Була ця година страшна чи ні,
Може наснилось все це мені,
Брат йшов на брата, батько на сина,
Земля застогнала, заголосила.
Села усі підряд голод косив,
Хто ж отой голод штучний робив,
Жито вродило, став важкий колос,
Земля стогнала, плакала в голос.
Здригалась від ран, від крові людської,
Зазнала знущань та ганьби важкої,
Той хто засіяв не діждав врожаю,
Полинули душ до Божого раю.
Той хто живий все ж залишився,
Не раз у молитві слізьми вмився,
Благаючи в Бога, в Марії святої,
Щоб не допустила години лихої.
Молю тебе, Боже, змилуйся над нами,
Твоїми доньками, синами,
Пошли нам розсудливість, шану, любов,
Щоб кожен в серці Бога знайшов.
Щоб шанували діти батьків,
Щоб сльози не падали з очей матерів,
Небо голубе не затьмарить війна,
Батьківщина у нас лише одна.
ID:
345264
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 20.06.2012 22:00:26
© дата внесення змiн: 20.06.2012 22:00:26
автор: Антоніна Грицаюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
