| Сторінки (4/353): | « | 1 2 3 4 | » |
Кінь скаржився свині про втому,
Дають не сіно, а солому.
Тягати воза вимагають,
Постійно в плуга запрягають.
Ще й батагом, таке буває,
Життя ніякого немає.
А про овес, він геть забув,
Те їв, ще коником він був.
Свиня з під лоба подивилась,
Та й відповіла, не лінилась.
Живу я хорошо і сито,
Є їжі повнеє корито.
Хазяїн любить, він не бреше,
Бо кожень день за вухом чеше.
Ще й їсти лагідно вмовляє,
Малу дитину мов плекає.
Навколо ось багнюку маю,
Я в ній наївшись засинаю.
Сказав хазяїн, свято прийде,
То толк великий з мене вийде.
До міста каже повезе,
В театр мабуть завезе.
Кінь в місто їздив і не раз,
То знав, свиню не на показ...
На бійню повезуть здавати,
Але не став розповідати.
Подумав лиш, щасливий я,
Отим, що кінь він, не свиня.
Отак й серед людей ведеться,
Життя по різному вдається.
Один як та свиня, радіє й верещить,
А інший, як побитий кінь - мовчить.
В. Небайдужий.
Вересень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2025
Мамині руки.
У хлопчака щось на щоці - впАла пилинка,
В матусі у руці була хустинка.
Вона рукою ту пилиночку струсила,
Й біда, отим роздратувала сина.
Він каже, мамо, не не чіпай, бо руки геть твої холодні,
І взагалі, я можу й сам, дорослий бо сьогодні.
Матуся вчувши, знітилась та й зашарілась,
Таке при людях, ото б крізь землю провалилась.
Дідусь старий сказав, почувши це,
Щоб зрозуміло молоде лице.
У Мами руки завжди найтепліші,
Тому що лагідні і найрідніші...
Я до руки Матусі, коли вона померла, притулився,
Й на все життя душою й серцем від того я зігрівся.
Із пережитого.
Дід Валерій.
Вересень 2025 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2025
Послухав двигуни ракет і гуркоти гармати,
Я геть по іншому почав цей світ тепер сприймати.
Колись я планував свій час на місяць, може рік,
Тепер змінилося буття, нікчемним став мій вік.
Життя цінилося Людей, нічим не оплатити,
Сьогодні путін прилетить, і перестанеш жити.
Сідало сонце, тиха ніч, і ранок знов займеться,
А потім вдень для добрих справ часу завжди знайдеться.
Раділи дітям, та й онукам, бо як їм не радіти,
Вони ж рідніші від Дітей, тут правди ніде діти.
Тепер вночі гудить ревун і строчить кулемет,
Тай думаєш, що вже прийшов останній твій момент.
Тому я перестав життя надовго планувати,
А вирішив що буду час й хвилини шанувати.
Радіти тим, що ніч пройшла, і завтра день знайдеться,
І знову сонечко зійде і ранок знов займеться.
І поки я хожу й дишу, на краще сподіваюсь,
Не згинути, а все таки ще жити я збираюсь.
В. Небайдужий.
Вересень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2025
Серед держав такі бувають,
Конкордом високо літають.
Для Світу і навкруг "погоду",
Будують лиш собі, в угоду.
Їх не страшить пересторога,
Сам Бог та й чорт їм допомога...
Для правди, й іншим, ніде дітись,
Вдається біля них пригрітись.
Вітри попутні гарно дують,
Але бува, що і дивують.
В гнізді конкорда курка знеслась,
Біда по світу враз рознеслась...
З того яйця, не забарився,
В гнізді Орла кугут з'явився...
Та толку мало з цього птаха,
Проти Конкорда він невдаха.
По світу бігом, метушиться,
Як люди кажуть "пітушиться"...
А в цей же час "дракон" проснувся,
Він не кричав, а світ здригнувся.
Чи здивувались просто всі,
Бо став драконом дядько Сі.
І схоже Сі обставив Сема,
На жаль, про те моя поема.
В. Небайдужий.
Вересень 2025 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2025
Не вистачає на снаряди й ППО,
Хтось п'ятаки збирає на донати.
Четвертий рік, не день чи два - давно,
Народ все робить щоби не сконати.
У цей же час асфальт до мантії знімають,
Торгові центри як гриби біля метро ростуть,
І тротуари ті що були розширяють.
А там паркани й плитку нову знов кладуть.
Спитать? Ракета прилетить, чи дрон впаде,
І що тоді , оце все буде Де?
Чиновник відповість без каяття,
Ці гроші, то є іншая стаття.
Панове, то міняйте плани і акценти,
А не закопуйте у землю гривні й центи.
Вас розумієм, "руки хочеться погріти",
Поки при владі вкрасти й збагатіти.
Коли піймають, то спізниться каяття,
Й "світити" буде інша вже стаття.
В. Небайдужий.
Вересень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2025
Вони в окопах, з фронту ворог б'є,
А з тилу, ззаду, закони проти них Верховна Рада,
Без сорому несправедливі видає.
Відповідальність щоб підвищить,
Військовим "гайки закрутить",
А то дивись, якась підлота верещить,
Що служба "медом" і мов золото блищить.
А серед вас отих хто це ініціює,
Чи сам, чи з ваших родичів, хоч хтось воює?
Ви краще забезпечте їм платню й ротацію,
А багатьом, хто відслужив, то й демобілізацію.
І взагалі, Людей з рушницею, тим будьте добрі, не дратуйте,
Враз щось повернеться, та й будете кричать "Рятуйте!".
В. Небайдужий.
Вересень 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2025
Де ясла повні й є водиця,
Господар добрий, тим гордиться.
Що живність сита і здорова,
І кінь стрункий та і корова,
Із задоволенням доїться,
Їсть добре й пАстись не ліниться.
Садок гарненький біля хати,
У вільний час є де гуляти.
Та й хата - добрая оселя,
Висока, світла і весела.
Все на городі вгору рветься,
Чи то цвіте, чи гарно в'ється.
Хазяїн гарний, а хазяйка,
В селі відома господарка.
У хаті все блищить, світлиця,
Такою можна й погордиться.
То й людям добре цим живеться,
Хоча не з неба їм дається.
Бо щоб хазяйство це тримати,
Усі повинні працювати.
Сусіди в них - Петро й Одарка,
Вона - ніяка господарка,
А він за що лиш не візьметься,
Воно ламається, чи рветься.
У них в садку одні лиш хащі,
Бо в лісі й то дерева кращі.
Кругом бур'ян і лобода,
Та й в хліві, там також біда...
В корови ребра лиш й хребтина,
Голодна й змучена скотина.
Не завжди є що їсти й пити,
Та добре вміють в тім винити...
Усіх, що все не так ведеться,
Що в когось воно десь береться.
В сусідів в них земля чорніща,
Й город в долину, трохи нижче.
У них дощі, буває йдуть,
А тут краплини лиш впадуть.
Тому й чекають лиш ту мить,
Коли в сусідів щось згорить.
Та й тим ото вони радіють,
Що зла комусь бажати вміють.
Отак й про нашу Україну,
Бажають нам біди та згину.
В. Небайдужий.
Вересень 2025р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2025
На місці лобному, там люди,
Гуляючи ходили всюди.
Військовий, він казав для всіх,
Я слухав й записав як зміг.
Ми кажем, досить, можеш йти,
Під два а може й три чорти.
То ти з нечистим звав миритись,
Та в очі ворогу дивитись.
І раптом з "дубом" взявся битись.
Звичайно, якщо вміти й знати,
То й "дуба" можна подолати.
Для битв і бою непридатний,
Ти лиш на словослів'я здатний.
Не можна нам таке простити,
Загинули жінки і діти.
Для чого ти до влади перся,
Усіх топтав і хрипло дерся.
Все що ти робиш - роздивиться,
Воно нам шкодить й не годиться.
Із того самого Оману,
Ти напустив на всіх дурману.
Для ворога аж до порогу,
Побудував йому дорогу.
Ти всім кричав, почуйте люди,
Війни немає і не буде.
Прибрав десь ЗРК і Буки,
До всього дотягнулись руки.
Казав, без танків обійдуться,
Потреба винекне - знайдуться.
Розмінував в Крим переходи,
Казав, не робить це погоди....
Тобі казали - раша преться,
Ти ж відповів Їм - обійдеться.
Народу, в Спротиву заслуги,
А не твої пусті потуги.
Коли там хлопали й вставали,
То не тобі, Народ вітали.
Який без страху бився й гинув,
Й вберіг Країну від загину.
Не знаєш що робить й не вмієш,
Як керувати далі смієш.
Той час настав, Ми візьмемося,
Самі зі всім розберемося.
Тож досить, далі можеш йти,
Під два, а може й три чорти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2025
Схотіла пташка й полетить,
Від страху звісно, не тремтить,
Та навіть більше, тим радіє,
Що високо літати вміє.
Якщо замерзла тут, чи здалось,
Зібралась й за моря подалась.
Захоче - низько, чи - високо,
Наскільки бачить її око...
І звідти тим насолодитись,
Що може на людей дивитись.
Які як павичі велично,
Землею йдуть, для них те звично.
Чи співчувають нам птахи?
Мабуть, що співчувають.
Вони покакать з висоти,
На Нас можливість мають.
В. Небайдужий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2025
Бийте гучно барабани та волайте сурми,
А ви хвацькі козаченьки та збирайте суми.
Шаблі злії не забудьте та гострії піки,
Буде в бою Перемога і Слава навіки.
Ваші коники гривасті із повіддя рвуться,
Там брати на "чорнім полі" з ворогами б'ються.
Не день чи два вже три роки битва та ведеться,
Плаче ненька Україна й кров рікою лльється.
Скрізь могили й обеліски, Прапори схилились,
Полягли у Землю рідну, хто за нею бились.
Все віддали, все що мали і життя в придачу,
Гинуть молоді і діти, розпач чути й плачі.
Навалились із росії вороги прокляті,
Все кусають нищать й палять, мов собаки кляті.
Цю біду не заговором можна зупинити,
Ворог цінить тільки силу, треба його бити.
Тут не вдасться заховатись чи кудись податись,
Всім прийдеться, всім хто в змозі та за зброю взятись.
Ворог страшний коли страшно, тоді він лякає,
Коли ж спротив відчуває, то тремтить й тікає.
Переможимо навалу, збережем Державу,
Нашу Землю, нашу Гордість, нашу Правду й Славу.
В. Небайдужий.
Серпень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2025
Бджілка винюхала квітку,
Дуже вже смачну і рідку.
В ній пилку й нектару,
Майже як з гектару,
Що з вчорашньої травиці,
Бо багато в тій водиці.
Принесе сестрицям звістку,
Що знайшла чарівну квітку.
В вулику розкаже,
Сестрам шлях покаже.
Поспішайте друзі,
Квіточки ті в лузі.
Там трава волошка і жовта гірчиця,
Буркуну багато, він також згодиться.
Липа на узліссі й ромашки біліють,
Назбирають меду, бджілки таке вміють.
Буде мед, прополіс і перги багато,
Бо пора цвітіння, то для бджілок свято.
В. Небайдужий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2025
Отой дивись він шкандибає,
Бо він ноги зовсім не має.
Той без гомілки і стопи,
То Велетні, вони Стовпи.
У того он протез руки,
Не тяговий чи міонічний,
Він із металу, буде вічний.
Ту бачиш дівчину без ока,
Недавно була волоока.
Дівчата й Хлопці, Патріоти,
Вони штурмовики, з піхоти.
Метал їх ворога вбиває,
А діток ніжно обіймає.
Вони ні, не пішли, не здались,
Вони всі тут, в тил не подались.
Залишились щоб воювати,
І ворогів перемагати.
В очах їх сталь і навіть криця,
Палає полум'ям й іскриться.
Їх сотні й тисячі, не троє,
Вони опора є для строю.
Це не бравада і не понт,
Тому й тримається наш фронт.
На Них потрібно нам дивитись,
Поклони бити і молитись.
В. Небайдужий.
Із розповіді бійця 3 - ї ОШБ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2025
Яблунька маленька, листям щось шепоче,
З вітерцем весняним обійнятись хоче.
Вітерець веселий по садку гуляє,
Він на Грушу й Сливку також поглядає.
Вітерець той любить всіх дерев обійми,
Просто покохатись чи піти у прийми.
Вітерець він вільний, де хоче гуляє,
Хоче поцілує, чи то обіймає.
А від тих обіймів буде груша й слива,
Та і на додаток - Яблунька щаслива.
Яблучка гарненькі, як червоні щічки,
У дівчат сусідських Ганни і Марічки.
В. Небайдужий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2025
Син до батька підійшов та й питає тата,
А навіщо то особі так землі багато?
Чи то фабрики й заводи, шельфи та і ріки,
Мало їм що вік прожити? Хочуть жити віки?
Їздять навіть не на Мерсі, всі оті багаті,
Кожен чомусь хоче мати Rimac чи Bugatti.
