| Сторінки (6/553): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Уся світиться від щастя
Наша баба Катерина,
Бо приїхала у гості
З внуком донечка Дарина.
Надокучило малому
Усе в хаті роздивлятись,
Взяв м’яча і дві машинки
І майнув надвір погратись.
А сусідки - дві бабуні,
Стали хлопчика питати
(Одна Віра, друга Дуня -
Усе ж вони хочуть знати):
-А як звати твою маму? –
Запитала баба Віра,
Я кажу - вона Світлана,
А ось баба ця не вірить.
А Русланчик, всім на диво,
Хлопчик дуже балакучий,
Навіть те, чого не треба -
Залюбки усе озвучив.
-Мою маму звати Даша,
І так звати кицьку нашу,
Мама вдень пиляє нігті,
Варить чай і манну кашу.
Тато каже: - Вона - киця,
Її треба обминати,
А як дуже мама злиться,
То не треба зачіпати.
-А про тата, що розкажеш?-
(Веде слідство баба Дуня)
-Мама каже, що зустріла
На біду оцього дурня.
Тато наш ще та скотина!
Бо порядку він не знає:
Усі речі, як дитина
Не збере, не поскладає.
І бабуся ось казала,
Як жере, то аж упріє,
А на шубу заробити
Нашій мамі він не вміє.
Вчора мама розкричалась,
Що він не горить, а тліє,
І вночі із нею в спальні
Навіть спати - й то не вміє!
Ще бабуся говорила,
Що така в неї робота:
Годувати нас і тата -
Паразита й ідіота.
В нас із мамою одна є
Дуже гарна таємниця:
Мама завжди виглядає
Молодого дядю Гриця.
Як немає вдома тата
(Це не можна вам казати),
Дядьо Гриць тоді приходить,
А я йду надвір гуляти.
Якраз вчасно покликала
Катерина внука в хату,
Бо ще дечого багато
Міг Русланчик розказати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792068
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 17.05.2018
Всім Мариночка казала:
-Та хто ж із нас без гріхів?
І назло всім - відбивала
В дівчат їхніх женихів.
З кожним дівка розважалась:
-Хі-хі-хі і ха-ха-ха!
Все кохалась, цілувалась
І котилась до гріха!
Та помітила Марина -
Тільки в ліжко всі зовуть,
Кавалери, наче, й хвалять,
Тільки заміж не беруть!
-Клявся ти, що не забудеш,
Що я буду тобі сниться,
Ти ж казав, що скоро будеш
Тільки на мені жениться!
-На тобі, Марино славна,
Що я тільки не казав,
І женитися, як личить,
Може, здуру, й обіцяв.
А як зліз - вернувся розум,
Наче хтось устиг шепнуть,
Чудернацькі твої пози
Тут в могилу заженуть!
То ж, Марино, будь здорова,
Хоч цей метод не новий,
Я вже шостий, хто від тебе
Утікає, ледь живий.
Так розлучниця Марина
Розплатилась за гріхи…
До своїх дівчат вернулись
Усі блудні женихи.
Як та риба у ставочку -
Всі зірвались із гачка,
А Марина в холодочку
Сама бавить байстрючка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791746
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.05.2018
Як ніколи, вже в полудні
Притомилась баба Валя,
Та й зайшла до баби Христі
(Разом колись дівували).
-Розкажу тобі новини:
Оце йду якраз з лікарні,
Про сучасну медицину,
(Хоч новини ці й не гарні).
Заболіло в мене око -
Я ж іду до окуліста:
Там вже черга, бо набилось
Тих людей із сіл, і міста!
А там мені пояснили,
Що сюди не треба пхатись,
Є такий сімейний лікар -
То до нього записатись.
Взяти паспорт, код, і ще щось,
Заключити з ним угоду,
(Оте щось - напевно, гроші,
Де взяли дурну цю моду?)
Занесуть це все в комп’ютер,
Заведуть на тебе справу,
І тоді вже лікуватись
Будеш мати повне право.
Той сімейний обдивиться,
Де і в чому в вас потреба,
Якщо сам не тямить в цьому –
То пошле, куди вже треба.
Вже до двох займати чергу
Доведеться, що ж робити?
І сімейному, і тому
Треба буде вже платити!
-Та це ж хто таке придумав?-
Здивувалася Христина,-
Певно, його не боліла
Голова ніколи й спина…
-Одна жінка в Міністерстві -
Доктор Смерть вона зоветься,
Хоче винищити всіх нас,
Та ніяк їй не вдається!
Хоч людей в нас хворих стільки,
Не лікарня - ціле лихо…
Хай лікується в ній часто
Ота клята Супруниха!
-Не журися ти, Валюшо,-
Скалить зуби баба Христя,-
Я до лоба примотала
Ось із капустини листя,
До колін лопух приклала,
Листя хрону ще й до спини,
Навчимося виживати,
Ми без тої медицини.
Вип’єм чарку, з’їмо шкварку –
Іще скоро ми не вмремо,
Як дасть Бог, то ми з тобою
Ту Супрун переживемо!
В нас - народна медицина,
Буду прямо я казати,
І все їхнє Міністерство
Можем теж кудись послати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791460
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.05.2018
Хвалилася вдома жінка,
(Бо прийшла з корпоративу),
Як вітали свого шефа
Від усього колективу.
Чоловік там теж працює
(На вечірці були разом),
Трохи злився на дружину –
Випить не дала, зараза!
І ще вдома про роль жінки
Стала лекцію читати,
Як вони помилки шефа
Вміють вчасно виправляти.
-Нас мужчини поважають,
Це ж не просто якісь жарти,
Стоячи за нас всі пили -
Значить, ми чогось та й варті!
Чоловіка це дістало
(Не вдалося вволю пити),
Захотілось усю правду
Про традицію розкрити.
-Встати завжди ми хотіли
(Буду правду говорити),
Щоб ви в вухо не шипіли:
-Скотиняко, досить пити!
Вже нажлуктивсь, як свинюка,
Волочи тебе додому…
Було б тобі не женитись,
Заливатися самому!
То вже, п’ючи третю чарку,
(Поки можемо стояти)
Стараємось компліменти
Разом з тостами казати.
А жінки сидять, радіють:
-Нас шанують в колективі!
І від того просто мліють…
А не знають того дива,
Що вже на четвертій чарці
За жінок ми забуваєм,
А коньяк, горілку й пиво -
Все до себе пригортаєм.
Ця вечірка не вдалася,
Буду, жінко, я казати…
Ти вважаєш, що я п’яний?
То іди окремо спати!
А щоб ти не сумнівалась
(Тебе буду поважати),
Ці слова завжди з любов’ю
Буду, стоячи, казати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2018
Не вгодив професор зранку
Молодій дружині Валі:
-Не обіймеш, не пригорнеш,
Все сидиш у тім журналі,
Бо для тебе ця наука
Є дорожчою за мене…
Як так буде, то з тобою
Я розлучуся, Семене!
-Цить, Валюшо, заспокойся,
Ввечері підеш на танці…
Тут цікава ось замітка,
От розумні ці китайці!
Де беруться у них сили
Так науку розвивати?
Прилад вже такий зробили -
Можуть всі його придбати.
Якщо станеш біля нього,
Просто будеш говорити -
То ця лампа при розмові
Буде ясно нам світити.
Валя в крик: - Тобі чим-небудь,
Аби голову забити,
Таким дурням ці китайці
Будуть всяке говорити!
-Ні, Валюшо, якби пристрій
Нам вдалось собі придбати,
Від твоєї лиш розмови
Освітили б дві кімнати.
Уяви, як це чудово,
В мене в грудях аж розквітло,
Від твоїх повчань і сварок
Не платили б ми за світло!
А як прийде твоя мама
І на мене буде злиться -
То лампочка в коридорі,
Й навіть в ліфті загориться!
Не відпустять твою маму
На заслужений спочинок
За її таку роботу
Буде вдячний весь будинок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790956
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.05.2018
Завітали рідні люди
До старої Василини:
Вийшла донька, двоє внуків
Із новенької машини.
Бабця рада, метушиться,
Діточкам налила квасу…
-Зараз, мамо, Ви збирайтесь,
Бо в нас дуже обмаль часу.
Донька зразу пояснила
Про мету візиту свого,
Дуже прямо і відверто
Перейшла до головного:
-В нас сім’я, великий бізнес,
(Всі ми хочем добре жити)
Вам не можу я уваги
Скільки треба приділити.
Мені важко - за роботу
І за Вас переживати,
Вік будете доживати
У столиці в інтернаті,
Буде в Вас своя палата,
Персонал у них хороший,
За це місце у притулку
Я вгатила стільки грошей!
Дуже добре Вам там буде,
Є сусідки по палаті,
І ми за Вас не забудем –
Будем часто приїжджати…
Внуки з радості стрибають,
(Бо ж права їхня матуся),
До старої промовляють:
-Та не плачте Ви, бабусю!
