У кожної великої особистості є учні,
а його біографію пише зазвичай Іуда.
Оскар Уайльд
Біограф ― це брехун, який порядкує
брехню свого героя.
Олександр Свентоховський
Книга, присвячена Че Геварі, яка лежить на моєму столі, видана 1973 року в СРСР. Книга пропахла не приємним запахом від Луб’янки. Автор робить все можливе і неможливе, аби перетворити коменданте на комітернівця без Комітерму. Однак марні його потуги. Наприкінці книги ― коротка біографія Че Гевари. 1928―1967 роки. Усього 39 літ, по вінця наповнених первісною сонячною енергетикою, мандрами, революціями, війнами та коханням. Реінкарнація Дон Кіхота в іспаномовній, але не дуже іспанокультурній Аргентині, пристойна родина, навчання на медичному факультеті. А потім замість лицарських романів( Хоча чому замість ― може, вони й були десь у хащах батьківської бібліотеки, хто знає), замість приватної практики і ситого життя ( згиньте офісні щурі ― вам цього не збагнути!) ― мандри найнезвичайнішим континентом, участь у невдалій гватемальській революції та вже зустріч (1955р) з ще одним революціонером-шляхтечем Фіделем Кастро. Потім буде кубинська революція, вдаліша за гвателемаську, бої у джунглях острова, чиї обриси нагадують смарагдову ящірку, і солодкий смак перемоги ― 1959 року переінакшений римський вислів « горе переможцям» або гемвієївське Winner gets nothing стане не смачною реальністю. У новій Кубі, «першій визволеній території Америки», Че обіймав чимало високих державних посад, однак більше нагадував вовка, посадженого на ланцюг, який несамовито гриз той ланцюг. Побудова соціалізму в одній, окремо взятій країні виявилася в край нудною справою, до того ж до алергії США додалася алергія СРСР, після відвідин якого Че Гевара переконався: « держава робітників та селян» вкрай бюрократична, тут існує прихований визиск і буржуазна мерзота, зокрема в людській психології. Сидіння на ланцюгу закінчилося 1966 року. Че спробував втілити в реальність свою концепцію «Ста В’єтнамів», розпалити своє антиамериканське вогнище континентального масштабу. Ця спроба коштувала йому життя. Вітряк все ж таки виявився велетнем. Вітряк був із ЦРУ, яке полювало на коменданте, хай і болівськими руками, та міжнародного відділу ЦККПРС + КДБ, разом із підконтрольною їм болівійською компартією. Зажирілий Кастро просто умив руки. Че Гевару вбили 9 жовтня 1967 року. У наскрізь світській книжці є посмертна фотографія коменданте: у селянській хатині вже мертвий революціонер, схожий на Христа, лежить на дошках брудної підлоги; довкола нього юрмляться тварини, що перетворилися на мисливців. Таким був кінець життя і початок безсмертя. Щоправда, квазіреволюція в студмістечках Європи через рік після його вбивства все ж таки відбулася. На жаль, не справжня. Як і наша Помаранчева.
|
|
