| Сторінки (4/314): | « | 1 2 3 4 | » |
Желанны = они, в мужском земном мире,
Пред ними, безсильны враги и сатиры.
Лик их прекрасен — как солнце, как небо.
Они же владеют секретом победы.
Они всегда правы - хочешь не хочешь.
Иль скажут: - Чего голову морочишь?
Будь-то любовь иль словесные баталии,
За ними всегда, победы регалии.
Бог наделил их своей красотою,
И нежное тело с длинной косою.
Ихняя походка - то чудо, то диво,
Движения тела, приятно-игривы.
В солнечный день иль в мрачные сутки,
Они - солнца луч, какие там шутки.
Мужчины себя, всегда браво считали,
А при них, будто, воды в рот набрали.
Их взор обращен, на прелестное диво,
И дрогнуло сердце, жадно- ревниво.
И завязались алчные споры,
Кому даренные женские взоры.
Мир без женщин, скучен и тесен.
Но ихний мир - прекрасен, но и грешен.
Он полон любви, соблазна и печали,-
Ведь, сами мужчины - желанных создали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789583
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.04.2018
Чи початок, чи є кінець? В людини це первопричина.
Відлік початку почнемо, коли в світ прийшла людина.
Вона прийшла - світ вже жив й не було кінця й початку.
Природні ми кільця, у ланцюзі всесвітнього порядку.
Від початку плине час в сум'ятливій людській долі,
Турбують мрії нас, і тануть, як сніжинки на долоні.
Життя існує на Землі, й все живе у своєму русі,
І плине вік буття у привикнім часі.
Ти знати хочеш простоту сотворіння світу,
Зрозуміти пустоту оком нашим непомітну?
Хіба можливо осягти всесвіт в піднебесній,
Якщо явилися ми на мить в земний мир чудесний.
І кидаємо зір у простір піднебесся,
Думки турбують нас: - Як цей світ створився?
Ми лиш знаємо, там є тьма й мороз в просторі,
Там роять зірки, міри і відтворуються нові.
Наш Світ сповнений буття у Святому дусі.
Міри рушаясь й знов творясь в непереривнім русі.
Творче так задумано світ, по волі Сина та Отця,
На світ являємся ми з материнського яйця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2018
Любов сама людей знаходить,
Її не можеш зупинить.
Вона закоханим даєтья
В очах іскрить, сміється.
Ні в день, ні вніч вона не спить.
Вона у полі між квітками,
В житах, на нивах колосить.
І волошками між житами,
Яскраво синіми очима,
Дарує радість й веселить.
Любов садами розквітає,
Духм'яним пахощем п'янить.
В плодах червоної калини,
Терпкого терну та шипшини,
Медовим солодом манить.
Любов природа надихає,
Кохання серцю надає.
І образ цей в душі бажанний,
І лик лише один коханий.
Що жить спокійно не дає.
Любов не має пори року,
Підвладні їй людські роки.
В людей коханням вона зветься,
Вона одна на двох дається -
Мужчині й жінці на віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2018
Я выплыл с лона, с тесной темноты
И мир увидел земной красоты.
И первый мой крик — песня моя,
На свет родился, родился я.
И слышится мне волнующий звон.
Но мамина песня — ласковый тон.
И мамины вижу нежные глаза,
И радость, и капля — соленая слеза.
Первое слово — Мама, сказал.
Словно луч солнца на землю упал.
И первый шаг - я стал на порог,
Этот шаг на сотни дорог.
Слышу какой-то радостный звон.
Был это первый школьный гонг.
Из класса в класс - и годы идут,
И за порогом уже институт.
Детство и юность — то жизни река,
Мороженое, книги и дружбы рука.
Как не сложились житейские пути,
Но дорогу любви не обойти.
Но слышу какой-то волнующий звон,
Семья, работа и краткий сон.
И некогда в лишние звуки вникать,
Надо по жизни твердо шагать.
И по пути хочешь все загрести,
Но наши крутые жизни пути.
Нету предела в желании людей,
Но то, лишь, обман в нужде твоей.
Жизнь я прожил, как будто был сон.
Почему постоянно в тревоге был он?
Жить на природе - то есть наш венец,
Но в жизни людей, - есть начало и конец.
В мире земном хочется жить,
Но в этом мире живем в кредит.
Cвоего в земном мире нет ничего,
Берем мы лишь, благо его.
Землю покинешь в час роковой,
И ничего не возьмешь ты с жизни, с собой.