Вам самотньо там не буде,
Ось, як тільки підростемо -
Зразу ми до Вас в палату
Нашу маму привеземо.
Вам удвох там буде добре:
Гарні й чисті там палати,
Будете всі дні і ночі
В Інтернеті зависати.
То ж збирайтесь, бабо, швидше,
Ви вже тут не зволікайте,
І для нашої матусі
Зразу місце там займайте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790658
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 07.05.2018
Зоя подругу зустріла:
Побалакали про моди,
Анжеліці розказала
Про свої нічні пригоди.
-Вчора я в нічному клубі
Погуляла, як хотіла,
Я таке там виробляла,
Навіть те, чого не вміла!
Йшла додому перед ранком,
Було страшно як-не-як,
Бо за мною в темнім парку
Не повіриш - біг маньяк!
-Який жах,- Анжела каже,-
Щоб не сталося біди,
О Господи милосердний,
І спаси і відведи!
-Ти, Анжелко, не повіриш:
Точно так маньяк сказав,
Як на мене подивився,
А тоді тікати став.
Тоді я за ним вже бігла
(Він п’ятами накивав)
Відплатити захотіла -
За що жахом обізвав?
За колоду зачепилась,
Полетіла сторчака,
Ось коліна позбивала,
Тут набила синяка…
Ходять десь живі, здорові
Отакі ось маньяки,
А я чесна і порядна
Маю від них синяки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790385
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 05.05.2018
На рибалці вірні друзі
(Досі дружать ще зі школи)
Швидко риби наловили -
Пощастило, як ніколи!
Юшку швидко тут зварили,
Випивка - все як годиться…
Після трапези, як завжди,
Кожен починав хвалиться:
-Оце, хлопці, я як вип’ю,-
Першим розпочав Данило,-
Заспокоїтись не можу,
Поки не дам комусь в рило.
Ну, звичайно, тут не буду
Я нікого із вас бити:
Я один, а вас то - двоє,
Зможете мене втопити!
-Я як вип’ю,- Олег каже,-
То стаю геть нікудишній,
Дуже хочу зразу спати,
Відчуваю, що скрізь лишній.
Ось і зараз - десь приляжу,
Вже злипаються повіки,
Розбудите мене, хлопці,
Бо отак засну навіки.
Вітя каже: -Після чарки,
(Кажу правду, не хвалюся)
Дуже роблюся сміливим,
Навіть чорта не боюся!
Я пішов би в саме пекло,
Я б з дияволом змагався,
А чи навіть з сатаною
І нічого б не злякався!
-Що ти мелеш? - Олег каже,-
Твою жінку хто не знає?
Та вона в своїй подобі
Усю нечисть представляє!
-Ну, щоб Таньку не злякатись…
(Тут в собі я розібрався),
До такого стану, хлопці,
Я іще не напивався!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790090
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 03.05.2018
Дід лікарю розказував:
-Мені вже під дев’яносто,
П’ять дружин похоронив я,
А оце беру вже шосту.
Лікар перестав писати,
Окуляри враз підняв,
Діда виміряв очима,
А тоді питати став:
-Скільки ж років нареченій?
(Якщо десь таку знайде)
-Молода і непорочна
Вже за мене не піде,
То беру я стару дівку
(Нехай робить перші кроки),
Їй якраз оце учора
Виповнилось тридцять років.
Лікар потом весь покрився:
-Вибачте, тут все непросто,
Якщо тридцять нареченій,
То Вам буде дев’яносто!
Можуть бути різні стреси,
Будуть явища побічні,
Хвилювання, тиск, кохання -
Може кінчитись трагічно!
Дід сказав: - Ну це не диво,
Я повинен Вам сказати,
Дівки в ліжку хворобливі -
В мене так померла п’ята.
Яка ця - тут я не знаю,
Не спинюся я на цьому:
Як цю, шосту, поховаю,
Сватать тоді буду сьому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2018
-Куди, куме, розігнались?
Бачу, ледь не плачете,
Заклопотані Ви чимось,
Що й людей не бачите?
-Ось купив три мандарини,
Кока-коли пляшку,
Поспішаю у лікарню…
-Захворіла Машка?
-Та ні, куме, в мене інша
На це є причина:
Потрапила у лікарню
Хороша людина.
Чоловік цей незнайомий
Міг піти у небуття…
Уявіть, цієї ночі -
Врятував мені життя!
-Ну, я бачив Вас у клубі,
Там на дискотеці,
То це там Ви піддалися
Такій небезпеці?
-Та ні, куме, в мене трішки
Змінилися плани:
Після танців опинився
В коханки Світлани.
А Ви ж знаєте Світлану
І її замашки,
Вже під ранок, то згадав я
Про дружину Машку.
І якраз переді мною
У квартиру нашу
Заліз злодій - грабувати,
І розбудив Машу.
-А, коханий, повернувся?
Згадав свою милу?
І дубовим макогоном
По тім’ї вгатила.
Падав, вдарився об ніжку,
Тепер він - каліка:
Нерухомо лежить в ліжку –
Кома в чоловіка.
Оце все було б зі мною,
Коли я приперся…
Ну, це щастя, що цей злодій
До квартири вдерся!
То ж несу йому гостинця,
Всім буду казати,
Що це подвиг - серед ночі
Життя врятувати!
Ще й велику нагороду
Йому вручить треба,
Бо не кожен чуже горе
Зможе взять на себе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789490
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 29.04.2018
У банкіра доця Лера
Вередлива дуже стала:
Не такі всі кавалери –
Всі вони її дістали!
Гарик - цей носив букети,
Лера в крик: -Який ти дикий!
Це жахливо, некультурно -
Дамі принести гвоздики!
Жорику мораль читала:
-Ти - бухгалтер в мого тата,
Може б я тебе кохала,
Якби став ти депутатом.
А Тарасу заявила:
-З водіями я не знаюсь,
Не спитавши твого чину,
Познайомилася… Каюсь!
І Гогену докоряла:
-Ніс у тебе геть негарний,
Як з тобою поруч стану –
Буде виглядать вульгарно!
Аспірантові Гаврилу
В грубій формі відказала:
-Подивись на своє рило,
Он тебе свиня впізнала!
Та ви з нею чимось схожі,
Бо при будь-якій погоді
Комплімент сказать не може
І з грязюки не виходить.
І студенту Тимофію
В істериці говорила:
-Про таких навіть не мрію,
Чим ти кращий від Гаврила?
Такий злидень, як ти смієш
Отак близько підійти?
Ти відсталий, бо не вмієш
Навіть перейти на «ти».
Тимофій не розгубився
І звернувся так до Лери:
-Це освідчення від мене
І від решти кавалерів.
Не з великої любові
Всі ми кажем «Ох» і «Ах»,
Нам потрібна твоя тачка
На литовських номерах.
І шикарна та квартира,
Що татусь тобі придбав,
І гараж біля будинку
До душі усім припав.
Хоч і ти зробила губи,
Як у Лободи Світлани,
Збільшила в три рази груди
(Хочеш всіх ввести в оману)?
Ми це все не оцінили
(отакі всі барани),
І плювати ми хотіли
І на тебе, й на чини!
Всі тобі ми хором скажем:
-Не така ти, Леро, цяця,
Бо без таткового банку
Ти - як та в калюжі паця,
Яку будуть обминати
Навіть отакі студенти,
Тут - ні дати, ані взяти,
Ти не варта ані цента!
Через місяць татка зняли,
Запроторили за грати,
Тепер довго Лера буде
Кавалерів виглядати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2018
На автобусній зупинці
(Люди там усе читають)
Я в об’яві прочитала,
Що на курси набирають:
Наречених всіх навчають
До заміжжя що робити,
І як зразу по весіллі
З чоловіком треба жити.
Курси - це якраз для мене:
Через місяць (це не сниться)
Іду заміж за Семена,
Може дещо і згодиться!
Зразу гроші заплатила
(Нас зібралось там чимало),
Того ж дня уже під вечір
Тут навчання розпочали.
Розказали, що це щастя -
З чоловіком в парі жити,
Це - від Бога подарунок
І ним треба дорожити.
Максимум вділити ласки,
Грати роль, хоч ти й не рада,
Навіть розказати казку,
Як ота Шахерезада.
Йому сипать компліменти,
Хоч і там немає за що,
Всерівно хвалити треба,
Хоч воно - таке ледащо!
І ще довго торочили:
Роль відіграє білизна,
А того не врахували,
Яка в нас дороговизна!
Якщо стрінги (два шнурочки)
У дві сотні тут влетіли,
Скільки ж тоді треба грошей,
Щоб покрити усе тіло?
Кілька днів ще нас учили,
Що коханому казати,
Називати часто «милий»,
І як в очі заглядати…
Цілий тиждень присвятили,
Що в спиртному - певна доза,
І увагу приділили
У інтимі різним позам.
