| Сторінки (10/930): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Хто ти, та, що йдеш назустріч?
Хто ти, та, що дивишся в очі?
Може, ти - мрія, а може, ти - простір?
Може, миттєвість, а може, дні і ночі …
Хто ти, та, що смієшся з мене?
Хіба я щось маю проти.
Мені не шкода цього образу для тебе,
Напишу не одні ще ноти …
Хто ти, та, що сердишся на мене?
Сумую, щось зів’яло на твоєму підвіконні …
Швиденько витираю все, що написав навпроти
Не я. Злий вітер - пішохід сторонній.
Хто ти, та, що мене цілуєш?
Я ж тебе зовсім не знаю,
Я не писав тобі ноти, чуєш!
І віршів для тебе я не маю …
Хто ти, та, за ким я так сумую?
Моє небо, моє яскраве і не буденне!
Кому я свою пісню подарую.
І стане більше тебе у мене!
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017
У мене у руці твоя рука.
Хіба мені ще щось крім цього треба?
І як б не малювало синім небо,
Тону в твоїх очах. Тут так глибоко в тебе …
Я б говорив, і слухав, і мовчав,
Лише б за руку я тебе тримав,
Але тобі цього більше не треба,
Вже інший колір твого неба.
У інших хочеш потонути ти очах,
Блукати в інших хочеш ти світах,
Для мене синє, а для тебе дуже хмарне небо,
Такі ось особливі очі в тебе …
Там цілий світ в жіночих тих очах,
Тим більше, всі тепер їх так малюють.
Їх зустрічають радісно, цілують.
Не бачив вас давно. Хмаринка це. Не птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017
Заколисала осінь те моє дівчатко,
Вже не добудишся уранці на зарядку,
Бо за уроками сидить до опівночі,
Руки ще пишуть, бачать сни вже очі …
Задачі. Приклади. Костенко вірші.
Дві іноземні. Цього менше, того більше.
Таке все різне й так його багато,
А тут ще й загуляв допізна тато …
Прості проблеми завжди недоречні …
Ми забуваємо свої маленькі втечі,
Такі серйозні, такі критичні …
А тут доводиться робити «земні» речі!
Предметів і оцінок так багато.
Де ж тут своє у хаосі впіймати?
Не творчість, і не гра, а біг, чого хто вартий!
Коли ж дитині тій навчитися «літати»?
Впрягти емоції свої
Як швидкі коні!
Справжні емоції –
Це ж хист моєї доні …
Вони летять неначе рання пташка,
Захочуть, стануть вітром собі в полі!
Їм залишатися ув'язненими важко.
Це ж не прості емоції, це ж долі …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017
[i]Я не про тих хитрих ділків, що людську волю й людський дух приспали,
І не для тих, що з пам'яті нескорених зробили шоу,
Я про Майдан як хвилю гідності і хвилю слави
Щось написати хочу, а не якусь промову …[/i]
[i]Щоб своїм друзям, що живі й вже ні, поставити і свій маленький вогник …
Не у його вогні, а у мільйонів сні щоб не згубився до свободи дотик …[/i]
Майдан вирує, і говорить, і дзвенить,
Ви думаєте, що зараз він мовчить!?
Ви думаєте, що він зараз спить!?
Ні, він в людському серці вже кричить!
Це не концерт і не промови хитрунів,
Це той Майдан, що був у Києві через два дні,
Коли лежачих били на землі,
Коли церковні дзвони й не одні …
Коли, щоб весь цей гнів спинити враз,
То назбирали нам букет прикрас,
Лиш люди щоб не стали далі йти,
А залишились танці тут товкти …
Але той дух нікуди не пропав,
Він трохи спав,
Трохи учився і мовчав,
Нарешті зрозумів лихих говорунів,
І по камінчику минуле розібрав ..
Згадав Богдана і його гріхи,
Згадав, що таке уряд і суди,
Хоч залишилось мало тих стовпів,
Той плід доспів …
* або "Вогник"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762061
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2017
Зустрілися за кавою три серця
Одне велике і гаряче,
Одне маленьке й холоднюче,
А третє по дорозі ще.
Оте маленьке й холоднюче,
Найкращі блюда накладає,
Про свої статки і майно
Безперестанку розмовляє …
Оце велике все мовчить
І переважно трошки спить,
Бо це його щось не цікавить.
Третє не знає, що й казати,
Наче і добре це все мати,
Але весь світ свій заступати
Лише майном … то наче ґрати.