Разве, - что вспомнишь земную красу,
Попросишь прощенья и уронишь слезу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787341
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 13.04.2018
Бог створив Сонце й Небо,
Життєву силу дав Землі.
І створив подібних Себе, -
Адама і Єву в любві.
Адам з праху сотоворенний,
Божий — це є, творчий путь.
Божий дух йому вдихненний.
Щоб подібним Богу буть.
Адам — постаті кримезний,
І був мудрий, на той вік.
Мудрість Божа є безмежна,
Адам продовжить людський рід.
Щоб родилась плоть від плоті,
Між людьми любов була,
Творча мудрість в цій роботі,
Єву, Бог створив з ребра.
Щоб була вона вродлива,
Граціозна і струнка.
Щоб принада невловима,
В жіночій постаті була.
Щоб жіноче розмаїття,
В мужському серці вік цвіли.
І жіноче різноквіття,
Не мало тління і пори.
Адам і Єва, - вінець творіння,
Благословенний людський рід.
Плодіться, - ви життя насіння,
Любовю наповняйте Божий Світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786795
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 10.04.2018
Дарите женщинам цветы,
Не только в День рождения.
Дарите женщинам цветы
И в будний день, и в воскресение.
Дарите женщинам цветы,
В знак любви иль просто - дружба.
Подарок дорог от души
И от друзей, и от мужа.
Дарите женщинам цветы,
Даже если скверно-туго.
Пускай зажжется огонек,
Любви иль дружбы — друг до друга.
Дарите женщинам цветы,
Когда обидели когда-то.
Пускай печали все уйдут,
И любовь возродится обратно.
Дарите женщинам цветы,
Словно праздник ежедневно.
Дружите с женщиной — на ты,
Любовь всегда будет взаимна.
Дарите женщинам цветы,
С улыбкой, радостью-надежды.
Любовь раскроется цветком
И соединит сердца однажды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785388
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.03.2018
Чуєш, люде України! Встаньте татку, сестро й брат!
Знов Михайлівські дзвони б’ють і б’ють в набат!
Набат будить спокій ночі та зове людей без слів:-
- Встаньте, люди України, пробуджуйтеся від снів.
Встаньте, воїни Слави, підійміть мечі, щити!
Знов вороже іго пробудилося із тьми.
Вперше дзвін той бив на сполох, вісімсот літ тому,
Як орда, татаро-монголів крушила Київську стіну.
А тепер крізь темінь ночі чутно крик і зойк дітей.
Діти встали за Свободу без щитів і без мечей.
Наші діти - діти Слави, була музика та спів,
Ніби Коршун на здобич, кримський “Беркут” налетів.
Дітей били кийками і щитами на розмах
І топтали, хто не втримавсь на ногах.
Де-хто вирвався з облоги, доганяли у дворах,
Доганяли по дорогах, ніби звірів на ловах.
Звук набата - допомога, діти кинулись на зов,
Врата Святі відкрились в Михайлівській Собор.
Та не всім було дістатись до Святих Воріт,
Сліди Беркута лишались від окровлених чобіт.
Крик дітей, звук набата - все змішалося вночі,
І кияни пробудились, засвітилися вогні.
Та ніхто не став чекати, переступивши свій поріг,
І на зов набата люди йшли з усіх доріг.
А набат котивсь лугами вздовж Дніпровських берегів,
По Карпатах, по Донецьку і засвітились тисячі вогнів,
По Волині та Поліссю, й не минав він сільських хат.
Повстань за Волю, Україно, чуєш кличе знову набат!
У Києві на Майдані мільйонне віче відбулось.
Криваву бійню засудили. Дійсність єдності збулось.
Не дрімайте, українці, хай в серцях ще б’є набат!
Бо українці-яничари з ворогом на брудершафт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2018
Слово є Бог, Бог є у слові,
Що душу дано людині в любові.
Слово — це світло, що з неба зійшло.
Життя й безсмертя навіки дано.
Слово у вірі шлях прокладає-
Життєві путі людина долає.
Слово надії — це сила у мові,
Душу гартує у Божому слові.
Слово сказане у Всесвіт летить,
В житті людському - це тільки мить.
Слово до слова, хай людство єднає,
У серці в кожного Бог почиває.
В людському житті Він є запорука,
В наших серцях нам легенько Бог стука.
І вказує шлях на земному просторі
У вірі, надії й вічній любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2018
Русь-Україна нам дана споконвіку.
Богом рождені на вкраїнськїй землі.
Так було, так є, так буде довіку,
Не скорить — слов'янів Русі.