Яхти бач вони тримають як Dubai чи Siling,
Й не турбує їх при цьому надвисокий біллінг.
То навіщо це багатство все одній людині,
Буде цього забагато й великій родині.
Ми ж оце живем з тобою щасливо у хаті,
Маєм все що людям треба, хоч і не багаті.
На столі є їсти й пити, є щодня одіти,
Та і в свята теж не пісно, є чому радіти.
Тракторець ДТ маленький і Opel машина,
Окрім мене тебе й мами велика родина.
Ще й дивись город до річки, там внизу криниця,
Все до ладу в господарстві, маєм чим гордиться.
А якщо біда наскоче, і таке буває,
То тоді про нас з тобою держава подбає.
Бачиш сину все у світі має свої ціни,
У них замки і палаци, в нас великі сіни.
Opel наш не швидко їде, бо така дорога,
Кажуть все що є у світі, то по волі бога.
То ж вони багато мають, що не заманеться,
А людина , то істота, що не нажереться.
Он коня, що їсть постійно можна накормити,
А багатство то хвороба, то вже спосіб жити.
Кожен день вони бояться втратити що мають,
Охорону особисту для себе тримають.
А ми ж вільні від цих жахів та й живем щасливо,
Кожен день ми зустрічаєм як велике диво.
В. Небайдужий.
Серпень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2025
Він назвав Вас Героями, то дешеві слова,
То таке як "солома", чи звичайні "дрова".
Ви, пропах хто окопами, Вас сюди не приймуть,
В ці місця "позолочені", зовсім інші зайдуть.
Ви в боях заслужили славне те УБДе,
По металу детектор з Вас ніхто не пройде.
Через рамки вокзальні, не пропустять Вас, ні,
Там стоять контролерами, хто не був на війні.
Їм то звідки те знати, що шрапнель в тілі є,
Ваше серце з "осколками", біллю теж віддає.
Не здивує нікого, дороге УБДе,
Тут багато їх мають, хоч не були ніде.
Ви, хто силі не кланявся, й не боявся ту мить,
Коли куля від снайпера, біля вуха свистить.
Коли міни й снаряди рвали вашу там плоть,
Вони крали донати й закривали всім рот,
Вас, пропах хто окопами, на "цивілкі" не ждуть,
У місця "позолочені", зовсім інші прийдуть.
Вони тут окопалися, й не ходили ніде,
Хтось чекав перемоги, чи Держава "впаде".
Той назвав вас Героями, то дешеві слова,
То таке як "солома", чи звичайні "дрова".
Вас цинічно списали, встановили не строк,
Будьте вічно на фронті, заявив той ділок.
В. Небайдужий.
Серпень 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2025
Сиджу біля річки,
Теплої водички.
Одягаю на гачок,
Червоненький хробачок.
Хробачок звивається,
І не одягається.
Я впертіший хробачка,
Одягнув таки гачка.
Не один - обидва,
Рибі добре видно.
В річку кидаю гачок,
І пірнає хробачок.
Поплавок гойдається,
За хвильку тримається.
Раптом клюноло, підсік,
На крючку карась, не втік.
Карась упирається,
За воду тримається.
Ось до берега підвожу,
Трохи ще, й вхопити зможу.
Раптом втік карась, невдача,
Десь поплив, я майже плачу.
Був такий як дві долоні,
От була би юшка доні.
Ще й коту б дісталось,
Якби щось зосталось.
Та не треба горювати,
Буде риба ще клювати....
Сенс в рибалці не піймати,
Біля річки побувати.
От такі пригоди,
За гарної погоди.
В. Небайдужий.
Серпень 2025 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2025
Дівча стоїть й тихенько плаче,
А Хлопець, той радіє й скаче.
Й Вона, біля очей хустина,
Одна виховувала сина.
Не рік чи два , четвертий рік,
Для когось день, для неї вік.
Два тижні буде Він - відпустка,
А далі знов чекання - пустка.
А далі знову довгі ночі,
Та тихо виплакані очі...
Нескоро вернеться, без зміни,
На фронті бач, нема заміни.
А Той з апломбом заявляє,
Підстав для хвилювань немає...
Всі хто в окопах і при зброї,
Всі Патріоти і Герої.
Ніхто крім них, вони лиш зможуть,
І ворогів всіх переможуть.
Отож, нехай сидять без зміни,
Навіщо їм оті заміни...
Красиві ті слова, солодкі,
Та пам'ять дуже вже коротка...
Згадай предвиборну ту мить,
Волав, що зможеш зупинить,
Війну, то як два пальці. - дати,
А бач, не на роялі грати...
Тож не збирать потрібно Ставку,
Збирись тихенько й йди в відставку.
В. Небайдужий.
Серпень 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2025
Ми підемо як сніг по весні,
І залишимось лиш уві сні.
Та у згадках дітей і онуки,
Пам‘ятать будуть теплії руки.
Ми стечемо струмками у ріки,
І залишимо світ цей навіки.
В океані краплиною станем,
Чи водою до неба злітаєм.
До хмаринок - до них притулитись,
Та й на землю із відти дивитись.
Коли важко вам в спеку прийдеться,
Дощик тихий із неба знайдеться.
Тож ловіть ті краплини, тримайте,
Й тих хто в небо злетів пригадайте.
Може хтось - у зелену травину,
Перевтілиться, і біля тину,
На онуків своїх поглядає,
І радіє тому, що їх має.
Може хтось - у червону калину,
В деревце, може іншу рослину.
Може в річку, в струмочок веселий,
Що біжить через поле і села.
Може - в пташку, що високо в‘ється,
Аж до сонця летіти береться....
Може - навіть в холодну сніжинку,
Що утішить когось на хвилику.
Ми Живі! Разом з вами - тут, знайте,
Час знайдіть, добрим словом згадайте.
В. Небайдужий.
Серпень 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2025
Син до батька підійшов, та й питає тату,
Чом до бою не беруть сірих і горбатих?
Он дивись пішли ще вчора, молоді і гарні,
А сьогодні всі лежать покотом в трупарні.
В нас багато є старих, що вміють і знають,
Та й життя вони своє ні защо не мають.
Бо до біса, досить їм землю цю топтати,
Й небагатий фонд пенсійний тихо грабувати.
Тато рота аж розкрив, не зна що сказати,
Правдою не відіб'єшся, й не можна брехати.
Тут як в дощик між краплин - треба пострибати,
Щоби коротко отак й не робить дебати.
Бачиш користі від них, що з козла надою,
Та не кожен стариган візьме в руки зброю.
Ти дивись наш Президент, до того як стався,
Кажуть він чотири рази від війська ховався.
І сьогодні, всі оті навколо хто в'ється,
Десь на Банковій сидить, з ворогом не б'ється.
А вони дивись, усі здорові і ситі,
Заховалися самі та ще й їхні діти.
ТЦК окрім старих є кого дістати,
Хто в спортлайфах вдень сидить, чи втік за Карпати.
А старі, хто може й сам, до зброї беруться,
Серед немічних там теж герої знайдуться.
От така сьогодні в нас правда невесела,
Що гуляє по містах і пішла у села.
В.Небайдужий.
Серпень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2025
У час коли ворожа сила,
Дрімає десь, чи спить щосили.
Панує мир, любов і дружба,
То й в війську особлива служба...
Самі військові гарні й ситі,
У однострій усі одіті.
Вся служба, то свята й паради,
Чи шикування і наради.
Бува щоб геть не задрімати,
Вивозять хлопців погуляти.
На плац, бува на полігони,
Щоб влаштувать там перегони.
Уміє хто, в мішень він стрілить,
То не біда, що не поцілить...
У мирний час лиш треба знати,
Як правильно рапортувати....
Підхід, відхід, начальству честь,
Без заперечень: "Є", чи "Єсть".
А потім пиво пити в паб,
Кохати й обіймати "Баб".
Аж раптом сурми, чи сирени,
Герої зникли десь з арени....
У того діти, той хворіє,
А той, він бачиш не посміє,
До рук стрілецьку зброю брати,
Та в бій іти і там стріляти....
Пішли на пенсії чи ренти,
Агов! "Герой", тепер ти , де ти?
А мова от про що ведеться,
Що в час важкий, ГЕРОЙ знайдеться.
Прийшли оті, знайшли, що сили,
Вони ту форму не носили...
Не вміють геть рапортувати,
Й чинів високих поважати.
Підборами кромсать долівку,
Прийшли служить, не за готівку....
Від трактора, станка, чи поля,
Турбує їх Держави доля.
Без гарних гасл, і вишиванки,
Не одягли, а сіли в танки.
І треба їм належне дати,
У мить освоїли гармати.
Навчились ворога долати,
І Україну захищати.
Поклін Вам низький, Слава Вам,
Смерть і ганьба всім ворогам.
В. Небайдужий.
Липень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2025
Так вийшло, що я знову тут,
В лісостепу під небом.
Тут нагороди не дають,
Вони мені й не треба.
Немає тих хто "карате",
Чи то "круті" самбисти,
Всі лиш турбуються про те,
Щоб небо було чисте.
Щоб не літали дрони ті,
Низенько та й на висоті.
Щоб діти спали десь спокійно,
Та й інші дихали щоб рівно.
А ми і вдень, і ночі,
Не скріплюють нам очі.
Ми група вогнева, мобільна,
Від чар та й забобонів вільна.
Подяк великих нам не треба,
Та в добрім слові є потреба.
В. Небайдужий.
Липень 2025 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025
Чи то пісня, чи хто плаче,
Чи то стогін чути наче.
Чи то пташка, чи скотина,
Чи налякана дитина.
Може то собака? Киця?
То голосить молодиця!
Звістку принесло водою,
Що біда прийшла... Вдовою...
Уночі нещасна стала,
От така біда настала.
Двоє діток - сиротини,
Як беззахисні прутини,
Залишилась, доглядати,
Буде одинока мати...
Заспокоїть маму хоче,
Загляда дівча у очі...
А хлопчина, геть малеча,
Як бізпомічна лелеча…
Чи тепер життя складеться?
Бідувать мабуть прийдеться.
Без батьківської опори,
Нелегкі наступлять пори.
Чи піднімуться на ноги,
Чи підуть чужі пороги,
Десь у світі оббивати,
Не маючи батька й хати…
Люди, де ви, зупиніться,
На дітей хоч оглядіться…
Війна оця триватиме доти,
Поки не здохне путлєр й кровожерливі істоти.
В. Небайдужий.
Липень 2025 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025
Квітка Маріни...
Квітка наче сонце,
Дивиться в віконце.
Листячко патлате,
Хоче десь літати.
А сама квітина,
Гарная рослина...
Як сердечко наче,
За коханням плаче....
Чи скоріш радіє,
Радісній події.
В час, як річка в'ється,
Й Дівчинці знайдеться.
Дід Валєра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2025
Десь під Високою горою,
Криниця з доброю водою...
Давно я в ній води напився,
І звідти в далину дивився.
А ти дивись, не полінись,
В той час далекий повернись.
Води не вдасться вже напитись,
Та мусиш тій Землі вклонитись.
Повітря в груди там набрати,
Бо Те не можна забувати.
А ти дивись, не загубись,
В той час солодкий повернись.
Згадай про маму й свого тата.
Тоді малих, сестру і брата.
Тепло батьківської оселі,
Ті дні дитячі і веселі.
А ти дивись, не загордись,
В той час забутий повернись.
Пташина там до сонця рветься,
Кудись стежина в балці в'ється.
Біжиш по полю босоніж,
Неначе п'ятами на ніж....
Отож дивись, не загубись,
У рідний край візьми й вернись.
Нема села, нема криниці,
Не стало доброї водиці.
І лиш у серці залишилось,
Те що в дитячих снах наснилось.
В. Небайдужий.
Липень 2025 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025
Є опіати, конопля, амфітемін, екстазі,
Є квітка гарна, опій -мак, для когось то наразі...
Хто вжив, і вже на небесах, до раю аж дістався,
І все що ти колись цінив, навіки з тим розстався.
Все те, що визивало жах та непристойним було,
Тепер це спосіб твій життя, добро кудись загуло....
Але найбільш наркотик є, для когось то відрада,
І задоволення дає, то над людьми є влада.
Тобі хвалу й поклони б'ють,
Військові честь всі віддають,
Все можеш взяти й підкорить,
Ти тільки Є, хай все згорить....
Ти можеш тисячі людей, послати на забій,
Не будуть чути плач дітей, лиш слухать голос твій.
Ти за чуприну бога взяв, попи тобі клянуться,
А на обіцянки пусті, мільйони вже ведуться.
Ти втратив здатність співчуття,
Людські реальні відчуття.
Не задля тисячі людей,
А наркотичних тих ідей...
Але буває й наркоман, від опію проснеться,
І мізків залишків його, рука добра торкнеться.
То не для путіна, йому завадить терапія,
Такому Злу кінець один, убить потрібно змія.
В. Небайдужий.
Липень 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025
Він лейтенант, ми з ним служили.
