| Сторінки (3/287): | « | 1 2 3 | » |
https://www.youtube.com/watch?v=lviQ3akL7-k
Так давно розійшлись наші долі,
Майже спитий гіркотний напій.
Йшла весь час без твоєї любові,
Без ілюзій і зайвих надій.
– Як жила? Та навіщо в минуле?
Ані сенсу, ані вороття.
Час вітрами завіяв, замулив,
Розпочате колись, вишиття.
А на ньому лиш юності драми,
Перша зустріч у вирі подій.
Щастя-привид, розмите дощами.
І фантоми розтерзаних мрій.
Вирок долі – квиток у дорогу,
А на згадку – в руці оберіг.
Розставання, мовляв, ненадовго.
Утішав, та любов не зберіг.
Залізничний вокзал, шумна зала,
Ліхтарями сповитий перон.
Шепотів про майбутнє в запалі.
Вітерець колихав мій хітон.
Залишилась лиш мить до розлуки,
У чеканні байдужий вагон.
Затискав ти мої змерзлі руки,
Зігріваючи струмом долонь.
Як в німому кіно, лиш мовчання.
Мабуть, зайвими стали слова.
І картина, як в далях туманних
Тане мрія моя воскова.
А на згадку – каблучка в шухлядці,
Опустілий, вечірній перон.
Привид-потяг, що мчить в сіру мрячку
І твій погляд за мутним вікном.
21. 11. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=YickWzLU8qo
Встеляються мжичкою знову, зажурені ранки.
Багристі наряди зриває з дерев листопад.
Оголені віти гойдає вітрисько над ґанком,
скажено гарцюючи серед зів'ялих троянд.
Вмережує осінь в пейзажі мінорні відтінки,
розсипавши чари примхливо-мінливих принад.
Купаючись в сірих дощах і колючих крижинках,
в задумі застиг напівсонний, замріяний сад.
Не чутно довкола гудіння строкатої бджілки.
Не кличе до танцю подружницю співом цвіркун.
Літають в повітрі ажурно-тонкі павутинки.
Осіння пора дограє́ сумовитий ноктюрн.
Невдовзі відкриються брами небесних лаштунків.
Химерні намети навіє цупкий сніговій.
Тихцем зачаклує ландшафти зимова чаклунка.
Завзято розпише віконця мороз-чародій.
Порине в дрімоту знесилена, сонна природа,
занурившись в довгі, містично-забарвлені сни.
В засніжених шатах у царстві юги і негоди
чекатиме томно на сонячний промінь весни.
18. 11. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
– Ти чуєш, донечко, як осінь грає блюз?
Золо́тить вересень ще літні, гожі днини.
Колись давно прилинув з неба чорногуз
І ти зійшла до нас з Господньої стежини.
Пройшли з тобою ми чимало вже доріг.
Та про минуле лиш нагадують світлини.
На них застиглі миті й часу перебіг.
Твоєї юності й дитинства – намистини.
За нашу зустріч вдячна Всесвіту й тобі,
Що нам промінчиком сіяєш в надвечір'ї.
Хай таланить тобі на праведній тропі!
Твоя яскраво світить зірочка в сузір'ї.
Нехай теплом мережить доля майбуття.
Гаптує квітами земні твої дороги.
Й на полотні твого розшитого життя
Квітує щастя оксамитове, розлоге.
16. 09. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
Святкуємо в барвистих вишиванках!
Чи вільна Україна? Так і ні!
Відбитки незалежності на бланках,
А схід країни в сталому вогні.
Втамовуються сильних забаганки,
До лона присмоктались упирі.
Танцюють на могилах куртизанки,
Звітують патріоти у суді.
Відчинені пройдисвітам ворота.
Злітаються до меду, мов чумні.
То, хоч була "стурбована Європа",
А нині всі, на диво, мовчазні.
І двері в кращій світ ніби відкриті.
Чи поведуть туди поводирі?
Бо землі українські ще не спиті,
Лише б не залишились пустирі.
Колись на хвилі зроблений був вибір.
Змінили неугодного вождя.
То, хто тепер для нас, панове, лікар
І хто нам нині праведний суддя?
23. 08. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Пісня, згенерована сною за допомогою Ші на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=BsWkKtCeEE4
Передосінні дні, вмиваючись дощем,
Лаштують у дорогу спрагле літо.
Чомусь душа моя закута в гострий щем.
Напевно, трунку келих недопито.
Бринить повітря сивим смутком в'ялих трав.
Доспівує цвіркун прощальні трелі.
На небосхилі в сяйві сонячних заграв
Ще виграють барвисті акварелі.
Тарката бджілочка висотує нектар,
Купаючись в ранкових, чистих росах.
Чому ж так сумно серед скошених отав?
Чому журливо птиці так голосять?
Навіщо клином залишають рідний край,
Торуючи в далекий світ стежину?
Чи є на чужині пташиний диво-рай?
Адже душа там квилить без упину.
– Тож чуєш, осене? Журбою не вкривай!
Нехай життям хизується природа!
В зелених шатах ще красується розмай.
Тумани не торкають літню вроду.
Та осінь тишком сіє фарби золоті,
Вплітаючи в ноктюрн мінорні ноти.
А сонні квіти на земному полотні
Дописують останні натюрморти.
Лаштується в дорогу спрагле літо...
20. 08. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
"Трунку келих не допито" в сенсі "недопито п'янких пахощів".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
https://www.youtube.com/watch?v=_PJrwEUoThA
– Бачте, сяю у віночку й гожій вишиваночці.
Тож приходьте на гостину паничі й паняночки.
Будуть танці веселенькі за мого погодження,
А мене віншуйте радо з днем мого народження!
Приспів:
– Гей, музики, грайте вправно з вечора до ранку!
Хай мої здійсняться мрії й дивні забаганки.
Пильно, хлопці, споглядайте. Я така гарненька!
Пропонуйте руку й серце, поки молоденька.
В день осяйний народилась красним, теплим літечком.
Виростала при садочку, мов медяна квіточка.
Вмита росами, дощами і веселим сонечком.
Я своїх батьків хороших - наймиліша донечка.
Приспів
Чепурилась, прикрашалась в дороге намистечко
Для гостей жаданих, званих випікала тістечка.
Вільна духом українка славного походження!
Веселіться, любі гості, в день мого народження!
Приспів
02. 08. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
https://www.youtube.com/shorts/0dXNwYm687M
Сиділи при дорозі згорьовані дві киці.
Чому там опинились, не тямили ніяк.
Ще вдень окрай матусі мурчали, як годиться,
А в нічку вже тремтіли в густих чагарниках.
Аж раптом заблищала срібляста блискавиця.
А грім гримів скажено, мов безліч канонад.
Одна до однієї тулилися сестриці,
Стираючи сльозинки, що бігли, наче град.
Та зранку, у загравах защебетали птиці!
Їх трелі розливались, немовби водоспад.
Де ж сиротам поїсти і де знайти водиці
Побіля галасливих, шалених автострад?
Тваринки, мов непотріб! – І як вам, панство, спиться?
– Чи вам смакує кава і чорний шоколад?
А ось і залунали під куполом дзвіниці.
– Мерщій біжіть молитись за щастя милих чад.
24. 07. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО КОШЕНЯТ РЕАЛЬНЕ. ВИКИНУТІ БІЛЯ ДОРОГИ. ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ ТЕЛ. 0507679733 ОКСАНА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
https://www.youtube.com/shorts/DgRgS4_4P9M
– О, бджілко золотава, маленька трудівнице!
Не відаючи втоми, летиш в полон левад.
Де липа медоносна й червона медуниця
Довкола розсівають медовий аромат.
Набравши знов нектару, чаклунко-мандрівнице,
Скупаєшся в акордах пташиних серенад.
Поніжишся в блискучій, смарагдовій травиці,
Занурившись у співи розчулених цикад.
Раптово хмари в небі розірве громовиця
І ти втечеш, забравши, назбираний цукат.
Ховаючись від зливи, спочинеш у домівці,
Щоб знову повернутись в магічно-райський сад.
– О, бджілко золотава, малесенька служнице!
Виблискує в загравах твій сонячний наряд.
Життя твоє коротке, мов рання зоряниця,
Яку безжально краде невтомний часопад.
Полинеш в потойбіччя, забравши, таємницю.
Загубишся в безмежжі під срібний зорепад.
А замість тебе влітку нова твоя сестриця
Збиратиме нектари на просторах левад.
22. 07. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Древнє місто Житомир - хранитель легенд і містерій.
У прадавні часи колосились ячмінь і жита.
Крізь століття ясніє в полоні казкових феєрій,
Мов його не торкнулись натомлені, сиві літа.
Височіє на пагорбах в жовтогарячих загравах,
Зашарівшись в обіймах лісів і хвилястих річок.
Потопає в смарагдових парках, квіткових розмаях,
Зачарований співом пташиним і сяйвом зірок.
Візерунком ажурним сплітають мости зелен-місто,
Крадькома відімкнувши пейзажі таємним ключем.
Вихваляються тим, що розсипані сяйним намистом,
Що ціловані ранками, сонцем і вмиті дощем.
Зберігає Житомир в літописах зболені згадки
Про нашестя татар, що його руйнували ущент.
Лютих воєн жахи і голодних років лихоманки
Закарбовано в цей історичний, старий документ.
Потрясіння і війни повільно вщухали, не вічні!
Затягнув гострі рани невтомний, безпристрасний час.
Відродилось з руїн і постало у величі місто.
Розцвіло дивоцвітом і безліччю славних окрас.
Прикрашають його куполи величавих соборів.
На сторожі обітниць стоять старожитні церкви.
Зачаровують погляд скелясті, замріяні гори,
Утопаючи в чарах своєї земної краси.
У задумі застиг мовчазний камінь-велетень - свідок.
Рік народження міста чатує із року у рік.
Бо славетний Житомир - здобутків і знань осередок,
Що лишає в серцях незабутнього спогаду слід.
13. 07. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
Пісня, згенерована мною, за допомогою ШІ на ей вірш
https://www.youtube.com/shorts/mCSYsnQurxM
Все частіше лине думка серед віп-поетів,
Що поезію шукати годі в інтернеті.
Тільки віршики нікчемні в поетичних групах
Строчать неуки-писаки в неймовірних муках.
Розвелося графоманів надто вже багато!
Прагнуть слави і визнання вперто і завзято.
Кажуть, душу укладають у свої творіння
І ніяк не зійде зверху до сліпих прозріння.
Що поезія насправді - це висока мода!
Лиш для вибраних існує, а не для народу.
Мають в ній слова лунати лиш зарозумілі,
А не скудні, жалюгідні, ниці, зубожілі.
Дотепер не знала та́кож, пані і панове,
Що поезії окраса - нецензурне слово.
І чим більше слів брутальних втілено у вірші,
Тим скоріше він злітає вгору вище й вище.
Віднайшла таке творіння і тепер в нірвані.
Мабуть, Музи на Парнасі у такому ж стані.
Зрозуміла, що Говерлу вже не підкорити,
Бо мої не в моді вірші, а душею спиті.
09. 07. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
Пісня, створена мною за допомогою ШІ на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=gY0ZEOZ5bKw
Вітаю всіх друзів, поетів і читачів з прийдешнім магічним святом Івана Купала! Бажаю усім гарного літнього настрою і незабутнього дійства на лоні природи. А панночкам зустріти своїх наречених, які знайдуть для них "квітку щастя".
Позліталися панянки звідусіль до річки!
Попливли гуртом віночки з квітів і шовків.
А у кожному плетінні - кольорова стрічка
Для сміливих, дужих, спритних, вільних козаків.
Приспів:
— Гей, музики, не змовкайте! На цимбалах грайте!
Недоладно нудьгувати у купальську ніч.
— Нумо, хлопці, жвавих коней хутко розпрягайте!
Будуть танці аж до ранку в мерехтінні свіч.
— Лиш побач мерщій, коханий, потаємну стрічку,
Приведе на ній стежина до моїх воріт.
Хай з'єднає нас назавжди чудодійна нічка
І захований у хащах папороті цвіт.
Приспів
— Гей, музики, не змовкайте! На цимбалах грайте!
Недоладно нудьгувати у купальську ніч.
— Нумо, хлопці, жвавих коней хутко розпрягайте!
Будуть танці аж до ранку в мерехтінні свіч.
— Поклади мені на ґанок чародійську квітку.
Хай не стануть на заваді зграї темних сил.
Наше щастя нездоланне і не має смутку.
По одній дорозі йти нам в сяянні світил.
Приспів
— Гей, музики, не змовкайте! На цимбалах грайте!
Недоладно нудьгувати у купальську ніч.
— Нумо, хлопці, жвавих коней хутко розпрягайте!
Будуть танці аж до ранку в мерехтінні свіч.
05. 07. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
Пісня, згенерована мною у двох варіантах за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/Kc4qTl8Ab4Q
https://www.youtube.com/shorts/j7I0rkrrewg
Заквітчаюся в чари світанку
І піду по зелених отавах.
Загублюсь в поволоці серпанку,
Віднайду дикі квіти в загравах.
А на березі річки за співом
Заплету чудодійний віночок.
Хай до тебе, коханий, прилине
В надвечір'ї купальської ночі.
Хай підкаже русалка-віщунка,
Де знайти ніжну квітку бажання.
Поєднає нас нічка-чаклунка
Ланцюжками жаги і кохання.
Зацілую тебе до нестями!
Украду в тебе серце навіки.
Зачарую танком і піснями,
–Тільки грайте гучніше, музики!
04. 07. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/Dpy19UoYQb0
Не плач! (переклад віршу автора Ника Неви)
Дивлюсь на тебе я з небес! А дощ ущух!
В твоє віконце б'юсь синицею з ялини,
Щоб тихим скрипом постарілої мостини,
Знов нагадати, що я поряд, що я тут.
Тихцем сполохаю із ґанку сизарів,
Раптово дзвякнувши старим ціпком криниці.
Впаду зі спритністю ловця-канатохідця,
Торкнувшись ніжним вітерцем розкішних брів.
Вночі до тебе в постіль променем ковзну!
Лиш ти почуй мене, прошу тебе укотре,
Коли краплинами з дахів зірвуся мокрих
На первоцвіти, що під вікнами в саду.
А в надвечір'ї прошепоче сивий клен:
"Не вічні війни, люті зими та негоди..."
Я був приречений на смерть війною й Богом,
А ти життям - на кращі ролі авансцен.
01. 07. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Не плачь! (оригінал)
Я на тебя смотрю с небес
И бьюсь в окошко по утрам синицей,
Чтоб тихим скрипом старой половицы
Тебе напомнить:
Я с тобой,
Я здесь!
Спугну с крылечка пару сизарей,
Вдруг звякнув старой цепью у колодца
И с ловкостью,
Почти канатоходца,
Скользну лучом весенним на заре
В твою постель,
Шепча тихонько имя,
Но ты услышь меня,
Прошу, услышь,
Когда сорвусь капелью с мокрых крыш
На первоцвет
Под окнами твоими.
А вечером прошепчет старый клён:
"Не вечны войны,
Зимы
И ненастья…»
Я был войной на смерть приговорён,
Но ты, весной –
На жизнь,
Любовь
И счастье!
Ника Неви
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=lVEKSv7sd4c
Вдягну найліпшу сукню, виши́вану, з батисту.
Розмаєм заквітчаю, давно жаданий, день.
На друзів зачекаю із юності й дитинства.
Зустріну з хлібом, сіллю запрошених гостей.
— Проходьте, не вагайтесь! Прошу вас до світлиці!
На вашу честь сьогодні мелодія звучить.
— Сідайте, пригощайтесь, куштуйте полуниці.
— Як склалась ваша доля, будь ласка, не мовчіть.
— Погляньте, ось гостинці, знайомі нам цукерки.
— Згадайте їх духмяний, медовий аромат.
А ще нестримну радість від сяйних феєрверків,
Святкових днів дитинства і юності принад.
Та час невтомно крутить дві стрілки циферблату.