А є можливість вибирати?
Не в кожного …
Не хочу я встрявати в їхню розмову,
Та столики всі зайняті,
А ця розмова навіки,
Для чогось зовсім не порожнього,
І треба особливого співрозмовника -
Рідного, а не якогось там стороннього ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2017
Ти думаєш, що ти посміхаєшся?
Ні, це сонце зазирнуло на хвилинку …
Може, ти помиляєшся,
Але залишаєш йому лише малесеньку шпаринку.
Він до тебе проривається,
Через осінь, через темряву, кожну свою хвилину …
Він дуже старається,
Але він вітер. А тобі потрібно звичайну людину …
Може, він налітається
І покладе голову тобі на долоні …
Де був, у всьому зізнається,
І не болітимуть у тебе від нього скроні …
Та в чім йому зізнаватися …
Він би з тобою залишився,
Тільки від тої байдужості
Десь полетів, закрутився …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017
"Вирує пам'ять як ріка" ледь не з кожного дворика …
А біля Філармонії не стихає Мелодія Скорика …
А біля Заньковецької трішки Юлі Гриценко самотності прози …
А біля Франка від Москальця «Вона» і не страшні струнам морози …
В затишному кафе, «Коли тебе нема», Вона з Океаном розмовляє,
Трішки Дикого танцю до столика, і Друг до неї підсідає,
Про "милу, що розсипала скло" тут кожен і кожна на лавочці знає,
Скрипаль за копійку і Брамса, і Скорика віртуозно зіграє …
[i]Та раптом …[/i]
О, місто банальності і місто циніків,
В якому Перехожий закриває очі,
Невже не зрозуміло, що це цілковита клініка -
Ці натовпи на вулицях до наших дівчат охочих …
Видерті зі стін фрески, зруйновані пам'ятки,
Банальні принади для стандартного туриста,
І куди перехилилися ці неправильні маятники,
Для нездар, які ось так керують містом …
Місто, яке начебто усім так треба.
Місто, яке було і буде вільним.
Ну чому ж ти не виштовхнеш цей хлам із себе?
Це не мрія. Це право бути сильним …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761793
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2017
Дуб й берізка серед поля в самоті стояли.
Їм вітри свої романи на гілках писали.
Їм дощі свої поеми до самого серця.
Як змогли, усе донесли крізь льодяні скельця …
Їм сніги в зимові ночі ставили вистави,
Дуб й берізка завжди радо браво всім кричали …
А як вся ця славна трупа десь собі гуляла,
То берізка того дуба ніжно обіймала.
А він каже:
Я ж як скеля, як якась незграба,
Ти ж у мене така гарна, могла б мати граба.
Він і тріщин мало має, і широка крона,
Його любить дуже жайвір і навіть ворона …
Але ти чомусь до мене в степу прихилилась,
Я згрубів, а ти така ж красуня лишилась.
І на то вона одразу просто відповіла:
Через те, що ти, коханий, від вітру не гнешся,
А буває з того вітру як струна напнешся,
Через те, що ти мене так оберігаєш,
Ти сьогодні мою ніжність біля себе й маєш.
[i]Музичне прочитання із застосуванням ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017
Порожній рядок парт, вже друзі розійшлися,
Ніхто вже не турбує із крейдою в руках,
Ніхто не відвертає мене від мого монологу
Не дивуйтеся. Я тепер просто живу саме так.
Завтра друзі ставитимуть виставу,
А мою виставу можна побачити у вікно.
Я в ній без виключення сама всі ролі граю,
І добрі, і погані. Мені вже все одно.
Тут друг заходить. Я його і не чекала.
Але у друзів прийнято давно.
Збирати скалки розбитого бокала,
Сюжет перекроїти поганого кіно …
*Або «Вечірні спостереження стороннього»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017
Стілець без спинки, просто крісло, цілий трон,
Куди ж мені Таку Тебе тут посадити?
Як повернути до такої кількості яскравих й не дуже вікон,
І як тебе освітлену таку потім так само просто й відверто любити …
Сіла на перший, крутишся, незручно,
Вдаєш, що дивишся нахмурено очима …
Тепер міняємось, ти вже смієшся гучно,
Та якось тьмяно наче в тебе за плечима …
Ну що ж, іду у сховок і несу тронище,
В цілому світі не буває вище,
Та ти зі сміхом злізла з того постаменту,
І сіла поруч … серед реманенту.