"Тягнули строк", нелегко жили.
Не рік чи два, ті перші кроки,
Важкий був час, чотири роки...
Його Володя, я Микола,
Були ми рівня, як ніколи...
В пустелі, від сім'ї далеко,
То вимоги були безпеки.
Роки пройшли, наче здалося,
Я дослужився, так вдалося...
Туди де був я молодим,
Де молодість пройшла як дим.
Стрів капітана при дорозі,
На перехресті чи на розі...
Пізнав, зрадів і зупинився,
Отак удало опинився...
Сідай Володя, так прийшлося,
Що нам зустрітися вдалося.
Він як сова роззявив очі,
Хоча і день, не темні ночі.
На все "Так точно", "Знать не можу",
Таке мене якось тривоже..
Кажу йому, та я ж Микола,
Навіщо нам оці "приколи".
Що трапилось, а він з досади,
В частині дефіцит посади.
А йому, таке я зможу,
Й знайти посаду допоможу.
Отак, йому я пригодився,
В його житті ще раз з'явився.
Майора він отримав враз,
Й на "подпола" прийшов свій час.
Казав, я скільки жити буду,
Тебе Миколо, не забуду.
А потім все оте десь ділось,
З Союзом в "космос" розлетілось...
І вже оте життя минулось,
А на "цивілкі" і забулось.
Гора з горою не зійдеться,
А людям то таке вдається...
Він став "крутим", в торгівлі “треться”,
Та бачу, що не зазнається...
Тай каже, в пам'яті зберіг,
Як я йому колись поміг...
Дружина й він кіоск тримають,
Із того статки добрі мають.
Джинса “крута”, сорочки й кроси,
І головне не мають зносу.
Він каже: ти приходь, по блату,
Продам що хочеш, наче брату.
Все буде клас, ну шито-крито,
А ціни добрі й не сердито....
В той час, не буду я брехати,
Прийшлося трохи бідувати.
То ми з дружиною зібрались,
І на базар отой подались.
Штани із лейбою, заклепки,
Й на мові на чужій наліпки.
Звичайно вже не торгувались,
І легко із грішми розстались.
Та й далі по тому базару,
Якогось ще найти товару.
А ще і ціни щоб узнати,
І з купленими порівняти.
Я не зрадів отій пригоді
Найвищі ціни у Володі.
Отож, коли про гроші йдеться,
Про дружбу мова не ведеться.
Із пережитого.
Сари Шаган 1991 й – Київ 1999 й.
В. Небайдужий. 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2025
“Шерлок”.
Хтось в час важкий, Він не сховався,
А добровільно сам подався,
У військомат чи ТЦК,
А не казав, "я жду пока".
Щоб з під спідниці подивитись,
Як хтось на фронті буде битись...
А той он бачиш - любий друже,
Він "хворий, немічний" геть дуже.
А той старих став опікати,
Він вже далеко, не спіймати.
В штабах хтось добре окопався,
На фронт ні разу не подався.
Він служить, хоч не був ні Де,
А має статус УБД.
Хтось в погрібку "ломає кайф",
А той, дивись, пішов в спортлайф.
Багато в школах хто сховався
І педагогами назвався…
Хтось раптом полюбив діток,
Та й ухопився за візок…
А тим не можна, бо рОдовід,
Для них це вже вагомий дОвід.
При владі теж чужі агенти,
Крадуть й зривають дивиденти.
Звичайно, хочеться всім жити,
Щоб бачить як ростуть їх діти.
Коханих палко обіймати,
І бути вдома, біля хати...
А Ті, четвертий рік в окопах,
В зводах і некомплектних ротах.
Для них Є - поле, ліс і пустки,
Лиш з правом битись й без відпустки.
"Шерлок" був ранений у ноги,
І попри всі перестороги,
Назад, до строю попросився,
Хай покалічений - згодився.
Він має жінку й діток троє,
Та знову піде він до бою.
Він каже, як кацап припреться,
Усім несолодко прийдеться.
Про всіх узнають, всіх знайдуть,
Кого в сибір, а інших вб'ють,
Лояльних, будуть вибирати,
За путлєра йти воювати.
Тож мова от про що ведеться,
Що воювати всім прийдеться.
В. Небайдужий.
Червень 2025 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2025
"Shone Blume" - гарні квіти,
Своїм мамам дарять діти.
Хто на свята й просто зранку,
Бо кохають Маму палко.
Юрчик, довго він вагався,
Все ж сміливості набрався...
І для Мами він на Свято,
Квітів гарних так багато...
Що і Мама, всі зраділи,
От таке велике діло...
Так зуміють лиш робити,
Гарні і розумні Діти.
23 червня 2025 року.
Манхайм, Німеччина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2025
В окопі, що сховав "Є -Ліс",
Він до боїв густий тут зріс.
Тепер лиш культі тиче в небо,
Але й в такому є потреба.
Сховались ранені й каліки,
Для них оце тепер навіки.
Той без руки, а той без ніг,
Той сивий - голова мов сніг,
Той хробаків з під піхв виймає,
А допомоги геть немає.
Здавайтесь , підари кричать,
Стріляють й дрони верещать.
А наші, чи то не зберуться,
Чи то забулись, й десь там б'ються...
Ніяк не йдуть щоб в тил забрати,
Й поповнити 300 - ті втрати.
Та й як під обстріли попрешся,
Їх не врятуєш й сам загнешся.
Послали. Була "дистанційка",
Новенька, як ота копійка...
І начебто уже вдалося,
Але на жаль тільки здалося....
Вона для двох, а їх багато,
Кого з них будеш вибирати...
Та й та назад не повернулась,
Від обстрілів перевернулась.
Прийшлось іти, ризикувати,
Та й тих нещасних витягати.
От отаке десь там твориться,
Що в сні страшному не присниться...
Із розповіді бійця штурмової бригади.
Записав дід Валєра.
Червень 2025 року.
Коментар: Є- Ліс, те саме що є Оселя або є Уряд, тобто - віртуальне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2025
Згоріти в пеклі вам, щоб діти ваші і онуки,
Були тисячоліттями приречені на муки.
Не люди ви, та й звір він так не робить,
Собі подібних не вбиває і без причин не гнобить.
Хіба таке ще може хтось робити,
Касетами в містах людей бомбити.
З апломбом і цинізмом заявляти,
Що вам вдалось військові цілі з Успіхом вражати.
Тож гітлеру до путіна багато ще рости,
Щоб рівня путінізму досягти.
Та й ви народ - раби, плебеї й слуги,
Вбивать людей вважаєте за честь, в тім бачите заслуги.
Ті будьте прокляті, хто видавав накази,
І ті хто кнопки натискав, і не відмовився ні рази.
Щоб ваші дні перетворилися на ночі,
Щоб Світ для вас погас й полудою покрились ваші очі.
А прийде час піти , земля щоб не прийняла,
Бо покидьків таких вона іще не знала.
В. Небайдужий.
Червень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2025
В ветлікарні шум і гам, хтось мяуче тихо,
Хтось гавкоче і гарчить, от таке тут лихо.
Люблять люди хомячків, котиків і мишок,
У квартирах у міських творять їм затишок.
Он вівчарку дід привів, солідна собака,
Біля нього молодик, той ще задавака...
В молодого на руках істота собача,
Чи то пудель, чи болонка, таке вже удача.
Заздро зирить молодий на оту вівчарку,
Але й свого цуценя, любить як хтось чарку.
От враз черга підійшла з цуценям на ліки,
Чим хворіє, скарги є, як багато, скільки?
Скарг немає, треба нам щеплення зробити,
Від хвороб собачих щоб його захистити.
Щоб ні сказ, ні бруцельоз, від чумки зарази,
Все оце зробіть тепер, щоб не за три рАзи.
Лікар радий, йому що, "плати будем грати",
Безкоштовно може лиш пораду надати.
Після всіх цих процедур Айболит щось строче,
Тай по ходу запитує, чи паспорт пес хоче?
Так, радіє молодик, в тому є потреба,
В документі в тому так записати треба.
Що істота ось оця німецька вівчарка,
А інакше не плачу, буде тоді сварка.
Окуляри лікар зняв, трохи їх протер,
Що тепер йому робити зовсім не допер.
Він серйозний дуже, жарт не розуміє,
Переконувати взявся, таке він уміє.
Цуценя поставив те на стіл, чи підставку,
Щоби вивчити його та й знайти вівчарку.
Не підходить, каже він, зовні геть не тягне,
Молодик все відкида, тільки свого прагне.
Тоді лікар пропонує, є й іші породи,
Ось давай но покажу, й прийдемо до згоди.
Взяв довідник, перший том “Собаки службові”,
Тиче пальцем, ось дивись, все на нашій мові.
Бачиш тут оце боксер, лабрадор, ретривер,
Пудель, кокер спаніель, то найкращий вибір.
А твоє ні те, ні се, ні на що не схоже,
Серед інших ще порід виберемо може.
Щож буває от і так, жартувать зуміли,
Та на превеликий жаль, жарт не зрозуміли.
В. Небайдужий.
Червень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2025
Є друзі, є товариші, з ким жив, усім ділився,
Я їх не вибирав, але у них не помилився.
Бувало спеку, клятий холод з ним терпіли,
І час важкий і скруту такОж здолать зуміли.
Часи пройшли. Дороги наші розійшлися,
І якось - Друже, ми з тобою знов знайшлися.
Як прийнято, зустрілись, він не говіркий,
Напій той, небагато, прийняли гіркий.
Про се, про те, а пам'ятаєш?
А той тепер, він де? А що про того знаєш?
Швиденько час прийшов заколисати втому,
Йому пора настала йти додому.
То я йому кажу, заходь, не забувай,
А він мені, та ні, на цьому все, бувай.
Я так подумав, він на мене серце має,
Хоча й тому радію, що не забуває.
Потисли руки, обнялися,
Та в різні боки й розійшлися…
А потім, черезь місяць, хтось мене питає,
Ти знаєш, Він помер, його уже немає.
Я зрозумів, Він не хотів признатись,
Останній раз прийшов, щоб попрощатись.
Із пережитого.
В. Небайдужий.
Червень 2025 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025
Колись любив я на грозу дивитись,
Та й тим страхіттям тішитись, чи то насолодитись.
Як грім гримить, а небо полум'ям палає,
І блискавка стрілою між хмарами літає.
Або ж у землю з тріском скоче,
Ото вже нерви нерви й душу полоскоче.
А хмари синьо - чорні, наповнені водою,
Неначе з гір сповзають, та йдуть десь стороною.
Аж раптом лопнуло, і впало водоспадом,
Дощем сріблястим, чи злим, разючим градом.
Пройшла гроза і сонечко з'явилось,
Все ожило, бо від спекоти вмилось.
Веселка враз, розкинулась впівкола,
І тихий спів пташиний зазвучав навколо.
Колись любив я громовицю,
Війна прийшла, тепер страхіття тільки сниться.
В. Небайдужий.
Під час грози, 13.06.2025.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025
Загинув краще б у бою,
Щоб Землю захистить свою,
Тай так попав би в потойбіччя,
Аж раптом - трапилось неміччя.
Воно як грім, чи гул снаряда,
Раптово, наче канонада...
Звалилося, й ба-бах, огріло,
Таке от невесело діло...
Немає навколо нікого,
Один, не прийде допомога....
Хоча, брешу – слова підтримки,
На щирі схожі, не “ужимки”.
А може й так, щоб не змовчати,
Й кінця чийогось дочекати...
Ще скажуть, що пішов на ліки,
То і пропав тоді на віки...
Отож, лихої долі бійся,
І сам на себе лиш надійся .
Я й сам не хочу - хтось побаче,
Оце моє предсмертя наче.
Тож поки зможу- постою,
І до кінця все ж достою.
Катетер десь - а ріже очі,
І ще страшніші стали ночі,
А вдень усе нікчемно й тихо,
Ото таке звалилось лихо.
Воно Те - може бути “рак”,
А може зовсім інший знак.
Хоча для чого це виття,
За рік чи два ще прожиття ?
Он Молоді, багато гинуть,
А тут старого в землю кинуть.
А як сказав колись поет,
Усе влаштує пістолет.
Прожив, бувало, що і грішно,
Тож і пішов під землю смішно.
Я наче знав і з цим згодився,
Усіх простив й перепросився.
Життя прожив - боргів не мав,
Чим міг, усім допомогав.
Наплів мабуть мішків сім вовни,
І всі наполовину повні.
Із невеселого сьогодення.
11.06.2025 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025
Тут пахне степ не м’ятою й травою,
Він так смердить, що не відмити і милом із водою.
Вовки тут ситі, лежать собі й дрімають,
Людей геть не бояться, бо вбитими за їжу мають.
Птахи, що хижі, очима так наїлись,
Що і літати як, забули, чи просто облінились.
Ловити птахів і лисиця не спішить,
Її і зайчик не турбує, нехай собі біжить.
Вона також жирує на людському лиху,
Бо теж об‘їласть плоті вбитих на свою утіху.
