Не пам’ятаю, ким, коли була,
кому несла свої гарячі зливи,
сумні пісні і золоті слова,
що допиває суєта мінлива.
Єдиний спомин в серці – тільки ти:
такий живий і віддано-далекий,
цвітеш коханням серед самоти
і безтурботно, і весняно-легко.
Іду в обхід протоптаних доріг
туди, де літо в прочерках чекання,
де не любити ти мене не зміг
таку, як є, – у версії останній…