Тьху! Америку відкрили!
Та я втричі більше знаю,
Їм не снилось, що я в ліжку
Із Семеном виробляю!
Ще казали, що не можна
Все робити у півсили:
Як зітхати, цілувати –
Нас на практиці учили.
А в останній день зібрали
Нас в якомусь інтим-клубі,
В документі написали,
Що готові ми до шлюбу!
Мені зразу через тиждень
Після шлюбу прояснилось,
Що на курсах обдурили,
Що мені таке й не снилось…
Бо чого там не сказали,
Що з голоду можна вмерти?
Що крім сексу й поцілунків
Чоловік мій хоче жерти!
Що хвороба ця хронічна…
Щоб зі мною в ліжку спати,
Я приречена довічно
Його за це годувати?
Цілу тисячу там здерли
Так би мовить, за навчання:
Якщо я стирчу на кухні,
То до біса те кохання!
Люди добрі, всім я раджу,
Вам і вашій половинці,
Щоб ніколи не читали
Тих об’яв, що на зупинці!
Грошам вашим із тих курсів
Вже не буде вороття,
А як жити з чоловіком –
Вас навчить саме життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
Баба Домка грошеняток
З пенсії навідкладала,
Тож від моди не відстала
І мобілку вже придбала.
Вадик-син, невістка, внуки
У столиці проживають,
Непогано заробляють
І свою квартиру мають.
А торік придбали дачу,
І хвалилась всім Домаха,
Що купив синок машину,
Зветься вона «Євробляха».
І в селі всім розказала:
-Олігархом Вадик став,
І оту круту машину
Аж з Німеччини пригнав!
І сусіди добре знають
(Їх Домаха задовбала)
Як її всі поважають –
Внуки і невістка Алла.
А на свято - була Трійця,
До Домахи завітали
Такі ж баби - відпочити,
Всі новини розказали:
Як було сьогодні в церкві,
Як отець Василій правив,
І що Вітька Гавриленків
Варчину Марго знеславив.
Тут в Домахи на весь голос
Обізвалася мобілка.
-Внуки гучність тут включили,-
Пояснила баба Мілка.
Це, щоб всі, хто є, почули,
Як Домаху люблять діти.
Тихо! Зараз ми почуєм,
Що там будуть говорити.
-Алло, мамо,- в телефоні,-
У нас зараз обмаль часу,
Вислухати постарайтесь,
І в дорогу вже збирайтесь.
Ми всі їдемо на море,
(На руках уже путівки),
Мій водій до вас прибуде –
Буде голуба автівка.
Відвезе він вас на дачу:
Будете за всім дивитись,
По можливості (це ж літо) –
Трішки будете трудитись.
Треба все пересапати,
Прополоти всі грядки,
Помідори підв’язати,
Поливати огірки.
Консервацію закрити
(Ви вже досвід маєте),
Ми не будемо Вас вчити,
Ви все добре знаєте.
Скрізь помиєте в кімнатах,
І вазони поливайте,
Там, де рибки - не забудьте:
Корм і воду поміняйте.
І картоплю не забудьте,-
Розпиналась в трубці Алла,-
Покропити й підгорнути
(Ми її ще й не сапали).
Тут Домаха перебила:
-Не збивайте мене з мислі,
Я вам зараз скажу гарно
(В бабів щелепи відвисли).
-Чуєш, Алло, я оглухла
Вже від цього крику й гаму,
На все літо на городі
Постав раком свою маму!
Хай слухає соловейка,
Жайворонка і зозулю,
А від мене одержите
Величезну гарну дулю!
Бабам смішно: -Що, Домахо,
Люблять діти? Хай їм грець!
Ховай свою гарну дулю,
Будем їсти холодець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2018
Дівка Галя працювала
В городній бригаді,
На роботі скрізь встигала –
Батьки були раді…
Та прийшли якісь укази
(Ми до цього звикли),
Землю всю розпаювали –
І бригади зникли!
Галя в місто подалася,
Хоч доля й лукава,
Дуже швидко влаштувалась
Продавати каву.
Їй швиденько пояснили,
Щоб вставала рано,
Готувала капучино
І американо.
В невеличкому лоточку –
Все тут в шоколаді,
Працювала в холодочку,
Не те, що в бригаді.
Правда, люди вередливі,
Та дівка не плаче:
Ну, подумаєш, комусь там
Кава не гаряча!
Тим гірка, а тим солодка –
Всім не догодити,
Тут якби чим більш продати,
Грошей заробити.
Тому трішки не долила,
Не додала здачу,
Перед людьми проклинала
Роботу собачу.
Спритно напій продавала
(Ху, яка задуха!)
Раптом з черги пролунало:
-Що це? В каві - муха!
Громадяни, всі ви свідки,
Що я не брехуха,
Подивіться - в філіжанці
Ось плаває муха!
Галя слів не добирала:
-В мене усе свіже!
Ви чого розверещались,
Наче вас хтось ріже!
Та від ваших оцих криків
Ця муха оглохла,
Вона в тому капучино
Іще зранку здохла!
-Буде правильно «оглухла»,-
З черги підказали…
-В мене вуха вже попухли,
Всі грамотні стали!
Та всі разом не кричіть так,
Чи ви показились?
Як це муха може плавать,
Як вона втопилась?
І до вечора вже в Галі
Виникла турбота:
Через ту прокляту муху –
Знов шукай роботу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788378
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.04.2018
У рекламі говорили,
Що стараються для нас,
Нове диво вже створили –
Винайшли новий матрац.
Це «Дормео» - не якесь там
На пружинах, як колись!
І хвалити цей винахід
В телевізорі взялись.
Радить всім ота Руслана,
Що співала «Дикі танці»,
Також свідчить її мама,
Що у вас немає шансів
Вдома добре відпочити:
Усе тіло буде нити,
Тільки ви з оцим «Дормео»
Будете нормально жити!
А тоді сказав мужчина,
Що матрац - є лікувальний:
Перестала боліть спина
(Ну хіба це не похвально?)
Відпочивши, зразу брався
Для дружини все зробити,
І готовий уже зранку
Їй у всьому догодити.
Я ж на другий день у місто
Добиралася щосили,
Щоб матраци ці застати,
Щоб же їх не розкупили!
Продавці там позбігались:
-Гарний вибір,- всі казали,
Спритно все запакували,
Із покупкою вітали.
Я на весь оцей пакунок
Заплатила добрі гроші,
З ним не впхалась у автобус –
То привіз таксист хороший.
Зразу я матрац - на ліжко,
Нову постіль постелила…
Отепер уже я буду
І кохана, і щаслива!
Чоловік кохати буде,
Як в кіно отой Ромео,
Буде вдома все робити,
Як полежить на «Дормео».
Та якби ж я була знала,
Що нікчемна та реклама,
Бо збрехав отой мужчина,
І Руслана, й її мама!
Чоловік мій - скотиняка,
Цілу ніч хропе і спить!
Оце мені така дяка?
Тут уже душа кричить!
Бо раніше на пружинах
Не боліла його спина,
А, бувало, й без матраца,
Він справлявся, як мужчина!
Це «Дормео» доконало,
І тепер я добре знаю,
Якщо тільки йде реклама -
Телевізор - вимикаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018
Молода невістка Варка
З свекрухою не мирилась,
Кожен день у хаті сварка,
Бо свекруха - як сказилась!
Кожен день не знає нащо
Хоче сина рятувати,
І невістку - це ледащо,
Треба вижити із хати.
-Ти - пройдисвітка й повія,-
Починає день свекруха,-
Сину зовсім ти не рівня,
Та хіба мене він слуха?
Та тебе ж бомжі й п’яниці
По всіх селах волочили,
А щоб від них відчепитись
Певне, вже не було сили?
Та на тебе глянуть гидко,
Подивись, на що ти схожа,
Он мордяка - вся червона,
Як у тому саду рожа!
Та невістка не журилась,
Звикла вже до цього Варка,
І в ранкову оперету
Перетворювалась сварка.
-Правду люди в селі кажуть:
Кривобока ви і коса,
Як ішли весною заміж –
Пузо було вище носа!
Тут ще треба розібратись:
Ваш синок - чия дитина?
Не з одним ви чоловіком
Гралися під кожним тином.
Знають вас у кожній хаті
І на кожнім повороті,
Щодня бігли до ворожок
І робили привороти.
І лише один знайшовся,
Бо він тоді добре впився:
Ви чар-зіллям напоїли,
То він здуру й оженився!
Ви забули, як Галина
Вам всі патли обірвала,
Як в хліві з її Максимом
На гарячому застала?
Тут невістка розійшлася
(Вже свекрухи було мало)
До свекора підскочила,
На весь голос верещала:
-Вас яка вкусила муха,
Що не скажете ні слова?
Розсудіть, хто з нас брехуха:
Я, чи жирна ця корова?
-За що мене й мого сина
Отак доля наказала?