Он їжачок з сім‘єю, живе біля розритої могили,
Та доїдають плоть, що ще не згнила.
Радіють звірі, від дурі “вищої істоти”,
Та й будуть тим радіти доти.
Аж поки ця війна скінчиться,
Чи путін сам сконає, а може вб‘ють,
Бо так йому годиться.
А нам при цьому, склавши руки зась чекати,
Хто копійчиною, чи справами, нам ЗСУ допомагати.
Із розповіді бійця 3 ї ОШБ.
Записав Дід Валєра.
10.06.2025 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2025
Весною, пахне степ, весна,
Кудись спішить, біжить Десна,
Ми не радієм ночі,
Витріщуємо очі.
У небо зирить кулемет,
Щоби піймати той момент,
Чи ще якусь недобру мить,
Коли чужинець полетить.
З небес зірки мигочуть,
Чи плачуть, чи регочуть.
Пасе щербатий місяць хмари,
Немов пастух свої отари.
Для когось ніч ця дивовижна,
М"які подушки і білизна...
А Хтось пізнає й сп'є до дна,
Все зло, що принесла війна.
Із пережитого.
В. Небайдужий.
Квітень 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2025
Син до батька підійшов, та й питає, тату,
Скільки підарів ти вбив, мало, чи багато?
Каже батько, що радіть не можна від смерті,
Кожен долю вибирає й як йому померти.
Бач, які вони не є, зовсім не байдуже,
Убивать собі подібних, дуже важко друже.
У бою про перемогу потрібно лиш дбати,
Тож нема бажання й часу вбитих рахувати.
Але завжди, сину мій, мусимо те знати,
Всі вони сюди прийшли в землю нас загнати.
Хто по примусу, а більшість, то по добрій волі,
Чи грошей тут заробить, чи лихої долі.
Скільки ворогів не вбий, буде все замало,
Щоби вирвати з кацапів їх зміїне жало.
В. Небайдужий.
Квітень 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2025
Син до батька підійшов та й питає тата,
Чом на війні з орками мало так багатих?
В дискотеках й казино, місця - ніде стати,
Відривають від землі хлопців, й від верстатів.
Відповів йому татусь, треба ось що знати,
Що по різному живуть бідні і багаті.
А за прикладом таким не треба ходити,
В Україні ми живем, ніде правди діти.
Хату маємо й город, в будці є собака,
Мабуть їсти песик хоче, скавучить не гавка...
Є земля, поля ліси, бачиш є потреба,
То виходить лише нам захищатись треба.
Бо багаті скрізь живуть й статки там тримають,
То за що вони отут воювати мають.
Бачиш, є в них нерухомість, штати, емірати,
Не підуть вони у бій щоби тут вмирати.
Бізнес свій вони ще й можуть з ворогом робити,
Ось тому під час війни їм ще краще жити.
Та й нема у них такого, оце наші, ваші,
Для них завжди головне - заробити гроші.
Кажуть надра віддадуть лихварю в угоду,
А у нас не запитають, а підпишуть згоду.
Путін хату нашу знищить, і землю розтопче,
Тож у нас єдиний вихід - захищатись, хлопче.
В. Небайдужий.
Березень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2025
Син до батька підійшов, та й питає тата,
Де початок України, чим вона багата.
Де кінчається Держава і її кордони.
Та й повели батько з сином про таке розмови.
Ця історія проста, каже сину тато,
Тут не треба говорити довго і багато.
В цій хатині я з'явився і твоя це хата,
І дісталася мені від рідного тата.
Тут ми вперше наступили на оцю долівку,
Й подивились в небеса на щасливу зірку.
Це наш дім і наш садок, тут наша землиця,
А у полі, он дивись, золота пшениця.
З діда прадіда велось, на землі трудитись,
А бувало захищать, з ворогами битись.
Починається Держава із двору і хати,
Із людей простих і мужніх, що можуть віддати.
Все, і золото і срібло чим хата багата,
Захистити щоб Країну, знищить супостата.
Україна буде там, буде вона всюди,
Де працюють і воюють Українські Люди.
Україна буде вільна, буде вона доти,
Поки є і будуть жити щирі Патріоти.
В. Небайдужий.
Березень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025
Немає друзів, вороги і лицеміри,
Одні - підлота, інші - циніки без міри.
Ті перші кажуть, нас тут не було, чи то немає,
А хто ж тоді нас Українців нищить і вбиває?
А ті хто в друзях ошивався,
Четвертий рік, то щось давав, то торгувався.
То він казав, що від душі допомогає,
Тепер ресурси, землю, роздягнутись вимагає...
То враження таке, що нам потрібно здатись,
Й на милість узурпатора віддатись.
Тих зрадити, котрі за Україну бились,
Життя своє віддали й кров'ю вмились.
Чи все своє, що маємо продати,
Що заробили, лихварю віддати,
Та й світом розійтись, розпорошитись,
Як крапля в морі загубитись.
То з когось ж нам потрібно запитати?
Хтось має за таке відповідати?
Оті котрі до влади йшли і рвались,
І на трибунах горласто роздирались.
Вони сьогодні закони бач, часу не гають,
Бо важливіш питань нема, таке приймають…
Коли народ прийде щось вимогати, чи просити,
Щоби таких легально гвардія, могла б із автоматів покосити.
Хто високо сидить, пора вже схаменутись,
Та до людей обличчям повернутись.
Адже втікти і заховатися не всім удасться,
Робіть усе, щоб зупинить біду й нещастя.
В. Небайдужий.
Березень 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025
Краплина понад степом бігала в хмаринці,
Гуляла з сестрами, не наодинці,
Над синім морем із водичкою раділа,
І за веселим вітром далі полетіла.
Зелений ліс її запрошував, спустися,
Бо листячко вже вяне, ось дивися...
Над гаєм тим далеким пролетіла,
Його утішити теж не схотіла.
Краплина довго небом десь літала,
Аж ось, в садок до тебе завітала.
Рясненьким дощиком упала біля ганку,
І сонечко умила на світанку.
На дах спустилась і постукала тихенько,
Пора, вставай, проснись моє серденько.
Дивись, чистенька з неба капає водиця,
Такою дуже добре буде вмиться.
Отож, Гарненька не лінися,
Біжи і з дощиком весняним обіймися.
В. Небайдужий .
Березень 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2025
Куди не глянь, що не ввімкнути,
Кругом реклама може бути.
Вам "про лечение сетчатки",
Звичайно, не за так, за "бабки".
Що без червоної ікриці,
Вам що в селі, та без криниці.
Про нові метри житлобуду,
Тональний крем, як одяг буде,
Вам пр фігурі пасувати…
Ще й голосно кричать “поплавці”,
Бо рекламують дикі танці.
Щоби про джгут, як кров спинити,
Чи смерть клінічну зупинити...
Живим як вийти із підвалу,
Коли потрапили в завали.
Війна іде, то треба знати,
Як в сьогоденні виживати.
В. Небайдужий.
Березень 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
Багато є таких, хто вміє “поеносити”,
Ті можуть не мовчати й “партію” підносити.
Чи з тим, хто на “олімпі” будувать відносини…,
Хвалить володаря лаврового вінця,
Від занепалого народу, чи особистого лиця.
Такі от житимуть “в дворі” та ореолі слави,
Обласкані, слюнями й поцілунками держави.
Копитом бити в груди й словами для угод,
Визнання мати “цезарів” та безліч нагород.
Але уся хвала на користь влади, то вже звичне,
Не суть, що те Розумне, Добре та і Вічне.
А лестощі “парнаса”, як пил космічний - зникнуть,
Ганьби таким писакам, й забуття їм не уникнуть.
Але якщо за правду на “землю опустився”,
То він Героєм став і в час важкий згодився.
З простим народом став біду переживати,
Хліб їсти чорний з сіллю й лиш водою запивати.
У кожного є вибір – служить Не Справедливості й брехати,
Спать на перинах, ситим бути й гроші мати.
Або ж свому Народові служить й допомогати.
Не завжди ситим бути, а прийдеться - й голодати.
В. Небайдужий.
Березень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025
Коль славен есть поэт и призван “поэносить”,
Он будет не молчать, а “партию” возносить.
Иль оседлавшего “олимп” лица,
Хвалить властителя, одевшего венца,
От падшего народа или - своего лица.
Такой жить будет при дворе и в ореоле славы,
Обласкан, обслюнявен поцелуями державы.
Бить в грудь копытом и словом как булат,
Иметь признанье “цезарей” и множество наград.
Но вся хвала в угоду власть имущего, конечно,
Не будет, ни Разумное, ни Доброе, ни Вечно.
И лесть его рассыплется как пыль, в грязи веков утонет,
Хвалебный стих властителям, монеты ломаной не стоит.
Но если искренне и правдой разразится,
То станет он Героем, в оракулы годится.
С простым народом придется лаптем щи хлебать,
И на завалинке, хлеб черный квасом запивать.
У каждого есть выбор, есть сытно и лжецом быть несвободным,
Иль справедливости служить, но быть голодным.
В. Небайдужый.
Март 2024 года.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036003
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.03.2025
Нашийник раба легше ніж воїна доспіхи,
Рабам й намордники завжди були до втіхи.
Достатньо їм “корита”, та тЮльки,
Настоянки із глоду, чи горілки.
Не до вподоби нам, коли гвалтують,
Чи то брехнею підлою годують.
Ми тут четвертий рік, в окопах й досі,
Не завжди ситі, а бува - роздягнуті і босі.
Ми не за звони срібла, чи сіяння злата,
Не за шматок землі і не палац щоб мати,
Не “мерс крутий”, чи “ауді” урвати,
Та не на тронах щоб перебувати.
Ми Батьківщину й Волю вийшли захищати.
В.Небайдужий.
Березень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2025
Весна іде, радіть потрібно наче,
Але болить душа, що Хтось вже не побаче...
Оті садки вишневі, що рясно так цвітуть,
Дівчаток, що в віночках з первоцвіту йдуть.
Як сонце втомлено за обрій упаде,
Краплин несмілого дощу, що впадуть де інде.
Як ранок у степах посіє роси,
Як тихо жито падає в покоси.
Ніколи не почують спів весняної води,
Вони загинули, і відійшли туди,
Де вітер тихий не колише трави.
Де не курличуть журавлі, що наче як воскресли,
Й весну для нас живих, з країв чужих принесли.
Їх вже нема. Немає Молодих, ще не ціловані уста,
Та й Тих, хто сиріт залишив, а міг прожить до ста.
Вони залишились у квітах, що засіялись і квітнуть на могилі,
В дерев скорботі, в стрічках, що запутались у їхнім гіллі.
У вітерці, що обдуває нам лице,
В дощу краплинах, що нагадує про це.
В Землі, що ворогу не здали й не пішли,
Життя віддали й в вічність відійшли.
А ми - Живі йдучи, повинні зупинитись,
Героїв вшанувати, й низько Їм вклонитись.
В. Небайдужий.
Березень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2025
Все випадково, після вибуху це сталось,
Чи із чиєїсь волі відбувалось.
Хтось випадково, із глини нас зліпив,
Чи випадково, хтось із космосу “приплив”.
Ми випадково виникли, й до того Йдемо,
Що випадково, у вічність враз підемо.
Чи то з лабораторії хтось випустить заразу,
Або колайдер в дірку чорну помістить нас усіх і зразу.
На “кнопку” хтось натисне, то випадок? Чи здуру?
Та і запустить в політ останній ядерну "бандуру".
Тож випадково, прийде ота остання мить,
І Все в пекельному вогні, теж випадок - згорить.
Все неважливо, лиш у тому суть,
Що за ОСНОВУ ВИПАДОК беруть.
Але ж невже не можна всім за розум взятись,
Щоби на цій Землі ще довго залишатись.
В. Небайдужий.
Березень 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2025
Дорогою йшов, та і трохи втомився,
В якомусь селі відпочить зупинився.
На призьбі сидів, української хати,
Можливо й столітній, дідусь бородатий.
Я чемно із дідом отим привітався,
Та й трохи посидіть на призьбі зостався.
Подякував діда за чистую воду,
Розмова пішла про життя і погоду.
Тихенько сидів та і ввічливо слухав,
Дідусь не мовчав, ще й тютюн з чихом нюхав.
Оте що устиг, та й зумів записати,
Корисні слова, щоб комусь передати.
Життя, казав дід, немов довга стежина,
То річкою тихою котиться-в'ється,
І плисти такою за щастя вдається.
Буває таке і воно не здається,
В пороги високі вода розіб'ється.
Ти йдеш собі тихо, в душі щось щебоче,
Та навіть ще більше - співати все хоче.
Ідеш, як летиш, землю ледь відчуваєш,
Й біди ти не маєш і геть не вбачаєш.
Аж раптом назустріш стежиною двоє,
Доріжку вузьку всю зайняли собою.
Вони так нахабно, вальяжно бредуть,
Пройти вже тобі і комусь не дадуть.