З тобою поруч – це для мене трон,
Чи можу біля Вас я сісти,
Дивлюсь, захоплююсь, і вражений мовчу,
А вікна – очі, що навколо, хочуть розповісти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017
Простягнута рука,
Візьму її в долоні,
В ній радість чи журба,
Слід пелюсток червоних …
Тендітна і легка,
Мов пташка та рука,
Ти лиш не налякай,
Ти грубо не хапай …
Як треба, зупинися на півслові,
Картини чорно-білі з’їдають кольорові …
Її рука – то дружній поцілунок,
І ніжна, і легка, вона ще і малюнок …
Така рука – назавжди. Це дарунок.
Вона із почуттів, емоцій візерунок …
Образиш, обпече вогнем, немов жарина,
Рука – це лиш рука, за нею є людина …
Емоції вогню і теплі, і гарячі,
Не бачать душі їх німі, глухі, незрячі.
Ну то летіть, немає на вас часу.
З не справжнього не зроблю я душі прикрасу …
А ті що справжні мові рук радіють,
Тримаються за них і так п’яніють,
І наче диригент в оркестрі
Твоя рука, кохана – мій маестро!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017
Чи на́дто бли́зько, чи на́дто дале́ко,
Чи на́дто ні́жно, мо́же на́дто щи́ро,
Заповни́в всю тобо́ю порожне́чу,
Вчини́в, мабу́ть, на́дто жахли́во!
Твоя прису́тність іноді п’яни́ть.
Твоя відсу́тність го́лосно гово́рить …
А твоє́ чо́рно - бі́ле за́вжди спи́ть …
По́ки мело́дію ранко́ву друг твій ство́рить …
Гово́рю, коли́ «кра́ще» шепоті́ти,
Смію́ся, коли́ «кра́ще» сумува́ти,
Не вмі́ю щось «норма́льне» удава́ти,
Неси́ла чужі́ ро́лі на́че ті́ні гра́ти …
Кано́ни, пра́вила, жорсто́кі но́рми,
Запо́внили собо́ю все́ навко́ло,
Людина в стані ви́буху емо́цій ко́ми,
Не ма́є пр́ава ви́дертись за ко́ло …
Де є то́й світ де ми самі́ собо́ю,
Чи ми боїмо́ся себе́ спра́вжніх ті́ні,
Чому́ не імену́ємо ми чо́рне чо́рним,
Забру́днимо так все́, що залиши́лось бі́лим …
Ти любиш чорне, ма́буть, це твій ко́лір,
Підкреслюєш ним свою незале́жність,
Я ба́чу, що ти та́кож не сприйма́єш,
Надмі́рну но́рму цьо́го світу - обере́жність …
Твоя прису́тність іноді п’яни́ть.
Твоя відсу́тність го́лосно гово́рить …
А твоє́ чо́рно - бі́ле за́вжди спи́ть …
По́ки мело́дію ранко́ву друг твій ство́рить …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017
Чи привид може любити,
Чи може його серце боліти,
Чи він може здаля відчути,
Що треба поруч з кимось бути?
У нього не буває болю?
Бо не візьмеш його туди з собою?
Та хіба біль це тільки хворе тіло,
Його більше за інших все боліло …
Кленова зламана гілка,
Працею зморена жінка,
Боліли хворі діти і земне кохання,
Боліло кожне і найменше людське страждання …
Боліло його від чужого болю,
І боліло його від болю свого,
Він знав, про що проситиме бога,
Якщо віднайде до нього дорогу …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017
Живеш чужим життям ...
Не чуєш? Серце інше просить.
Не вмієш сам собі сказати досить?
Ну де ж тебе той вітер носить ...
Розбив стакан із справжньою сльозою,
Так випадково, бо схотів її вина …
А тут вже недалечко і до дна,
Десь здалеку. Один ... одна... один ... одна
Стрибаєш в хмарах, про ніщо кричиш,
Не бачиш ні землі, ні сонця,
Уявними скарбами в кишені дзеленчиш,
Що аж закрив коханої віконця …
Не стій, біжи,
Щоб не спинялись ноги,
Хай б'ється серце, хоч нема дороги,
Біжи через ліси й болота,
Штовхни у спину злого чорта,
Не бійся відьминих прокльонів,
Троянди ранять, сукні в них червоні …
То все дарма,
Враз сама ніжність жінка - осінь,
Тебе за столика запросить,
Ви разом вип’єте вина,
І поцілує вас вона …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017
Чарівна осене, тебе завжди питають,
Де коханий чи кохана блукають?