Нам доля вишиває строкате полотно.
А ми знов повернулись в літа наші крилаті,
Куди давно вітрами стежину замело.
— Сідаймо ближче разом! Залишимо на згадку
На фото нашу зустріч, даровану нам мить.
— Бо скоро бачте, любі, загаситься лампадка,
Свіча воско́ва зійде, сльозою забринить.
А далі кожен піде завершувати ролі,
Лишивши на прощання частинку теплоти.
Адже в житті земному підкорені ми долі.
У кожного дорога, якою треба йти.
— Чи судиться зустрітись? Ніхто не знає певно.
Сьогодні утішаюсь, що випав знову шанс.
А в сутінках вечірніх доносить вітер ревний
Знайомий, незабутній, улюблений романс.
29. 06. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
https://www.youtube.com/shorts/PauvDzd3wSs
– Спи, моя Марічко, поки невеличка.
Підростеш з роками, полетиш у світ.
Хай тобі солодкі сни дарує нічка,
Відведе в магічний, срібний зорецвіт.
– Бачиш? Зазирає місяць у віконце,
А навколо нього зорі мерехтять.
Сон твій захищають Божі охоронці,
А листочки в шибку тихо лопотять.
– Подивись, дитятко, догоряє свічка.
Сплять звірята в лісі і дрімає гай.
І тобі час спати, чарівна Марічко!
Хай насниться щастя і казковий край.
А устанеш вранці, прилетить синичка.
Вийде з хатки сонце на земний уклін.
День новий постане, замуркоче кицька,
Зазвучить пташиний, ніжний переспів.
А допоки втому забере хай нічка
І тебе в дрімоту нишком проведе.
Закривай швиденько волошкові вічка,
Бо вже скоро ранок росами впаде.
– Спи, моя Марічко, поки невеличка.
Час цей безтурботний, ніби дивограй.
Хай тобі солодкі сни дарує нічка.
Люлі, люлі, баю! Люлі, люлі, бай!
13. 06. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
https://www.youtube.com/watch?v=VAy0NNOEdtw
– Ось бачиш, донечко, на дворі тепле літо!
Так непомітно пролетіли три пори.
Дотла зів'яли, відцвіли осінні квіти.
Кудись завіялись уїдливі вітри.
Умить розсіялись бузкові аромати
І зникли в просторі останні дні весни.
А ти уранці вийшла вперше зустрічати
Свою кровиночку з небесної тропи.
В тривожних думах поспішала за тобою.
А то до Бога раптом линула в мольбі.
Якби твій біль могла притишити сльозою.
Якби могла його від тебе відвести.
І ось ти - мама! Нишком спить твоя перлинка.
А ти й на мить не зімкнеш зморених очей.
В небесних далях спалахнула срібна зірка
Пославши промінь в тиху темряву ночей.
Зустрівши щойно материнську, вічну долю,
Своє дівчатко поведеш крізь сивий час.
Сумісний шлях нехай хизується любов'ю,
А Божі янголи піклуються за вас.
А я ітиму з вами поруч, поки в змозі.
За вас молитимусь щоночі і щодня.
Нехай щастить вам, рідні ластівки, в дорозі!
Нехай зростає ніжна крихітка твоя.
10. 06. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020
https://www.youtube.com/watch?v=z51Tzk6OyLA
Вітаю всіх друзів, поетів і читачів з православним святом Святої Трійці. Нехай Святий Дух освячує вас своєю величчю і святістю, а ваш дім буде наповнений дарами теплого, сонячного літа. Справдяться всі ваші потаємні мрії і надії, а Господь благословить вас і ваші родини!
Встану хутко на світанку й полечу до гаю!
Назбираю різнотрав'я з м'яти й сон-трави.
Приворотний любчик кину до цього розмаю.
Заквітчаю зелен-цвітом милі образи́.
Приспів:
Я зваблива, чорноока, ніби ніч, панянка!
– На яких дорогах, любий, загубився ти?
Вишиваю лиш для тебе гладдю вишиванку.
На свята Зелені потай свататись прийди!
З польових, духмяних квітів заплету віночок.
Віднесу його русалкам в хащі лісові.
Хай до них прилине пісня, мов дзвінкий струмочок.
Приведуть до мене долю мавки чарівні́.
Приспів
Заквітчаю рушниками старостів на Трійцю.
Обвінчає нас Покрова з щастям назавжди.
Забереш мене, коханий, у свою світлицю.
У житті з тобою в парі йтиму залюбки.
Приспів
Любчик (любисток).
Є така прикмета, якщо молодих засватають на Трійцю, а обвінчаються вони на Покрову, то проживуть свій вік у щасті, багатстві і злагоді.
07. 06. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
https://www.youtube.com/watch?v=cg66Sjc6S00
Заблукаю у снах під покровом магічної ночі.
Може раптом зустріну тебе у мереживі зір.
В чарах юності ти заколисував мрії дівочі.
Ще тоді не жила у полоні жалю і зневір.
Кольорові літа сонно ніжились ще в оксамиті.
Не встеляла дорогу холодна, ранкова імла.
Ти мені дарував неповторні, омріяні миті,
Спопеляючи серце жагучим цілунком дотла.
Ніби чайка над морем, кружляла в небесній лазурі.
Ані хмар, ні дощу, тільки вітер торкався чола.
Не чекала, що зустріч готує нам келих зажури,
Загорнувши в фальшиву обгортку прощальні слова.
Розійшлися умить в сірих сутінках спільні дороги.
У молочних туманах згубилися наші сліди.
А життя поступово складає роман з епілогом
І заварює чай то з ромашки, а то з лободи.
– Чи колись жалкував? Мабуть відповідь сенсу не має.
Збігло з часом чимало з життєвої річки води.
Неможливо літа повернути, що грали розмаєм.
Може тільки прийду у твої замережені сни.
В них ми знов молоді! Не засріблені снігом ще скроні.
Ще не спито розлуки чаклунський, отруйний напій.
– Лиш за руку візьми, відігрій у змужнілих долонях
І полинемо в мандри рожевих ілюзій і мрій.
29. 05. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Одягну сьогодні зранку білу вишиванку!
У віночок заквітчаюсь знову залюбки.
Я вродлива, молоденька, чарівна́ панянка.
Хай не зводять з мене погляд статні парубки.
Приспів:
Подивіться всі на мене! Схожа на картинку!
Довгі коси, сині очі, мов небесна синь.
Я козачка гонорова, вільна українка!
Вийшла з роду українських вірних берегинь.
В'ється стрічкою до гаю втоптана стежинка.
Зачекався там на мене леґінь на коні.
Вдалині, в загравах сонця, виграє сопілка,
і чомусь моє серде́нько, мовби у вогні!
Приспів:
Подивіться всі на мене! Схожа на картинку!
Довгі коси, сині очі, мов небесна синь.
Я козачка гонорова, вільна українка!
Вийшла з роду українських вірних берегинь.
Полечу з ним в сині гори, де цвітуть меду́нки.
Зачарую, зацілую, аж до забуття!
Бо звабливі і жагучі чари у чаклунки.
Йтиме в парі він зі мною стежкою життя.
Приспів:
Подивіться всі на мене! Схожа на картинку!
Довгі коси, сині очі, мов небесна синь.
Я козачка гонорова, вільна українка!
Вийшла з роду українських вірних берегинь.
16. 05. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
https://www.youtube.com/watch?v=7QLAnAo8vBY
Вітаю Любов Шемет з ювілейним днем народження! Здоров'я тобі, Любочко, Божого благословення, любові від дітей, друзів і поціновувачів твого таланту!
Знов сади вдягнулись у зелені шати.
Визначний сьогодні, незабутній день.
– Ти святкуєш, Любо, ювілейну дату,
зачекавшись званих, дорогих гостей.
Лину щойно в думах до твого порогу,
кришталевий келих підніму вина.
За твоє здоров'я, за талант і вроду,
за твоє прекрасне, неземне ім'я.
І нехай між нами неосяжні далі,
у магічних віршах я тебе знайду.
Утішаюсь щастям, що з тобою знані,
що звела нас доля на одну тропу.
Хай твої здійсняться заповітні мрії
і біжить удача до твоїх воріт.
У житті чекають визначні події,
а крилаті вірші хай летять у світ.
Читачів чарують поетичні перли,
на гостину кличе чарівний Парнас.
Надихають Музи на нові шедеври
і несе на крилах на Олімп Пегас.
07. 06. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
https://www.youtube.com/watch?v=8jqBWSgI87I
Світлої пам'яті моїх батьків
– Бачиш, мамо? Квітень сіє пелюстками.
І вже вишня, тату, скинула фату.
Відчуваю, рідні, що ви зараз з нами,
Бо земля і небо стрілись у танку.
З полонин небесних ви зійшли додому,
Сповільнивши раптом нелегку ходу.
Тин старий в зажурі похиливсь додолу.
Лавка проронила дощову сльозу.
– Тож присядьте, любі! Відпочиньте трішки!
Натомила надто вас містична путь.
Вам, напевно, важко добиратись пішки,
Бо зболілі ніжки, мабуть, так печуть.
– Бачите? Тюльпани задивились вгору.
Певно, виглядали з райських вас доріг.
Рясно так розрісся, як пішли ви з дому,
Розпустивши крона, престарий горіх.
– Гляньте на подвір'я! Ось прийшли онуки!
Вже зросли з роками, в них своє життя.
Все змінилось з часу нашої розлуки
І назад немає більше вороття.
– Пригощайтесь, про́шу! Ось свячені паски!
Їх для вас, рідненькі, з радістю пекла.
А ось там цукерки! – Ви беріть, будь ласка!
Бо ось, ось погасне воскова свіча.
Спозаранку встану з першою зорею.
До воріт небесних вас я проведу!
Небо в поцілунку зійдеться з землею.
Лавка знову зронить дощову сльозу.
24. 04. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2020
Сьогодні шлях Господній, устелений гілками
Родючих пальм, що здавна вважаються життям.
Спішить Ісус до міста, в Єрусалимські храми
Зміцнити в людях віру, пом'якшити серця.
Стрічає урочисто Єрусалим пророка.
Звеличує і славить його, немов царя.
Він зцілює без ліку всі немочі й скорботи,
Являючи стражденним божественні дива.
– А що ж було надалі? – А далі - зла тенета.
Злоба, підступність, підлість і зрада у кінці.
І згодом вже Ісуса, пророка з Назарета,
Штовхають на Голгофу в терновому вінці.
– А що чекає потім? - Приб'ють цвяхами руки,
А тіло його спрагле розіпнуть на хресті.
– Навіщо мав терпіти немилосердні муки?
– Навіщо взяв на себе усі людські гріхи?
Адже зрадливе людство продовжує грішити,
Знущаючись з природи і всіх живих істот.
Заради влади й грошей, брехливий суд вершити,
Вбивати один одного, вести на ешафот.
– А що змінилось зараз? – А все, як і раніше.
Змагаються одвічно в двобої зло й добро.
Але Господь Всевишній за нас усіх мудріший.
Розплата у дорозі. Час прийде все одно.
12. 04. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету "Вхід Господній в Єрусалим"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2020
Вітаю з днем народження співака, заслуженого артиста України, Анатолія Федоровича Кобзаря
У квітневий розмай, навесні,
народився співак, музикант.
На Чернігівській, рідній землі
розцвітав, Богом даний, талант.
А шкільні, незабутні стежки́
до визнання вели й нагород.
Заплітаючи у ланцюжки
пісню, музику, творчість і спорт.
Пролітали життєві літа,
з кожним кроком гартуючи міць.
Загубилась армійська тропа
і студентські роки відбулись.
Залишаючи творчість у дар
для досягнення мрій і вершин.
Щоби піснею славив пісняр
рідну землю - святиню з святинь.
Щоби голос його по світах
лився співом удень і вночі.
Щоби пісня крилата, мов птах,
досягала куточків душі.
Вам бажаю, маестро, в цей день
творчих злетів, нових перемог.
Проспівати ще безліч пісень,
до цікавих торкнутись пригод.
Хай хвилюють вас чари весни,
захищає любов-оберіг.
Зичу благ із води і роси
і щасливих, жаданих доріг.
08. 04. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2020
https://www.facebook.com/yana.seledsova/videos/2301182016651027/
Невесело, панове і пані нам у світі.
– Скажіть, у чому винні? Що робимо не так?
Тремтять сердечка наші від остраху щомиті.
Ну як нам пережити знущань суцільний жах?
Від болю і зажури течуть з очей сльозинки.
Не можемо збагнути, за що штовхають нас.
Ми цуцики хазяйські і маємо домівку,
Але нестерпна пані нас кривдить раз-у-раз.
Не в радість нам ні літо, ні сонячні цілунки.
Ніхто не приголубить, не втішить ні на мить.
Маленькі наші душі гірким умиті трунком.
Доокола так мрячно і розпачем бринить.
А ми такі грайливі, мов Божі Янголята!
Прийшли у поміч людям, у неласкавий світ.
Щоб їм любов і вірність без втоми дарувати,
Але чомусь натомість ми їм, неначе гніт.
А може хтось врятує? Бо як надалі жити?
Адже на нас чекає примарне майбуття.
А ми такі маленькі! Не в силах захистити
Від ненависті й злоби своє крихке життя.
Живе лише надія, що станеться на краще!
Що є добро і світло, не тільки люте зло.
Що Бог нас не залишить в біді напризволяще,
А Янголи Господні підставлять нам крило.
31. 03. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2020
Вітаю племінника
–З днем народження, Вадиме!
Ось і рік ще пролетів.
Підбираю знову рими
і складаю з кращих слів.
Посилаю вірш-вітання!
Хай в житті завжди щастить!
Всі здійсняться сподівання
і чарує кожна мить!
Хай тебе голубить доля
і у справах таланить!
Шлях встеляється любов'ю,
а Господь благословить!
Зичу вірного кохання,
дивовижних почуттів!
Сил, натхнення, процвітання
для досягнення вершин.
– З днем народження, Вадиме!
І нехай крізь інтернет,
крізь всесвітню павутину,
квітів шлю тобі букет!
26. 03. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2020
Пісня, зненерована мною за допомогою ШІ на ей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=CGndBnTDnT0
– Чому ось так раптово бентежно стало в світі?
– Отак буває, панство! Це знає тільки Бог!
– А як здолати вісті, журою оповиті?
– А треба просто жити між різних засторог.
– Чого чекати далі? – А далі прийде квітень.
Зігріє сонце землю, розквітнуть знов сади.
Смарагдами засяють похмурі, сірі віти.
Із вирію прилинуть додому солов'ї.
А що ж там буде потім? – А потім прийде літо,
Затягнуть серенади барвисті цвіркуни.
Наповнять ароматом повітря, трави й квіти,
Хлібами зажовтіють замріяні лани.
– Оце і все? Так просто? І де знайти розраду?
Адже на небі хмарно і скрізь панує страх.
– Але ж усе минає, лишається позаду.
Лише любов не зникне, не згубиться в літах.
– А що робити зараз? Як в темряві чинити?
Як гідно пережити, важкий, тривожний час?
– А треба просто жити в гармонії зі світом
І Всесвіт подарує землянам другий шанс.
22. 03. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2020
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=YSbSh6ICQH0
— Розкажи, як воюєш солдате?
— Що ти бачиш в стривожених снах?
— Як живеться в окопах щербатих?
— Як тримаєшся в лютих штормах?
— Де твоя залишилась калина?
— Де твій дім? У яких він краях?
У тривожну, воєнну годину
Ти ступив на незвіданий шлях.
Та судьба не щадить у двобої.
Попри все, знов стоїш на посту.
Бо не зміг би ти жити в неволі.
Бо твій дух — вільний вітер в степу.
Не простою твоя є дорога,
Бо немає в ній місця жалю.
Та я вірю в святу перемогу,
Непохитність і мужність твою.
На посту ти в дощі й хуртовину,
Бо козацького роду боєць.
Захищаєш свою Батьківщину,
Волю, гідність народу і честь.