Отож, щоб безпечно пройти, то дивися,
Зустрінеш таких, краще їм поступися.
Гординю сховай, проти сили змирись.
На вузькій дорозі зумій розійтись.
Буває, що руку котресь протягає,
Він просить подати, а не вимагає.
Не можеш подати, його не суди,
А мовчки, у справах свої далі йди.
Ти сильний здоровий, зустрінеш каліку,
Тебе бог зберіг, а йому це до віку,
На милицях, важко життям шкандибати,
Такому потрібно завжди помогати.
Малих бережи, а повага старому,
І завжди спіши повертатись додому.
Та й честь свою завжди зумій зберегти,
З цим зможеш у старість здоровим дійти.
Якщо будеш щось чи когось вибирати,
Не слухать, а мізки потрібно вмикати.
Бо бачиш що маєм, було "по приколу",
Дай бог щоб таке більш не сталось ніколи.
А ще казав дід, всім добріщими бути,
Робити всім так, щоби зло оминути.
На тому пішов я, а діду вклонився,
З криниці водиці в дорогу напився.
В. Небайдужий.
Березень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2025
Недовго річечка ця в'ється,
Та дуже гарно вона зветься...
Відомо, що в старі часи,
Не було більшої краси.
У Кия, Хорива і Щека,
То вже історія далека.
В будинку під Дівич -горою,
Жила Сестра, оцих героїв.
Так сталося, чи відбулося,
Що плакать діві тій прийшлося...
Не день, чи два таке творилось,
Бо з сліз тих річка утворилась.
То ж повз ярів у видолинки,
Щоби підібрати ще краплинки.
Струмок з Козиного болота,
Хрещатиком він зветься й доти.
А потім, там впадала Клов,
Та й далі Либідь бігла знов.
Забув, спочатку є Вершинка,
Вона не Либідь, то помилка.
У течію прийшли притоки,
Шулявка і Кадетський гай,
Багато було, вибирай.
Був Скоморох, Батиїв, Мокра,
Клов, Ямка і Протасів Яр.
Впадає ще Горіховата,
Така собі, не надто знатна.
Отак ця річечка і вилась,
Та й до Дніпра собі котилась.
А в гирлі, от такеє сталось,
Із Бусівкою там обнялась.
Згадаєм, що ж там відбувалось,
На річці Либіддю що звалась.
Тут будувалися мости,
Й в човнах по ній могли грести.
Жилось мисливцям і рибалці,
На березі й в зеленій балці.
Князі коней в ній напували ,
І печеніги тут бували.
Їм в Київ зась було зайти,
Бо річку було не пройти.
А через Язин перехід,
Війська ходили у похід.
Млини мололи тут пшеницю,
В ставках трималася водиця.
Пройшли десятки літ, століття,
Не стало річки, тільки сміття.
Пливе в бетонному кориті,
А то й в трубі від всіх закритій.
Отож, так гарно відбувалось,
Та сумно те, що нам дісталось.
Ми теж не бережем, що маєм,
Й що після себе залишаєм.
Із почутого, прочитаного і побаченого,
В. Небайдужий.
Березень, 2025 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025
А дідьку кожну ніч не йметься,
Знов небо вибухами рветься.
Земля і стогне і тремтить,
Бо нечисть звідусіль летить.
Людей немає, то СВО - лота,
Смердить і смерть несе з болота.
Хіба то люди, то істоти,
В припадці бісяться до рвоти.
Всіх знищить, в дрантя все порвати,
Щоби нікому жить не дати.
Хіба таке бува - радіти,
Що гинуть і старі і діти.
В цей час пуйло над всім сміється
Як крокодил сльозою втреться.
Та й далі про своє мичить,
А світ то баче і мовчить...
Чи голосні заяви пише,
Та і в ганчірку тихо дише....
Ще й кажуть, є Господь, він баче,
І зло нікому не пробаче.
То деж він, де? Мабудь він спить,
Чи то в корчмі якійсь сидить?
То може він в попа убрався,
Й по Лаврі "мерсом" прокатався?
Отож, на Бога не надійся,
За правду з сатаною бийся.
В. Небайдужий.
Березень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025
В балці на крутому схилі,
Квітоньки рОзцвіли милі.
Фіолетові, блакитні,
Жовті, кремові, тендітні.
Є й двокольорові,
Квітоньки чудові.
До землі припали,
ВЕсну не проспали.
Діти йдуть до балки,
Де цвітуть фіалки.
В. Небайдужий.
Березень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025
Усі чоловіки і діти,
Несуть в руках гарненькі квіти.
Щоб гарну жінку привітати,
Чи маму рідну вшанувати.
Когось поцілувати в ручку
Хтось обійматиме онучку.
Чи заглянуть коханій в очі,
Глибокі, ніжні і дівочі.
Ще й приголубить й обійняти,
Хоч раз на рік та вшанувати.
Хто має маму, не лініться,
Та низько в ноги їм вклоніться.
В. Небайдужий.
Березень 2025 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025
Він путіну заглянув в очі,
Й не мир настав - криваві ночі.
Усе не клеїться, все рветься,
З останніх сил вже військо б'ється.
І бач, не вийшло не стріляти,
Без зброї щоб перемогати.
Невчасно будував дороги,
Тепер оббив чужі пороги.
Усіх доводиться прохати,
Подати чи подарувати.
Йому одному лиш здалося,
Досяг він успіхів, вдалося.
Зростає ВВП від'ємно,
Корупція, це неприємно.
І ті хто патріотом був,
Чи в землю ліг, чи десь загув.
Невже оце не розумієш,
Що ти не можеш й не умієш.
То може вже пора піти?
Спокійно, чи під три чорти.
Як Конституція це бачить,
Ну а народ, такий, пробачить.
Валерій Сандул.
Березень 2025 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2025
В останню путь проводимо Героїв,
Сьогодні не один, їх було троє.
Навіки сонце згасло і закрили очі,
Для когось день як день, для них лиш ночі.
Кричить вдова і мати завиває,
І батько, ще й не сивий, сльози витирає.
З небес лунає пісня "Пливе кача",
А все навколо тихо стогне й плаче.
Схилили голови і на коліна Люди стали,
Героям - Пам'ять й Слава, то найвищі П'єдестали.
В. Небайдужий.
Із пережитого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025
Кухарка має борщ варити,
Швець й швачка будуть одяг шити,
Світ формул та і постулати,
Наука буде видавати.
Селяни, ті плекають ниву,
І урожай збирають диво.
Шахтар з глибин дає вугілля,
А садівник обріже гілля.
Військові в війську, хлопці гарні,
І пекар хліб пече в пекарні.
Шорняк той шкіри вміло шорить,
Про все письменник твори творить.
Артисти десь там ліцедіють,
Від цього люди всі радіють.
А щоб усім цим керувати,
Багато треба вміти й знати.
Якщо ж порядок цей зламати,
То всі ми будем лихо мати.
В. Небайдужий.
Березень , 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025
Щоби Країну представляти,
Достойний одяг треба мати.
Є міжнароднії угоди,
Що необхіднії дрес-коди.
Не треба оплески зривати,
Чи популярність набирати.
Про особистеє забудь,
Високі перемови йдуть.
Де взять оснащення і зброю,
Щоб переможцем вийти з бою.
Що показати він хотів?
Що він в окопі пропотів...
Що гроші наші економить,
Чи що дешевий одяг носить?
Чи став от жити скромно й тихо,
З усім народом ділить лихо.
Нічого з цього, популізм,
Отож і в сварку з цим заліз.
У монастир чужий, свій не неси статут,
Бо там не зрозуміють та і не приймуть.
Коли до когось йдеш, враховуй їх вподоби,
І не в костюмі суть, до діла бути щоби.
Війна, відомо то для всіх,
Є дипломатії успіх.
Потрібно дуже добре знати,
Кути як гострі оминати.
В. Небайдужий.
Березень , 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2025
Весна на вулиці, не сниться,
Пташкам прийшла пора гніздиться.
Ворон вороні недопалок,
Несе в дарунок, від цигарок.
Бруньки на дереві розбухли,
У хлопців залози попухли.
В дівчат короткії спідниці,
Все оголили до сідниці.
Та й дід на бабу око точе,
Бо теж кохання мабудь хоче.
Дорослі і радіють діти,
Прокинулися перші квіти.
Кіт киці пісеньку співає,
Котяче серце також має.
Хоча і строчать кулемети,
І падають з небес ракети.
Життя іде, біжить, триває.
Як день один кудись минає.
В. Небайдужий.
Березень 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025
Продали землю від імені народу,
Собі придбали, чи то комусь в угоду.
Тепер і надра Америці віддали,
Залишилось - повітря, його ще не дістали.
До річки вже не можна підійти,
За хмизом в ліс нам заборонено іти.
Все чітко, є патриції й плебеї,
Одним багатство, іншим лиш ідеї.
Ви подивіться, в окопах хто конає,
Й на тих вальяжних, хто в Раді засідає.
Хто гине за Країну, так годиться,
Й кому гуртом за день всім не обгадити обличчя.
Виходить, що не владу, а ярмо народ несе,
Лиш для Людей простих, Українська Земля Понад Усе.
В. Небайдужий.
Березень 2025р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2025
Не можу повз пройти, колись то було свято,
Ще й не просте, бо з ним прожито забагато....
Але нема за чим сьогодні сумувати,
Потрібно далі йти, майбутнє вибирати.
Тепер на люд рашистський напала ця зараза,
Ненависть до сусідів, просто як проказа.
Коли школяр в окопи оркам пише,
"Побольше бей хохлов, это призванье свыше".
То отаке от виросте, не буде нас любити,
Такий непотріб вічно буде нас гнобити.
А ті хто бомби кИдає в міста і села,
Вбивать, для цих ублюдків - свято і життя веселе.
Тож день оцей, я поки буду жити, доти,
Це день рашистських вбивць, не свято, день Скорботи.
В. Небайдужий.
23 лютого 2025 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2025
У Діда у дворі жилось щасливо, сито й тихо,
З десяток курочок було й Кугут орлом над подрами літав,
Аж раптом десь взялось, в курник приперлось лихо,
Із раші хтось привіз, то й подарунком Дід дістав.
А було то мале декоративне диво,
Дві курочки і Півник, грибінець стирчав, а не звернувся криво.
Маленький Півник, Великого боявся,
Чи може просто поважав, тож на конфлікт не наривався.
В дворі гуляв й поводився сміливо,
І Діду око тішило декоративне диво.
Та з часом Півник від маленьких кур відбився,
І "ліванув" та й на великих, гарних задивився.
Кугут великий про стаю піклувався,
Курей беріг, охороняв, бо він для того здався.
Зерня, чи хробачка знайде, то курочку він кличе,
Він властелин курей, то дуже йому личе.
Звичайно, задоволення від того мав,
Щоб рід продовжить, він курей топтав…
Коли Великий, навкОло курки западався,
Він присідав, щось бурмотів та нахилявся...
Було таке, що курочка от-от і здасьця,
І Кугуту відвалиться велике щастя...
Маленький недалеко, у засідці десь ховався,
Й до дій спокусливих геть не вдавався.
А тільки курка до Великого схилялась,
Малий на неї скік, і так йому вдавалось...
Великий від нахабства дзьоб роззяве й очі рячить,
Малий той шась, та й втік, бо за таке навряд чи хто пробачить…
Отак із Засідки перетоптав гранд-дам усіх,
На горе Кугуту, а Діду весело, для нього сміх.
Та Дід до тої лиш пори сміявся й веселився,
Коли із тих яєць курчата підросли,
То Дід тоді за голову схопився.
Із тих курей ні м'яса та і яйця геть благенькі,
Лиш більші горобиних, як воронячі - маленькі.
Отож, породу треба берегти, і не пускати у подвір'я,
Тварин підступних, "пітушків" і навіть їхнє пір'я.
В. Небайдужий .
Лютий 2025 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2025
Я встану не зранку, а вже за пів ночі,
З подякою гляну в твої рідні очі.
Я зараз поїду, то буде, не день і не два і не три,
Туди де стріляють гармати і дують смертельні вітри.
Можливо вернусь - то нікому не взнати,
Тож дуже важливе я хочу сказати,
Всього лиш це слово: "Прости!",
Прости за те, що наче снилось,
Що мало дуже нам лишилось.
Прости за холод і за спеку,
За те, що я бував далеко.,
Прости, за все, за те що було,
Що десь сплило, чи то минуло.
За те що не завжди беріг,
За те, що все робив, як міг.
Амінь.
Лютий 2025 р.
Лампертхайм, Німеччина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2025
Всі в Цезарі спішать, ніхто не йде в Енштейни,
Але приходять в гітлери, чи путіни а то в хусейни.
А ті он головлікаря у психлікарні,
Із 6-ї палати вибрали, бо він вусатий, гарний.
В крамницю слон зайшов, посудою скупитись,
Та все там потрощив, не зміг сам поміститись...
То санкції наклав, а то відклав,
Чи то на санкції свої і сам наклав.