А я тебе візьму і запитаю,
А ти сама кохання маєш?
Що ти щороку відчуваєш,
Як хтось вірші тобі читає,
Твої дерева обіймає,
Ти ж цього, може, не бажаєш?!
Може, це все лише для нього,
Когось окремого, чужого,
Що він тебе не помічає,
Бо лиш за весною зітхає …
А може ти так довго зиму не пускаєш,
Бо так його з останніх сил гукаєш,
Плачеш дощами, грозами ридаєш,
Де ж він літає ... Ти ж так його чекаєш! …
Південний вітер. Мабуть, так він зветься,
Він може й хоче, та йому це не вдається,
Він раптом всупереч законам всім природи,
Летить до тебе і долає перешкоди …
Спочатку він з тобою грається, танцює,
Любується тобою, такою чарівною,
А потім майже голу він довго обіймає,
Тепло усе втрачає і … вмирає …
* або Історія з людського життя
Музичний супровід створено з використанням штучного інтелекту
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017
Ти не сідала на перші парти,
Мабуть, не дуже цікавилась предметом,
Було в очах твоїх так легко заблукати,
Сплелись весна й думки живим букетом …
Від дружби до любові лише одна сходинка,
Лови її, тримай, це справжні чари,
Любові лабіринт. Лишилась половинка,
І знову хмари …
Через надумані стандарти поведінки
Палає серце молодої жінки.
Ти не турбуйся, без образ, лиш посмішки малюнок.
Десь загубився вже той дружній поцілунок.
Любов є різна, не в годинах її цінність …
Замерзла на шоках вся дружня ніжність.
Щасливий щастям я твоїм, чарівна,
Біжи, ти вільна …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017
Чи можна вкрасти любов?
Можна. Ти ж можеш вкрасти посмішку,
Призначену не тобі …
Ти ж можеш вкрасти не твою весну,
Блукаючи в чужому сні …
А яка вона вкрадена любов?
Вона сварлива, непідкупна,
Вона як скеля неприступна,
Вона з чужого серця на волю рветься,
І до злодюги не озветься?!
А можна повернути вкрадену любов?
Уже не візьмуть. Вона не має більше сили!
Ослабли вже її колись могутні крила.
Не покладеш, де взяв.
Там двері й вікна вже всі зачинили …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017
Коли країною керують Наче,
То голос розуму в куточку плаче.
На троні міцно всілися, міняють пози,
Бо що тих інших Наче їм погрози …
В рядок зібрались наче президенти,
Наче міністри, наче дисиденти.
Читають голосно свої наче промови,
На опонентів наче хмурять брови ...
….............
От уяви, що в школі діток зустрічає
Теж наче вчитель, що наче навчає,
Що пече хліб для нас теж наче пекар,
А ліки видає наче аптекар
Студентів вчить теж наче викладач,
Вся лекція з неправильних задач,
Лікує землю наче агроном,
А хитре зло стає наче добром
Всюди по хаті скаче Наче,
Воно вже велетень, не гном,
Не заховаєш під столом,
Воно ж активне, не ледаче …
Наче батьки зустрілись й наче діти,
Посумувати, може - наче порадіти?!
Чи порадіти, як посумувати?!
Як можна відчуття таке назвати?!
За наче кавою сиділи Наче й Наче,
Оте, що зліва, наче говорило,
А справа Наче слухало і наче розуміло.
Так Наче з Наче цілу вічність і прожило …
Яка ж різниця є між цими Наче?!
Це наче думало, а це наче любило.
Це наче сумувало, а це наче раділо.
Сіре ніяке в тому світі ледве животіло.
Ростуть в саду теж наче квіти,
Бо наче садівник буде бур’ян глядіти.
Коли ж наче любити стали наче діти,
Стало по справжньому тьмяніти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760762
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.11.2017
Коли душа мовчить, не хоче говорити,
Не треба її чимось зайвим злити,
Бо можна її зайвим розчавити.
Не від душі і посмішка гримаса,
Не від душі і квіти не прикраса.
З обличчя варто посмішку цю змити.
Аж раптом кроки, кілька слів про осінь,
Про опечалену замріяну природу.
Ти знову бачиш жінки ніжну вроду.