Роди за Родом Богам Славу во здали,
Плуг мавши, священний меч Перуна.
Пісню Перемоги й Слави співали,
Завжди боролись за вільне життя.
За Русь-Україну кров проливали,
За Волю пролита вона є Свята.
Впавши на землю, вони не вмирали,
Світять до нас, як небесна зоря.
А ми, як синове — їхні нащадки,
З гордим серцем Славу несли.
Ставши Майданом в смертельну хватку,
Волю і Славу Вкраїни ми зберегли.
Високо несучи Прапор Вкраїни,
Твердо крокуєм крізь грізні літа.
І Воля жива, і Слава навіки,
Ти непорушна, Україно, і Воля твоя є Свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2018
Ми сотні літ були в неволі,
Під “старшим братом” у ярмі,
В нас вічний дух до волі
Надію викував у горні.
Сини і Дочки став Майданом,
За Україну й отчий дім,
Та яничари за наказом,
Свинцем стріляли в груди їм.
Майдан стоїть, в вогні палає,
Під градом куль і гранат.
З гордим серцем стрій зростає,
З батьками є сестра та брат.
Щитом із дерева прикривши,
Серця надій, та треба йти.
За Волю люди кров проливши,
Щоб Волю дітям зберегти.
До волі дух в серцях палає,
Ще від пращурівських колін.
Неволю в єдності здолаєм!
Україна встала із руїн.
Нема в житті тієї сили,
Щоб скорить український Рід.
Об'єднались всі родини,
В міцний нескорений нарід.
Лютий 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2018
Від Божого слова
Живе наша мова
І наша земна любов.
З батьківської волі
У маминім лоні,
Дорогу життя я знайшов.
Я плаваю долі
У мами, у лоні
Відчувши божественний світ.
Мамині звуки -
Радість й розлуки,
Майбутній я батьківський рід.
Я мамине слово
І мамина мова.
Я мамина пісня і кров з молоком.
Я мамина казка
І мамина ласка.
Я мамина ніжність, надія й любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2018
Большая ложь - исчадие ада,
Она вселилась в Кремле.
А Кремль сказал, что это “Правда”,
И слух пошел по всей земле.
Гложет “Правда” слух народов,
Живущих в зоне коммунар.
Смысл их жизни до порогов -
Жилищ своих, иль на ГУЛАГ.
Отдавшие жизни миллионы,
Голодной смерти и войне.
Разбившие лживые бастионы
В коммунистической стране.
И двадцать лет свободы духа,
Народ вдохнул на полную грудь.
Но ложь Москвы - от злого духа,
Подменила - правды путь.
Закрыла путь-пути свободы,
Закрыла путь - братской любви.
И льется муза лживой оды
И мир купается во лжи.
Кремлевская ложь сама не ходит,
Она пришла под залпы Град.
С болью в сердце - мир уходит,
В мой дом ворвался оккупант.
Сыны Майдана встали строем,
Чтоб защитить отца и мать.
С мирным сердцем встали к бою,
Та оккупант, в их, стал стрелять.
А что Европа? - Веселилась,
На этой “праведной” волне.
Она на санкциях смирилась
И не готовая к войне.
Мужи держав в своей привычке,
Не видят шаг Кремля в войне -
Что в Украине зажгли спичку
И может мир гореть в огне.
Январь 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774305
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2018
У садочку під кущем
Кішка спала калачем.
Сни, напевно, їй приснились,
Чомусь вуса ворушились.
Кішка, спить? Можливо, слуха,
Ворушилось також вуха.
Інде око відкривала,
Це так кішка спочивала.
Та стайка горобців,
Жбурнула шумно до кущів.
Наперебій цвірінькотять,
Мішають кішці спать.
Вона чуточку здригнулась
І уважно роздивилась.
Тай тихенько крадучись,
До горобців полізла ввись.
А горобці цвірінькотять,
З гілки на гілку летять.
Ще й чубляться між собою
І не журиться бідою.
Горобець один чирикнув!
Гам горобчиків притихнув.
І разом пурхнувши з кущів,
Аж пух на кішку полетів.
Кішка, нібито злякалась,
Під кущ стрибнула й облизалась.
Та біда це невелика,
Пішла додому спать Мурлика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2018
У садочку під кущем,
Кішка спала калачем.
Сни, напевно, їй приснились,
Чомусь вуса ворушились.
Можливо спить, можливо слуха,
Бо крутилось одне вухо.