Прийде час і замовкнуть гармати.
України лунатиме гімн!
— Щиро дякую, мужній солдате!
Вічна слава тобі і уклін.
18. 03. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2020
Дорогі читачки, поетеси, подруги і всі українки! Вітаю Вас з приходом чарівної, квітучої, магічної весни! Нехай вона дарує Вам кохання, ніжність, красу відродження природи і надзвичайний аромат ніжних первоцвітів! Щастя Вам, натхнення і гарного, святкового настрою!
Знов земля квітує, мовби вишиванка,
З чужини вертають в рідний край птахи.
– Вас вітаю, пані й чарівні панянки,
З сонячним приходом ластівки-весни.
Хай вам подарує весняна чаклунка
Подорож казкову в незабутню мить.
Накує кохання лісова віщунка
На багато довгих і щасливих літ.
Хай здійсняться мрії, милі забаганки!
Ваша врода квітне, мов калини, цвіт.
Спів пташиний з гаю вас чарує зранку,
А краса квіткова погляд полонить.
Зичу вам, магічних, щедрих подарунків.
Вами хай милуються паничі й пани.
– Вас вітаю, пані й чарівні панянки,
З сонячним приходом ластівки-весни.
08. 03. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2020
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/TCX84yHKeDU
— Скажи, матусенько, чому від нас так рано
Пішла ти мовчки за незвідану межу?
Болять і досі від розлуки давні рани.
У снах до тебе відчайдушно я біжу.
Але чомусь добігти так і не вдається.
І де той інший світ ніяк я не збагну.
— Натомість, матінко, мені весь час здається,
Що ти тут близько, зовсім поряд, наяву.
— Прошу, торкнися вітерцем! Візьми за руку
І поведи мене в далекі наші дні.
Де не кружляли ще над нами чорні круки,
А ми були такі щасливі й молоді.
— Згадай, прошу тебе, старі, забуті знімки,
Адже біжить так невблаганно сивий час.
Мов сірий дощ, змиває з пам'яті родзинки
Подій далеких, що так з'єднували нас.
— А ще, матусю, заспівай-но колискову,
Адже сльозою часто серденько бринить.
Твій тихий голос хочу так почути знову,
Що відведе мене в дитинство хоч на мить.
Та ти мовчиш чомусь. Гойдаються фіранки.
Немов торкаєш їх легесенько крилом.
Та, мабуть, просто то вітриська забаганки.
А може просто то лише бентежний сон.
І хай це сон, який зникає на світанку,
А з ним і ти летиш в незвідані світи.
А я тебе щораз благаю до останку,
— Не залишай! Приходь хоч іноди у сни!
Бо тільки ти даруєш впевненість і спокій.
Слугуєш тайним оберегом для душі.
І хай в розлуці ми багато довгих років,
Тебе люблю, як і раніше, у житті.
— Лише прошу тебе, матусю, не мовчи...!
24. 02. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2020
– З днем народження, подруго! Ось і зустрілися знов!
Непомітно так рік відлетів білим птахом у вирій.
На прощання змахнув таємничо-містичним крилом,
А на згадку лишив сторінки́ незабутніх історій.
Нами пройдено безліч стежин і великих доріг.
Різні долі у нас і шляхи, що призначені, Богом.
І на цьому путі нашу дружбу, немов оберіг,
Ми несли крізь роки, зігріваючи, лагідним словом.
Розмаїте життя!! Все кудись поспішали роки.
З ними разом і ми намагаались потрапити в казку.
І дарма, що услід завівали нам різні вітри,
Вдячна знову і знов за, даровану долею, ласку.
За святкову цю мить! І за пройдені нами літа,
Що нам грали то блюз, то романс, то набридливі гами.
– Тож, підіймемо, подруго, келих п'янкого вина
За твою в небі зірку, що світить з небесного храму!
Хай ще довго сіяє, яскраво освітлює шлях.
Лине пісня пташина в багряних загравах світанку.
Ніжні квіти чарують твій погляд в зелених гаях.
Тепле, лагідне сонце стрічає тебе біля ґанку
Хай щастить повсякчас! Зичу затишку, спокою, благ!
Хай дорога твоя лиш яскравою стрічкою в'ється.
Завжди радісним променем усмішка сяє в очах
І в любові сім'ї рівно й довго ще серденько б'ється.
06. 02. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2020
https://www.youtube.com/watch?v=fIeeGI9szDE
Тіточці Ганні
Пожовклі фото на святковій скатертині
Тебе вертають у минуле навпрошки.
Літа твої, мов кольорові намистини,
Дбайливо сплетені в життєві ланцюжки.
Вони ведуть щораз в захмарене дитинство.
В роки жахливої, нещадної війни.
Де лютували голод, холод, хижі вбивства
Й дитяче серденько здригалось уві сні.
Та доля лагідно співала колискову,
Обороняючи тебе міцним крилом.
Вмивали роси кришталево-світанкові
І усміхались дикі квіти за вікном.
А час невпинно поспішав в туманні далі.
Зціляли хвору землю трави запашні.
Ласкавий вітер гнав незлічені печалі.
У рідний край знов повертались журавлі.
Своє гніздечко звила й ти, немовби птаха.
З коханим снилися лише щасливі сни.
А час крутив невтомно стрілки циферблату.
Онуки виросли, змужніли вже сини.
Уміло граєш на землі ти різні ролі.
І кожна роль твоя важлива й визначна.
І попри труднощі, яких було доволі,
В твоєму серці залишилась доброта.
Сьогодні в тебе ювілей! Знаменна дата!
До тебе подумки стежиною біжу.
Колись мені ти замінила рідну матір,
Яка чомусь пішла так рано за межу.
На честь твою лунає тостів так багато!
Для тебе в Бога лиш здоров'я попрошу.
Щоб дарував тобі духовні благодаті,
Твою продовживши упевнену ходу.
Нехай освячують тебе йорданські води,
Дарують зцілення в святий, містичний день.
Вітаю щиро з урочистої нагоди
І шлю букет на згадку милих орхідей.
19. 01. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2020
Дорогі друзі, поети і читачі! Дякую Вам за вітання і вітаю всіх навзаєм з Новим, 2020 роком! Нехай в Новому році здійсняться всі Ваші мрії і бажання! Здоров'я Вам, удачі, успіхів у всіх Ваших починаннях і всіх земних благ!
Ще рік до фінішу добіг і зник в небесних далях.
Розтанув, ніби перший сніг, в містичному причалі.
Історій низку, доль людських закарбував в літопис.
Сторінка ще одна життя завершила свій допис.
Події, вже минулих днів, згубились, мов примари.
Сховались в буднях суєти, мов сонце, в сірих хмарах.
Старий годинник вперто мчить в майбутнє без упину.
Невтомно лічить часоплин секунди і хвилини.
А на порозі рік Новий! Нехай він буде вдалим!
– Анумо, панство, у цю мить піднімемо бокали!
За наші сім'ї! За дітей! За рідний край! Державу!
За воїнів-захисників! За доблесть, честь і славу!
За Україну! І за нас! Адже того ми варті.
За кращу долю, радість, сміх і незлостиві жарти.
Нехай усім нам пощастить на чималій дорозі,
Адже у кожного свій шлях. Усі ми подорожні.
І хай вогнями мерехтить заквітчана ялинка,
А за вікном зимовий вальс танцюють знов сніжинки.
Нехай у сяйну диво-ніч горить свіча святкова.
В Новому році зичу благ вам, пані і панове!
01. 01. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2020
– Спи, мій малесенький, спи, засинай! (спи, люба дівчинко (донечко), спи, засинай)
Сонце сховалося за небокрай!
Нишком на землю зійшла темна нічка,
Відпочивають звірята й синичка.
Спить у гніздечку і сірий горобчик.
Сон споглядає знесилений вовчик.
Ходить дрімота від хатки до хатки,
Сни посилаючи любим маляткам.
– Тож, оченята мерщій закривай!
Сон і тебе поведе в дивокрай.
Там оселилася магія казки,
Співом чарує малесенька пташка.
А як прокинешся вранці раненько,
Котик погратися прийде швиденько.
Знову загляне в прозоре віконце
Ясне, іскристе і лагідне сонце.
– А поки, хлопчику мій, засинай! (а поки дівчинко (донечко) спи, засинай!)
Добре у ліжечку відпочивай!
Сил набирайся, лихе забувай.
Ой люлі, люлечки! Ой люлі бай.
31. 12. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=Db3fvQMPgjs
За мотивами східнослов'янської міфології.
Жар-Пти́ця — у східнослов'янській народній творчості — казковий птах сонячного царства із сліпучо-золотавим, мов жар, пір'ям (тому птаха називають ще золотою птицею); одного його пера досить, щоб освітити ввесь казковий сад; чародій краде Жар-Птицю, але не вбиває її, бо не можна вбити сили природи, що постійно відроджується; Жар-Птиця встигає знести яйце, і саме сонце постає яйцем, що його поклала Жар-Птиця; символ щастя, чогось величного, ідеального; чарівне перо Жар-Птиці завжди приносить удачу, щасливу долю, кохання.
— Розкажу вам, діти, казку,
Залишивши гарну згадку.
Помандруємо ми з вами
Дивовижними світами.
— Улаштовуйтесь зручніше,
— Розпочнемо найскоріше.
Гості дуже ви поважні,
— Тож і слухайте уважно.
В чарівному диво-царстві,
Між квіткового багатства,
Оселилася Жар-Птиця —
Справжня фея-чарівниця.
Мов жаринки, в неї пір'я.
Блиском сяють в надвечір'ї.
Багрянисто-золотаві,
Ніби сонячні заграви.
І достатньо лиш пір'їнки,
Щоб засяяв сад барвінком.
Зацвіли магічні квіти,
Оповиті оксамитом.
Там, де випурхне Жар-Птиця,
Зійде жито і пшениця!
А прозориста водиця
Наводнить усі криниці.
Хто перо добуде птиці,
Щастям доля заіскриться!
Житиме завжди в любові
В лагідних обіймах долі.
Якось вирішив украсти
Чародій Жар-Птицю красну.
Забажав її убити,
Та прийшлося відступити.
Бо устигла птиця вчасно
Золоте яйце відкласти.
А воно було мінливим —
Стало сонечком грайливим.
Вийшло в небо величаво,
Засвітившись полум'яно.
Розкидаючи заграви,
Зло і темряву прогнало.
Стала вільною Жар-Птиця!
Знов співає, знов іскриться!
А із дзьоба без зупинки
Розлітаються перлинки.
Ну, а злий чаклун знітився,
Невідомо де подівся.
Отже, діти, знов добро
Люте зло перемогло.
А Жар-Птиця-чарівниця,
Мов вогонь, мов блискавиця!
Всюди по світах літає,
Сяє золотим розмаєм.
— Ну, а казочка, малята,
Разом з вами хоче спати.
— Тож лягайте спочивати
І змикайте оченята.
Хай присниться вам Жар-Птиця —
Чародійка-витівниця!
Ваші виповнить бажання
На ранковому світанні.
26. 12. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=Z7buhVIlvfc
Сиджу у підвалі, гадаючи ревно.
Чому ображають мене всі даремно?
Чому, любе панство, мені не щастить?
А серце сльозою невтішно бринить.
Постійно блукаю у пошуках їжі,
Доводиться пити з брудної калюжі.
Чомусь проганяють мене звідусіль
І байдуже всім, що мете заметіль.
Ніколи не мав я своєї хатини,
А тут на додачу ще збила машина.
Поранена й зламана лапка болить,
А тіло моє в лихоманці тремтить.
Вирує, вогнями осяяне, місто,
Та тільки для мене немає тут місця.
Покірно змирився, до прикрощів звик.
– А може й до мене примчить чарівник?
Адже ж я охайний і лагідний котик!
І шубка пухнаста, м'якенька на дотик.
А звати мене, як у казці, Василь!
Мені так пасує солом'яний бриль.
А поки нудьгую в підвалі й гадаю.
Чому люта доля мене ображає?
Чому, любе панство, мені не щастить?
А серце сльозою невтішно бринить.
24. 12. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО КОТИКА РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЗА НОМЕРОМ: 0507679733, ОКСАНА
ВАСЯ ВЖЕ ЗНАЙШОВ СОБІ ГОСПОДАРІВ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/G9WN2ZFto-U
Я кішечка гарна, охайна.
– Чому у підвалі живу?
Ретельно вмиваючись зрання,
Тримаюся ледь на плаву.
Постава у мене панянки.
Не місце мені серед бліх.
Плекаю одну забаганку
Скоріше звільнитись від них.
Ну, зовсім мені тут сутужно.
Від голоду майже не сплю.
І сморід, що знидіти можна,
А бруд нищить шубку мою.
Так мрію домашньою стати,
Щоб вдо́сталь було́ молочка!
Бо тут незручна в мене хата,
Цеглинки стискають бочка.
Щоночі й щодня у молитві,
Прошу про найкращу сім'ю.
Де зможуть мене полюбити
І долю змінити мою.
11. 12. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Прилаштована
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2019
https://www.youtube.com/shorts/RZHoAuTCROU
Вибіг з хатки сірий котик,
З подиву розкривши ротик.
Хмарки струшують мішок,
Засипаючи садок.
Витанцьовують сніжинки
Навкруги біля ялинки.
В новорічну ніч до них
Приєднався Сніговик.
Взяв до кола всіх звіряток
Та маленьких пташеняток.
Розпочався карнавал,
Новорічний чудо-бал!
Поспішив і сірий котик,
А сніжок - м'який на дотик.
Мов пухкенький килимок,
Всіх запрошує в танок.
Наш коток так веселився,
Поки бідний притомився.
Змерзли лапки і бочка,
Захотілось молочка.
Тож мерщій помчав до грубки
Підсушити мокру шубку.
І незчувся, як заснув,
В сонне царство упірнув.
Так він спав аж до світанку
Під магічну колисанку.
Раптом знову Сніговик
В сон до котика прибіг.
З ним Муркотик веселився!
По сніжку стрибав, носився!
А прокинуся й збагнув,
Що пригоди всі забув.
21. 12. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/FnyjbUEJGlY
Летять невпинно наполохані роки!
А ми були колись такими молодими!
Коротким зустрічам раділи щохвилини
в потоках клекітних життєвої ріки.
Блукали тропами по закутках Землі
в ретельних пошуках захованої долі.
Старанно граючи, призначені нам ролі,
і кожен плив лише у власному човні.
Давно розбіглись наші долі і шляхи.
Попутний вітер підганяв легкі вітрила.
Шалена юність в часі крила загубила.
Літа з туманами за обрій поплили.
Вже пізня осінь шле пронизливі дощі.
Давно сліди чомусь заметені вітрами.
Вночі не ниють, не болять сердешні рани,
а на світлинах ми і досі молоді.
13. 12. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/zGgc7iUNHWo
— Вітаю уклінно вас, пані й панове!
Я — Джина! Про себе скажу без прикрас.
Постава моя неймовірно чудова!
Красуня — у профіль, ще краща — в анфас.
— Прошу придивитись до мене ретельно.
Позую для вас, ніби справжня модель.
Слухняна, розумна, поводжуся чемно,
Як мила, шляхетна мадемуазель.
У мене чутливе і любляче серце.
Я ще цуценятко, та в світі — одна!
А очі мої, що бездонні озерця,
В яких відбивається сяйво добра.
Але час від часу стискає тривога.
— А чи пощастить на земному путі?
— Чи буде сповита барвінком дорога?
— Чи сонце чекає, чи сірі дощі?
Та попре усе уповаю на краще!
Що десь мій господар шукає мене.
Що знайде і скаже: «Дай лапу на щастя!»
Пригорне згорьоване серце моє.
Не зраджу його, захищатиму вміло.
І сон стерегтиму дбайливо вночі.
Не гризтиму капці, хоч як би кортіло.
Скавчатиму тихо удень від нудьги.
А поки що доля моя невідома.
Ніхто не дарує від серця ключі.
Так хочу скоріше побігти додому,
Але тільки нишком сумую вночі.