Кожна з вас сказала правду
І нічого не збрехала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2018
Баби - Маня і Явдоха
У садочку посідали,
Де були і що почули
Одна одній розказали.
-Я із сином говорила
(Він живе аж у Канаді),
Скільки доброго почула
Від дітей, дружини Наді.
Хокеїст мій син Микола,
По льоду ганяє шайбу,
Ще й онуків побачила
По отому… як це… скайпу!
На край світу та Канада,
Подумати треба тільки…
Як же добре, що винайшли
Телефони ці - мобілки.
-Ой не дуже воно добре,-
Перебила баба Маня,-
Ось давай ми пригадаєм
Наше буйне дівування:
Що ми тільки виробляли…
І гуляли завжди вільно,
Не боялись, що хтось зніме
До подробиць на мобільний.
Он ти з Петром, що робила
В сіні, що біля Секлети?
Це щоб зараз, то виклали б
Вже до ранку в Інтернеті.
-А ти з Павлом на горищі
Кохалася аж до ранку!
Він тебе тоді покинув
І узяв руду Оксанку.
-А як ми в ставку купались?
Без нічого - зовсім голі!
Нам було, що показати,
Дякуючи мамі й долі.
Всі принади виставляли,
Хоч самі це добре знали,
Що у лозах, очеретах
Хлопці завжди підглядали.
А щоб в них були мобільні,
Чи оті… як їх … смартфони?
Доведи, що ти не гола
Там у тому телефоні!
-Пам’ятаєш, тебе п’яну
Аж на хутір занесло,
Це щоб зараз - на екрані
Бачило б усе село!
Он Олена согрішила,
Як була у кума Петі,
А сьогодні всі вже знають -
Прочитали в Інтернеті.
Ми грішили й не боялись
У дівоцтві тих законів,
Як же добре, що не було
В нас мобільних телефонів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787510
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.04.2018
В місті Києві в готелі
Поселились три дівиці,
Прибули всі на нараду,
Що проходила в столиці.
Познайомилися зразу,
Причастились, як годиться,
І про себе розказали
Як живеться, і з ким спиться.
Сара каже: -В мене Ізя
Ювелір, мене кохає,
Наче гномик у тій казці –
Золото охороняє.
Кожен день цілує ручки,
Проявляє скрізь турботу,
Ось ці персні і обручки –
Це усе його робота!
Гульнара своє торочить:
-Мій Хасан - це те, що хочу,
Мені завжди допоможе,
На Хоттабича він схожий.
Із ріденької борідки
Висмикне він волосину,
Подмухає - і у мене
Вже стоїть в дворі машина.
Він - як з казки, і ми разом
Щастя ділимо надвоє,
Дуже добре мені мати
Отакого ось героя.
Галя слухає, зітхає,
(От везе отим дівчатам!)
Прийшла черга, таки треба
І про свого розказати:
-Мій Іван - низький, шмаркатий,
Схожий на Телесика,
До дівчат завжди приходив
Із сусідським песиком.
-Я Іван-царевич,- каже,-
Я з тобою хочу бути!
І у ліжку, аж до ранку
Падло, не дає заснути.
А як кажу, щоб женився,
То манера тут така –
Перетворюється зразу
На Івана-дурака.
Лежачи зі мною в ліжку,
Щиро клявся там мені,
Що приїде незабаром
Сам на білому коні.
А це милий натякає,
Що не будемо ми вдвох…
І я зразу догадалась,
Що той кінь давно вже здох!
А минулого вівторка
Наступила в нас розв’язка:
Живіт росте, а принц утік -
Ось така у мене казка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2018
Познайомилася Тая
З Грицем в жовтому береті,
І як зараз це буває -
Здибалися в Інтернеті.
Ось нарешті, через місяць
У кафе вони зустрілись,
Гриць вручив Таїсі квіти,
Потім вдвох за столик всілись.
Принесли їм тортик, чаю,
Тая зразу починає:
-Я нечесних обминаю
Й тобі зразу заявляю:
-Якщо тільки у розмові
Будуть ноти брехні й фальші -
Я встаю й виходжу звідси
Тріумфальним гордим маршем!
-Та не вмію я брехати,-
Заспокоїв Грицько Таю,-
Буду правду я казати,
Тобі чесно обіцяю.
Тая впевнена і горда
У своїй тут перемозі,
Але далі все розкрилось
У такому діалозі:
-В мене ноги, як в козулі,
Переваг у них багато…
-Ну, це правда,- Гриць дівулі,-
Такі ж довгі й волохаті.
Тая далі: - В мене очі,
Як волошки - скаже кожний.
-Та зате на твоїм носі
Почепитись легко можна.
-Груди ось - без силікону,
Крім квартири маю дачу…
-Дуже дивно, де ж ті груди?
Тільки блузочку я бачу.
Тая далі: -А волосся?
Меліровка тут до діла…
-Якесь воно поскубане,
Наче його гусінь з’їла.
-День робила манікюри,
Це в салоні - дорого…
-Та з такими пазурами
Можна йти на ворога!
Тая зблідла і крутилась,
Часто ойкала, зітхала,
Із-за столу підхопилась,
На все кафе закричала:
-Отакі козли не в моді,
Бо невдячна ти скотина,
На твоїй дебільній морді
Навіть не росте щетина!
Ще ти - хам, падлюка, бидло,
Це про тебе правда вся!
Перед тим, як гордо вийти –
Дала дзвінко ляпаса.
-Що ж не так? Казав же правду!-
З болем вирвалось у Гриця,-
Це вже шоста покидає
Й кожна з них дає по пиці!
Аж тепер я зрозумів,
Дорогі мої дівчата,
Щоб ви мене покохали –
Треба завжди вам брехати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2018
Щось із бабою зробилось:
Чи то так, чи здуру,
Почала вона вивчати
Китайську культуру.
Ото цілий день товчеться,
По книжці мудрує,
Усі речі розставляє
Тільки по Фен-шую.
І для діда одягнутись
Стало ціле горе:
Зранку - шафа у кімнаті,
А вдень - в коридорі.
Тут штани свої поклав
(Стілець біля ліжка)
Та під вечір - нема штанів,
Є з фікусом діжка!
Вночі діда притиснуло
(Є така потреба),
Баба міцно вже заснула,
Дід йде куди треба.
За щось раптом зачепився
(А це було крісло)
Так упав, мало не вбився,
Щось у спину влізло…
І в старого тут не склалось
Щодо етикету,
Бо не було вже потреби
Йти до туалету…
То на голову упаде
Зеркало з полиці
То на кактуса він сяде -
Баба б’є по пиці,
Отак дід помучивсь з місяць,
Пішов у розвідку
І його (він ще нічого!)
Прийняла сусідка.
А покинута бабера
Вже майже не чує,
Сама в хаті шкандибає,
Зате ж по Фен-шую!
А старий біля сусідки
Прекрасно ночує,
Накінець-то він позбувся
Клятого Фен-шуя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786667
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.04.2018
У парку біля кіоску
Однокласниці зустрілись -
Вже дорослі Ната й Оля
(Колись разом в школі вчились).
Оля дуже здивувалась
(Вчилась в школі на п’ятірки),
Ната так перебивалась -
З одиниці та на двійки…
Оля каже: -Була, Нато,
Ти страшна і дурнувата,
Як же сталось, що тепер ти
І щаслива і багата?
В школі в тебе з вчителями
Розгорялись завжди страсті,
Бо екзамена ніколи
Не могла сама ти скласти.
Як же прикро,- каже Оля,-
Я ж відмінниця була:
Золота медаль у школі,
Два дипломи досягла!
Я думала - зустрінеться
Чоловік мені хороший,
Та кому така потрібна?
Ні роботи, ані грошей…
Ну, а Ірку пам’ятаєш?
В неї була медаль срібна,
Три дипломи, уявляєш?
Теж нікому не потрібна!
-Дякую за компліменти,-
Стримано сказала Ната,
Про життя й свою кар’єру
Почала розповідати:
-Раз зібралося нас кілька
Отаких ось дурнуватих,
У кафе пішли місцеве,
Від душі щоб погуляти…
А як випили добряче,
Тут ні сіло, ані впало –
Я пішла до Караоке,
Голосно співати стала.
Тут мужчина враз підскочив
(Чи бармен - я вже забулась),
Дав мені аж п’ятсот гривень
І сказав, щоб я заткнулась.
Таким способом я стала
Дуже добре заробляти,
Зрозуміла, що так можна
Знаменитістю враз стати!
Я у мріях не літала
Високо, аж десь у хмарах,
Завжди добрі гроші мала
В ресторанах і у барах.
Було весело і легко
Там для публіки співати,
За три роки я вже мала
Круту тачку й гарну хату.
Якщо колись хтось заїде
Бува, в барі по мармизі –
Не біда, я ще покажу
Усю себе у стриптизі!
Ноги криві й волохаті
Виручать мене щоднини,
Тут валютою заплатять,
Щоб я злізла із жердини!
