, коси посивіли.
У моїх коханих розрослись родини,
А на мене погляд не жбурне й горила.
01.04.2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2014
Пісня, згенерована мною у двох варіантах за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/4iV8sG2EOo0
https://www.youtube.com/watch?v=TmDoaR_SDbI
– Здрастуй, матінко мила! Тобі пише син.
В дитбудинку надії плекаю.
Написав так багато для тебе листів!
Та не знаю, в якому ти краї.
В мене добре усе. Тільки кожного дня
У вікно крадькома поглядаю.
Зараз з'явишся ти, мрію подумки я,
А тебе все немає й немає.
І якби хоч на мить сизим соколом став,
То полинувши в зоряне небо,
З міріад срібносяйних зіркових заграв
Кращу зірку дістав би для тебе.
Зустрічаюсь з тобою лише уві сні.
Постаєш в золотистих розмаях.
Та від того ще більше сумую вночі
Й вірю в те, що мене пам'ятаєш.
Що побачу тебе я колись наяву,
Бо про зустріч я мрію щоднини.
Мабуть так на життєвому склалось шляху
І немає твоєї провини.
Лиш поглянь, як хизується цвітом весна,
Потопаючи в травах по вінця.
А мені так самотньо побіля вікна
Між грайливих промінчиків сонця.
Так торкнутися хочу твоєї руки
І відчути краплиночку ласки.
Бо миттєво спливають дитинства роки,
І омріяна губиться казка.
Ось і все, що сказати хотів у листі.
Ніжно в думах тебе обіймаю.
Дуже хочу цей лист надіслати тобі!
Та адреси твоєї не маю.
26. 03. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото з інтернету (реальне, з дитбудинку)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2014
https://www.youtube.com/watch?v=E6tJPqVu310
Брату Ігорю присвячую
– Привіт, мій брате! Здрастуй, дорогий!
Віншую з днем народження сьогодні!
Хоч за вікном лютує сніговій,
Хай буде тепло в пору прохолодну.
Всього буває в нашому житті,
То дощ, то сніг, то сонце припікає.
Та щоб дорогу з гідністю пройти,
Бажаю сил і мудрості без краю.
– А знаєш, брате? Знаєш, дорогий?
Роки дитинства часто повертаю.
Квітучі весни в пам'яті моїй
Купаються і досі у розмаях.
Шкільних канікул райдужна пора
На нас чекала у шовкових травах.
Бабусенька, тоді ще молода,
З доріг біля воріт нас виглядала.
Весніла юність сяйвом кольорів,
Веселкою життя нам вигравало.
Раділи разом квітам польовим,
Ранковим росам, сонячним загравам.
Тебе так часто бачу уві сні,
У поволоці вранішніх туманів.
Знов повертаюсь у магічні дні
І вже немає відстані між нами.
Нехай ідуть літа в мінливу даль,
Забравши в небуття журливі дати.
Лишаючи дитинства дивокрай
І незабутні спогади крилаті.
– За тебе, брате, келих підніму!
І байдуже на неосяжну відстань.
Немов, зустрівшись, знову наяву,
Повернемося в юність кольористу.
В святковий день і урочисту мить
Нехай летить цей вірш до тебе плаєм.
Хай на шляху безмежно таланить,
Життя вирує срібним водограєм.
– Пробач, мій брате, любий, дорогий,
За сум легкий, нестримну ностальгію.
З тобою подумки у вихорі подій,
За всі твої досягнення радію.
19. 02. 2014 Л. А. Маковей (Л. Сахмак)
Світлина картини Миколи Пимоненко "Вечоріє"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2014
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=wmvwV38HaA4
Неспішно гортаючи фотоальбом,
Минувщини згадую днини.
Події з життя пропливають, мов сон,
В застиглих навічно світлинах.
Вертаюсь думками в озорений час,
Тримаючи знімок з батьками.
Здавалось, що світ існував лиш для нас,
Та все промайнуло з роками.
А ось, і шкільної пори карнавал!
На фото знайомі обличчя.
Красуня-ялинка! У розпалі бал,
Але утекло півсторіччя.
Шле юність далека палкий фотозвіт,
Де в сукні кружляю барвистій.
Де крила незримі несуть у політ,
Гойдаючи злегка намисто.
Весна на світлинах життям струменить,
Даруючи шати вінчальні.
В рожевому світлі навколишній світ,
Шлю юності оду прощальну.
Гортаючи спогади далі крізь час,
Торкаю пожовклі світлини.
Ось поряд коханий, синочок у нас
І щастя в дзвінких переливах.
Пора молода вигравала романс,
Розквітнувши, ніби жоржина.