11. 12. 2019. Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ. ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЗА НОМЕРОМ 0505232573 Ольга. СОБАЧКА ЗНАХОДИТЬСЯ В М. КИЇВ.
ДЖИНА ПРИЛАШТОВАНА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=v1zsCj6WgMQ
Якби хто знав з шанованого панства,
Яка у мене доля непроста!
Вже третій рік, існуючи у рабстві,
Несу на ланцюгу свого хреста.
Взяли мене ще цуциком від мами.
Тоді радів. Не знав, що на біду.
Не мав жури, ще не боліли рани.
І вірив, що до щастя я іду.
Назвали Ремом, кинули до будки!
Відтоді — лиш ненависний ланцюг.
Так, так! Оце і всі мої здобутки:
Дірявий дах, рої нестерпних мух.
В дитячу пору, плачучи ночами,
Не знав, чому так зводило живіт.
На місяць зараз вию, мов примара.
Сова мені зажурено вторить.
Жеврію так з дитинства і донині,
Але чомусь господарям набрид.
Життя моє висить на волосині.
Ось, ось воно припиниться навік.
Дорослий пес, а плачу безутішно.
Мороз по шкірі струмом цебенить.
Борюся зі страхами відчайдушно,
Очікуючи страти кожну мить.
— А може хтось врятує з цього пекла?
Мене запросить раптом в добрий дім.
Моя любов ніколи не померкне!
Нестиму службу аж до скону днів.
Ітиму поряд в радості й тривозі,
Сумлінно захищаючи від зла.
А я, мов Янгол, на земній дорозі,
Якому обпалили два крила.
31. 10. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО ПЕСИКА РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЗА НОМЕРОМ 0955463850. КУРАТОР - ІРИНА СЕРОШТАН.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2019
Дитинство безтурботне, босоноге.
Мого життя - трояндові літа.
– Прошу тебе, не поспішай в дорогу,
Адже назад загубиться тропа.
Хай полечу ще ластівкою в небо!
Метеликом торкнуся пелюсток.
– Постій, не йди! Хіба вже є потреба?
Затримай казки райдужний місток.
Ще покружляю з буйним вітром в полі,
Спиваючи уранішню росу.
Ще повальсую в зоряному колі,
Відчувши срібних променів красу.
– Ти зрозумій! Прощатись так не просто,
Бо чарівна твоя всіляка мить!
В твоїх обіймах легко й медоносно,
Все зрозуміло й радістю дзвенить.
–Тож зачекай, дитинство босоноге!
Мого життя - веселчаста пора.
– Прошу тебе, не поспішай в дорогу,
Адже назад загубиться тропа.
25. 10. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=qzVjOCMf-Ns
– Скажи, матусенько, чому усе частіше
Біжу в дитинство уві сні, мов наяву?
Колись так мріяла лиш вирости скоріше,
А ось назад туди стежинку не знайду.
– Я знаю, донечко! Так, так! Ти вже доросла!
Частенько радила тобі: – "Не поспішай!"
Адже дитинство - це пора, де все так просто!
Де просто літній дощ, веселки диво-грай.
– Чому ж не вірила словам твоїм, матусю?
А зараз так підступно котиться сльоза.
Дозволь до тебе, як раніше, пригорнуся,
А ти, будь ласка, нагадай про ті літа.
В дитячу пору запроси, хоч ненадовго!
Дарма, що виросла, давно вже не дитя.
Візьми за руку та зігрій, бо прохолодно
І поведи стежками нашого життя.
– Звичайно, донечко! Подай мені лиш руку!
Ми помандруємо в минуле крізь роки.
Де не було між нами туги і розлуки,
А ти зійшла до мене з Божої тропи.
Ми йшли пліч-о-пліч по призначеній дорозі.
Тебе в путі оберігала від негод.
Благословляла кожен крок твій, та не в змозі
Час зупинити. Він немає перешкод.
Лиш не сумуй. Гони жалі, що я́трять серце.
В своє дитинство ще повернешся не раз.
В очах дітей його побачиш, як в озерці
І з ними пройдеш ще його солодкий шлях.
А я тут поряд! Зовсім близько! Кілька кроків!
Мене усюди знайдеш, тільки лиш затям,
Що неважливо, скільки матимеш ти років,
Для мене завжди будеш крихітним дитям.
Іди скоріш! Твої сльозинки швидко витру.
І хай назад давно заметена стезя.
Нехай печаль твою розвіє теплий вітер,
Адже попереду ще ціле майбуття.
16. 10. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=8A5m86Gu70A
Йде втомлено, зігнувшись, літня жінка,
Вдивляючись у мжичку крізь літа.
Чомусь вони промчали надто стрімко,
А на душі самотність і сльота.
На білі коси напнута хустинка.
Вкриває плечі паморозь густа.
Хитається від вітру, мов билинка.
Лише шепочуть щось її вуста.
— Дозволь спитати, з ким ти розмовляєш?
— Кому свою довірила печаль?
— Мабуть, вітрам? То, що ж розповідаєш?
— Чому в очах такий пекучий жаль?
— А може в тебе сповідь перед Богом?
Так, так! Бо раптом висохла сльоза.
— Постій ще трохи! Не спіши в дорогу!
— Хіба не байдуже що я тобі чужа?
Тебе впізнала серед перехожих.
— Іди-но, змерзлі руки пригорну.
Ти майже на мою бабусю схожа,
Яка пішла навіки за межу.
— Тож подаруй хоча б одну хвилинку!
— Посидь зі мною, хай я і чужа.
— Скажи, чому на серці в мене гірко?
— Чому голосить зранена душа?
— Куди ідеш і де твоя домівка?
Адже вкриває даль густа імла.
— Дивись! Дощем розмита вже стежинка!
Та ти мовчиш. Згубилися слова.
Спішиш у ніч! Нехай і неквапливо.
Зболілих ніг - невпевнена хода.
Долаєш терни на життєвій ниві
А на ріллі видніється межа.
Йде втомлено, зігнувшись, літня жінка...
05. 11. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2019
Йду вулицями міста поміж старих каштанів.
Гойдає пишні крони легенький вітерець.
Будинки визирають із вранішніх туманів,
А я думками лину в дитинство навпростець.
Приспів:
Славетний, древній Київ, сповитий куполами!
Століттями весніє на пагорбах ярів.
Сакральне, знане місто, освячене Богами,
Увічнене в полотнах і одах піснярів.
Ведуть стежинки рідні в минуле далі й далі.
Стрічає, як уперше, мене шкільний поріг.
А поруч, зовсім близько гримлять старі трамваї,
Немов примари міста і київських доріг.
Приспів.
Знайду своє подвір'я, забуте в хвилях часу,
Де вже давно згубились сліди дитячих мрій.
Знайомий дім постане в каштановій окрасі,
Яким і залишився у пам'яті моїй.
Приспів.
Святе, величне місто! Життя мого - колиска.
Люблю твої хвилясті, дніпровські береги.
За ласку неосяжну щораз вклоняюсь низько,
За всі дари й науку завдячую тобі.
Приспів.
17. 09. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2019
Звуки музики легко кружляють в магічному танці.
Ллються срібним струмком і в музичний запрошують світ.
Заворожує темпом грайливо-піднесене скерцо,
А божественний вальс зачаровує, кличе в політ.
Ніби вмить виростають, невидимі погляду, крила,
Що несуть у куточки ретельно захованих мрій.
Хтось зустріне свої, майже втрачені в часі, вітрила.
Хтось потрапить в дитинство, ланцюг незабутніх подій.
Хтось згадає гірке, нерозділене перше кохання,
Зазирнувши в щасливі і вже неповторні літа.
Дехто зронить сльозу, пригадавши перон розставання,
Де постійно вальсують у парі журба й суєта.
В закодованих звуках лунає божественна сила.
В них звучить велич духу, казкова магічність краси.
"Do" – це Dóminus, отже Господь і любов незгасима.
"Re" – це rérum – реальність, матерія, що навкруги.
Нота "мі"– miracúlum. Звучить у перекладі - диво;
"Fa" – від слова famílias. Тобто, планетна сім’я.
"Sol" – це sólis. Є сонцем, що гріє планетну родину.
Зігріває матерію, отже, дарує життя.
Нота "la" народилась в галактиці láctea vía.
А хрещеним її є чумацький, вторований шлях.
Нота "si" – це є síderae, - сяйна небесна дитина.
І купається нота у променях сонця й дощах.
Отже, музики світ – загадково-містичне мистецтво,
Подароване Всесвітом людству планети "Земля".
Тож, нехай звуки музики вас зачаровують, панство,
І красою мелодій підкорюють ваші серця.
11. 09. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Перекладено з латині
"Do" – Domínus - повелитель (До́мінус) - багатозначний термін.
"Re" – rérum – матерія (Ре́рум)
"Мі"– miracúlum - диво; (Міраку́люм)
"Fa" – famílias planetarium - сім'я планет (фамі́ліас плянета́ріум)
"Sol" – sólis, - сонце (со́ліс)
"La"– láctea vía - Чумацький шлях (ля́цеі'с віа)
"Si" – síderae - небеса - (сі́дере).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=sHsDwucnop0
Маестро травень розписав смарагдами пейзажі,
Вдягнувши в райдужні тони оголені сади.
Останній дзвоник пролунав, але чомусь одразу
журу і радість поєднав із присмаком сльози.
Приспів:
Шкільні літа́, крилаті дні, чому пішли так стрімко?
Чому в дитинство не веде стежина золота?
Лише світлини бережуть, застиглі в часі стрілки,
На мить вертаючи назад, у райдужні літа.
Знайомий вальс. Прощання - час. Кружляють юні пари.
Не повернути більше їм рожевих кольорів.
Останній пройдено урок. Шкільні відкриті брами
У світ дорослих починань, підкорення вершин.
Приспів.
Розправлять крила й полетять з гніздечка соколята,
А вальс знайомий прозвучить услід, мов оберіг.
А згодом всі злетяться в край, де сповивала мати,
Щоб знов ступити на шкільний, омріяний поріг.
Приспів.
06. 09. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2019
Вітаю учнів, вчителів і батьків з новим навчальним роком! Хай всі ваші мрії збуваються! Успіхів вам, наснаги, терпіння, любові і гарного святкового настрою!
Пролетіло стрімко волошкове літо,
Відзвучали лунко безтурботні дні.
В павутиння срібне заквітчались віти,
Ще забувши шати золоті вдягти
Відчинивши двері, зустрічає школа.
Кличе дзвоник учнів на поріг до знань.
Де звучать могутньо сила й велич слова,
Де скарби чекають світових надбань.
Головне знайти їх, відчинивши браму.
Вторувати стежку до яскравих зір.
Завдяки наукам зі святого храму,
Досягти визнання і нових вершин.
– Не втрачайте часу, вирушайте в мандри,
Де відкриті двері в таємничій світ.
–Лиш плекайте мову, честь і зерна правди.
Україну рідну, поза все, любіть!
Час так швидко лине, знов настане літо,
А сьогодні кличе вас гучний дзвінок.
– З урочистим святом вас вітаю, діти!
Хай дарує світло кожен ваш урок.
Вам наснаги зичу і цілунків долі,
– Лиш тримайте міцно від наук штурвал.
Хай панує дружба в найдорожчій школі
І щастить безмежно на дорозі знань.
30. 08. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2019
Псня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=_9_KX9HQ8S4
З сьогоднішнього дня (28 серпня) розпочалося "Бабине літо". Це перше "Бабине літо", яке називається "Молоде бабине літо" і закінчується воно 11 вересня.
Літо бабине грає в загравах ласкавого сонця.
Павутинням сповите, мережить пожовклу листву.
Заплітає ажуром і присмаком суму віконця,
Що так ревно пильнують, захованих доль, таїну.
Переливом сріблястим мої вже виблискують коси!
Не питаючи дозволу, осінь крадеться, мов тінь.
Загубилась весна, кришталеві розтанули роси,
А роки молоді непомітно пішли в далечінь.
– Не спіши, літо бабине, йти у далеке минуле.
Як душі пояснити? Вона ж повсякчас молода!
– Зачекай, похизуйся ще трохи, забравши, зажуру,
Бо у осені вдача химерна, примхлива хода.
– Подаруй на прощання мажорно-яскраві акорди.
Хай звучать відгомоном в холодні, засніжені дні.
– Приголуб оксамитом мої замережені скроні.
Кольорами весни розпиши на моєму вікні.
– Доспівай літню пісню про теплі дощі і веселку.
– Домалюй ніжні квіти на літньому ще полотні.
– Краєвидів пейзажі залиш на прощання, на згадку.
Хай вони проженуть заметіль із моєї душі.
Літо бабине грає в загравах ласкавого сонця.
Павутинням сповите, мережить пожовклу листву.
Заплітає ажуром і присмаком суму віконця,
Що так ревно пильнують, захованих, доль таїну.
28. 09. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2019
Закодований марш Мендельсона звучить!
Наречених вітаю у пам'ятну мить.
З днем народження вашої диво-сім'ї
На вкраїнській родючій, гостинній землі.
Зичу вам у житті лиш яскравих доріг!
Хай любов береже вас, немов оберіг.
Щастям, радістю спільний встеляється шлях,
А кохання з роками лиш квітне в серцях.
Благ земних вам бажаю з роси і води.
Ви сьогодні з'єднали свої береги.
Хай завжди таланить у одному човні́.
Вам щасливого плавання зичу в житті.
17. 08. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2019
https://www.youtube.com/watch?v=FqJv_gytdwU
https://www.youtube.com/shorts/q-UaxS6Jvio
Відео першого подружнього танку моєї донечки Олени і її чоловіка, Михаїла
[youtube]https://youtu.be/XB8pW_nabtU
[/youtube]
Пряне літо в саду вже медовим бринить оксамитом.
Достигає на ґронах важких золотий виноград.
І в сьогоднішній день, що жоржиновим цвітом сповитий,
люба донечка зранку вдягнула весільний наряд.
Ти летиш, ніби пташка, назустріч омріяній долі.
Твій коханий тебе поведе по життю крізь роки́.
Хай стежина сумісна проляже між квітів любові,
а обручки сіяють, щоб легко було вам іти.
Хай встеляється килимом ваша життєва дорога,
лебединою вірністю б'ються серця в унісон.
Я за вас помолюсь, попрошу для вас ласки у Бога,
щоб в житті не зазнали ви штучних, земних перепон.
В урочисту годину радію за вас, любі діти!
Засвітилась яскравою зіркою ваша сім'я.
Безліч літ вам бажаю у злагоді й мирі прожити,
а лелеки нехай принесуть не одне немовля.
Вип'ю келих вина за яскраву, святкову подію,
за казково-магічну, даровану Господом, мить!
Хай здійсняться всі ваші окрилені мрії й надії
і в життєвому морі нехай вам безмежно щастить!
17. 08. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2019
Стихла зала умить у чеканні містичного дійства.
Увертюра звучить, в дивовижний запрошує світ.
Де збуваються мрії рожевих ілюзій дитинства,
А натомлений час крадькома уповільнює хід.
В кольорових вогнях виграють театральні підмостки.
В декораціях сцена, з далеких часів антураж.
О, в'юнка балерино, твій вихід з душевної пустки.
Вже чекає на тебе примарний зі снів екіпаж.
Заховай тугу й біль у віддалені закутки серця,
Одягнувши тайком маску усмішки й сяйва зірок.
І невтомно кружляй в ефемерно-казковому танці,
Заквітчавши себе у міфічно-лавровий вінок.
Блискавично журавкою линь у небесні простори.
Ніби біла лебідка, пливи в зачарований край.
І хай шлях танцівниці тернистий, украй неозорий,
Та, що буде колись, краще в долі про це не питай.
Проживай, балерино, без суму омріяні ролі.
Між життям і театром тонка, ледве видима грань.
Тішся шквалом овацій і сяйвом свого ореолу.
Слава вельми крихка, не втамовує всіх сподівань.
В кольорових вогнях виграють театральні підмостки.