Ната хитро усміхнулась,
Олю зміряла очима,
Пригадала всі образи,
І єхидно процідила:
-Крім медалі і дипломів,
Що із тебе, Олю, взяти?
А тепер ти догадалась,
Хто з нас справді дурнуватий?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2018
Вдівець Іван подумав якось:
-Таки треба ожениться…
І сусідка хоче заміж,
Бо давно уже вдовиця.
Натякнув удень Марії:
-Ввечері прийду з букетом,
Може збудуться в нас мрії –
Заспіваємо дуетом.
Вдень умився, поголився,
Поскладав на крісло клунки,
Телевізор подивився,
(Там було щось про дарунки).
В телевізорі сказали
(Здивувало це Івана),
Що найкращий подарунок –
Це японська ікебана.
Різні види показали,
На ваш вибір - майстер –клас,
Ще сказали: -Ці букети
Ощасливлять завжди вас.
Нащо тратити зарплату
На троянди і тюльпани,
Якщо можна з сухоцвітів
Скласти в банці ікебану?
Все зробив, як ті японці:
Суху гілку встромив скраю,
Чорнобривці, як те сонце,
Скляну банку прикривають.
З очерету взяв мітелку,
Деревій сухий знайшов,
Приладнав листок із клена –
До Марії з цим пішов.
Як було там - що казати?
Жених вилетів із хати,
З матюками вслід Івану
Полетіла ікебана…
Отаке – то нещасливе
Було сватання в Івана,
І розбила оте щастя
Ідіотська ікебана!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018
-Чуєш, Васю, -Галя каже,-
Ось в журналі прочитала,
Що канадці дослідили
І трактат свій написали:
Щоб до старості в мужчини
Завжди все ішло на лад –
Треба зовсім без причини
Щодня їсти шоколад.
Вася дуже здивувався
І напружив свого лоба:
-Для канадців їхня слабкість –
Дуже вже важка хвороба.
Та без них я добре знаю,
Щоб вони там не писали,
Додає здоров’я й сили
Наш часник, горілка й сало!
Іноземці - що з них взяти?
Вони ж геть не вміють пити…
Не додумались до того,
Щоб це диво дослідити.
Оті вчені не навчились
До пуття хазяйнувати,
Зразу видно, що не вміють
Гроші вдома рахувати.
Для нас - зовсім нерозумно
Гривні в шоколад гатити:
За ці кошти можна в Дарки
Всю горілку закупити.
Кидай, Галю, ті журнали,
Витирай з губів помаду,
Вип’єм чарку, з’їмо сала –
Буде все в нас в шоколаді.
В ліжку завжди дам я раду,
Ти в мені не сумнівайся,
Справлюсь я без шоколаду –
Твій до гробу вірний Вася!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785797
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 03.04.2018
Біля хати бродить Вітя
(Він сьогодні - без обіду),
І це ж треба, щоб нечиста
Принесла його сусіда!
Не хотілось в такім виді,
Щоб зустріли його люди:
З допомогою сусіда –
Все село сміятись буде.
-Вітю, голубе, що з вами?
Чув я крики ще до того…
Де ж це ви так постраждали?
Місця тут нема живого!
Що сказати чоловіку?
Відповідь таку він дав:
-Це через кохану жінку
Я так тяжко постраждав.
-Які нелюди в цім світі,-
З подивом сусід сказав,-
Щоб людину так побити,
Я вас зразу й не впізнав…
Вітя каже: -Так змісили,
Та їм цього було мало,
Що вся пика стала синя –
То ще й ребра поламали.
Ліву руку перебили,
(Добре, що лишилась права),
Ой, дружище, відчуваю –
Дуже кепська моя справа.
-Не дай, Боже,- сусід каже,-
До такого ось дожити,
Щоб за вірне це кохання
Отак тяжко заплатити.
Але ви хоч їх впізнали?
Часу тут не тратьте марно,
Повідомте всі канали,
Йдіть в поліцію, в лікарню!
Зітхнув Вітя: - Що доповнить?
Змушений сказати дещо:
Віддубасили по повній,
Це мої - дружина й теща…
Тепер довго я не зможу
До чужих жінок ходити –
За всі мої походеньки
Відплатили, паразити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018
Бодя втретє оженився,
Тож не став тут зволікати,
Як вести себе на кухні –
Почав жінку научати:
-Харчування - це наука:
Треба все збалансувати,
Їсти - щастя, а не мука,
Це повинна пам’ятати.
В кожній страві - це щоденно
Перед тим, як споживати –
Треба точно і ретельно
Калорії рахувати.
Готували усе жирне
Попередні дві дружини,
Дієтологи погані,-
Так пояснював Галині.
Галя - молодиця славна,
Хоч з забитиго села,
В харчуванні і коханні
Враз порядок навела.
Покришила кріп, петрушку,
Пів старого огірка,
З буряка зварила юшку –
Це вечеря ось така.
Бодя в крик: - Де м'ясо, соки,
Яйця, сир і камбала?
Галя встала, руки в боки,
І свій виступ почала:
-Буду вірна твоїй звичці,
Пора, голубе, вже знать:
Будеш пастись на травичці –
Козли м’яса не їдять.
Може там десь украдешся,
Ковтнеш куплений біляш,
Та у мене ти забудеш
За котлетку і гуляш.
Оце бачиш - на тарілці
Калорії твої всі,
Будеш жити - не тужити
На кропиві і вівсі.
Не розмахуй тут руками,
Та дивись краще під ноги,
Бо зачепишся за двері
Й поламаєш свої роги.
Бодя звик не відкладати
(Бо вагома це причина),
Буде завтра знов шукати
Вже четвертую дружину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785159
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 30.03.2018
Якось я сказав дружині,
Що вона мені не пара.
Знає тільки кухню, свині,
А в науці – геть бездара.
Що не має інтелекту,
У мистецтві - недотепа,
І до повного комплекту
Ще й затуркана дурепа.
Я тоді уже подумав,
Треба тут сказати зразу,
В нещасливу я годину
Ляпнув цю невинну фразу.
Жінка висновок зробила.
Та цікаво було далі:
Розвивалися події,
Як в бразильськім серіалі.
Продала корову й свині,
І літає, як на крилах,
Замок великий на дротині
В хліві на двері почепила.
Десь комусь вона дзвонила,
Приїхали якісь люди,
Навезли апаратури,
Розставили в хаті всюди.
Хлопці – майстри на всі руки:
Пояснили, де планшети,
«Однокласники», «Фейсбуки»,
Як сидіти в Інтернеті.
За науку цю хорошу
Дякувала їм дружина,
Віддала всі наші гроші,
Що збирав на запчастини.
Щебетала моя мила
Про «Контакт» і про «Ютуб»,
Що вона уже вступила
В інтелектуальний клуб.
За продані качки й свині
Мріяв я купити скутер,
Та дружина враз придбала
Сканер, принтер і комп’ютер.
Я забув, коли їв борщ,
І які на смак котлети…
Жінка зранку і до ночі
Зависає в Інтернеті.
І до мене вже говорить
Іноземними словами…
Поряд з нею - я вже дурень
(Нехай буде це між нами).
Я вже ясно зрозумів
(Це кажу і ледь не плачу),
Вже не з’їм я голубців,
Вареників не побачу…
Боже милий і єдиний,
Маю просьбу лиш одну:
Поверни мені дружину
Ту - затуркану й дурну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784971
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 29.03.2018
Зажуривсь чогось Микита:
На роботі не встигає,
Вдома ходить, як побитий,
Часто й голосно зітхає.
Тут його дружина Рая
Посадила біля себе:
-Розкажи про своє горе –
Усе знати мені треба.
Який ходиш ти, я бачу.
Поділись бідою, милий,
Бо собі я не пробачу,
Що печаль не розділила.
Коли ми вінчались в церкві,
Пам’ятаєш ті слова?
Бути в радості і в горі –
От де мудра голова!
Випадала нам розлука –
То це була спільна мука,
Народилась донька Маша,
То це була радість наша.
У житті - не тільки щастя,
І печалі буде море…
Тут нема біди в одного,
А це наше спільне горе.
Тут розчулився Микита,
Навіть десь сльозу зронив,
Подививсь на Раю ніжно
І тоді заговорив:
-Я не буду зволікати
І скажу тобі відразу,
Що коханка наша, Раю,
Завагітніла, зараза!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
Два куми-пенсіонери
В генделику випивають,
Після третьої чарчини
Кум Василь розповідає:
-Наукових я трактатів
Уже стільки прочитав,
Що на старість дуже мудрим
Я філософом вже став.
Ось дивіться, в вас годинник,
Набігає годин стільки,
Все життя за рухом сонця
Так прямують ці дві стрілки.
Час - без краю, як до неба
Його не можна повернути,
Що було вчора - то нам треба
Все викреслити і забути.