А путін, бреше, і тепер коли перехрестився,
І в ті часи коли був комуніст і леніну молився.
Піп з паперті щосили верещить,
Що з ШІ прийде для всіх остання мить.
І що крім рпц на раші більш нема нічого,
Ні прісного, а ні державного й святого...
Біда, коли то Людству вдастя,
Кудись знести оці усі нещастя.
В. Небайдужий.
Лютий 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025
Гуляючи в чужому краю,
Їх Північ, Південь не сприймаю.
Тут день, як мить одна спливає,
Та й ніч, хвилиною минає.
Дивлюсь на гори крізь віконце,
Встає геть не на Сході Сонце.
Тут, кажуть, мають жити німці,
Але навколо лиш чужинці.
То турки, то чомусь сірійці,
Чи африканці й аравійці.
Поляки, й наші - Українці.
А деж аборигени - Німці?
Мабуть вони свій клопіт мають,
І на роботах пропадають.
Бо це потрібно ще зуміти
Оце нашестя прокормити.
Навколо так стерильно й тихо,
Ніщо не нагадає лихо.
Лиш загудить літак - згадаю,
Про ту біду, що в нашім Краї.
В спокої й ситості не спиться,
Бо з болем Україна сниться.
Отож подумав я потому,
Пора вертатися до Дому.
Бо від біди нема де дітись,
В "чужих" обіймах не нагрітись.
Амінь.
В. Небайдужий.
Лютий , 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2025
Новий рік настав, Змія,
Буде ваше добре Я.
Тож Юрку прийшла від тата,
Кобра, ну змія із вати.
Він у ліжку обіймає,
За подружку її має.
Треба хлопчика привчати,
Все життя з "змією" спати.
В. Небайдужий.
Лютий, 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025
У Семиноженка роялті, а пенсія така....
А тут бува шукаєш п'ятака.
За академіка стипендію він має,
Зарплату за сумісництвом десь підбирає,
Ще й дівіденти "Сіріус" чи "Фарматрон",
То бач куди возніс його науки трон.
Land Cruser - автівка, теж не з неба впало,
А може ще щось "крутанув" удало.
На ЗСУ таке не буде він донати,
Йому простіш вдавитися, чи просто так сконати.
Таке зміїнеє кубло та ще й при владі,
А ворогу то допомога, вони оцьому раді.
Небайдужий.
Лютий, 2025 р.(За результатами розслідування журналістів СтопКору).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025
Хто не скаче , той москаль,
Деж тепер ти скачеш?
І які чи що ти там уві сні та бачиш?
Так же смішно ти кричав, смикався й крутився,
То чому ж ото тепер, геть кудись подівся?
Може десь на передку, хлопців підіймаєш,
Чи в якомусь "кабаку" дівок обіймаєш?
От таких як ти "героїв" багато знайшлося,
Хто сховався чи кудись світом розійшовся.
В. Небайдужий.
Січень 2024.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2025
Трапилась біда у світі,
В городах, містах і сіті.
Ось дивіться, навіть - Штати,
Нема з кого вибирати.
Правлять дідусі немічні,
Майже вісмидесятирічні.
В світі вже таке раз було,
Та країна десь "загула".
То скажіть, ці "адеквати",
Можуть правильно сприймати?
Будучи вже в потойбіччі,
Не заглянеш правді в вічі.
Вже нікчемні мізки й тіло,
Справ не зробиш, то не діло.
То невже життя геть стало,
Й молодих чомусь не стало?
Може ще не народились,
Чи кудись, чомусь поділись?
Щось не так, десь щось зламалось,
Що біда така от сталась.
В. Небайдужий , 2025.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2025
Все розбавити вдається і вино і віскі,
Та не тільки, а лайном розбавляють мізки.
Навіть золото, такеє як вода не ллється,
Але й в нього щоб спаскудить, також додається.
Так й народи, щоб позбавить і слави і волі,
І штофхнути у ту прірву нещасної долі.
Людей й діток малих чужому навчали,
До порядків їхніх змалечку привчали.
Тож і нас в часи нікчемні іншим розбавляли,
“Від москви і до окраїн” щоб вільно гуляли.
Покалічили і гени і кров як водиця,
А таке веде до лиха, зовсім не годиться.
Й вилізло оте паскудство у лиху годину,
Коли рашо-вурдулаки вдерлись в Україну.
Ті хто кров ще чисту має з ворогами б'ються,
Тож не дивно, з "розбавлених" зрадники беруться.
Кланяюся тим Героях, хто в лиху годину,
Захищає своїм тілом Матір Україну.
В. Небайдужий.
Січень 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2025
Талантами багата Україна,
Є співаки, актори, чудотворці,
Поети, вояки тай просто Гарні Хлопці.
Хтось землю сіє й урожай збирає,
Метал он плавить, вугілля в шахті добуває.
Але при цьому є якісь злославсьці,
Що пісеньки співають як поплавці.
Про все, вареники чи то городи,
Про степ та коноплю, аби отримать нагороди.
Гарем дівок задастих т-ахають та обіймають,
І диво, вже десятки літ визнання мають.
І ось тепер оце зі сцен козлинеє виття,
Народ приводить в транс, штовхає в небуття.
То може хтивому дідусю пора на пенсію піти,
Чи десь в куточку покій собі знайти.
В. Небайдужий.
Рік 2024, січень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2025
Є блогери, люди прості й журналісти,
Правдиво що сміють про все розповісти.
Не "локшину вішать" й мольфарів з Карпат,
Дурниці чужі на весь світ цитувать.
Бутусови є, але є і дордони,
Що вибачте брешуть, бо просто г.ндони.
Учора сказав він, не згасне річниця,
Війна в Україні раптово скінчиться.
Сьогодні теж вголос, помилився, буває,
Не грішних на світі ну геть не буває.
І далі тороче, брехню його слухать,
То нею собі покалічити вуха.
Для нього вона - Україна не Мати,
А просто майданчик, де є заробляти.
Спитайте у нього де син твій , онуки,
Тоді зрозумієш, слова його - звуки.
Ще вчора дурним пірамідки втикав,
Сьогодні для них вже книжки написав.
А люди що втратили рідних та й близькі,
Такому повірять й поклони бють низькі.
І він не один, таких в нас багато,
Для когось війна, а для них це лиш свято.
Є дві України - одна кровоточить,
А друга - брехню під ці вибухи строчить.
Скажіть мені Люди коли цю дордонію,
Прихопить здорова й цілюща Агонія.
В. Небайдужий.
Січень 2025р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025
Зустрілись олімпійські чемпіони,
Та і почали лясать про найвищі перегони.
Як в їх державах про таке вітають,
І що вони за "золото" те мають.
Почав американець, дуже вже хвалився,
Їм до такого не звикати, їм таке годиться.
Мені мільйон долярів Президент, в придачу,
В Техасі ранчо, чи в Лас Вегасі дачу.
Ну а ще Лінкольн, ото таку автівку,
Мільйон на картку, щоб не витрачав готівку.
Англієць теж без спину розходився,
І довго майже тим самим хвалився.
А ось радянський, вагомих аргументів він не має,
Але як кажуть, останній козир в рукаві тримає.
Тай вихиливши віскі, каже сеньори й сер,
Ви геть не знаєте що є СРСР.
Не уявляєте яке то задоволення я маю,
Коли в руках я від Генсека грамоту тримаю.
Небайдужий, січень 2025 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025
Мені можливо лишилось тільки Ку,
А може дасть Господь - ще декілька Ку - Ку.
Отож, ходи тихенько по Землі, в взутті чи босоніж,
Та пенсію свою, що заробив, не подавись – проїж.
То я вже не про себе, не про статки власні дбаю.
Я дещо більше на увазі маю.
Адже вже скоро час прийде піти,
Де золото і срібло, безціння, його там не знайти.
У тім краю і слава, почесті і честь,
Отут залишиться, чи по дорозі розстануть десь.
Загубляться, чи то забудуться, не знаю,
Але про те, що закарбується й залишитья, про це я дбаю.
Щоб рід мій тут на світі довго вівся,
Та й так щоби у вічності не зник, без сліду геть кудись не дівся.
По світу не розбігся, чи в Сибіру нафту й газ,
Як раб не добував для раші в котрий раз.
Щоби на цій – Українській Землі жили і діти і онуки,
І їхні правнуки і навіть їх далекії відзвуки.
Дід Валерій.
Січень 2025 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025
Розмова з онуком.
У тебе все тут є , і тепло і затишно,
Над головою дах, і взагалі тут пишно...
Така по всім стандартам європейськая оселя,
Дивись білезні стіни і така висока стеля...
Ти вже навчився шпрехати й англійську,
Засвоїв так неначе українську, сільську.
У тебе друзі, і хоча вони чужинці,
Сірійці, турки, німці, на жаль - не Українці.
Отож бо Діду, хочу я сказати,
Що хочу дуже я до рідної до хати.
До друзів, в двір отой де я ходить навчився,
В те піднебіння де на білий світ з'явився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024
Привів Мойсей народ свій до Сінаю,
А наша месія веде укрАїнців до краю.
Якщо себе ви поважаєте, то встаньте огляніться,
На те що у Державі недобре щось твориться.
Кого Він не призначить, всі крадуть,
А на Державу великий "болт" кладуть.
Невже не знав, не чув, не бачив,
Кого він Головою СБУ призначив.
А той собі кулінічів та інших,
Попризначав як можна більше гірших.
Один міністр загрозу геть зневажив,
А потім керував й курині яйця важив.
При цьому в Раді оплески зірвав,
І десь тихенько зник, чи може накивав...
Теперішній сидить, вальяжно розвалився,
І дуже важно так хвалився,
Що мін ми виробляємо багато,
І скоро це добро самі вже будем продавати.
А міни ті не рвуться й не літають,
Героїв наших міни ті на полі бою убивають.
Тобі оцим потрібно не хвалиться,
А взять ото та удавиться.
А ті чиновники, із МСЕК, що збагатились,
Сидять на місці, не покарані і нікУди не ділись.
Бугай той бородатий, що втік із Ради,
Тепер із Лондона дає всім інтерв'ю а нам поради.
А Він з трибун всім голови морочить,
Чи плани перемоги строчить.
Тебе на цю посаду не налигачом тягли,
І не бульдозером, навіть не запрягли воли.
Ти сам до влади доривався,
Чи може просто розважався.
Тож оплексів, овацій зась чекати,
Прийшов служить, то і народ потрібно поважати.
Твій пращур на Сінаї з Богом договір уклав,
А ти на Україну "кучу" лиш наклав.
І підло над усім над нашим насміхався,
Коли десь там в московії тинявся.
А ще підмічу, як слуга повинен краще ти служити,
Бо розумієш, недотепних слуг, господар має право бити.
Злий дід Валерій.
Грудень 2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024
Дивлюсь на цих людей, їх забаганки,
Що як цигани сонцем крутять,
Толочуть воду в ступі, чи то мутять.
Отож бо люди подивіться,
Що робиться на цьому світі розберіться.
Невже Господь забув, коли Ісус родився,
Адже це син його на світ з'явився.
А не забув, для чого дозволяти,
Різдвяне свято у числі міняти?
Терзають сумніви мою невірну душу,
Тому сказать про це я в голос мушу.
Що не господь створив людину,
А люди у важку, чи радісну годину,
Придумали всевишнього, ще й пекло й рай,
Та й віру не одну, що хочеш вибирай.
Хоч кришну, мусульман чи іудею,
Католиків чи християнськую ідею....
Тому то я нікому не брешу,
Не вірю ні у що, тому і не грішу.
В. Небайдужий.
Грудень 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2024
Куди не йдеш, високий тин чи огорожа,
Собача морда там стирчить, чи інша рожа.
І надпис, страху щоб нагнати,
Чи просто так людей повиганяти.
Написане гавкоче і гарчить,
"Приватна власніть" на весь ліс кричить.
Чи то на плесі, там де річка в'ється,
Й водичка хвилеє до берега несеться.
Там пишуть, що підходу до води немає,
Бо берег той хтось теж у власності тримає.
Там вежа нафтова, хтось нафту добуває,
Й прибутки він від того чималенькі має.
А якже Конституція, Закон, то там кому в угоду,
Написано для всіх, земля, ліси і надра - у власності народу.
То те дивує, що одні права на власність мають,
А іншим лиш обов'язки і прав таких лишають.
Хоча брешу, почесне право захищать Державу,
В окопах, танках , літаках, то по якому праву?
В. Небайдужий.
Грудень 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024
Не бийся з сильним, не судись з багатим.
То як же нам свою Країну захищати?
Ось подивись на цю пихату пику,
Підступну, підлу і таку велику.
Нам не потрібно вірити в догмати,
А йти із сильним в бій, щоб ворога здолати.
Багатство раптом теж бува кудись зникає,
Сьогодні ти на золоті сидів, а завтра вже немає.
І судді куплені, та й друзі не знайдуться,
Чи зникнуть, чи кудись там заберуться.