В декораціях сцена, з далеких часів антураж.
О, в'юнка балерино, твій вихід з душевної пустки.
Вже чекає на тебе примарний зі снів екіпаж.
26. 07. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/pwreNbcmkkY
Вітання вам, прекрасні молодята,
З важливим днем у вашому житті!
Хай мрії ваші справдяться крилаті
І вам щастить у спільному човні.
Нехай барвінком стелиться стежина,
Якою доведеться вам іти.
Вас вірність зігріває лебедина,
Які б в житті не віяли вітри.
Хай доля вишиває вам щомиті
Яскраве, неповторне вишиття.
Теплом, любов'ю, ласкою сповиті,
Пливуть літа сумісного життя.
Вітання вам, прекрасні молодята,
З народженням новітньої сім'ї!
Нехай її прикрасять немовлята
І вам щастить у спільному човні.
22. 07. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2019
https://www.youtube.com/shorts/DQczjeEyMJM
– Матінко, матусю, ось і тепле літо!
Мальви кольорові заплітають тин.
Зрошені росою, зорями сповиті,
Лагідно зігріті сонцем золотим.
Тягнуться угору в сонячних загравах.
Мовби зазирають в неземні світи.
Більше не прилинеш, та вони чекають,
Що можливо прийдеш у бентежні сни.
Вже і матіола цвітом сіє рясно,
Навкруги розливши пряний аромат.
Нічка розпустила довгі, чорні пасма,
В думах зажурився престарілий сад.
Згадує напевно, як колись з тобою
Чарувались співом чарівних цикад.
Як у чарах ночі шелестів листвою,
Ґрона розпустивши, білий виноград.
– Матінко, матусю! Ох, якби ти знала,
Як мені бракує мудрих слів, порад.
І чому з домівки ти пішла так рано,
А стежина вперто не веде назад?
Вмовити не можна невблаганну долю,
А душа і досі ниє і болить.
Часто йду в дитинство навпрошки з тобою,
Згадуючи кожну, неповторну мить.
– Матінко, матусю, ось і тепле літо!
Мальви кольорові заплітають тин.
А ти сяєш зверху ніжним оксамитом,
Променем зірковим, сонцем золотим.
04. 07. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2019
Українська, диво-мова, піснею сповита.
Кожне слово мелодійне, сяє колоритом.
Ллється срібним переливом по світах широких,
А у рідній Україні майже одиноке.
Ну чому ти зайва, мово, у своїх пенатах?
Мов затиснута навмисно, щільно у лещатах.
І тебе вскубнути прагнуть, обпалити крила,
Зруйнувати велич духу і убити силу.
Захищаєшся віками від лихого світу,
Намагаючись розквітнуть яблуневим цвітом.
А тебе клюють нещадно чорно-сірі круки.
І за що терпіти мусиш нестерпимі муки?
Та утім, безмежно вірю в спільну перемогу,
Хоч на тебе і чекає надважка дорога.
Мандруватимеш звитяжно по усій країні,
Розливатимешся всюди співом солов'їним.
Бо ти сонячна, крилата, піснею сповита,
А твоє могутнє слово сяє колоритом!
Ти найкраща, неповторна, чарівна перлина,
Світоч, сила і надія, велич України!
03. 06. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2019
Пісня, згенерована мною у двох варіантах за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/R6HASI4U-gY
https://www.youtube.com/shorts/og5zx_OM5po
– Спи, люба донечко. Спи, засинай!
Хай знов насниться калиновий край.
Де залишились дитинства стежки,
Райдужних мрій золоті ланцюжки.
– Спи, рідна ластівко. Спи, засинай!
Хай віщий сон поведе в зелен-гай.
Де щебетанням стрічали птахи
І незабутні згубились роки.
– Спи, миле сонечко. Серце не край!
Хай темна нічка дарує розмай:
Пишно-квітучих, зелених дібров,
Вічну, щасливу і вірну любов.
– Спи, ніжна квіточко. Спи, засинай!
Завжди на тебе чекатиму, знай.
Скільки б тобі не відкрилось доріг,
Знов повертайся на отчий поріг.
Байдуже, скільки ти матимеш літ,
Буду для тебе, немов оберіг.
У молитвах мій лунатиме спів
Чи на землі, чи то з інших світів.
– Спи, люба дівчинко. Спи, засинай!
Серденько хай оминає печаль.
Знай, що для мене ти завжди дитя,
Зірка моя і моє майбуття.
28. 05. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2019
https://www.youtube.com/shorts/gdfNExPSX2g
Я білий Бім і маю темне вухо.
Життя моє гірке, немов полин.
Силкуюся не впасти зовсім духом,
Та лапи так і трусить від новин.
Погрожує мене господар вбити,
Бо курочку недавно ухопив.
– А як же міг по іншому вчинити?
Помиї бачив раз у кілька днів.
Вина моя у тому, що голодний.
Що паморочить часто в голові.
Дірява в мене будка та холодна.
Ланцюг, що гне до самої землі.
Узимку потерпаю від морозів.
Від спраги й спеки влітку. Хоч кричи.
Терпіти бліх, кліщів уже не в змозі,
А будка не рятує від дощів.
Таємно мрію, раптом стане диво
І пощастить звільнитися від пут.
Що хтось мене полюбить незрадливо
Й відмінить, вже призначений, маршрут.
Я білий Бім і маю темне вухо!
Життя моє гірке, немов полин.
Силкуюся не впасти зовсім духом
І соромно, що курочку схопив.
Не гляну в бік курей уже ніколи!
Не підступлюсь до них ані на крок!
– Лише прошу, візьміть мене додому,
Адже на вік засвоїв цей урок.
15. 05. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ. ХТО ЗАХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА НОМЕРОМ ТЕЛЕФОНУ 0505232573 Ольга Мельник. ПЕСИК МЕШКАЄ ПІД КИЄВОМ, АЛЕ ЗМОЖУТЬ ПРИВЕЗТИ В КИЇВ.
Бім знайшов господаря. Живе, як на курорті, в приватному секторі. Навкруги ліс. Територія вся в квітах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2019
Вітаю з днем народження прекрасну жінку і талановиту поетесу, Любов Шемет!
День твій народження, буйно сповитий,
Цвітом квітучих, травневих садів.
Зрошений сонцем, м'яким оксамитом,
Скупаний в барвах рясних кольорів.
Дзвінко оспіваний чайками в морі,
Ніжно овіяний бриз-вітерцем.
Сяйвом осяяний з вічних просторів,
Благословенний Всевишнім Творцем.
Гучно уславлений злетом Пегаса,
Співом магічним божественних муз.
День, що вітав на землі поетесу,
Зірку, що сяє яскраво навкруг.
Словом шляхетним ти мовиш з Парнасу.
Вірші твої, мов джерельця, потік.
В серці любов - сонцесяйна окраса,
Сплетена з іменем міцно навік.
– Хай яскравіє твоя, Любо, зірка!
Благ зичу щиро з роси і води!
Щоб не одна світ побачила збірка.
Вірші твої - це безцінні плоди.
В них - гостра правда, життєва дорога.
В них є частинка твоєї душі.
В них - твій талант, подарований Богом,
Вірна любов до родини й землі.
Хай долітають вони до визнання,
Крила дарує безсмертний Пегас!
Творчого зичу тобі процвітання.
Хай неодмінно щастить повсякчас.
07. 05. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2019
Ця присвята моєму дідусеві, Бондаренко Михайлу Григоровичу, який прожив важке життя. За часи другої світової війни, воював. Потрапивши у полон до концтабору, лише чудом вижив. Дуже любив дітей, був доброю людиною.
– Подивись, дідусю! Розцвіла калина.
Засипає цвітом дорогі стежки.
Похилилась з горя мовчазна хатина.
Їй невтямки й досі, що не вернеш ти.
З нею теж журюся в ностальгійну днину,
Бо приходиш рідко у мої ти сни.
Та поклавши квіти на твою могилу,
Знов тебе зустріну в кольорах весни.
Поведе стежина до твоєї хати.
До старої лавки поблизу воріт.
Ти згадаєш вкотре про війну й гармати.
Як зустрів бабусю в пору зрілих літ.
Пригорнусь до тебе, як в роки дитячі.
Розповім про бурі на земній тропі.
Про свої здобутки і сумні невдачі,
Про любов до тебе й незабутні дні.
Рідний край, дороги вмить постануть знову,
По яких колись нам довелось пройти.
А тебе покличуть до святого дому,
Де немає болю і жахів війни.
– Подивись, дідусю! Розцвіла калина.
Засипає цвітом дорогі стежки.
Похилилась з горя мовчазна хатина.
Їй невтямки й досі, що не вернеш ти.
23. 04. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=PgMywE2cQR0
Цей вірш написала, подивившись передачу "Стосується кожного", яка вийшла в ефір 09. 04. 2019, о 18 годині. Називається "Однокласниці". Зазвичай такі передачі не дивлюсь, але ця стосується знайомої родини.
Матір старенька, до ліжка прикута.
Серце невтішно сльозою бринить.
Слово образи, мов жало отрути,
В душу змією вповзає умить.
Квилить нещасна, згорьовані очі.
Просить хоч краплю любові в дітей.
Дні безпросвітні, тяжкі, довгі ночі.
Туга, що лине із кволих грудей.
Змучене тіло, розтерзані мрії
І лиш питання на впалих вустах.
Тільки печаль і тавро безнадії
Та перед вічністю безвість і страх.
– Матір знесилена, сиза голубко!
Доля спіткала тебе нелегка.
Де та розрада з життєвого кубка?
Чом у дітей скаменілі серця?
Де розгубили вони всі принади,
Що наділяють красою людей?
Певно, що відповідь ти вже не знайдеш,
Не зазирнеш до закритих дверей.
Ти сподівалась, що крига розтане,
Раптом звільнивши з полону тепло.
Вигляне світло назовні жадане,
Що поступово чомусь утекло.
Що приголублять тебе любі діти,
Знов запросивши у спільне життя.
Будеш їм променем вічно світити.
Тільки б краплинку від них каяття.
Всіх би простила, забувши образи,
Бо дні і ночі водою пливуть.
Та не судилось, не склалися пазли.
Іншу тобі напророчили путь.
Знайдеш в холодній байдужості вчинку,
Пристань останню в будинку старих.
Може не пізно ще? Й рідні кровинки
Раптом відчують, що скоїли гріх.
10. 04. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2019
https://www.youtube.com/watch?v=HexzOsvmDlw
Емігранткам присвячується
– Краю мій рідний, співочо-лелечий–
Світлого спомину лиш відгомін.
Де заховав дивні мрії дівочі?
Стежку додому навіщо замів?
Світом полинувши марно блукати,
Долю свою намагалась знайти.
Прагнула з часом тебе розшукати,
Та не судилось до тебе дійти.
– Краю трояндовий, милий, єдиний,
Зраду мою нарочиту пробач.
Вже не побачу квітучу калину,
Разом зі мною, благаю, поплач...
– Матінко змучена, ластівко сива,
Скільки чекала на мене з доріг!
Бога в молитвах про зустріч просила,
Та не вернулась на твій я поріг.
Лиш обіймала тебе часто в думах,
Ніжно торкаючись рук і чола.
Так і летіла б до тебе на крилах,
Та обпалились мої два крила.
Лиш залишилось розхристане серце.
Квилить вночі спорожніла душа.
Туга й журба заливають по вінця.
Рани роз'їла лиха чужина.
– Вибач, матусенько, блудну дитину!
Кроки робила усі невпопад.
Поруч не йшла у найтяжчу годину.
Час неможливо вернути назад.
З сумом вдивляючись в давню світлину,
Бачу тебе в потойбічних світах.
Мовчки благаю: – « Пробач сиротину.
Вилікуй рани незгойні у снах».
– Птахою зринь, прилети на світанку!
– Витри підступну сльозу давнини.
Випито трунку удосталь зі дзбанку,
Марних ілюзій, принад чужини.
10. 04. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2019
Пісня, згенерована мною у двох варіантах допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=6KvUbuH16d0
https://www.youtube.com/watch?v=na3wOlJ-2AE
Знов думками лечу до далекого, рідного краю,
Де дитинства мого залишились незримі сліди.
Там хатинка моя потопає в квіткових розмаях,
А навколо цвітуть білим цвітом вишневі сади.
До хатиночки рідної лину пораненим птахом.
До віконця її припадаю бентежно чолом.
А вона зустрічає мене із похиленим дахом
І, мов матір старенька, воліє зігріти теплом.
Пожалітися прагне мені на безрадісну долю,
Ніби хоче спитати, чому залишилась одна.
Бо лиш вітер гуляє в її запустілому лоні,
А вона непотрібна нікому, немов сирота.
Я до неї горнуся згорьованим, зболеним серцем.
І чомусь на очах виграє ностальгійна сльоза.
Знов голублю її білі стіни і вікна-озерця.
В них, захована часом, моя світанкова пора.
Біла з глини хатиночка – спогад з далекого дійства.
Потопає в полоні чаклунського цвіту весни.
Кличе знову мене в неповторне, безхмарне дитинство,
Та не знає вона, що заметені вітром стежки.
07. 04. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото з інтернету, але ця хатина один в один схожа з хатиною моєї бабусі, в якій пройшло моє дитинство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2019
Час невпинно гортає життя сторінки
й неможливо його зупинити.
На забутих стежках залишає замки,
а на фото - лиш миті і дати.
Найдорожчі моменти з пожовклих світлин
крізь роки визирають з альбому.
Ось, лелеки синочка з небесних царин
принесли до мого щойно дому.
Ось, він вчиться ходити, зробивши лиш крок.
Тут співаю йому колискову.
У садочку танцює найперший танок,
опановує слово за словом.
Промайнула миттєво тендітна пора.
Перший дзвоник гукає до парти!
Йде мій син в перший клас здобувати знання,
урочисто тримаючи айстри.
Інші миті застигли у лоні світлин,
що нагадують дні кольорові.
Знову дзвоник лунає і юний мій син
випускається з рідної школи.
А годинника стрілки згубились в літах,
від минулого лиш відгомони.
Залишився студентський за обрієм шлях,
а на черзі життєві закони.
Став дорослим! Своє розпочав вишиття
статний красень і мужній мужчина!
Він - надія моя і моє майбуття,
найдорожча у світі людина.
У молитві за сина звертаюсь щодня
до могутнього, вищого Бога.
Щоби щастям його сповивалась стезя
і любов'ю стелилась розлого.
18. 03. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/75pLEf1j820
– Ну от і все! Життя мені не миле.
Жеврію від журби на самоті.
З очей сльозинки котяться зрадливо
Й ніхто не допоможе сироті.
Раніше ще була сестричка Мірра.
Моя розрада в сірому житті.
Але колись їй вельми пощастило.
Живе відтоді в люблячій сім'ї.
А я одна зосталася у клітці.
Нестерпна туга серце люто рве.
Живу, немов у звитій павутинці,
Й ніхто чомусь не визволить мене.
Ніхто не приголубить, не обійме.
Не скаже: – "Ти - найкраща на землі!
Пішли зі мною, Моллі! Ти потрібна!
Ти так потрібна, сонечко, мені."
Дивлюся я щораз на сірі ґрати
І мрію так почути ці слова.
Але вам мушу, панство, розказати,
Тут тишу лиш порушує сова.
Піду, мабуть, раніше ляжу спати,
Бо час спливає швидше уві сні.
Ще трохи почекаю, зникнуть ґрати,
Бо друг за мною прийде навесні.
07. 03. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ЦУЦЕНЯТКО РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ТЕЛ. 096 32семь 94 92. КУРАТОР - СНІЖАНА. ЦУЦЕНЯТКО ЗНАХОДИТЬСЯ ПІД КИЄВОМ.
Моллі померла в клініці 20. 04. 2019 року під час операції зі стерилізації.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на ей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=blxRLL2wDZ8
Дивлюся крізь клітку і мовчки гадаю.
– Чому всі проходять повз мене? Не знаю.