Ін-де око відкривала,-
Це, так кішка спочивала.
Та, десь, стайка горобців,
Жбурнула шумно до кущів.
Наперебій цвірінькотять,
І мішають кішці спать.
Кішка трошечки здригнулась,
На шумну стайку оглянулась.
І тихенько крадучись,
По кущу полізла ввись.
А горобці цвірінькотять,
З гілки на гілку летять.
І чубляться між собою,
Ніхто не журиться бідою.
Та, горобець один: - Чирикнув!
Горобинний гам притихнув.
І разом пурхнувши з кущів,
Аж пух, на кішку полетів.
Кішка, ніби-то, злякалась,
Під кущ стрибнуа і облизалась.
Це біда є невелика,
Додому спать пішла Мурлика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773862
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 28.01.2018
На зеленому лужку, там де квіточка росте,
Павучок запавутився, заснував своє сільце.
Плести різнії узори, - це є діло не просте
І своє майстерське діло, - він скріпив усе в кільлце.
Обдививсь чи все доладу, чи нічого не забув
І мохнатий неборака, кожну ниточку смикнув.
Покрутився на всі боки, ще й донизу зазирнув,
Та втомившись від роботи, він під квіткою заснув.
Та несплять всі очі зразу, він їх має може п'ять
І чатують дні і ночі, щоб здобич не проспать.
Якщо муха влипне в сітку, рватись буде і дзидщать
В павутиння він миттєво буде муху загортать.
Тож в житті у нас буває - хочеш злагоди, добра.
Та щоб мати все одразу - це дорога не легка.
І шукаєш шлях обходу - і розумієш, що — це - гра.
А зівнеш хоть краплю митті, влипнеш в сітку павука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772506
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2018
Что ж, вы, надменные потомки!
Сметая пыль с прошлых веков.
Из окровавленной котомки,
Тащите деспотов-''отцов''.
Им воздаете честь и славу.
Дух зовете с их гробниц.
Но, вы, забыли за державы,
Свободные, от коммунистических темниц.
''Отцов'' откройте злодеяния,
На людской суд — добра и зла.
Но с ваших уст, одно молчание,
А душа тиранов, у вас жива.
И в душе змея клубится,
И песню лжи поет глупцам:
''Кто будет, по способностям трудиться,
Тот потреблять все будет, без конца''.
Отцы, сыны и дочери державы,
Ложным духом были польщены.
Отдавая жизни, не требовали славы.
Дороги жизни, их костями вложены.
Да! Построили ''великую державу'',
Что имела имя - СССР.
Коммунистам вы воздали славу.
И с этим именем, живете вы теперь.
Ваш символ — труп в мавзолее,
Другой — гранитный пьедестал.
Вы есть подобие плебеев.
Опомнитесь! Двадцать первый век настал.
Памятнике, - невинно-убиенных,
Что были в ссылках, тюрьмах и на войне,
И голодом миллионы заморенных.
Память отдайте им, - в двойне!
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771533
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 15.01.2018
Тебе стрів надвечір біля ганку,
Ніби сонця промінь в серці бив.
В радості я мріяв аж до ранку,
Промінь той, всю ніч мені світив.
Хочу я тебе стрічати знов і знову
І відчуть тепло її руки.
В душі горить свіча кохання зову,
Ти для мене сонце та зірки.
Ти - світ новий в серці народився,
Ніби з ним прожив я все життя.
Як грім весняний небом прокотився
Пробудив мої кохання почуття.
В час щасливий я з тобою зустрівся,
На Святий вечір, в Новий рік.
І для мене світ земний змінився,
Ти, є - моя кохана, а я твій, єдиний чоловік.
2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2018
Хочу забыть воспоминания, -
В моей душе наводят грусть,
Печаль, сомнения и терзания.
Как будто не было. И пусть.
Хочу забыть ушедшие годы,
В коммунистической стране,-
Где гибли целые народы,
В голодной смерти и в войне.
За серп и молот мы боролись,
По пятилетним годам.
И на нищету, мы напоролись,
На зло соседним врагам.
Никто не думал о свободе,
Нас нищета равняла всех.
День и ночь текли в заботе,
Как труд Сизифовый, за грех.
Но в глубине, - в сердце гложет,
Борьба свободы и темноты.
Казалась, жизнь стране дороже,-
Но для страны, ты - порох ты.
За ''благо'' шли в бой народы,
Каналы, стройки, целина.
Но ложь была, как вечны воды
И в ней страна погребена.