Корони падають й патриції конають,
За Правду б'ється Хто - Того і сильні не здолають.
В. Небайдужий.
Грудень 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024
Він скрізь...
Хтось каже: не путін, дивіться обличчя,
Воно якесь дивне і геть не годиться.
Ще кажуть, що це просто Ваня - двійник,
А з путіним все, що можливо він зник.
А деж тоді путін?? Лежить в мавзолеї,
Стоїть на трибунах, чи там де олені?
А може він в шахті глибокій в забої,
Чи п'є настОянку іг глоду в запої,
А потім лежить в алкогольної комі,
Чи валить дерева в республіці Комі.
Чи там в СВО з Україною б'ється,
І кров як із бочки з нещасного ллється.
Він скрізь, із шаманом зустрітися хоче,
А той йому мантри на вухо шепоче.
Чи бабок в загонах своїх обіймає,
Від того він теж задоволення має.
На небі орєшніком світом літає,
Могили 200 м своїм сам копає.
Десь в бункер глибокий заліз на Валдаї,
Росія велика, чи в іншому краї.
А як би хотілось, щоб в хор до кобзона,
Попала оця всюдисуща персона.
В. Небайдужий.
Грудень 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024
Я світ цей виміряв і вздовж і поперек,
Літав висОко, швидко їхав, біг чи пішки дибав,
Але ніде - в горах , чужих пустинях і степах,
Не зустрічав як тут таких красот і дива.
Тут сонце лагідне, не палить, а сміється,
Повітря не стоїть, а тихо зверху ллється.
Земля, дивись від краю і до краю,
Пшениця колоситься, чи маками палає.
А небо кольору якого не знайти,
Хоч обійди і цей та й не земні світи.
Дні не спекотні, й навіть темні ночі,
Не чорні, лагідні немов дівочі очі.
Вода солодка із батьківської криниці,
Найзапашніші з печі паляниці,
А квіти на краю діброви,
Такі пахучі і медові.
Отож, тинятись світом можна і до згину,
Але любить потрібно Край свій -Україну.
В. Небайдужий.
Грудень 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024
Розтерзали Україну чужинці прокляті,
Розірвали мирне небо, все спалили в хаті.
Міста гарні розбомбили, зруйнували села,
Отака тепер картина, зовсім невесела.
Розтоптали нашу Землю, отруїли ріки,
Ви тепер рашисти кляті, вороги навіки.
Ні ракети та і бомби, нас не залякати,
Свою долю, своє щастя будем захищати.
Вам би тільки руйнувати, "русскій мір створити",
Свої землі розпродати, чужі захопити.
Скачете як ті собаки, захворіли сказом,
Не здолаєте. Ніколи ми не будем разом.
Нам ще сонце усміхнеться й щасливая доля,
З вами лише старцювати і страшна неволя.
Та й назвати вашу рашу можна дуже просто,
Ви на цій Землі Великій болячка - короста.
Здохне путін й ваша раша колись та "загнеться",
Може колись Всевишньому терпець увірветься.
Згине зло, піде у вічність, Добро переможе,
Будем нищить злу навалу й Бог нам допоможе.
Амінь.
Небайдужий.
Грудень 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024
Війна іде, бійцям не вистача грошей на дрони,
А Рада викидає їх, прийма закон про світлофори.
Тут бачиш їм у цю страшенну мить,
На перехрестях колір не такий горить.
Ви там за дурнів нас тримаєте,
Чи може просто тихо саботуєте .
Та ворогу допомогаєте?
Питання два, щоб знищити нещастя,
Створити Міністерство щастя.
Щоб об'єднать народи й накопичить сили,
Створити Міністерство сили.
Щож буде той Міністр єдності робити?
Піде з чиновниками ворога він бити?
Чи об'єднає тих, хто втік і заховався,
Із тими хто в окопах окопався?
Чи тих, в спортзалах біцепси "качають",
Із тими хто три роки ворога долають.
Ви там живете де, на Марсі чи Венері,
То може вам пора покинуть теплі крісла, й "вилетіть" за двері?
В, Небайдужий.
Грудень 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2024
Колгоспні коні - то й не диво,
Тягнули воза геть ліниво.
Боронувать лінились й плуга,
Усе робили без напруги.
Бо розуміли, що кормів шкодують,
То й працювали так - аби, за як годують.
Тим більш господаря й добра не знали,
Ніхто їх не обходив, гриву не чесав, їх не плекали.
Тож разом із селянами брели понуро у майбутнє,
А те було таке як день вчорашній - теж не путнє.
Одного разу Голова десь коника надибав,
Та і привів того в колгоспний двір - садибу.
З тим коником біда, вперед біжить, сам пнеться,
Чи корінним його постав чи пристяжним,
а упряж рветься.
То так не довго коник той тримався,
І в колективі тім лінивім надірвався.
От так серед людей, були що надривались,
Бо іншого не бачили і з кращим теж не знались.
А може й не ліниві були, бо таке життя,
То добре, що воно пішло у небуття.
Із згадок дитинства.
В. Небайдужий.
Грудень 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024
Бува слова пушинками
Одне з одним злітаються,
ГрУдочками маленькими,
Скрізь по землі катаються.
Чи то як іскри сипляться,
Як зорі з неба дивляться,
Чи хвилькою що ліниться,
Десь котиться, ледь піниться.
Чи дощиком дрібнесеньким,
Чи шепетом тихесеньким.
Травинки слів сплітаються,
І хвилею гойдаються.
У полі житом й маком,
Повітря дивним смаком,
Чи у ліску співучому,
Березою плакучою.
У пісню перетворяться,
Чи просто так говоряться.
Але бува не в'яжуться,
Всі громіздкими "кажуться".
Тоді слова, що брилами,
Чи колються як вилами,
Чи градом з неба падають,
Вони ні чим не радують.
В. Небайдужий.
Грудень 2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024
Багаті й бідні є особи,
Є трударі, а є нероби.
Когось історія - честь має,
У особистість висуває.
Бува з цих хлопців - є плечисті,
Високі, статні ще й речисті.
Їх красять бойові доспіхи,
Досягнення, кругом Успіхи.
Жінок із розуму зведуть,
І за собою поведуть,
Полки, тумани, тисяч сотні,
До перемоги тай безодні.
Таких оточує, чи рать,
Чи лизоблюди, тобто знать.
Команда, партія, бригада.
Чи клан, сім'я, ну так як "нада".
А в сьогоденні скаже хтось,
Це може буть партійний бос.
Який прийшов, чи збагатиться,
Чи владою насолодиться.
Можливо, у якусь там мить,
Народу з дуру послужить.
Бува таке і в тому суть,
Що дурні дурня оберуть.
При виборах, отак буває,
Що кожен рівне право має.
Убогий, бідний і багатий,
Всі мають право обирати.
Але на жаль, розумних мало,
Всіх інших раптом, більше стало.
Про роль в історії особи:
Багато що і не було би.
Чи в інше русло полетіло,
Якби з'явилось інше “тіло”.
Тож у кінці, пора сказати,
Якби хоч путлєра прибрати,
То й Світ цей можна поміняти....
В.Небайдужий.
Грудень 2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024
Зібрав в кремлі чи на валдаї,
Чи може ще в якомусь краї.
Якісь історики знайшлися,
І тут убогі розійшлися....
"Я сам читал, я видел, знаю,
И України не признаю....”
З ним дід якийсь придуркуватий,
Як м’яч надутий, ще й пихатий.
Немитим пальцем тиче в чтиво,
Бо наче там побачив диво.
Порозкривали якісь мапи,
Та з криком розкидають лапи.
"Была здесь Посполита речь, а Украины я не вижу,
А даже если была, не признаю и ненавижу.
Поэтому пойдём опять, мы “наши” земли собирать”.
Їх вчи, не вчи не будуть знати.
Та краще все ж таким сказати.
Ви були дикі й в норах жили,
Ми два століття хрест носили.
А потім ви в орді улусом,
В лаптях ходили довго лісом.
Тож знайте, в Світі все від того,
Що створено по волі Бога.
Усе на Світ, що появилось,
Чи то на мапі десь з‘явилось.
Все має право на життя,
А вас нікчем у небуття,
Для вас такеє не завадить,
Колись історія відправить.
В. Небайдужий.
Грудень 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2024
Хтось морду б‘є, та й другий бився,
А третій, осторонь хотів лишитись,
Тай й тим собі насолодитись.
Частіще так, що мордобої,
Не всі кінчаються двобоєм.
Бувало третім діставалось,
Сльозами й кров‘ю умивались.
Бо глядачів бува чіпляють,
Й ті мусять, й участь теж приймають.
При бійці добре всім влетить,
Бо чийсь кулак та прилетить.
Побачивши таке тікайте,
А ні, то участь в тім приймайте.
Але у світі так ведеться,
Що не завжди втікти вдається.
Чи “голову в пісок” сховати,
Та й там біду перечекати.
В. Небайдужий.
Грудень 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2024
В Акмоле, в Алма Ате,
Не скажу вам точно где…
У пу весёленькая шлюшка,
Имея лейбу журналюшка,
Змеей трусливо извиваясь,
Подобострасно прогибаясь.
Скажите, вот вопрос такой,
Одобрите вы или нет?
Ребенка в будущем назвать орешкой,
На что услышала ответ...
Поторговав ботексной мордой,
Почмокал губки, промычал.
Дедуль и бабушек вдруг впомнил,
С апломбом дуре отвечал.
ЭМ - мы, в россии много есть имён и кличек,
Хорошие, да и плохих есть ряд,
Ведь это стиль, лицо ментальности, привычек,
Известно всем, мне и суфлёры тут втОрят.
Небольшая видите диллема,
Хоть и очень трогательная тема....
Назовите Ядерная бомба,
Для мальчишки - Ядерный заряд,
Новичок, Иприт, Си-эс или Бизеда,
Имя, видите ли - красочный наряд.
Ряд Бацил, Чума, Холера, Язва,
Есть Сибирская, Свиная есть чума,
Оспа, Вич инфекция, тут разве,
Перечислить, не хватит и ума.
Вся страна такому будет рада,
Назовите девочку Армата,
Ну а мальчика зовите просто Танк,
“От вись” думаю я так.
Главное для раши - размножайтесь,
Фрагментацией, делением или почками,
Рашу этим вы возвысить постарайтесь,
Больше сыновьями, а не дочками.
Подрастут они пусть до призыва,
Иль иного моего позыва,
Ну и воевать куда нибудь зашлют.
Все умрут и не от водки, по геройски,
На гробы уже им пилят доски.
Из последнего (дай Бог) интервью путина в Казахстане.
Примечание: 1.Новичок, Иприт, Си-эс, Би-зед – боевые отравляющие вещества смертельного действия.
2. Армата – танк “не имеющий аналогов”.
Небайдужый.
29.11. 2004 года.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027490
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.11.2024
Той шафи палить,той автівки,
Позиції здають й не тільки.
Та просто - хочуть заробити,
Ну щоби солодко пожити.
Шевченко у Верховній Раді,
Теж звинувачується в зраді.
Є молоді й старі істоти,
То їх терпіти будем доти?
Невже ото усім не видно,
Що у 17- ть воно бидло,
Продасть за гроші Маму й Тата,
Та ще Cестру віддасть і Брата.
То може взять оцю бидляку,
Та й причепити на гілляку.
А не розводить соплі й сльози,
То буде дійство, не погрози.
В. Небайдужий.
Листопад 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024
Бува таке, що хтось образу має,
Та ще й не тільки - в кишені дулю він тримає.
За те, що у вірші я ними не хвалився,
Усіх погудив й розповів, як було роздивився.
Сам святістю я не хворів, жив як вдалося,
Хоча і від такого посИвіло волосся.
Я не не шукаю риму і сюжети,
Бо думаю, що так працюють лиш істинні поети.
Себе до них не відношу,
Ні слави, ні вИзнання не прошу.
Бува що неприємно про таке читати,
Але не будемо розводити дебати.
А я отак, за день чи два, щось пережив, чи то комусь пробачив,
Неначе все забув і раптом - наче сон побачив.
Тож все що встиг і записати зміг,
Оте й створив, а інше не зберіг.
Тож правильно сприймайте, схаменіться,
Прошу, на мене за такі вірші Ви не сердіться.
Бо то є крик душі, Всевишнього Знамення,
То Зверху все, Його благословення.
В. Небайдужий.
Листопад 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024
Пять років жили ми в казармі,
Онучі нюхали, й не дарма,
Куди на мапу пальцем ткни,
Там побував чи він, чи ти.
То були Сірії й Алжири,
Туркменістан, чи Казахстан,
Хтось Сахалін , комусь Чукотка,
Той був в Марах, комусь Чахотка.
Хтось був в штабах, ті не тужили,
Ми після КВІРТУ скрізь служили.
Хтось став великим, той пропав,
Той вверх заліз й на смерть упав.
Хтось на штанах носив лампаси,
Хтось крав, й робив собі припаси.