– Чому, любе панство, мені не щастить,
А серце невтішно сльозою бринить?
Душа надто сповнена сумом до краю.
З надією в очі до всіх зазираю.
І мрію, що скоро настане та мить,
Коли мій господар за мною примчить.
Не раз відчайдушно позую для фото.
Зі шкіри вистрибую майже усоте.
Звернути увагу так хочу людей,
Та марно! Не бачать і в сонячний день.
Руденька я дівчинка. Ще молоденька!
Доладна, шляхетна, ласкава Фіделька.
А погляд у мене, немов оксамит.
Так хочу обняти я лапками світ.
– Благаю, побачте сумну сиротину!
Покличте мене до своєї хатини.
На вірність господарю заприсягну
І поруч ітиму у сні й наяву.
До рук незрадливих, нарешті, прилину.
Радітиму зустрічі цій без упину!
Та поки живу у полоні надій
І вию від туги у тиші нічній.
Дивлюся крізь клітку і мовчки гадаю.
– Чому всі проходять повз мене? Не знаю.
– Чому, любе панство, мені не щастить,
А серце невтішно сльозою бринить?
03. 03. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ. ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛ. 096 32семь 94 9два. КУРАТОР - СНІЖАНА. СОБАЧКА ЗНАХОДИТЬСЯ ПІД КИЄВОМ.
Фіделька вже знайшла свого господаря. Щаслива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2019
Пісня згенерована мною у двох варіантах за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/n91dIPueevw
https://www.youtube.com/watch?v=0oIYMYS17xg
Іду стежками міста в каштанових розмаях,
Бузкові аромати так манять і п'янять.
Вдихну п'янкого трунку у вранішніх туманах,
Далекого дитинства згадавши кожну мить.
Приспів
Цвіте мій Виноградар, квітує кольорами!
Він Києва - перлинка. Розкішний, райський сад.
Заквітчаний в троянди, овіяний вітрами,
Одягнений в барвисто-смарагдовий наряд.
Давно вже загубились в життєвому вертепі
Мої найперші кроки і миті золоті.
Квітучий Виноградар! Малесенький на мапі.
Моя земна колиска і спогади мої.
Приспів
Цвіте мій Виноградар, квітує кольорами!
Він Києва - перлинка. Розкішний, райський сад.
Заквітчаний в троянди, овіяний вітрами,
Одягнений в барвисто-смарагдовий наряд.
Міняє час навколо події й персонажі.
У світ дорослий рідна стежина привела.
І тільки Виноградар! Лише його пейзажі
Вертають у дитинство і юності літа́.
Приспів
Цвіте мій Виноградар, квітує кольорами!
Він Києва - перлинка. Розкішний, райський сад.
Заквітчаний в троянди, овіяний вітрами,
Одягнений в барвисто-смарагдовий наряд.
24. 02. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2019
– Дозвольте пожалітись вам, пані і панове.
Поскаржитись на сіре й безрадісне життя.
Житло в мене убоге, до того ж тимчасове,
Та вдячна ґречно людям за їжу й укриття.
Бродили по задвірках з сестрою і братами
І ледве не замерзли в зимовий, лютий час.
У вічі перехожим з мольбою зазирали,
Допоки добра пані не врятували нас.
Відтоді і нудьгую в пустій, залізній, клітці.
Сестру з братами швидко господарі знайшли.
Однісінька, лишившись, на вічній перетримці.
Вночі на зорі вию, не стримавши сльози.
А я така потішна! Ім'я у мене - Шпулька.
Та кажуть, безпородна і шанси нульові.
Але трикольорова і гарна в мене шубка!
Лише тепла й уваги бракує так мені.
Постійно виглядаю з надією у серці
Людину, що полюбить мене, хоч і проста.
В мої загляне очі, немовби у люстерце,
І стане неважливо, яка в мене краса.
Можливо хтось побачить мою безмежну душу.
В ній стільки заховалось любові і добра.
І теплиться надія, зізнатися вам мушу,
Що хтось мене помітить, але усе дарма.
Вночі і вдень молюся всім Янголам і Богу!
Прошу в них допомоги господаря знайти.
Змінити на щасливу мою сумну дорогу.
Звільнити від тривоги і долі сироти.
20. 02. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛ.096 32семь 94 9два.КУРАТОР - СНІЖАНА! СОБАЧКА ЗНАХОДИТЬСЯ ПІД КИЄВОМ (ІРПІНЬ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою Ші, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=-cdPXq5iN7U
Ми зустрілися раптом в життєвому, бурному морі.
Перетнулись путі наші на перехресті доріг.
Випадково так сталось, чи зустріч ця бажана долі?
Та навіщо їй це? Вже на скронях виблискує сніг.
Нам напевно, дарована мить, зазирнути в минуле.
В зачаровані весни примарних ілюзій і мрій.
У літа кольористі, що час непомітно замулив
І у юність тропу всохлим листям ретельно замів.
А можливо знайти, замережені вітром, стежинки
По яких ми блукали удвох в солов'їних гаях.
А сіяючі зорі світили з небесних лаштунків
І здавалось, попереду спільний, омріяний шлях.
Та в одному човні нам пливти по життю не судилось.
Доля нас розвела і у кожного є свій причал.
Ми з роками мудрішими стали, згубилась наївність,
Спито чашу розлук і рубці затягнулись від ран.
Ми зустрілися раптом, в життєвому, бурному морі.
Перетнулись путі наші на перехресті доріг.
Випадково так сталось, чи зустріч ця бажана долі?
Та навіщо їй це? Вже на скронях виблискує сніг.
18. 02. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=UimexsgTOto
Я няшне цуценятко і маю кличку — Ціля!
Міркую час від часу, чому іще одна.
Ніяк не зрозумію, чому життєва хвиля
До Києва з Одеси зненацька занесла.
Звикаючи потроху, сумую ще за домом.
За матінкою плачу, та де її знайти.
Моє майбутнє зараз примарне й невідоме,
Але кого цікавлять плекання сироти.
Притулок хоч і маю, та він лиш тимчасовий.
Спливає час невпинно, журбою цебенить.
А я ж така гарненька і шубка кольорова,
Та кажуть, безпородна, тому і не щастить.
З мольбою зазираю гостям очима в очі.
Можливо подарують новий і теплий дім.
Вистрибую зі шкіри, сподобатися хочу,
Але чомусь допоки лишаюся ні з чим.
Характер в мене добрий. Спокійна і слухняна.
Навчатимуся радо командам кожну мить.
Розвію позитивом над вами темні хмари.
— Лише мене побачте! Лише мене знайдіть!
Любитиму безмежно своїм собачим серцем!
На вірність неодмінно одразу присягну.
Служитиму надійним, сміливим охоронцем
І вірю, що у мене все вийде до ладу.
16. 02. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ. ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛ. 097 023 26 57 КУРАТОР - ЮЛІЯ. ЦУЦЕНЯТКО ЗНАХОДИТЬСЯ В КИЄВІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=KD5HyB921Dg
Малі пухнастики, забавні, вайлуваті
Прийшли на горе в непривітний, хижий світ.
Вони не знають, що приречені до страти,
Що тут не жалують беззахисних сиріт.
Ласкаві цуцики, безжурні і гавкучі
Біжать з надією несміло до людей.
Їм безпорадно зазираючи у вічі,
Собі вимолюють поживу кожен день.
В морозні ночі примерзають їхні лапки
До крижаної, непривітної землі.
Адже немає в них ні норки, ані хатки.
Лиш можуть ближче пригорнутись уві сні.
Їм сниться змучена і виснажена мати,
Що захищає від розлючених вітрів.
Що намагаючись їх подихом зігріти,
Тремтить від болю, лихоманки і страхів.
Та сон умить зникає, ніби небувало,
Бо від морозу застигає в жилах кров.
І треба бігти, бо лиш рух їх зігріває!
Зупинка - значить не прокинутися знов.
А всі спішать кудись і їх не помічають!
Або не хочуть просто бачити їх біль.
А милі крихітки, вмираючи, благають
Урятувати. Та їх гонять звідусіль.
Але ж ми люди! На землі нас так багато!
– Врятуймо разом цих та інших бідолах.
Адже тепло й любов так легко дарувати
Й вони сторицею повернуться назад.
05. 02. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2019
– Привіт усім! Я - Ладік! Ласкавий, зовсім юний,
Але так настраждався в бродячому житті.
Характер в мене чуйний, ще кажуть, що розумний,
Та попри все, самотній і сумно так мені.
Соромлячись страшенно, у вічі зазираю,
Плекаючи надію сподобатися вам.
Адже чомусь незчувся, наблизившись до краю,
Та можу пожалітись лиш місяцю й зіркам.
Надворі народився, як вижив і не знаю.
Шукав постійно їжу. Та що я міг знайти?
Вночі необережно забіг у дику зграю,
А там мене погризли голодні, злобні пси.
Вмираючи від болю, кричав безперестанку!
Довкола потемніло, пройняв панічний страх.
Та раптом наді мною у променях світанку
Схилився Божий янгол і виніс у руках.
Отак і опинився, на щастя, у лікарні,
Пройшовши лікування важку і довгу путь.
Радію, що зусилля докладені, не марні:
Загоюються рани і сльози не течуть.
І вірю, що господар мене колись побачить,
Бо сяю, ніби сонце, у літній, гожий день.
Адже я кращий песик! І так багато значить
Для мене крихта ласки й уваги від людей.
Чекатиму на друга з надією щоденно,
Здолавши біль дошкульний, що мучив аж за край.
Але моє майбутнє доволі ефемерне,
– Тому благаю, друже, прийди, не зволікай.
До рук твоїх ласкавих прилинути так хочу!
Одразу упізнаю, любитиму завжди.
Адже постійно мрію не вити серед ночі.
З господарем забути минулого жахи.
03. 02. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ТЕЛ. 0506355870, 0508225060. ПЕСИК МЕШКАЄ В СУМАХ.
Ладік знайшов свій дім. Буде мешкати в Гостомелі, недалеко від Києва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2019
– Придивися, будь ласка, до мене ретельно!
Я такий позитивний і лагідний пес.
Лиш про тебе, господарю, мрію таємно
І хоч трішки благаю для себе чудес.
Так давно і терпляче чекаю на тебе!
Непомітно і швидко спливає мій час.
Уночі гірко плачу, вдивляючись в небо.
Сьогодення сприймаю без зайвих прикрас.
Кажуть, ніби я сильний, кмітливий, хоробрий!
І у мене є кличка дарована – Макс!
– Не звертай, що у мене немає породи.
Безліч маю шляхетних принад і окрас.
Я твій янгол, господарю, тільки безкрилий!
Без вагання розстанусь за тебе з життям.
Незрадливо служитиму, буду грайливим,
І любитиму серцем аж до забуття.
– Лиш мене віднайди на просторах безкрайніх
Серед тисяч стежин і великих доріг.
– Стань моїм ліпшим другом, єдиним і справжнім.
– Запроси на щасливий, домашній поріг.
Гучно буду вітати тебе при нагоді!
Лапу дам і завжди буду поруч іти.
Разом легше здолати усі перешкоди
І позбутися сірих тонів самоти.
01. 02. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО ПЕСИКА РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ТЕЛ 0934256678
0669409324, Галина Лазарчук. ПЕСИК ЗНАХОДИТЬСЯ В КИЄВІ.
ПЕСИК ПРИЛАШТОВАНИЙ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2019
https://www.youtube.com/shorts/WcXpVuCHma8
Я гарний, невеличкий, потішний, милий песик!
Ім'я у мене Баксик. І це усе, що є.
– Забув, шановне панство! Ще маю чорний носик,
А ще пухнасту шубку і серце золоте.
І навіть був господар, стара дірява будка.
Ланцюг важкий на шиї, немов я хижий звір.
Помиї замість їжі. Оце і всі здобутки!
За що мене карають, кому так завинив?
Був песиком слухняним, служив, як і годиться.
Вночі і вдень невтомно стеріг хазяйський дім.
Але став непотрібним, спочатку думав, сниться.
Забрали ницу будку, зоставивши ні з чим.
Тепер і зовсім тужно, втопаю в кучугурах.
Від голоду марнію, темніє в голові.
А тіло ціпеніє в морозяних тортурах.
Не знаю, як надалі триматися мені.
А я такий красунчик! І міг моделлю стати.
Піаритись в фейсбуці, а краще в інстаграм!
– Чому в земному світі так злості забагато?
Та це питання можу задати лиш вітрам.
І попри безсердечність, ще теплиться надія,
Можливо з цього пекла мене хтось забере.
Що друг мене полюбить, мої страхи розвіє,
Теплом зігріє серце згорьоване моє.
Вже навіть уявляю це дійство неповторне!
Омріяну, казкову, магічну диво-мить!
– Служитиму до скону вам, пані і панове,
Лише скоріше звідси, будь ласка, заберіть.
24. 01. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! МЕШКАЄ В СУМАХ. ВІК - ДО 2-Х РОКІВ. ГОСПОДАРЯМ НЕ ПОТРІБНИЙ. ЗВЕРТАТИСЯ ЗА ТЕЛ. 050-200-58-31. МОЖЛИВЕ ПЕРЕВЕЗЕННЯ.
Баксик прилаштований.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2019
Ось і відіграла новорічна казка!
Відлунали тости, відгримів салют.
Спочиває в шафі карнавальна маска.
Зажурився зрання у кутку дідух.
Вже з ялинки зняті мішура й прикраси
І гірлянди більше не горять на склі.
За вікном сніжинки в білосніжних шатах
Неквапливо кружать в чарівному сні.
Пожовтіла, всохла лісова красуня,
Обтрусивши хвою, мов осінній лист.
Залишився стовбур і тих днів відлуння,
Від яких лунає тільки вітру свист.
Відгоріли свічі, відшуміли дійства.
Лиш від кави й воску лине аромат.
Упереміж з димом, зі смаком дитинства,
Незабутньо-милих, Новорічних свят.
Дні летять птахами, рік летить за роком.
Разом з ними люди теж кудись спішать.
Мов дива з роками прийдуть крок за кроком,
Та в минуле стежку не знайти назад.
І чомусь здається, з часом стане легше.
Головне, щоб діти швидше підросли.
А коли зросли вже, днів стає лиш менше.
Мріємо вернути молоді роки.
Тож, не поспішаймо, пані і панове!
Не потрібно вкотре підганяти час.
Бо майбутнє наше досить загадкове
І ніхто не знає, що чекає нас.
20. 01. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2019
Я лагідна панянка. Ім'я у мене - Сніжка,
Але в притулку линуть мої безцінні дні.
– Чомусь до мене, панство, заметена доріжка.
Гостей вітаю радо, та тільки уві сні.
Нудьгуючи, чекаю і свято вірю в диво.
Що хтось відчинить двері, покличе назавжди.
Ласкаво приголубить, пригорне і зігріє,
Врятує від зажури, самотності й нудьги.
Щосили намагаюсь притиснутись до клітки,
Вдивляючись ретельно крізь памороку вдаль.
Можливо хтось помітить за ґратами сирітку,
Але всі йдуть повз мене, лишаючи печаль.
Немає в мене дому, лише холодна будка.
Зігрітися несила узимку ні на мить!
Не гріє у морози моя хвиляста шубка.
Заснути намагаюсь, та тільки не щастить.
– Пробачте, що жаліюсь вам, пані і панове,
Але від туги вити так хочеться вночі.
– Молюсь, благаю слізно, візьміть мене додому!
Ітиму з вами поряд в яскраві й сірі дні.
Ніколи вас не зраджу! І буду вельми вдячна
За дах над головою і казку без жахіть.
– Характер маю добрий, лише мене побачте
Й до вашої оселі, будь ласка, заберіть.
15. 01 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ЗАХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛ. 096 32семь 94 9два КУРАТОР - СНЕЖАНА.
СНІЖКА ЗНАЙШЛА СВІЙ ДІМ! ЖИВЕ В БУДИНКУ! ЩАСЛИВА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2019
Пісня, згенерована мною за допомогою Ші, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/8mIWYCAMg4U
Подаруй білосніжні троянди,
Як колись дарував навесні.