Кум Максим тут завагався
(Ясний розум мав ще зрання),
Зрозуміти намагався
І почав із запитання:
-Ну, а тисячу тих гривень,
Як же так це може бути,
Торік позичили ви, куме,
То треба це мені забути?
-Це ж не я таке придумав,
Це каже світова наука.
Жити у суспільстві, куме,
Загадкова й складна штука.
-То повинна б вам сказати
Ця поширена наука,
Що ви, куме, не філософ,
А свиня та ще й падлюка.
І хоч ви розумний дуже,
Буду прямо вам казати,
Тисячу, учений муже,
Завтра мусите віддати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018
Вирішила моя жінка
Тиждень десь перепочити,
А дітей і господарство –
Все на мене залишити.
Надивилась телевізор
(А в нас є дурні програми),
Що доводять різним людям,
Як погано всім без мами.
Тут машина підкотилась,
Мама всіх поцілувала,
Поруч з водієм вмостилась
І рукою помахала.
Скажу, друзі, стало пекло.
Що вперед у руки брати?
(З того часу кожен ранок
«Отче наш» почав читати).
За щось братись - треба вміти,
(Щоб так жити – краще вмерти).
Я не знав, що мої діти
За день можуть стільки зжерти!
Чогось стало їх до біса,
Бачу, правда, всі мої,
Хоч я був ще той гульвіса
(Може ще є десь в селі).
Пішла така дурна мода –
Вдома всіх нагодувати,
Ще й кожному треба в школу
Бутерброд приготувати.
Поки всіх дітей я зранку
В ясла, в школу розіпхав,
У хліві кнуряка клятий
Вже дві клітки розібрав.
Тут качки, індики, свині –
Верещить усе живе,
А недоєна корова
На всю вулицю реве.
На городі, бачу, марно
Прикладать якесь зусилля,
На картоплі, правда, чисто –
Жуки з’їли все бадилля.
Цілий тиждень в цьому пеклі
Я крутився, скільки міг,
Щось там здохло, щось пропало,
Не догледів, не вберіг…
Як дружині все вдавалось?
Проявити скрізь турботу,
До ладу усе зробити
І ще й бігти на роботу!
Принесу я мішок глини,
Попри балачки й повір’я
Виліплю я жінку-бюста
І поставлю на подвір’ї.
Це не Статуя Свободи
І не Батьківщина-Мати,
Але жінку-трудівницю
Буде бюст цей прославляти.
Нехай бачать усі люди
І моя дружина мила –
Цю найвищу нагороду
Вона чесно заслужила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
Дуже я люблю застілля,
І вже наче на роботу
Йду до друзів на весілля
Майже кожної суботи.
Треба там зловить букет,
Тоді заміж вийду зразу,
Бо мені уже під тридцять
(Кожна натяка зараза).
Всі конкурси і вікторини
Виграю – це не біда,
І випиваю я чарчину,
Бо дуже просить тамада.
Чесно п’ю за наречених
І майбутніх їх дітей,
За боярина і дружку,
За батьків, сватів, гостей.
І звучать численні тости,
Я від щастя просто млію…
Наречені, танці, гості –
Аж усе в очах рябіє.
Але вже в кінці весілля
Є для дівок щаслива мить:
Треба всіх тут розіпхати
І першою букет вхопить.
Тут я вже не можу пити
(Наче з виду дівка гожа),
Там не те, щоб щось ловити –
Я стояти вже не можу.
Бреду додому вся пом’ята,
Не стримую образ і зла,
Щоб не ті букети кляті –
Давно б заміжня я була!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784258
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 25.03.2018
Сидить жінка біля столу
Сумна, повна каяття,
Бо вмовила чоловіка
З хати винести сміття.
Взяв пакет, із кухні вийшов,
(Золото – не чоловік)
За годину повернувся –
Не забуть цього повік:
Ніс роз’юшений, аж синій,
Хитається, ледь не впав,
Слід від палиці на спині
І розірваний рукав.
-Розумієш,- став казати,
Тільки вийшов за поріг –
Чорний кіт сусідки Нати
Враз дорогу перебіг.
Я ж відразу зупинився,
(Не вертатися ж до хати)
Через ліве я плече
Як годиться, став плювати.
Я в прикмети вірю свято,
Вже давно не атеїст,
Та хто ж знав, що ідуть ззаду
Два боксери й дзюдоїст.
Знаючи прийоми всякі,
Били мало, але з толком,
Відплатили, скотиняки,
За обпльовані футболки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784102
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 24.03.2018
До сусідів Пилип дзвонить:
(Ті якраз були на дачі)
-В вашій хаті є злодії,
Хоч вже смеркло, та я бачу,
Двоє в хату вже забрались…
Сусід з дачі аж волає:
-Виклич швидко поліцію,
А я уже виїжджаю!
Ввімкни світло і продовжуй
Там за всім дивитися,
Бо поліція в наш час
Може й запізнитися.
Добре, зараз,- Пилип каже,
Повідомлю тобі дещо:
Перед тим якраз у хату
Приїхала твоя теща.
-Тоді - стоп! Мене послухай:
Сиди тихо. Лягай спати.
І зроби усе можливе,
Щоб злодіїв не злякати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783916
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.03.2018
Прийшов Вадик до дідуся
Про життя все розпитати:
-Коли любиш дві дівчини,
Яку з них за жінку брати?
Перша дівка – дуже гарна,
Всі зовуть її Нінель,
Сорок вісім кілограмів –
Балерина і модель.
Другу дівку звати Ната.
Скажу тобі, діду, просто:
Ця розумна і багата,
Важить десь під дев’яносто.
-Як на мене – бери Нату.
Якщо твоя жінка в тілі,
Це велике в житті щастя –
Погойдатися на хвилі.
А про модель - що гадати?
Правду кажуть, а чи ні,
Що на дошках, любий внучку,
Ти належишся й в труні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
Лежить Стьопа на дивані,
Поснідавши зрання,
А в його дружини Гані –
Сльози і зітхання.
Що сама вона все тягне,
Невже така мода,
Що у жінки крім дітей –
Кухня, хлів, городи?
Ще й ледачий чоловік
(Дав Бог дармоїда),
Всі в цьому роду такі
Із прадіда – діда.
-Що я - ледар, це ти, Ганю,
Лишнє вже загнула.
Ти бачила, як Писанка
Літака тягнула?
Різні у жінок є долі
На життєвій ниві,
Ти ж дивилася проект
«Зважені й щасливі».
Легко, думаєш, тягнути
Двадцять одну тонну?
Тобі цього не збагнути
До самого скону.
З чоловіка толку мало:
Ще й тягнути не почав –
Упирався, намагався,
І від розпачу кричав,
Обливався, бідний потом,
Наче десь у тропіках,
Бо зробили на проекті
Із нього дистрофіка.
І це ж треба – в день весілля
(Є ще дурість в нас така),
Відірватись від застілля
Й волочити літака!
Вся родина була п’яна…
Я судить беруся,
Що того аероплана
Тягла сама Руся.
Про свою нелегку долю
Не балакай більше,
Сама бачиш, що жінкам
Буває ще гірше.
А ти, Ганю, слава Богу,
Гарна і здорова,
Трішечки перепочила –
Іди рубай дрова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018
Повернувся із рибалки
Задоволений Микола:
Цього разу погуляли
Наші хлопці, як ніколи.
Вся компанія спізнала
Задоволення багато,
Була юшка і горілка,
Головне – гарні дівчата.
-Ну, і де ж там наша риба?
Жінка почала питати.
Як завжди Микола тихо
Починає белькотати,
Що на річці була хвиля,
Їм ніяк не пощастило…
Було кілька коропів –
Та їх всіх водою змило.
Жінка далі дістає:
-Брешеш, аж мені противно!
У рибалці вашій є
Щось хоч трохи позитивне?
Тут Микола аж засяяв,
Відказать не забарився:
-Позитивне вже є те,
Що ніхто з нас не втопився!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783306
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.03.2018
Петро в РАЦСі аж хитався,
(Бо не їв нічого зрання),
Ледве уже дочекався,
Щоб іти до ресторану.
Перед входом там навіщось
Постелили рушника,
Тамада щось говорила,
Щоб була в руці рука…
І що він і його Нінка –
Стали чоловік і жінка,
Ділити будуть щастя й біди…
А зараз можна вже обідать.
За рушник той зачепився,
Коли кинувсь до дверей
І на землю покотився
На виду у всіх людей.
-Це я, люди, не з добра
Полетів, аж загуло,
Бо здоров’я вже не те,
Що у парубка було!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783099
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 19.03.2018
З відрядження Мартин їхав,
Захотілось їсти й пити.
В придорожному кафе
Вирішив перекусити.
Вмить принесла мила пані
Відбивну, пюре і квас.
Заплатив, як в ресторані:
-Ну і ціни тут у вас!
Мало того, що не дали
З двохсот гривень здачу,
Це, кажете, відбивна?