Но час пробил. Судьба свершилась —
Самораспадом СССР.
И вновь державы возродились,-
Державы вольные теперь.
И я вдохнул глоток – свободы,
Свежесть - ласку ветерка.
И окунулся в мир свободы -
Но путь за блага не легка.
Борьба за Волю еще длится,
Телами дочек и сыновей.
И еще не раз, слеза прольется,
Наших, Украинских, матерей.
Август 2017 р .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770475
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 09.01.2018
В кущах щось метушилось.
Горобці гуртом там бились.
Пил і пух з кущів летіло.
Все в кущах цвірінькотіло.
Горобець один з верху
В кущ впав лапками зверху.
Там лежав він на спині.
Не ворушиться? Аж ні.
Ніби крикнув хтось: - Атас!
Горобці замовкли враз.
Галас, щебет припинився.
Горобець один розбився.
Як пташки змогли додуть,
Що лежачого не б'ють.
Тож, ніхто не став чекать,
Горобці мерщій втікать.
А лежачий оглянувся,
Встав на лапки й стрепенувся.
Як нічого й не було,
Полетів в своє кубло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2017
Там в кущах щось метушилось.
Горобці гуртом там бились.
Пил і пух з кущів летіло.
Все в кущах цвірінькотіло.
Горобець один із верху,
Впав під кущ і лапки зверху.
Там лежав він на спині.
Чи ворушиться? Аж ні.
Ніби крикнув хтось: - Атас!
Горобці замовкли враз.
Галас, щебет припинився.
Горобець один розбився.
Як пташки змогли додуть,
Що лежачого не б'ють.
Тож, ніхто не став чекать,
Горобці мерщій втікать.
А лежачий оглянувся.
Встав на лапки й стрепетнувся.
Як нічого й не було,
Полетів в своє кубло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768888
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 30.12.2017
Моя Україно, є ти під гнітом.
Чужих та своїх ворогів.
Ти кров’ю полита, попелом покрита,
Тілами дочок й синів.
Зазнавала ти голод й розруху,
Всіх видів руїн й руйнувань.
Нескорена сила вольності духа,
Моя, Україно, ти знову повстань.
Осуди судів, прокурорів.
Осуди державних чинів.
Бо станеш держава ізгоїв,
Бо чини - розсада й кубло павуків.
Паплюжать вони Україну,
Від горя людського ще не впились.
Нищать Українську родину,
Людино, опомнись й схаменись.
І мільйонний Майдан* зібравсь у столиці,
Дух народів свободи волів.
Хоча воля й хоробрість, як криця
Все ж кров пролилася України синів.
Примноживши зраду, чини влади
Здали московітам Крим та Донбас.
Сини і Дочки - герої Майдану,
На захист стали в цей тривожний час.
Не маючи страху від куль та морозів,
Не маючи страху від зривів гранат.
Бо єдність міцна українських народів,
Віра в майбутнє, є народний мандат.
Моя, Україно, велика родино,
Твердою стопою ідеш у віках.
Нескорений народ - від батька до сина
І Прапор України несучи в руках.
І будуть цвісти вишня й калина.
В садах заспівають нічні солов'ї.
І будуть щасливі батьки і дитина,
Благословенна, Україно, ти родом своїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2017
В мамином лоне - уют и покой,
Я окружен был, теплой водой.
В водном просторе плавал, парил.
Ручками и ножками я теребил.
Вместе с мамой смеялся, шутил
Также с мамой, вместе грустил.
Ты - когда, мама, пьешь молоко
У меня на душе радость, легко.
Я твоя плоть, я твоя кровь.
Мама, ты хочешь, чтобы я был здоров?
Горечь не пей и не кури,
Ласковые сказки мне говори.
Нежные звуки приятные мне,-
Но кажется жизнь, другая из вне.
Я чувствую руки, что гладят меня
И мамина песня - то радость моя.
Я понимал, что пора мне идти,-
Но мне неизвестны, наружу пути.
И я повернулся - вниз головой,
Возможно, достигну жизни земной.
И вдруг оказалось, что сжат в темноте.
Был уже больше, я не в воде.
Страх пронизал и боль в один миг.
И слышу сторонние - стон и крик:
-Ну, давай, скорей выходи,
Нам осталось немножко пути!
И ты увидишь мир, весь - земной,
А я обрету - здоровье и покой
Неведома сила толкнула меня,
И я оказался, средь моря огня.
Безмерный простор меня окружал,
А я неистово - кричал и кричал.
Нежные руки обняли меня.