Вона як вітер, що кудись несеться,
Вона як стежка, що шепоче, кличе,
Вона так радісно сміється,
А ти все в небо вище й вище …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2017
Я пам’ятатиму ту ніч, той день*,
Коли ми вперше перетнули межу
Горя батьків, болю дітей,
Нікчемностей у формі злих тіней!
А потім люди, люди і Народ,
Що навчений до своїх прав й свобод,
Яких перетворили на юрбу,
Кривавим шоу всім закривши рот.
...
Чи то юрба, чи то народ,
Чомусь не може без господ,
Чи то пороблено йому,
Чи то вона така потвора?!
А може вона просто хвора,
А ліки їй все не несуть …
Вона зробилась зовсім квола,
І вся її у цьому суть!
*30 листопада – 1 грудня 2013 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760629
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.11.2017
Я не буду вриватися у двері,
Котрі зачинені на ключ.
Бо потрібно чекати і стукати цілу вічність
Заради одного нещирого слова.
Я не хочу розгойдувати тебе,
Коли ти не смієшся, як дитина.
Ти взагалі не смієшся.
Чужа серйозність
Чи удавана зайнятість.
Бо ти так випадково розіб’єшся …
І це буде значно гірше,
Ніж дивитися на зачинені двері,
Ніж слухати тишу.
Ніж розглядати порожні каруселі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017
Ти з нас не насміхалась, ти сміялась,
Ти нас не ображала, жартувала
Дистанцію між нами не тримала,
Ти захищала …
Ти захищала наше право бути,
Право сказати і право почути.
Могла і попросити щось забути,
Щоб, коли прийде час, уже це знати.
Радянська школа - забавка екранна.
Різницю всім довелося відчути.
А вчителька мов свічечка палала,
Щоб дати щось побачити, почути …
Мій друг тоді ну зовсім був кумедний,
Мені ж казала, ну який ти лірик,
Чорнобиль з друга вичавив кумедність,
Та й інші постарались чорні стріли …
Ти шанувала цих двох дивних друзів,
На другій парті зліва, майже кара,
Але чомусь хотіла нас почути,
Мабуть, щось відчувала …
Твоя улюблениця там сиділа справа,
Що вміла розповісти, як літати,
Чомусь зуміла також розказати,
Що в юності теж вміють помирати …
Коли сердилась, ти ніколи не кричала,
Слова бували і прості, й пророчі,
А твір мій просто взяла й заховала,
Бо ми ще неготові до мороку і ночі …
Тебе уже немає в нашій школі,
Та я й не знаю, хто тепер там Вчитель,
Отой єдиний, що рятує долі,
Той, що планети найцінніший житель!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760455
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.11.2017
Коли тріщить від болю серце і розлітається навпіл,
Я набираю твоє ім’я у світі інтернет - мереж.
Ну скажіть мені, де ще … я можу пробігти сотні кілометрів за мить,
Де ще … як не в просторі без штучних і обридливих меж!
Без сум’яття пишу про сніг, що впав раптово у мої долоні,
Розповідаю, як я біг, щоб відчути вітер у скроні.
Пишу про вулиці такі порожні,
На яких раптом нізвідки кілька таких рідних подорожніх ….
Ти не злишся, що я забираю
Твій час такий дорогоцінний,
Тобі не шкода,
У тебе все просто і щиро. І я забуваю про дощ осінній …
Ти зі мною говориш, бо це тобі треба,
Бо у тебе є така потреба,
Бо в нас з тобою,
І над нами спільне небо … не тільки для себе …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2017
Кістлява баба, у руках відерце,
Обличчя в зморшках. Дірка там, де серце.
Міцне коріння проросло глибоко,
А гілки так далеко, що ледь сягає око!
Для когось ти надія, для когось ти повія,
А звуть тебе … Олігархія.
Тебе помалювали, по модному убрали
Малюються портрети, прислужують «поети» …
Над Україною вороною літаєш.
Чи то глумишся, чи данину малу маєш?!
В «театрі» безталанна всі перші ролі граєш,
Кривиш мармизу, оплески збираєш.
А ти лишень злодюжка,
Дрібнесенька п’янчужка.
Тобі усе віддали,
Лиш душі заховали!