Але в кінці тут в Україні,
На цій Землі, усі при ділі.
Життя таке, комусь вдалося,
Комусь і постраждать прийшлося.
Роки пройшли, не два не п'ять,
Зустрілись через сорок п'ять.
В такій компанії годиться
Та й сьогоденням похвалиться.
В цей час важкий, усім чим маєш,
Державі чим допомогаєш.
Що сам зробив, чи сам ти зміг,
Щоб ворога скрутити в ріг...
Але чомусь, чи так здається,
Чай з ними й той якось не п'ється.
Бо мова лиш про статки й гроші,
Суди, ряди, не люди - воші.
Я довго слухав й з тим мирився,
Але пішов і ледь вклонився.
Виховувать дідів не буду,
Що зможу, сам робити буду.
Із пережитого.
Підполковник у відставці (свого часу, та на протязі 5ти років, старшина роти курсантів) Валерій Сандул.
Листопад 2024 р.
Примітка: КВІРТУ - Київське вище інженерне радіотехнічне училище війсь протиповітряної оборони. Станом на сьогодення, не існує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024
Свідомість хоче лиш добра,
Патріотизм палає страстю.
Але чомусь одна біда,
На виході одне нещастя.
Для дій сміливості нема,
Рішучість - теж не вистачає,
Та щей і щирості кат ма.
Отак даремно й день минає.
Аж раптом просто, як годиться,
Є “щастя формула” - напиться.
Отут рішучість враз з'Явиться,
Горілка, ром , вино чи віскі,
Вбивають страх хоч й травлять мізки.
В. Небайдужий.
Листопад 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
В росії, там проблемам - нуль,
Бо там успішо править “моль”.
У них - хто у бою загине,
То зразу в рай, а там не згине.
От у раю, не так як треба,
Як по Корану, то потреба,
В зв'язку що на фронтах “успіх”,
Там гурій дефіцит для всіх.
То тут потрібно вибирати,
Солдатам в черзі постояти,
Ну щоб незайману дістати.
Чи може чорнооку в рать,
Одну на батальон віддать.
Та навіть і в полку й бригаді,
Такому також будуть раді.
Як по легенді, то дівиця,
І після цього не лишиться,
Та й далі буде цноту мати,
Й в раю “героїв” розважати.
А якже інші, християни,
Ви й там, як тут згниєте в ямі.
Небайдужий.
Листопад 24.
Примітка: Гу́рії (араб. حورية — «чорноокі») — у Корані райські діви, які будуть дружинами праведників у раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024
Всього хотілося колись,
Тепер лиш встань та подивись.
Тоді не смів, чи то не міг,
Бо гроші ті збирав, беріг.
На день той чорний, на майбутнє,
Чи то купить хотів щось путнє.
Тепер є все, і статки маю,
Але нічого не бажаю.
Дід Валєра.
Листопад 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
В Лісах росте дерев багато,
Всі вміють добре виживати.
Є геть маленькі, як прутина,
Ті значить - лісова дитина.
Є гарні, не зОвсім високі,
Такі, що мають гарні соки.
Бува над ними вітер свище,
Зломать не може, дує вище.
Дуби столітні і Смереки,
Ті бачуть землю із далека.
Вони над Лісом домінують ,
І лісовим життям керують.
Зламають ураганам крила.
Вони багато пережили.
Бувало падали й ламались,
Та молодих дерев старались -
Від негараздів врятувати,
Продовження щоб роду мати.
Потрібно й нам в дерев навчаться,
Як від нещастя відбиваться,
Своє насіння захистити,
А не за вітром злим пустити.
Тож в Кого сила є, хто може!
Крім нас, хто молодим поможе?
Життя, звичайно жаль втрачати,
Ще рано нам відпочивати,
Бо час Вкраїну захищати.
Старі! Від страху не сконайте,
Що можете – зробіть, не спіть,
Тай Молодим допоможіть.
В. Небайдужий.
Листопад 2024 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024
Мала Батьківщина, це поле пшениці,
В торочці маківок горить.
Це небо, воно найсиніще у світі,
Хмарина по небу біжить.
Ставок невеликий, у греблю обперся,
Вишневий садок, що зацвів.
Кущ терену в пагорб високий удерся,
Пташини веселої спів.
Там Батька почув я суровоє слово,
І Мамина тепла і лагідна мова.
Стежина униз, до сільської криниці,
Й солодкий ковток отієї водиці…
І сніг, що жбурляла зима у обличчя,
Й хурделиці спів, чи то плач,
І радість тай смуток юначий,
І сміх і відрада й рОзпач.
Це трави, це нічка це вранішні роси,
Це річка що воду несе,
Це ліс невеликий, отой недалеко,
Це сонце, це вітер і дощ, це усе.
Мала Батьківщина, це перша стежина,
Невпевнені кроки у світ,
Це та невідома, нерівна дорога,
Що йшла в далечінь від воріт.
Мала Батьківщина, Забуте й Далеке,
Десь там, де з‘явився на Світ.
В. Небайдужий.
Листопад 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
Я тут, не безвісти пропав,
Бій той не виграв й не програв.
ДЗОТ мій від бомби обвалився,
Тож на БРці залишився.
Я бій веду і це не жарти,
Не кинув я своєї варти.
Дивись, мій поряд автомат,
А наді мною лиш накат.
Я москаля не пропустив,
Собакам тим я не простив.
Не відступив у тил ні кроку,
А без вісти уже пів-року.
Я не в полоні, я не здався,
І ворогові не піддався.
Тож не пишіть, що десь Я згинув,
За Україну, тут загинув.
В. Небайдужий.
Листопад 2024 рік.
Примітка: БРка - бойова робота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
У Діда у дворі телятко,
Було мов лагідне ягнятко.
Корові вимя обминало,
І молочко від того мало.
Брикалось, бігало подвір‘ям,
Лякало, з кур летіло пір‘я.
Тож Дід до цього навіть звик,
Аж раптом, виріс з того бик.
Сопе, ногами землю риє,
Реве як звір, та навіть виє.
Корів, конячок розігнав,
Тин у дворі весь розломав.
Та ще із двору бігав битись,
З таким не прийнято миритись.
Агресія таке нещастя,
Що словом вгомонить не вдастя.
Ні хлібом, кормом, чи травою,
А лиш важкою булавою,
Між ріг, добряче так, щосили,
Щоб мізки в черепі струсили.
Та так зробити це уміло,
Щоб впав агресор на коліно.
Тут скажем прямо від бика,
Отримать важко молока.
Але бичок, тут бач, для стада,
Корисна й добра є відрада.
Тому кільце бичку у ніс,
Десь Дід придбав і в двір приніс.
На мотузочок те кільце,
Найкраще рішення оце.
Тепер бугай іде за Дідом,
Ні кроку вбік, а тільки слідом.
Мов цуцик, став слухняний дуже,
А Дід радіє і не туже.
І всі, від страху хто трусились,
Із рішенням оцим згодились.
Спитаєте, про що тут йдеться?
Є люди, котрим теж не йметься,
Де лиш така біда береться?
Над Світом хоче владу мати,
Чи просто так, щоб потоптати...
То отаким бичкам кільце,
Прикрасить їхнєє лице.
В. Небайдужий.
Листопад 24.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
В Світі хаос і страхіття,
Наступило лихоліття.
Нострадамуси й Пророки,
Правильно гадали поки.
Може це кінець, чи ні,
Ми квітнем, чи останні дні,
Земля нас грішних обіймає,
Нас кормить та і зігріває.
А раптом “чорная діра”, чи то ядерна війна,
Чи гігантська каменюка, прилетить згори без звука.
Кажуть, спалим вуглеводи,
З річок стечуть у землю води,
Ставки і ті геть повсихають,
Джерел поповнення втрачають.
Астероїд Діморфос, “Ш І”, чи може чат і бот,
Може інший приворот.
Чи така от гонорея, як росія чи корея,
Полюси змінитись можуть,
Чи "пришельці"допоможуть.
Прийдуть зверху “Магелани”,
Та й загонять нас до“ями”.
Вірус вилетить з Китаю,
Чи потоп із края в краю,
Землю може затопить,
Та й кінця наблизить мить...
Чи озон з повітря зникне,
Й Людству крах, воно не звикне...
І настане час розплати,
Як для бідних та й багатих.
Тут не золото, ні гроші,
Чим втішалися всі досі.
Тож колись проснемось вранці,
До Землі протуберанці,
Не летять, бо Сонце згасло,
Нам же з ним так було класно.
В Єлусстоні щось розпухне,
Той вулкан візьме і бухне,
Екологія загнеться,
Як нам жить тоді прийдеться?
Патоген і пандемія,
Неприємна теж подія,
В гирло Чорної Діри,
Землю втягне в час пори.
Людства стало забагато,
А ресурсів ніде брати.
Враз прийде біда чи край,
І добра вже не чекай.
Щож робить, як врятуватись?
Як від цього зла спасатись?
Відсіч дать Армагедону,
Тож у кого запитати,
Як тут Людство врятувати?
З гір мольфарів треба звати,
Як нам бути, щоб узнати,
Чи гадать на гущі з кави,
Щоби не “піймати гави”.
Краще все ж то науковці,
Дуже вже розумні хлопці.
Інтеграли, похідні,
Формул різних, цілі дні,
Від науки щастя мають,
Всі прожекти розглядають.
Трудяться над цим роками,
Й ті розводять лиш руками.
Кажуть що нема надії,
Бо ймовірність у події,
Дуже високо літа,
Й досяга відсотків ста.
Той вулкан десь розверзеться
І комета принесеться,
Пандемія й патогени ,
Знищать ДНК і гени.
Хоч трудились всі що сили,
Але руки опустили.
Залишилося молитись,
Чи то всім переселитись,
На Венеру чи на Марс,
Зонд літав не перший раз.
Інша є теж гарна тема,
Кажуть Сонячна Система,
Є в Чумацькому шляху,
Є в Віллмані й (Segue) - СЕГУЄ,
В Магелана Хмарі є.
Тож пора прийшла збиратись,
І з Землею попрощатись,
В Дальний Космос полетіти,
Ми ж бо Всесвіту є діти.
Відстань та парсека три,
Якщо в просторі вітри,
Дмуть попутні у вітрила,
Роздува космічні крила.
Все це казка, небилиця,
Це нікуди не годиться.
Маєм Землю цінувати,
І страшного не чекати.
Маєм надра, воду й небо,
Сонце світить, що ще треба.
Лиш з сусідами мирись,
Співпрацюй і не лінись.
Не потрібно нам гадати,
Про якісь страшенні дати.
Може чорт цей схаменеться,
Щастя Людям усміхнеться,
Ми ж Державу й Віру маєм,
З Богом, ворога здолаєм.
Миру!
Здох би путін - вбивця,
І його тупі як вівці,
Всі підрозділи й "отряди",
Були б Люди цьому раді.
В. Небайдужий.
Листопад 2024 р.
Примітка: Ш І – штучний інтелект.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
Загавкало, противні звуки,
Знов п-д-ри летять і с-ки.
Щоб нас принизити й гнобити,
Та й просто так, банально вбити.
Від цих скажених, хтось не спить,
Вночі і вдень нас боронить.
Та від нечистих небо миє,
Завжди готові, ледь завиє....
За тим будинком, там подія,
Роботі Браунінг радіє,
Здалеку Кольт десь обізвався,
І враз затих, як обірвався.
ПеКа зацокотів тихенько,
Хоча оце отут, близенько.
А там он ЗУшка, Тук! Тук!Тук!,
У зброї цій приємний звук.
Зенітка, ту далеко видно,
Працює дуже вже солідно.
На небі темнім дивні траси,
Не пролетіли п-д-раси.
Згадаймо в цю страшенну мить,
Хто нас від смерті боронить.
Хто вміло ворога скосили,
Хай вбережуть їх Вищі Сили.
В. Небайдужий.
Листопад 2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024
З Людьми спілкуєшся буває,
Розмова всяко та триває,
Чи слово скажеш, так годиться,
Те слово зникне, як водиця.
Що просочилася в пісок,
Такий з розмови тої толк.
Бува таке, он той дивись,
Хвалився: От було Колись...
Тепер усе що є не те,
Щось гірше стало, щось просте.
Колись зима була і сніг,
І дід тоді багато міг,
А баба ягідка - Колись,
Лиш обіймай і не барись.
Він сам десь був вгорі, Колись,
Що страшно було глянуть вниз.
Людей не бачив з висоти,
Не планував униз зійти.
Хоч гарно було в тім Колись,
Ти в сьогодення подивись.
Бо жить потрібно тим що є,
Тим що сьогодні Бог дає.
Тож не хвались, ким був Колись,
Отим що маєш - обійдись.
Лиш дурні згадками живуть,
Майбутнє – не розумні ждуть.
Та пам'ятай про те, що завтра може і не бути,
А сьогоденням треба жить, його нам не минути.
В.Небайдужий, 2024 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024