Кудись поділися слова,
неначе їх ввібрало небо…
Моя душа тепер сама
посеред натовпу без тебе.
Осінній тихий передзвін
до ніг лягає падолистом.
Весь світ без тебе просто тлін
його і ангели зреклися.
В сльозах – до самозабуття,
у кожній думці я з тобою,
і вже немає вороття,
і більш не знатиму спокою…