Пригадай звуки нашого танго,
Що звучали у дні давнини.
Може разом з тобою в минуле
Помандруємо хоч би на мить?
Там літа молоді промайнули,
Загубивши у просторі слід.
Ліпше вдягнемо юності крила
Й злетимо у небесну блакить!
Там блукають нездійснені мрії
І лиш спогад струною бринить.
А можливо знайти нам вітрила,
Що несли нас на хвилях життя?
Там серця від кохання тремтіли,
Та немає назад вороття.
І хай осінь дістала з шухляди
Прохолодні, дошкульні дощі.
Подаруй білосніжні троянди,
Як колись дарував навесні!
03. 01. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2019
Ось і знов засвітились яскраві вогні на ялинках!
Рік Новий завітав з лантухом ілюзорних надій.
А старий загубився в магічно-небесних лаштунках,
Записавши в часопис перебіг важливих подій.
Рахували невтомно плин часу годинника стрілки.
День за днем пролітав, залишаючи зведень жалі.
Дзвін війни відбивався журою і линули звістки,
Що летять журавлями звитяжці в незнані краї.
Пори року мінялись, ділили весь рік на частинки.
Непомітно за обрієм зникла чаклунка-весна.
Літо й осінь промчали. Кружляють у вальсі сніжинки..
Кришталевим ажуром мережить віконця зима.
Знов ігристе вино п'ятий рік з гіркотою і болем.
Знову думи тяжкі, як триматись в окопах бійцям?
Знаю зимно їм там, та готові щомиті до бою.
Не дадуть рідну землю топтати лихим ворогам.
Хай горять новорічні вогні на пухнастих ялинках,
А магічні свята відкорковують магію див.
Вип'ю келих вина за мужів у важких обладунках,
Що несуть героїчно на плечах під кулями мир.
Хай щастить повсякчас на суворих, воєнних дорогах!
Матір Божа в боях укриває покровом святим.
Вірю в те, що чекає на нас визначна перемога
І молюся, щоб кожен боєць повернувся живим.
01. 01. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2019
Вітаю друзів, поетів і читачів з Новим, 2019 роком! Нехай цей рік для всіх буде щасливим, успішним, щедрим і мирним! Здоров'я всім, достатку, радості у серці і спокою в душі!
З Новим вітаю роком панів і милих пані!
Паняночок тендітних, відважних паничів.
Нехай вогні святкові, барвисті і яскраві
Дарують насолоду казкових відчуттів.
Бажаю під ялинку вам безліч подарунків!
Смаколиків всіляких на вашому столі.
Мороз хай начаклує магічні візерунки
І пензлем кришталевим розпише на вікні.
До вас хай завітають казкові персонажі,
Запросять на гостину, покажуть вам дива.
Красою зачарують божественні пейзажі,
Які малює вправно художниця-зима.
Нехай в оселі кожній звучать цієї ночі
Веселий сміх та пісня і тости при свічах.
Нехай вам, українці, щастить в Новому році
У селищах і селах, містечках і містах!
01. 01. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2019
Я чорно-шоколадна, маленька, мила Кнопка.
Жеврію у притулку вже кілька довгих літ.
Нікому не потрібна, згорьована сирітка.
Вольєр у мене дальній, загублений мій слід.
М'якеньку маю шубку, та мало в цьому сенсу.
Ніхто мене не бачить, бо довго йти сюди.
– Невже так і не вийде змінити цю адресу?
В самотності загину від туги і нудьги.
Сьогодні і до мене прийшли, нарешті, гості.
На мить цю дивовижну чекала день у день!
Зрадівши неймовірно, кружляючи до млості,
Хвостом виляла вправно, тулилась до людей.
Коли взяли на руки, то мало не зомліла.
Вже думала господар додому забере!
А це лиш волонтери. Лиш трохи пожаліли,
Зробивши гарні фото, зоставили мене.
На них не ображаюсь, за все їм дуже вдячна.
Можливо допоможуть господаря знайти.
Адже на цих світлинах мій друг мене побачить
І прийде неодмінно за мною залюбки.
Ще трохи почекаю. Дарма, що одиноко.
Мене тримає в світі лише надії нить.
Раніше ляжу спати, а вранці ненароком
Господар неодмінно за мною прилетить.
24. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ. ХТО ЗАХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ТЕЛ.096 327 94 9два, СНІЖАНА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2018
https://www.youtube.com/shorts/BmObYutay-k
– Дорогенький, Миколаю, лист тобі пишу!
Я привітна, мила Герда і на тебе жду.
– Може прийдеш і до мене на земні свята́?
Чула, твориш неймовірні, дивні чудеса.
Всім розносиш подарунки в торбі на плечі.
Ще виконуєш бажання вдень і уночі.
– Можна також, Миколаю, дещо попрошу?
– Подаруй мені, будь ласка, люблячу сім'ю.
Буду в радості і в горі з ними у житті.
Сон нічний оберігати, дім їх стерегти.
Стану чемною, мов леді, лиш не підведи!
І не гризтиму ніколи капці від нудьги.
Не подряпаю і меблі, не завдам жалю,
бо господарів майбутніх зараз я люблю!
Вірю в те, що прочитавши і мого листа,
ти для мене, Миколаю, зробиш чудеса.
22. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ І СОБАЧКА РЕАЛЬНІ. ХТО ЗАХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА НОМЕРОМ ТЕЛЕФОНУ 099-539-89-19 Юля.
Герда знайшла свою люблячу сім'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2018
З народження з братами живу на звірофермі.
Не так давно була ще маленьким лисеням.
Не знала, що це місце -- жахлива шкуродерня.
Що скоро попрощаюсь зі зболеним життям.
За рік зросла нівроку на радість милим пані.
Та кожен день прожитий – страшний, суцільний жах!
Пігулки і уколи, бруд, немічі, печалі
І смерть моєї мами у мене на очах.
Виблискує на сонці моє пухнасте хутро!
Нутром я відчуваю – невдовзі смертний час.
Тож бігаю по колу, але довкола мутно
І серце огортає цупкий, панічний страх.
Несміло озираюсь, почувши тихі кроки.
А сльози ручаями течуть з моїх очей.
Трясусь, молюся Богу! А може ненароком
Заступить від жорстоких, ненависних людей.
Та раптом затихаю, тікати вже не сила.
Втискаючись у клітку, чекаю смерті мить.
І ось, укол останній! Судоми зводять тіло.
Всі лапки ціпеніють. Хай Бог вам ваш простить!
21. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Журналісти дослідили ситуацію з зоофермами України.
Огорожа із металевого дроту, довгі дерев'яні бараки…Той, хто хоча б раз бачив нацистські концтабори Освенціму в Польщі, одразу зрозуміє, наскільки ця звіроферма нагадує місце смерті тисяч людей. І не лише ззовні. Тут теж вбивають живих істот. І цей рахунок теж йде на тисячі, йдеться у сюжеті
Звідси, а саме з зооферми Костополя на Рівненщині, ще ніхто не втікав.
Цей погляд неможливо забути. У ньому паніка, страх, все, що передує смерті. Вони не розуміють, але десь точно відчувають, що насправді є лише витратним матеріалом.
На таких звірофермах, де період забою вбивають в середньому тисячу двісті хвостатих.
https://tsn.ua/ukrayina/na-ukrayinskih-zoofermah-zhorstoko-vbivayut-tisyachi-lisic-ta-norok-schob-poshiti-z-nih-shubi.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2018
Пісня, згенероввана мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/MnqbshDQeMI
Я - Шайба! Все життя моє - клітинка!
Вольєр мій дальній! Зовсім тут одна.
Руда, мов сонце, маю чорну спинку.
А ще прудка, грайлива, молода.
Якби хто знав, як журно жити в клітці!
Так хочу з неї вийти назавжди.
З господарем зануритися в річку,
Але допоки нікуди іти.
Вночі і вдень чекаю на людину,
А тут, хіба що їжу принесуть.
Ніхто не приголубить сиротину,
Адже до мене дуже довга путь.
Узимку засинаю на світанку,
Занурившись у сонячні гаї.
Господар зве обідати до ґанку,
Лечу в його обійми чарівні.
Стрибаючи, вдивляюсь пильно в очі.
– Чи так потрібна, як і він мені?
Друг, ніжно обіймаючи, шепоче
І ми йдемо з ним разом уві сні.
Так, так потрібна! Плигаю від щастя,
Цілуючи улюблене лице!
Миттєво прокидаюся зненацька,
А це мене від холоду трясе.
Відходить сон, зникає, мов примара.
Його тримаю із останніх сил.
Лиш він мене в морози зігріває,
Бо більше не зігрітися ні чим.
Невтомно сподіваюся на диво,
Хоч дуже зимно, тіло так тремтить!
– Прийди і забери мене, людино,
Бо так давно на цю чекаю мить.
19. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА НОМЕРОМ 096 32семь 94 9два. Снежана.
ШАЙБА ВЖЕ ДОМАШНЯ! ДУЖЕ ЗА НЕЇ РАДА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2018
— Шановні, милі пані і панове,
До мене придивіться врешті-решт!
Життя моє нестерпно-полинове,
До того ж одинокий, ніби перст.
З народження й до нині — безпритульний.
Не так давно отримав хоч ім'я.
Тепер став Локкі! Втім життя дошкульне.
Немає в мене друга й укриття.
Блукав малим у пошуках рятунку.
Брудну пив воду, поки захворів.
Відтоді у клінічному притулку
І вдячний, що не вигнали надвір.
Нудьгуючи тут, мрію про домівку.
Гостям дивлюся в очі кожну мить.
А з мене тільки роблять фотознімки
І поки що мені не таланить.
З надією чекаю біля входу,
Що прийде друг і вибере мене!
Що вранці ледь прокинусь, а господар
Мене додому звідси забере.
— Шановні милі пані і панове,
До мене придивіться врешті-решт!
Моє життя нестерпно-полинове,
До того ж одинокий, ніби перст.
18. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО БЕЗПРИТУЛЬНОЇ СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛ. 0683514024
Локкі вже домашній!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2018
Пісня, згенерована мною в двох варіантах за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/IQEtvDuZ5bQ
https://www.youtube.com/shorts/ivkqJBGpGIU
— Привіт усім! Я чемний песик Льоша!
Сумую у притулку раз-у-раз.
Характер в мене, панство, прехороший.
Терпляче так очікую на вас.
В часи відвідин мчу, немов на крилах!
Тулюся до зачинених дверей.
Душа моя, вистрибує із тіла,
Як тільки хтось проходить із гостей.
Але, напевно, зайві ці старання.
Мене не помічають аж ніяк.
Сподобатися хочу, тільки марно.
— Ну що роблю, скажіть мені, не так?
А кажуть, що несказанно розумний
І так в житті багато пережив.
Господаря любитиму безумно
І зовсім не чіплятиму котів.
Слухняним буду, відданим і вірним!
— Додому тільки Льошу заберіть!
Піду, ще почекаю, хоч і зимно.
Можливо і мені ще пощастить.
16. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ЗАХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ! ТЕЛ. 0934256678
0669409324 Галина Лазарчук.
Льоша вже домашній!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2018
– Привіт, господарю! Я цуценятко "Мірра".
Вже сил немає, тож пишу тобі листа.
Постійно плачу, бо життя мені не миле,
Адже нещасна, безпритульна сирота.
Та поруч з відчаєм ще теплиться надія,
Що неодмінно ти отримаєш мій лист.
Нарешті станеться утішлива подія
І ти за мною неодмінно прилетиш.
Якби ти знав, яка жорстока в мене доля!
Як не щастить мені з народження в житті.
Як потерпаю то від холоду, то болю,
Бо на землі сплю у морози і дощі.
Мене матуся, як могла, так зігрівала,
Та не було їй чим зарадити мені.
Плелися мовчки ми стежками, мов примари,
і так проходили похмурі наші дні.
Блукали в пошуках зіпсованої їжі,
Та не завжди її щастило нам знайти.
І так раділи, як знаходили калюжу,
Бо врешті-решт могли напитися води.
Куди матуся раптом ділась, невідомо.
Без неї зовсім непереливки мені.
– Куди іти? Адже немає в мене дому.
Де прихилитися нещасній сироті?
Лиш дивом вижила і вдячна волонтерам.
Вони, мов янголи, померти не дали.
Навчали розуму, усталеним манерам,
Та піклувалися про мене, як могли.
Живу і досі ще надворі попід тином
І вірю щиро, хтось побачить, забере.
Нарешті зможу обійняти ту людину,
Яка забути допоможе все лихе.
14. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО ЦУЦЕНЯТИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ТЕЛ.096 32семь 94 9два
МІРА ВЖЕ ДОМАШНЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2018
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/aIjot_TYFgI
– Я песик Кузя! Вас вітаю, панство!
Напевно, схожий на домовичка.
Стирчать потішно в різні боки пасма.
Забавні в мене вушка і бочка.
Блакитні маю очі, чорну шубку.
Зостануся малесеньким на зріст.
Так хочу в дім, погрітись біля грубки,
Бо зимно, як надворі дощ чи сніг.
Умови в мене, скажемо, умовні.
Моє життя і зовсім на межі.
І досі не второпаю, шановні,
– Чому живу і досі в гаражі.
В морози так тремтить у мене тільце
І лапки прилипають до землі.
Страждань на долю випало по вінця.
Так хочеться до дружньої сім'ї.
Служитиму вам віддано і вірно,
Адже містичний я домовичок!
Будинок пильнуватиму відмінно
Й коло комину грітиму бочок.
13. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
КУЗЯ СТАВ ДОМАШНІМ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2018
https://www.youtube.com/shorts/4cMWO_j5d_M
– Привіт усім від песика-милашки!
В житті жорсткий отримавши урок,
Став Гаріком. Раніше був - "какашкой"!
До шкуродерні був єдиний крок.
Лиш дивом урятований, аж страшно,
Бо, певно, пощастило не усім.
Але так часто сниться, що домашній,
Що є господар і шикарний дім.
– Позую вправно, пані і панове,
Бо хочу так сподобатися вам!
Характер в мене майже суперовий!
Тож буду другом вашим дітлахам.
Я родом з знаменитого Слов'янська,
Але і переїду залюбки.
Можливо в Київ, можна і до Гданська,
Але і неважливо вже куди.
Лише б мою змінили сіру долю,
Бо настраждався сповна у житті.
А поки шию гне ланцюг додолу
Й нікуди неможливо утекти.
13. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ. ХТО ЗАХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛЕФОНОМ 050-767-9733
Раніше Гарік жив на території заводу. І там його звали "Какашка". Потім туди була направлена шкуродерня. Волонтери врятували кілька собачок, в тому числі і цього. І дали йому ім'я Гарік.
Гарік поїхав в Америку! Мешкає в Бостоні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2018
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=l4S5Y6OS6es
– Привіт усім з притулку! Я - Нафаня!
Вольєр мій - дальній. Сумно так мені.
Мої роки проходять у мовчанні.
З мого життя спливають сірі дні.
А волонтери кажуть, що вродлива!
Весела в мене вдача і хода.
Маленька і тоненька, мов тростина,
Душевна, відчайдушна, молода.
Та вікна в мене з дроту і в клітинку.
А гості не доходять, зазвичай.
Не помічають бідну сиротинку,
Бо тут таких багато, через край.
Постійно прагну бігти всім назустріч,
Стрибаючи в смарагдовій траві.
З господарем поважно йти пліч-опліч,
Але сиджу за ґратами в тюрмі.
І вірю, що колись моя людина
Мене побачить серед бідолах.
Відчинить двері клітки неодмінно
І змінить на мажор мінорний лад.
Тому і не втрачаю ще надію.
На чудо сподіваюсь кожну мить.
Вночі і вдень свою плекаю мрію,
Але ще поки зовсім не щастить.
Від автора:
Як боляче, що стільки в світі горя
І часто на людині вся вина.
Але здійснити мрію їх, панове,
Ми в змозі! Хай збуваються дива!