Та затряслася раптом у тої відьми хата
Стукіт у двері. Хтось ламає грати …
Кричить і біситься хвостата,
Але нема куди тікати …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760298
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.11.2017
Традиція постала в Україні,
Ховатись під місцевого князька,
Бо страшно залишитись наодинці
В державі, де чинуші як ординці …
Тож як попадеш в землі - володіння,
То не дивуйся на просте хотіння:
Ти чий, що так себе ведеш зухвало,
Бо князь бажають знати, що то завітало.
Чи тре йому боятись, чи втікати,
Бо може то відомі депутати,
Чи краще просто вас не помічати,
Як небезпечно гнів адресувати …
Але якщо ви гордо сам по собі,
І справедливість стиль життя чи хобі,
Вилазить вся «крута братва» зі сховку,
Щоб розламати вчасно гостру голку …
Бо не стає «воно» на четвереньки,
Не називає боса своїм неньком,
Ніякий подарунок не підносить,
Ще гірше – зовсім ніц не просить!
То ж годувальник, то свята людина,
Йому співають в церкві кожну днину,
А тут якась чужа, дурна істота,
Заходить в повний зріст в його ворота …
І всі пішли на захист пахана,
Вдягли святкові вишиті сорочки,
Дістали з сховку всі свої заточки,
Сорочка гарна, голова ж дурна …
Хто взяв на душу гріх, не так уже й важливо,
Це кодло кілька днів себе хвалило.
Лилось рікою знов дармове пиво,
Раб не радіє, в нього все виходить криво …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017
Зупинитись поговорити з тим,
Від кого нічого не треба,
Залишитись допомогти.
Не за гроші. Відчути потребу …
А «успішні» зустрінуть сміхом
Таку вашу чергову халепу.
Ви ж у їхніх очах нагадуєте …
Недорозвинуту амебу.
Чи сидіти в «високому» товаристві,
Що боїться зайвий раз дихнути,
Чи говорити з тими, хто не знає,
Як щиро руку потиснути …
Я люблю тих, хто робить зайві вчинки,
Хто не боїться осуду тупого,
Хто не боїться впасти. Не за законом ринку
Не пошкодує для кохання нічого свого!
Там ж сіроманці туляться на сцені,
Там тхне, там тісно, світло зовсім тьмяне,
Втечи! Тобі цього гармидеру не треба!
Тут зовсім поруч сонце, щирість, навіть небо …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017
І зовсім не проста була вона,
ви не побачите її з вікна,
ви не почуєте її у гомінкому місті,
а щоб знайти її,
потрібно бачити поезію у листі,
що обіймає стовбури дерев,
чи у дощі, яким спілкується з закоханими місто ...
Ти можеш її бачити, а можеш ні,
Можеш її почути, як захочеш,
Усе, що дощ тобі писав на склі,
Усе, що лиш коханим дощ шепоче ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017
Так ніжно-ніжно розмовляла твоя рука.
Твоїх очей ласкава мова …
Навіщо нам німі вуста?
Не потребує ані слова.
Кохана, я твою весну навчу дощами розмовляти,
Ще вранці сніг, а в вечір дощ,
Навіщо так тебе лякати.
Проміння сонця все зберу і обійму його в долоні.
Тебе за обрій понесу,
Хоч це у тебе я в полоні …
[i]Музичний супровід створений з допомогою ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017
Коли я обирав життя, то ти обрала сцену.
У мене біль живий, у тебе ж зіграний майстерно.
Коли дивилась вбік чи відводила очі,
В безмежну пустоту зривались мої ночі.
Тепер усе не так. Сміюся над собою,
Тим більше я сміюсь над хмурою тобою …
Та десь поділась ця нахмурена особа,
...
Запізно … Вже пішов. В душі вже інша спроба …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2017
Мрію відібрати неможливо,
Її неможливо вбити!
Можна звичайно брудом облити,
Якщо чужому відкрити!
Ти можеш її ліпити й ліпити,
Можеш навіть з нею говорити,
Чи якось по іншому в житті
Нікчемність, понурість позлити!
А можеш її малювати,
Словами її описати,
Чи навіть в куточках душі
Знайти їй ім’я і ім’ям цим назвати!
Її захочуть забрати,
Сама буде утікати,
Але чи захочеш ти сам,
Мрію свою наздогнати!?
Якщо маєш крила,
І світло, і волю,
Мрію не віддай нікому свою,
Не мрію втрачаєш, ... долю!
Бо доля без мрії облуда,
Порожня безглузда споруда,
Неначе опудало в полі,
Що лякає щасливі долі ….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2017