Нас донечка тішить, танцюючи вальс,
У ніч Новорічного дива.
Найкращі роки пролетіли, як мить!
На фото усміхнені внуки.
А молодість нам помахала услід
І байдуже їй до розлуки.
Неспішно гортаючи фотоальбом,
Вдивляюсь у давні світлини.
Сумують зі мною вони в унісон,
Згадавши завіяні днини.
12. 01. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2014
пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/mdYUnv-sl7Q
На заставку використана власна світлина у віці 20 років. Наряд згенеровано за допомогою ШІ.
Я щаслива, що я — українка!
Що живу на прекрасній землі.
Що ходжу по знайомих стежинках,
А з гаїв лине спів солов'їв.
Горда тим, що у мене є мова,
Що звучить по далеких світах.
Мелодійна краса диво-слова
В українських лунає піснях.
Зачарована духом просторів,
Краєвидами хлібних полів.
Україна — мій край кольоровий,
Колискова веселкових мрій.
І нехай манять різні дороги,
Кличе в мандри незвіданий світ.
До твого повернуся порогу,
Де калини розсипаний цвіт.
Я щаслива, що я — українка!
Що живу на прекрасній землі.
Я — родини своєї частинка
І співають мені солов'ї.
09.08.2013 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2013
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/ReigV5cnAwo
Запалила ніч зорі на небі.
У гаю закричали сичі.
Пригортаюся знову до тебе
В мерехтінні німої свічі.
Відчуваю твої сильні руки.
У п'янкому чеканні тремчу.
Тінь повторює пристрасні рухи.
Насолоду п'ємо досхочу.
Ти даруєш жагучі цілунки.
Обіймаєш нестримно мене.
Ніч малює з зірок візерунки
І на крилах кохання несе.
Догоряє свіча, наче бранка.
Гасне срібло небесних світил.
Ми кохались з тобою до ранку!
Ти любив, як ніхто не любив!
17.04.2013 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2013
На березі синього, грізного моря
В задумі стояла рибацька хатина.
Вночі споглядала на місяць і зорі.
Купалася в росах у ранню годину.
З'єднала вона воєдино дві долі.
Про щастя з дружиною мріяв рибалка.
А чайки, кружляючи в небі поволі,
Будили їх криками ще на світанку.
Здавалось, обійми коханого вічні,
Але поспішає він ранком у море.
Час тягнеться кволо, самотність трагічна.
Дружина в зажурі чекає на нього.
Народжує донечку гарну, мов квітка.
З любов'ю її нарікає Ассоллю.
З хворобою б'ється, підмоги — нізвідки,
Лиш чуються звуки морського прибою.
Шумить синє море, збирається в піну.
Рибалка вертається з моря додому.
В хатині сусідка колише дитину.
Кохана не вийде ніколи до нього.
Минають роки, забувається горе.
Ассоль підростає, чаруючи батька.
Маленька красуня на березі моря,
Знайшовши його, обіймає зненацька.
У мріях летить, ніби чайка, до сонця,
Вітрильник пускаючи знов за водою.
Старий чародій, невідомо де взявся,
Майбутню віщаючи дівчинці долю.
— Як станеш дорослою, мила дитино,
То принц на зорі припливе за тобою.
Тебе забере у казкову країну,
Де місця не буде жорстокості й болю.
Впізнаєш його ти одразу, дівчи́но!
Бо зійде на пристань твоя власна доля.
Нестимуть вітрильник яскраві вітрила,
Такі, як ти зараз тримаєш в долонях.
Сказав це старий і розтанув в тумані,
Що раптом з'явився над берегом моря.
А час пролетів штормовими вітрами,
Лишаючи людям то радість, то горе.
Запали у серце слова чародія.
Ассоль не змогла їх ніколи забути.
У мріях літає, плекає надію,
Вдивляючись в морок на березі бухти.
А злі язики лиш пліткують роками,
Глузують з Ассоль! Мов душа в неї хвора.
Що ніби вона розмовляє з зірками,
На принца чекаючи хтозна відколи.
Аж ось на світанку з небесної далі,
З містичних світів корабель випливає.
Гойдається злегка в туманній вуалі.
Тріпочуть вітрила в блакитних розмаях.
Мов пташка у клітці, забилось серденько.
Не може Ассоль ще повірити в диво.
Назустріч летить, бо коханий близенько!
Раптово спинившись, іде несміливо.
А принц, мовби сокіл, до неї прилинув.
— Ассоль, подивись! Я вже поряд з тобою!
Тебе заберу в дивовижну країну,
В якій не існує жорстокості й болю.
У ніжних обіймах з'єднались їх душі.
Вітрильник повільно поплив в синє море.