Я її чомусь не бачу.
Розміром – як п’ять копійок,
І тонка, як пластівець…
Економний у вас кухар,
В своїй справі – молодець!
Підійшла офіціантка,
Заспокоїла Мартина:
-Її будете жувати
Щонайменше дві години.
І для чого говорити
Всякі різні пакості?
Розмір – тут не головне,
Справа вся у якості!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782878
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 18.03.2018
Стало нудно у селі
Борисові жити,
То приїхав до Одеси
Трохи відпочити.
Перехожих він почав
Про житло питати,
Щоб не дорого і близько
Кімнату найняти.
-Так, щоб було зовсім поряд,-
Пояснював Боря,-
Щоб з кімнати в самих плавках
Зразу йти до моря.
Тут на щастя підвернулась
Одеситка Ціля,
Від радості стрепенулась
І взялась за діло:
-Таки добре мати справу
З вихідцем з народу,
Обіцяю для вас бути
Ще й екскурсоводом.
Покажу вам всі лимани
І театри, і кіно,
Найдорожчі ресторани,
Ще й місцеве казино.
Всі прогулянки по місту –
Від мене дарунок,
Покатаємось на яхті
(Це за ваш рахунок).
Якщо в мене ви наймете –
Вам не буде горя:
Будете ходити в плавках
Не тільки до моря!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018
Ранок звично починався
У консерваторії,
Різні звуки долинали
Із аудиторії.
Там співали вокалісти
З народним фольклором,
Перегукуючись поруч
Із камерним хором.
Якась група розбирала
Арії й кантати,
А сопрано намагалось
Верхнє до узяти.
Грали справно скрипалі
Складні етюди й гами,
(Хто не думав головою –
Той працював руками).
Враз роздався голос дивний
(Три октави було мало),
Чоловіче це сопрано
Цілий хор перекричало.
Тут професор стрепенувся
І різко голову підняв:
-Тихо, друзі! Яке щастя!
Та це ж те, що я шукав!
Це настільки ідеально,
Нам потрібний цей артист,
Для опери - геніально
Вже сформований соліст.
Який тембр! А сила звуку!
Готова ораторія.
Піду потисну йому руку
Від консерваторії.
Вибіг в коридор професор
І на голос побіг вниз,
Якусь арію мугикав,
Зачепився за карниз.
-Ви не чули, так протяжно
Гарний голос тут співав?
Поки я добіг до місця –
Він замовк і десь пропав.
-До цих звуків ми вже звикли,-
Прибиральниця сказала,
-Це сантехніку на ногу
Важка раковина впала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782707
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 17.03.2018
Вибрався ще зранку Жора
З кумом провести дозвілля.
(Перебрав добряче вчора
В своїх друзів на весіллі).
Кум сидить сумний, зітхає,
Демонструє своє горе:
-Бачте, куме, на три тижні
Їде Олечка на море.
Кума приїхала від мами,
Усмішка сяє на лиці,
Ретельно в сумки й чемодани
Пакує сукні й спідниці.
-Ніч не спав, не стулив ока,
Буде так тут одиноко,
Бо для мене ця розлука –
Це біда і справжня мука.
Вийшли в двір. Тут Жора каже:
-Перестань ти побиватись,
І з великою любов’ю
Допоміг би їй зібратись.
-Та ти що, її не знаєш?
Для мене - щастя ця розлука.
Як побачить мою радість,
То не виїде, зміюка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2018
Семінар проводив в ВУЗі
Професор сексології.
Було куди цікавіше,
Ніж на біології.
Вчений тут наводив цифри
І різну статистику,
Що у сексі дещо схоже
На реальну містику.
Що є жінки - мазохістки,
Їм еротики замало!
То цілує, а то раптом
Батогом вас відшмагала.
Є такі, що відкидають
Надбання усякі цінні,
В перевагу виставляють
Методи нетрадиційні.
Говорив він цілу пару
Про жіночу поведінку,
Не природним всяким штучкам
Негативну дав оцінку.
-Може в вас є побажання,
Щось не ясно в тексті тім?
Тоді ставте запитання –
Я охоче відповім.
В юних тут питань багато
(Далеко ще до старості),
Що і як? Коли і скільки?
За всіх сказав староста:
-Дякуємо, професоре,
За прекрасний цей урок.
Нас цікавлять телефони
І адреси тих жінок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2018
Учителька заплакана
Мала вид нещасний:
-В нашім класі - трагедія,
Пропав журнал класний.
І я впевнена, Андрію,
Твоїх рук нечиста справа.
Знайте, діти, що це злочин,
Це не жарти, й не забава.
-Не такий він уже й класний,
Щоб так побиватись,-
Сказав Андрій, устаючи,
-Нащо хвилюватись?
Із пропажі ви зробили
Випадок нещасний,
Ви «Плейбоя» прочитайте –
Ото журнал класний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782301
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.03.2018
До лікаря на прийом
Прийшла пишна дама,
Аналізи показала
Й запитала прямо:
-Мені вже за п’ятдесят,
Це вже не шістнадцять,
То чи зможу я прожити
Ще так років з двадцять?
Лікар каже: Розкажіть,
Алкоголь вживаєте?
-Та ніколи, як же можна!
-То, може, гуляєте?
Потайки від чоловіка
Коханця не маєте?
А на пиво й цигарки
Самі заробляєте?
-Та про таке мені навіть
Подумати сором!
Усе життя керувала
Я дитячим хором,
Я не вірю в забобони,
Маю серце золоте,
В мене є свої закони:
Сім’я й робота – це святе.
-А не пробували ви
Стриптизом зайнятися,
Чи партнерами в інтимі
Інколи мінятися?
Хоч раз на рік дозволити
Курортний роман…
Дама зблідла: -Що ви, що ви,
Не соромно вам?
Лікар каже: -Не хочете
Такої мороки,
То тоді навіщо жити
Вам ще двадцять років?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
З учорашньої ще днини
(Давно такого не було)
На парковці всі машини
Білим снігом замело.
Стоїть суцільна кучугура,
Неначе справжняя гора,
Біля якої вже зібралась
Непосидюча дітвора.
З лопатами вовтузяться
У кучугурах мужики,
Скрізь - сопіння і бурчання,
Подекуди і матюки.
Краяв серце біль і відчай,
І крик старого водія:
-Відкопав уже четверту,
Й бачте - знову не моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2018
Передачу «Ревізор»
Дививсь Микола вчора,
Проявить себе задумав
В ролі ревізора.
Знайшов в шафі рукавички
(Ті, що для городу),
Халат вдягнув і шапочку,
Яка вийшла з моди.
Жінка Настя розкладала
На столі провізію,
Коли раптом ввірвалася
На кухню ревізія.
-Коли витяжку ти мила?
Минув тиждень як-не-як,
Чом каструлю не накрила,
У якій лежить буряк?
В холодильнику в продукти
Тикав своїм пальцем:
-Чого стікера немає
На банці із смальцем?
Чого в тебе лежать поряд
Молоко і голубці,
Сир чому тут біля м’яса,
Та ще й тісто на млинці?
І тоді у праву руку
Черпак взяла Настя:
-А тепер за ревізором
Я влаштую страсті!
Не питайте, чим скінчилась
Перевірка кухні.
Були крики, істерика
І розбиті кухлі.
Ледве втрапив наш Микола
У кухонні двері.
Цього вечора ліг спати
Коля без вечері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782120
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.03.2018
Три подруги вихвалялись
Як рік Новий зустрічали,
У фантазіях змагались
І захоплено пищали.
-Я стрибала з парашутом,-
Каже радісно Орися.
Було страшно, але круто –
Ти летиш, неначе птиця…
Я,- продовжила Зоряна,-
На Мальдіви полетіла,
Там на пляжі засмагала,
Свого принца я зустріла.
-Ти чого мовчиш, Ірино,
Де тебе в цю ніч носило?
Доповзти додому рано
Не було вже, певне, сили?
-Та на кухні разом з вами,
За столом ми втрьох сиділи,
Ви пили і щось курили,
А я тільки салат їла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781915
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.03.2018
Шевченкову «Катерину»
Віка прочитала:
-За що ж, Катре, так доленька
Тебе покарала?
Розмірковує над твором
Заплакана Віка:
-А де ж його зараз візьмеш
Того чоловіка?
Ти один раз залетіла,
Що не говори,
А у мене з того дива
Байстрюків аж три.
Тобі, Катре, хоч трапився
Путній чоловік,
Гарно клявся, обіцявся
Не забуть повік.
З Московщини, іноземець,
Та ще й офіцер,
Бравий москаль у погонах,
Не те, що тепер…
В мене перший був падлюка,
А хвалився – меломан!
Другий бомж і алкоголік,
Третій – наркоман.
Дякую тобі, Тарасе,
За поему, як урок,
За покриток заступився
Великий пророк.