Воздаяние Богу, молила семья.
Я устал и глубоко зевнул,
На теплой груди у мамы уснул.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767032
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.12.2017
Я був хлопець - забіяка,
Верховодив як завжди.
Якщо десь є бійка, сварка,
То мене тягли туди.
Чи то бити, чи то мстити,
Я мирив обох.
Що мені було робити,
Одну силу мав за двох.
Йшов я якось по дорозі
Та й насвистував пісень.
Що ви думаєте? На розі
Зупинивсь, неначе пень.
Красуню-дівчину побачив,
Очі чарами сповна.
Ніби хтось мені віддячив,
Дав міцного стусана.
Я від подиву шатнувся,
При дівчині став слабкий?
Ніби сон мені здалося.
Чи то я глухонімий?
Щось дівчина говорила,
І труснула за рукав:
-Ти що сліпа людина?
Ти ж мене перелякав!
Ти ж вискочив з-за рогу,
Чуть мене не збив.
Тепер давай дорогу,
Таких не бачила ще див.
Я хотів їй щось сказати,
Та й про все забув.
Щось хотів я лепетати,
Ніби язика ковтнув.
Але ж хлопець я, нівроку.
Честі в мене не віднять.
У плечах широкий.
І підхожу їй під стать.
Білокурий, сині очі.
Чуть продовжене лице.
Сильні руки, кажуть хлопці,
Постою за нашу честь.
А думки летять в мовчанні.
Скільки часу вже пройшло?
Як мені сказать дівчині,
Що наше щастя, нас знайшло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
Скроні вкрились сивиною,
І ніби сум в очах гнітить.
А душа є молодою,
І хоче всіх і все любить.
Очі бачать сонце, небо,
А життя — це все труди.
А що і ще людині треба?
Живи, радуйся, люби.
Любов земна - це Божа справа,
Яку людині передав.
А для людини - це забава,
Якщо кохання не пізнав.
В любові маєш насолоду,
Чи - від жінки, чи - від страв.
Важко розрізнить цю звичну моду,
Коли нікого не кохав.
Тож, жінки — квітки в букеті,
Любить і можеш поважать,
Обнімать, складать буклети.
А щож таке - одну кохать?
Одну любить. Одну кохати -
Словами важко передать.
Потрібно в очі зазирати,
Секрети в серці не тримать.
Словом виразить кохання?
Ще слів таких, нема в житті.
Лише одне, одне бажання -
Кохать і жить, і вдень, вночі.
Захочуть друзі спокусити
І насолоду дать блудну.
Можливо хочеш всіх любити?
Та очі бачать, лише, одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017
Ти, Україно, віками славетна
З вільним народом слов'янських племен.
В Дусі Святому ти благословенна
І народи твої різних наймень.
Тебе шанували та уквітчали,
Ти як віночок барвиста була.
І над тобою лелеки літали,
Калина й вишня садами цвіла.
Ти руку дружби всім подавала,
І хата твоя гостинна була.
Ворожі навали і свої яничари,
Крушили не раз й палили до тла.
Ти не згасала, з руїн воскресавши
Своїх нескорених дочок й синів.
І в горнах вогнів і в Славі зміцнивши
Волю, дорожче власних життів.
Мостили тілами шляхи-перемоги,
Прапор Вкраїни несучи у руках.
І квітнуть твої тернисті дороги,
Слава і Воля Вкраїни живе у віках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017
Повертайтесь, сини. Повертайтесь додому.
Повертайтесь з чужих, далеких доріг.
Боронити Вкраїну вже буде нікому,
А старенькі ступнуть лише на поріг.
На війні й лихолітті вмирають герої,
Генофонд України на згубній межі.
Хто лишився — в обмані, ізгої,
До пори мовчать, ніби глухонімі.
Ще вірять, що доля їх не лишила.
Поки ще терплять, як є - живучи.
Багато крові Вкраїна пролила,
До Волі й Слави йдучи.
Тисячоліття тлумили Вкраїну,
Свої яничари та сусіди-кати.
Та маємо ми терпіння і силу,
Та й Україну змогти зберегти.
Ви розлетілись по білому світу,
Славу Майданів чужинець забрав.
Ви ніби забули Предків завіту
Волю і Славу народ в боях здобував.
Повертайтесь, сини. Повертайтесь до рідної хати!
На поріг свій не дайте чужинцю ступить.
Вас чекає ріднесенька мати,
Неньку-Вкраїну слід гуртом боронить.
2017 КВІТЕНЬ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017