Завидники їхні лишились на суші
Не в змозі промовити жодного слова.
Лиш чайки кружляють, летять проводжати.
На хвилях високих здіймається піна.
— Куди ж ти Ассоль? — Ніби хочуть спитати.
За обрієм зникли яскраві вітрила.
22. 03. 2012 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2013
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/O6KbxlxUExo
– Дитинство любе, незабутнє, босоноге!
Мої найкращі, замережені роки.
Чому згубилися у пройдених дорогах?
Чому лиш миті на світлинах давнини?
Вони несуть мене у спогади крилаті.
Де квітувала дика ружа під вікном.
В полон дурману молодої рути-м'яти.
У світ бабусиних вечірніх молитов.
Пригод дитячих залишилось там чимало
І чарівних сюїт моїх солодких снів.
А серце смутку і зажури ще не знало,
Не застигало від пронизливих вітрів.
Давно ця магія розтанула у часі,
Забравши казку і яскраві кольори.
Немає більше найдорожчої бабусі,
А замість саду залишились бур'яни.
31. 01. 2009 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2013
Пісня, згенерована мною у двох варіантах за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/PZoW8xLBC_I
https://www.youtube.com/watch?v=WNvsiJSXels
Лечу, мов на крилах, до рідного дому,
де стигла пшениця схилилась додолу.
Де скрізь зеленіють безкрайні поля
І цвітом усипана отча земля.
Устану уранці, піду до криниці,
Нап'юся холодної диво-водиці.
Послухаю спів неземний солов'я,
Вклонившись тобі, рідна земле, моя.
Від праці, турбот, метушні відпочину,
На лавку присівши, поближче до тину.
Вдихну рути-м'яти п'янкий аромат,
Вдивляючись пильно в нічний зорепад.
Свої залікую поранені крила,
Адже лиш у рідній сторонці щаслива.
А батьківський дім - це моя колискова,
Куди повертаюся знову і знову.
30.06.2010 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2013
[youtube]https://youtu.be/eMHGubnQK1M?list=PLlRR0L7oM1KsUFVFx-b8ByDEBapleDyKI
[/youtube]
Легкими кроками, чаклуючи, весна
Тихцем підкралась майже непомітно.
Немов смарагдова красуня лісова,
Кружляє ще в холодному повітрі.
Поволі йдуть на північ люті холоди.
Женуть їх чари лагідного сонця.
Природа стрімко оживає навкруги
І стукає до нашого віконця.
Усім нагадує про радості життя,
Про теплі ночі й вранішні світання.
Безмежно тішиться й радіє, мов дитя,
Співаючи мелодію кохання.
Миттєво тануть кучугури снігові,
Збігаючи веселими струмками.
Летять, курличучи, додому журавлі
З далекого, незвіданого краю.
05. 02. 2011 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2013
Ще рясно зеленіли пишні трави,
цвіли осінні квіти навкруги.
В вечірніх, помаранчевих загравах
зійшла до нас ти з божої тропи.
Зростала, мовби квіточка, в розмаях,
співаючи з птахами в унісон.
А Янголи з невидимого краю
охороняли твій казковий сон.
Розтанули в туманах давні дійства
й дитячих літ стежина золота.
Крилом змахнуло лагідне дитинство,
не забарилась юності пора.
Найкращі у житті роки світання
таємних мрій і світлих сподівань.
Прийми від мене, донечко, вітання
і побажання здійснення бажань.
Нехай тобі дарують море квітів
і доля посміхається завжди.
Стрімких бажаю успіхів і злетів,
безмежної любові і краси.
13.06.2011 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2013
Пісня, згенерована мною у двох варіантах за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=VpBC2M1lCg8
https://www.youtube.com/shorts/jbwduqMfBa4
Стоїть, зажурившись, тополя
Між квітів і трав запашних.
Даремно шукаючи долю,
Невтішно сльозою бринить.
На мить задивившись угору,
Із сонцем про щось гомонить.
Довкола лише видноколо,
Безмежна, осяйна блакить.
У чарах містичної ночі
Із місяцем знов заграє.
Тихцем заклинання шепоче,
Гукаючи щастя своє.
Безмовна у відповідь тиша,
Лиш блимають зорі здаля.
Лиш вітер повільно колише
Тополі розкішне гілля.
Кружляє навкруг коло неї,
Мов зранений, зболений птах.
Втішає дарма горду фею,
А може літати в світах.
Байдужа тополя до вітру.
Не чує його ніжних слів.
Не бачить емоцій палітру.
Від серця не йде переспів.
Літає журливо у думах
В полоні нездійснених мрій.
Зозуля ж літа їй рахує
В незайманій тиші нічній.
08.01.2012 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2013