Бо ця істина відома
На усі віки:
Доки в світі буде жінка -
Будуть байстрюки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781914
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.03.2018
Наш Петро голодний зранку,
Випить надурняк охочий,
Іде до кума Василя –
Нібито провідать хоче.
Жінки в Польщу подалися,
Для сім’ї десь заробляють,
Ну, а Петро з Василем
Як не п’ють, то так гуляють.
Василь вже порізав сало,
Знайшов у банці огірки,
Хоч закуски було мало-
Пляшка, основне, й чарки.
Василь каже: «Непогано
Нам у світі цьому жити.
І це щастя – з вами, куме,
Чарку чи дві пропустити».
Петро собі наливає:
-В мене якраз навпаки,
То ви, куме, пропускайте,
А я вип’ю залюбки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781716
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 12.03.2018
Зародився план, ідея
У дружини в голові,
Що повинні бути в спальні
Всякі ігри рольові.
-Ти придумай якийсь образ,
Тихо підійди до ліжка,
Розкажи, що ти за птиця,
Погладь ніжно мої ніжки…
-Зрозумів,- і з тим я вийшов,
Побув трохи на дивані,
Зайшов у спальню, як веліли:
-Дієтолог я ваш, пані.
Раптом тут в моєї киці
Полізли очі аж на лоба
Та стали хижі, як в тигриці,
Враз заревла, як та худоба.
Підскочила, як на пружині
(Скінчилося життя тут мирне):
-В мені ти бачиш не дружину,
А лише корову жирну!
Він, бачте, лікар-дієтолог,
Не лицар і не масажист,
І не султан, не косметолог,
Тиран, мучитель, шантажист!
Як більмо тобі на оці
Мої зайві кілограми.
Все. Я завтра забираюсь
І їду на село до мами!
Бо тебе вже не хвилює
Все моє прекрасне тіло!
І не встиг я зоглядітись,
Як на мене полетіли:
Важка праска, креми, гелі,
Ваза, лампа і стілець,
Пудри, туші і гантелі,
Думав я – мені кінець.
Дивлюсь на руку перебиту,
Синяк вже око все закрив,
І серце плаче вже розбите…
Я висновок такий зробив:
-Кохайтесь, друзі, по- простому,
Нащо вам методи нові?
То ж обминайте, чоловіки,
Ці всякі ігри рольові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2018
На базарі баба Настя
Сир і яйця продала,
Поки обійшла аптеки –
Вже й автобуса нема.
Вирушає баба пішки,
Хоч далеко до села.
-Як же болять мої ніжки,-
Свою пісню затягла.
Аж тут ззаду - мотоциклик,
Називається він «Ява»,
За кермом якийсь хлопчина,
А за ним сусідський Слава.
Зупинила: «Візьміть, діти,
Не покиньте в полі бабу…»
-Та куди вже вас подіти,
Причепіться якось ззаду.
Настя хутко примостилась,
Хлопців міцно обняла,
Заревів маленький транспорт –
Тільки курява знялась.
Тут дорожній страж порядку
Вигулькнув з кущів зненацька,
З своїм жезлом на дорогу
Він виходить гордо й хвацько.
Хлопці - газу, і повз нього
З ревом, свистом пролетіли.
-Зупиніться! Зупиніться!
До них ззаду долетіло.
-Та нехай вас грім скарає
І поб’є нечиста сила!
Клята баба спідницею
Усі номери закрила!
Два жевжики й стара баба,
Що із них тепер узяти?
Та по цій дорозі в ямах
Їх мені не наздогнати…
Баба каже: -Хоче їхать!
Куди ж тебе, дядьку, впхати?
Він думає – баба всіх вас
Зможе разом обійняти.
Освідчений, при погонах,
Зразу видно – не з села,
Десь-то в справах забігався,
Що й маршрутка утекла.
Голосує, бідолашний,
На дорозі без обіду.
Як же мені пощастило:
Він стоїть там, а я їду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018
Після чергової сварки
(Часто так трапляється)
У суді Микола й Рита
Врешті розлучаються.
Дає покази Микола:
(Перед цим поклявся суду,
Що не збреше він ніколи,
Правду тут казати буде).
-Ваша честь, моя дружина
Зовсім стала вже пропаща,
Це п’яниця, наркоманка,
І до того - ще й гуляща!
Скільки років, а не вміє
Ні спекти, ані зварити,
В ліжку - не горить, а тліє,
(Навіть сором говорити).
А учора ось з’явилась
Перед самим уже ранком –
Добре, що за дім згадала
Після ночі на світанку.
-Боже мій, яка неправда!-
Підскочила Маргарита,-
Ваша честь, я тільки правду
В суді буду говорити.
Я прийшла додому рано,
Бо була в сусідки Лери:
Цілу ніч ремонт робили,
Удвох клеїли шпалери.
Все нутро кипить в Миколи,
Аж червоні стали вуха:
-Запишіть у протоколі,
Що вона іще й брехуха!
Бо насправді тої ночі
Я був у сусідки Лери.
Ми там клеїли, це правда,
Тільки зовсім не шпалери.
Не гуляє десь ночами
Чесна і порядна Лера,
Бо вона приймає вдома
Усіх своїх кавалерів.
В бій вступає Маргарита:
-Бреше і не червоніє,
Що п’яниця я невмита
І до того - ще й повія!
Ваша честь, ночами пес цей
Часто вдома не буває,
Сам, падлюка, десь гуляє
І на тиждень пропадає!
Суддя зважував, вагався,
Щось у тексті виправляв,
Усміхався, дивувався,
Потім рішення сказав:
-Хоч ви пара ідеальна,
Інтереси у вас спільні,
З цього дня - це не формально:
Ви розлучені і вільні.
На правах сусідів добрих
Можете іти до Лери,
Випивати, розважатись
І втрьох клеїти шпалери.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781546
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 11.03.2018
Кожен день бабуся Дуся
Однаково починає –
Дорослу онучку Люсю
Все на розум наставляє:
-Пора тобі, дитиночко,
Свою пару вже шукати,
Перескочило за тридцять –
Скільки можна вже чекати?
Усе їздиш по Єгиптах
І гуляєш по Мальдівах,
А того не помічаєш,
Що ти уже стара діва!
Дівка морщилась, зітхала,
Ще спросоння позіхала,
Як закінчила бабуся,
То тоді сказала Люся:
-Є у шоу «МастерШеф»
Гарний хлопець Браво Ектор,
Заміж я за нього хочу
І готуюсь до проекту.
Вивчила заморську кухню,
Холодець вмію зварити,
Хоч для мене головне –
Колумбійця обкрутити.
-Бачу, дівко, ти в круїзах
Увесь розум розгубила.
Схаменись, опам’ятайся!
Ти життя не знаєш, мила…
Та цей Ектор вже посивів,
Нежонатий досі ходить,
Бо спекти, а чи зварити
Йому ж ніхто не догодить!
Зроби соус з кока-коли,
Запечи йому вужа,
Не так стала біля столу,
Не того взяла ножа,
Не смачні качині шиї,
Де жовтки, а де білки…
Швидко полетять в помиї
Твої страви й тарілки.
То кальмара він захоче,
То якесь тірамісу,
В тебе забере, дитино,
І здоров’я, і красу.
Нерви буде всім мотати,
Бо до кінця своїх днів
Буде з радістю ковтати
Змій, жабів і тарганів.
Ти повинна врахувати
Ще одну важливу фішку:
За їхніми законами
Який буде він у ліжку?
Ти з цим Ектором щаслива
Не будеш ніде й ніколи.
Шукай нашого Максима,
Василя, Петра, Миколу…
Цьому звариш вареників,
Чи колись якусь галушку –
На руках носити буде
За борщ, кашу і за юшку.
Шукай, Люсю, чоловіка –
Тільки хлопа – українця,
Будеш з ним завжди здорова,
Й буде щастя - аж по вінця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781366
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 10.03.2018
В автобусі «Київ – Умань»
Пасажири - пани й пані
По місцях порозсідались,
І зайшов уже останній.
Знайшов місце біля пані,
Враз квиток їй показав,
Що гуляв десь на хрестинах
Їй навіщось розказав.
І коли автобус рушив -
Чоловіка сон зморив:
-Відпочити трішки мушу,-
Так сусідці пояснив.
На плече їй похилився,
Далі - вже на груди впав,
Та з огидою штовхнула,
Бідний аж на ноги встав.
Перед цим вона волала:
-Подивіться сюди, люди,
Цей п’яниця безсоромний
Вклався вже мені на груди!
-Я ж вас, дамочка, не знаю,
Вас я зовсім не люблю…
Випадково нахилився,
Я ж нічого не роблю!
Ззаду баба з цікавістю
За оцим спостерігала,
Тож звернулась до мужчини
І поважно розказала:
-Є такий в людей закон,
Не мені уже вас вчити:
Якщо, дядечку, вже вклались –
Тоді треба щось робити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018