Так хочу, щоб забрали цю тваринку,
Або з притулку іншу будь-яку.
І стане на душі тепліше взимку
Від того, що зігріли сироту.
Нехай свята прийдешні, новорічні
Прикрасить ваш новий і щирий друг!
Він буде вірним, відданим довічно,
Наповнивши любов'ю виднокруг.
10. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото собаки реальне з притулку. Собачка реальна. Хто хоче забрати, звертайтесь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2018
– Пригорни і приголуб мене, людино!
– Не відштовхуй! Бо і так не таланить.
Закінчились теплі дні, надворі зимно,
А життя моє - тонка, незрима нить.
Невідомо, де пропала рідна мати,
Залишивши, мов билиночку, одну.
Тож, блукаючи від хати і до хати,
Лиш молюсь, щоб пожаліли сироту.
І так мрію про куток і теплу грубку,
Бо надворі взимку боязко мені.
І байдуже, що пухнаста в мене шубка,
Можу вмерти від морозу уві сні!
– Зазирни, прошу в мої змарнілі очі!
Відчайдушну прочитай у них мольбу.
– Забери мене! Так страшно серед ночі.
Змерзлі лапки ціпеніють у снігу.
– Пригорни і приголуб мене, людино!
Відміни невтішну доленьку мою.
Пильнуватиму твій спокій і віднині
Йтиму віддано з тобою по життю.
10. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото безпритульного цуценяти.
Цуценятко вже знайшло господаря!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2018
– Анумо вернімося, панство, у пройдений час!
Сумні сторінки тих років погортаємо разом.
В двадцяте століття, шановні, запрошую вас.
Згадаємо всіх, хто заморений був за наказом.
Вшануємо тих, хто зустрів люту смерть в таборах
За погляди інші, за прагнення правди й свободи.
Знайшли вічний спокій нескорені на Соловках,
А сталінська банда приймала зірки й нагороди.
Хто витримав пекло й підходив ув'язнення строк,
Плекали надію потрапити врешті додому.
Але не судилось, прийняв їх тіла Сандармох,
Цинічно кати розстріляли усіх без розбору.
Були непотрібні їм свідки кривавих подій,
Ніхто не повинен дізнатись про їхні діяння.
У світле майбутнє ішов більшовицький режим.
А розстріли? То лиш сценарій до дня святкування.
Найкращі з усіх потрапляли у сталінський млин:
Священики, вчені, селяни, митці і поети.
Гірке і коротке було їх життя, мов полин.
Народи ж затягнуті в хижі, радянські тенета.
– Запалимо, панство, свічу у зазначені дні!
Нехай полум'яно горить і сльозою стікає.
Хай дзвони церковні усюди лунають гучні.
Їх звуки летять до незнаного, Божого раю.
29. 10. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2018
https://www.youtube.com/shorts/2uETf4n5WBI
Розгулявся плагіат, ніби справжня зірка.
Бродить сайтами будь-де і волає гірко: –
"Ой, не легко так мені скніти в цьому світі
І чомусь мене ніхто не спішить любити.
Намагаюсь одягти маску колоритну.
Зачіску роблю нову, змінюючись спритно.
І парфуми на мені, щоб душок був класний.
Хоч штанці в мене чужі – перекроїв вчасно.
Підфарбований ледь-ледь, та хіба це грішно?
Пожалійте вже мене і хоч трохи втіште.
Лиш покличте, враз прийду, дорогі поети!
Вам знайти допоможу славу в інтернеті.
Та одне усім скажу, майже достеменно.
Крил не маю, не злечу. Птаха я – наземна.
І душі в мене катма! Сірий і безликий.
Й поки невідомий ще, доти і великий."
26. 10. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2018
– Намалюю знову, матінко, листівку,
Де ми вдвох! Ще не пішла ти за межу.
Про своє життя в дитячому будинку
Без прикрас тобі, рідненька, розкажу.
Вже тут звикла, хоч було доволі важко.
Щойно, мамо, перейшла у п'ятий клас.
Мов зачинена в залізній клітці пташка,
Раз-у-раз тебе шукаю в небесах.
Ніби маю гарні іграшки, люстерко,
Друзів-сиріт. І вони - моя сім'я!
Попри все, так часто мрію про цукерки
І твоє постійно згадую ім'я.
Твій завітний образ ледве пам'ятаю,
Бо лиш інколи приходиш уві сні.
Знаю певно, що мене борониш з раю
І мені бажаєш сильною зрости.
Кажуть люди, що розумна я й гарненька.
Маю довгу, неабияку косу!
Тільки мрію, що пригорнеш до серденька,
Приголубивши нещасну сироту.
Розмовляючи з магічними зірками,
Знову подумки до тебе я біжу.
Ти мене чомусь зоставила так рано,
Відлетівши за незвідану межу.
Шепочу вітрам тихесенько ночами,
Щоб мерщій тобі навіяли привіт.
Розказали, що сумую до нестями
І самітністю душа моя бринить.
І хай відстань неозора між світами,
Крізь життя про тебе пам'ять пронесу!
– А коли, матусю, виросту з роками,
То в житті свою стежиночку знайду.
Та допоки підростаю в дитбудинку,
Кожну ніч тебе чекаючи у сни.
На дозвіллі розфарбовую листівки,
А на них лише ми разом! Я і ти!
12. 10. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2018
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=z1MtFDEUxXU
– Заграй, маестро, нагадай літа світання.
Хай скрипка й серце журно плачуть в унісон.
В магічних зливах ностальгійного звучання,
Полину в юність, що розтанула, мов сон.
Із тихим шелестом сумного падолисту,
Нехай мелодія летить в осяйну даль.
А я пройдусь старими вулицями міста,
По тих стежках, де не блукала ще печаль.
Знайду знайомий парк, завіяний вітрами.
З роками, певно, він розрісся й загустів.
В туманах сивих обійму старі каштани,
Самотню лавку, що змарніла від дощів.
Посиджу мовчки, прочинивши парасолю.
І зовсім байдуже, що раптом задощить.
Адже тут рідне і знайоме все до болю.
З минулим з'єднує, забута в часі, нить.
Нехай мережить сумом пані ностальгія,
Не відпускаючи від себе ні на мить.
Підступно спогадами марить, струменіє,
Сльозою потайки зажурено бринить.
– Не зупиняй, маестро, музики звучання!
Хай скрипка й серце журно плачуть в унісон.
В пташиних звуках голосного щебетання
Полину в юність, що розтанула, мов сон.
06. 10. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2018
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=hZY8GZZ9JPo
В руках тримаю пожовтілі, давні фото.
А в них – дитинство і усе моє життя.
Мережить серце нестихаюча скорбота.
Адже немає у минуле вороття.
Застиг годинник на зажурених світлинах.
На них батьки, колись веселі й молоді.
Бабуся поруч з дідусем окрай хатини.
Подій минулих – відгомони золоті.
А на очах щораз бринять підступні сльози,
Бо найрідніші відлетіли за межу.
Не стріне матінка на рідному порозі.
Лиш уві сні до неї раптом забіжу.
Немає батька вже багато довгих років.
Згубився в зоряних, невидимих світах.
А я вночі його і досі чую кроки
І бачу усмішку на зморених вустах.
Лишився в пам'яті його веселий погляд,
Сповитий сяянням любові і добра.
Мого дитинства – незабутній, світлий спогад.
Прощання з ним – пекучий біль і пустота.
В руках тримаю пожовтілі, давні фото.
А в них – мій шлях, моя душа, моє життя.
Але все важче відкривати з кожним роком
Минулий час, куди немає вороття.
13. 09. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2018
Вітаю пані Лілію Стасюк, з ювілейною датою народження! Нехай збуваються всі мрії і бажання!
Вас, пані Ліліє, вітаю з ювілеєм,
щасливих зичу вам і сонячних доріг!
Нехай для вас цвітуть божественні лілеї,
які в ім'я ваше заплетені навік.
Бажаю райдужно-поступливої долі,
хай повсякчас звучить лише мажорний тон.
Нехай літа ваші купаються в любові,
життя окрасами захоплює в полон.
Крізь час і відстань посилаю вам вітання
дарую ніжних, літніх квітів оксамит.
Бажаю благ земних і зичу процвітання,
нехай безмежно у житті вам таланить.
29. 08. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2018
Пісня, згенерована мною у двох варіантах за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=rtyot0CRbM8
https://www.youtube.com/shorts/KeBjoC_JoAQ
Ну ось, мій коханий, сьогодні у нас ювілей!
Йдемо сорок років удвох по єдиній дорозі.
Пригадую знов неповторний і пам'ятний день,
Де нас з хлібом-сіллю стрічали батьки на порозі.
Спливло так багато води! А здається, лиш мить.
І ніби учора зійшлись у танку наші долі.
Та час неупинно з вітрами за обрій летить,
Мережачи байдуже срібними нитями скроні.
Пройшли ми у парі чимало стежин і доріг,
Долаючи разом крутих віражів міріади.
Вже виросли діти і наш залишили поріг,
А ми один одному – втіха, надія, розрада.
Сьогодні багатий наш дім на жаданих гостей.
Святкуємо разом рубінове наше весілля.
Піднімимо келих за, Богом освячений, день!
За нас! Спільну долю і вічне кохання, нетлінне.
І хай відлітають у вічність бурхливі літа.
Кружляють годинника стрілки у вальсі невпинно.
Дарує нам щедрі дари золотиста пора –
Онуки всміхаються сонячно-теплим промінням.
23. 07. 2018. Л. Маковей (Л. Сахмак)
На фото наше рубінове весілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2018
Дорогі мої друзі, поети і читачі! З радістю Вам повідомляю, що сьогодні я отримала з друку мою книгу (збірку віршів тиражем у 100 примірників). Це перша моя книга, яку я приурочила до свого ювілейного дня народження (24. 08). Вірші почала писати десять років тому назад. Завдяки сайту "Клуб поезії" і поетам, які були для мене прикладом, вчилася і вдосконалювала свої вірші. Дуже вдячна поетам і читачам, які читали мої творіння і писали на них відгуки, а також сайту "Клуб поезії" і особисто пану Євгену Юхниці за створення цього сайту і надання права ним користуватися. Впевнена, що без цього сайту моя поезія не відбулась би.
Також висловлюю свою подяку видавництву книг "Лілія" і особисто пані Лілії за плідну співпрацю, терпіння і розуміння, бо досвіду в цьому питанні в мене не було. І ось моя мрія нарешті збулася і я тримаю в руках свою збірку! Дуже вийшла красива обкладинка! Така сонячна, як наша Україна!
Всім всім, хто приймав участь у створенні моєї книги, ДЯКУЮ і бажаю міцного здоров'я, наснаги, творчих успіхів і процвітання!
Хочу ще сказати читачам, любителям поетичного слова, що без Вас поет - це сирота! І тому, особлива подяка Вам, дорогі мої читачі, за те, що читаєте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2018
Пісня, згенерова мною за допомогою ШІ на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/r5Tgz5RnoQ8
Розцвітають барвисто в руках вишивальниці квіти.
Візерунком сповиті, встеляють тонке полотно.
Прикрашають вбрання неповторним, живим колоритом
Стиглі ґрона калини, напоєні ніжним теплом.
В мальовничих узорах пливуть українські мотиви.
В них майстриня вкладає частинку своєї душі.
Неквапливо мережачи мрій і думок переливи,
Вишиває на щастя, на долю лляні рушники.
Зачаровують погляд дива вишивальної справи.
Копіткої, дбайливої праці - жадані плоди.
В них - зв'язок поколінь, дух незламний козацької слави,
Дивовижна родючість і велич святої землі.
Неосяжна подяка і честь вам, невтомні майстрині!
Вишиванки квітчасті - це гордість і наш оберіг.
Ваші славні роботи - безцінні, коштовні перлини
Вже давно підкорили красою вибагливий світ.
Зберігаючи нації код, ідентичність народу,
Українців єднаєте всюди навколо чеснот.
Від потомків подяка нехай вам звучить в нагороду,
А життєва дорога з мажорних складається нот.
14. 07. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина Івана Гончара "Молодиця-вишивальниця"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2018
Світлій пам'яті українського політичного і громадського діяча, патріота, дисидента, борця за незалежність України, Левка Лук'яненка (24. 08. 1928 - 07. 07. 2018), присвячую:
Пішов у вічність, сильний духом, патріот,
Великий син держави Україна.
Усе життя уболівав за свій народ,
Боровся до останньої хвилини.
Важким і славним був його життєвий шлях.
На службу юним ще пішов до війська.
Війну пройшовши у віддалених краях,
Любив лиш рідну землю, українську.
За віддану любов ніс ношу нелегку
У таборах Мордовії і тюрмах.
Та Батьківщину не зміняв на чужину,
Не зрадив рідній мові, навіть в думах.
На компроміс ніколи з совістю не йшов.
Його життя - це приклад поколінням.
Діяч, письменник, що боровся знов і знов
За незалежність неньки України.
Пішов у вічність, сильний духом, патріот!
Велична постать цілої епохи!
Незламній мужності і честі вчив народ
Своїм життям і мудрістю пророка.
Зазнала втрату Україна чималу,
Лунає дзвін, журою оповитий.
Звучать слова прощальні панові Левку,
Остання путь, дорога тоне в квітах.
Не потьмяніє світла пам'ять у віках,
Не згасне вогник боротьби і слави.
На історичних він лишиться сторінках,
Як мужній син великої держави.
Низький уклін і світла пам'ять вам, славний патріоте!
10. 07 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2018
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/95xkPKPH02A
Подаровано людині так багато,
Та не всім скарби побачити дано.
Ще допоки нерозгадана планета,
На якій ми з вами, панство, живемо.
Варто пильно придивитися до неї,
Щоб помітити в природі всі дива.
Поріднитися із рідною землею,
Щоби линули в гармонії літа.
Дивовижно-колоритні пори року
Нас запрошують побачити їх світ.
Зачаровують наш погляд ненароком
Літній дощик, сіра мжичка, білий сніг.
Подивіться на красу пейзажів взимку.
На загорнуті дерева у кришталь.
Як граційно витанцьовують сніжинки,
Краєвиди загорнувши у вуаль.
Теплим подихом весна цілує ранки,
Пробудивши землю чарами зі сну.
Одягнувши віти в ніжні візерунки,
Оп'яняє ароматами бузку.
Виграє улітку барвами веселка
Під рапсодію липневого дощу.
Ароматом полонить нічна фіалка,
Посміхаючись розлогому плющу.
А яка пустунка дивна пані осінь!
У загравах сонця золотом блищить.
То дощем опале листя рясно зросить,
То запросить літо бабине на мить.
– І чому тоді нам так журливо, панство?
На життя ми нарікаємо не раз.
Чудеса не помічаємо завчасно
І краса земна не тішить більше нас.
А життя однак божественно-прекрасне,
Попри темні і нерадісні тони.
А здебільшого таке, яким ми власне,
Намалюємо для себе лиш самі.
08. 07. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018
Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=DmgWkDp5DHc
Завершується знов навчальний рік
Купаючись в бузковій заметілі.
Прощається з дитинством випускник.
Шкільні відкриті двері вже віднині.
В минулому шкільні лишились дні
І перші, ніжні паростки кохання.
А так хотілось швидше підрости
І ось лунає дзвоник уостаннє.
Приспів
А вальс прощальний голосно звучить
Кружляють юні пари без упину.
Чомусь сльозинка котиться за мить,
А усмішка із присмаком полину.
Попереду складний життєвий шлях.
Круті підйоми, спуски і пороги.
Штурвал життя тримаючи в руках,
Упевнено злітай до перемоги!
Нехай чекають тисячі доріг,
До класу повертайся час від часу.
Шкільний зустріне з радістю поріг
Під звуки нестаріючого вальсу.
Приспів
А вальс прощальний голосно звучить
Кружляють юні пари без упину.
Чомусь сльозинка котиться за мить,
А усмішка із присмаком полину.
23. 05. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2018